КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
1[1]
У Х В А Л А
Іменем України
06 травня 2020 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2020 року, у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора
в с т а н о в и л а:
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2020 року задоволено клопотання прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області.
Строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110140001097 від 06 червня 2019 року продовжено по 11 квітня 2020 року включно.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції зазначив про те, що враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким, та беручи до уваги, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, перешкоджати кримінальному провадженню, вчиняти інші кримінальні правопорушення, оцінивши в сукупності тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому за інкримінованими статтями, дані про особу обвинуваченого, дає підстави суду вважати, що лише тримання під вартою зможе дієво запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та виключає можливість змінення запобіжного заходу на більш м`який.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2020 року та застосувати до нього більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з арештом та триманням в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор», а саме у вигляді домашнього арешту, особистої поруки або особистого зобов`язання.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, апелянт зазначає про те, що відповідно до матеріалів кримінального провадження та відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні правопорушення, не має достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які вказує прокурор, та відсутність будь-яких прямих, беззаперечних, фактичних даних та/або доказів, які б свідчили про те, що він, перебуваючи на волі, може спробувати незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні клопотання прокурора не містить.
Вказує апелянт і на те, що прокурором не було надано ніяких копій матеріалів, якими він обґрунтовує доводи свого клопотання, а також прокурор в судовому засіданні не зміг обґрунтувати необхідність застосування запобіжного заходу, тим самим не виконав умови, передбачені положенням ст. 184 КПК України.
Крім того, як звертає увагу апелянт, прокурор при поданні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді арешту, повністю проігнорував наявність медичної виписки з Київської міської клінічної лікарні № 4, яка додана в матеріалах даного кримінального провадження, в якій зазначено про необхідність продовження після стаціонарного лікування, яке не можливо отримати в умовах знаходження в державній установі «Київський слідчий ізолятор», так як в умовах ізолятору не має доступу до необхідного спеціального медичного обладнання для діагностування лабораторного дослідження аналізів, та спеціальних лікарняних засобів та консультацій лікарів профільної спеціалізації, для розробки та узгодження подальшого після стаціонарного лікування.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та просив залишити її без задоволення; перевіривши надані суду апеляційної інстанції матеріали контрольного провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Розглядаючи питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Перевіривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від12 лютого 2020 року, якою суд продовжив обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 11 квітня 2020 року включно, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, а тому, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, обставини з якими закон пов`язує можливість, як застосування, так і продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі наявність ризиків, які давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
З огляду на це, посилання обвинуваченого в апеляційній скарзі на те, що при вирішенні питання про продовження йому строку тримання під вартою, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, жодним чином не доведені, не можуть бути визнані безумовними підставами для скасування ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від12 лютого 2020 року, оскільки суд апеляційної інстанції вважає її законною та обґрунтованою.
Що ж стосується посилань обвинуваченого в апеляційній скарзі на стан його здоровя та необхідність продовження лікування після перебування на стаціонарі, яке не можливо отримати в умовах знаходження в державній установі «Київський слідчий ізолятор», то вони, самі по собі, не можуть служити підтвердженням його належної процесуальної поведінки та відсутності ризиків, з якими закон повязує можливість застосування або продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Більш того, як встановлено з пояснень прокурора, станом на час розгляду апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 , суд першої інстанції в черговий раз продовжив останньому строк тримання під вартою, а тому колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги про наявність підстав для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на інший, не повязаний з позбавленням волі.
У зв`язку з вищенаведеним, приймаючи до уваги відсутність будь-яких порушень норм КПК України з боку суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає необхідним, за наслідками апеляційного розгляду, прийняти рішення, яким ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2020 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою залишити без змін, а його апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2020 року, відповідно до якої суд продовжив обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою по 11 квітня 2020 року включно, без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: _____________ _____________ __________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Справа № 11-кп/824/1652/2020
Категорія: ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_6
Доповідач - суддя ОСОБА_1
