ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 травня 2023 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
потерпілої ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами першого заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_9 та захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 01 вересня 2021 року у кримінальному провадженні №12020260020000359 від 09 квітня 2020 року відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , із середньою освітою, неодруженого, не працюючого, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. 126-1 КК України,
У С Т А Н О В И Л А:
Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 01 вересня 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України та ст. 126-1 КК України і за їх вчинення призначено йому покарання:
КП №11-кп/822/143/23 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_10
Категорія: ст. 125, 126-1 КК України Доповідач: ОСОБА_1
- за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень;
- за ст. 126-1 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.
На підставі ст. 76 КК України суд поклав на ОСОБА_6 наступні обов`язки: не виїжджати за межі України без дозволу уповноваженого органу з питань пробації; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Покарання у вигляді штрафу вирішено виконувати самостійно.
Вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_6 23 березня 2020 року біля 18 год 00 хв., перебуваючи по місцю проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство, в ході якого, діючи умисно, протиправно, повторно, на ґрунті обставин неприязних стосунків, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи настання таких наслідків, вчинив психологічне насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_8 , а саме нецензурною лайкою принижував її честь та гідність, що призвело до психологічних страждань, емоційної залежності, погіршення якості життя потерпілої ОСОБА_8 .
Відповідно до постанови Чернівецького апеляційного суду від 04 червня 2020 року у справі № 33/822/220/20, ОСОБА_6 визнаний винним за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (за вчинення домашнього насильства яке мало місце 23 березня 2020 року щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_8 ).
Окрім цього, встановлено, що 05 квітня 2020 року біля 14 год. 00 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи по місцю проживання, що за адресою АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство, в ході якого, діючи умисно, протиправно, повторно, на ґрунті обставин неприязних стосунків, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи настання таких наслідків, вчинив психологічне насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_8 , а саме нецензурною лайкою принижував її честь та гідність, що призвело до психологічних страждань, емоційної залежності, погіршення якості життя потерпілої ОСОБА_8 .
Відповідно до постанови Чернівецького апеляційного суду від 04 червня 2020 року у справі № 33/822/221/20, ОСОБА_6 визнаний винним за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (за вчинення домашнього насильства яке мало місце 05 квітня 2020 щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_8 ).
Окрім цього, встановлено, що 16 червня 2020 року біля 22 год 00 хв ОСОБА_6 , перебуваючи по місцю проживання, що за адресою АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство, в ході якого, діючи умисно, протиправно, повторно, на ґрунті обставин неприязних стосунків, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи настання таких наслідків, вчинив психологічне насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_8 , а саме нецензурною лайкою принижував її честь та гідність, що призвело до психологічних страждань, емоційної залежності, погіршення якості життя потерпілої ОСОБА_8 .
Таким чином, ОСОБА_6 вказаними систематичними умисними діями, які виразились у вчиненні психологічного та фізичного насильства, щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_8 , вчинив домашнє насильство, що призвело до її фізичних та психологічних страждань, емоційної залежності, погіршення якості життя.
Крім того, 04 квітня 2020 року близько 15 год 00 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи по місцю проживання, що за адресою АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство, в ході якого, діючи умисно, протиправно, повторно, на ґрунті обставин неприязних стосунків, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи настання таких наслідків, завдав своїй колишній дружині ОСОБА_8 декілька ударів руками в ділянку обличчя та грудної клітки.
Згідно висновку експерта КМУ «Обласне бюро судово-медичної експертизи» відділу експертизи потерпілих, звинувачених та інших осіб № 880 втор, від 25 вересня 2020 року, при проведенні судово-медичної експертизи ОСОБА_8 виявлено наступне тілесне ушкодження: синець на грудній клітці зліва по середньо-ключичній лінії в проекції 4-го ребра, що відноситься до легких тілесних ушкоджень.
На вказаний вирок в.о. керівника Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_9 та захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подали апеляційні скарги.
