Постанова
Іменем України
14 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 357/10397/19
провадження № 61-5752сво21
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Погрібного С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода»,
відповідачі: ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Узин», державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина Марина Олександрівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Узин» на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року у складі колегії суддів: Шахової О. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» (далі - ТОВ «Олійникова Слобода») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Узин» (далі - ТОВ «Агрокомплекс «Узин»), державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування, внесення змін до договору оренди землі, у якому з урахуванням уточнень просило:
- визнати недійсним договір оренди землі від 10 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0033 загальною площею 1,2 га, та земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0033, загальною площею 1,2 га;
- скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0033, загальною площею 1,2 га, індексний номер 44576494 від 13 грудня 2018 року, та припинити право оренди ТОВ «Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:006:0033 загальною площею 1,2 га, яке виникло на підставі договору оренди землі від 10 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ Агрокомплекс «Узин»;
- скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0034, загальною площею 1,2 га, індексний номер: 44576380 від 13 грудня 2018 року, та припинити право оренди ТОВ «Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:006:0034 загальною площею 1,2 га, яке виникло на підставі договору оренди землі від 10 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомплекс «Узин»;
- витребувати із незаконного володіння та користування ТОВ «Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» зазначені земельні ділянки; внести зміни до договору оренди землі від 05 червня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ «ім. Котовського», правонаступником якого є ТОВ «Олійникова Слобода», шляхом його викладення у новій редакції, тобто із зміною ідентифікації об`єкта оренди, зазначивши, що в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:006:0033, загальною площею 1,2 га, та земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:006:0034, загальною площею 1,2 га на території Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району, із зазначенням нормативно-грошової оцінки цих земельних ділянок.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що згідно з договором оренди від 05 червня 2013 року ОСОБА_1 передала в оренду ТОВ «ім. Котовського», яке у листопаді 2016 року було перейменоване в ТОВ «Олійникова Слобода», земельну ділянку площею 2,4 га з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021, розташовану в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Договір зареєстрований 24 січня 2015 року, термін його дії 10 років.
За скаргою власника земельної ділянки Міністерство юстиції наказом від 15 березня 2018 року скасувало державну реєстрацію права оренди на вказану земельну ділянку за ТОВ «Олійникова Слобода».
05 березня 2018 року ОСОБА_1 уклала договір оренди цієї ж земельної ділянки з іншим орендарем - ТОВ «Агрокомплекс «Узин».
У зв`язку з неможливістю відновити державну реєстрацію права оренди через укладений 05 березня 2018 року договір оренди землі з іншим орендарем, ТОВ «Олійникова Слобода» зверталося до суду з позовом про визнання недійсним цього договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021 за ТОВ «Агрокомплекс «Узин». Однак 04 грудня 2018 року ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» уклали договір про розірвання укладеного між ними договору оренди землі від 05 березня 2018 року, після чого ОСОБА_1 здійснила поділ своєї земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021.
07 грудня 2018 року на підставі нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 державним кадастровим реєстратором прийняті рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021 та рішення про державну реєстрацію вже двох земельних ділянок із кадастровим номером 3220484400:01:006:0033 загальною площею 1,2 га і з кадастровим номером 3220484400:01:006:0034 загальною площею 1,2 га.
12 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М. О. прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу нові земельні ділянки за ОСОБА_1
10 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Агрокомплекс «Узин» договір оренди землі, за яким в оренду передала обидві спірні земельні ділянки. 12 грудня 2018 року державний реєстратор зареєструвала право оренди за ТОВ «Агрокомплекс «Узин» на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484400:01:006:0033 та 3220484400:01:006:0034
Посилаючись на те, що такі дії відповідачів призвели до незаконного позбавлення ТОВ «Олійникова Слобода» права оренди земельної ділянки, позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2020 року ТОВ «Олійникова Слобода» в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021 на дві з кадастровими номерами 3220484400:01:006:0033 та 3220484400:01:006:0034, державна реєстрація цих земельних ділянок за ОСОБА_1 та передача їх в оренду іншому орендарю, після скасування реєстрації права оренди позивача ТОВ «Олійникова Слобода», не порушує прав останнього.
Додатковим рішенням цього ж суду від 15 січня 2021 року ТОВ «Агрокомплекс «Узин» відмовлено в задоволенні заяви про стягнення з ТОВ «Олійникова Слобода» витрат на правничу допомогу.
ТОВ «Олійникова Слобода» подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції з клопотанням про зупинення апеляційного провадження у вказаній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 357/9440/20.
Короткий зміст оскарженої ухвали апеляційного суду
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року клопотання ТОВ «Олійникова Слобода» задоволено та зупинено провадження у справі № 357/10397/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 357/9440/20.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підставою для скасування державної реєстрації договору оренди, укладеного з позивачем, став наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 729/5.
Позивач оскаржив зазначений наказ Міністерства юстиції України ще у травні 2018 року, звернувшись із позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва. Проте ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2020 року, яка набрала законної сили, провадження закрито, виходячи з того, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2020 року відкрито провадження за позовом ТОВ «Олійникова Слобода» до Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 та інших про визнання незаконним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 729/5. Оскільки від вирішення питання щодо законності цього наказу, який позивач оскаржив ще до подання даного позову, залежить вирішення цього спору, апеляційний суд вважав, що є підстави для зупинення апеляційного провадження.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У квітні 2021 року ТОВ «Агрокомплекс «Узин» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просило оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати і справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга аргументована тим, що відповідно до статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи. Суд не може послатись на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини справи, які є предметом судового розгляду. Необґрунтоване зупинення провадження у цій справі призводить до затягування строків розгляду справи і перебування в стані невизначеності учасників процесу.
Суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 521/18657/16, від 07 жовтня 2020 року у справі № 405/5331/15-ц, від 25 квітня 2018 року у справі № 911/3250/16, від 06 лютого 2019 року у справі № 916/3130/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 913/632/17, від 06 березня 2019 року у справі № 916/4692/15, від 16 грудня 2020 року у справі № 332/3299/13-ц, від 12 січня 2021 року у справі № 753/9240/18, від 20 жовтня 2020 року у справі № 756/671/19.
Доводи інших учасників справи
У травні 2021 року ТОВ «Олійникова Слобода» надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Зазначало, що твердження заявника є безпідставними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження, матеріали справи № 357/10397/19 витребувано з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року справу № 357/10397/19 призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2021 року справу № 357/10397/19 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Обставини справи
Встановлено, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2020 року відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Олійникова Слобода».
ТОВ «Олійникова Слобода» подало апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції з клопотанням про зупинення апеляційного провадження у вказаній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 357/9440/20.
Клопотання обґрунтовано тим, що наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, який став підставою для скасування державної реєстрації договору оренди, укладеного між ними та ОСОБА_1 , є незаконним і в травні 2018 року товариство його оскаржило, звернувшись до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування цього наказу, але, у зв`язку зі зміною Великою Палатою Верховного Суду судової практики щодо підсудності таких спорів, провадження у справі 02 вересня 2020 року було закрито.
У вересні 2020 року товариство звернулося з таким позовом до суду загальної юрисдикції і ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2020 року за позовом ТОВ «Олійникова Слобода» відкрито провадження і справі присвоєно № 357/440/20.
Заявник зазначав, що неможливість розгляду цієї справи до ухвалення Білоцерківським міськрайонним судом Київської області рішення у справі № 357/9440/20 полягає в тому, що обставини, які будуть встановлені судом, не можуть бути встановлені Київським апеляційним судом самостійно в межах розгляду цієї справи, оскільки позовні вимоги щодо визнання незаконним і скасування наказу Міністерства від 15 березня 2018 року № 727/5 не є предметом розгляду цієї справи і в суді першої інстанції ці вимоги не розглядались.
Крім цього, рішення суду у справі № 357/9440/20 матиме істотне значення, оскільки судом першої інстанції саме з підстав скасування державної реєстрації права оренди землі відмовлено товариству у позові. Від дії наказу Міністерства від 15 березня 2018 року № 727/5 також залежить можливість захисту позивачем своїх прав як законного орендаря за договорами оренди землі, в тому числі укладеного з ОСОБА_1 .
Апеляційний суд, погодившись із доводами клопотання ТОВ «Олійникова Слобода», ухвалою від 24 березня 2021 року задовольнив його та зупинив провадження у справі № 357/10397/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 357/9440/20.
2. Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Ухвала суду касаційної інстанції про передачу справи на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду мотивована застосуванням судом касаційної інстанції принципово різного підходу до вирішення питання щодо наявності підстав для зупинення провадження у справах за позовом ТОВ «Олійникова Слобода» про визнання недійсними договорів оренди, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди, до вирішення справи № 357/9440/20.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що про наявність спору щодо законності наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 позивачу було відомо ще до звернення з позовом у цій справі, який при розгляді справи судом першої інстанції такого клопотання, з урахуванням вимог частини третьої статті 210 ЦПК України, не заявляв. Тому зупинивши провадження у справі на стадії апеляційного перегляду справи суд порушив принцип ефективності судового процесу, направлений на недопущення порушення розумних строків розгляду справи.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 жовтня 2021 року у справі № 357/7642/19 (провадження № 61-3650св21) в аналогічних правовідносинах. Верховний Суд дійшов висновку про те, що апеляційний суд на порушення вимог пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, в якій встановлюються обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, не врахував, що про наявність спору щодо законності наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 позивачу було відомо ще до звернення з позовом у цій справі, який при розгляді справи судом першої інстанції такого клопотання, з урахуванням вимог частини третьої статті 210 ЦПК України, не заявляв. Тому, зупинивши провадження у справі на стадії апеляційного перегляду справи, суд порушив принцип ефективності судового процесу, направлений на недопущення порушення розумних строків розгляду справи.
Разом із тим, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 357/9123/18 (провадження № 61-4806св21) Верховний Суд дійшов висновку, що «вирішення питання щодо законності наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, яким, зокрема, скасовано реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку матиме істотне значення для ухвалення законного та обґрунтованого рішення у цій справі. Доводи касаційної скарги про те, що на момент звернення до суду позивачу було відомо про наявність наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 та він оспорював його у суді, а тому визнав, що вказаний наказ не є перешкодою для вирішення спору у цій справі, тоді як подальше подання клопотання про зупинення провадження є зловживанням процесуальним правами і такі дії спрямовані на безпідставне затягування розгляду справи, є безпідставними, з огляду на те, що ЦПК України не забороняє учасникам справи звертатися із клопотанням про зупинення провадження на стадії апеляційного перегляду».
У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 357/9020/18 (провадження № 61-2931св21) Верховний Суд дійшов такого ж висновку. Зокрема, зазначив, що «Зі змісту рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2020 року, про перегляд якого подано апеляційну скаргу, вбачається, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що на момент прийняття державним реєстратором спірного рішення, запис в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про право оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку був скасований згідно з рішенням Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 40127608. Таким чином, вирішення питання щодо законності наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, яким, зокрема, скасовано реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку, впливає на встановлення факту набуття ТОВ «Олійникова Слобода» права оренди на спірну земельну ділянку, що матиме істотне значення для ухвалення законного та обґрунтованого рішення у цій справі. Отже, існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 357/9440/20, у якій судом встановлюються обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення, та які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цій справі, але мають значення для правильного вирішення спору».
Аналогічний висновок зроблений в ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року (провадження № 61-1925св21) та у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 січня 2021 року провадження № 61-1399ск21, у справі № 357/9184/18. Верховний Суд зазначив, що «вирішення питання щодо законності наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, яким, зокрема, скасовано реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку, впливає на встановлення факту набуття ТОВ «Олійникова Слобода» права оренди на спірну земельну ділянку, що матиме істотне значення для ухвалення законного та обґрунтованого рішення у цій справі. Отже, існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 357/9440/20, у якій судом встановлюються обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення, та які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цій справі, але мають значення для правильного вирішення спору».
До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 17 травня 2021 року у справі № 357/8305/19 (провадження № 61-5695ск21).
В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2021 року у справі № 357/9109/18 (провадження № 61-6151св21) Верховний Суд дійшов аналогічного висновку, зазначивши, що «вирішення питання щодо законності наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, яким, зокрема, скасовано реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку, впливає на встановлення факту набуття ТОВ «Олійникова Слобода» права оренди на спірну земельну ділянку, що матиме істотне значення для ухвалення законного та обґрунтованого рішення у цій справі. Отже, існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 357/9440/20, у якій судом встановлюються обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення, та які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цій справі, але мають значення для правильного вирішення спору. Доводи касаційної скарги про те, що на момент звернення до суду у 2018 році позивачу було відомо про наявність наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 та він оспорював його у суді, а тому визнав, що вказаний наказ не є перешкодою для вирішення спору у цій справі, тоді як подальше подання клопотання про зупинення провадження є зловживанням процесуальним правами і такі дії спрямовані на безпідставне затягування розгляду справи, є безпідставними, з огляду на те, що ЦПК України не забороняє учасникам справи звертатися із клопотанням про зупинення провадження на стадії апеляційного перегляду».
Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що є підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 357/9123/18 (провадження № 61-4806св21), у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 357/9020/18 (провадження № 61-2931св21), оскільки вважає, що підстави для зупинення апеляційного провадження, до вирішення питання щодо законності наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 у справі № 357/9440/20, у такій категорії справ відсутні.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду погоджується з такими висновками колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду та вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 357/9123/18 (провадження № 61-4806св21).
Об`єднана п0алата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.
Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статі і 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. В справі, яка переглядається, суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності звільнення з роботи позивача. Проте, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, яка переглядається, суд на порушення вимог пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України не вказав конкретну іншу справу та обставину, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, у чому саме полягає взаємозв`язок предметів розгляду інших справ, а також у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої справи, та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи. При цьому суди взагалі не аналізували та не встановлювали у визначеному законом порядку, чи дійсно від наслідку розгляду іншої справи залежить прийняття рішення у зазначеній цивільній справі».
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16.
Згідно з частинами першою - третьою, шостою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Апеляційний суд у даній справі на порушення вимог пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, в якій встановлюються обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, не врахував, що про наявність спору щодо законності наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 позивачу було відомо ще до звернення з позовом у цій справі, проте при розгляді справи судом першої інстанції такого клопотання, з урахуванням вимог частини третьої статті 210 ЦПК України, не заявляв.
За таких обставин, апеляційний суд зробив помилковий висновок про зупинення провадження і оскаржена ухвала апеляційного суду перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Отже, зважаючи на викладене, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що висновки апеляційного суду про зупинення апеляційного провадження до вирішення питання щодо законності наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 у справі № 357/9440/20 є помилковим з огляду на те, що, розглянувши клопотання позивача про зупинення апеляційного провадження та, зупинивши апеляційне провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, апеляційний суд припустився порушень зазначених норм процесуального права.
За вказаних обставин Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням наведеного, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 357/9123/18 (провадження № 61-4806св21), в якій суд за аналогічних обставин дійшов протилежного висновку - про наявність підстав для зупинення апеляційного провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України.
З огляду на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, тому Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, скасувати постанову апеляційного суду та передати справу для продовження розгляду.
Висновки щодо застосування норми права
Згідно із частиною другою статті 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.
При вирішенні клопотання щодо зупинення апеляційного провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, суд має враховувати приписи статті 367 ЦПК України, якою регламентується межі розгляду справи судом апеляційної інстанції й не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Узин» задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. І. Грушицький Б. І. Гулько В. І. Крат Д. Д. Луспеник С. О. Погрібний І. М. Фаловська
