Єдиний державний реєстр судових рішень
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/3507/23
Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.
Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Миколаїв
Повний текст судового рішення складений 04.09.2023р.
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
01.02.2023р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним дій щодо не призначення їй пенсії, у зв`язку з втратою годувальника судді у відставці ОСОБА_2 , в розмірі 70% від розміру пенсії за віком обчисленої на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993р.; зобов`язання призначити їй пенсію, у зв`язку з втратою годувальника судді у відставці ОСОБА_2 , в розмірі 70% від розміру пенсії за віком обчисленої на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено їй у призначенні пенсії по втраті годувальника на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993р., оскільки її померлий чоловік ОСОБА_2 мав необхідний стаж державної служби, а тому і право на призначення пенсії в порядку ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993р.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2023р. позов задоволений частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 16.12.2022р. №965210186024 «Про відмову у переведенні пенсії» винесеного стосовно ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.12.2022р. про призначення пенсії у відповідності до Закону України «Про державну службу» з урахуванням встановлених у цьому рішенні обставин, а також висновків суду стосовно права ОСОБА_1 на отримання такої пенсії; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких посилаються на помилкове застосування судом при вирішенні справи вимог законодавства, внаслідок чого просять рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Апелянти посилаються на те, що позивач не має права призначення пенсії по втраті годувальника на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-ХІІ, оскільки годувальник ОСОБА_2 отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Крім того, ОСОБА_1 під час подання заяви про призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника надано неповний пакет документів.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та з 10.05.2006р. отримувала пенсію по інвалідності 3 групи згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». /а.с.12/
09.07.1993р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, про що Комсомольким відділом ЗАГСу м. Херсона 09.07.1993р. складено актовий запис №461. /а.с.13/
При цьому, ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримував довічне грошове утримання судді у відставці.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що Відділом імміграційної служби повіту Кемер Турецької Республіки 01.09.2022р. видано свідоцтво №28. /а.с.14-18/
06.10.2022р. ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою щодо переведення її з пенсії по інвалідності на пенсію в разі втрати годувальника. /а.с.60-61/
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 27.10.2022р. №965210186024 призначено ОСОБА_1 пенсію в разі втрати годувальника ОСОБА_2 на умовах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV виходячи 50% пенсії годувальника за віком. /а.с.73/
11.12.2022р. ОСОБА_1 через Портал електронних послуг Пенсійного фонду України подала заяву про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника у відповідності до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII, до якої додано копію паспорту. /а.с.59/
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 16.12.2022 р. (за принципом екстериторіальності) відмовлено в задоволенні вищезазначеної заяви ОСОБА_1 , оскільки до неї долучено лише копію паспорта та не зазначено на який вид пенсії претендує заявник. /а.с.66/
Не погоджуючись з діями пенсійного органу щодо не призначення пенсії, у зв`язку з втратою годувальника судді у відставці ОСОБА_2 , в розмірі 70% від розміру пенсії за віком обчисленої на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993р., позивач звернулася до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
01.05.2016р. набув чинності Закон України «Про державну службу» 10.12.2015р. № 889-VIII (надалі - Закон № 889 - VIII), згідно ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-XII, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10-12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» 10.05.2015р. № 889-VIII встановлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016р. певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016р. на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст.37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, колегія судів дійшла висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016р. є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ і п.п.10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016р. (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII, та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Частинами 12-13 ст. 37 Закону №3723-XII передбачено, що у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011р. - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
Отже, утриманці державних службовців, що отримали право на пенсію за ст.37 Закону №3723-XII, мають право на пенсію по втраті годувальника, розмір якої обчислюється від суми заробітної плати померлого годувальника.
Верховний Суд вже розглядав справу №236/3193/16-а, в якій висловлювався щодо права утриманців судді, що перебував у відставці, та отримував щомісячне довічне грошове утримання, на отримання пенсії у зв`язку із втратою годувальника на підставі ст.37 Закону №3723-XII у розмірі 70% від заробітної плати судді.
Апелянти посилаються на те, що у позивача не має права призначення пенсії по втраті годувальника на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-ХІІ, оскільки годувальник ОСОБА_2 отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Крім того, ОСОБА_1 під час подання заяви про призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника надано неповний пакет документів.
У постанові від 09.11.2018р. у справі №236/3193/16-а Верховний Суд дійшов висновку про право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених ч.10 ст.37 Закону №3723-XII, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим законом. Дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права полягає у тому, що, приймаючи нові умови пенсійного забезпечення згідно Закону №889-VIII, Верховна Рада України закріпила право певних осіб на конкретні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм закону, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії по втраті годувальника.
За таких умов, розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім`ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті, тобто позивача, відповідно до ст.37 Закону №3723-XII.
При цьому, ч.1 ст.37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» слід застосовувати з урахуванням того, що розмір пенсії у зв`язку із втратою годувальника - судді у відставці, що отримував щомісячне довічне грошове утримання і на час смерті мав право на пенсію за віком на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993р., визначається на вибір заявника, що звернувся за призначенням пенсії у зв`язку із втратою годувальника у розмірі:
(1) 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993р., або
(2) 50% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003р.
Відповідно до абз.5 ч.2 ст.46 Закону України «Про державну службу» до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах суддів.
Аналогічні норми містяться і у Порядку обчислення стажу державної служб, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016р. №229 та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України 03.05.1994р. №283 (чинним до 25.03.2016р.).
Як вбачається з матеріалів справи, стаж ОСОБА_2 на посаді судді складав повних 39 років. /а.с.96-102/
Таким чином, оскільки ОСОБА_2 перебуваючи на посаді судді (стаж, на якій підлягає зарахуванню до державної служби) більше 20 років, помер, то його непрацездатна дружина, яка перебувала на його утриманні (що не заперечується відповідачем), має право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі ст.37 Закону №3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії в разі втрати годувальника, призначеної їй на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на пенсію державного службовця у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону №3723-XII.
При цьому, пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 передбачено, що працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; з`ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2022р. ОСОБА_1 через Портал електронних послуг Пенсійного фонду України подала заяву про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника у відповідності до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII, до якої додано копію паспорту. /а.с.59/
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 16.12.2022 р. (за принципом екстериторіальності) відмовлено в задоволенні вищезазначеної заяви ОСОБА_1 , оскільки до неї долучено лише копію паспорта та не зазначено на який вид пенсії претендує заявник. /а.с.66/
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області не надано доказів вчинення ним вищенаведених дій щодо умов та порядку призначення пенсії по втраті годувальника на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993р., а також надання можливості усунення певних недоліків заяви поданої через веб-портал Пенсійного фонду України та надання додаткових документів.
Водночас, колегія суддів погоджується з тим, що у пенсійній справі позивача наявні всі необхідні документи для переведення ОСОБА_1 на інший вид пенсії, а саме по втраті годувальника на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993р.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 16.12.2022р. №965210186024 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.12.2022р. про призначення пенсії у відповідності до Закону України «Про державну службу» з урахуванням встановлених у цьому рішенні обставин, а також висновків суду стосовно права ОСОБА_1 на отримання такої пенсії.
Щодо клопотання позивача про закриття апеляційного провадження за апеляційної скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, колегія суддів приходить до висновку про його безпідставність, оскільки апелянт є стороною у справі, у якого на обліку перебуває позивач та судове рішення у даній справі впливає на його права та обов`язки.
Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, як учасник даної справи має право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. КрусянСудді О.В. Єщенко О.В. Яковлєв
