ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2023 року

м. Київ

справа № 580/2605/22

адміністративне провадження № К/990/34875/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу №580/2605/22

за позовом ОСОБА_1 до Жашківського районного суду Черкаської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року (головуючий суддя - Тимошенко В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року (головуючий суддя - Файдюк В.В., судді: Мєзєнцев Є.І., Собків Я.М.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Жашківського районного суду Черкаської області (далі також - відповідач), у якому просила:

- визнати незаконним розпорядження № 705/4416/20/4437/22 від 08 червня 2022 року Жашківського районного суду Черкаської області;

- зобов`язати Жашківський районний суд Черкаської області винести розпорядження про передачу справи № 705/4416/20 до найбільш територіально наближеного суду - Маньківського районного суду Черкаської області.

- стягнути на користь позивачки моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

Позов мотивований тим, що 08 червня 2022 року Жашківський районний суд Черкаської області в особі голови суду видав розпорядження № 705/4416/20/4437/22 про направлення матеріалів цивільної справи № 705/4416/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Уманьгаз» про захист прав споживачів до Лисянського районного суду Черкаської області. На думку позивачки, вказані дії відповідача суперечать нормам матеріального права, вимоги про що зазначено у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ухвалою відповідача від 03 лютого 2017 року у справі № 639/106/17 справу передано до Маньківського районного суду Черкаської області з мотивів, що вказаний суд є найбільш територіально наближеним до Жашківського районного суду Черкаської області. З викладеного вбачається, що відповідач видав незаконне розпорядження №705/4416/20/4437/22 від 08 червня 2022 року, що вчинив з мотивів негативного ставлення позивачки через її звернення позивача до Черкаського окружного адміністративного суду з позовами до відповідача. Протиправними діями позивачці нанесено суттєву моральну шкоду.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року, закрито провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України). Роз`яснено позивачці, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала місцевого суду мотивована тим, що процедура передачі справи до іншого суду врегульована процесуальними нормами Цивільного процесуального кодексу України (по тексту - ЦПК України), а тому в розглядуваному випадку голова суду не здійснює повноваження пов`язані з реалізацією публічної влади та не наділений дискреційними повноваженнями, а реалізує обов`язок визначений процесуальним законом з метою забезпечення дотримання права на судовий захист особи, яка звертається до суду.

На додаток суд першої інстанції зауважив про те, що у разі якщо позивачка вважає, що справу розглянуто неповноважним складом суду, то вона повинна захищати свої права шляхом подання апеляційної скарги на відповідне судове рішення у цивільній справі, а не шляхом звернення за судовим захистом в порядку адміністративного судочинства про оскарження розпорядження голови суду щодо передачі справи за підсудністю. Більше того, ЦПК України не передбачає процедури повернення справи до суду у випадку скасування розпорядження про її передачу. При цьому, за висновком місцевого суду, поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» у даному випадку слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Суд апеляційної інстанції у повній мірі підтримав позицію Черкаського окружного адміністративного суду та наведені в ухвалі про закриття провадження висновки.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

Не погодившись з ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування вимог касаційної скарги вказано, що предметом даного спору є рішення відповідача, яке прийняв голова Жашківського районного суду Черкаської області у формі розпорядження під час виконання адміністративних функцій, що передбачено відповідними нормами матеріального права. Частиною першою статті 20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що адміністративними посадами в суді є посади голови суду та заступника (заступників) голови суду, а відповідно до частини другої статті 24 цього Закону голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження. Отже, голова суду приймає рішення, які стосуються виключно його адміністративної компетенції, а тому твердження суду щодо здійснення ним процесуальної діяльності є незаконними та необґрунтованими.

Також у скарзі зазначено, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неможливість захисту права позивачки у будь-якому судочинстві шляхом оскарження протиправного рішення суб`єкта владних повноважень про передачу справи за підсудністю суперечать частині першій статті 8 Конституції України та порушують принцип правової визначеності.

