Справа №:755/21863/21
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" липня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Гончарука В.П.,
за участю секретаря: Гриценко О.І.,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідачів - Хитрової Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», третя особа - Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна», про захист прав споживачів, визнання недійсними правочинів та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», третя особа - Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна», про захист прав споживачів, визнання недійсними правочинів та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить суд:
-Визнати недійсним договір про надання фінансових послуг від 12.04.2021 року № 2110173751584, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та невстановленою особою, яка діяла від імені ОСОБА_1 без наявності на те правових підстав та без її згоди.;
-Визнати недійсним договір про надання фінансових послуг від 17.05.2021 року № 2113681837217, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та невстановленою особою, яка діяла від імені ОСОБА_1 без наявності на те правових підстав та без її згоди.;
-Скасувати відсотки, неустойку, комісії та інші штрафні санкції нараховані Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» за оскаржуваними ОСОБА_1 договорами про надання фінансових послуг від 12.04.2021 року № 2110173751584 та від 17.05.2021 року № 2113681837217.;
-Визнати недійсним фінансову операцію (транзакцію) щодо переказу 11.04.2021 року кредитних коштів в сумі 24 699,00 грн. з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк».;
-Скасувати відсотки, неустойку, комісії та інші штрафні санкції, нараховані АТ КБ «ПриватБанк» за оскаржуваною ОСОБА_1 фінансовою операцією (транзакцією) щодо переказу 11.042021 року кредитних коштів в сумі 24 699,00 грн. з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .;
-Визнати недійсним фінансову операцію (транзакцію) щодо переказу 11.04.2021 року коштів в сумі 2 350,00 грн. із зарплатної карти ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» та застосувати наслідки недійсності правочину.;
-Визнати недійсним фінансову операцію (транзакцію), щодо переказу 11.04.2021 року коштів в сумі 1 556,99 грн. із вкладу ОСОБА_1 «Скарбничка» на картковий рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» та застосувати наслідки недійсності правочину.
-Визнати недійсним фінансову операцію (транзакцію) щодо переказу 11.04.2021 року коштів в сумі 3 734,30 грн. з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» та застосувати наслідки недійсності правочину.;
-Визнати недійсним фінансову операцію (транзакцію) щодо переказу 12.04.2021 року коштів в сумі 1 893,56 грн. з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» та застосувати наслідки недійсності правочину.;
-Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» вилучити з кредитної історії ОСОБА_1 відомості про грошові зобов`язання суб`єкта кредитної історії, передбачені пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій».
Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» було укладено договір про надання фінансових послуг від 12.04.2021 року № 2110173751584 та договір про надання фінансових послуг від 17.05.2021 року № 2113681837217. Також між позивачем та відповідачем Акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» було укладено кредитний договір № SAMDNWFC00017929532 віл 16 червня 2016 року. Дані фінансові компанії вважають, що позивач не виконує свої зобов`язання за вказаними договорами в частині повернення кредитних коштів, внаслідок чого у позивача начебто утворилися заборгованості перед відповідачами. Інформацію про вказані заборгованості внесено до кредитної історії позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій».
Позивач із зазначеним категорично не погоджується, факт отримання нею кредитних коштів та існування заборгованості перед відповідачем 1 та відповідачем 2 не визнає. Вважає, що під час укладання зазначених правочинів було порушено її права, як споживача послуг. Стверджує, що невідома особа, яка без наявності на те правових підстав діяла від імені позивача, видаючи себе за неї, використала в межах встановленого кредитного ліміту кошти на рахунку позивача в Приватбанку та уклала кредитні договори з фінансовою установою від імені позивача. У подальшому отриманими кредитними коштами та коштами позивача невідома особа розпорядилась на власний розсуд
Позивач вважає, що наполяганнями відповідачів на існуванні у позивача заборгованостей за начебто отриманими нею кредитами, відправлення на її адресу вимог про негайну сплату боргу та попереджень про наявну заборгованість, а також безпідставним зіпсуванням її кредитної історії порушуються конституційні та цивільні права позивача, зокрема права споживача послуг, для захисту яких вона вимушена звертатися до суду з позовом про визнання правочинів недійсними в порядку п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Хромової О.О., від 18 листопада 2022 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», третя особа - Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна», про захист прав споживачів, визнання недійними правочинів та зобов`язання вчинити певні дії.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 листопада 2022 року, дану справу передано в провадження судді Дніпровського районного суду м. Києва Гончаруку В.П.
