СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ун. № 759/15854/23
пр. № 2/759/4626/23
24 листопада 2023 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,
секретаря судового засідання Кривонос Ю.Р.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Дорогоа-Воробйова А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_2 до Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» про стягнення заробітної плати, винагороду за вислугу років, компенсації за затримку розрахунку при звільненні,
ВСТАНОВИВ:
І. Позиція сторін у справі
у серпні 2023 р. представник позивача звернулась до суду з позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог від 20.11.2023 (а.с. 146-157) просила стягнути з відповідача винагороду за вислугу років за 2020 р. у розмірі 30000 грн. 00 коп., винагороду за вислугу років за 2021 р. у розмірі 112500 грн. 00 коп., винагороду за вислугу років за 2022 р. у розмірі 132450 грн. 00 коп., винагороду за вислугу років за 2023 р. (за період з 01.01.2023 по 19.05.2023) у розмірі 60502 грн. 5 коп., а всього 337452 грн. 5 коп. Також просила стягнути компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку у розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 2118 грн. 18 коп. та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 05.04.2011 по 19.05.2023 позивач працювала у ДП «ФІНІНПРО». Між адміністрацією та трудовим колективом ДП «ФІНІНПРО» укладено колективний договір, погоджений Укрінфрапроектом, який діє з 01.01.2015. Умовами даного договору пердбачено, що на підприємстві встановлені доплати, надбавки, премії винагороди. Положенням про порядок виплати одноразової винагороди за вислугу років, передбачено одноразові винагороди за вислугу років. 10.10.2023 відповідач частково сплатив належну позивачу винагороду за вислугу років за 2020 р. в розмірі 12075 грн. 00 коп., за 2021 р. позивачу сплачено винагороду в розмірі 18112 грн. 50 коп., за 2022 р. сплачено винагороду в розмірі 18112 грн. 50 коп. та пізніше ще виплачено 3533 грн. 95 коп. Сплачений розмір винагороди відповідає одному посадовому окладу за відповідний рік. Позивач зазначає, що нарахований розмір винагороди відповідачем проведено невірно, без врахування вимог 3.5 колективного договору та положення про порядок виплати одноразової винагороди за вислугу років. З урахуванням часткової сплати коштів за винагороду за вислугу років, відповідач зобов`язаний доплатити позивачу винагороду за вислугу років за 2020 р., 2021 р., 2022 р. та за 2023 р. (період з 01.01.2023 - 19.05.2023) в загальній сумі 337452 грн. 5 коп. Також враховуючи, що відповідачем своєчасно не проведено усіх розрахунків з позивачем, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню відповідальність роботодавця у вигляді стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні за період з 23.05.2023 по 20.11.2023 (130 робочих дні), виходячи з середньоденної заробітної плати у розмірі 2181 грн. 18 коп. в розмірі 283553 грн. 40 коп. Позовна заява подана протягом трьох місяців з моменту порушення права позивача на отримання повного розрахунку при звільненні, часткова виплата відповідачем суми за винагороду за вислугу років є фактом переривання строку позовної давності.
11.10.2023 представник відповідача подав пояснення у справі, у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що згідно умов колективного договору та рішення Верховного суду від 05.07.2023, працедавець вправі самостійно визначати критерії нарахування та виплати надбавки/винагороди, її розмір, в тому числі й з урахуванням фінансового стану. Наказом №272-к від 10.10.2023 ОСОБА_2 виплачено винагороду за вислугу років за період з 2020 р. по 2022 р. Таким чином відповідачем виконано зобов`язання щодо сплати коштів, предмет спору відсутній. Щодо виплати винагороди за вислугу років за 2023 р., відповідач зазначає, що така виплата підлягає обрахуванню лише з 1 січня 2024 року, а тому підстава для виплати суми коштів за вказаний період ще не настала, права позивача не порушено. Крім того, в день звільнення позивача проведено усі відповідні розрахунки з працівником, підстави для стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні, відсутні. Також позивачем пропущено тримісячний строк для подання позовної заяви, з огляду на те що позивача звільнено 19.05.2023, позовну заяву відповідач отримав 04.09.2023, тобто з пропуском тримісячного строку для звернення до суду з даною вимогою (а.с. 96-98).
