У Х В А Л А
06 липня 2023 року
м. Київ
Справа № 906/1026/22
Провадження № 12-33гс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачкиКатеринчук Л. Й.,
суддів Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
справи № 906/1026/22
за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк»
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09 березня 2023 року (у складі колегії: головуючий суддя - Олексюк Г. Є., судді Мельник О. В., Гудак А. В.)
та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 26 січня 2023 року (суддя Машевська О. П.) про залишення позову без розгляду
за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк»
до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскар», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оскар»
про визнання права іпотекодержателя,
В С Т А Н О В И Л А
1. Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - позивач, ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскар» (далі - ТОВ «Роскар») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Оскар» (далі - ТОВ «Оскар», а разом - відповідачі) про визнання права іпотекодержателя.
2. Згідно поданої позовної заяви позивач просив визнати за ПАТ АБ «Укргазбанк» право іпотекодержателя на належну на праві власності ТОВ «Роскар» нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Михайла Грушевського (колишня - Котовського), 50/81, літ. «А» загальною площею 1115,20 кв.м. (далі - нерухоме майно).
3. ПАТ АБ «Укргазбанк» обґрунтовувало свої позовні вимоги тим, що незаконні дії відповідача та інших осіб були спрямовані на виведення з-під іпотеки нерухомого майна, що є предметом іпотеки відповідно до умов договору іпотеки, посвідченого 09 липня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вашагашвілі Д. Д. за реєстровим № 157.
4. Ухвалою Господарського суд Житомирської області від 16 листопада 2022 року відкрито провадження у справі № 906/1026/22 та призначено справу до розгляду, а ухвалою від 12 січня 2023 року цього ж суду позовну заяву ПАТ АБ «Укргазбанк» залишено без руху та зобов`язано позивача доплатити судовий збір у розмірі 112 763,85 грн. з посиланням на майновий характер позовної вимоги.
5. Позивач у визначений судом строк не усунув недоліки та не подав доказ сплати судового збору виходячи з майнового характеру позовної вимоги тому 26 січня 2023 року ухвалою Господарського суду Житомирської області на підставі частини тринадцятої статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позовну заяву ПАТ АБ «Укргазбанк» залишено без розгляду.
6. Така ухвала була постановлена судом під час розгляду справи із застосуванням процесуального механізму, передбаченого частиною одинадцятою статті 176 ГПК України.
7. Не погодившись із такою ухвалою позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09 березня 2023 року апеляційну скаргу було залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суд Житомирської області залишено без змін.
8. У касаційній скарзі від 28 березня 2023 року позивач звертає увагу на законодавчі визначення понять «майно» та «іпотека». Статтею 139 ГК України визначено, що «майном у цьому кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів».
9. Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
10. Таким чином, як зазначає позивач, можна дійти висновку, що іпотека є обтяженням майна, видом забезпечення зобов`язання яке виникає з договору (а не майном чи майновими правами), яке само по собі не має грошового вираження та не підлягає грошовій оцінці, оскільки саме по собі лише надає право звернення стягнення на предмет іпотеки виключно у разі настання певних юридичних фактів (невиконання забезпеченого іпотекою зобов`язання тощо).
11. ПАТ АБ «Укргазбанк» у своїй касаційній скарзі заявляє, що жодних вимог які б мали наслідком зміну власника нерухомого майна ним не заявлялось, а задоволення судом позову матиме наслідком лише встановлення факту, що матиме юридичне значення та не призведе до стягнення з відповідачів коштів чи позбавлення їх прав на майно, що свідчить про немайновий характер даного спору. Тобто позивач набуде право на право задоволення своїх вимог в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.
12. Скаржник також вважає за необхідне передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини першої статті 303 ГПК України оскільки питання визначення ціни позову за позовами про визнання права іпотекодержателя Касаційним господарським та Касаційним цивільним судами Верховного Суду застосовуються кардинально різні підходи, незважаючи на змістовну ідентичність статті 163 ГПК України та статті 176 ЦПК України, які встановлюють питання визначення ціни позову. Задля встановлення єдиного підходу до цього питання та для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики в подібній категорії справ ПАТ АБ «Укргазбанк» просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
13. Так при з'ясуванні вищевказаних обставин, суди першої та апеляційної інстанцій також посилались, зокрема, на позицію Верховного Суду, викладену в ухвалах від 18 травня 2022 року та від 10 січня 2023 року у справі № 918/459/21, від 19 грудня 2022 року у справі № 922/3620/21 в яких позовні вимоги про визнання права іпотекодержателя кваліфіковано як вимоги майнового характеру.
14. Додатково суди послались і на практику Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/13737/19 та № 907/9/17 щодо підходу в розмежуванні майнової/немайнової вимоги позову.
