ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" квітня 2023 р. Справа№ 910/8232/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Станіка С.Р.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 25.04.2023 у справі №910/8232/22 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейвест»
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022
у справі № 910/8232/22 (суддя Нечай О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейвест»
до Акціонерного товариства «Банк Альянс»
про внесення змін до договору
ВСТАНОВИВ:
Позов заявлено про внесення змін до укладеного сторонами договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії № 21-233/ЮК від 05.11.2021 шляхом визнання укладеною додаткової угоди № 1 до договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії № 21-233/ЮК від 05.11.2021, у наступній редакції:
Додаткова угода № 1 до Договору № 21-233/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від « 05» листопада 2021 року
м. Київ «____» серпня 2022 року
Акціонерне товариство «Банк Альянс», надалі - «Банк» або «Кредитор», ідентифікаційний код юридичної особи - 14360506, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50, в особі Голови Правління АТ «Банк Альянс» Фролової Юлії Миколаївни, яка діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дейвест», надалі - «Позичальник», ідентифікаційний код юридичної особи - 39430951, місцезнаходження: 01053, м. Київ, вул. Жилянська, 106-Б, в особі директора Щербака Івана Олексійовича, що діє на підставі Статуту, разом іменуються як «Сторони»,
уклали цю Додаткову угоду № 1 до Договору № 21-233/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від « 05» листопада 2021 року (надалі - Кредитний договір) про наступне:
1. У зв`язку із запровадженням 24 лютого 2022 року воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, Сторони домовились: кінцевим терміном повернення заборгованості, який зазначений у п. 1.1. Кредитного договору вважати 180 (сто вісімдесятий) календарний день з дня припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану.
2. Сторони домовились, що під час дії воєнного, надзвичайного стану не застосовується положення пунктів 1.3.1., 5.2.3., 5.2.7., 8.1.-8.4. Кредитного договору.
3. Сторони домовились доповнити пункт 3.10. Кредитного договору наступним абзацом: «Сплата процентів, які нараховуються за Кредитним договором у період дії воєнного, надзвичайного стану, переноситься на період з дня припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану впродовж шести місяців щомісячно в строк з 1-го по 5- те число місяця, наступного за звітним, рівними частинами».
4. Сторони домовились, що виконання цієї Додаткової угоди не є порушенням Кредитного договору. Відповідальності, що передбачена пунктами 8.1-8.4. Кредитного договору, Позичальник не несе.
5. У відповідності до статті 631 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що умови передбачені пунктом 1, пунктом 2, пунктом 3 цієї Додаткової угоди, застосовуються до відносин між Сторонами, які виникли до її укладення, а саме з « 01» червня 2022 року.
6. Умови Кредитного договору, не змінені цією Додатковою угодою діють в редакції Кредитного договору.
7. Терміни, що вживаються в Кредитному договорі та у цій Додатковій угоді, але їх визначення не містяться в останній, вживаються в цій Додатковій угоді у тих же значеннях, які вони мають згідно Кредитного договору.
8. Ця Додаткова угода складена українською мовою у двох примірниках, які є оригіналами, по одному для кожного із Сторін.
9. Ця Додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання Сторонами.
10. Підписанням цієї Додаткової угоди до Кредитного договору Позичальник підтверджує, що ініціатором змін, що внесені до Кредитного договору, є Позичальник.
11. Реквізити сторін
Банк/Кредитор
АТ «Банк Альянс»
Місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 50
Ідентифікаційний код юридичної особи: 14360506
Код банку 300119
Тел. +38(044)224-66-70
E-mail: alliancebank@alliancebank.org.ua
Голова правління АТ«Банк Альянс» ________________________Ю.М. Фролова
______________________________________
Позичальник
Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейвест»
Місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 106-Б.
Код за ЄДРПОУ 39430951
Директор ТОВ «Дейвест» __________________________________І.О. Щербак
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наявні всі умови, передбачені ст. 652 ЦК України, для внесення змін до договору у судовому порядку у зв`язку з істотною зміною обставин.