20.11.2023 представником відповідача подано додаткові пояснення, зазначає, що ДП «ФІНІНПРО» виконало зобов`язання щодо виплати позивачу винагороди за вислугу років за період з 2020 р. по 2022 р. Щодо виплати коштів за вислугу років у 2023 р., то позивачем обрано неналежний спосіб захисту, предмет спору відсутній. Відповідно до умов колективного договору, у стаж роботи, що надає право на отримання винагороди, включається час безперервної роботи на підприємстві. Стаж роботи обчислюється щорічно станом на 1 січня. Тобто стаж за 2023 р. підлягає обрахуванню лише з 1 січня 2024 р., підстава для виплати ще не настала, позивачем обрано невірний спосіб захисту в даних правовідносинах (а.с. 166-168).
Також 20.11.2023 представник відповідача подав заяву про застосування строків позовної давності. Зазначає, що в частині стягнення компенсації за час затримки виплати винагороди за вислугу років, позивачем пропущено строк позовної давності. Позивача звільнено 19.05.2023, позовну заяву подано до суду 21.08.2023, тобто з пропуском тримісячного строку (а.с. 173-175).
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду
відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2023 визначено головуючого суддю Ул`яновську О.В. (а.с. 72-73).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24.08.2023 позовну заяву залишено без руху (а.с.76-77).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12.09.2023 відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, почато підготовче провадження, призначено підготовче засідання (а.с. 88-89).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20.11.2023 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с. 190).
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, вважає, що позовні вимоги є належним чином обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечувала з підстав їх необгрунтованості та безпідставності, у задоволенні позову просить відмовити.
Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
ІІІ. Фактичні обставини справи
у період з 05.04.2011 позивач працювала в ДП «ФІНІНПРО». Наказом відповідача №146-к від 19.05.2023 ОСОБА_2 звільнено за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 16-22, 27-28, 57-60).
Між адміністрацією і трудовим колективом ДП «ФІНІНПРО» укладено колективний договір, затверджений загальними зборами трудового колективу ДП «ФІНІНПРО» з метою регулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин, узгодження інтересів найманих працівників і власників з питань, що є предметом цього договору (п. 1.1) (а.с. 31-42). Даний договір діє з 01.01.2015 до укладення нового колективного договору.
Пунктом 3.4 договору визначено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється у вигляді заробітної плати, що складається з основної заробітної плати, компенсаційних і заохочувальних виплат. На підприємстві встановлені доплати, надбавки, премії і винагороди, передбачені цим колективним договором згідно з додатками №2, №3 та №4 (п. 3.5).
Додатком №4 до колективного договору - положення про порядок виплати одноразової винагороди за вислугу років, затвердженого адміністрацією ДП «ФІНІНПРО» 01.09.2014, визначено, що одноразова винагорода за вислугу років виплачується в наступних розмірах: при безперервному стажі роботи, що надає право на отримання винагороди за вислугу років від 1 р. до 2-х р. - 0,8 винагороди в долях посадового окладу за кожен повний відпрацьований рік, більше 2-х р. - 1,0 винагороди в долях посадового окладу за кожен повний відпрацьований рік (п. 1.1).
Граничний розмір винагороди за вислугу років встановлюється для керівного складу у розмірі не більше 6,0 в долях посадового окладу, для фахівців не більше 3,0 в долях посадового окладу, для робітників не більше 1,0 в долях посадового окладу (п. 1.2 положення).
Пунктом 2.1 положення визначено, що у стаж роботи, що надає право на отримання винагороди, включається час безперервної роботи на підприємстві. Стаж роботи обчислюється щорічно за станом на 1 січня.
Пунктом 3.2 Положення встановлено, що право на отримання винагороди за вислугу років у працівників тих, що знову поступили на Підприємство, виникає після закінчення одного календарного року роботи на Підприємстві, і перша виплата винагороди робиться за час, що пропрацював після виникнення цього права.
27.07.2023 ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою щодо виплати винагороди за вислугу років за 2020 - 2023 р., які не були проведені при звільненні (а.с. 55-56).
