Постанова
Іменем України
10 травня 2023 року
м. Київ
справа № 357/10397/19
провадження № 61-8058св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода»,
відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина Марина Олександрівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2020 року у складі судді Ярмоли О. Я. та постанову Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» (далі - ТОВ «Олійникова Слобода») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» (далі - ТОВ Агрокомплекс «Узин»), державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та користування, внесення змін до договору оренди землі.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі договору оренди земельної ділянки від 05 червня 2013 року ОСОБА_1 передала в оренду ТОВ «ім. Котовського», яке у листопаді 2016 року було перейменоване на ТОВ «Олійникова Слобода», земельну ділянку площею 2,4 га з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021, розташовану в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Договір зареєстрований 24 січня 2015 року, термін його дії 10 років.
Позивач зазначав, що користується зазначеною земельною ділянкою у своїй господарській діяльності та належно сплачує орендну плату. Проте, з лютого 2018 року ОСОБА_1 вчиняє дії, спрямовані на позбавлення ТОВ «Олійникова Слобода» права користування земельною ділянкою.
Так, за скаргою ОСОБА_1 . Міністерство юстиції України наказом від 15 березня 2018 року скасувало державну реєстрацію права оренди на вказану земельну ділянку за ТОВ «Олійникова Слобода».
05 березня 2018 року ОСОБА_1 уклала договір оренди цієї самої земельної ділянки з іншим орендарем - ТОВ «Агрокомплекс «Узин».
Вказував, що у зв`язку з неможливістю відновити державну реєстрацію права оренди через укладений 05 березня 2018 року договір оренди землі з іншим орендарем, ТОВ «Олійникова Слобода» зверталося до суду з позовом про визнання недійсним цього договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021 за ТОВ «Агрокомплекс «Узин».
04 грудня 2018 року ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» уклали договір про розірвання укладеного між ними договору оренди землі від 05 березня 2018 року, після чого ОСОБА_1 здійснила поділ своєї земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021.
07 грудня 2018 року на підставі нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 державним кадастровим реєстратором прийняті рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021 та рішення про державну реєстрацію вже двох земельних ділянок із кадастровим номером 3220484400:01:006:0033 загальною площею 1,2 га і з кадастровим номером 3220484400:01:006:0034 загальною площею 1,2 га.
10 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Агрокомплекс «Узин» договір оренди землі, за яким в оренду передала обидві спірні земельні ділянки.
12 грудня 2018 року державний реєстратор зареєструвала право оренди за ТОВ «Агрокомплекс «Узин» на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484400:01:006:0033 та 3220484400:01:006:0034.
12 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М. О. прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу нові земельні ділянки за ОСОБА_1 .
Позивач зазначав, що станом на 12 грудня 2018 року право оренди земельної ділянки за договором оренди від 05 червня 2013 року у товариства залишилося дійсним на підставі положень частини третьої статті 110 ЗК України. Отже, поділ земельної з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021 було здійснено без погодження товариства, який є орендарем зазначеної земельної ділянки, та з метою приховання юридичного факту наявності у товариства права оренди на неї.