Прокурор у поданій апеляційній скарзі з урахуванням змін просить вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 01 вересня 2021 року змінити та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_6 від призначеного за ч. 1 ст. 125 КК України покарання у виді штрафу розміром 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у зв`язку із закінченням строків давності. Вважати ОСОБА_6 засудженим за ст. 126-1 КК України до 1 року обмеження волі. На підставі ст. 75 та 76 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 рік, якщо він в період іспитового строку не вчинить нового злочину.
Посилається на те, що з урахуванням того, що санкція ст. 125 КК України передбачає покарання у виді штрафу до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до 200 годин, або виправні роботи на строк до 1 року, а з часу вчинення кримінального правопорушення минуло більше 2 років, наявні підстави для звільнення ОСОБА_6 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 125 КК України покарання, у зв`язку із закінчення строків давності.
Адвокат ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі просить вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 01 вересня 2021 року скасувати, а провадження закрити та постановити виправдовуваний вирок щодо ОСОБА_6 .
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно надав перевагу показам потерпілої ОСОБА_8 та зацікавлених свідків в особі її співмешканця ОСОБА_11 та голови ОСББ ОСОБА_12 .
Зауважує, що суд упереджено поставився до показів обвинуваченого та не надав оцінки обставинам, підтвердженим доказами.
Посилається на те, що обвинувачений у своїх показав вказував на те, що ОСОБА_8 було відмовлено у позові про стягнення пені за прострочення аліментів з ОСОБА_6 . Після чого ОСОБА_8 пропонувала йому подарувати їй квартиру і тоді проблеми зникнуть, однак на таку пропозицію він відмовився. Після його відмови у подарунку квартири з боку ОСОБА_8 почалися постійні провокації, остання приводила в квартиру свого співмешканці ОСОБА_11 , з яким у нього (обвинуваченого) часто ставилася конфлікти.
Вказує, що ОСОБА_8 неодноразово просила матір обвинуваченого здійснити вплив на ОСОБА_6 , щоб він подарував їй квартиру та після чого вона відмовиться від своїх показів.
Зауважує, що ОСОБА_6 часто приїздив до квартири з метою захисту своєї доньки.
Заслухавши суддю-доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку, доводи, викладені в апеляційних скаргах, заслухавши думку обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , а також потерпілу, які підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_7 та заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, думку прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу та просила залишити апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 без задоволення, обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, надавши ОСОБА_6 останнє слово, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
При цьому, положеннями ст. 94 КПК України встановлено обов`язок суду за його внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінювати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 за обставин, які вказані у вироку, з наступних підстав.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень не визнав та пояснив, що він з потерпілою з 2013 року перебувають у розлучення. В 2020 році в них почались сутички та суперечки з приводу нарахування та виплаті аліментів, у зв`язку з чим потерпіла ОСОБА_8 запропонувала оформити квартиру на неї або на дитину в рахунок погашення заборгованості по аліментах, однак на таку пропозицію він відмовився. Вказав, що жодних тілесних ушкоджень ОСОБА_8 він не завдавав та не вчиняв відносно останньої домашнього насилля. З 2017-2018 року він переїхав проживати до своєї співмешканки на АДРЕСА_2 , однак періодично приходив на АДРЕСА_1 на прохання доньки, інколи в стані алкогольного сп`яніння. За весь час конфліктів з колишньою дружиною були часті виклики поліції з обох сторін та обмежувальні приписи.
Потерпіла ОСОБА_8 пояснила, що обвинувачений являється її колишнім чоловіком. Проживає разом з дитиною у квартирі колишнього чоловіка, оскільки немає іншого житла. Обвинувачений навідувався до них в гості часто в стані алкогольного сп`яніння зі своїми друзями в будь-якій годині, ображав її та розпивав алкогольної напої. Були випадки коли він принижував її в присутності неповнолітньої доньки. Влітку був випадок, коли він прийшов до них додому та розбив двері, будучи в стані алкогольного сп`яніння. Вона змушена була майже по кожному випадку викликати поліцію.
