Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 11 вересня 2023 року

у справі № 815/5414/16

Адміністративна юрисдикція

Щодо відсутності у копіях декларацій країни відправлення даних про інвойси та контракти, відповідно до яких здійснювалася поставка, як підстави для неможливості застосування методу визначення митної вартості за ціною угоди

Фабула справи: ТОВ «СВС-Консалт» звернулося до суду з позовом до митниці ДФС, у якому просило визнати протиправними та скасувати:

1. рішення про коригування митної вартості товарів;
2. картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення .

Окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задовольнив, визнав протиправними та скасував оскаржувані позивачем рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.

Мотивація касаційної скарги: митниця ДФС вказує, що подані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності та не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару.

Правова позиція Верховного Суду: ч. 1 ст. 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5, 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Ч. 3 ст. 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновки: відсутність у копіях декларацій країни відправлення даних про інвойси та контракти, відповідно до яких здійснювалася поставка, не свідчить про неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною угоди, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів за наявності.

Ключові слова: перетин кордону, імпорт товарів, дотримання митних формальностей