При цьому:
- істотна змін обставин полягає у введенні воєнного стану на всій території України через військову агресію Російської Федерації проти України, зміні звичайного порядку ведення господарської діяльності, істотної зміни в організації виробничого процесу позивача, що не охоплюється поняттям звичайних комерційних ризиків, які притаманні підприємницькій діяльності;
- з огляду на непередбачуваність настання зазначених подій на момент укладення кредитного договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
- причини, які зумовили настання зміни істотних обставин, не могли бути усунені після їх виникнення адже перебували поза межами волі сторін та жодним чином не пов`язані з їх діями, а отже, при всій турботливості та обачності, які вимагаються від сторін, вони не могли усунути причини зміни обставин після їх настання;
- позивач, укладаючи спірний договір справедливо розраховував на отримання певного господарського результату, який полягає у здійсненні підприємницької діяльності;
- зміна обставин зумовлена незалежними від позивача причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
- виконання спірного кредитного договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні такого договору, так як укладаючи договір сторони не передбачили і не могли передбачити проведення бойових дій на території України, в тому числі в м. Київ, внаслідок яких позивач фактично позбавлений права на ведення господарської діяльності.
Також позивач послався на те, що його фінансовий стан значно погіршився у першому півріччі 2022 року, а дебіторська заборгованість за товари, роботи ти послуги з початку року зросла в 2,6 рази, що зумовлено нездійсненням платежів зі сторони кінцевих покупців - сільськогосподарських підприємств, ліквідність яких катастрофічно скоротилась через неможливість відвантаження зерна на експорт та значне зниження цін реалізації на внутрішньому ринку та на те, що, так як позивач повинен сплачувати кредит та проценти за користування кредитом у доларах США, збільшення офіційного курсу гривні до долара США є істотною зміною обставин та ставить позивача у вкрай невигідне становище.
Позивач звернув увагу на те, що запропоновані позивачем зміни не передбачають зменшення його відповідальності за невиконання ним зобов`язань чи зменшення загальної суми кредиту, а передбачають виключно перенесення строку сплати процентів та кредиту внаслідок чого відповідач не позбавляється значною мірою того, на що він розраховував під час укладення спірного кредитного договору.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославши на те, що:
- умовами спірного договору встановлено, що позивач має право вносити пропозиції щодо зміни умов договору, проте у відповідача відсутній обов`язок внести такі зміни;
- настання форс-мажорних обставин є підставою для звільнення від відповідальності за порушення кредитного договору, однак не є підставою для внесення змін до договору;
- позивачем не надано належних доказів настання обставин непереборної сили, не наведено причинно-наслідкового зв`язку між стверджуваними обставинами і неможливістю виконати взяті зобов`язання.
Також відповідач заперечив проти істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, посилаючись на свободу підприємництва та її ризиковість, а також на те, що спірний договір укладено у листопаді 2021 року, проте ще в квітні 2021 року українська розвідка за ЗМІ повідомляли про загрозу вторгнення військ Росії в Україну.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 910/8232/22 в позові відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:
- за змістом положень ст. 652 ЦК України договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона;
- при цьому, крім названих вище чотирьох умов, за яких можливе розірвання договору, для його зміни додатково необхідна ще одна з таких умов (винятковий випадок): а) розірвання договору суперечить суспільним інтересам або б) розірвання договору потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом;
- доводами відповідача про те, що наявність обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а не для зміни договору є вірними;
- оскільки юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, то укладаючи спірний кредитний договір із умовами щодо дострокового повернення всієї заборгованості за договором у випадку порушення взятих на себе зобов`язань та застосування майнової відповідальності, позивач мав оцінити погоджений сторонами порядок виконання договору та об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у відповідності з погодженими у договорі умовами, враховуючи також накопичення наприкінці 2021 року Російською Федерацією військ на кордоні із Україною і загрозу вторгнення Російської Федерації, що вбачається з наведених відповідачем публікацій засобів масової інформації та є загальновідомим;
- комерційним ризиком також охоплюється і знецінення гривні до валюти кредитування - долара США. Інфляційні процеси є звичайними економічними явищами, які відбуваються безвідносно до перебування країни у воєнному стані, а тому суд виходить з того, що позивач мав проявити достатню обачність у виборі валюти кредитування та врахувати можливі інфляційні та девальваційні ризики;
- наведене у сукупності дає підстави для висновку про відсутність одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути змінений за рішенням суду.