Уточнивши позовні вимоги, ТОВ «Олійникова Слобода» просило суд:
- визнати недійсним договір оренди землі від 10 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0033 загальною площею 1,2 га та земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0034, загальною площею 1,2 га;
- скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0033, загальною площею 1,2 га, індексний номер 44576494 від 13 грудня 2018 року, та припинити право оренди ТОВ «Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:006:0033 загальною площею 1,2 га, яке виникло на підставі договору оренди землі від 10 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ Агрокомплекс «Узин»;
- скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0034, загальною площею 1,2 га, індексний номер: 44576380 від 13 грудня 2018 року, та припинити право оренди ТОВ «Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:006:0034 загальною площею 1,2 га, яке виникло на підставі договору оренди землі від 10 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомплекс «Узин»;
- витребувати із незаконного володіння та користування ТОВ «Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» зазначені земельні ділянки;
- внести зміни до договору оренди землі від 05 червня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ «ім. Котовського», правонаступником якого є ТОВ «Олійникова Слобода», шляхом його викладення у новій редакції, тобто зі зміною ідентифікації об`єкта оренди, зазначивши, що в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:006:0033, загальною площею 1,2 га, та земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:006:0034, загальною площею 1,2 га на території Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району, із зазначенням нормативно-грошової оцінки цих земельних ділянок.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2020 року у задоволенні позову ТОВ «Олійникова Слобода» відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 20 вересня 2019 року у вигляді накладення арешту на земельну ділянку, загальною площею 1,2 га з кадастровим номером 322048440:01:006:0033, що розташована на території Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1719316832204, власником якої є ОСОБА_1 ; накладення арешту на земельну ділянку, загальною площею 1,2 га з кадастровим номером 322048440:01:006:0034, що розташована на території Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1719306432204, власником якої є ОСОБА_1 ; заборону всім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо вказаних земельних ділянок.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що укладений 05 червня 2013 року між ТОВ «Олійникова Слобода» та ОСОБА_1 договір оренди землі № б/н було у встановленому законом порядку зареєстровано 24 січня 2015 року, однак, наказом Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди за позивачем скасовано. Зі скасуванням рішення державного реєстратора про реєстрацію за позивачем речового права на нерухоме майно - права оренди на спірну земельну ділянку та внесенням відповідних відомостей до Реєстру, втрачаються ті правові наслідки, які з них випливають, а саме - скасовується державна реєстрація речового права і особа відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статті 125 ЗК України вважається такою, що не набула відповідного речового права. Скасувавши рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди позивача, держава офіційно не визнає і не підтверджує факт набуття позивачем права оренди на спірну земельну ділянку, належну ОСОБА_1 , оскільки відповідні відомості були виключені з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Районний суд, посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), зазначив, що спір у даній справі виник між ТОВ «Олійникова Слобода» та ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин», а держреєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина М.О. є неналежним відповідачем у даній справі. Отже, у задоволенні позовних вимог до неї слід відмовити із зазначеної підстави, оскільки належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.
Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2021 року у задоволенні заяви ТОВ Агрокомплекс «Узин» про стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Олійникова Слобода» залишено без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2020 року - без змін.
Стягнуто з ТОВ «Олійникова Слобода» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 500 гривень.
Стягнуто з ТОВ «Олійникова Слобода» на користь ТОВ Агрокомплекс «Узин» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є правильними, оскільки зі скасуванням рішення державного реєстратора про реєстрацію за позивачем речового права на нерухоме майно - права оренди на спірну земельну ділянку, та внесенням відповідних відомостей до Реєстру втрачаються ті правові наслідки, які з них випливають, а саме - скасовується державна реєстрація речового права і особа відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статті 125 ЗК України вважається такою, що не набула відповідного речового права. При цьому суд апеляційної інстанції посилався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 01 квітня 2020 року у справі № 357/8110/18 (провадження № 61-15401св19) та від 11 травня 2021 року у справі № 357/7999/18 (провадження № 61-10444св20).
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи ТОВ «Олійникова Слобода» про те, що суд першої інстанції помилково ототожнив поняття «державної реєстрації договору» із поняттям «державної реєстрації права оренди», оскільки у даних правовідносинах відбулося скасування державної реєстрації права оренди, а тому, незважаючи на наявність укладеного договору оренди, таке право не вважається набутим за відсутності його державної реєстрації.
Зі скасуванням рішень державних реєстраторів про реєстрацію за позивачем речового права на нерухоме майно - права оренди на спірну земельну ділянку та внесенням відповідних відомостей до Реєстру втрачаються ті правові наслідки, які з них випливають, а саме - скасовується державна реєстрація речового права і особа у відповідності до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статті 125 ЗК України вважається такою, що не набула відповідного речового права.
Апеляційний суд зазначив, що на момент укладення оспорюваного договору оренди землі, а саме 10 грудня 2018 року, наказ Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року був чинний, отже, обставини, на які посилається заявник в своїх додаткових поясненнях, а саме, скасування зазначеного наказу в подальшому, не можуть бути підставою до визнання оспорюваного договору недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ТОВ «Олійникова Слобода», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2022 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції, зупинено дію рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року до закінчення касаційного провадження.
