Єдиний державний реєстр судових рішень
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
15 березня 2023 р. Справа № 120/10686/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури про визнання дій протиправними та стягнення коштів
УСТАНОВИВ
20.12.2022 у Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Вінницької обласної прокуратури (далі відповідач).
У позовній заяві позивач просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати середнього заробітку за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні;
- стягнути із відповідача середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні в сумі 100238,28 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що 22.10.2021 його звільнено із посади прокурора Тростянецького відділу Бершадської місцевої прокуратури Вінницької області та органів прокуратури, однак повний розрахунок при звільненні із ним проведено лише 23.11.2022 - у день коли виплачено вихідну допомогу при звільненні.
Позивач вважає, що вихідна допомога підлягала виплаті у день його звільнення (22.10.2021), а відтак виплачена із порушенням строків встановлених законом. На його думку, це є підставою для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку, що й стало причиною для звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою від 23.12.2022 відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.
09.01.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.
16.01.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. По суті спірних правовідносин відповідач пояснив, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.
Відповідач також просить врахувати, що на цей час у судовому порядку розглядається спір за позовом ОСОБА_1 про поновлення його на роботі в органах прокуратури. Зокрема справа № 120/15902/21-а щодо поновлення позивача на посаді перебуває на розгляді Верховного Суду, яким 10.08.2022 відкрито касаційне провадження. У цій справі ОСОБА_1 просить стягнути в його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Тому відповідач вважає, що у випадку задоволення позову ОСОБА_1 у справі № 120/15902/21-а та у цій адміністративній справі, відбудеться подвійне стягнення у його користь заробітку.
19.08.2023 позивачем подано відповідь на відзив де він акцентує увагу на тому, що відповідач повинен був дотримуватися трудового законодавства при його звільненні та виплаті належних йому коштів. Порушення відповідачем норм закону яке полягало у несвоєчасній виплаті вихідної допомоги при звільненні є підставою для відповідальності у формі стягнення із нього середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні.
Ухвалою від 17.01.2023 у задоволенні клопотання Вінницької обласної прокуратури про розгляд справи № 120/10686/22 в порядку загального позовного провадження з викликом сторін відмовлено.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові аргументи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 працював на різних посадах в органах прокуратури Вінницької області з 26.09.2005 по 22.10.2021.
Наказом керівника Вінницької обласної прокуратури від 20.10.2021 № 1367к позивача звільнено з посади прокурора Тростянецького відділу Бершадської місцевої прокуратури Вінницької області та органів прокуратури з 22.10.2021 на підставі пп. 2 п. 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" у зв`язку із прийняттям кадровою комісією рішення про неуспішне проходження ним атестації (а.с. 38).
Після звільнення з посади позивач вважав, що із ним не проведено повного розрахунку, тому звертався до суду з метою захисту своїх прав.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.06.2022 у справі № 120/16342/21-а, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції від 23.09.2022 стягнуто з Вінницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі 7724,46 грн.
Виплати вихідної допомоги на виконання судового рішення здійснена 23.11.2022.
Позивач зазначає, що оскільки вихідна допомога при звільненні йому своєчасно не була виплачена, роботодавець порушив строки розрахунку при звільненні, що є підставою для стягнення із нього середнього заробітку за весь час затримки такого розрахунку на підставі ст. 117 КЗпП України.
Тому з метою захисту своїх прав на виплату середнього заробітку, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Розглядаючи адміністративну справу № 120/16342/21-а (справа про стягнення в користь ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні), суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що позивач на момент його звільнення набув право на виплату йому вихідної допомоги на підставі ст. 44 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).
Суди констатували, що невиплата цієї допомоги позивачу у день його звільнення є проявом протиправної бездіяльності Вінницької обласної прокуратури.
Порушене право позивача на виплату вихідної допомоги було відновлено 23.11.2022 - у день, коли на виконання рішення суду у справі № 120/16342/21-а в його користь виплачено кошти.
Відтак, впродовж періоду із моменту звільнення і до дня виплати вихідної допомоги тривала протиправна бездіяльність відповідача, яка стала причиною порушення строків повного розрахунку із звільненим з органів прокуратури ОСОБА_1 .
Вказана неправомірна бездіяльність призвела не лише до порушення ст. 44 КЗпП України, про що зроблено судами висновок при розгляді справи № 120/16342/21-а, а й норми загального характеру передбаченої ст. 116 КЗпП України якою на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать у день його звільнення.
У разі невиконання такого обов`язку настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність, а саме обов`язок колишнього роботодавця виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (у редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022 чинного із 19.07.2022 який діяв на момент виплати позивачу недоотриманих сум вихідної допомоги).
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку.
Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України).
Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
В цьому контексті суд вчергове наголошує, що позивача звільнено із служби 22.10.2021.
Судом встановлено, що лише 23.11.2022 відповідачем повністю здійснено виплати належних позивачу при звільненні сум, підставою для чого стало рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.06.2022 по справі № 120/16342/21-а, залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції від 23.09.2022.
Відтак, роботодавцем не виконано обов`язку щодо повного розрахунку із позивачем у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, що є підставою для визнання його бездіяльності протиправною та настання передбаченою ст. 117 КЗпП України відповідальності у вигляді виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Визначаючись щодо розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача за несвоєчасне проведення із позивачем розрахунку при звільненні, суд зазначає таке.
Як вказано раніше, порушення прав позивача припинилося із фактом розрахунку із ним 23.11.2022 на виконання рішення суду.
Водночас, суд враховує, що з 19.07.2022 набрав чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01.07.2022, яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.
З урахуванням дати проведення остаточного розрахунку з позивачем (23.11.2022), суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 117 КЗпП України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX. А відтак, хоча загальний період затримки остаточного розрахунку з позивачем становить з 23.10.2021 по 22.11.2022, максимальний розмір сум, які можуть бути виплачені за наявності підстав передбачених ст. 117 КЗпП України є еквівалентним середньому розміру заробітної плати позивача за шість місяців.
Згідно з довідкою від 15.12.2022 № 21-8-298 середньомісячний заробіток позивача становив 7724,47 грн. Відповідно, розмір середнього заробітку за період, що не перевищує шести місяців та підлягає присудженню в його користь на підставі ст. 117 КЗпП України становить 46346,82 грн (7724,47 грн. х 6 місяців).
Суд критично оцінює аргументи відповідача про ймовірне подвійне стягнення в користь позивача заробітку у випадку поновлення його на роботі за результатом розгляду справи № 120/15902/21-а, з огляду на те, що постановою Верховного Суду від 08.02.2023 відмовлено у задоволенні його позовних вимог у справі № 120/15902/21-а. Крім того, середній заробіток за час вимушеного прогулу та середній заробіток який підлягає стягненню із роботодавця на підставі ст. 117 КЗпП України різні за своєю правовою природою, що не дає підстав для висновку про їх ототожнення та про можливе подвійне стягнення аналогічних за своєю суттю сум.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі визнання протиправною бездіяльності суд, з метою захисту порушених прав позивача, приймає рішення про зобов`язання вчинити певні дії.
Відтак, перевіривши доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що заявлений позов належить задовольнити у спосіб визнання протиправною бездіяльності (форми пасивної поведінки) відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунків при звільненні в сумі 46346,82 грн.
Оскільки позивач просив нарахувати та виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунків при звільненні (із 23.10.2021 по 22.11.2022), позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
В такому випадку, на підставі ч. 3 ст. 139 КАС України, частину сплаченого при зверненні до суду судового збору в розмірі 496,20 грн, належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Вінницької обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні.
Зобов`язати Вінницьку обласну прокуратури нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні з посади в сумі 46346,82 грн. (сорок шість тисяч триста сорок шість гривень 82 копійки).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 496,20 грн (чотириста дев`яносто шість гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької обласної прокуратури.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;
Відповідач: Вінницька обласна прокуратура - вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 02909909.
Суддя Богоніс Михайло Богданович
