Єдиний державний реєстр судових рішень
Рівненський апеляційний суд
_______________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
05 вересня 2023 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
Суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника-адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» кримінальне провадження №12023181170000037 щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця м.Південно-Сахалінськ Сахалінської області рф, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 , до арешту тимчасово проживаючого в АДРЕСА_2 , з загальною середньою освітою, раніше неодноразово судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.1 ст. 357 КК України, за апеляційними скаргами захисника адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Острозького районного суду Рівненської області від 30 травня 2023 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Острозького районного суду Рівненської області від 30 травня 2023 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України, і призначено покарання:
за ч.4 ст.185 КК України - п`ять років один місяць позбавлення волі;
за ч.1 ст.357 КК України - два роки обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання призначено- п`ять років один місяць позбавлення волі, строк відбуття якого рахується з 07.02.2023 року.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 2265,36 грн. процесуальних витрат та вирішено питання щодо речових доказів.
Як визнав доведеним суд, ОСОБА_6 , будучи раніше неодноразово судимим, до погашення чи зняття судимості у встановленому законом порядку, діючи повторно, 28.01.2023 о 18 год. 30 хв, в умовах воєнного стану, введеного в дію Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022р, який продовжено Указом Президента України №757/2022 від 07.11.2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України №2738-ІХ від 16.11.2022р. строком на 90 діб, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, перебуваючи в торгівельному залі магазину "АТБ-маркет №1129", що на вул. Гальшки Острозької 1 в м. Острог Рівненської області, таємно викрав з торгової вітрини пляшку горілки "Finlandia" об`ємом 0,5 л вартістю 270,93 грн, належну "АТБ-маркет №1129".
07.02.2023 року близько 15 год. 30 хв. ОСОБА_6 , знаходячись в приміщенні торгівельного кіоску торгового центру "RICHES", розташованого на вул. Яворницького 2 в м. Острог, таємно викрав з жіночої сумочки гаманець вартістю 156,67 грн, у якому знаходилося 4000 грн. та банківські картки, належні ОСОБА_8 .
Продовжуючи свої дії, ОСОБА_6 , виявивши в гаманці ОСОБА_8 банківські картки відкриту в АТ "Альфа банк" № НОМЕР_1 , в АТ "ПРИВАТБАНК" № НОМЕР_2 , в АТ "ПУМБ" № НОМЕР_3 , в АТ «ПРИВАТБАНК" № НОМЕР_4 , які, відповідно до Закону України "Про інформацію", Закону України "Про платіжні системи та перекази коштів в Україні", Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" і примітки ст.200 КК України, є електронними платіжними документами, котрі надають доступ до грошових коштів, намагався розрахуватися ними при придбанні товарів в аптеці №30 ТОВ «Аверіс», що в м.Острог на пр.Незалежності 2 Рівненської області та в магазині "Пиво-води" ТОВ "Славутський пивзавод", що на пр.Незалежності 22.
У поданих апеляційних скаргах:
Захисник ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 , не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 , покликається на суворість призначеного покарання, яке вважає невідповідним принципам достатності, оскільки ОСОБА_6 на обліку в лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, до адміністративної відповідальності не притягувався, визнав свою вину, розкаявся у вчиненому і сприяв розкриттю злочину.
Просить оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання змінити і призначити ОСОБА_6 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України - нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_6 вважає вирок щодо нього надто суворим, просить врахувати його розкаяння, сприяння в розкриттю злочинів та незадовільний стан здоров`я і пом`якшити покарання, застосувавши ст. 69 КК України.
Іншими учасниками судового розгляду вирок в апеляційному порядку не оскаржено.
Потерпілі, будучи належним чином повідомленими про день і час розгляду апеляційних скарг, в судове засідання не з`явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_6 на підтримання поданих апеляційних скарг, доводи прокурора, який вважає вирок законним, обгрунтованим і просить залишити його без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши викладене в апеляційних скаргах сторони захисту і обвинуваченого ОСОБА_6 , колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину за вказаних у вироку обставин підтверджується сукупністю зібраних у провадженні й досліджених судом доказів, яким дана правильна юридична оцінка, що не заперечується в апеляційних скаргах й не оспорюється ніким з учасників провадження.
Твердження апелянтів про призначення ОСОБА_6 надто суворого покарання не є переконливими, оскільки термін явно несправедливе покарання означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру.
Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність, між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом і розміром покарання, та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема, і ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 та від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справах про призначення судом більш м`якого покарання.
Так, у рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Визначені уст. 65 ККУкраїни загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі Довженко проти України) зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Згідно зіст.414КПК України,невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення у значенніст.414КПК України означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст.12КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що уст. 12 ККУкраїни дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Під особою обвинуваченого у контекстіст.414КПК Українирозуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття особа обвинуваченого вживається у тому ж значенні, що й у п. 3 ч. 1ст. 65 ККУкраїни поняття особа винного.
При обранні покарання ОСОБА_9 суд, як видно з вироку, дотримався положень ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та роз`яснень, що містяться в п.п. 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року (з послідуючими змінами) „Про практику призначення судами кримінального покарання, врахував тяжкістьвчинених злочинів,один зяких віднесенозаконом дотяжкого злочину,вчиненого вумовах воєнногостану,особу ОСОБА_9 , який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів таємне викрадення чужого майна, шахрайство та грабіж ( т.2 а.с. 209-210), пом`якшуючі покарання обставини - щире каяття, вибачення перед потерпілою стороною, обтяжуючу обставину рецидив злочину і призначив ОСОБА_9 покарання, найбільш наближене до мінінмального, передбачене санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, та покарання в межах ч.1 ст. 357 КК України, належним чином вмотивувавши прийняте рішення, яке, з врахуванням системної злочинної діяльності з боку обвинуваченого ОСОБА_6 , що виключає призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України, не можна вважати явно несправедливим.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б слугували безумовними підставами для скасування або зміни судового рішення, при розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404-405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Вирок Острозького районного суду Рівненської області від 30 травня 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_6 без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту оголошення ухвали, а обвинуваченим ОСОБА_6 - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
С У Д Д І :
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
