Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2023 року
м. Київ
справа №200/1079/20-а
адміністративне провадження № К/990/30481/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Уханенка С.А., Шевцової Н.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в касаційній інстанції адміністративну справу № 200/1079/20-а
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора, шостої кадрової комісії про визнання дій неправомірними, визнання незаконними та скасування наказу про звільнення, рішення кадрової комісії, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року, прийняте в складі головуючого судді Троянової О.В., та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року, прийняту в складі колегії суддів: судді-доповідача Гайдара А.В., суддів Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д.
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати неправомірними дії Генерального прокурора України щодо видання наказу від 21 грудня 2019 року № 2106ц та шостої кадрової комісії щодо прийняття рішення від 12 грудня 2019 року №19 «Про неуспішне проходження прокурором атестації»;
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора № 2106ц від 21 грудня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України;
- визнати протиправним та скасувати рішення № 19, оформлене протоколом № 6 засідання шостої кадрової комісії від 12 грудня 2019 року про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Генерального прокурора поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) або на рівнозначній посаді прокурора Офісу Генерального прокурора та в органах прокуратури;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 24 грудня 2019 року по день винесення судом рішення про поновлення на посаді;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 300 000 гривень.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що при винесенні спірного наказу Генеральним прокурором порушено процедуру звільнення у зв`язку із відсутністю у наказі правової визначеності підстав звільнення. Позивач уважає протиправним та необґрунтованим застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» як підстави для звільнення, оскільки на час видання оскаржуваного наказу ні ліквідації, ні реорганізації, ні скорочення кількості прокурорів Генеральної прокуратури України не відбувалось.
3. Крім того позивач зазначав про те, що підставою та передумовою видання вказаного наказу стало рішення кадрової комісії, яке, на думку позивача, є незаконним та прийнятим некомпетентним, неповноважним органом, оскільки до початку формування кадрових комісій Офісу Генерального прокурора в установленому порядку необхідно було здійснити державну реєстрацію юридичної особи - Офісу Генерального прокурора. Також зазначає, що під час проведення співбесіди, ним були надані обґрунтовані відповіді на усі запитання членів комісії, які здебільшого стосувалися ДТП, вчиненого його батьком у 2017 році. Під час співбесіди, на думку позивача, ним беззаперечно було підтверджено факт відсутності в його діях порушень правил прокурорської етики. При цьому, наявність сумнівів щодо доброчесності позивача, які виникли у членів кадрової комісії, це лише припущення, що не може бути належною підставою для висновків про неуспішне проходження атестації.
4. Позивач уважає, що оскаржуваний наказ Генерального прокурора № 2106ц від 21.12.2019 про звільнення його з посади є незаконним, оскільки суперечить положенням Конституції України, порушує право позивача на працю, на повагу до приватного життя, засади рівності громадян, а тому підлягає скасуванню. Позивач зазначав про те, що його стаж роботи в органах прокуратури складає майже 9 років, протягом яких він жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності. Навпаки, неодноразово заохочувався за високі досягнення в роботі, має достатній досвід роботи, високий професійний рівень та морально-ділові якості.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
5. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора № 2106ц від 21 грудня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України; визнано протиправним та скасовано рішення № 19 кадрової комісії № 6, оформлене протоколом № 6 засідання шостої кадрової комісії від 12 грудня 2019 року про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) або на рівнозначній посаді прокурора Офісу Генерального прокурора та в органах прокуратури; стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 24 грудня 2019 року по 22 липня 2020 року у розмірі 204 965 (двісті чотири тисячі дев`ятсот шістдесят п`ять) грн 64 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
6. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскаржуване рішення шостої кадрової комісії не містить мотивів, з яких комісія дійшла висновку про непроходження атестації прокурором ОСОБА_1 , що є підставою для скасування такого рішення і задоволення позовних вимог в цій частині. Також суди посилались на те, що встановлення рівня професійної компетентності прокурора, професійної етики та доброчесності прокурора мають різні критерії. При цьому, такого критерію, як «наявність сумнівів у доброчесності прокурора» не передбачено.
7. Оскільки суди дійшли висновку про те, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації підлягає визнанню протиправним та скасуванню, тому наказ про звільнення позивача, який прийнято на підставі цього рішення, суди також визнали протиправним та скасували.
8. Поновлюючи ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) або на рівнозначній посаді прокурора Офісу Генерального прокурора та в органах прокуратури, суди виходили з того, що позивача неможливо поновити на посаді в Генеральній прокуратурі України у зв`язку із її реорганізацією, а тому порушені права позивача підлягають відновленню шляхом поновлення його на рівнозначній в посаді в Офісі Генерального прокурора з 24 грудня 2019 року.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись із рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року та постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Офіс Генерального прокурора подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а в іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
10. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, відповідач посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
11. Оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано п.15 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, п.9 розділу IV Порядку №221 без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 14 липня 2022 року у справі №640/1083/20.
12. У вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку про те, що проведення таємної перевірки доброчесності та проведення атестації обумовлено різними процедурами, які передбачені різними нормами законодавства та мають різні правові наслідки і не підміняють та не суперечать один одному. Доцільність врахування комісією вказаних довідок залежить від дискреції комісії.
13. У цьому зв`язку касатор посилається на те, що судом апеляційної інстанції в обґрунтування висновків щодо протиправності рішення кадрової комісії зазначено про те, що стосовно позивача проводилась таємна перевірка доброчесності, за результатами якої порушень не виявлено, що підтверджується копіями відповідних довідок.
14. Завданням кадрової комісії є не доведення того, що прокурор порушив закон, а визначення наявності обґрунтованих сумнівів щодо його рівня компетентності, відповідність вимогам професійної етики і доброчесності прокурора.
15. Також касатор посилається на те, що висновок судів попередніх інстанцій про поновлення позивача на рівнозначній посаді в Офісі Генерального прокурора порушує приписи статті 235 КЗпП України та суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, сформованим у постанові від 22 травня 2018 року у справі №П/9901/101/18 та постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі №340/3563/20, від 30 серпня 2021 року у справі №640/8497/20, від 20 січня 2021 року у справах №640/18679/18, №804/958/16, від 23 грудня 2020 року у справі №813/7911/14, від 09 грудня 2020 року у справі №826/18134/14, від 19 листопада 2020 року у справі №826/14554/18, від 07 липня 2020 року у справі №811/952/15, від 19 травня 2020 року у справі №9901/226/19, від 15 квітня 2020 року у справі №826/5596/17, від 22 жовтня 2019 року у справі №816/584/17, від 12 вересня 2019 року у справі №821/3736/15-а, від 09 жовтня 2019 року у справі №П/811/1672/15.
ІV. Позиція інших учасників справи.
16. Позивач правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу не скористався.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
17. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Уханенка С.А., Шевцової Н.В., від 22 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року.
18. Касаційне провадження відкрито на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України.
19. Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 11 липня 2023 року.
VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
20. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 працює в органах прокуратури з 2011 року.
21. 07 листопада 2019 року позивачем на ім`я Генерального прокурора подано заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію.
22. Відповідно до наказу Генерального прокурора від 10.12.2019 № 1891ц позивача призначено на посаду прокурора другого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України.
23. ОСОБА_1 успішно пройшов перші два етапи атестації та був допущений до наступного етапу - співбесіди.
24. Відповідно до протоколу № 6 засідання Шостої кадрової комісії від 12 грудня 2019 року проведено співбесіди з метою виявлення відповідності прокурорів вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Відповідно до зазначеного протоколу за результатами голосування за ухвалення рішення про успішне проходження атестації ОСОБА_1 за результатами голосування: «за» проголосували 0, «проти» - 6, ухвалене рішення про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 .
