Окрема ухвала
15 березня 2023 року
м. Київ
справа № 688/4803/18
провадження № 61-19086св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - приватний нотаріус Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області Литвин Олександр Станіславович,
при вирішенні питання про постановлення окремої ухвали в справі за касаційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 квітня 2019 року в складі судді Босюка В. А., та на постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 вересня 2019 року в складі колегії суддів Талалай О. І., Грох Л. М., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ «Агро-Ормс», третя особа: приватний нотаріус Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області Литвин Олександр Станіславович та просила визнати недійсними заяву про надання згоди на відчуження нерухомого майна і договори дарування нерухомого майна, а також витребувати нерухоме майно у спільну сумісну власність подружжя.
Короткий зміст судових рішень
2. Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 березня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_3 про витребування майна з незаконного володіння залишено без розгляду на підставі заяви представника позивача.
2.1. Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 березня 2019 року визнано неналежним відповідачемТОВ «Агро-Ормс».
3. Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 квітня 2019 року, яке залишене без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 17 вересня 2019 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково:
визнано недійсною заяву ОСОБА_1 про надання згоди чоловікові ОСОБА_2 на дарування комплексу будівель у АДРЕСА_1 та земельних ділянок кадастрові номери: 6825582300:01:002:0077, 6825582300:01:002:0076, 6823384500:09:001:1216, посвідчену приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області Литвином О. С. і зареєстровану 26 грудня 2015 року у реєстрі за № 3738;
визнано недійсним договір дарування комплексу у АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 26 грудня 2015 року приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області Литвином О. С. та зареєстрований у реєстрі за №3739;
визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,2500 га кадастровий номер 6825582300:01:002:0077, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 26 грудня 2015 року приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області Литвином О. С. і зареєстрований у реєстрі за № 3741;
визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,9460 га кадастровий номер 6825582300:01:002:0076, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 26 грудня 2015 року приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області Литвином О. С. і зареєстрований у реєстрі за № 3745;
в іншій частині позовних вимог відмовлено;
вирішено питання про розподіл судових витрат.
4. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволено частково:
рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 квітня 2016 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 вересня 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсною заяви про надання згоди на відчуження нерухомого майна скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаної вимоги;
постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 вересня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна від 26 грудня 2015 року скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Позиція Верховного Суду
5. Суд касаційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу (стаття 420 ЦК України).
5.1. Суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу (частина перша статті 262 ЦПК України).
5.2. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення (частина п`ята статті 262 ЦПК України).
5.3. Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно (частина шоста статті 262 ЦПК України).
5.4. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання (частина сьома статті 262 ЦПК України).
6. Під час касаційного перегляду справи касаційний встановив наявність підстав для постановлення окремої ухвали з таких мотивів.
7. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
7.1. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою (частина перша статті 65 СК України).
8. У нотаріальному законодавстві розрізняються нотаріальні дії з:
(а) посвідчення правочину (пункт 1 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому, нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, установленим статтею 203 цього Кодексу (частина третя статті 209 ЦК України);
(б) засвідчення справжності підпису на документах (пункт 11 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат»).
8.1. Засвідчення справжності підпису на документах забезпечує доказовість того факту, що підпис зроблено певною особою. Здійснення засвідчення справжності підпису на документах не спрямоване на підтвердження змісту документів, на яких засвідчується справжність підпису.
9. По своїй суті згода одного з співвласників щодо розпорядження спільним сумісним майном є одностороннім правочином. При вчиненні такого правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони.
9.1. Касаційний суд неодноразово звертав увагу на те, що по своїй сутності згода є одностороннім правочином (див., наприклад, постанови Верховного Суду від: 23 червня 2021 у справі № 537/3100/17; 10 листопада 2021 року в справі № 756/2312/18; 24 листопада 2021 року в справі № 357/15284/18; 26 січня 2022 року в справі № 754/5554/16-ц; 06 липня 2022 року в справі № 303/2983/19).
9.2. З урахуванням того, що згода є одностороннім правочином, то на неї поширюються й інші норми про правочини, зокрема, щодо нотаріального посвідчення.
10. В абзаці 3 частини другої статті 369 ЦК України передбачено, що згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
10.1 Тому згода співвласника (співвласників) як односторонній правочин на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню, також має бути нотаріально посвідчена. Тобто, має вчинятися така нотаріальна дія як нотаріальне посвідчення одностороннього правочину.
10.2. Касаційний суд акцентує увагу на тому, що відсутність нотаріального посвідчення одностороннього правочину або вчинення іншої нотаріальної дії (наприклад, засвідчення справжності підпису на односторонньому правочині, який підлягає нотаріальному посвідченню) є підставою нікчемності такого одностороннього правочину у зв`язку з недодержанням вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (частина перша статті 219 ЦК України).
11. У абзаці 2 частини третьої статті 65 СК України закріплено, що згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
11.1. Тлумачення абзацу 2 частини третьої статті 65 СК України свідчить, що в СК України закріплено аналогічний по суті підхід до кваліфікації згоди як одностороннього правочину та необхідності його саме нотаріального посвідчення.
12. В абзаці 1 підпункту 4.2 пункту 4 глави 1 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, встановлено, що «при посвідченні правочинів щодо розпорядження спільним майном подружжя, якщо документ, що посвідчує право власності, оформлений на ім`я одного з подружжя, нотаріус вимагає письмову згоду іншого з подружжя.Справжність підпису другого з подружжя на заяві про таку згоду має бути нотаріально засвідчена».
12.1 Імовірно, вживання законодавцем у абзаці 2 частини третьої статті 65 СК України терміну «засвідчення» зумовило те, що на рівні Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, змінено законодавчу норму (абзац 2 частини 3 статті 65 СК України) і вимогу про нотаріальне посвідчення згоди замінено на іншу нотаріальну дію (засвідчення справжності підпису).
12.2. Касаційний суд констатує, що друге речення абзацу 1 підпункту 4.2 пункту 4 глави 1 розділу ІІПорядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, суперечить абзацу 2 частини 3 статті 65 СК України,оскільки Міністерство юстиції Українизмінило законодавчу норму.
13. Міністерство юстиції України, зокрема:
є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує державну політику у сфері нотаріату (абзац 2 пункту 2 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228);
здійснює державне регулювання нотаріальної діяльності, зокрема встановлює умови допуску громадян та посадових осіб органів місцевого самоврядування, уповноважених на вчинення нотаріальних дій, передбачених законом (далі - уповноважені особи), до провадження нотаріальної діяльності, здійснює контроль за організацією нотаріату та нотаріальної діяльності уповноважених осіб, керівництво державними нотаріальними конторами, перевіряє організацію нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, видає та анулює в установленому законом порядку свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видає уповноваженим особам свідоцтво про право на вчинення нотаріальних дій щодо оформлення спадкових прав, встановлює порядок виготовлення та знищення печатки приватного нотаріуса, вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та уповноважених осіб; затверджує порядок проходження стажування уповноваженими особами, порядок проведення перевірки організації нотаріальної діяльності державних, приватних нотаріусів та уповноважених осіб, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, порядок підвищення кваліфікації працівників органів нотаріату, нотаріусів, помічників нотаріусів та уповноважених осіб, установлює правила професійної етики нотаріусів, здійснює аналітично-методичне забезпечення нотаріальної діяльності, узагальнює та регулює нотаріальну практику, готує для нотаріусів та уповноважених осіб роз`яснення з питань, що належать до компетенції Міністерства (підпункт 69 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228).
у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням (абзац 1 пункту 10 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228).
14. Обміркувавши викладене, касаційний суд вважає, що належить:
поінформувати Міністерство юстиції України про виявлену невідповідність другого речення абзацу 1 підпункту 4.2 пункту 4 глави 1 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, абзацу 2 частини 3 статті 65 Сімейного кодексу України;
рекомендувати Міністерству юстиції України вирішити питання про внесення змін до другого речення абзацу 1 підпункту 4.2 пункту 4 глави 1 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5;;
зобов`язати Міністерство юстиції України протягом 30 робочих днів з моменту отримання цієї окремої ухвали повідомити Верховний Суд про результати її розгляду;
направити цю окрему ухвалу до Міністерство юстиції України.
Керуючись статтями 260, 262, 420 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Поінформувати Міністерство юстиції України про виявлену невідповідність другого речення абзацу 1 підпункту 4.2 пункту 4 глави 1 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, абзацу 2 частини 3 статті 65 Сімейного кодексу України.
Рекомендувати Міністерству юстиції України вирішити питання про внесення змін до другого речення абзацу 1 підпункту 4.2 пункту 4 глави 1 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
Зобов`язати Міністерство юстиції України протягом 30 робочих днів з моменту отримання цієї окремої ухвали повідомити Верховний Суд про результати її розгляду.
Направити окрему ухвалу до Міністерства юстиції України.
Окрема ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук
