ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 725/4683/20
провадження № 51-6067км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_1 ,суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,прокурораОСОБА_5 ,розглянув касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя м. Чернівці,
Обставини справи
1. Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 01 вересня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн і за статтею 126?1 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. Відповідно до статті 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
2. Суд визнав доведеним, що 04 квітня 2020 року в квартирі АДРЕСА_1 засуджений заподіяв своїй колишній дружині ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень, а 23 березня, 05 квітня та 16 червня 2020 року вчинив над нею психологічне насильство, а саме: нецензурною лайкою принижував її честь та гідність, що призвело до психологічних страждань, емоційної залежності, погіршення якості життя.
3. Чернівецький апеляційний суд, ухвалою від 27 жовтня 2021 року вирок суду першої інстанції в частині засудження за статтею 126-1 КК скасував, і провадження закрив на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК. В решті вирок залишено без змін.
Вимоги і доводи касаційної скарги
4. У касаційній скарзі прокурор на підставах, передбачених пунктами 1, 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржене рішення і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
5. Прокурор вважає, що апеляційним судом під час розгляду справи безпосередньо не допитано свідків та не надано їх показанням належної правової оцінки.
6. Прокурор вважає, що висновок апеляційного суду про недоведеність систематичності вчинення ОСОБА_6 домашнього насильства до моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) є необґрунтованим, і призвів до помилкового висновку про відсутність складу злочину, передбаченого статтею 126-1 КК.
7. Крім того, прокурор вважає, що апеляційний суд надав неналежне правове значення тій обставині, що потерпіла проживає в квартирі засудженого без укладення з ним договору найму.
8. Також прокурор зазначає, що судом першої інстанції не було застосовано положення частини 1 статті 70 КК.
Позиції учасників судового провадження
9. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
10. В судовому засіданні прокурор підтримав доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.
Оцінка Суду
11. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню.
12. Суд зазначає, що невід`ємною ознакою домашнього насильства, передбаченого диспозицією статті 126-1 КК, є його систематичність, тобто вчинення ряду діянь, кожне з яких в окремості може і не містити ознак цього злочину, але у сукупності призводять до наслідків, визначених диспозицією цієї статті КК.[1]
13. У цій справі сторона обвинувачення доводила вчинення засудженим кількох епізодів домашнього насильства: 23 березня, 05 квітня та 16 червня 2020 року, а також епізоду, пов`язаного зі спричиненням легких тілесних ушкоджень 04 квітня 2020 року[2]. На доведення, серед інших доказів, вона послалась на рішення про притягнення засудженого до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)[3] за деякими з цих епізодів, ухвалені 04 червня 2020 та 10 вересня 2020 року.
14. Апеляційний суд встановив, що станом на 9 квітня 2020 року, коли було розпочате кримінальне провадження у цій справі, засуджений ще не був притягнутий до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП. На цій підставі апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність у цій справі систематичності вчинення домашнього насильства.
15. Таким чином, підхід апеляційного суду зводиться до того, що кримінальне провадження за статтею 126-1 КК може бути розпочате лише після того, як за попередні епізоди домашнього насильства особа була не менш ніж двічі притягнута до відповідальності за статтею 173-2 КУпАП.
16. Суд не може погодитися з таким підходом.
17. Домашнє насильство майже ніколи не становить собою окремий епізод, а зазвичай охоплює кумулятивне та взаємопов`язане фізичне, психологічне, сексуальне, емоційне, вербальне та фінансове насильство щодо близького члена сім`ї чи партнера, наслідки якого виходять за межі обставин окремого епізоду.[4] Повторення послідовних епізодів насильства в особистих стосунках становить собою особливий контекст і динаміку домашнього насильства[5]. Воно становить собою триваюче правопорушення, що характеризується продовжуваним зразком поведінки[6], в якому кожен окремий інцидент є цеглиною більш загального зразку поведінки[7].
18. Для доведення систематичності домашнього насильства важливими є сам факт і обставини вчинення окремих його епізодів. Правові наслідки, які настали чи не настали для кривдника за цими окремими епізодами, а також час, коли такі наслідки настали, не є обставинами, які можуть впливати на доведеність цих епізодів.
19. Мета адміністративного покарання і інших адміністративних заходів держави полягає в негайному реагуванні на окремий випадок домашнього насильства, який сам по собі не становить кримінального правопорушення, з метою своєчасно та ефективно запобігти подальшій ескалації насильства та захистити жертву.
20. Суд вже зазначав, що домашнє насильство може доводитися будь-якими доказами, допустимими у кримінальному провадженні, і закон не містить вимоги доведення його спеціально визначеними засобами доказування.[8] Серед іншого, суд може прийняти до уваги адміністративні протоколи поліції, обмежувальні приписи, рішення суду в справі про адміністративне правопорушення,[9]які оцінюються ним у сукупності з іншими доказами, наданими сторонами.
21. Таким чином, апеляційний суд мав прийняти до уваги ті епізоди, за якими засуджений згодом був притягнутий до адміністративної відповідальності, коли робив висновок про доведеність чи недоведеність систематичності домашнього насильства. Однак апеляційний суд не взяв до уваги докази, що прямо стосуються предмету доказування у даній справі, керуючись міркуваннями, що не ґрунтуються на вимогах КПК.
22. Суд також погоджується з доводами сторони обвинувачення у тій частині, що відповідно до статті 23 та частини 4 статті 95 КПК апеляційний суд не міг посилатися на твердження свідка ОСОБА_8 , яка не була допитана судами першої і апеляційної інстанцій.
23. Також Суд вважає слушними доводи скарги щодо того значення, яке надав апеляційний суд обставинам сімейного життя потерпілої. Зокрема, суд зазначив, що потерпіла проживала в квартирі обвинуваченого без укладення з ним договору найму житла і її відвідував її співмешканець, що викликало невдоволення засудженого і конфлікти. З цього апеляційний суд зробив висновок про віктимну поведінку потерпілої, спрямовану на конфлікт із засудженим.
24. Суд зазначає, що Кримінальний кодекс України був доповнений статтею 126?1 КК згідно з Законом[10], спрямованим на впровадження положень Стамбульської конвенції[11], що зобов`язує при встановленні обставин «домашнього насильства», приймати до уваги і національне законодавство, і положення цієї Конвенції.
25. Відповідно до пункту (b) статті 3 Стамбульської конвенції акти психологічного або економічного насильства між колишніми подружжями також охоплюються поняттям домашнього насильства. Пункт 14 статті 1 Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до психологічного домашнього насильства включаються також діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи.
26. Виходячи з обставин, викладених в ухвалі апеляційного суду, засуджений, використовуючи ту обставину, що його дочка з потерпілою проживали з його згоди в його квартирі, намагався встановити для потерпілої обмеження у сфері її приватного життя, що й призводило до тих епізодів, які були предметом розгляду в цій справі.
27. Суд не вправі досліджувати докази і визнавати встановленими обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій. Однак, даючи оцінку доказам і встановленим ним обставинам, суд апеляційної інстанції мав прийняти до уваги також вимоги законів у сфері попередження домашнього насильства і зробити висновок щодо правомірності намагань засудженого контролювати приватне життя потерпілої, використовуючи економічні важелі у вигляді можливості її проживання у квартирі. Без достатньої уваги до оцінки цих обставин мета статті 126-1 КК, яка полягає у захисті жертви домашнього насильства і попередженні його ескалації, не може бути досягнута.
28. Відповідно до статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Статтею 94 КПК передбачено, що суд має оцінити докази, ґрунтуючись на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи та, що особливо важливо в обставинах цієї справи, керуючись законом. Однак судом апеляційної інстанції не виконано належним чином цього обов`язку.
29. Виходячи з наведеного, Суд вважає, що ухвалу апеляційного суду належить скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати викладене та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_6 скасувати й призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
[1] Постанова від 14 червня 2022 року, справа № 585/3184/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/105301745
[2] Постанова від 19 жовтня 2021 року, справа № 552/2540/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/100457470
[3] Стаття 173 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
[4] Volodina v. Russia, no. 41261/17, § 71, 9 July 2019
[5] Kurt v. Austria [GC], no. 62903/15, § 164, 15 June 2021
[6] Valiuliene v. Lithuania, no. 33234/07, § 68, 26 March 2013
[7] Galovic v. Croatia, no. 45512/11, § 116, 31 August 2021
[8] Постанова від 14 червня 2022 року, справа № 585/3184/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/105301745
[9] Постанови від 25 лютого 2021 року, справа № 583/3295/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/95213443; від 14 червня 2022 року, справа № 585/3184/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/105301745
[10] Закон «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 6 грудня 2017 року № 2227-VIII
[11] Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами, ратифікована Законом № 2319-IX від 20.06.2022