25 листопада 2022 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва, прийняти до свого провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», третя особа - Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна», про захист прав споживачів, визнання недійними правочинів та зобов`язання вчинити певні дії.
11 квітня 2023 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва, закрито підготовче провадження у вказаній справі.
Позивач та Представник позивача у судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог в повному обсязі та просили позов задовольнити. Крім того. в матеріалах справи наявні письмові заперечення на відзив сторони відповідача та додаткові пояснення, щодо предмету спору, відповідно до яких представник позивача просить суд постановити судове рішення. яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав викладених і позові та самих запереченнях.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Крім того, представником відповідача було направлено на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у його змісті.
Представник відповідача Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - Хитрова Л.В., у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Крім того. в матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву та письмові пояснення на заперечення на відзив, зі змісту яких представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Крім того, представником відповідача було направлено на адресу суду письмові пояснення на позовну заяву, в яких останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у їх змісті
Представник третбої особи Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки в судове засідання не повідомив. У відповідь на ухвалу судді Дніпровського районного суду м. Києві від 05.10.2022 року у даній справі, щодо запитуваної інформації третьою особою було направлено на адресу суду лист про зміну SIM карти за номером НОМЕР_2 .
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов не підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
За приписами ч. ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому за положеннями ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» було укладено договір про надання фінансових послуг від 12.04.2021 року № 2110173751584 та договір про надання фінансових послуг від 17.05.2021 року № 2113681837217.
12.04.2021 року вищевказана невстановлена особа, використовуючи персональні дані ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Служба миттєвого кредитування» від імені позивача без її згоди уклала з відповідачем 1 у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію» договір про надання фінансових послуг № 2110173751584 від 12.04.2021, відповідно до якого на невідомий позивачеві картковий рахунок НОМЕР_3 надійшли кредитні кошти в сумі 3 000 грн., які в подальшому також були використані невстановленою особою на власний розсуд.
Слід зазначити, що при укладенні цього договору невстановлена особа вказала невідомі позивачу номер телефону НОМЕР_4 та електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до листа Національного банку України від 14.06.2021 року № 14-0004/53270 (копія додається), 17.05.2021 року позивачем було укладено з відповідачем 1 кредитний договір № 21113681837217 від 17.05.2021 року.
12.04.2021 року позивач звернулася до оператора мобільного зв`язку Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна», працівники якого заблокували сторонню 8ІМ-карту, на яку було перенесено мобільний номер потерпілої, потім відновили 8ІМ-карту потерпілої та «прив`язали» мобільний номер потерпілої до її особи - ОСОБА_1 (перевели на контракт).
Крім того, 12.04.2021 року позивач звернулася до ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ БЮРО КРЕДИТНИХ ІСТОРІЙ» та отримала інформацію щодо своєї кредитної історії, відповідно до якої жодної поточної заборгованості станом на 12.04.2021 року за нею зафіксовано не було.
13.04.2021 року позивач звернулася до Дніпровського УП ГУНП в місті Києві із заявою про вчинений відносно неї злочини, на підставі якої підрозділом дізнання Дніпровського УП ГУНП в місті Києві було розпочате досудове розслідування кримінального провадження № 12021105040001226, дані про яке були внесені до ЄРДР 13.04.2021 року спочатку за ч. 1 ст. 185 КК України, а згодом, після неодноразових звернень до підрозділу дізнання та органів прокуратури - за ч. 1 ст. 190 КК України, що підтверджується витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань.
При зверненні до суду позивач зазначає, що будь-яких договорів з відповідачем ТОВ «Служба миттєвого кредитування» не укладала, кредити не брала, а кредитні кошти не отримувала, не домовлялася про істотні умови. Стверджує, що невідома особа, яка без наявності на те правових підстав діяла від імені позивача, видаючи себе за неї, використала в межах встановленого кредитного ліміту кошти на рахунку позивача в Приватбанку та уклала кредитні договори з фінансовою установою від імені позивача. У подальшому отриманими кредитними коштами та коштами позивача невідома особа розпорядилась на власний розсуд.
У відповідності до статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 11Закону України«Про захистправ споживачів» визначено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.