У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року справу призначено до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року касаційне провадження у справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року провадження у справі поновлено.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ТОВ «Олійникова Слобода» мотивована тим, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення, які не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України, а тому підлягають скасуванню.
Вважає неправильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що внаслідок передачі ОСОБА_1 земельних ділянок в оренду ТОВ Агрокомплекс «Узин» на підставі оспорюваного договору оренди землі права ТОВ «Олійникова Слобода» порушені не були.
Посилається на те, що суд апеляційної інстанції в порушення норм статті 367 ЦПК України не взяв до уваги постанови Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20, якою визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року.
При цьому вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку, що скасування наказу Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року не впливає на вирішення позовних вимог товариства у цій справі.
Зазначає, що на момент укладення оспорюваного договору (10 грудня 2018 року) та проведення на його підставі державної реєстрації права оренди на спірні земельні ділянки за ТОВ Агрокомплекс «Узин» (13 грудня 2018 року) у ТОВ «Олійникова Слобода» було наявне дійсне право оренди спірних земельних ділянок за договором оренди землі, яке виникло раніше, ніж право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин». Укладення договору оренди землі з іншим орендарем без попереднього припинення або розірвання договору оренди землі з дійсним орендарем земельної ділянки суперечить статті 792 ЦК України, статтям 93, 95 ЗК України статтям 1, 10, 13, 24, 25, 31 Закону України «Про оренду землі» та порушує права орендаря, якому земельна ділянка передана раніше.
Посилається на те, що суди попередніх інстанцій неправильно тлумачили пункт 37 договору оренди землі 05 червня 2013 року щодо набрання чинності договором оренди землі.
Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків, що у разі скасування державної реєстрації права оренди особи на земельну ділянку в такої особи відсутнє право її оренди, що суперечить нормам статей 2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статті 11 ЦК України, статті 124 ЗК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ТОВ «Олійникова Слобода» вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2723/17, від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц та постановах Верховного Суду від 11 травня 2018 року у справі № 902/803/17, від 23 травня 2018 року у справі № 704/1551/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 909/910/17, від 02 жовтня 2018 року у справі № 291/426/17, від 04 грудня 2018 року у справі № 922/4818/15, від 19 грудня 2018 року у справі № 291/422/17, від 01 серпня 2019 року у справі № 234/8086/16-ц, від 31 жовтня 2019 року у справі № 910/17470/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 291/421/17, від 12 березня 2020 року у справі № 9901/777/18, від 03 квітня 2020 року у справі № 912/3294/18, від 15 липня 2020 року у справі № 915/476/19, від 02 жовтня 2020 року у справі № 912/3295/18, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2022 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Марценюк Л. С. подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій.
Посилається на те, що внаслідок скасування наказу Міністерства юстиції України № 727/5 від 18 березня 2018 року речове право у позивача не з`явилося, договір оренди землі не набув чинності. При цьому єдиний юридичний наслідок, який створює постанова Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, залишена без змін постановою Верховного Суду від 04 травня 2022 року, у справі № 357/9440/20 це повторний розгляд скарги відповідно до Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128.
Зазначає, що позивач не надав суду доказів існування зареєстрованого речового права оренди, а додані до касаційної скарги постанова Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, залишена без змін постановою Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 357/9440/20 не впливає на розгляд даної справи та не породжує речове право у позивача. При цьому вважає необґрунтованими твердження позивача про те, що договір оренди набув чинності з моменту його підписання сторонами та про незаконність поділу земельної ділянки.
Крім того, просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.
У жовтні 2022 року ТОВ Агрокомплекс «Узин» подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України, отже, скасуванню не підлягають.
Вважає, що суд апеляційної інстанції правильно не взяв до уваги постанови Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20, яка не була подана до суду першої інстанції. При цьому посилається на правові висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 14 лютого 2022 року у цій справі, під час розгляду якої розглядалося питання зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 357/9440/20.
Крім того, правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності порушених прав ТОВ «Олійникова Слобода» оспорюваним договором оренди землі, оскільки такі не спростовуються аргументами, викладеними в апеляційній скарзі.
Крім того, просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_1 була власником земельної ділянки площею 2,4 га з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021, розташованої в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю та витягом з Державного земельного кадастру (том 1, а. с. 24-25).
05 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ім. Котовського», яке з 2016 року було перейменоване в ТОВ «Олійникова Слобода», було укладено договір оренди землі № б/н, відповідно до якого ОСОБА_1 передала позивачу в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 2,4 га з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021, розташовану в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Зазначене підтверджено копією договору оренди землі та актом приймання-передачі земельної ділянки (том 1, а. с. 20-21).
24 січня 2015 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Бурімська Н. І. прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 18835090, яким зареєструвала право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021 за ТОВ «Олійникова Слобода», що підтверджується копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди (том 1, а. с. 31).
За скаргою ОСОБА_1 та інших осіб, наказом № 727/5 від 15 березня 2018 року Міністерство юстиції України скасувало рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021 за ТОВ «Олійникова Слобода» (том 1, а. с. 48).
05 березня 2018 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ Агрокомплекс «Узин» договір оренди № б/н, відповідно до якого передала останньому в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021.
Державний реєстратор КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. 15 березня 2018 року прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Агрокомплекс «Узин» з індексним номером 40134971 (том 1, а. с. 37 зворот).
30 листопада 2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К. А. було посвідчено заяву ОСОБА_1 про розподіл земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021.
На підставі звернення ОСОБА_1 07 грудня 2018 року державним кадастровим реєстратором Відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Біла Церква Головного управління Держгеокадастру у Київській області були прийняті такі рішення: про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021 шляхом закриття Поземельної книги і скасування кадастрового номера цієї земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру; про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0033 загальною площею 1,2 га та державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0034 загальною площею 1,2 га, які утворилися внаслідок поділу. Наведене підтверджено інформаційною довідкою Головного управління Держгеокадастру в Київській області та інформацією з Державного реєстру речових прав (том 1, а. с. 36-38, 56-58).
12 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М. О. були прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу вказані земельні ділянки за ОСОБА_1
10 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ Агрокомплекс «Узин» договір оренди землі, за яким в оренду було передано обидві спірні земельні ділянки (том 2, а. с. 5-7), а 12 грудня 2018 року державний реєстратор Ілюшина М. О. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Агрокомплекс «Узин»: на земельну ділянку кадастровим номером 3220484400:01:006:0033 з індексним номером: 44567805 від 12 грудня 2018 року та на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:006:0034 з індексним номером: 44567540 від 12 грудня 2018 року (том 2, а. с. 8-9).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ТОВ «Олійникова Слобода» підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають не повністю.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Однією з таких підстав відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України є договори та інші правочини.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
У частині першій статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно із частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Питання укладення договору, його форми та визначення моменту укладення передбачені у загальній частині ЦК України.
Відповідно до частин першої та другої статті 638 ЦК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент укладення договору оренди від 05 червня 2013 року) договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У частинах першій, четвертій статті 639 ЦК України вказано, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
У частинах першій та другій статті 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відносини у сфері найму (оренди) земельної ділянки регулюються ЦК України, ЗК України, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина перша статті 792 ЦК України).
Згідно зі статтями 1, 13 Закону України «Про оренду землі» орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У частині першій статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на момент укладення договорів оренди від 05 червня 2013 року та від 10 грудня 2018 року) було визначено таку форму договору оренди, а саме: договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально.
05 грудня 2019 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16 січня 2020 року (далі - Закон № 340-IX), частину першу статті 14 Закону України «Про оренду землі» викладено в іншій редакції: договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.
Істотними умовами договору оренди землі відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на момент укладення договору оренди від 05 червня 2013 року) були:
1) об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); 2) строк дії договору оренди; 3) орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; 4) умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; 5) умови збереження стану об`єкта оренди; 6) умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; 7) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; 8) існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; 9) визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; 10) відповідальність сторін; 11) умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону було підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
За згодою сторін у договорі оренди землі могли бути зазначені інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов`язань сторін, порядок страхування об`єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об`єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.
Істотними умовами договору оренди землі відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на момент укладення оспорюваного договору оренди від 10 грудня 2018 року) були:
1) об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); 2) строк дії договору оренди; 3) орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За згодою сторін у договорі оренди землі могли зазначатися інші умови.
05 грудня 2019 року Законом № 340-IX абзац третій частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» доповнено умовою про дату укладання договору оренди.
Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (частина перша статті 19 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладення договорів оренди).
05 грудня 2019 року Законом № 340-IX частину першу статті 19 Закону України «Про оренду землі» доповнено вимогою, що дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення.
Можна зробити висновок, що на законодавчому рівні встановлені чіткі і однозначні вимоги щодо форми і змісту договору оренди землі.
На час укладення договору оренди стаття 6 Закону України «Про оренду землі» передбачала, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення договору оренди від 05 червня 2013 року) передача об`єкта оренди орендарю здійснювалася орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.
Стаття 17 Закону України «Про оренду землі» (у редакції Закону від 12 лютого 2015 року № 191-VIII) передбачає, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
05 грудня 2019 року Законом № 340-IX частину першу статті 19 Закону України «Про оренду землі» доповнено нормою про те, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19), оскільки моменти укладення договору оренди землі та набрання ним чинності збігалися, то моментом укладення договору оренди землі на час дії частини третьої статті 640 ЦК України (до 01 січня 2013 року) вважалася саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили в договорі іншого релевантного вирішення спорів щодо договору оренди землі, укладеного до 01 січня 2013 року.
У частині третій статті 640 ЦК України в редакції Закону № 1878-VI від 11 лютого 2010 року, що діє з 01 січня 2013 року, визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Разом із цим у частині п`ятій статті 6 Закону України «Про оренду землі» (доповнено на підставі Закону від 11 лютого 2010 року № 1878-VI) визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Тобто з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягав не сам договір оренди, а право оренди земельної ділянки.
Отже, договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто дотримання сторонами вимог статей 638, 759 та 792 ЦК України та статті 15 Закону України «Про оренду землі».
З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає зобов`язання передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право на користування земельною ділянкою.
Зареєстроване право оренди землі є речовим правом.
Згідно з положеннями статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
За частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22), до розгляду якої зупинялося провадження у цій справі, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16 у частині того, що виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вказаний висновок стосується чинності договору оренди землі, укладеного після 01 січня 2013 року, тобто після зміни законодавчого регулювання: виключення із Закону України «Про оренду землі» вимог про необхідність державної реєстрації договору оренди та вказівки на необхідність реєстрації права оренди і виключення з тексту цього Закону посилання на укладеність правочину з дня його державної реєстрації.
Судами встановлено, що 05 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ім. Котовського», яке з 2016 року було перейменоване в ТОВ «Олійникова Слобода», було укладено договір оренди землі № б/н, (кадастровий номер земельної ділянки 3220484400:01:006:0021).
Відповідно до пункту 37 прикінцевих положень договору оренди цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Речове право на спірну земельну ділянку за позивачем згідно з договором оренди землі від 05 червня 2013 року було зареєстровано 24 січня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Бурімською Н. І. (рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 18835090).
Зазначене рішення державного реєстратора скасовано наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5.
Однак, позивач під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а також у касаційній скарзі повідомляв суд, що наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 оскаржується в судовому порядку з 2018 року (справа № 357/9440/20) і вирішення цього питання впливає на встановлення факту набуття ТОВ «Олійникова Слобода» права оренди на спірну земельну ділянку.
25 серпня 2021 року постановою Київського апеляційного суду у справі № 357/9440/20 визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, у тому числі в частині скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку. Постановою Верховного Суду від 04 травня 2022 року постанову апеляційного суду від 25 серпня 2021 року в цій частині залишено без змін.
Унаслідок визнання незаконним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 право оренди позивача за договором оренди землі від 05 червня 2013 року є дійсним з моменту внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку (24 січня 2015 року), оскільки скасування наказу відновило дію державної реєстрації цього права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19) зроблено висновок щодо права орендаря за первинним договором оренди земельної ділянки на захист свого права, відповідно до якого, якщо під час дії першого договору оренди земельної ділянки був укладений другий договір з іншим орендарем і право останнього зареєстроване, то суд зможе захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати своє право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте таку можливість первинний орендар матиме лише тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди.
За відсутності реєстрації права оренди первинного орендаря у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди землі за договором оренди, укладеним у період дії первинного договору, підлягають задоволенню, якщо на час ухвалення рішення суду первинний орендар матиме чинне право оренди та зможе його зареєструвати.
У позивача право оренди земельної ділянки закінчується у червні 2023 року. Власник земельної ділянки - відповідачка ОСОБА_1 не заявляла вимог ні про розірвання договору оренди з ТОВ «Олійникова Слобода», ні про визнання його недійсним. Відповідних судових рішень нею не надано, тому підстави для того, щоб вважати такий договір неукладеним, недійсним чи нечинним, відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Саме від задоволення вимог позивача (первинного орендаря) залежатиме подальша можливість законної реалізації його прав.
Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Щодо вимоги про витребування земельної ділянки в третьої особи, то первісний орендар може заявити таку вимогу лише в тому разі, якщо він (первісний орендар) зареєстрував своє право оренди. Проте «витребування земельної ділянки» не є наслідком визнання недійсним договору оренди, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію права оренди наступним орендарем.
У разі укладення договору оренди земельної ділянки в період чинності попереднього договору оренди оскаржуваний договір оренди може бути визнано недійсним. У справі, яка є предметом касаційного перегляду, позивач у тому числі заявив вимогу про витребування земельної ділянки, задоволення якої поновлює його права орендаря.
При цьому Верховний Суд, з метою забезпечення принципу правової визначеності, вважає за необхідне визнати недійсним оспорюваний договір оренди землі від 10 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0033 загальною площею 1,2 га та земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0034, загальною площею 1,2 га, оскільки він укладений під час дії раніше укладеного з позивачем іншого договору оренди цієї ж земельної ділянки, який у встановленому законом порядку недійсним, нечинним чи неукладеним не визнавався.
Оскільки зареєстроване право оренди землі є речовим правом, то і способи захисту такого права можуть бути такими, що притаманні речовим правам.
У відносинах оренди визнається право орендаря на абсолютний захист від порушення його права на орендоване майно третіми особами; на збереження сили договору оренди при переході права власності на орендоване майно до іншої особи (право слідування).
У статті 27 Закону України «Про оренду землі» як у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи у судах передбачалося, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами.
Тобто орендар мав абсолютний захист права оренди шляхом витребування орендованої земельної ділянки з тимчасового володіння ТОВ «Агрокомплекс «Узин» у своє тимчасове (строкове) володіння.
Тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна та його користувачем протягом строку дії договору оренди.
У контексті спору щодо земельної ділянки, переданої в оренду, тимчасовим володільцем такої земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право оренди землі, а відтак неволодіючий орендар, право оренди якого порушено, може скористатися спеціальним способом захисту, який передбачено спеціальним законом, а саме статтею 27 Закону України «Про оренду землі», на підставі якої він може витребувати земельну ділянку із чужого незаконного володіння.
Відповідно до договору оренди від 05 червня 2013 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 , остання передала в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021, яка розташована на території Олійниковослобідської сільської ради, загальною площею 2,4 га.
Згідно з даними Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 04 липня 2019 року вказана земельна ділянка поділена з присвоєнням кадастрових номерів 3220484400:01:006:0033 та 3220484400:01:006:0034. Площа кожної земельної ділянки у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно становить 1,2 га, що разом становить 2,4 га (том 1, а. с. 36-38, 56)
Відповідно до статті 110 ЗК України на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження.
Право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб.
Перехід права власності на земельну ділянку, зміна її цільового призначення не припиняє встановлених обмежень, обтяжень.
Поділ чи об`єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.
Передача земельної ділянки в оренду і є таким обтяженням права власника земельної ділянки. За обставинами справи ОСОБА_1 передала в оренду ТОВ «Олійникова Слобода» всю земельну ділянку, яку в подальшому поділила на дві земельні ділянки.
Такий поділ земельної ділянки не припиняє права оренди на неї орендаря, оскільки уся передана в оренду земельна ділянка була поділена і увійшла у дві сформовані земельні ділянки.
Тому договір оренди земельної ділянки не припинив своєї дії.
Зазначені висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).
Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Олійникова Слобода» в частині витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Дане судове рішення є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позовні вимоги щодо внесення змін до договору оренди землі від 05 червня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ «ім. Котовського», правонаступником якого є ТОВ «Олійникова Слобода», шляхом його викладення у новій редакції, тобто зі зміною ідентифікації об`єкта оренди, задоволенню не підлягають, оскільки поділ земельної ділянки не припиняє права оренди орендаря щодо неї.
Інші позовні вимоги ТОВ «Олійникова Слобода» задоволенню не підлягають з підстав, наведених у мотивувальній частині цієї постанови.
Згідно зі статтею 412 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, порушили норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, рішення судів попередніх інстанцій скасувати у частині відмови в задоволенні позову про витребування земельних ділянок та ухвалити у цій частині нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити; в іншій частині судові рішення залишити без змін.
Щодо розподілу судових витрат
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Позивач звернувся до суду вересні 2019 року з позовними вимогами немайнового та майнового характеру.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви юридичною особою немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви юридичною особою майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» у статті 7 установлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01 січня - 1 921 грн.
Відповідно до підпунктів 6, 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви; за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Встановлено, що за подання позовної заяви ТОВ «Олійникова Слобода» сплатила судовий збір у розмірі 9 605,00 грн, за подання апеляційної скарги - 14 407,50 грн, за подання касаційної скарги - 19 210,00 грн.
Всього судові витрати ТОВ «Олійникова Слобода» зі сплати судового збору становлять 43 222,50 грн.
За наслідками касаційного перегляду справи було задоволено дві позовні вимоги ТОВ «Олійникова Слобода». У задоволенні інших трьох - відмовлено.
Тобто відшкодуванню на користь ТОВ «Олійникова Слобода» з відповідачів підлягають судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви - 3 842 грн, за подання апеляційної скарги - 5 763 грн, за подання касаційної скарги - 7 684 грн а всього - 17 289 грн.
З огляду на пропорційність задоволення позовних вимог з ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» підлягає відшкодуванню судовий збір з кожного за подання позову - по 8 644,50 грн.
Постанова апеляційного суду в частині розподілу судових витрат та стягнення з позивача на користь відповідачів витрат за надану правничу допомогу підлягає скасуванню з ухваленням судового рішення про відмову у стягненні цих витрат, оскільки за наслідками розгляду справи ТОВ «Олійникова Слобода», незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, отримала очікуваний результат.
Згідно із частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» задовольнити частково.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року, у частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» про визнання недійсним договору оренди землі та про витребування земельної ділянки скасувати, ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог.
Визнати недійсним договір оренди землі від 10 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0033 загальною площею 1,2 га та земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0034, загальною площею 1,2 га.
Витребувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» у його тимчасове (строкове) володіння з тимчасового (строкового) володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Узин» земельні ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0033 загальною площею 1,2 га та кадастровим номером 3220484400:01:006:0034 загальною площею 1,2 га, орендарем яких є Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» згідно з договором оренди від 05 червня 2013 року, укладеним між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ім. Котовського», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода».
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року у частині відмови в задоволенні інших позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» залишити без змін.
Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Узин» (Київська область, Білоцерківський район, с. Мала Антонівка, вул. Олексія Цмокна, 1-А, код ЄДРПОУ 32638214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» (Київська область, Білоцерківський район, с. Олійникова Слобода, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 03755360) судовий збір у розмірі по 8 644 (вісім тисяч шістсот сорок чотири) гривні 50 копійок з кожного.
Постанову Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року в частині вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у стягненні цих витрат.
Дію рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року у нескасованій після касаційного перегляду частині поновити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець
