Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову в забезпеченні позову
11 жовтня 2023 року № 826/11367/16
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., ознайомившись з заявою і доданими до неї матеріалами ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, Іміджево-видавничого центру Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
В С Т А Н О В И В:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної гвардії України, Іміджево-видавничого центру Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Іміджево-видавничого центру Нацгвардії України від 18.04.2016 №50 в частині виключення її зі списків особового складу;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної гвардії України від 07.04.2016 №25о/с в частині припинення (розірвання) контракту та звільнення ОСОБА_1 з військової служби;
- поновити на посаді зі спеціальним званням «капітан»;
- зобов`язати Іміджево-видавничий центр Нацгвардії України розглянути її кандидатуру для зайняття іншої посади відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі Положення);
- стягнути із Іміджево-видавничого центру Нацгвардії України на користь позивачки заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 28.02.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017, у задоволенні позову відмовив.
Постановою Верховного Суду від 20.03.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017 скасовано та направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На виконання положень п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ, адміністративну справу було передано до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Перепелиці А.М.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 прийнято до провадження адміністративну справу та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
11.10.2023 представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом:
- зупинити дію наказу №50 Іміджево-видавничого центру Національної гвардії України від 18.04.2016 в частині виключення зі списків особового складу Головного управління Національної гвардії України ОСОБА_1 та наказу №52 Головного управління Національної гвардії України від 07.04.2016 в частині звільнення ОСОБА_1 до моменту набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що предметом спору у справі № 826/11367/16 є протиправне звільнення позивача Тобто, фактично кожного місяця, допоки триває судовий розгляд справи №826/11367/16, позивач не отримує заробітної плати, яка йому гарантувалася.
Заявник зауважив, що його звільнення та неотримання у зв`язку з цим заробітної плати, є втручанням у його майнові права у розумінні ст.1 Першого протоколу. При цьому заявник наголосив, що у разі задоволення позову, стягнення з відповідача-1 заробітної плати за час вимушеного прогулу буде значно ускладнено, адже вже є загальновідомою ганебна масова практика державних органів по невиконанню судових рішень.
Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з п.6 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 ст.150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд зазначає, що підстави, з яких може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Також, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: наявність обставин, які підтверджують, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Частиною 1 ст.151 КАС України визначено види забезпечення позову.
У відповідності до ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до п.3 ч.1 ст.152 КАС України чітко встановлено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Суд звертає увагу, що обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача зазначає про те, що дія оскаржуваних наказів №50 Іміджево-видавничого центру Національної гвардії України від 18.04.2016 в частині виключення зі списків особового складу Головного управління Національної гвардії України ОСОБА_1 та №52 Головного управління Національної гвардії України від 07.04.2016 в частині звільнення ОСОБА_1 , є втручанням в його майнові права у розуміння ст.1 Першого протоколу, оскільки кожного місяця, поки триває судовий розгляд справи, позивач не отримує заробітної плати, яка йому гарантується.
В контексті вказаного вище, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в адміністративних справах щодо визнання незаконним рішення про звільнення з посад позовними вимогами є скасування правових актів індивідуальної дії та поновлення на посаді. Забезпечуючи такий позов шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії про звільнення з посади, суд фактично продовжує службові відносини між позивачем та роботодавцем (суб`єктом владних повноважень) з відповідними наслідками - виконанням службових обов`язків, виплатою заробітної плати тощо. Таким чином, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Оскільки питання правомірності оскаржуваних наказів та подальшого звільнення позивача є предметом розгляду даної справи, то задоволення заяви про забезпечення позову фактично буде розглядом позовних вимог по суті, що не відповідає призначенню правового інституту забезпечення адміністративного позову.
Крім того, суд зазначає та як вже було встановлено судом вище, що заявником не наведено достатньої обґрунтованості доводів очевидності небезпеки заподіяння шкоди їх правам та інтересам. Посилання, без належного обґрунтування, на те, що не вжиття обраного заходу забезпечення позову ускладнить ефективний захист та поновлення прав позивача, нічим не підтверджене, не є достатнім обґрунтуванням даної заяви, та не може свідчити про те, що невжиття заходів по забезпеченню позову в майбутньому може призвести до неможливості поновлення прав позивача.
Також, заявником до заяви про забезпечення позову не додано належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити подальше виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених прав та інтересів позивача.
З урахуванням зазначеного, у суду відсутні правові підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.150, 151, 153-155, 243, КАС України, суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею (суддями). Відповідно до ч.8 ст.154 КАС України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.293-297 КАС України.
Суддя Перепелиця А.М.