Відповідно до статті 1046ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною 2 статті 640 ЦК України, якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно з положеннями статті 203ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною третьою статті 203 ІІК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
У разі якщо сторони згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним.
Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Відповідно до частини першої статті 215ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Відповідно до положень частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно частини першої статті 215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (пункт 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).
Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частиною 2 статті 639ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно ч. 3 ст.11Закону України«Про електроннукомерцію» Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 6 ст.11Закону України«Про електроннукомерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Частиною 8 ст.11Закону України«Про електроннукомерцію» встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції
За правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст.3Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Частиною 12 ст.11Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
За приписами частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
З аналізу положень п. 6, 12 ч. 1 ст. 3, ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.13Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що клієнт має бути ідентифікований одразу при реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній мережі за допомогою електронного підпису або електронного цифрового підпису, інших аналогів власноручних підписів і лише на етапі акцептування пропозиції про укладення договору акцепт підписується одноразовим ідентифікатором, який відповідно до п. п. 6, 12 ч. 1 ст.3Закону України «Про електронну комерцію» є алфавітно-цифровою послідовністю.
Судом встановлено, що позивач не отримувала даного одноразового ідентифікатора, а також не реєструвався у інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» на момент укладення електронного кредитного договору від 12.04.2021 року № 2110173751584, що підтверджується матеріалами справи та встановлено в ході судового розгляду.
Матеріали справи також не містять даних про те, що особа позивача була належним чином ідентифікована при його реєстрації в ІТС відповідними електронним підписом, електронним цифровим підписом чи іншим аналогом власноручного підпису.
Разом з тим, як вбачається з копії договору про надання фінансових послуг від 12.04.2021 року № 2110173751584, який долучений до матеріалів справи, він не містить електронного підпису або іншого підпису позивача, що підтверджувало б укладання останнім даного кредитного договору та ознайомлення зі всіма його умовами.
Тобто, в матеріалах справи відсутні докази щодо укладення кредитного договору з використанням власних персональних даних позивачки на отримання кредитних коштів згідно договору про надання фінансових послуг від 12.04.2021 року № 2110173751584.
Суд дійшов висновку про визнання недійсним договору про надання фінансових послуг від 12.04.2021 р. №2110173751584, укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та від імені ОСОБА_1 .
Щодо вимог про визнання недійсним договору про надання фінансових послуг від 17.05.2021 року № 2113681837217, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та невстановленою особою, яка діяла від імені ОСОБА_1 без наявності на те правових підстав та без її згоди, суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки матеріали справи не містять доказів про наявність даного кредитного договору.
Крім того, позивач звертається до суду з позовними вимогами про визнання недійсним фінансову операцію (транзакцію) щодо переказу 11.04.2021 року кредитних коштів в сумі 24 699,00 грн. з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк».; Скасування відсотки, неустойку, комісії та інші штрафні санкції, нараховані АТ КБ «ПриватБанк» за оскаржуваною ОСОБА_1 фінансовою операцією (транзакцією) щодо переказу 11.042021 року кредитних коштів в сумі 24 699,00 грн. з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .; Визнання недійсним фінансову операцію (транзакцію) щодо переказу 11.04.2021 року коштів в сумі 2 350,00 грн. із зарплатної карти ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» та застосувати наслідки недійсності правочину.; Визнання недійсним фінансову операцію (транзакцію), щодо переказу 11.04.2021 року коштів в сумі 1 556,99 грн. із вкладу ОСОБА_1 «Скарбничка» на картковий рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» та застосувати наслідки недійсності правочину.; Визнання недійсним фінансову операцію (транзакцію) щодо переказу 11.04.2021 року коштів в сумі 3 734,30 грн. з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» та застосувати наслідки недійсності правочину.; Визнання недійсним фінансову операцію (транзакцію) щодо переказу 12.04.2021 року коштів в сумі 1 893,56 грн. з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» та застосувати наслідки недійсності правочину.
В свою чергу, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем Акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» було укладено кредитний договір № SAMDNWFC00017929532 віл 16 червня 2015 року.
На підставі даного договору позивачу було видано кредитну карту типу «Універсальна Голд» № НОМЕР_5 строком дії до 09/23, та встановлено кредитний ліміт у розмірі 25 000,00 грн.