Свідок ОСОБА_13 в суді першої інстанції пояснила, що потерпіла звернулася в центр як жертва насилля в червні 2020 року. Визначали діагностику за допомогою бесіди та ряду методик. При обстеженні ОСОБА_8 виявлено тривожність, стресовий стан, нав`язливі спогади, уникнення розмов про колишнього чоловіка, порушення сну, кошмари. Це було психологічне насильство, тобто погрози, періодично фізичне насильство. Висновок готувала особисто. Із слів потерпілої психологічне насильство тривало протягом останніх років життя і продовжується після розлучення. У висновку зафіксовані результати на момент обстеження.
Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 в судовому засіданні суду першої інстанції кожен окремо суду пояснили, що працюють в поліції і їм відомі потерпіла та обвинувачений, оскільки вони приїжджали за викликом потерпілої, у зв`язку із домашнім насиллям. На місці виклику було допитано усіх присутніх, відібрано пояснення та складено протоколи про адміністративне правопорушення. По місцю виклику підтверджувалися факти домашнього насилля по відношенню до потерпілої, яка постійно скаржилася, що обвинувачений її систематично ображає, погрожує фізичною розправою, висловлюється в її сторону нецензурною лайкою при неповнолітній дитині. У обвинуваченого були ознаки алкогольного сп`яніння, він нецензурно висловлювався, однак відмовився від огляду на стан сп`яніння.
Свідок ОСОБА_11 суду першої інстанції пояснив, що потерпілу та обвинуваченого знає. Перебуває у близьких стосунках із потерпілою. Неодноразово був свідком і бачив, як обвинувачений створював конфліктні ситуації, приходив із товаришами, вживав алкоголь після цього ображав потерпілу та завдавав їй тілесні ушкодження. При розмові з потерпілою по телефону чув крики та образи і на її вимогу приїжджав. Весною минулого року у потерпілої був синець на руці і на шиї. Одного разу між ним та обвинуваченим також виник конфлікт, у зв`язку з погрозами в його бік, оскільки він відмовився давати йому кошти на алкоголь.
Свідок ОСОБА_12 суду першої інстанції показав, що близько 6 місяців тому він був учасником слідчої дії - проведення слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_8 . Йому, як їх сусіду, також відомо про інші випадки фізичного насилля по відношенню до потерпілої зі сторони обвинуваченого. Протягом багатьох років були сварки, після яких він особисто проводив профілактичну бесіду із обвинуваченим та з його батьками. Обвинувачений його також ображав та погрожував. Йому також відомо, що ОСОБА_6 зловживає спиртними напоями. Тілесні ушкодження на тілі потерпілої бачив неодноразово, але не цікавився як вона їх отримала.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, об`єктивно і всебічно дослідивши надані сторонами докази, прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. 126-1 КК України, дав вірну оцінку діям обвинуваченого, у зв`язку з чим апеляційний суд виходить з наступного.
Винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України повністю доведена показами потерпілої, свідків, які вони надали у суді першої інстанції та які є послідовними та повністю узгоджуються між собою, а також письмовими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження, а саме:
-заявою про скоєння кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України від 12 травня 2020 року з якої вбачається, що потерпіла ОСОБА_8 звернулася до правоохоронних органів із заявою про нанесення їй тілесних ушкоджень її колишнім чоловіком ОСОБА_6 (т. 1 а.п. 32-35);
-актом судово-медичного дослідження № 291 від 09 квітня 2020 року згідно до якого при проведенні судово-медичного обстеження ОСОБА_8 виявлено наступне тілесне ушкодження: синець: на грудній клітці зліва по середньо-ключичній лінії в проекції 4-го ребра. Виявлене тілесне ушкодження виникло в результаті дії твердого тупого предмета по строку на обставинам може відповідати вказаному зі слів ОСОБА_8 і відноситься до легких тілесних ушкоджень (т. 1 а.п. 36-37);
-висновком експерта № 880 згідно якого при проведені судово-медичної експертизи ОСОБА_8 виявлено наступне тілесне ушкодження: синець на грудній клітці зліва по середньо-ключичній лінії в проекції 4-го ребра. Дане тілесне ушкодження виникло в результаті не менш як однократної травмуючої дії твердого тупого предмету, можливо внаслідок нанесення удару ногою, рукою чи іншим тупим твердим предметом, по строку та обставинам може відповідати вказаному в і відноситься до легких тілесних ушкоджень. Дане тілесне ушкодження знаходиться в межах досяжності руки підекспертної, хоча нанесення їх власноруч малоймовірне. Враховуючи характер та локалізацію вищевказаного тілесного ушкодження вважаю малоймовірним його виникнення внаслідок падіння з положення стоячи. При проведенні дійсної судово-медичної експертизи не отримано достатньо доказових даних, які б категорично стверджували в якому положенні знаходилася ОСОБА_8 в момент отримання тілесних ушкоджень (т.1 а.с. 66-67);
-протоколом проведення слідчого експерименту від 25 вересня 2020 року на якому потерпіла ОСОБА_8 за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 детально описала та на місці вказала за яких обставин її колишній чоловік ОСОБА_6 наніс їй тілесні ушкодження (т. 1 а.с. 68-72).