15. За доводами скаржника, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 11 серпень 2021 року у справі № 725/2206/19, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, дійшов висновку, що позовна вимога про визнання майна предметом іпотеки, яка забезпечує реалізацію іпотекодержателем своїх прав щодо предмета іпотеки, є вимогою немайнового характеру. Колегія суддів касаційного господарського суду зазначила, що хоча предмети позовів і спрямовані на одну мету все ж таки вони є відмінними. При цьому з доводами скаржника про іншу практику в суді цивільної юрисдикції погодилася частково.
16. Водночас, перевіряючи доводи заявника, судовою колегією з`ясовано, що у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 344/10069/18 предметом позову в якій були три вимоги (про застосування наслідків недійсності правочину, визнання прав іпотекодержателя та відновлення обтяжень) при розподілі судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої, апеляційної та касаційної інстанціях, позовну вимогу про визнання прав іпотекодержателя кваліфіковано як вимогу немайнового характеру про що побічно свідчать суми розподіленого судового збору.
17. Аналогічний підхід щодо немайнового характеру позовної вимоги про визнання права іпотекодержателя при визначенні розміру судового збору, який підлягав сплаті за подання касаційної скарги міститься у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 344/984/15-ц.
18. У цій справі колегія суддів вказала й на те, що у випадку, якщо позивач вважає себе іпотекодержателем та виходить із того, що його право іпотекодержателя порушене, тому належним способом захисту є звернення до суду з позовом про визнання права іпотекодержателя.
19. У разі визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна та внесення відповідного запису до Державного реєстру іпотек, іпотекодержатель відповідно до положень статті 23 Закону України «Про іпотеку» набуває право пред'являти вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки до особи, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки та яка набула статусу іпотекодавця.
20. Така ж правова позиція щодо немайнового характеру позовної вимоги про визнання права іпотекодержателя знайшла відображення, зокрема, в ухвалах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 липня 2021 року у справі № 370/1543/20, від 16 грудня 2022 року у справі № 199/2786/21 при визначенні розміру судового збору, який підлягав сплаті за подання касаційної скарги.
21. Касаційний господарський суд виснував, що простежується різний підхід судів цивільної та господарської юрисдикцій щодо застосування приписів чинного законодавства при визначенні статусу позовних вимог про визнання права іпотекодержателя як майнових чи немайнових для цілей сплати судового збору.
22. Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
23. Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2), а позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 2).
24. Отже від визначення характеру позовної вимоги про визнання права іпотекодержателя, як майнового чи немайнового спору, залежить розмір судового збору, належного до сплати за подання до суду відповідного позову.
25. З огляду на зазначене колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 14 червня 2023 року справу № 906/1026/22 передала на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вважаючи необхідним відступити від висновку про те, що вимога про визнання права іпотекодержателя є немайновою, викладеного, зокрема, але не виключно, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 344/984/15-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 344/10069/18 та який знайшов своє відображення в ряді ухвал Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 липня 2021 року у справі № 370/1543/20, від 16 грудня 2022 року у справі № 199/2786/21.
26. Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
27. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наголошувала, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення.
28. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Слово «подібний» в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін «подібні правовідносини» може означати як правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і правовідносини, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.
29. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, а саме взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України), таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
30. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт.
Вказана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) та від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21).
31. Велика Палата Верховного Суду погоджується, що правовідносини, з яких виникли спори у цій справі та у справах № 344/984/15-ц та № 344/10069/18, є подібними.
32. Наведені підстави є достатніми для прийняття цієї справи та призначення її до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.
33.Згідно з частиною першою статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
34.Ураховуючи викладене, справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, явка яких не є обов`язковою згідно з приписами частини другої статті 120 та частини другої статті 121 ГПК України.
Керуючись статтями 120, 121, 234, 301, частиною третьою статті 302, статтею 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
У Х В А Л И Л А:
1. Прийняти до розгляду справу № 906/1026/22 (провадження № 12-33гс23) за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09 березня 2023 року та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 26 січня 2023 року про залишення позову без розгляду у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскар», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оскар» про визнання права іпотекодержателя.
2. Призначити справу № 906/1026/22 (провадження № 12-33гс23) до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження на 16 серпня 2023 року об 11 годині 00 хвилин у приміщенні Верховного Суду за адресою: місто Київ, вулиця Пилипа Орлика, 8.
3. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи до відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачка Л. Й. КатеринчукСудді:Ю. Л. ВласовК. М. Пільков І. А. ВоробйоваО. Б. Прокопенко М. І. ГрицівО. М. Ситнік Д. А. ГудимаІ. В. Ткач Л. Ю. КишакевичО. С. Ткачук Г. Р. КретВ. Ю. Уркевич Л. М. ЛобойкоЄ. А. Усенко С. Ю. Мартєв