Дані обставини підтверджуються сторонами у справі у ході судового розгляду.
Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір,
в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
У частині першій статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання
є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У загальних положеннях Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку у редакції, чинній на момент списання грошових коштів(далі - Умови і правила), визначено, що фінансовий номер телефону клієнта - це номер мобільного телефону, який зазначений і підтверджений клієнтом як номер телефону, за допомогою якого можуть проводитись фінансові операції. Підтверджується клієнтом під час активації продукту за допомогою POS-терміналу у відділенні банку, в банкоматі, терміналі самообслуговування з підтвердженням ПІН-коду картки і СМС-паролем, а також в Приват24 (у разі зміни логіна користувача).
Підпунктом 1.1.2.1.10 Умов і правил передбачено, що уразі втрати клієнтом фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних таких осіб клієнт зобов`язаний негайно повідомити про це банк в будь-якому з доступних каналів: 3700, чат-онлайн, відділення банку. На підставі звернення клієнта про зазначений факт банк знімає з номера телефону клієнта ознаку «Фінансовий» та блокує аккаунт клієнта в системі «Приват24» з метою уникнення можливих шахрайських операцій з рахунками клієнта.
Відповідно до підпункту 2.1.4.5.1 Умов і правил клієнт зобов`язаний не передавати картки, ПІНи, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати картки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим договором, або що суперечать чинному законодавству.
Клієнт зобов`язаний вживати необхідних заходів для запобігання втрати, пошкодження, викрадення картки, доступу третіх осіб до картки, у тому числі до інформації, нанесеної на неї (підпункт 2.1.4.5.2Умов і правил).
Згідно з підпунктом 2.1.4.5.8 Умов і правил у разі втрати/крадіжки фінансового номеру телефону або зміни номера телефону, який є фінансовим, клієнт зобов`язується негайно інформувати банк.
Відповідно до підпункту 2.1.4.5.6 Умов і правил клієнт зобов`язаний інформувати банк та правоохоронні органи про факти втрати картки, ПІНу або отримання інформації про їх незаконне використання. При настанні вищевказаних випадків необхідно звернутися у відділення банку або за телефоном 3700 (безкоштовно по Україні), НОМЕР_6 (для VIP-клієнтів), НОМЕР_7 (для дзвінків із-за кордону).
Згідно з підпунктом 2.1.4.7.1 Умов і правил клієнт має право здійснювати операції за допомогою безконтактного платіжного інтерфейсу (платіжні операції, у тому числі зняття готівки, отримання інформації про наявність грошових коштів на його рахунках без присутності картки в банкоматі тощо).
Процедура ідентифікації клієнта, який бажає скористатися безконтактним платіжним інтерфейсом, здійснюється за допомогою засобів ідентифікації, що передбачені між банком та клієнтом (фінансовий номер телефону клієнта, ПІН (у випадку, якщо встановлений на рахунку клієнта), одноразові (динамічні) паролі, QR-код, в тому числі сформований за допомогою системи інтернет-банкінгу, CVV/CVCкодів, тощо) (підпункт 2.1.4.7.2 Умов і правил).
Підпунктом 2.1.4.11.1 Умов і правил передбачено, що у випадку втрати картки/ПІНу/постійного пароля/одноразових паролів/мобільної сім-картки із фінансовим номером телефону клієнта або виникнення у клієнта підозри, що картка/ПІН/постійний пароль/одноразові паролі/фінансовий номер телефону могли бути втрачені, або виникнення ризику несанкціонованого використання картки/ПІНу/постійного пароля/одноразових паролів/фінансового номера телефону клієнт негайно зобов`язаний виконати одну з таких дій:
- звернутися до відділення банку, в чат-онлайн або за телефоном: 3700 (безкоштовно по Україні), НОМЕР_6 (для VIP-клієнтів), НОМЕР_7 (для дзвінків із-за кордону) і заявити про такий факт;
- якщо картка підключена до послуги «Інформування про транзакції», виконати дії, необхідні для блокування картки відповідно до інструкцій з використання послуги;
- якщо картка підключена до системи «Приват24» виконати дії, необхідні для блокування картки відповідно до інструкцій з використання системи «Приват24».
Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на картці даних (підпункт 2.1.4.12.3 Умов і правил).