Показання потерпілої та свідків, щодо фактичних обставин, встановлених апеляційним судом, механізму та локації спричинення потерпілій ОСОБА_8 тілесних ушкоджень узгоджуються між собою, а тому підстав вважати їх такими, що суперечать матеріалам кримінального провадження, у колегії суддів не має.
Колегія суддів звертає увагу на те, що обвинувачений не заперечував, що завдав ОСОБА_8 тілесні ушкодження.
Вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України підтверджується:
-довідкою за результати розгляду заяви ОСОБА_8 від 01 квітня 2020 року (т. 1 а.с. 113-119), в якій зазначені обставини вчинення протиправних дій ОСОБА_6 щодо ОСОБА_8 , щодо подій, які мали місце 23 березня 2020 року;
-протоколом про адміністративне правопорушення від 01 квітня 2020 року, з якого вбачається, що 23 березня 2020 року близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_8 , а саме умисні дії психологічного характеру, що виражались у висловлюванні нецензурною лайкою в сторону ОСОБА_8 та погрозою фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю ОСОБА_8 . Своїми діями ОСОБА_6 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Вказаний протокол складений в присутності свідка та підписаний власноруч ОСОБА_6 без зауважень та заперечень (т. 1 а.п. 136);
-постановою Чернівецького апеляційного суду від 04 квітня 2020 року, якою ОСОБА_6 притягнутий до адміністративної відповідальності, за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв`язку з тим, що він 23 березня 2020 року близько 18 год. 00 хв., перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_8 , а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні на її адресу нецензурної лайки та погрозах фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_8 (т.1 а.с. 88-93);
-заявою ОСОБА_8 від 05 квітня 2020 року, про вчинення щодо неї ОСОБА_6 домашнього насильства (т. 1 а.с. 131) згідно з якою, ОСОБА_8 зверталась до поліції з проханням притягнути до відповідальності її колишнього чоловіка ОСОБА_6 , оскільки він вчиняв відносно неї домашнє насилля, а саме прийшов в нетверезому стані до неї додому, почав розпивати спиртні напої, погрожував фізичною розправою, виражався нецензурною лайкою в її адресу в присутності їхньої неповнолітньої дитини;
-довідкою за результати розгляду заяви ОСОБА_8 від 06 квітня 2020 року (т. 1 а.с. 130), в якій зазначені обставини вчинення протиправних дій ОСОБА_6 щодо ОСОБА_8 , щодо подій, які мали місце 05 квітня 2020 року;
-протоколом про адміністративне правопорушення від 05 квітня 2020 року відповідно до якого 05 квітня 2020 року близько 14 год. 00 хв. гр. ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1 вчинив психологічне насилля відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_8 , а саме вчинив умисні дії, які виражалися у погрозі фізичної розправи, висловлювався нецензурною лайкою в сторону ОСОБА_8 , чим могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю. Своїми діями ОСОБА_6 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Вказаний протокол складений в присутності свідка та підписаний власноруч ОСОБА_6 без зауважень та заперечень (т. 1 а.п. 133);
-постановою Чернівецького апеляційного суду від 04 квітня 2020 року, якою ОСОБА_6 притягнутий до адміністративної відповідальності, за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв`язку з тим, що він 05 квітня 2020 року близько 14 год. 00 хв. за адресою АДРЕСА_1 вчинив психологічне насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_8 , а саме умисні дії, які полягали у погрозі фізичною розправою, висловлюваннях нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 98-105);
-постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10 вересня 2020 року, якою ОСОБА_6 притягнутий до адміністративної відповідальності, за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, у зв`язку з тим, що він 16 червня 2020 року близько 22 год. 00 хв. за місцем спільного проживання в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_8 , перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю із порожнини рота, не стійка хода, не чітка мова, поведінка не відповідає дійсності), погрожував фізичною розправою, шарпав за одяг, та міг заподіяти шкоду психічному здоров`ю ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 107);
-висновком за результатами психологічної діагностики ОСОБА_8 від 24 червня 2020 року, яким встановлено, що психоемоційний стан ОСОБА_8 є наслідком вчинення щодо неї психологічного чи фізичного насильства (т. 1 а.с. 147).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Статтею 126-1 КК України передбачено, що домашнім насильством є умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпіло особи.
Об`єктивну сторону зазначеного кримінального правопорушення складають діяння, що виражаються в систематичному насильстві в формах фізичного, психологічного та економічного насильства.
У постанові від 25 лютого 2021 року Верховний Суд (справа № 583/3295/19) зазначив, що словосполучення «систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства» описує діяння. Закінченим кримінальне правопорушення вважається з моменту вчинення хоча б однієї із трьох форм насильства (фізичного, психологічного чи економічного) втретє, у результаті чого настав хоча б один із вказаних в законі наслідків. При цьому не має значення, чи було відображено в адміністративному протоколі поліції, в обмежувальному приписі чи в іншому документі факт перших двох актів насильства. Факт документування має значення для доказування систематичності, але не більше ніж інші передбачені законом докази.
Таким чином, для кваліфікації дій особи за ст. 126-1 КК України потребує доведенню вчинення хоча б однієї із трьох форм насильства (фізичного, психологічного чи економічного) втретє, у результаті чого настав хоча б один із вказаних в законі наслідків.
Дослідженими доказами, поза будь-якими сумнівами, доведено, що ОСОБА_6 23 березня, 05 квітня та 16 червня 2020 року, тобто систематично, вчиняв умисні дії, які виразились у вчиненні психологічного та фізичного насильства, щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_8 , чим вчинив домашнє насильство, що призвело до її фізичних та психологічних страждань, емоційної залежності, погіршення якості життя.
Крім того, при визначенні ознаки систематичності в діях ОСОБА_6 суд бере також до уваги вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, щодо потерпілої ОСОБА_8 , яке мало місце 04 квітня 2020 року.
Обставини перебування обвинуваченого ОСОБА_6 в стані алкогольного сп`яніння в момент вчинення протиправних дій відносно потерпілої ОСОБА_8 стверджуються, показаннями останньої, які повністю узгоджуються з показаннями свідків, що вказує на їх належність. Не заперечував обставин вживання алкогольних напоїв напередодні протиправних дій і сам обвинувачений ОСОБА_6 в суді першої інстнації.
Наведені докази повністю спростовують доводи апеляційної скарги сторони захисту про необґрунтованість заведення кримінального провадження та засудження обвинуваченого.
Колегія суддів не може погодитися з твердженнями адвоката про те, що показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 є показами з чужих слів, внаслідок чого не можуть бути використані як докази в даному кримінальному провадженні, оскільки, вказані свідки безпосередньо знають ОСОБА_6 , як особу, яка систематично вчиняє домашнє насильство по відношенню до потерпілої.
В матеріалах провадження відсутні належні дані, які б викликали сумніви в щирості та достовірності послідовних показань свідків щодо систематичного вчинення домашнього насильства обвинуваченим по відношенню до потерпілої.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляції адвоката в частині того, що в суді першої інстанції не було допитано усіх свідків, оскільки як обвинуваченому, так і його захиснику була надана можливість реалізувати своє право на подання клопотання для допиту свідків, однак останні таким правом не скористались.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_8 навмисно створює провокації ОСОБА_6 з метою отримання від останнього квартири та здійснює тиск на його матір, колегія суддів розцінює критично, оскільки ці обставини жодним чином не підтверджені, не впливають на висновки суду та не виправдовують ОСОБА_6 .
