Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 761/16617/20
провадження № 51-2827км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 березня 2023 року, яку постановлено в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням
ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Цибулів, Монастирищенський район Черкаської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше судимого за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 14 березня 2018 року за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді штрафу (ухвалою Святошинського районного суду м. Києва замінено покарання у вигляді штрафу на покарання у вигляді 50 годин громадських робіт);
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 07 грудня 2022 року ОСОБА_7 засуджено: за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 4 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано покарання, призначене ОСОБА_7 за попереднім вироком, і остаточно визначено останньому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць.
Не погоджуючись із указаним рішенням місцевого суду, захисник в межах строку на апеляційне оскарження подав апеляційну скаргу, яку направив безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Київський апеляційний суд листом від 13 січня 2023 року повернув апеляційну скаргу захиснику, оскільки її було подано з порушенням вимог ч. 1 ст. 395 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а саме безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а не через суд, який ухвалив рішення.
Надалі захисник, поза межами строку на апеляційне оскарження, повторно подав апеляційну скаргу з клопотанням, в якому порушив питання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суду.
Київський апеляційний суд ухвалою від 29 березня 2023 року відмовив адвокату в поновленні строку на апеляційне оскарження і на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК повернув його апеляційну скаргу з усіма доданими до неї матеріалами.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала, та заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Суть доводів у касаційній скарзі захисника зводиться до його вказівок на те, що апеляційний суд дійшов невмотивованого висновку про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, залишивши поза увагою те, що первинна апеляційна скарга була подана в межах визначеного законом строку на апеляційне оскарження, однак через технічну помилку вона була направлена безпосередньо до апеляційного суду, а не через суд, який ухвалив рішення. З огляду на викладене захисник вважає, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, позбавивши права на доступ до правосуддя.
Заперечень на касаційну скаргу захисника до Верховного Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження у судовому засіданні
Прокурор, навівши відповідні пояснення, заперечила проти задоволення касаційної скарги, просила ухвалу апеляційного суду залишити без змін.
Захисник надіслав на електронну адресу Верховного Суду лист, в якому просив касаційний розгляд здійснювати за його відсутності.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно зі ст. 370 та ч. 2 ст. 418 КПК ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Однак, ухвала апеляційного суду вказаним вимогам кримінального процесуального закону не відповідає.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 395 КПК передбачено, що апеляційна скарга може бути подана, зокрема, на вирок - протягом тридцяти днів з дня його проголошення. При цьому вона подається через суд, який ухвалив судове рішення (п. 1 ч. 1 ст. 395 КПК).
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення строку апеляційного оскарження, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Відмовляючи у задоволені клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження і, повертаючи його апеляційну скаргу, апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі зазначив, що адвокат своєчасно був обізнаний про прийняте судом рішення, а також про порядок і строки його оскарження, а тому наведені в його клопотанні причини пропуску строку, за висновками апеляційного, не є поважними.
Разом з тим Верховний Суд вважає такі висновки суду апеляційної інстанції непереконливими, з огляду на таке.
Доступ до правосуддя є одним із основоположних принципів верховенства права, гарантованим Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 7, ч. 6 ст. 9, ст. 24 КПК), а забезпечення права на апеляційний перегляд справи віднесене законодавцем до основних засад судочинства (п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України від 2 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому зазначеним Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27 березня 2019 року (справа № 127/17092/18), при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску); інші доречні обставини.
Верховний Суд погоджується з тим, що захисник ОСОБА_6 повторно подав апеляційну скаргу поза межами строку на апеляційне оскарження.
Разом із тим Суд звертає увагу на таке.
Вперше захисник подав апеляційну скаргу 06 січня 2023 року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження. Однак ця скарга, за твердженням захисника, помилково була надіслана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а не через місцевий суд, як це передбачено ч. 1 ст. 395 КПК.
Суд апеляційної інстанції листом від 13 січня 2023 року повернув апеляційну скаргу захиснику, оскільки її було подано з порушенням вимог ч. 1 ст. 395 КПК. В цьому ж листі апеляційний суд зауважив захиснику на необхідності направлення апеляційної скарги до Шевченківського районного суду м. Києва.
Цей лист, як вказує захисник в касаційній скарзі, він отримав 20 січня 2023 року і вже 21 січня 2023 року ним була направлена апеляційна скарга з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження до місцевого суду.
Матеріали справи не містять відомостей, які б спростовували ці твердження захисника.
З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що з урахуванням конкретних обставин цієї справи, захисник після отримання листа апеляційного суду, подав апеляційну скаргу без невиправданої затримки, що свідчить про його сумлінне ставлення до використання своїх процесуальних прав на апеляційне оскарження.
Більше того, якщо допустити, що апеляційний суд не повернув би первинну апеляційну скаргу захиснику, а направив її до місцевого суду за належністю, то очевидним є те, що питання про пропущення строку на апеляційне оскарження в цій справі не постало.
За таких обставин, Верховний Суд вважає непереконливим висновок апеляційного суду про те, що такі обставини не можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки в іншому випадку це може свідчить про непропорційне обмеження права особи на апеляційний перегляд справи внаслідок надмірного формалізму.
Таким чином, Верховний Суд доходить висновку, що доводи клопотання захисника залишились без належної уваги суду апеляційної інстанції, який не надав їм об`єктивної оцінки та не з`ясував усіх обставин провадження, у тому числі й зазначених вище.
З урахуванням викладеного Верховний Суд вважає, що ухвалу апеляційного суду постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, тому вона підлягає скасуванню, а провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно усунути вказані недоліки, належним чином виконати всі вимоги КПК та постановити законне й обґрунтоване судове рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу захисника задовольнити, а ухвалу апеляційного суду - скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На цих підставах Верховний Суд ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 29 березня 2023 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