Згідно з підпунктом 2.1.4.12.5 Умов і правил клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, у разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати картки, розголошенню ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію.
Відповідно до підпункту 2.1.4.12.9 Умов і правил клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на картці даних, до моменту звернення клієнта в банк та блокування картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки картки у стоп-лист платіжною системою.
Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб`єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон) користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається, крім випадку емісії додаткового електронного платіжного засобу для довіреної особи.
Згідно із пунктом 14.16 статті 14 Закону користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів; під час реєстрації банком повідомлення користувача щодо втрати електронного платіжного засобу банк зобов`язаний відобразити дату та час повідомлення. Аналогічні норми містить Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення) у редакції, чинній на момент списання грошових коштів. Крім того, указаним Положенням передбачено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів; під час реєстрації банком повідомлення користувача щодо втрати електронного платіжного засобу банк зобов`язаний відобразити дату та час повідомлення.
Відповідно до пунктів 6.3-6.8 Положення користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.
Користувач зобов`язаний негайно повідомити емітента або визначену ним юридичну особу про втрату спеціального платіжного засобу в порядку та формі, установлених договором. В іншому разі емітент не несе відповідальності за платіжні операції, ініційовані за допомогою цього спеціального платіжного засобу, до отримання такого повідомлення, якщо інше не встановлено договором.
Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату спеціального платіжного засобу зобов`язаний ідентифікувати держателя і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.
Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату спеціального платіжного засобу зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього спеціального платіжного засобу.
Порядок подання повідомлення та/або заяви про втрату спеціального платіжного засобу та внесення спеціального платіжного засобу до стоп-списку і його вилучення з нього визначаються у внутрішньобанківських правилах банку, розроблених з урахуванням вимог цього Положення, правил платіжної системи, та обумовлюються в договорі.
Емітент у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що фінансові операції які були здійснені у АТ КБ «Приватбанк» за період з 11.04.2021 року по 12.04.2021 року за допомогою її кредитної картки № НОМЕР_5 , щодо оплат на ігрових сайтах на суму 850,00 доларів США, що еквівалентно 24 699,00 грн., на суму 107,72 Євро, що еквівалентно 3 734,00 грн., та 65,00 Доларів США, що еквівалентно 1 893,56 грн.
Також, позивач заперечує здійснення переказів зі своєї «Скарбнички» в сумі 1 556,99 грн. та із заротіної карти в сумі 2 350,00 грн., на вказану кредитну карту № НОМЕР_5 .
Крім того, на підтвердження даних обставин вказує, що дані операції були вчинені невстановленою особою без її відома.
В свою чергу, як встановлено в ході судового розгляду. фінансові операції за картковим рахунком № НОМЕР_5 за період з 11.04.2021 року по 12.04.2021 року здійснені з оплати товару/послуг в інтернеті на ігрових сайтах MoonPay 5534, Valletta, Payex*Latoken.com, Latoken та підтвердженні 3D Secure, який надсилався на фінансовий номер позивача.
Позивач звернувся до банку платника вже після настання дати валютування, а саме після здійснення всіх оспорюваних операцій тому строки встановлені п.п 23.1, 23.4 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» для вчинення дій з відкликанням переказу пропущені ініціатором переказу позивачем по справі.
Як вбачається з матеріалів справи, звернення позивача до банку АТ КБ «Приватбанк» шляхом телефонного дзвінка зафіксоване 12.04.21 року о 12:07:53, письмове звернення до банку датоване 14.04.2021 року, тобто після здійснення оспорюваних операції по рахунку позивача.
Таким чином, встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про втрату фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення при визначені того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
Подібні правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/17744/21 та знайшли своє підтвердження в ході даного судового розгляду.