25. 12 грудня 2019 року Шостою кадровою комісією прийнято рішення № 19 «Про неуспішне проходження прокурором атестації». Із зазначеного рішення вбачається, що на підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності вимогам доброчесності, а саме наявності дисциплінарного провадження № 389дп-18 за фактом вчинення ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди, під час якої ОСОБА_1 , відповідно до візуального огляду патрульних поліцейських, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, травмував двох неповнолітніх осіб 2003 і 2005 р.н., за що жодна особа не понесла відповідальності.
26. Відповідно до висновку Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 15 червня 2018 року «Про відсутність дисциплінарного проступку» запропоновано закрити дисциплінарне провадження у зв`язку із відсутністю порушення ОСОБА_1 вимог законів чи підзаконних актів.
27. Відповідно до рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 12 вересня 2018 року № 389дп-18 про закриття дисциплінарного провадження щодо прокурора Димитровського відділу Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_1 встановлено, що вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 не підтверджено. Щодо неповідомлення про вчинення кримінального правопорушення його батьком ОСОБА_2 , то зроблено висновок на підставі статті 63 Конституції України про те, що ОСОБА_1 мав право не свідчити про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце за участю його батька, тому ним не було порушено будь-яких законів та підзаконних актів. За результатами проведеної перевірки не отримано даних, які б підтверджували наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Таким чином, дисциплінарне провадження щодо прокурора Димитровського відділу Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_1 було закрито.
28. В матеріалах справи наявні довідки про проходження таємної перевірки доброчесності № 2005 від 31.01.2017, №9115 від 07.08.2017, № 25/2-8886 РА-18 від 01.08.2018. Відповідно до викладених висновків ОСОБА_1 пройшов таємну перевірку доброчесності.
29. На підставі вказаного рішення кадрової комісії, наказом Генерального прокурора № 2106ц від 21.12.2019 позивача звільнено з посади прокурора другого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статі 51 Закону України «Про прокуратуру» (у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури) з 24 грудня 2019 року.
30. Не погодившись із зазначеним рішенням кадрової комісії та наказом про звільнення позивач звернувся до суду із позовом.
VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
31. Конституція України.
Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України)
Частина 2 статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
33. Статтею 4 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року
№ 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Законом № 1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
34. Законом № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (діє з 25 вересня 2019 року) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.
Статтею 14 Закону № 1697-VII у зв`язку із внесенням до неї змін Законом № 113-ІХ передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури.
Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України Про прокуратуру кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-ІХ.
У тексті Закону № 1697-VII слова Генеральна прокуратура України , регіональні прокуратури , місцеві прокуратури замінено відповідно словами Офіс Генерального прокурора , обласні прокуратури , окружні прокуратури .
Згідно з пунктами 6, 7 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру . Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Пунктом 10 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Згідно з пунктом 11 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Пунктом 14 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
Пункт 15 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-IX. Для проведення співбесіди кадрові комісії вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі інформацію про: 1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.
Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Для цього графік проведення співбесід із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, його посади, заздалегідь оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора.
На виконання вимог Закону №113-IX, наказом Генерального прокурора № 221 від 03 жовтня 2019 року затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221).
За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу 1 Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена Розділом II Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
У відповідності до пунктів 2, 4 Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію.
Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Пунктами 6-8 розділу I Порядку № 221 визначено, що атестація включає в себе три етапи:
1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;
3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:
1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;
2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.
У відповідності до пункту 11 Порядку № 221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора. У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви, прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації.
Згідно з п. 7 Порядку № 221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.
Відповідно до пункту 1, 2, 4 розділу IV Порядку № 221 у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до співбесіди.
До початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками.
Для виконання практичного завдання прокурору видається чистий аркуш (аркуші) паперу з відміткою комісії. Комісія, у разі наявності технічної можливості, може забезпечити виконання прокурорами практичного завдання за допомогою комп`ютерної техніки.
Пунктами 8-11 розділу IV Порядку № 221 визначено, що співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання.
Для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про:
1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати;
2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;
3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;
4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.
Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно).
Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії.
Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов`язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів).
Згідно з пунктами 12-16 розділу IV Порядку № 221 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.
Співбесіда прокурора складається з таких етапів:
1) дослідження членами комісії матеріалів атестації;
2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання;
Співбесіда проходить у формі засідання комісії.
Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання.
Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.
Пунктом 12 Порядку № 233 передбачено, що рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
В силу приписів пп. 2 п. 19 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Пунктом 6 розділу V Порядку № 221 визначено, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру .
VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
35. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
36. Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з ухваленням кадровою комісією рішення про неуспішне проходження позивачем атестації, на підставі якого Генеральним прокурором прийнято наказ про звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
37. З огляду на викладені приписи статті 341 КАС України, Суд здійснює перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги.
38. Підставою для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокуратури стало, зокрема, неврахування судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень у цій справі, висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 липня 2022 року у справі № 640/1083/20 стосовно застосування пункту 15 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, пункту 9 розділу IV Порядку № 221 у подібних правовідносинах.
39. У вказаній справі судом зазначено про те, що проведення таємної перевірки доброчесності та проведення атестації обумовлено різними процедурами, які передбачені різними нормами законодавства та мають різні правові наслідки і не підміняють та не суперечать один одному. Доцільність врахування комісією вказаних довідок залежить від дискреції комісії.
40. У цій справі, судами попередніх інстанцій було установлено, що за наслідками проведення співбесіди з позивачем кадрова комісія прийняла спірне рішення про неуспішне проходження позивачем атестації у зв`язку із наявністю сумнівів у членів комісії щодо відповідності вимогам доброчесності, а саме, наявності дисциплінарного провадження № 389дп-18 за фактом вчинення ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди, під час якої відповідно до візуального огляду патрульних поліцейських, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, травмував двох неповнолітніх осіб 2003 та 2005 р.н., за що жодна особа не понесла відповідальності.
41. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
42. При цьому, імперативні приписи пункту 12 Порядку № 233 вимагають зазначення кадровою комісією мотивів та відповідних обставин як обов`язкової складової рішення про неуспішне проходження атестації. Такі вимоги є гарантією дотримання прав особи, щодо якої проводиться атестація.
43. Верховний Суд вже роз`яснював, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень "суб`єктивізує" акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (наприклад, постанови Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 819/330/18, від 10 січня 2020 року у справі №2040/6763/18).
44. У цій справі Верховний Суд уважає за необхідне звернути увагу, що відсутність у рішенні, прийнятому за наслідками атестації/окремого її етапу, мотивів, з яких кадрова комісія дійшла висновку про неуспішне проходження атестації прокурором, слугує підставою для його судового оскарження згідно з пунктом 6 розділу V Порядку № 221. У свою чергу, це покладає на кадрові комісії обов`язок обґрунтувати рішення про проходження або непроходження атестації прокурором у такий спосіб, щоб рішення достатнім чином містило мотиви, на яких воно базується.
45. Таким чином, Верховний Суд приходить до висновку, що рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути достатньою мірою (зрозумілою сторонньому спостерігачу) обґрунтованим, тобто у ньому, серед іншого, зазначаються не лише загальні причини чи/та обставини його прийняття, але й мотиви з посиланням на відповідні докази, які б створювали підстави для негативних висновків. Також таке рішення повинно відповідати критеріям ясності, чіткості, доступності та зрозумілості.
46. Змістовний аналіз оскаржуваного рішення свідчить про те, що причинами для прийняття рішення про непроходження позивачем атестації стали висновки комісії про його невідповідність вимогам доброчесності, які, у свою чергу, обґрунтовуються наявністю дисциплінарного провадження № 389дп-18 за фактом вчинення ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди, під час якої відповідно до візуального огляду патрульних поліцейських, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, травмував двох неповнолітніх осіб 2003 та 2005 р.н., за що жодна особа не понесла відповідальності.
