ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
28 вересня 2023 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/13155/21
Головуючий у першій інстанції - Коверзнев В. О.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/855/23
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді: Скрипки А.А.
суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.
секретар: Поклад Д.В.
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Державного професійно-технічного навчального закладу
"Чернігівський професійний будівельний ліцей"
особа, яка подала апеляційну скаргу: Кабінет Міністрів України
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова у складі судді Коверзнева В.О. від 10 грудня 2021 року, місце ухвалення рішення м.Чернігів, у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу "Чернігівський професійний будівельний ліцей" про визнання відсторонення від роботи незаконним та зобов`язання виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом до Державного професійно-технічного навчального закладу "Чернігівський професійний будівельний ліцей", в якому просила: визнати незаконним та скасувати наказ відповідача про відсторонення її від роботи та поновити її на роботі; зобов`язати відповідача виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи. В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 вказувала, що вона працює вихователем у гуртожитку №1, є працівником ліцею. Наказом відповідача від 05.11.2021 року №76-К позивача було відсторонено від роботи, без збереження заробітної плати, з 08.11.2021 року, у зв`язку із ухиленням від профілактичних щеплень від COVID-19. Позивач зазначала, що даний наказ винесено відповідачем в порушення законодавства про працю, оскільки вона не була хворою, на лікарняному не перебувала, до лікаря з будь-якими ознаками захворювання не зверталась. Позивач стверджувала, що ні в трудовому контракті, ні в посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, які підписані між нею та адміністрацією, зобов`язань обов`язкового щеплення немає, так само, як і не передбачено повноваження адміністрації на відсторонення позивача з роботи з підстав відсутності вищевказаного експериментального щеплення. Позивач вказувала, що відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя, і тому, відповідно до п.1 статті 92 Конституції України, таке втручання дозволено виключно на підставі Законів України. Позивач зазначала, що Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб" не встановлено обов`язкового щеплення від COVID-19, тому відсторонення позивача від роботи є безпідставним.
Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 10.12.2021 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано наказ Державного професійно-технічного навчального закладу "Чернігівський професійний будівельний ліцей" від 05.11.2021 року №76-к, в частині відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати. Судом зобов`язано Державний професійно-технічний навчальний заклад "Чернігівський професійний будівельний ліцей" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, на підставі наказу від 05.11.2021 року №76-к. Стягнуто з Державного професійно-технічного навчального закладу "Чернігівський професійний будівельний ліцей" на користь держави судовий збір у сумі 908 грн.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 13.12.2021 року, доповнено резолютивну частину рішення суду від 10.12.2021 року пунктом такого змісту: "20.5. У задоволенні решти вимог відмовити". У зв`язку з цим, пункт 20.5. резолютивної частини рішення вважати пунктом 20.6.
Не погоджуючись із рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.12.2021 року, відповідач Державний професійно-технічний навчальний заклад "Чернігівський професійний будівельний ліцей", а також Кабінет Міністрів України, як особа, яка не брала участі у справі, звернулись із апеляційними скаргами.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 23.05.2023 року апеляційну скаргу Державного професійно-технічного навчального закладу "Чернігівський професійний будівельний ліцей", було задоволено частково. При цьому, рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 10.12.2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу "Чернігівський професійний будівельний ліцей" про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи - змінено, із викладенням мотивувальної частини у редакції даної постанови. В іншій частині рішення суду залишено без змін (а.с.252-256, том 1).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 15.06.2022 року (а.с.130-131, том 1), було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 10.12.2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу "Чернігівський професійний будівельний ліцей" про визнання відсторонення від роботи незаконним та зобов`язання виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення. Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 21.06.2023 року справу було призначено до розгляду (а.с.136, том 1).
Ухвалою від 30.08.2022 року Чернігівського апеляційного суду (а.с.149-151, том 1) було закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 10.12.2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу "Чернігівський професійний будівельний ліцей" про визнання відсторонення від роботи незаконним і зобов`язання виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення.
Як вбачається з даної ухвали апеляційного суду, закриваючи апеляційне провадження, суд дійшов висновку, що при розгляді даної справи в суді першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Кабінету Міністрів України не вирішувалось, тому відсутні правові підстави для оскарження ним рішення суду першої інстанції у даній справі. Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції надав оцінку постанові Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236, проте, ніяким чином не вирішувалось питання про її скасування чи визнання нечинною.
Постановою Верховного Суду від 22.03.2023 року (а.с.217-224, том 1) у даній цивільній справі, касаційну скаргу Кабінету Міністрів України було задоволено. Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 30.08.2022 року про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 10.12.2021 року скасовано, справу за позовом ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу "Чернігівський професійний будівельний ліцей" про визнання відсторонення від роботи незаконним і зобов`язання виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд у даній постанові від 22.03.2023 року зазначив, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України, чим фактично позбавив його права на перегляд оскаржуваного рішення, що свідчить про порушення права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції. При цьому, Верховний Суд вказав, що Кабінет Міністрів України, як орган державної влади, може оскаржувати судове рішення лише в тій частині, яка порушує його публічно-правові інтереси. У цьому конкретному випадку інтересів заявника стосуються лише висновки суду першої інстанції щодо повноважень Кабінету Міністрів України на врегулювання правових питань щодо відсторонення працівників та порядку прийняття суб`єктом владних повноважень постанов, а також невідповідності постанови Кабінету Міністрів України №1236 Конституції України. Інші висновки суду першої інстанції з приводу суті спору стосуються виключно прав, обов`язків та інтересів учасників справи, яким Кабінет Міністрів України не є, а також не може мати приватно-правового інтересу у вирішенні спору щодо законності відсторонення ОСОБА_1 та оскаржувати рішення суду першої інстанції в цілому, зокрема в тій частині, в якій не вирішувалось питання про інтереси Кабінету Міністрів України.
В апеляційній скарзі на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.12.2021 року Кабінет Міністрів України просить рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 10.12.2021 року змінити в мотивувальній частині. В доводах апеляційної скарги Кабінет Міністрів України вказує, що рішення суду першої інстанції ухвалено судом із порушенням норм матеріального і процесуального права. Апелянт зазначає, що предметом спору є акт індивідуальної дії між позивачем та відповідачем, проте, мотивувальна частина оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 10.12.2021 року містить в собі виключно аналіз відповідності Конституції України та Законам України нормативно-правових актів Уряду та Міністерства охорони здоров`я України, оскаржуване рішення містить власні суб`єктивні висновки суду стосовно процедури введення карантинних обмежень на території України, як невідповідності дій вищого органу державної влади вимогам Конституції України. За доводами апелянта, судом першої інстанції надано оцінку актам Міністерства охорони здоров`я України, повноваженням та процедурі визначення Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, Календаря профілактичних щеплень від COVID-19. Доводи апеляційної скарги стверджують, що положення чинного ЦПК України не наділяють районний суд юрисдикцією щодо надання оцінки нормативно-правовим актам вищого органу виконавчої влади, міністерств та інших суб`єктів владних повноважень. Апелянт вказує, що надання подібної оцінки в межах розгляду справи про оскарження індивідуального акта, який виник щодо трудових правовідносин конкретної особи, суперечить завданню цивільного судочинства. Апелянт в доводах апеляційної скарги вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права стосовно встановлення індивідуального права (інтересу) позивача по відношенню до загального права (інтересу) інших учасників освітнього процесу на охорону здоров`я. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було застосовано позицію Європейського Суду з прав людини відносно того, що вакцинація є одним із найбільш успішних та ефективних заходів у сфері охорони здоров`я, мета якої є захист здоров`я окремої особи та суспільства в цілому від інфекційного захворювання. Доводи апеляційної скарги вказують, що актами вищої юридичної сили визначено повноваження Кабінету Міністрів України щодо встановлення карантину та запровадження протиепідемічних заходів. Апелянт звертає увагу на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2021 року у справі №640/3262/21 підтверджено правомірність і законність постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236.
У відзиві на апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України відповідач Державний професійно-технічний навчальний заклад "Чернігівський професійний будівельний ліцей" просить рішення суду першої інстанції від 10.12.2021 року скасувати, та ухвалити нове рішення у справі.
В судових засіданнях апеляційного суду, в режимі відеоконференції, представники апелянта Кабінету Міністрів України - Пальчик М.О., Трембач О.С. підтримали вимоги та доводи поданої апеляційної скарги. Представник апелянта Трембач О.С. просив застосувати положення статті 370 ЦПК України.
В судовому засіданні апеляційного суду 17.07.2023 року представник відповідача - Вовк О.М. просив ухвалити судове рішення, згідно чинного законодавства.
В судові засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 , в судове засідання апеляційного суду 28.09.2023 року представник відповідача, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду даної справи, не з`явились. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Як вбачається із оскаржуваного апелянтом рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 10.12.2021 року (а.с.38-43, том 1), позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано наказ Державного професійно-технічного навчального закладу "Чернігівський професійний будівельний ліцей" від 05.11.2021 року №76-к, в частині відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати. Судом зобов`язано Державний професійно-технічний навчальний заклад "Чернігівський професійний будівельний ліцей" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, на підставі наказу від 05.11.2021 року №76-к. Стягнуто з Державного професійно-технічного навчального закладу "Чернігівський професійний будівельний ліцей" на користь держави судовий збір у сумі 908 грн.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 13.12.2021 року, доповнено резолютивну частину рішення суду від 10.12.2021 року пунктом такого змісту: "20.5. У задоволенні решти вимог відмовити". У зв`язку з цим, пункт 20.5. резолютивної частини рішення вважати пунктом 20.6. (а.с.45-46, том 1).
Частково задовольняючи вимоги заявленого ОСОБА_1 позову, суд першої інстанції констатував, що відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому в силу положень пункту 1 статті 92 Конституції України, таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать постанова Кабінету Міністрів України і наказ Міністерства охорони здоров`я України. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (стаття 76 Конституції України). Відповідно до пункту 2 статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, втім цей орган не наділений повноваженнями ухвалювати нормативно-правові акти, спрямовані на звуження або обмеження цих прав.
Оскільки рішення про відсторонення працівників прийнято у формі постанови Кабінету Міністрів України та у спосіб, що не відповідає вимогам пункту 1 статті 92 Конституції України та статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", і поза межами конституційних повноважень Кабінету Міністрів України, суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", та необхідність вирішення спору на підставі норм статей 43, 92 Конституції України.
З огляду на те, що в Україні не ухвалювалися Закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, які відмовилися від вакцинації проти COVID-19, суд першої інстанції вважав за необхідне частково задовольнити вимоги позову ОСОБА_1 . При цьому, судом першої інстанції визнано незаконним і скасовано наказ Державного професійно-технічного навчального закладу "Чернігівський професійний будівельний ліцей" від 05.11.2021 року №76-к, в частині відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати. Судом зобов`язано Державний професійно-технічний навчальний заклад "Чернігівський професійний будівельний ліцей" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, на підставі наказу від 05.11.2021 року №76-к. Стягнуто з Державного професійно-технічного навчального закладу "Чернігівський професійний будівельний ліцей" на користь держави судовий збір у сумі 908 грн.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 13.12.2021 року, доповнено резолютивну частину рішення суду від 10.12.2021 року пунктом такого змісту: "20.5. У задоволенні решти вимог відмовити". У зв`язку з цим, пункт 20.5. резолютивної частини рішення вважати пунктом 20.6. (а.с.45-46, том 1).
Разом з тим, постановою Чернігівського апеляційного суду від 23.05.2023 року у даній цивільній справі №750/13155/21 (а.с.252-256, том 1), апеляційну скаргу Державного професійно-технічного навчального закладу "Чернігівський професійний будівельний ліцей", було задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 10.12.2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу "Чернігівський професійний будівельний ліцей" про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи - змінено, із викладенням мотивувальної частини у редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду - залишено без змін.
Як вбачається із постанови Чернігівського апеляційного суду від 23.05.2023 року у даній цивільній справі, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, апеляційним судом було враховано висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №130/3548/21, провадження №14-82цс22, а саме, як зазначила Велика Палата Верховного Суду: "…нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.
За змістом Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, який затверджений Наказом МОЗ №2153 від 04.10.2021, обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 №595.
Отже Перелік №2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до вказаного Переліку останній не містить.
Велика Палата Верховного Суду уважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо...".
Апеляційний суд у постанові від 23.05.2023 року у даній цивільній справі, із врахуванням вищевикладеного, встановивши, що при видачі наказу про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, відповідач не посилався на жодні факти, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від виконання нею своїх посадових обов`язків, а також з`ясувавши, що застосування до позивача такого заходу, як відсторонення від роботи, не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема, об`єктивної необхідності під час їх виконання особисто контактувати з іншими працівниками закладу та дітьми, тощо, апеляційний суд дійшов висновку, що таке відсторонення позивача ОСОБА_1 не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача. За наведених обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що районний суд зробив правильний висновок про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , проте, помилився щодо мотивів такого рішення.
В доводах апеляційної скарги Кабінету Міністрів України апелянт зазначає, що предметом спору є акт індивідуальної дії між позивачем та відповідачем, проте, мотивувальна частина оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 10.12.2021 року містить в собі виключно аналіз відповідності Конституції України та Законам України нормативно-правових актів Уряду та Міністерства охорони здоров`я України, оскаржуване рішення містить власні суб`єктивні висновки суду стосовно процедури введення карантинних обмежень на території України, як невідповідності дій вищого органу державної влади вимогам Конституції України. За доводами апелянта, судом першої інстанції надано оцінку актам Міністерства охорони здоров`я України, повноваженням та процедурі визначення Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, Календаря профілактичних щеплень від COVID-19. Доводи апеляційної скарги стверджують, що положення чинного ЦПК України не наділяють районний суд юрисдикцією щодо надання оцінки нормативно-правовим актам вищого органу виконавчої влади, міністерств та інших суб`єктів владних повноважень. Апелянт вказує, що надання подібної оцінки в межах розгляду справи про оскарження індивідуального акта, який виник щодо трудових правовідносин конкретної особи, суперечить завданню цивільного судочинства. Апелянт в доводах апеляційної скарги вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права стосовно встановлення індивідуального права (інтересу) позивача по відношенню до загального права (інтересу) інших учасників освітнього процесу на охорону здоров`я. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було застосовано позицію Європейського Суду з прав людини відносно того, що вакцинація є одним із найбільш успішних та ефективних заходів у сфері охорони здоров`я, мета якої є захист здоров`я окремої особи та суспільства в цілому від інфекційного захворювання. Доводи апеляційної скарги вказують, що актами вищої юридичної сили визначено повноваження Кабінету Міністрів України щодо встановлення карантину та запровадження протиепідемічних заходів. Апелянт звертає увагу на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2021 року у справі №640/3262/21 підтверджено правомірність і законність постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236.
З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Проаналізувавши постанову Чернігівського апеляційного суду від 23.05.2023 року у даній цивільній справі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 10.12.2021 року, в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу ''Чернігівський професійний будівельний ліцей'' про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, в редакції постанови Чернігівського апеляційного суду від 23 травня 2023 року, а саме, його мотивувальна частина, не містить в собі аналізу відповідності Конституції України та Законам України нормативно-правових актів Уряду та Міністерства охорони здоров`я України, а також висновків суду відносно процедури введення карантинних обмежень на території України, та невідповідності дій вищого органу державної влади вимогам Конституції України.
Судом встановлено, що при видачі наказу про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, відповідач не посилався на жодні факти, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від виконання нею своїх посадових обов`язків, а також з`ясувавши, що застосування до позивача такого заходу, як відсторонення від роботи, не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема, об`єктивної необхідності під час їх виконання особисто контактувати з іншими працівниками закладу та дітьми, тощо, апеляційний суд дійшов висновку, що таке відсторонення позивача ОСОБА_1 не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.
Відповідно до приписів ч.1 статті 367 ЦПК України, яка регламентує межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Кабінету Міністрів України підлягає залишенню без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 10.12.2021 року, в редакції постанови Чернігівського апеляційного суду від 23.05.2023 року, підлягає залишенню без змін, оскільки його мотивувальна частина, не містить в собі аналізу відповідності Конституції України та Законам України нормативно-правових актів Уряду та Міністерства охорони здоров`я України, а також висновків суду відносно процедури введення карантинних обмежень на території України, та невідповідності дій вищого органу державної влади вимогам Конституції України.
Представник апелянта Кабінету Міністрів України вважав за необхідне застосувати положення статті 370 ЦПК України.
З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до приписів ч.1 статті 370 ЦПК України, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.
Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга Кабінету Міністрів України на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 10.12.2021 року у даній цивільній справі №750/13155/21 була подана апелянтом 07.06.2022 року (а.с.129, том 1), та зареєстрована апеляційним судом 10.06.2022 року (а.с.94-109, том 1). При цьому, апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою було відкрито ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 15.06.2022 року (а.с.130-131, том 1). 23.05.2023 року Чернігівським апеляційним судом за результатами розгляду апеляційної скарги Державного професійно-технічного навчального закладу "Чернігівський професійний будівельний ліцей" на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 10.12.2021 року у даній цивільній справі №750/13155/21 було винесено постанову, якою апеляційну скаргу Державного професійно-технічного навчального закладу "Чернігівський професійний будівельний ліцей", було задоволено частково; рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 10.12.2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу "Чернігівський професійний будівельний ліцей" про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи - змінено, із викладенням мотивувальної частини у редакції цієї постанови; в іншій частині рішення суду - залишено без змін.
Тобто, в контексті положень ч.1 статті 370 ЦПК України необхідно констатувати, що апеляційна скарга Кабінету Міністрів України надійшла до суду апеляційної інстанції не після закінчення апеляційного розгляду справи, а у хронологічному розумінні, до винесення апеляційним судом постанови від 23.05.2023 року у даній справі.
Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 10 грудня 2021 року, в редакції постанови Чернігівського апеляційного суду від 23 травня 2023 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Дата складення повної постанови - 03.10.2023 року.
Головуючий: Судді:
