УХВАЛА
22 листопада 2022 року
м. Київ
справа №200/1079/20-а
адміністративне провадження №К/990/30481/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Уханенка С.А., Шевцової Н.В.,
перевірив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року у справі №200/1079/20-а за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора, Шостої кадрової комісії про визнання дій неправомірними, визнання незаконними та скасування наказу про звільнення, рішення кадрової комісії, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати неправомірними дій Генерального прокурора України щодо видання наказу від 21 грудня 2019 року №2106ц та шостої кадрової комісії щодо винесення рішення від 12 грудня 2019 року №19 «Про неуспішне проходження прокурором атестації»;
визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора №2106ц від 21 грудня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України;
визнати протиправним та скасувати рішення №19 кадрової комісії №6, оформлене протоколом №6 засідання шостої кадрової комісії від 12 грудня 2019 року про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 ;
зобов`язати Генерального прокурора поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) або на рівнозначній посаді прокурора Офісу Генерального прокурора та в органах прокуратури;
стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 24 грудня 2019 року по день винесення судом рішення про поновлення на посаді;
стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 300 000 гривень.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора №2106ц від 21 грудня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України.
Визнано протиправним та скасовано рішення №19 кадрової комісії №6, оформлене протоколом №6 засідання шостої кадрової комісії від 12 грудня 2019 року про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) або на рівнозначній посаді прокурора Офісу Генерального прокурора та в органах прокуратури.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) або на рівнозначній посаді прокурора Офісу Генерального прокурора та в органах прокуратури.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 24 грудня 2019 року по 22 липня 2020 року у розмірі 204 965 (двісті чотири тисячі дев`ятсот шістдесят п`ять) грн 64 коп.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 24 грудня 2019 року по 22 липня 2020 року - у межах суми стягнення за один місяць.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
02 листопада 2022 року Офіс Генерального прокурора засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, в іншій частині судові рішення залишити без змін.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду, посилається на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано п.15 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, п.9 розділу IV Порядку №221 без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 14 липня 2022 року у справі №640/1083/20, а також суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновку щодо застосування статті 235 КЗпП у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №П/9901/101/18 та постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі №340/3563/20, від 30 серпня 2021 року у справі №640/8497/20, від 20 січня 2021 року у справах №640/18679/18, №804/958/16, від 23 грудня 2020 року у справі №813/7911/14, від 09 грудня 2020 року у справі №826/18134/14, від 19 листопада 2020 року у справі №826/14554/18, від 07 липня 2020 року у справі №811/952/15, від 19 травня 2020 року у справі №9901/226/19, від 15 квітня 2020 року у справі №826/5596/17, від 22 жовтня 2019 року у справі №816/584/17, від 12 вересня 2019 року у справі №821/3736/15-а, від 09 жовтня 2019 року у справі №П/811/1672/15.
Також, оскаржуючи судові рішення скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування п.7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ щодо визначеного цим Законом імперативу, що атестація прокурорів проводиться згідно з Порядком №221, п. п. 9, 11 про проведення атестації кадровими комісіями, п.12 Порядку №233 щодо повноважень кадрової комісії під час співбесіди, виходячи з предмету атестації, надавати оцінку професійній етиці та доброчесності, професійній компетентності прокурора, п.17 Закону №113-ІХ щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації, а також щодо застосування п.15 розділу II Закону №113-ІХ щодо повноважень кадрової комісії отримувати інформацію про прокурора та юридичної сутності цієї інформації як джерела, що не має преюдиційного значення для кадрової комісії та щодо застосування п.17 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, та п.12 Порядку №233 щодо вмотивованості та обґрунтованості рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації.
Суд критично оцінює доводи скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації, оскільки відповідні висновки були викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27 квітня 2021 року в справі №640/419/20, від 05 листопада 2021 року у справі №640/537/20.
Верховний Суд роз`яснює скаржнику, що у постанові від 27 квітня 2019 року у справі №640/419/20 зазначено, що саме конкретні обставини, що вплинули на прийняття рішення, визначають межі дискреції адміністративного органу та його посадових осіб. Наявність або відсутність обставин, вказаних у рішенні, у разі його оскарження, має бути перевірена судами під час розгляду справи з метою надання оцінки спірному рішенню на відповідність критеріям, визначеним статтею 2 КАС України.
Також слід зазначити, що Верховним Судом вже сформовано правову позицію щодо необхідності обґрунтованості та вмотивованості рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації, зокрема, у постановах від 10 квітня 2020 року у справі №819/330/19, від 10 січня 2020 року у справі №2040/6763/18, від 22 жовтня 2021 року у справі №640/154/20, від 2 листопада 2021 року у справах №120/3794/20-а та №640/1598/20, від 04 листопада 2021 року у справі №640/537/20, від 02 грудня 2021 року у справі №640/25187/19, від 12 травня 2022 року у справі №140/13530/20.
З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Проте, обґрунтування скаржником наявності підстав для касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Ураховуючи доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 329 - 330, 334, 335, 338 Кодексу адміністративного судочинства України,
У Х В А Л И В :
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року у справі №200/1079/20-а за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора, Шостої кадрової комісії про визнання дій неправомірними, визнання незаконними та скасування наказу про звільнення, рішення кадрової комісії, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
Витребувати з Донецького окружного адміністративного суду справу №200/1079/20-а.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Роз`яснити, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: С.А. Уханенко
Н.В. Шевцова
