Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/3507/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванова Е.А. розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (з урахуванням заяви про зміну предмету позову вх.№ЄС/7088/23), у якому просить визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не призначення позивачу пенсії в зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_2 судді у відставці в розмірі 70% від розміру пенсії за віком обчисленої на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993р, та зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_2 судді у відставці в розмірі 70% від розміру пенсії за віком обчисленої на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993р., мотивуючи це тим, що вона є пенсіонером з 2006 року та інвалідом 3 групи та отримує невелику пенсію. ЇЇ чоловік суддя у відставці ОСОБА_2 помер у 2022 році та до смерті отримував довічне грошове утримання, та позивач була у нього на утриманні.
11.12.2022 року позивач через Портал електронних послуг ПФУ України подала заяву про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника у відповідності до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року. Проте 16.12.2022 року на Портал електронних послуг Пенсійного фонду України надійшло повідомлення про те, що за її зверненням №1316 від 11.12.2022 року відмовлено у перерахунку, з чим вона не згодна так як ОСОБА_2 , перебував на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області з 09.07.2009 року та первинно пенсію призначено було за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», а з 20.05.2013 року він став отримувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці так як працював суддею з 1980 року по 18 квітня 2013р. Таким чином, позивач вважає, що такі дії суперечать діючому законодавству та грубо порушує соціальні права ОСОБА_1
12.05.2023 року від представника Головного управління в Херсонській області надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого останнім зазначено, що вимоги не підлягають задоволенню з огляду на те, що заява позивачки від 11.12.2022 року розглядалась за принципом екстериторіальності, а саме Головним управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, тож відповідачем (ГУ ПФУ в Херсонській області) в даному випадку не вчинялось жодних протиправних дій по відношенню до позивача.
02.08.2023 року від представника Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого ним зазначено про не згоду з позовними вимогами з огляду на те, що 08.10.2022 року позивач звернулась до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою від 06.10.2022 року щодо переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. 11.12.2022 року позивач повторно звернулась із заявою про перехід на інший вид пенсії. Відповідач звертає увагу на те, що при зверненні за перерахунком пенсії відповідно до заяви від 11.12.2022 року позивачем надано лише паспорт особи та не зазначено, на який вид пенсії претендує заявник.
16.12.2022 року відповідачем прийнято рішення №258/03.15-24 про відмову у перерахунку пенсії.
Так, відповідачем зазначено, що у зв`язку з тим, що позивачем не надано всіх необхідних документів до заяві від 11.12.2022 року, а також те, що нею у заяві не зазначено на який вид пенсії вона претендує, прийнято рішення від 16.12.2022 року №258/03.15-24 про відмову у призначенні пенсії.
Ухвалою судді від 27 лютого 2022 року відкрито позовне провадження та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 27.02.2023 року зупинено провадження у справі.
Ухвалою суду від 19.05.2023 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду від 06.07.2023 року залучено до участі по справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та розпочато розгляд справи спочатку.
Ухвалою суду від 04.09.2023 року змінено предмет позову та прийнято позовні вимоги такого змісту:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 16.12.2022 року за №965210186024 «Про відмову у переведенні пенсії» та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити позивачу пенсію у зв`язку із втратою годувальника ОСОБА_2 судді у відставці, у розмірі: 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р.
Дослідивши зміст адміністративного позову, відзив відповідача, відповідь на відзив позивача, надані до суду письмові докази у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та з 10.05.2006 року отримувала пенсію по інвалідності 3 гр. згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.12).
ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1 (а.с.13).
ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримував довічне грошове утримання судді у відставці, що не заперечується відповідачами.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть №28, виданим Відділом імміграційної служби Кемер/Анталья (а.с.14-18).
06.10.2022 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою щодо переведення з пенсії по інвалідності на пенсію в разі втрати годувальника. До вказаної заяви позивачкою наданий повний пакет документів.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 27.10.2022 року№965210186024 ОСОБА_1 призначено пенсію в разі втрати годувальника ОСОБА_2 на умовах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV виходячи з відсоткового обчислення пенсії у розмірі 50%.
Надалі, позивачем 11.12.2022 року через Портал електронних послуг Пенсійного фонду України подана заява про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника у відповідності до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII та до заяви додано паспорт позивача.
Рішенням від 16.12.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області (за принципом екстериторіальності) розглянуто заяву позивача та відмовлено у її задоволенні.