Наказом відповідача №272-к від 10.10.2023 вирішено провести додатковий розрахунок із ОСОБА_2 в частині одноразової винагороди за вислугу років, а саме: за 2020 календарний рік в розмірі 1,0 посадового окладу економіста відділу з планів та розвитку; за 2021 календарний рік в розмірі 1,0 посадового окладу завідувача господарством відділу господарського забезпечення; за 2022 календарний рік в розмірі 1,0 посадового окладу завідувача господарством відділу господарського забезпечення (а.с. 102).
На підставі платіжної інструкції №894, 890 від 10.10.2023, позивачу здійснено виплату за вислугу років за 2022 рік, за 2021 рік у розмірі по 18112 грн. 50 коп. за кожен рік. Платіжною інструкцією №886 від 10.10.2023 ОСОБА_2 виплачено за вислугу років за 2020 р. у розмірі 12075 грн. 00 коп., 13.11.2023 позивачу виплачено кошти за вислугу років за 2022 рік в сумі 3533 грн. 95 коп. (а.с. 103-105, 171).
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду
відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Проколективні договори і угоди» колективний договір укладається на підприємстві, в установі, організації, а також з фізичною особою, яка використовує найману працю.
Умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали (ч. 1 ст. 5 Закону України «Проколективні договори і угоди»).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Проколективні договори і угоди» положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
У постанові Верховного суду від 09.09.2019 у справі № 174/780/16-ц зазначено, що при вирішені спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок i доплат, потрібно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюється дія зазначених нормативно-правових актів, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках i за умов, передбачених цими актами. З мотивів браку грошових коштів у здійсненні зазначених виплат може бути відмовлено в тому разі, коли їх виплата обумовлена в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.
Працедавець вправі самостійно визначити критерії нарахування та виплати цієї надбавки/винагороди, її розмір, в тому числі й з урахуванням фінансового стану. Проте ненарахування такої взагалі прямо суперечить умовам колективного договору і порушує вимоги статті 5 Закону України «Про колективні договори та угоди».
Вказані висновки узгоджуються з Постановою Верховного суду від 05.07.2023 у справі № 306/2066/21.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи наведені вимоги, відповідач, визначаючи самостійно критерії нарахування та виплати винагороди, з урахуванням фінансового стану, на виконання вимог ст. 5 Закону України «Про колективні договори та угоди», умов колективного договору здійснив здійснено виплату позивачу коштів за вислугу років за 2020 р., 2021 р. та 2022 р. на загальну суму 51833 грн. 95 коп., що відповідає по одному посадовому окладу за відповідний рік.
З наведеного вбачається, що відповідачем виконано свої зобов`язання перед ОСОБА_2 щодо виплати винагороди за вислугу років за 2020 р., 2021 р. та 2022 р.
При цьому, суд погоджується з доводами відповідача щодо відсутності підстав для виплати винагороди за вислугу років за 2023 р., оскільки у стаж роботи, що надає право на отримання винагороди, включається час безперервної роботи на підприємстві. Такий стаж роботи обчислюється щорічно за станом на 1 січня (п. 2.1 договору).
Враховуючи, що позивача звільнено 19.05.2023, з позовом до суду остання звернулась 21.08.2023 та на момент розгляду справи не сплинув звітній 2023 р. на отримання права щодо виплати винагороди за вислугу років за 2023 р., підстава для виплати такої винагороди не настала, а тому підстави для задоволення даної вимоги відсутні.
Оскільки в ході судового розгляду позивачем не доведено, а судом не здобуто доказів порушення прав позивача щодо виплати винагороди за вислугу років, відповідно відсутні підстави для стягнення на користь позивача компенсації за затримку розрахунку при звільненні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволення позову в повному обсязі.
Щодо заяви позивача про застосування строків позовної давності, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 15.03.2023 у справі №753/8671/21, відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову (п. 134 Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/1029/18).
Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, відсутня підстава щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.
V. Розподіл судових витрат
відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 47, 116 КЗпП України, Законом України «Про колективні договори та угоди», ст.ст.12, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 315, 354, 355 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» про стягнення заробітної плати, винагороду за вислугу років, компенсації за затримку розрахунку при звільненні відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.В. Ул`яновська
Повний текст судового рішення складено 07.12.2023.
