ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2021 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду в складі
Головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю серетаря ОСОБА_4
учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги в.о. керівника Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_6 на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 01.09.2021 року в кримінальному провадженні №12020260020000359 по обвинуваченню ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з середньою освітою, розлученого, не працюючого, не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч.1 ст.125 КК України,-
В С Т А Н О В И Л А :
Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 01.09.2021 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.125 ч.1, ст.126-1 КК України і йому призначено покарання:
-за ч.1 ст.125 КК України штраф в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн;
-за ст.126-1 КК України 1 рік обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.
Зобовязано ОСОБА_9 не виїжджати за межі України без дозволу органу з питань пробацій, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Покарання у вигляді штрафу визначено виконувати самостійно.
Згідно вироку суду, обвинувачений ОСОБА_9 23.03.2020 року біля 18:00 години, перебуваючи по місцю проживання, що за адресою АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство, в ході якого, діючи умисно, протиправно, повторно,
ЄУНСС 725/4683/20 провадження 311кп/822/394/21 головуючий у 1 інстанції ОСОБА_10
на ґрунті обставин неприязних стосунків, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи настання таких наслідків, вчинив психологічне насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_7 , а саме нецензурною лайкою принижував її честь та гідність, що призвело до психологічних страждань, емоційної залежності, погіршення якості життя потерпілої ОСОБА_7 . Відповідно до постанови Чернівецького апеляційного суду від 04.06.2020 року у справі № 33/822/220/20, ОСОБА_9 визнаний винним за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (за вчинення домашнього насильства, яке мало місце 23.03.2020 року щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_7 ).
Окрім цього, встановлено, що 05.04.2020 року біля 14:00 години ОСОБА_9 , перебуваючи по місцю проживання, що за адресою АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство, в ході якого, діючи умисно, протиправно, повторно, на ґрунті обставин неприязних стосунків, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи настання таких наслідків, вчинив психологічне насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_7 , а саме нецензурною лайкоюпринижувавїї честьта гідність,щопризвелодо психологічних страждань, емоційної залежності, погіршення якості життя потерпілої ОСОБА_7 . Відповідно до постанови Чернівецького апеляційного суду від 04.06.2020 року у справі № 33/822/221/20, ОСОБА_9 визнаний винним за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (за вчинення домашнього насильства яке мало місце 05.04.2020 р. щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_7 ).
Окрім цього, встановлено, що 16.06.2020 року біля 22:00 години ОСОБА_9 , перебуваючи по місцю проживання, що за адресою АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство, в ході якого, діючи умисно, протиправно, повторно, на ґрунті обставин неприязних стосунків, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи настання таких наслідків, вчинив психологічне насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_7 , а саме нецензурною лайкою принижував її честь та гідність, що призвело до психологічних страждань, емоційної залежності, погіршення якості життя потерпілої ОСОБА_7 .
Таким чином, ОСОБА_9 вказаними систематичними умисними діями, які виразились у вчиненні психологічного та фізичного насильства, щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_7 , вчинив домашнє насильство, що призвело до її фізичних та психологічних страждань, емоційної залежності, погіршення якості життя.
Крім того, 04.04.2020 року біля 15:00 години ОСОБА_9 , перебуваючи по місцю проживання, що за адресою АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство, в ході якого, діючи умисно, протиправно, повторно, на ґрунті обставин неприязних стосунків, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи настання таких наслідків, завдав своїй колишній дружині ОСОБА_7 декілька ударів руками в ділянку обличчя та грудної клітки.
Згідно висновку експерта КМУ «Обласне бюро судово-медичної експертизи» відділу експертизи потерпілих, звинувачених та інших осіб № 880 втор, від 25.09.2020 року, при проведенні судово-медичної експертизи ОСОБА_7 виявлено наступне тілесне ушкодження: синець на грудній клітці зліва по середньо-ключичній лінії в проекції 4-го ребра, що відноситься до легких тілесних ушкоджень.
На цей вирок в.о. керівника Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_11 та захисник ОСОБА_6 подали апеляційні скарги.
Прокурор просив скасувати оскаржуваний вирок у зв`язку з неправильним застосуванням судом закону про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, і на підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_9 покарання у виді 1 рік обмеження волі. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням на один рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та покласти на нього обов`язки протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На обґрунтування своїх вимог вказував, що суд не застосував положення ст.70 ч.1 КК України та не призначив покарання ОСОБА_9 за сукупністю злочинів. Не призначивши обвинуваченому покарання за сукупністю злочинів, суд застосував фактично ст.75 КК України і до покарання у виді штрафу.
Захисник ОСОБА_6 в своїй скарзі просила скасувати оскаржуваний вирок та ухвалити виправдувальний вирок щодо ОСОБА_9 .
На обґрунтування своїх вимог захисник вказував, що суд безпідставно надав перевагу показанням потерпілої ОСОБА_7 , її співмешканця ОСОБА_12 та голови ОСББ ОСОБА_13 , який перебуває в неприязних відносинах з обвинуваченим через відмову останнього переписати квартиру на колишню дружину. Зазначала, що свідок ОСОБА_14 пояснював, що потерпіла сама приходила до них із заявою і все записувалось з її слів. ОСОБА_9 також неодноразово викликав поліцію. Свідок ОСОБА_15 пояснила, що про події їм стало відомо лише від потерпілої, а не від інших осіб, як це зазначено у вироку. Ще зазначала, що дочка обвинуваченого і потерпілої ОСОБА_16 була дома, але її ніхто не опитував. Ще захисник зазначав, що суд безпідставно не взяв до уваги показання обвинуваченого, який вказав, що 19 березня 2020 року він подав відзив на позов ОСОБА_7 про стягнення з нього пені за прострочення сплати аліментів. І саме з того часу потерпіла стала писати різного роду заяви на обвинуваченого. Ще зазначала, що потерпіла та її представник неодноразово пропонували ОСОБА_9 подарувати ОСОБА_7 квартиру. І саме після відмови почалися провокації з боку колишньої дружини. Ще зазначала, що ОСОБА_7 в квартиру ОСОБА_9 стала приводити свого співмешканця ОСОБА_12 , який поводив себе агресивно та зухвало і обвинувачений змушений був викликати працівників поліції. ОСОБА_7 неодноразово підходила до матері Долінського з проханням щоб та вплинула на сина і той подарував їй квартиру і тоді вона відмовиться від своїх показань і в ОСОБА_9 не буде судимості. Потерпіла ОСОБА_7 в суді пояснила, що проживає з донькою в квартирі ОСОБА_9 і вважає цю квартиру своєю. Апелянт вказував, що вина обвинуваченого в судовому засіданні не доведена.
Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_6 , яка просила задовольнити подану в інтересах обвинуваченого апеляційну скаргу, посилаючись на обставини, що наведені в ній, прокурора, який просив задовольнити подану стороною обвинувачення апеляційну скаргу та відмовити в задоволенні вимог сторони захисту, потерпілу ОСОБА_7 , яка просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апелянтів, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 ч.1 КК України, при обставинах, що наведені у вироку суду, повністю підтверджується дослідженими в суді доказами.
Так, із заяви ОСОБА_7 від 12.05.2020 р. вбачається, що остання вказувала на те, що ОСОБА_9 наніс їй тілесні ушкодження (т.1 а.с.32-35).
З висновку експерта №880 вбачається, що у ОСОБА_7 виявлено синець на грудній клітці зліва по середньо-ключичній лінії в проекції 4-го ребра. Дане тілесне ушкодження виникло в результаті не менш як однократної травмуючої дії твердого тупого предмету, можливо внаслідок нанесення удару ногою, рукою чи іншим тупим твердим предметом, по строку та обставинам може відповідати вказаному і відноситься до легких тілесних ушкоджень. Дане тілесне ушкодження знаходиться в межах досяжності руки підекспертної, хоча нанесення їх власноруч малоймовірне. Також малоймовірним є виникнення його внаслідок падіння з положення стоячи.(т.1 а.с.66-67).
З протоколу проведення слідчого експерименту від 25.09.2020 року вбачається, що потерпіла за місцем свого проживання детально описала та на місці вказала при яких обставинах ОСОБА_9 наніс їй тілесні ушкодження (т.1 а.с.68-72).
А тому колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 ч.1 КК України, є обґрунтований.
Що стосується висновку суду про вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, колегія суддів вважає, що він є необґрунтований.
Так, відповідно до змісту ст.126-1 КК України, домашнім насильством є умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості потерпілої особи.
Ознака "систематичність" характеризує діяння як таке, що було вчиненотри і більше разів,тобто особа притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за статтею 173-2Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що органом досудового розслідування 09.04.2020 року внесено відомості до ЄРДР за ознаками ст.126-1 КК України за заявою ОСОБА_7 про вчинення ОСОБА_9 щодо неї систематичного домашнього насильства.
Отже, станом на час внесення відомостей до ЄРДР щодо ОСОБА_9 за ст. 126-1 КК України не було ще жодного судового рішення про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, яка передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування.
А тому колегія суддів вважає, що відомостей, які б свідчили про вчинення станом на 09.04.2020 р. кримінального правопорушення ОСОБА_9 , передбаченого ст.126-1 КК України, не було.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_9 має на праві власності квартиру в АДРЕСА_1 , і там же зареєстрований. В цій же квартирі зареєстрована і проживає колишня дружина обвинуваченого потерпіла ОСОБА_7 та їхня дочка ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зі змісту клопотання потерпілої ОСОБА_7 від 05.05.2020 р. та зі змісту обвинувального висновку вбачається, що обвинувачений ОСОБА_9 фактично проживає в АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 25-27, 185-187).
З показань обвинуваченого вбачається, що в його квартирі також проживає інколи співмешканець ОСОБА_7 ОСОБА_18 . Між ним та колишньою дружиною виникають конфлікти через те, що остання приводить в його квартиру свого співмешканця, де також проживає їх неповнолітня дочка. Потерпіла неодноразово пропонувала йому подарувати їй квартиру, але він відмовився це робити, і після цього ОСОБА_7 кожен раз, коли він появлявся в своїй квартирі, стала викликати працівників поліції, стверджуючи, що він вчиняє щодо неї домашнє насильство. В більшості випадків при цьому була присутня їх неповнолітня дочка та співмешканець ОСОБА_7 . Інколи він приїжджав до своєї квартири на прохання дочки, оскільки потерпіла ображала її. Були випадки, коли він приїжджав, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. З потерпілою вони розлучились в 2013 році, а в 2017-2018 роках він тимчасово переїхав проживати до своєї подруги.
В суді апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_7 проживає в помешканні обвинуваченого без укладення з ним договору найму житла, часто приводить в його квартиру свого співмешканця та проживає з ним там.
А тому колегія суддів вважає, що така поведінка потерпілої є умисною, спрямована на створення конфліктної ситуації з ОСОБА_7 , який є власником квартири, і який заперечує щодо присутності в його квартирі співмешканця його колишньої дружини.
Підтвердженням того, що співмешканець ОСОБА_7 . ОСОБА_12 часто буває в квартирі обвинуваченого, є також наданий потерпілою відеозапис, з якого вбачається, що ОСОБА_12 перебуває в квартирі ОСОБА_9 та здійснює відеозапис спілкування обвинуваченого з потерпілою.
Досудовим слідством та судом не було допитано безпосереднього свідка конфліктів обвинуваченого та потерпілої їхньої дочки ОСОБА_19 .
Разом з тим, зі змісту постанови Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22.04.2020 року, яка в послідуючому була скасована апеляційною інстанцією, вбачається, що ОСОБА_16 подала суду пояснення, де вказувала, що 23.03.2020 р. її батьком ОСОБА_9 ніякого фізичного, морального чи психологічного насильства по відношенню до матері ОСОБА_7 , скоєно не було.
Той факт, що ОСОБА_9 приходив до своєї квартири зі своїми знайомими та вживав там спиртні напої, ніяким чином не свідчить про вчинення ним домашнього насильства щодо потерпілої.
Також колегія суддів враховує те, що за заявами потерпілої ОСОБА_7 щодо ОСОБА_9 в квітні і травні 2020 р. було внесено відомості про вчинення ним трьох кримінальних правопорушень.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що заслуговують на увагу твердження обвинуваченого ОСОБА_9 про те, що після відмови його подарувати ОСОБА_7 квартиру, остання стала провокувати з ним конфлікти та викликати працівників поліції і таким чином змусити його виконати її вимоги про відчуження на її користь його житла.
Дії потерпілої, яка в квартирі обвинуваченого проживає без укладення з ним договору найму житла, приводить туди свого співмешканця, де проживає також неповнолітня дочка обвинуваченого, є віктимною поведінкою, і можливо, умисно спрямованою на виникнення конфліктів з обвинуваченим для притягнення його до юридичної відповідальності.
А тому колегія суддів, враховуючи вищенаведені обставини, вважає, що в діях обвинуваченого ОСОБА_9 відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ст.126-1 КК України.
У зв`язку з цим апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 необхідно задовольнити частково.
Оскільки вирок суду в частині засудження ОСОБА_9 за ст.126-1 КК України підлягає скасуванню із закриттям провадження на підставі ст.284 ч.1 п.2 КПК України, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора немає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково, а в задоволенні апеляційної скарги в.о. керівника Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_8 відмовити.
Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 01 вересня 2021 року в кримінальному провадженні №12020260020000359 щодо ОСОБА_9 в частині визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України і призначення йому покарання за його вчинення скасувати, а провадження закрити на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Вважати засудженим ОСОБА_9 за ст.125 ч.1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
В іншій частині оскаржуваний вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
Копія. Згідно з оригіналом: суддя