Підставою для відмови у вищенаведеному рішенні зазначено:
«відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» «Постанова №22-1 від 25.11.2005 року (із змінами)) переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. Необхідно долучити до заяви документи про страховий стаж за період роботи до 01.01.2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії, довідку про заробітну плату, а також при переведенні на пенсію по інвалідності з іншого виду пенсії, виписку з акту огляду МСЕК про встановлення або зміну групи інвалідності. При зверненні за перерахунком пенсії відповідно до заяви від 11.12.2022 року надано лише паспорт особи та не зазначено на який саме вид пенсії претендує заявник. Враховуючи вищевикладене, відмовити в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ».
Не погоджуючись з вищенаведеним рішенням позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» №889, пунктами 10 та 12 Прикінцевих та Перехідних положень якого установлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723 та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до абз.5 ч. 2 статті 46 Закону України «Про державну службу» до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах суддів.
Аналогічні норми містяться і у «Порядку обчислення стажу державної служб», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 та «Порядку обчислення стажу державної служби», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України 03.05.1994 №283 (який був чинним до 25.03.2016).
Згідно з ч.1, 13, 14 ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
У разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що Законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV та «Про державну службу» №3723-ХІІ регламентовано різні умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.
Отже, за наявності умов, передбачених Законом України «Про державну службу» - стажу державної служби у особи, на утриманні якого перебував позивач, останній має право на таку пенсію. Крім того, право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника особам, які були на його утриманні до отримання права на вихід на відповідну пенсію годувальником, законодавець пов`язує з наявністю у померлого стажу державної служби не менше 10 років та факту непрацездатності утриманця.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №752/5153/17.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вже розглядав справу №236/3193/16-а, в якій висловлювався щодо права утриманців судді, що перебував у відставці, та отримував щомісячне довічне грошове утримання, на отримання пенсії у зв`язку із втратою годувальника на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ у розмірі 70% від заробітної плати судді.
У постанові від 09 листопада 2018 року у справі №236/3193/16-а Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених ч. 10 ст. 37 Закону №3723, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом. Розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім`ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті, тобто позивача, відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Крім того, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.12.2021 у справі №440/7341/20 сформував висновок, що частину першу статті 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» слід застосовувати з урахуванням того, що розмір пенсії у зв`язку із втратою годувальника - судді у відставці, що отримував щомісячне довічне грошове утримання і на час смерті мав право на пенсію за віком на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993, визначається на вибір заявника, що звернувся за призначенням пенсії у зв`язку із втратою годувальника у розмірі: 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993, або 50% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003.
Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 (справа №440/7341/20) та зазначив, що судова палата, заперечуючи можливість застосування як базової величини розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, вважає за можливе застосування на вибір утриманця розміру пенсії за віком, на яку суддя мав право на підставі ст. 37 Закону №3723, або пенсії за віком, визначеної на підставі Закону №1058-ІV.
Водночас, цей правовий висновок прямо не суперечить правовому висновку, що виплата довічного грошового утримання нерозривно пов`язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, у випадку призначенні такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім`ї судді.
При цьому, заперечуючи можливість застосування як базової величини розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, суд вказує на можливість застосування на вибір утриманця розміру пенсії за віком, на яку суддя мав право на підставі статті 37 Закону №3723, або пенсії за віком, визначеної на підставі Закону № 1058-ІV.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI судді який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку, виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» або за його вибором щомісячне довічне утримання.
Суддя який не досяг пенсійного віку, отримує щомісячне довічне утримання. При досягнення таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на отримання щомісячного грошового утримання чи за його вибором призначається пенсія на умовах, передбачених ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII.
Пунктом 10 ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 року передбачено що в разі смерті особи в період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї в розмірі 70% суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на 2-х і більше членів сім`ї - 90% відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
У лютому 2015 року вступив в законну силу Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VIII від 12.02.2015 року, розділ 10 якого визначав cтатус судді у відставці.
Згідно ст.ст. 141-142 цього Закону суддя у відставці мав право на призначення йому пенсії на умовах передбачених ст. 37 Закону України «Про державну службу», або за його вибором право на отримання щомісячного довічного утримання.
Аналогічним чином визначав право судді у відставці на пенсійне забезпечення, а також права утриманців померлого судді у відставці на отримання пенсії на випадок втрати годувальника та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 року, яким було змінено назву статті 37 Закону України «Про державну службу» на нову назву «Пенсійне забезпечення державних службовців».
Відповідно до змісту частини 10 ст. 37 цього Закону право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, які отримували або мали право на пенсію за цим законом.
