УХВАЛА
19 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/6807/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Кондратової І.Д.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк"
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Коробенко Г.П., судді - Кравчук Г.А., Козир Т.П.)
від 11.04.2023
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна"
до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк"
про стягнення банківського вкладу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, ціна позову 800 000 доларів США та 2 023 836, 97 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк) про стягнення 800 000 доларів США банківського вкладу, 2 023 836,97 грн - 3% річних з простроченої суми.
2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 позов задоволено. Стягнуто з Банку на користь Товариства 800 000 доларів США банківського вкладу, 2 023 836,97 грн 3% річних з простроченої суми, 367 048,77 грн витрат по оплаті судового збору.
3. 19.10.2021 Господарський суд міста Києва ухвалив додаткове рішення, яким заяву Товариства про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення 60 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу задовольнив частково, стягнув з Банку на користь Товариства 42 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
4. 12.01.2022 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу Банка залишив без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 та додаткове рішення від 19.10.2021 - без змін.
5. 05.07.2022 Верховний Суд ухвалив постанову, якою касаційну скаргу Банка задовольнив частково. Постанову суду апеляційної інстанції змінив, виключивши з її мотивувальної частини висновок щодо нікчемності договору про переведення боргу від 17.11.2014 року, укладений між АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінілон". У решті рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 залишено без змін.
6. 11.04.2023 Північний апеляційний господарський суд ухвалив додаткову постанову, якою заяву Товариства про розподіл судових витрат подану після розгляду апеляційних скарг Банка задовольнив частково. Стягнув з Банку на користь Товариства 20 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених у суді апеляційної інстанції.
7. 04.05.2023 Банк подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить додаткову постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.
8. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
9. Відповідно до частини п`ятої статті 244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
10. З огляду на те, що додаткове судове рішення як похідне від первісного судового акта є його невід`ємною складовою, і інший порядок оскарження додаткового судового рішення ГПК України не визначений, касаційне оскарження додаткового рішення здійснюється за правилами, встановленими цим Кодексом для основного рішення.
11. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
12. Так, відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
13. Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
14. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою касаційного оскарження судового рішення скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
15. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац другий пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
16. У цьому випадку необхідно чітко вказати:
1) норму права (з посиланням на пункт, частину, абзац, статтю тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
2) навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
3) навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
4) обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
17. При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини 2 статті 287 ГПК України, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.
18. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
19. Так, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, і не врахував висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 23.06.2022 у справі № 607/4341/20.
20. Натомість, скаржник чітко не зазначає, які саме норми права застосував/не застосував та/або порушив суд апеляційної інстанції без урахування висновків, викладених у вищезазначених постановах Верховного Суду.
21. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пунктів 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.
22. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
23. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись нормами статей 174, 234, 288, пункту 5 частини другої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 у справі № 910/6807/21 залишити без руху.
2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:
- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у цій ухвалі;
- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши суду докази такого надіслання.
3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Кондратова