47. Водночас судами попередніх інстанцій було встановлено, що як вбачається із змісту рішення № 389дп-18 про закриття дисциплінарного провадження щодо прокурора Димитровського відділу Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_1 , факт перебування за кермом автомобіля, під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 не встановлений та не знайшов свого об`єктивного підтвердження ні під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, ні під час службової перевірки. Дисциплінарне провадження щодо прокурора Димитровського відділу Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_1 було закрито.
48. Отже, доводи кадрової комісії про те, що ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, травмував двох неповнолітніх осіб 2003 та 2005 р.н., за що жодна особа не понесла відповідальності, не підтверджені належними доказами, а тому висновки кадрової комісії про невідповідність позивача вимогам доброчесності фактично є припущеннями, що не дає змоги встановити дійсні підстави/мотиви, з яких виходила кадрова комісія під час ухвалення такого рішення.
49. З урахуванням наведеного, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуване рішення шостої кадрової комісії не містить мотивів, з яких комісія дійшла висновку про непроходження атестації прокурором ОСОБА_1, що є підставою для скасування такого рішення і задоволення позовних вимог в цій частині.
50. Безпідставним є посилання касатора на неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 липня 2022 року у справі № 640/1083/20, з огляду на наступне.
51. У вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку про те, що проведення таємної перевірки доброчесності та проведення атестації обумовлено різними процедурами, які передбачені різними нормами законодавства та мають різні правові наслідки і не підміняють та не суперечать один одному. Доцільність врахування комісією довідок про проходження таємної перевірки доброчесності залежить від дискреції комісії. У зв`язку із цим, Верховний Суд погодився із мотивами, викладеними у рішенні атестаційної комісії, яка правильно застосувала чинні норми права, не допускаючи свавільного використання своїх дискреційних повноважень.
52. Натомість у цій справі суди, здійснюючи оцінку оскаржуваного рішення кадрової комісії та зробивши висновок про його протиправність, виходили з відсутності його мотивації, а не з наявності результатів таємної перевірки доброчесності, яка проводилася стосовно позивача та за результатами якої не виявлено порушень.
53. Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.
54. З огляду на наведене, колегія суддів Верховного Суду констатує, що обставини справи, та, відповідно, спірні правовідносини у справах № 640/1083/20 та № 200/1079/20-а не є подібними, а відтак викладена Верховним Судом у постанові від 14 липня 2022 року у справі № 640/1083/20 правова позиція не є релевантною до спірних правовідносин у цій справі та, відповідно, не повинна була застосовуватися судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
55. Оскільки спірний наказ про звільнення позивача з посади є похідним від рішення кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації, відповідно він також підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
56. Щодо доводів скаржника стосовно неврахування судами правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №П/9901/101/18 та у постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі №340/3563/20, від 30 серпня 2021 року у справі №640/8497/20, від 20 січня 2021 року у справах №640/18679/18, №804/958/16, від 23 грудня 2020 року у справі №813/7911/14, від 09 грудня 2020 року у справі №826/18134/14, від 19 листопада 2020 року у справі №826/14554/18, від 07 липня 2020 року у справі №811/952/15, від 19 травня 2020 року у справі №9901/226/19, від 15 квітня 2020 року у справі №826/5596/17, від 22 жовтня 2019 року у справі №816/584/17, від 12 вересня 2019 року у справі №821/3736/15-а, від 09 жовтня 2019 року у справі №П/811/1672/15 у частині поновлення позивача на рівнозначній посаді в Офісі Генерального прокурора, то колегія суддів Верховного Суду уважає їх такими, що заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
57. Верховний Суд наголошує, що звільнення прокурорів врегульовано спеціальним законодавством, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість його застосування прямо передбачено у спеціальному законі.
58. Ураховуючи, що Законом № 113-ІХ не врегульовано питання щодо поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, тому застосуванню підлягають норми трудового законодавства.
59. Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
60. Виключенням із цього правила є норма статті 240-1 КЗпП України, яка передбачає, що в разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, то орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або власника виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу та одночасно визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу.
61. Таким чином, у разі незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право підлягає захисту шляхом поновлення на попередній роботі, тобто на посаді, з якої його було незаконно звільнено, крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації.
62. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №П/9901/101/18, постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №826/12916/15, від 06.03.2019 у справі №824/424/16-а, від 13.03.2019 у справі №826/751/16, від 27.06.2019 у справі №826/5732/16, від 26.07.2019 у справі №826/8797/15, від 09.10.2019 у справі №П/811/1672/15, від 12.09.2019 у справі №821/3736/15-а, від 22.10.2019 у справі №816/584/17, від 07.07.2020 у справі №811/952/15.
63. Ухвалюючи рішення про поновлення позивача в Офісі Генерального прокурора на посаді, яка є рівнозначною займаній позивачем посаді в Генеральній прокуратурі України, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, уважав цей спосіб поновлення порушеного права позивача належним і найбільш ефективним, з огляду на те, що Генеральна прокуратура України була реорганізована.
64. Проте реорганізація установи, що не пов`язано із її припиненням (ліквідацією) як юридичної особи, не є обставиною, з якою стаття 240-1 КЗпП України пов`язує неможливість поновлення працівника на попередній роботі.
65. У разі зміни внутрішньої (організаційної) структури установи (ліквідації одного структурного підрозділу із створенням або без створення іншого структурного підрозділу, змін в найменуванні установи, підрозділу або посади тощо) незаконно звільнений працівник підлягає поновленню на тій посаді, яку він обіймав на момент звільнення, після чого роботодавець зобов`язаний вчинити дії щодо працевлаштування такого працівника з урахуванням змін, що відбулися.
66. Водночас поновлення позивача на посаді, яку він не обіймав до звільнення, суперечить єдиному можливому способу захисту його порушеного права, який закріплений у частині першій статті 235 КЗпП України та спрямований на повернення сторін трудового спору (працівника і роботодавця) у положення, яке існувало на день звільнення. Крім того, такий спосіб захисту порушеного права позивача може викликати новий спір з приводу визначення «рівнозначної» посади та відповідного структурного підрозділу, де така посада передбачена.
67. Рішення суду має бути якомога повним, зрозумілим та чітким. Чіткість рішення передбачає, зокрема, чіткість вжитих у судовому рішенні термінів та їх співвідношення з поняттями, які вони позначають. Судове рішення не повинно містити положень, які б ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.
68. Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді прокурора Офісу Генерального прокурора та в органах прокуратури, не ґрунтуються на правильному застосуванні частини першої статті 235 КЗпП України.
69. Ураховуючи приписи частини першої статті 235 КЗпП України, на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з`ясування того, що звільнення працівника відбулось незаконно, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі.
70. Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в частині першій статті 235 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.
71. Повноваження щодо призначення працівника в порядку переведення на відповідну посаду, згідно із затвердженим штатним розписом в новоствореній юридичній особі, яка є правонаступником роботодавця, є винятковою компетенцією відповідача і суд, як орган, що розглядає трудовий спір, не повинен і не може втручатись у здійснення дискреційних повноважень державного органу.
72. Отже, позивач повинен бути поновлений на посаді прокурора другого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України.
73. Таким чином, аргумент касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій приписів частини першої статті 235 КЗпП України є обґрунтованим.
74. Відповідно до частин першої та четвертої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
75. Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни резолютивної частини рішення суду першої інстанції в частині визначення органу, в якому позивач підлягає поновленню на посаді, а також зміни мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції у вказаній частині, якою було залишено без змін рішення суду першої інстанції. В іншій частині Верховний Суд погоджується з оскаржуваними судовими рішеннями.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнити частково.
2. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі № 200/1079/20-а в оскаржуваній частині змінити, виклавши абзац четвертий його резолютивної частини у такій редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України».
3. Змінити мотивувальну частину постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року у справі № 200/1079/20-а у вказаній частині з урахуванням висновків, наведених у цій постанові Верховного Суду.
4. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року у справі № 200/1079/20-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: С.А. Уханенко
Н.В. Шевцова