Закон України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 року втратив чинність на підставі Закону України «Про державну службу» №889 -VIII від 10.12.2015 року за винятком ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року, яка повинна застосовуватися до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу 11 Закону України «Про державну службу» №889 -VIII від 10.12.2015 року.
Згідно п.10 і 12 розділу 11 Закону України «Про державну службу» №889 -VIII від 10.12.2015 року та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» державні службовці які на момент набрання законної сили цим законом мають стаж роботи на державній службі 10 або 20 років на посадах віднесених до відповідних категорій держслужбовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 року з наступними змінами.
Пункт 13 розділу 11 Закону України «Про державну службу» №889 -VIII від 10.12.2015 року передбачає, що за особами, які на день набрання чинності цим Законом, перебувають у відставці, відповідно до вимог ст. 31 Закону України «Про державну службу» №3723-XII з наступними змінами, зберігаються гарантії, передбачені цією статтею.
Про реалізацію права судді на відставку за нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 7 липня 2010 року йде мова і в змісті п.25. ч.2 розділу 12 «Остаточних і перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-8 від 02.06.2016 року.
Рішенням Конституційного Суду України у справі №1-8/2016 року від 8 червня 2016 року за № 4-рп/2016 року (конституційне подання Верховного Суду України щодо конституційності положень ч.3, абзаци 1-2,4,6 ч. 5 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та положень пункту 5 розділу 3 «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення» визнані такими, що не відповідають Конституції.
Положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів від 7 липня 2010 року № 2423 в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII і положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213, визнані неконституційними, і втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення.
Таким чином, оскільки годувальник ( ОСОБА_2 ) помер, його дружина, яка перебувала на його утриманні (що не заперечується відповідачами), має право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії в разі втрати годувальника, призначеної їй на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 3723-XII.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 409/2218/17.
Водночас суд враховує те, що через технічні обмеження вебпорталу Пенсійного фонду України у позивача була відсутня можливість подання належної заяви про переведення на інший вид пенсії з належним обґрунтуванням.
При цьому суд вказує на те, що пунктом 4.2 Постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 передбачено, що працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; з`ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Разом з тим, суд вказує, що відповідачем (ГУ ПФУ в Рівненській області) не надано доказів вчинення ним вищенаведених дій задля надання можливості усунення певних недоліків заяви поданої позивачем через вебпортал Пенсійного фонду України та наданя необхідних документів.
Водночас щодо тверджень відповідача про недостатність документів, а саме звернення позивача лише з паспортом, суд вказує, що у пенсійній справі наявні всі необхідні документи для переведення позивачки на інший вид пенсії, враховуючи те, що рішенням від 27.10.2022 року №9652101086024 позивача переведено на пенсію в разі втрати годувальника.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 16.12.2022 року за №965210186024 та його скасування.
Щодо вимог позивача в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити позивачу пенсію у зв`язку із втратою годувальника ОСОБА_2 судді у відставці, у розмірі: 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р., суд зазначає таке.
Так, зі змісту Рекомендації R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
Такого правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17, яка в силу ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.
Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Таким чином суд не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду скарги, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановленні судових рішень.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №815/3799/17, від 21.08.2018 року у справі №810/3393/17.
Частиною 3 ст. 245 КАС України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акту суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги позивача в даній частині, задоволенню не підлягають.
Крім того, суд вважає, що достатнім захистом порушених прав та інтересів позивача є саме зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.12.2022 року про призначення пенсії у відповідності до Закону України «Про державну службу» з урахуванням встановлених у цьому рішенні обставин, а також висновків суду стосовно права ОСОБА_1 на отримання такої пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем до позову додано квитанцію до платіжної інструкції №0.0.2832669052.1 від 24.01.2023 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1073,60 грн. (а.с.22).
Таким чином з урахування задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд доходить висновку про необхідність стягнення судового збору у розмірі 1073,60 грн. сплаченого позивачем з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, оскільки саме його рішенням порушено права та інтереси позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії -задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 16.12.2022 року за №965210186024 «Про відмову у переведенні пенсії» винесеного стосовно ОСОБА_1 .
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.12.2022 року про призначення пенсії у відповідності до Закону України «Про державну службу» з урахуванням встановлених у цьому рішенні обставин, а також висновків суду стосовно права ОСОБА_1 на отримання такої пенсії.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн. сплачені за квитанцією до платіжної інструкції №0.0.2832669052.1 від 24.01.2023 року.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_2 ).
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд.7, код ЄДРПОУ 21084076).
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, Херсонська область, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057)
Суддя Іванов Е.А.
