Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 08 травня 2023 року

у справі № 580/2605/22

Адміністративна юрисдикція

Щодо можливості оскарження в адміністративному судочинстві розпорядження голови суду щодо передачі справи за підсудністю

Фабула справи: ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до районного суду, у якому просила:

1. визнати незаконним розпорядження районного суду;
2. зобов'язати районний суд винести розпорядження про передачу справи до найбільш територіально наближеного суду - районного суду;
3. стягнути на користь позивачки моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

Ухвалою окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою апеляційного адміністративного суду, закрито провадження у цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України. Роз'яснено позивачці, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вказує, що предметом даного спору є рішення відповідача, яке прийняв голова суду у формі розпорядження під час виконання адміністративних функцій, що передбачено відповідними нормами матеріального права. Голова суду приймає рішення, які стосуються виключно його адміністративної компетенції, а тому твердження суду щодо здійснення ним процесуальної діяльності є незаконними та необґрунтованими.

Правова позиція Верховного Суду: публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи.

Ч. 4 ст. 31 ЦПК України визначено, що передача справи з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 цієї статті, здійснюється на підставі розпорядження голови суду на розгляд суду, найбільш територіально наближеного до цього суду.

Відтак, у випадку задоволення відводів та неможливості утворити новий склад суду ЦПК України передбачає процедуру передачі справи за підсудністю до іншого суду і такі процесуальні повноваження покладені на голову суду.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що в даному випадку голова суду не здійснює повноваження, пов`язані з реалізацією публічної влади, а реалізує обов`язок визначений процесуальним законом з метою забезпечення дотримання права на судовий захист особи, яка звертається до суду.

Висновки: якщо позивачка вважає, що справу розглянуто неповноважним складом суду, то вона повинна захищати свої права шляхом подання апеляційної скарги на відповідне судове рішення у цивільній справі, а не шляхом звернення за судовим захистом в порядку адміністративного судочинства про оскарження розпорядження голови суду щодо передачі справи за підсудністю.

Ключові слова: цивільна юрисдикція, розмежування судових юрисдикцій, юрисдикційний спір, компетенція голови суду