Суд першої інстанції зазначив і про те, що, так як предметом цього позову є зміна кредитного договору шляхом укладення додаткової угоди до нього, доводи сторін про наявність чи відсутність заборгованості за цим договором, обставини належності чи неналежності виконання сторонами своїх договірних зобов`язань, відповідальність сторін за порушення зобов`язань тощо виходять за межі предмета спору, тому не досліджуються судом.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 910/8232/22 повністю і ухвалити нове рішення, яким задовольнити повністю позов позивача.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, є необґрунтованим у зв`язку з неповним з`ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, невідповідністю прийнятих висновків обставинам справи, неправильним дослідження доказів та їх оцінки, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2023, справу №910/8232/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Пашкіна С.А. - головуючий суддя; судді: Шапран В.В., Буравльов С.І..
Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/314/23 від 18.01.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/8232/22.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2023, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Пашкіна С.А. - головуючий суддя; судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 910/8232/22 залишено без руху, апелянту право на усунення недоліків шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали доказів сплати судового збору в сумі 3 721,50 грн.
24.01.2023 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків у апеляційній скарзі до якого додані докази сплати судового збору в сумі 3 721,50 грн. (платіжне доручення № 610330 від 08.12.2022).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 Товариству з обмеженою відповідальністю «Дейвест» поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 910/8232/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі № 910/8232/22, справу призначено до розгляду на 13.04.2023 о 10:00.
06.03.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач, з посиланням на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
14.03.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу у якій позивач зауважив на тому, що згідно з правовими висновками, викладеним у постанові Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 у справі № 910/6711/22, з огляду на збройну агресію проти України внаслідок якої було збільшення курсу гривні до долара США на більш як 20 %, коливання курсу валюти є істотою зміною обставин у розумінні ст. 652 ЦК України, а не господарськими (комерційними) ризиками.
До вказаної відповіді позивачем додано копію постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 у справі № 910/6711/22.
Щодо вказаної постанови колегія суддів зазначає про те, що інформація щодо судових рішень є загальновідомою, їх тексти містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а відтак, такі документи не можна вважати додатковими доказами по справі.
Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-07/307/22 від 10.11.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/8232/22.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2023, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейвест» на рішення Господарського суду міста від 09.11.2022 по справі № 910/8232/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р., розгляд апеляційної скарги призначено на 25.04.2023 об 11:15 год.
24.04.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в якому позивач, з посиланням на зайнятість його представника в інших судових засіданнях, просить відкласти розгляд справи на іншу дату.
Порадившись на місці, колегія суддів не зійшла підстав для задоволення поданого позивачем клопотання з огляду на наступне.
За приписами ч. 11 ст. 270 ГПК України, яка встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу в судовому засіданні 25.04.2023 за відсутності уповноваженого представника позивача. Відсутність представника позивача в цьому випадку не перешкоджає розгляду апеляційної скарги та не повинна заважати здійсненню правосуддя, оскільки процесуальну позицію позивача викладено у апеляційній скарзі, а участь представників в судовому засіданні не була визнана обов`язковою.
Близька за змістом правова позиція щодо відсутності підстав для задоволення клопотання учасника справи про відкладення розгляду справи викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.07.2022 у справі № 910/11818/18.
При цьому колегія суддів зауважує і на тому, що, відповідно до положень ч. 3 ст. 256 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи). Отже повноважним представником позивача є керівник, проте заявником не надано доказів того що вказана особа позбавлена можливості прийняти участь в судовому засіданні.
Станом на 25.04.2023 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.
Позивач представників в судове засіданні не направив.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Під час розгляду справи представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.
05.11.2021 відповідач (банк, кредитор) та позивач (позичальник) уклали договір про відкриття невідновлювальної кредитної лінії № 21-233/ЮК (далі Кредитний договір) за умовами якого відповідач зобов`язався надати позивачу кредит частинами у межах встановленого ліміту кредитної лінії.
Пунктом 1.1 Кредитного договору встановлено ліміт кредитної лінії в розмірі 2 200 000,00 доларів США, кінцевий термін повернення - до 04.11.2022, а також процентну ставку в розмірі 7,5% річних.
З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що на виконання умов Кредитного договору позивач перерахував відповідачу кредитні кошти в загальній сумі 2 200 000,00 доларів США, про що свідчать належним чином засвідчені копії банківських виписок по рахунку позивача, наявні в матеріалах справи.
Відповідач направив позивачеві лист-вимогу (про дострокове погашення заборгованості) № 311/1675 від 15.07.2022, у якому повідомив останнього про порушення умов Кредитного договору в частині сплати процентів за користування кредитними коштами та наявність заборгованості в загальному розмірі 2 219 890,42 доларів США, з яких строкова заборгованість за кредитом - 2 200 000,00 доларів США, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 13 561,65 доларів США, заборгованість за нарахованими процентами з 01.07.2022 по 14.07.2022 включно - 6 328,77 доларів США та, з огляду на вказане, вимагав від позивача достроково погасити заборгованість не пізніше 15.08.2022.
У відповідь на вказаний лист-вимогу, позивачем направлено лист № 02-08/2022-2 від 02.08.2022, у якому він просив не застосовувати заходи відповідальності на період існування обставин непереборної сили, а саме введеного на території України воєнного стану, та підписати додаткову угоду до Кредитного договору про внесення змін щодо термінів сплати кредиту і процентів за користування кредитом.
08.08.2022 відповідач надіслав позивачеві лист-відповідь № 02.1/1945 від 08.08.2022 про відмову у підписанні додаткової угоди до Кредитного договору.
З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом у якому просив внести змін до Кредитного договору шляхом визнання укладеною додаткової угоди № 1 до вказаного договору у викладеній позивачем редакції згідно з якою:
- у зв`язку із запровадженням 24 лютого 2022 року воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, Сторони домовились: кінцевим терміном повернення заборгованості, який зазначений у п. 1.1. Кредитного договору вважати 180 (сто вісімдесятий) календарний день з дня припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану;
- під час дії воєнного, надзвичайного стану не застосовується положення пунктів 1.3.1., 5.2.3., 5.2.7., 8.1.-8.4. Кредитного договору (вказані положення надають відповідачу право вимагати дострокове погашення заборгованості, ініціювати зміну розміру процентної ставки, а також встановлюють відповідальність позивача - примітка суду);
- сторони домовились доповнити пункт 3.10. Кредитного договору наступним абзацом: «Сплата процентів, які нараховуються за Кредитним договором у період дії воєнного, надзвичайного стану, переноситься на період з дня припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану впродовж шести місяців щомісячно в строк з 1-го по 5- те число місяця, наступного за звітним, рівними частинами»;
- сторони домовились, що виконання цієї Додаткової угоди не є порушенням Кредитного договору. Відповідальності, що передбачена пунктами 8.1-8.4. Кредитного договору, Позичальник не несе;
- у відповідності до ст. 631 ЦК України сторони домовились, що умови передбачені пунктом 1, пунктом 2, пунктом 3 цієї Додаткової угоди, застосовуються до відносин між Сторонами, які виникли до її укладення, а саме з 01.06.2023.
Позиції позивача та відповідача щодо заявлених позовних вимог викладені вище.
Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Аналогічні положення містяться в статті 180 ГК України, відповідно до якої зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.
Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Частина 2 ст. 652 ЦК України встановлює, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч. 4 ст. 652 ЦК України).
Зі змісту ст. 652 ЦК України випливає, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте в ході виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.
При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах.
Зі змісту вказаної статті слідує, що розірвання договору в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 652 ЦК України, можливо лише за наявності усіх чотирьох умов визначених вказаною нормою. Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17.
Водночас, згідно з ч. 4 ст. 652 ЦК України, крім названих вище чотирьох умов, за яких можливе розірвання договору, для його зміни додатково необхідна ще одна з таких умов (винятковий випадок): а) розірвання договору суперечить суспільним інтересам або б) розірвання договору потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
У вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17 також зазначено про те, що:
- застосування статті 652 ЦК України є відображенням дії у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору;
- істотна зміна обставин є оціночною категорією, водночас вона полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.
Як встановлено вище, підставами для внесення змін до Кредитного договору позивач визначає те, що введення воєнного стану на всій території України через військову агресію Російської Федерації проти України спричинило зміни звичайного порядку ведення господарської діяльності, істотну зміну в організації виробничого процесу позивача, а також мало наслідком погіршення фінансового стану позивача, в тому числі і через нездійснення платежів зі сторони кінцевих покупців - сільськогосподарських підприємств, ліквідність яких катастрофічно скоротилась через неможливість відвантаження зерна на експорт та значне зниження цін реалізації на внутрішньому ринку.
Наявність умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України позивач доводить тим, що з огляду на непередбачуваність настання зазначених подій на момент укладення Кредитного договору, сторони у момент його укладення виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена незалежними від позивача причинами, які він усунути після їх виникнення не може; виконання Кредитного договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б позивача того, на що він розраховував при укладенні Кредитного договору
Стверджуючи про непередбачуваність, надзвичайність і невідворотність наведених обставин, позивач посилається на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Згідно зі статтями 3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суб`єкти господарювання укладають договори на різних, погоджених між ними умовах. Суб`єкти господарської діяльності здійснюють господарську діяльність на власний ризик, самостійно обирають способи поведінки з контрагентами, способи проведення та оформлення господарських операцій тощо.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 27.01.2021 у справі № 910/17876/19, кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.
У разі здійснення підприємницької діяльності особа (у даному випадку, позивач) має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що:
- оскільки юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, то укладаючи Кредитний договір із умовами щодо дострокового повернення всієї заборгованості за договором у випадку порушення взятих на себе зобов`язань та застосування майнової відповідальності, позивач мав оцінити погоджений сторонами порядок виконання договору та об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у відповідності з погодженими у договорі умовами, враховуючи також накопичення наприкінці 2021 року Російською Федерацією військ на кордоні із Україною і загрозу вторгнення Російської Федерації, що вбачається з наведених відповідачем публікацій засобів масової інформації та є загальновідомим;
- комерційним ризиком також охоплюється і знецінення гривні до валюти кредитування - долара США. Інфляційні процеси є звичайними економічними явищами, які відбуваються безвідносно до перебування країни у воєнному стані, а тому суд виходить з того, що позивач мав проявити достатню обачність у виборі валюти кредитування та врахувати можливі інфляційні та девальваційні ризики.
Колегія суддів зауважує позивачу на тому, що відсутність прибутку та невиконання контрагентами позивача своїх грошових зобов`язань перед ним становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому.
При цьому колегія суддів зауважує на тому, за змістом першої умови, визначеної змістом ч. 2 ст. 652 ЦК України, в момент укладення договору сторони мали виходити з того, що така зміна обставин не настане. Відповідно до даної умови, події, що нібито викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати «істотною зміною обставин» повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення договору.
Названа умова є відсутньою, якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні договору сторона, знала про ці події і могла прийняти їх до уваги в момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, які і створили ускладнення, або іншими словами «істотну зміну обставин», створюють неможливість для сторони, яка заінтересована розірвати договір, покладатися на ускладнення.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.07.2019 у справі № 910/13249/17.
Водночас, як встановлено вище, як відсутність прибутку та невиконання контрагентами позивача своїх грошових зобов`язань перед ним, так і інфляційні процеси становлять один із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, а відтак позивач мав врахувати ймовірне настання таких обставин при укладенні Кредитного договору.
Колегія суддів зазначає і про те, що ведення бойових дій на території Київської області (за даними Міністерства оборони України) відбувалося до 02.04.2022, і саме з вказаної дати в місті Києві не ведуться активні бойові дії, що свідчить про те, що поточна обстановка в цій області є стабільною, а відтак посилання позивача на те, що проведення бойових дій на території України, в тому числі в м. Київ, позбавили його права на ведення господарської діяльності колегія суддів сприймає критично.
Водночас колегія суддів зауважує на тому, що настання обставин непереборної сили є підставою для звільнення позивача від відповідальності за часткове або повне невиконання умов Кредитного договору, а відтак позивач не позбавлений доводити наявність підстав для звільнення його від відповідальності під час розгляду між сторонами відповідних спорів.
Отже, позивач не довів перед судом наявності обставин в розумінні статті 652ЦК України, які можуть бути підставою для внесення змін до Договору.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про внесення змін до договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії № 21-233/ЮК від 05.11.2021 шляхом визнання укладеною додаткової угоди № 1 до договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії № 21-233/ЮК від 05.11.2021, у наведеній позивачем редакції. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 по справі № 910/8232/22, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейвест» задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 по справі № 910/8232/22 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 по справі № 910/8232/22 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8232/22.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 25.04.2023.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді Є.Ю. Шаптала
С.Р. Станік
