УХВАЛА
13 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/13599/21
Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Рогач Л. І. - головуючої, Банаська О. О., Баранця О. М., Булгакової І. В., Васьковського О. В., Дроботової Т. Б., Кібенко О. Р., Селіваненка В. П., Чумака Ю. Я.,
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2022
та рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2021
у справі за позовом Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"
до Міністерства оборони України
про стягнення 3 674 455,02 грн,
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" (далі - ДП "Житомирський бронетанковий завод") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони) про стягнення 3 674 455,02 грн фактично понесених витрат на капітальний ремонт техніки за державним контрактом від 22.12.2017 № 342/3/5/17/78.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач на порушення умов укладеного між сторонами контракту та норм чинного законодавства не виконав свої зобов`язання щодо оплати виконаних робіт, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 3 674 455,02 грн. Позивач вказує на те, що ця сума грошових коштів є різницею між фактичними витратами виконавця на ремонт виробів та вартістю, визначеною у протоколі погодження орієнтовної ціни на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням.
Заперечення проти позову мотивовані відсутністю у відповідача зобов`язання щодо оплати перевищення розміру фактичних витрат орієнтовної вартості робіт (послуг) в силу положень законодавства та умов контракту (пункт 2.7 контракту).
Господарський суд міста Києва рішенням від 01.12.2021 позов задовольнив.
Рішення мотивував тим, що пункт 2.2 державного контракту встановлює орієнтовну вартість виконання робіт (надання послуг) з ремонту виробів на підставі розрахунково-калькуляційних матеріалів з урахуванням висновків філії ПЗ № 637, а у позивача була відсутня можливість заздалегідь передбачити зростання рівня фактичних затрат при виконанні зобов`язань. Позивач дотримався порядку перегляду ціни контракту, передбаченого пунктом 2.3, а зупинити виконання робіт до узгодження із замовником збільшеного кошторису було неможливо з огляду на важливість державного оборонного замовлення.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 08.09.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 залишив без змін.
Міноборони подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 910/13599/21 за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2021.
Верховний Суд ухвалою від 11.07.2023 передав на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 910/13599/21 за позовом ДП "Житомирський бронетанковий завод" до Міноборони про стягнення 3 674 455,02 грн за касаційною скаргою Міноборони на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2021.
Під час касаційного перегляду колегія суддів з`ясувала, що Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові від 21.12.2022 у справі № 910/16000/21 за позовом ДП "Житомирський бронетанковий завод" до Міноборони про стягнення 1 431 881,70 грн, касаційну скаргу Міноборони задовольнив, скасував постанову суду апеляційної інстанції та залишив у силі рішення суду першої інстанції про відмову в позові.
Зі змісту постанови у справі № 910/16000/21 вбачається, що правовідносини у цій справі та справі, що розглядається, виникли на підставі одного й того ж контракту, збігаються й предмет та підстави позовів - стягнення грошових коштів, які є різницею між фактичними витратами виконавця на ремонт виробів та вартістю, визначеною у протоколі погодження орієнтовної ціни на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням.
Залишаючи в силі рішення суду про відмову у позові у справі № 910/16000/21, Верховний Суд виходив з встановлених судами обставин справи, за якими:
- позивач не надав доказів затвердження сторонами спільного рішення про збільшення орієнтовної вартості виконаних робіт (наданих послуг) як після укладення державного контракту, так і до прийняття робіт (послуг);
- положеннями пункту 2.7 державного контракту чітко передбачено, що у разі коли фактичні витрати позивача на надання послуг перевищують її орієнтовну вартість, відповідач не зобов`язаний оплачувати таке перевищення.
Застосовуючи приписи статей 526, 632, 843, 853 ЦК України, Верховний Суд у справі № 910/16000/21 дійшов висновку про те, що зміна ціни робіт (послуг) та відповідно розміру фактичних витрат виконавця через зростання вартості складових частин, закупівельних комплектуючих, комунальних тарифів, підвищення розміру мінімальної заробітної плати та ін., що, за доводами позивача, зумовили додаткове понесення фактичних витрат на спірну суму, без коригування збільшення вартості робіт на зазначену суму в порядку, передбаченому умовами цього контракту, не покладає на замовника робіт (послуг) обов`язку їх оплати.
Однак колегія суддів, враховуючи положення чинного законодавства та аналізуючи умови укладеного сторонами контракту, не погоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2022 у справі № 910/16000/21 про неможливість зміни орієнтовної ціни робіт (послуг) та відповідно розміру фактичних витрат виконавця через зростання вартості складових частин, закупівельних комплектуючих, комунальних тарифів, зокрема, в силу положення укладеного сторонами контракту та відповідно покладення ризиків підвищення ринкових цін на позивача як суб`єкта господарювання. Водночас доведення таких обставин покладається на позивача.
За таких обставин колегія суддів, передаючи справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, врахувала, що основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики, з огляду на що зазначила про необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.12.2022 у справі № 910/16000/21.
Об?єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду присутня у повному складі, що підтверджується протоколом від 13.07.2023.
Частиною другою статті 302 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
З огляду на викладене касаційна скарга Міноборони на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 у цій справі підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду.
Керуючись статтями 120, 121, 234, 235, 301, 302 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Прийняти до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 910/13599/21 за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2021.
2. Призначити розгляд справи № 910/13599/21 у закритому судовому засіданні на 15 вересня 2023 року о 10:00 у приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, зал судових засідань № 331.
3. Звертаємо увагу, що матеріали справи містять відомості, що становлять державну таємницю зі ступенем секретності "Таємно", тому до участі у судовому засіданні допускаються лише особи, яким надано допуск до державної таємниці за відповідною формою (пункт 663 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939). Зазначені особи повинні мати при собі документ, що посвідчує особу та завчасно подати до відділу режимно-секретної роботи Верховного Суду довідку про наявність допуску до державної таємниці за формою № 14 та припис на виконання завдання за формою № 15 (п. п. 106, 668 Порядку).
4. Явка учасників справи № 910/13599/21 в судове засідання не є обов`язковою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча Л. Рогач
Судді О. Банасько
О. Баранець
І. Булгакова
О. Васьковський
Т. Дроботова
О. Кібенко
В. Селіваненко
Ю. Чумак