Крім того, факт проживання ОСОБА_8 разом з донькою в квартирі обвинуваченого ОСОБА_6 , на думку колегії суддів, не можуть виправдовувати та невіліювати наслідки протиправних насильницьких дій останнього.
Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав визнати висновки суду такими, що не відповідають матеріалам провадження.
Кримінальний процесуальний закон передбачає, що у рішенні суду має бути з достатньою повнотою передано суть показань, наданих учасниками судового провадження під час судового засідання та не передбачає дослівного їх відтворення у судовому рішенні. При цьому, як вбачається з матеріалів провадження, ні потерпіла, ні свідки не заперечували, що саме обвинувачений ОСОБА_6 є тією особою, яка вчинила протиправні дії по відношенню до потерпілої ОСОБА_8 .
Отже, наведені вище докази отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема, подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки вчинення кримінального правопорушення) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, взаємоузгоджуються між собою, у зв`язку з чим відповідно до положень ст.ст. 84, 85, 86 КПК України, є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності, поза розумним сумнівом доводять, що ОСОБА_6 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 125 та ст. 126-1 КК України.
Положення ст. 94 КПК України визначають, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як засвідчує судова практика, доказування досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) винуватості особи.
Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові суду від 09 листопада 2021 року (справа №281/128/19, провадження № 51-4536км19).
Колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту та необ`єктивність дослідження судом матеріалів кримінального провадження.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 125 та ст. 126-1 КК України відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і ґрунтуються на зібраних у провадженні доказах, які відповідають вимогам закону щодо їх допустимості, достатності й достовірності.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає їх такими, що заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставі, передбачених ст. 49 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 12 КК України, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України кримінальне правопорушення відноситься до кримінального проступку, який ОСОБА_6 було вчинено 04 квітня 2020 року.
Таким чином, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України дворічний строк давності з дня вчинення кримінального проступку станом на 03 травня 2023 року - закінчився, у зв`язку з чим ОСОБА_6 підлягає звільненню від призначеного покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку про обґрунтованість доводів першого прокурора у змінах до апеляційної скарги про звільнення обвинуваченого від призначеного покарання на підставі ст.ст. 49, 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, що тягне за собою зміну вироку в частині призначеного покарання.
Відповідно до ст. 65 КК України та роз`яснень п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Зазначених вимог закону суд першої інстанції при винесенні вироку дотримався в повному обсязі.
При обранні ОСОБА_6 виду та міри покарання суд, у відповідності до положень ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину за ст. 126-1 КК України, який відноситься до категорії нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, не перебуває на обліках у лікарів нарколога та психіатра, хворіє на ряд хронічних захворювань та є інвалідом ІІІ групи.
Суд першої інстанції вірно встановив відсуніть обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що для досягнення цілей покарання, а саме виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових злочинів обвинуваченим, необхідним і достатнім буде покарання у виді обмеження волі із застосуванням положень ст.ст. 75, 76 КК України, звільнивши ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, яке за своїм видом відповідає вимогами ст.ст. 50, 65 КК України.
Висновки суду, щодо призначеного ОСОБА_6 покарання узгоджуються і з правовими позиціями Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
З огляду на фактичні обставини справи, положення кримінального закону, мету покарання, призначене судом покарання ОСОБА_6 за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі , якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
Керуючись ст. ст. 49, 74 КК України, ст.ст. 370-372, 376, 404, 405, 407, 408, 419, 532 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити.
Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 01 вересня 2021 року - змінити в частині призначеного покарання за ч. 1 ст. 125 КК України.
Звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного за ч. 1 ст. 125 КК України покарання у виді штрафу розміром 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.
Вважати ОСОБА_6 засудженим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України до 1 року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки: не виїжджати за межі України без дозволу уповноваженого органу з питань пробації; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена протягом трьох місяців з дня її проголошення до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
Головуючий, суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3
