УХВАЛА
20 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 644/2494/20
провадження № 51-433ск23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 червня 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 17 січня 2023 року щодо нього,
Встановлені обставини
За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 червня 2021 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, і йому призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 17 січня 2023 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 залишив без задоволення, а вирок місцевого суду щодо нього - без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений не погоджується з вироком районного суду та ухвалою апеляційного суду, просить їх просить скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Мотиви Верховного Суду
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.
Відповідно до пункту 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга має містити обґрунтування заявлених скаржником вимог, із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, котра подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.
Водночас слід ураховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак усупереч наведеним положенням процесуального закону засуджений у касаційній скарзі не навів обґрунтування того, у чому полягають порушення місцевим та апеляційним судами вимог кримінального процесуального закону відповідно до положень ст. 412 КПК.
Разом з тим, засуджений наголошує на однобічності судового розгляду та невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК не відноситься до підстав для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції та виходить за межі його перегляду.
Крім того, засудженийне зазначив, чи заявляла сторона захисту в суді апеляційної інстанції клопотання, яких усупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК апеляційний суд безпідставно не задовольнив та у дослідженні яких обставин, установлених під час кримінального провадження і досліджених судом першої інстанції не повністю або з порушеннями (у чому полягає неповнота і порушення) відмовив.
Також, засуджений не вказав, яких конкретно доводів, наведених в його апеляційній скарзі, усупереч ст. 419 цього Кодексу апеляційний суд узагалі не дослідив, не перевірив та не оцінив, унаслідок чого визнав їх необґрунтованими.
Разом з тим, у касаційній скарзі засудженого не зазначено у допиті яких свідків сторони захисту було відмовлено місцевим судом та які саме свідки надали інші показання, ніж наведено у вироку.
Крім того, засуджений не конкретизував, на якій стадії судового розгляду, в суді першої чи другої інстанції, йому було відмовлено в ознайомленні з матеріалами кримінального провадження.
Таким чином, у поданій скарзі засуджений не зазначив, яких саме порушень допустилися суди першої та апеляційної інстанційта не конкретизував, у чому саме ці порушення полягали, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановлених судами судових рішень, і чому ці порушення слід відносити до підстав для скасування касаційним судом вироку районного суду та ухвали апеляційного суду згідно з ч. 1 ст. 438 КПК та з огляду на положення статей 370, 404, 412, 419 цього Кодексу.
Вказані недоліки касаційної скарги перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, оскільки подана засудженим скарга не відповідає вимогам ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити її без руху та встановити строк, необхідний для усунення допущених недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Залишити без руху касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 червня 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 17 січня 2023 року щодо нього та встановити строк для усунення недоліків - п`ятнадцять днів із дня отримання копії ухвали.
У разі не усунення недоліків скарги в установлений строк, вона буде повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