Ухвалою від 22 грудня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надіслав, що в силу частини четвертої статті 338 КАС України не є перешкодою для перегляду оскаржуваних рішень судів.

02 березня 2023 року до суду касаційної інстанції надійшло клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, що ця справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Ухвалою від 26 квітня 2023 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.

Ухвалою від 08 травня 2023 року Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

IV. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи. Позиція Верховного Суду.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Переглянувши оскаржувані судові рішення у межах, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Спірним у розглядуваному випадку є питання належності даного спору до юрисдикції адміністративних судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав/законних інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин.

Так, пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).

Отже, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Як зазначалося вище, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовною заявою, у якій просила визнати незаконним розпорядження відповідача №705/4416/20/4437/22 від 08 червня 2022 року Жашківського районного суду Черкаської області та зобов`язати Жашківський районний суд Черкаської області винести розпорядження про передачу справи № 705/4416/20 до найбільш територіально наближеного суду - Маньківського районного суду Черкаської області, стягнути на користь позивачки моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

Як установлено судами та підтверджується змістом позовної заяви, підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом слугувала її незгода з розпорядженням голови Жашківського районного суду Черкаської області про передачу цивільної справи № 705/4416/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Уманьгаз» про захист прав споживачів до Лисянського районного суду Черкаської області, як найбільш територіально наближеного до Жашківського районного суду Черкаської області.

Разом з тим, передумовою видання оспорюваного розпорядження, слугувало те, що у Жашківському районному суді Черкаської області здійснюють правосуддя лише двоє суддів - Коцюбинська Ю.Д. і Шимчик Р.В. При цьому, суддя Коцюбинська Ю.Д. була відведена від розгляду цивільної справи №705/4416/20 за заявою ОСОБА_1 , а суддя Шимчик Р.В. є головою Жашківського районного суду Черкаської області та одночасно єдиним представником цього суду в справах, які перебувають на розгляді Черкаського окружного адміністративного суду за позовами ОСОБА_1 до Жашківського районного суду Черкаської області. Таким чином є неможливим утворити новий склад суду для розгляду вказаної справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи.

Частиною четвертою статті 31 ЦПК України визначено, що передача справи з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі розпорядження голови суду на розгляд суду, найбільш територіально наближеного до цього суду.

Відтак, у випадку задоволення відводів та неможливості утворити новий склад суду ЦПК України передбачає процедуру передачі справи за підсудністю до іншого суду і такі процесуальні повноваження покладені на голову суду.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що в даному випадку голова суду не здійснює повноваження, пов`язані з реалізацією публічної влади, а реалізує обов`язок визначений процесуальним законом з метою забезпечення дотримання права на судовий захист особи, яка звертається до суду.

При цьому, якщо позивачка вважає, що справу розглянуто неповноважним складом суду, то вона повинна захищати свої права шляхом подання апеляційної скарги на відповідне судове рішення у цивільній справі, а не шляхом звернення за судовим захистом в порядку адміністративного судочинства про оскарження розпорядження голови суду щодо передачі справи за підсудністю.

Згідно зі статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Положеннями статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що, здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Конституційний Суд України у пункті 4.2 Рішення від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 роз`яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.

Таким чином, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ.

Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06).

Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно, ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.

Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно, ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.

Отже, даний спір знаходиться поза площиною публічно-правових відносин, а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

При цьому Суд зауважує, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, про що зазначала Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі №9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 13 березня 2019 року у справі №9901/947/18.

За таких обставин вимоги ОСОБА_1 не підлягають окремому розгляду як у порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.

Такий правовий підхід відповідає усталеній судовій практиці у спорах з подібними правовідносинами, сформованій Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 462/32/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 815/110/16, від 27 листопада 2019 року у справі № 1540/4005/18.

Отже, переглянувши оскаржувані судові рішення у межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що їхній зміст не викликає сумнівів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права; рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з урахуванням усталеної правозастосовчої практики Великої Палати Верховного Суду у спорах з подібними правовідносинами.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року у справі №580/2605/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк