ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 815/5414/16
адміністративне провадження № К/9901/39195/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Васильєвої І. А. - головуючий суддя, судді: Хохуляк В.В., Юрченко В. П., розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 (суддя Єфіменко К. С.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 (головуючий суддя Турецька І. О., судді Градовський Ю. М., Косцова І. П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-Консалт» (далі - ТОВ «СВС-Консалт») до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови,
У С Т А Н О В И В:
У жовтні 2016 року ТОВ «СВС-Консалт» звернулося до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС, у якому просило визнати протиправними та скасувати:
1) рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці Державної фіскальної служби України: від 20.09.2016 №100270001/2016/000258/1; від 21.09.2016 №100270001/2016/000262/1; від 22.09.2016 року №100270001/2016/000272/1, №100270001/2016/000268/1, №100270001/2016/000276/1, №100270001/2016/000275/1, №100270001/2016/000277/1, №100270001/2016/000273/1, №100270001/2016/000269/1, №100270001/2016/000270/1, №100270001/2016/000271/1, №100270001/2016/000274/1; від 23.09.2016 №100270001/2016/000282/1, №100270001/2016/000281/1; від 26.09.2016 №100270001/2016/000287/1, №100270001/2016/000286/1; від 27.09.2016 №100270001/2016/000294/1, №100270001/2016/000290/1, №100270001/2016/000292/1, №100270001/2016/000291/1, №100270001/2016/000293/1; від 28.09.2016 №100270001/2016/000296/1, №100270001/2016/000295/1, №100270001/2016/000302/1, №100270001/2016/000298/1, №100270001/2016/000297/1; від 29.09.2016 №100270001/2016/000308/1; від 30.09.2016 №100270001/2016/000319/1, №100270001/2016/000318/1, №100270001/2016/000316/1; від 03.10.2016 №100270001/2016/000320/1, №100270001/2016/000322/1; від 05.10.2016 №100270001/2016/000330/1, №100270001/2016/000333/1, №100270001/2016/000340/1, №100270001/2016/000334/1; від 06.10.2016 №100270001/2016/000342/1, №100270001/2016/000343/1; від 07.10.2016 №100270001/2016/000344/1, №100270001/2016/000353/1, №100270001/2016/000348/1, №100270001/2016/000346/1, №100270001/2016/000352/1; від 10.10.2016 №100270001/2016/000361/1;
2) карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.09.2016 №100270001/2016/00446; від 21.09.2016 №100270001/2016/00449; від 22.09.2016 №100270001/2016/00460, №100270001/2016/00455, №100270001/2016/00466, №100270001/2016/00461, №100270001/2016/00465, №100270001/2016/00462, №100270001/2016/00458, №100270001/2016/00456, №100270001/2016/00457, №100270001/2016/00463; від 23.09.2016 №100270001/2016/00471, №100270001/2016/00473; від 26.09.2016 №100270001/2016/00478, №100270001/2016/00477; від 27.09.2016 №100270001/2016/00483, №100270001/2016/00481, №100270001/2016/00484, №100270001/2016/00482, №100270001/2016/00485; від 28.09.2016 №100270001/2016/00487, №100270001/2016/00486, №100270001/2016/00489, №100270001/2016/00492, №100270001/2016/00490; від 29.09.2016 №100270001/2016/00499; від 30.09.2016 №100270001/2016/00512, №100270001/2016/00511, №100270001/2016/00509; від 03.10.2016 №100270001/2016/00517, №100270001/2016/00518; від 05.10.2016 №100270001/2016/00525, №100270001/2016/00527, №100270001/2016/00535, №100270001/2016/00529; від 06.10.2016 №100270001/2016/00540, №100270001/2016/00539; від 07.10.2016 №100270001/2016/00544, №100270001/2016/00551, №100270001/2016/00542, №100270001/2016/00543, №100270001/2016/00549; від 10.10.2016 №100270001/2016/00556.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час здійснення митного оформлення товарів за тимчасовими митними деклараціями та випуску їх у вільний обіг митницею було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів, визначену за ціною договору. При цьому у відповідача не виникало сумнівів у достовірності відомостей в поданих до митного оформлення товару документах, додаткові документи для підтвердження задекларованої митної вартості митницею не затребувались, а подані документи для підтвердження заявленої митної вартості були визнані достатніми та такими, що давали змогу пересвідчитись у правильності заявленої митної вартості. Позивач вважає, що таким чином органом доходів і зборів було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору під час випуску товарів у вільний обіг за тимчасовими митними деклараціями.
Позивач наголошує, що застосування резервного методу визначення митної вартості товарів у прийнятих спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів та оформлення на їх підставі карток відмови є необґрунтованим, безпідставним та таким, що порушує послідовність обрання методу визначення митної вартості товару, визначеного частиною третьою статті 57 Митного кодексу України (далі - МК України), з урахуванням відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 06.12.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017, позов задовольнив, визнав протиправними та скасував оскаржувані позивачем рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.
Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані під час розмитнення позивачем товару документи підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність таких розбіжностей, а дії та рішення відповідача щодо коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та прийняті без урахування усіх фактичних обставин.
Київська міська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У касаційній скарзі відповідач доводив невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на його думку, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договору з огляду на те, що подані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності та не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07.04.2017 залишив без руху касаційну скаргу відповідача, а ухвалою від 15.05.2017 відкрив касаційне провадження у зв`язку з усуненням митним органом недоліків касаційної скарги, а також відмовив у задоволенні клопотання Київської міської митниці ДФС про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
Позивач правом на подання до суду заперечень на касаційну скаргу не скористався.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Касаційна скарга митниці була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем укладено ряд зовнішньоекономічних контрактів з Китаєм та Туреччиною на поставку трикотажного полотна, матеріалів, виготовлених з синтетичних волокон, синтетичних сітчастих полотен, пофарбованої тканини тощо.
Для розмитнення вказаного товару за ціною договору, позивачем митному органу було надано: зовнішньоекономічні договори, міжнародні автомобільні накладні (СМR), коносаменти, документи, що підтверджують вартість страхування, прейскуранти (прайс -листи) виробника товару, рахунки - фактури (інвойси), пакувальні листи, навантажувальні документи, інформація про позитивні результати здійснення санітарно - епідеміологічного контролю товару, інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару, декларації про походження товару, акти про проведення фізичного огляду товарів, копії митних декларацій країни відправлення.
За відсутності точних відомостей для однозначного визначення коду товару за УКТ ЗЕД, скориставшись положеннями статі 260 МК України, ТОВ «СВС-Консалт» у період з 16 серпня 2016 року по 30 серпня 2016 року здійснило митне оформлення товару за тимчасовими митними деклараціями із застосуванням найбільшої ставки митних платежів, під яку можуть підпадати товари (8 %).
Для встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів, посадовою особою Київської міської митниці ДФС були відібрані проби (зразки) товару.
За тимчасовими митними деклараціями товар «синтетичні полотна…» після проведення митного контролю і митного оформлення (у тому числі контролю правильності визначення митної вартості товарів) було випущено у вільний обіг зі сплатою митних платежів, згідно із заявленою митною вартістю (2,2 $/кг), визначеною за основним методом визначення митної вартості товару - за ціною договору.
Після отримання результатів лабораторних досліджень, на підставі експертних висновків експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи, позивач подав до митного органу додаткові декларації, що містять точні відомості про код товару згідно УКТ ЗЕД.
Проте у Київської міської митниці ДФС виникли сумніви щодо правильності визначення ТОВ «СВС-Консалт» митної вартості товарів за ціною товару, зокрема:
- у контрактах, які подавалися до митного оформлення, зазначалося, що може бути здійснена як попередня оплата за товар згідно з інвойсом, так і можлива відстрочка платежу. Проте в інвойсах не обумовлені терміни відстрочки платежу;
- у контрактах зазначено, що оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на рахунок продавця, або за іншим реквізитами, які будуть вказані в додаткових угодах до договору, однак до митного оформлення додаткові угоди не надавалися;
- у копіях декларацій країни відправлення не зазначені дані про інвойси та контракти, відповідно до яких здійснювалася поставка, попри те, що такі графи наявні.
- у прайс-листах зазначено контракти та номери контейнерів, що вказує на суб`єктивну спрямованість даної пропозиції та суперечить самій суті прайс-листа як комерційної пропозиції.
Крім того, митний орган зауважив, що не до всіх митних декларацій подані документи про страхування та його вартість, хоча на умовах поставки СІF, на продавця покладається обов`язок щодо страхування, а відсутність у страхових документах номерів інвойсу не дає впевненості, щодо якої партії товару проведено страхування.
Шляхом надсилання електронних повідомлень, позивачу запропоновано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації товару; каталоги специфікації прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; за бажанням декларанта інші наявні додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.
Позивач повідомив митницю про неможливість надання перелічених додаткових документів.
У період з 22.09.2016 по 07.10.2016 Київською міською митницею ДФС були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, за якими визначено митну вартість товару із застосуванням резервного методу та відмовлено у прийнятті додаткових декларацій шляхом оформлення карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу.
Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою та третьою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю, відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частин одинадцятої та дванадцятої статті 264 МК України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18), але не виключно.
Як підставу для прийняття оскаржуваних Рішення та Картки митниця вказала те, що документи, які товариство надало для підтвердження задекларованої митної вартості товару, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару
Разом з тим, суди попередніх інстанцій виснували, що під час митного оформлення товару та випуску його у вільний обіг за тимчасовими митними деклараціями, митний орган визнав заявлену декларантом митну вартість, визначену за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору, при цьому відповідач не вимагав додаткових документів для підтвердження задекларованої митної вартості, оскільки у нього не було сумнівів щодо достовірності відомостей її складових, зазначених в документах, поданих для митного оформлення, а взяття проб (зразків) товарів було здійснено посадовими особами митного органу з метою класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД, а не з метою перевірки задекларованої митної вартості товарів.
Щодо зазначених митним органом розбіжностей у наданих до митного оформлення документах, суд апеляційної інстанції зауважив таке.
Відсутність в інвойсах термінів відстрочення платежу не є ціноутворюючим фактором і не може свідчити про заниження митної вартості товару. Факт виписки інвойсу свідчить про те, що покупець зобов`язаний оплатити товар відповідно до вказаних умов. При цьому застережень щодо здійснення оплати позивачем товару митний орган не висловлював.
Щодо відсутності додаткових угод до зовнішньоекономічного контракту, за якими може здійснюватися оплата за іншими реквізитами, то, як зазначив позивач, вони не укладалися за відсутністю для цього підстав, оскільки оплата за товар здійснювалася безпосередньо перерахуванням грошових коштів на рахунок продавця.
Також суд виснував, що відсутність у копіях декларацій країни відправлення даних про інвойси та контракти, відповідно до яких здійснювалася поставка, не свідчить про неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною угоди, оскільки відповідно до частини третьої статті 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів за наявності.
Щодо зазначення у наданих позивачем прайс-листах умов поставки СІF, що вказує на суб`єктивну спрямованість таких комерційних пропозицій, то суд погодився з доводами позивача про те, що продавець установив ціну товару з урахуванням фрахту, витрат на страхування, які включалися в ціну для товару, що відправлявся на територію України, крім того, ціна формувалася в залежності від кількості товарів, умов платежів, а також інших об`єктивних умов його поставки.
Щодо неподання до всіх митних декларацій документів про страхування товару та вартість такого страхування, то суди встановили, що ці витрати були включені до контрактної вартості товару, про що свідчать і прайс-листи на імпортований товар.
Зважаючи на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картки відмови є протиправними, а надані позивачем до митного оформлення документи є достатніми для здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, не мають розбіжностей та суперечностей, містять усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів на підтвердження задекларованої митної вартості ввезеного товару, є правильним.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій і стосуються фактично переоцінки судом доказів у справі, що знаходяться поза межами касаційного перегляду справи, встановлених частинами першою, другою статті 341 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.
Керуючись пунктом статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко
В.В. Хохуляк
Судді Верховного Суду
