ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 363/2893/19
провадження № 51-3039км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110140001097, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2022 року затверджено угоду від 21 вересня 2022 року про визнання винуватості в кримінальному провадженні № 12018110140001097 між прокурором Броварської окружної прокуратури ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_7 за участю захисника - адвоката ОСОБА_9 .
ОСОБА_7 засуджено до покарання:за ч. 4 ст. 358 КК України - у виді обмеження волі на строк 2 роки; за ч. 4 ст. 190 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 1 ст. 209 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень обвинуваченому ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбування покарання ОСОБА_7 зараховано строк перебування його під вартою з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі та ухвалено рахувати з часу його затримання - з 31 травня 2019 року.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , треті особи - ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , Васильківський відділ Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, про відшкодування в натурі шкоди, яка заподіяна злочином, залишено без розгляду. Роз`яснено потерпілому ОСОБА_14 та його представнику ОСОБА_15 право на звернення з позовом про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.
Вирішено питання щодо арештів майна та речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду встановлено, що 01 вересня 2017 року (більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_7 , перебуваючи в кабінеті АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, корисливим мотивом, з метою протиправної реєстрації права власності на нерухоме майно та подальшого заволодіння земельною ділянкою з кадастровим номером 3210945300:01:026:0136 площею 3,1652 га та земельною ділянкою з кадастровим номером 3210945300:01:026:0135 площею 3,1919 га, достовірно знаючи, що він ніколи у шлюбі з ОСОБА_16 не перебував, до Києво-Святошинського районного суду Київської області не звертався з позовною заявою про поділ майна, набутого під час шлюбу з ОСОБА_16 , у зв`язку з чим Києво-Святошинський районний суд Київської області не приймав та не видавав рішення від 13 квітня 2017 року у справі № 368/2242/17 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_17 про поділ майна, набутого під час шлюбу, подав особі, уповноваженій на здійснення реєстрації прав власності на нерухоме майно - державному реєстратору Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» ОСОБА_18 завідомо підроблений офіційний документ - рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 квітня 2017 у справі № 368/2242/17, відповідно до якого визнано за ОСОБА_7 (реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) право власності на земельні ділянки в Києво-Святошинському районі Київської області з кадастровим номером 3210945300:01:026:0135 загальною площею 3,1919 га та з кадастровим номером 3210945300:01:026:0136 загальною площею 3,1652 га.
У свою чергу ОСОБА_18 , не будучи обізнаною про злочинні наміри ОСОБА_7 , перебуваючи в кабінеті АДРЕСА_2 , на підставі поданих ОСОБА_7 документів 01 вересня 2017 року о 14:26 здійснила державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945300:01:026:0135 площею 3,1919 га, а о 14:40 - на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945300:01:026:0136 площею 3,1652 га.
Отже, ОСОБА_7 , надавши державному реєстратору ОСОБА_18 для проведення реєстраційних дій рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 квітня 2017 року у справі № 368/2242/17, використав завідомо підроблений офіційний документ та шляхом обману набув право на вищевказані земельні ділянки, які надалі поділено на окремі земельні ділянки з кадастровими номерами 3210800000:01:026:0001, 3210800000:01:026:0002, 3210800000:01:026:0003, 3210800000:01:026:0004 на підставі заяви ОСОБА_7 про поділ від 15 вересня 2017 року № 3119, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_19 .
Після цього 07 листопада 2017 року (більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено) у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_20 на АДРЕСА_3 ОСОБА_7 уклав договори купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з якими було відчужено ОСОБА_11 земельні ділянки з кадастровими номерами 3210800000:01:026:0001, 3210800000:01:026:0002, 3210800000:01:026:0003, 3210800000:01:026:0004. Унаслідок таких дій ОСОБА_21 та ОСОБА_22 завдано матеріальної шкоди в розмірі 41 624 118 грн, що в 49 434 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і відповідно до п. 4 примітки до ст. 185 КК України є особливо великими розмірами.
Таким чином, ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3210800000:01:026:0001, 3210800000:01:026:0002 3210800000:01:026:0003, 3210800000:01:026:0004 набуто ним шляхом обману, вчиненого в особливо великих розмірах, вчинивши правочини щодо купівлі-продажу вказаних земельних ділянок, уклав угоди з майном, одержаним внаслідок суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів на загальну суму 449 945 грн.
Дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 4 ст. 358 КК України як використання завідомо підробленого документа, за ч. 4 ст. 190 КК України - як придбання права на майно шляхом обману, вчиненого в особливо великих розмірах, за ч. 1 ст. 209 КК України - як вчинення правочину з іншим майном, одержаним унаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.
Київський апеляційний суд ухвалою від 14 лютого 2023 року вирок місцевого суду від 21 вересня 2022 року щодо ОСОБА_7 залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи кваліфікації дій, доведеності винуватості ОСОБА_7 і міри покарання, просить судові рішення стосовно останнього змінити в частині призначеного покарання за ч. 4 ст. 358 КК України через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Просить звільнити ОСОБА_7 від покарання за ч. 4 ст. 358 КК України на підставі ч. 5 ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 49 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Прокурор зазначає, що згідно з вироком ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, 01 вересня 2017 року і на момент ухвалення вироку - 21 вересня 2022 року минуло більше ніж 3 роки від дати вчинення злочину, а тому суд, з огляду на положення ч. 5 ст. 74 КК України, мав би ухвалити вирок щодо нього, призначити покарання (основне та додаткове) і звільнити від його відбування, чого не зробив, тобто не застосував закон, який підлягає застосуванню, а отже, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що порушуючи вимоги статей 49, 74 КК України та статей 370, 404, 412, 413 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), суд апеляційної інстанції не перевірив вищевказаних обставин та не звільнив ОСОБА_7 від покарання за ч. 4 ст. 358 КК України, чим неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону (ст. 404 КПК України).
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.
Згідно з приписами ст. 412 КПК України істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні ним 01 вересня 2017 року кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 358 КК України.
Злочин, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України, відповідно до ст. 12 КК України (у редакції станом на час вчинення кримінального правопорушення), належить до злочинів невеликої тяжкості; санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 2 років або інше, більш м`яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 49 КК України (у редакції станом на час вчинення кримінального правопорушення) регламентовано, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло 3 роки, у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.Чинні положення п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у редакції Закону від 22 листопада 2018 року № 2617-VIІІ передбачають, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минули 3 роки, у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 2 років.
Згідно з ч. 5 ст. 74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.
На час ухвалення вироку місцевим судом 21 вересня 2022 року зазначені строки давності притягнення ОСОБА_7 до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, а саме 3 роки, минули.
Однак, під час розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою представника потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_23 суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що з часу вчинення ОСОБА_7 злочину і на час постановлення ухвали апеляційним судом (14 лютого 2023 року) сплинули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, визначені п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, за злочин, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України.
Крім того, Верховний Суд зауважує, що під час звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України необхідна згода обвинуваченого на це, а за відсутності такої згоди суд вправі звільнити лише від покарання на підставі ч. 5 ст. 74 цього Кодексу.
Таким чином, згідно з положеннями ч. 5 ст. 74 КК України, ОСОБА_7 підлягає звільненню від покарання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
За таких обставин вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_7 підлягають зміні через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а касаційна скарга прокурора ОСОБА_6 - задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року щодо ОСОБА_7 змінити.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_7 від покарання, призначеного за ч. 4 ст. 358 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.
Вважати ОСОБА_7 засудженим до покарання: за ч. 4 ст. 190 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 1 ст. 209 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень ОСОБА_7 призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
У решті судові рішення щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
