Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
18 липня 2024 року
м. Київ
справа № 755/21863/21-ц
провадження № 61-9393 ск24
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», третя особа - приватне акціонерне товариство «ВФ Україна», про захист прав споживачів, визнання недійсними правочинів та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила:
- визнати недійсним договір про надання фінансових послуг від 12 квітня 2021 року № 2110173751584, укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та невстановленою особою, яка діяла від її імені без наявності на те правових підстав та без її згоди;
- визнати недійсним договір про надання фінансових послуг від 17 травня 2021 року № 2113681837217, укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та невстановленою особою, яка діяла від її імені без наявності на те правових підстав та без її згоди;
- скасувати відсотки, неустойку, комісії та інші штрафні санкції, нараховані ТОВ «Служба миттєвого кредитування» за оскаржуваними нею договорами про надання фінансових послуг від 12 квітня 2021 року № 2110173751584 та від 17 травня 2021 року № 2113681837217;
- визнати недійсною фінансову операцію (транзакцію) щодо переказу 11 квітня 2021 року кредитних коштів в сумі 24 699,00 грн з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк»;
- скасувати відсотки, неустойку, комісії та інші штрафні санкції, нараховані АТ КБ «ПриватБанк» за оскаржуваною ОСОБА_1 фінансовою операцією (транзакцією) щодо переказу 11 квітня 2021 року кредитних коштів в сумі 24 699,00 грн з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 ;
- визнати недійсною фінансову операцію (транзакцію) щодо переказу 11 квітня 2021 року коштів в сумі 2 350,00 грн із зарплатної карти ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» та застосувати наслідки недійсності правочину;
- визнати недійсною фінансову операцію (транзакцію), щодо переказу 11 квітня 2021 року коштів в сумі 1 556,99 грн вкладу ОСОБА_1 «Скарбничка» на картковий рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» та застосувати наслідки недійсності правочину;
- визнати недійсною фінансову операцію (транзакцію) щодо переказу 11 квітня 2021 року коштів в сумі 3 734,30 грн з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» та застосувати наслідки недійсності правочину;
- визнати недійсною фінансову операцію (транзакцію) щодо переказу 12 квітня 2021 року коштів в сумі 1 893,56 грн з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» та застосувати наслідки недійсності правочину;
- зобов`язати ТОВ «Українське бюро кредитних історій» вилучити з кредитної історії ОСОБА_1 відомості про грошові зобов`язання суб`єкта кредитної історії, передбачені пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій».
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 06 липня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір про надання фінансових послуг від 12 квітня 2021 року № 2110173751584, укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та від імені ОСОБА_1 .
В задоволенні решти позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 липня 2023 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позов задоволено частково.
Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» скасувати відсотки, неустойку (штрафні санкції) за фінансовою операцією щодо переказу 11 квітня 2021 року кредитних коштів - 24 699,00 грн з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 . В іншій частині позову відмовлено.
У липні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ КБ «Приватбанк» на постанову суду апеляційної інстанції, у якій заявник просить її скасувати в частині задоволення позову та ухвалити нове в цій частині, яким відмовити у задоволенні позову.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, з урахуванням такого.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Предметом спору у цій справі є вимоги про захист прав споживача щодо укладеного кредитного договору від 16 червня 2015 року на суму кредитного ліміту у розмірі 25 000,00 грн, а саме щодо визнання недійсними договорів про надання фінансових послуг, визнання недійсними фінансових операцій та зобов`язання вчинити певні дії.
Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028*250=757 000), і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
Отже, зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Встановлені підпунктами «а-г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України підстави для касаційного оскарження судових рішень лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, стабілізувати цивільні правовідносини.
Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки наведені заявником доводи зводяться до незгоди особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваним судовим рішенням та не свідчать про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції. Поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа має для нього виняткове значення.
Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в цій справі, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі не наведено, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду
в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок
і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України
від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що
є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
З урахуванням наведеного, оскільки АТ КБ «Приватбанк» подало касаційну скаргу на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», третя особа - приватне акціонерне товариство «ВФ Україна», про захист прав споживачів, визнання недійсними правочинів та зобов`язання вчинити певні дії.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