На підставі вище викладеного, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними фінансових операцій (транзакції) щодо переказу 11.04.2021 року кредитних коштів в сумі 24 699,00 грн. з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк».; Скасування відсотки, неустойку, комісії та інші штрафні санкції, нараховані АТ КБ «ПриватБанк» за оскаржуваною ОСОБА_1 фінансовою операцією (транзакцією) щодо переказу 11.042021 року кредитних коштів в сумі 24 699,00 грн. з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .; Визнання недійсним фінансову операцію (транзакцію) щодо переказу 11.04.2021 року коштів в сумі 2 350,00 грн. із зарплатної карти ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» та застосувати наслідки недійсності правочину.; Визнання недійсним фінансову операцію (транзакцію), щодо переказу 11.04.2021 року коштів в сумі 1 556,99 грн. із вкладу ОСОБА_1 «Скарбничка» на картковий рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» та застосувати наслідки недійсності правочину.; Визнання недійсним фінансову операцію (транзакцію) щодо переказу 11.04.2021 року коштів в сумі 3 734,30 грн. з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» та застосувати наслідки недійсності правочину.; Визнання недійсним фінансову операцію (транзакцію) щодо переказу 12.04.2021 року коштів в сумі 1 893,56 грн. з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» та застосувати наслідки недійсності правочину, оскільки стороною позивача не надано повний обсяг доказів, які підтверджують протиправність дій відповідача АТ КБ «Приватбанк».
Разом з тим, на підтвердження обґрунтування позовних вимог позивач надає до суду Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12021105040001226 від 13.04.2021 року, згідно якого вбачається, що Дніпровським УП ГУНП в місті Києві за заявою позивача 13.04.2021 року розпочато досудове розслідування кримінального провадження за № 12021105040001226за ознаками вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст. 190 КК України, за фактом того, що 11.04.2021 року за адресою м. Київ, бул. Верховної Ради, 24, невідома особа несанкціоновано отримала доступ до акаунтів ОСОБА_1 , перевипустила сім карту мобільного оператора «Водафон», завищила кредитні ліміти в айдібанкінгу внаслідок чого шахрайським шляхом розпорядилася грошовими коштами в сумі приблизно 25 000,00 грн., яка знаходилися на її рахунку в АТ КБ «Приватбанк», чим заподіяла останній майнову шкоду.
Згідно ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таким чином, наданий позивачем Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань є лише свідченням того, що позивач звертався до правоохоронних органів з відповідною заявою.
Це не є свідченням того, що дійсно мало місце оформлення кредитних відносин шахрайським шляхом третіми особами, оскільки така інформація вноситься до Реєстру досудових розслідувань лише зі слів самого заявника та є не підтвердженою.
Згідно норм чинного законодавства, доказом наявності шахрайський дій невстановлених осіб, є лише вирок суду, який набрав законної сили. Такий вирок суду в матеріалах справи відсутній.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутній вирок суду про встановлення складу злочину в діях третіх осіб, твердження позивача про неотримання кредитних коштів за спірними кредитним договором укладеним у АТ КБ «Приватбанк» підлягають доказуванню.
У випадку встановлення осіб, винних у вчиненні шахрайських дій, позивач має право звернутися до таких осіб з регресним правом вимоги.
Згідно ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Таким чином, нормами чинного законодавства чітко встановлений порядок компенсації шкоди завданої діями осіб під час вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи зазначені висновки суду, що заявлених позовних вимог позивача, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» вилучити з кредитної історії ОСОБА_1 відомості про грошові зобов`язання суб`єкта кредитної історії, передбачені пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій».
На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», третя особа - Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна», про захист прав споживачів, визнання недійсними правочинів та зобов`язання вчинити певні дії -підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).
Відповідно до вимог частини 1 статті 141 ЦК України, суд стягує з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» на користь державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн.
Керуючись статтями 16, 202, 203, 215, 230, 627, 628, 629 ЦК України, статтями 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», статтями 8, 11 Закону України «Про захист персональних даних», статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», третя особа - Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна», про захист прав споживачів, визнання недійсними правочинів та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати недійсним договір про надання фінансових послуг від 12.04.2021 р. №2110173751584, укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та від імені ОСОБА_1 .
В решті задоволення позовних вимог відмовити .
Стягнути з ТОВ «Служба миттєвого кредитування» на користь державного бюджету України судовий збір в розмірі 908 грн.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 13 липня 2023 року .
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідачі:
ТОВ «Служба миттєвого кредитування» ЄДРПОУ 38839217, адреса: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд.39-А, оф.25;
АТ «КБ «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, адреса: м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д;
ТОВ «Українське бюро кредитних історій» ЄДРПОУ 33546706, адреса: м. .Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д;
Треті особи:
ПрАТ «ВФ Україна», адреса : м.Київ, вул. Лейпцизька, буд.15, ЄДРПОУ 14333937;
Суддя:
