ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.03.2023 року м. Дніпро Справа № 904/267/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),
суддів: Орєшкіної Е.В., Чус О.В.
секретар судового засідання: Манець О.В.
представники сторін:
від позивача за первісним позовом: Щербина Є.С., посвідчення №45 від 14.06.2021 р.,
самопредставництво
від відповідача-1 за первісним позовом: Горб О.В., посвідчення №1656 від 20.06.2005 р.,
адвокат
Розинський О.О., паспорт серії НОМЕР_1
від 17.05.2002 р., керівник
від відповідача-2 за первісним позовом: не з`явився
від відповідача-3 за первісним позовом: не з`явився
від третьої особи-1 за первісним позовом: Риженко М.С., самопредставництво
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Акціонерного товариства "ЦВЕК-Д"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2022 р.
( суддя Дупляк С.А., м. Дніпро, повний текст рішення складено 22.08.2022 р.)
по справі
за первісним позовом
Департаменту капітального будівництва Дніпровської міської ради,
м. Дніпро
до відповідача-1:
Акціонерного товариства "ЦВЕК - Д",
м. Дніпро
до відповідача-2:
Виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області,
с. Нововолександрівка Дніпропетровської області
до відповідача-3:
Дніпровської районної ради Дніпропетровської області,
м. Дніпро
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог
щодо предмета спору на стороні Позивача:
Дніпровської міської ради,
м. Дніпро
про визнання незаконними і скасування рішень,
актів, записів та про припинення права користування земельною ділянкою
та
за зустрічним позовом:
Акціонерного товариства "ЦВЕК - Д",
м. Дніпро
до відповідача-1:
Департаменту капітального будівництва Дніпровської міської ради,
м. Дніпро
до відповідача-2:
Дніпровської міської ради,
м. Дніпро
про визнання незаконними та скасування рішень,
припинення права постійного користування земельною ділянкою,
припинення права комунальної власності, скасування реєстрації земельної ділянки
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
Департамент капітального будівництва Дніпровської міської рад звернувся до господарського суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "ЦВЕК-Д", Виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, Дніпровської районної ради Дніпропетровської області (про: визнання незаконним та скасування рішення Дніпропетровської районної ради народних депутатів Дніпропетровської області VI сесії ХХІІ скликання від 25.01.1996 р. "Про відведення земель РБУ зв`язку під розширення виробничої бази"; визнання недійсним та скасування Державного акта на право постійного користування землею від 26.01.1996 р. ДП ДН 000077, номер державної реєстрації 817, виданого Ремонтно-будівельному управлінню зв`язку м. Дніпропетровська; визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області № 10 від 17.02.1999 р. "Про переадресування земельної ділянки з ремонтно-будівельного управління зв`язку м. Дніпропетровська на акціонерне товариство закритого типу "ЦВЕК - Д"; визнання недійсним та скасування Державного акта на право постійного користування землею від 19.03.1999 р. І-ДП № 005092, номер державної реєстрації 1273, виданого Акціонерному проектно-будівельному та експлуатаційному, комерційному товариству закритого типу "ЦВЕК-Д"; припинення права постійного користування земельною ділянкою Акціонерного товариства "ЦВЕК-Д"; скасування запису про реєстрацію державного акта на право постійного користування землею від 26.01.1996 р. ДП ДН 000077, номер державної реєстрації 817 та від 19.03.1999 р. І-ДП № 005092 в Книзі записів державних актів за № 1273 за Акціонерним товариством "ЦВЕК-Д".
Позовні вимоги вмотивовані тим, що Департамент капітального будівництва Дніпровської міської рад позбавлений можливості реалізувати покладені на нього обов`язки та здійснити забудову земельної ділянки, надану у постійне користування для будівництва крематорію.
Позивач за первісним позовом зазначає, що рішення від 17.02.1999 р. № 10, яким було передано спірну земельну ділянку, ухвалено відповідачем-2 за первісним позовом, проте положення Земельного кодексу України не надають повноважень виконавчому комітету щодо розпорядження земельними ділянками. Отже, на підставі рішення від 17.02.1999 р. за № 10 Державний акт виданий Відповідачем -2 за первісним позовом з порушенням вимог земельного законодавства, яке діяло на час існування спірних правовідносин. Позивач за первісним позовом звертає увагу, що спірна земельна ділянка з 1996 року підприємствами, які нею оволоділи на підставі незаконних рішень, не використовувалася, а розширення бази не відбулося. Крім цього, земельна ділянка не огороджена та не містить ознак її використання. Будь-які будівлі на земельній ділянці відсутні. Земельна ділянка надана під розміщення виробничої бази. Водночас категорія земель 01.13, відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 р. № 548 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель», відповідає категорії землі: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення для іншого сільськогосподарського призначення. Отже, на думку Позивача за первісним позовом, має місце використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, що тягне за собою припинення права постійного користування на підставі ст. 141 ЗК України.
Акціонерне товариство "ЦВЕК-Д" подало зустрічну позовну заяву до Департаменту капітального будівництва Дніпровської міської ради та Дніпровської міської ради, у якій просить суд: визнати незаконним та скасувати рішення Дніпровської міської ради від 21.04.2021 р. № 396/6 у повному обсязі; припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3675 га (кадастровий номер 1210100000:02:128:0051) за позивачем зі скасуванням запису про державну реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку 41916785 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2184955312101); припинити право комунальної власності на земельну ділянку площею 0,3675 га (кадастровий номер 1210100000:02:128:0051) за третьою особою-1 зі скасуванням запису про державну реєстрацію права власності 38500374 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2184955312101) із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; скасувати реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:128:0051 у Державному земельному кадастрі України із закриттям Поземельної книги на неї.
Зустрічні позовні вимоги вмотивовані тим, що преюдиційні обставини встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2022 р. у справі № 904/6943/20, а тому слід припинити право постійного користування земельною ділянкою за Департаментом капітального будівництва Дніпровської міської ради.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2022 р. первісні позовні вимоги задоволено у повному обсязі. У задоволенні зустрічних позовних вимог Акціонерного товариства "ЦВЕК - Д" відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "ЦВЕК - Д", в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2022 р. та прийняти нове рішення, згідно якого у первісному позові відмовити у повному обсязі, а зустрічну позовну заяву задовольнити у повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на те, що Позивач за законом не може набувати право постійного користування землею для будівництва крематорію ( крім випадків передбачених ст. ст. 117, 120 ЗК України ).
Водночас, на думку Скаржника, судом не взято до уваги та не враховано, що фактично, перетворенню державних підприємств у відкриті акціонерні товариства покладено початок з прийняттям Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» від 04.03.1992 р., який встановлював правові, економічні та організаційні основи приватизації підприємств загальнодержавної, республіканської та комунальної власності з метою створення багатоукладної соціально орієнтованої ринкової економіки.
При цьому Скаржник зазначає, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення
Скаржник наголошує на тому, що ніяких прав або законних інтересів Позивача у 1996 році у спірних відносинах не існувало. Питання зміни ( незмінності ) меж адміністративно-територіальної одиниці м. Дніпро у цих відносинах впливає на права і обов`язки розпорядника земель територіальної громади міста Дніпро - Третьої особи, а не землекористувача, права якого виникають на підставі організаційно-розпорядчого акту ДМР в порядку визначеному законодавством України. А конкретно в цих відносинах, ще й на підставі незаконно та протиправно сформованої земельної ділянки ДЗК1210100000:02:128:0051, а як наслідок і незаконної реєстрації права комунальної власності на неї. Судом першої інстанції, фактично в інтересах Третьої особи, переглянуто спір про межу адміністративно-територіальної одиниці ( справа № 904/4619/19 ), а висновком про незмінність межі міста з 1970 року - ставить під сумнів законність рішення судів другої та третьої інстанції, що набрали законної сили у цієї справі. Судом першої інстанції проігноровані належні та допустимі докази Позивача за первісним позовом, рішення Центрального апеляційного господарського суду від 10.10.2020 р. по справі № 904/4619/19, зроблені суперечливі висновки, що також призвело до прийняття невірного рішення та поставлено під сумнів законність рішення суду що набрало законної сили по вищенаведеній справі.
Скаржник вважає, що задоволення позову первісного позову у даній справі призведе до недотримання критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном, порушить справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаний з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає таке втручання - Апелянта, що є несумісним із вказаними гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, що є самостійною підставою для відмови в задоволені позовних вимог.
Скаржник зазначає, що Зустрічні позовні вимоги ґрунтуються на обставинах встановлених у рішенні суду по справі № 904/6943/20 яке, на момент звернення до суду, набрало законної сили (преюдиційні обставини). Незаконне та протиправне за своєю суттю рішення ДМР від 21.04.2021 р. № 396/6, яке ґрунтувалося на підставі рішення Відповідача - 2 ( ДМР ) від 23.09.2020 р. № 369/61 вже оскаржувалось у вищенаведеній справі № 904/6943/20, тобто було спірним. Очевидно, що підстава прийняття протиправного рішення ДМР від 21.04.2021 р № 396/6 ґрунтується на рішенні ДМР від 23.09.2020 р. № 369/61, яке по справі № 904/6943/20 визнано судом незаконним та скасоване. На момент подачі зустрічного позову за цією справою, вищенаведене рішення суду набрало законної сили 05.04.2022 р., а 11.04.2022 р АТ «ЦВЕК-Д» отримано наказ Господарського суду Дніпропетровської області.
Відтак, на думку Скаржника, з урахуванням предмету позову по справі № 904/6943/20 існували та існують фактично еталонні умови та підстави для застосування судами ч. 5 ст. 227 ГПК України за цією справою - як за заявою сторони по справі так і за власною ініціативою.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Департаменту капітального будівництва Дніпровської міської ради до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Департамент просить суд залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2022 р. у справі № 904/267/22 без змін, а скаргу без задоволення.
В обгрунтування своїх заперечень, Департамент вказує на те, що у зв`язку з тим, що права юридичної особи повинні бути захищені та відновлені, Департамент капітального будівництва Дніпровської міської ради реалізував своє право на захист звернувшись до суду у строк передбачений законодавством. Право комунальної власності на земельну ділянку виникло у міської ради на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно й розпорядження землею третьою особою на підставі рішення Дніпровської міської ради від 21.04.2021 р. № 396/6 відбулось на законних підставах.
Зокрема, Департамент посилається на те, що Позивачем за зустрічною позовною заявою не надано доказів правонаступництва та отримання майна від РБУ зв`язку м. Дніпропетровська. Земельна ділянка, якою користується Позивач за зустрічним позовом згідно матеріалів містобудівного кадастру знаходиться в межах міста Дніпра, що підтверджується листом Головного архітектурно- планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 10.07.2019 р. № 3/15-308 та листом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 01.07.2019 р. № 18-4-0.221-4807/2-19. Тому підстав для задоволення зустрічного позову не має, оскільки право постійного користування у департаменту виникло на підставі розпорядження землею Дніпровською міською радою, яка набула право власності на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», відповідно до якого з 01.01.2013 р., землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Це прямо передбачено пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону.
Крім того, у відзиві Департамент посилається на те, що у зустрічному позові не надано жодного обґрунтування підстав для скасування рішення Дніпровської міської ради від 21.04.2021 р. № 396/6, яким і так було припинено право постійного користування земельною ділянкою департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради та передано земельну ділянку, площею 0,3675 га ( кадастровий номер 12101000:02:128:0051 ) департаменту капітального будівництва Дніпровської міської ради у постійне користування для будівництва крематорію в районі кладовища по шосе Запорізькому, 55А зі сторони вул. Аеропортівської. Наведене рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2022 р. по справі № 904/6943/20 ( що не набрало законної сили ) жодним чином не підтверджує протиправність використання земельної ділянки Відповідача -1 за зустрічною позовною заявою, а тому не може бути підставою для скасування права постійного користування за Департаментом. Окрім зазначеного, оскільки право комунальної власності за Дніпровською міською радою виникло на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», а Позивачем за зустрічною позовною заявою та в апеляційній скарзі не надано жодного доказу та жодного обгрунтування щодо незаконності виникнення такого права комунальної власності, тому не існує підстав для його скасування.
Щодо ідентичності позовів по справі № 904/267/22 та справі № 904/4619/19, Позивач за первісним позовом зазначає, що виходячи зі змісту рішень, які було надано по справі № 904/4619/19 такого висновку зробити не можна, оскільки первісний позов по справі № 904/267/22 було пред`явлено Департаментом, а не Дніпровською міською радою. Вимоги та підстави позовних заяв, виходячи зі змісту рішень не є ідентичними. Міською радою не оскаржувалось рішення Дніпропетровської районної ради народних депутатів від 1996 року та не ставилась вимога щодо припинення права постійного користування на підставі нецільового використання земельної ділянки та через несплату земельного податку. Тому казати, що вказані обставини вже розглядалися є недоречним.
Від Дніпровської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому міська рада не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, міська рада посилається на те, що що у Відповідача -1 за зустрічною позовною заявою існували об`єктивні та законні підстави для звернення до суду на підставі ст. 152 ЗК України, відповідно до якої землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Своїм правом, й скористався Позивач за первісним позовом. Його права порушувались незаконно ухваленими рішеннями у 1996 році та у 1999 році, що слугували підставою для видачі таких же незаконних Державних актів АТ «ЦВЕК-Д». Це порушення триває у часі до сьогоднішнього дня, а тому підлягає відновленню шляхом звернення до суду. Що й було зроблено Департаментом капітального будівництва Дніпровської міської ради.
Крім того, у відзиві міська рада посилається на те, що Дніпровська міська рада розпорядилась земельною ділянкою із земель запасу, тобто не наданих у власність або користування будь-якій фізичній та/або юридичній особі. Також, спірна земельна ділянка перебуває в комунальній власності на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», що підтверджується наданою до письмових пояснень третьої особи за первісним позовом інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Міська рада вважає, що не має предмету спору щодо даного питання, оскільки право комунальної власності зареєстровано на підставі закону, ст. 83 ЗК України презюмується належність земельних ділянок на території міста Дніпро територіальній громаді міста з визначенням її власника Дніпровської міської ради а отже вказане є підставою для відмови в задоволені позову, що й було зроблено судом першої інстанції.
Щодо вимоги Позивача за зустрічною позовною заявою про скасування реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, то Третя особа погоджується з рішенням суду, що воно також не підлягає задоволенню, ураховуючи відсутність порушених прав Позивача за зустрічною позовною заявою по першим трьом позовним вимогам.
Крім того, міська рада зазначає про те, що посилання на те, що висновки, викладені у справі № 904/4619/19 є преюдиційними - позбавлені сенсу, оскільки у даному позові заявлені вимоги щодо первинного ( розпорядчого ) документу, а по справі № 904/4619/19 розглядалось питання похідного права користування земельною ділянкою. Суд правомірно встановив наявність підстав для припинення права постійного користування за AT «ЦВЕК-Д». З огляду на відсутність у Позивача за зустрічним позовом права постійного користування спірною земельною ділянкою, у нього відсутні підстави для звернення до суду з позовом про захист такого права, що є самостійною та безумовною підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову.
Виконавчий комітет Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області та Дніпровська районна рада Дніпропетровської області не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надали суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2022 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Чус О.В., Орєшкіна Е.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського судувід 13.09.2022 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/267/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ЦВЕК - Д" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2022 р. по справі № 904/267/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
21.09.2022 р. матеріали справи № 904/267/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.09.2022 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ЦВЕК-Д" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2022 р. у справі № 904/267/22 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 22 329,00 грн..
Від Скаржника до суду надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги.
Розпорядженням керівника апарату суду від 11.10.2022 р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.
Автоматичною системою документообігу для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження по справі визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Орєшкіної Е.В., Дарміна М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.10.2022 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 24.11.2022 р..
Розпорядженням керівника апарату суду від 23.11.2022 р., у зв`язку з вирішенням питання щодо відкриття апеляційного провадження, на виконання пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, для дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 904/267/22, відповідно до якої визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Орєшкіна Е.В., Чус О.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2022 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Орєшкіна Е.В., Чус О.В., апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ЦВЕК - Д" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2022 р. у справі № 904/267/22 прийнято до свого провадження.
Згідно акту Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2022 р. судове засідання 24.11.2022р. не відбулося, у зв`язку з відсутністю електроенергії у Центральному апеляційному господарському суді.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2022 р. розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 19.01.2023 р..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2023 р. розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 23.02.2023 р..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2023 р. оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги на 09.03.2023 р..
Відповідачі за первісним позовом - 2, - 3 не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників відповідачів.
У судовому засіданні 09.03.2023 р., була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
23.09.2020 р. рішенням Дніпровської міської ради № 369/61 «Про передачу земельної ділянки у постійне користування департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 40506232, для будівництва крематорію в районі кладовища по шосе Запорізькому, 55 А зі сторони вул. Аеропортівської (Шевченківський район)» вирішено зареєструвати право комунальної власності на земельну ділянку, площею 0,3675 га ( кадастровий номер 1210100000:02:128:0051 ) за територіальною громадою міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради ( п. 1 ) для будівництва крематорію в районі кладовища по шосе Запорізькому, 55 А зі сторони вул. Аеропортівської за рахунок земель, не наданих у власність або користування, код виду цільового призначення земель (КВЦПЗ) 03.15 (для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування).
29.09.2020 р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку, площею 0,3675 га з кадастровим номером 1210100000:02:128:0051 за Дніпровською міською радою, номер запису про право власності 38500374, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2184955312101.
02.02.2021 р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,3675 га за кадастровим номером 1210100000:02:128:0051 за Департаментом благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, номер запису про право власності 40443030, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2184955312101.
21.04.2021 р. рішенням Дніпровської міської ради № 396/6 було припинено право постійного користування земельною ділянкою департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради та передано земельну ділянку, площею 0,3675 га (кадастровий номер 1210100000:02:128:0051) Позивачу за первісним позовом ( Відповідачу-1 за зустрічним позовом ) у постійне користування для будівництва крематорію в районі кладовища по шосе Запорізькому, 55А зі сторони вул. Аеропортівської.
07.05.2021 р. було зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,3675 га з кадастровим номером 1210100000:02:128:0051 за Позивачем за первісним позовом ( Відповідачем-1 за зустрічним позовом ), номер запису 41916785, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2184955312101.
Як зазначає Позивач за первісним позовом, неможливість використання земельної ділянки площею 0,3675 га з кадастровим номером 1210100000:02:128:0051, наданої йому для будівництва крематорію, обумовлена наявністю спору у Господарському суді Дніпропетровської області, який вирішується в межах справи № 904/6943/20.
Так, Відповідач-1 за первісним позовом ( Позивач за зустрічним позовом ) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до третьої особи-1 за первісним позовом ( Відповідача -2 за зустрічним позовом ) і до Позивача за первісним позовом ( Відповідача -1 за зустрічним позовом ), у якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Дніпровської міської ради від 23.09.2020 р. № 369/61 в повному обсязі; скасувати запис номер 38500374 про державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:02:128:0051 за Дніпропетровською міською радою; скасувати реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:128:0051 у Державному земельному кадастрі України із закриттям Поземельної книги на неї.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2022 р. у справі № 904/6943/20 позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Дніпровської міської ради від 23.09.2020 р. № 369/61 "Про передачу земельної ділянки у постійне користування департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 40506232, для будівництва крематорію в районі кладовища по шосе Запорізькому, 55 А зі сторони вул. Аеропортівської (Шевченківський район)". У решті позову відмовлено.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2022 р. залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2022 р. у справі № 904/6943/20.
Постановою Верховного Суду від 08.02.2023 р. касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишино без задоволення. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2022 р. та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2022 р. у справі № 904/6943/20 залишино без змін.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2022 р. у справі № 904/6943/20 встановлені наступні обставини:
30.11.1994 р. за рішенням орендарів Ремонтно-будівельному управлінню зв`язку, було створено акціонерне проектно-будівельне та експлуатаційне комерційне товариство закритого типу "ЦВЕК-Д", в подальшому перейменованого в Приватне акціонерне товариство "ЦВЕК-Д".
Рішенням VI сесії XXII скликання Дніпропетровської районної ради народних депутатів від 25.01.1996 р. за згодою землекористувача, Ремонтно-будівельному управлінню зв`язку було відведено у постійне користування земельну ділянку площею 3,2 га для розширення виробничої бази, за рахунок земель обмінного фонду, здійсненого у 1979 році між Дніпропетровським районом Дніпропетровської області та містом Дніпропетровськ, що знаходиться в меліоративному стані.
На підставі цього рішення Ремонтно-будівельному управлінню зв`язку виданий державний акт на право постійного користування землею площею 3,2 га серія ДП ДН 000077 від 26.01.1996 р., зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 817.
Згідно з рішенням Виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району № 10 від 17.02.1999 р. за результатами розгляду клопотання Акціонерного проектно-будівельного та експлуатаційного комерційного товариства закритого типу "ЦВЕК-Д" у зв`язку з приватизацією державного майна Ремонтно-будівельного управління зв`язку м. Дніпропетровська було вирішено переадресувати земельну ділянку з Ремонтно-будівельного управління зв`язку на Акціонерне проектно-будівельне та експлуатаційне комерційне товариство закритого типу "ЦВЕК-Д".
На підставі цього рішення Новоолександрівською сільською радою Дніпропетровського району виданий державний акт на право постійного користування землею І-ДП № 005092 від 19.03.1999 р., зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 1273. Цей акт посвідчував надання у постійне користування Акціонерному проектно-будівельному та експлуатаційному комерційному товариству закритого типу "ЦВЕК-Д" земельної ділянки площею 3,2 га для розширення виробничої бази.
Рішенням Міськради від 19.12.2018 р. № 267/39 Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для будівництва крематорію в районі кладовища по Запорізькому шосе, 55А зі сторони вул. Аеропортівської.
В березні 2019 на адресу Міськради надійшов лист Публічного акціонерного товариства "ЦВЕК-Д" №27 від 26.03.2019 р. із запереченнями щодо намірів міської ради розпорядитись земельною ділянкою в районі кладовища по Запорізькому шосе, 55а зі сторони вул. Аеропортівської та вул. Старокодацької для будівництва крематорію. В обґрунтування таких заперечень товариство посилалось на Державний акт на право постійного користування землею І-ДП № 005092 від 19.03.1999 р. та наявність права користування цією земельною ділянкою.
Проведеною у справі № 904/6943/20 судовою земельно-технічною експертизою було встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером 1210100000:02:128:0051 загальною площею 0,3675 га накладається на земельну ділянку, межі якої відновлені відповідно до "Технічна документація № 079708 щодо відновлення меж земельної ділянки на місцевості Акціонерне проектно-будівельне та експлуатаційне комерційне товариство закритого типу "Цвек -Д" розширення виробничої бази за адресою: вул. Старокодацька, в районі буд. № 9 Бабушкінський район" виготовлена ТОВ "Основа", 2008, згідно до Державного акту на право постійного користування землею серія І - ДП № 005092 від 19.03.1999 р., зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1273.
За таких обставин суди у справі № 904/6943/20 встановили факт накладення земельної ділянки, наданої Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради за оспорюваним рішенням, на земельну ділянку, яка перебуває на праві постійного користування Акціонерного товариства "ЦВЕК - Д", що не було припинено, а відтак рішення Міськради від 23.09.2020 р. № 369/61 прийняте з порушенням законодавства, яке регулює порядок надання земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні юридичних осіб, іншим особам, у зв`язку з чим позовні вимоги про визнання незаконним та скасування спірного рішення підлягають задоволенню.
Частиною 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та Третьої особи, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Предметом первісного позову Позивач за первісним позовом визначив: визнання незаконним та скасування рішення Дніпропетровської районної ради народних депутатів Дніпропетровської області VI сесії ХХІІ скликання від 25.01.1996 р. "Про відведення земель РБУ зв`язку під розширення виробничої бази", визнання недійсним та скасування Державного акта на право постійного користування землею від 26.01.1996 р. ДП ДН 000077, номер державної реєстрації 817, виданого Ремонтно-будівельному управлінню зв`язку м. Дніпропетровська, визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області № 10 від 17.02.1999 р. "Про переадресування земельної ділянки з ремонтно-будівельного управління зв`язку м. Дніпропетровська на акціонерне товариство закритого типу "ЦВЕК - Д", визнання недійсним та скасування Державного акта на право постійного користування землею від 19.03.1999 р. І-ДП № 005092, номер державної реєстрації 1273, виданого Акціонерному проектно-будівельному та експлуатаційному, комерційному товариству закритого типу "ЦВЕК - Д", припинення права постійного користування земельною ділянкою відповідачу-1 за первісним позовом (позивачу за зустрічним позовом), скасування запису про реєстрацію державного акта на право постійного користування землею від 26.01.1996 р. ДП ДН 000077, номер державної реєстрації 817 та від 19.03.1999 р. І-ДП № 005092 в Книзі записів державних актів за № 1273 за Відповідачем-1 за первісним позовом ( Позивачем за зустрічним позовом ).
Предметом зустрічного позову Позивач за зустрічним позовом визначив: визнання незаконним та скасування рішення Дніпровської міської ради від 21.04.2021 р. № 396/6 у повному обсязі, припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 0,3675 га ( кадастровий номер 1210100000:02:128:0051 ) за Позивачем за первісним позовом ( Відповідачем-1 за зустрічним позовом ) зі скасуванням запису про державну реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку 41916785 ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2184955312101 ), припинення права комунальної власності на земельну ділянку площею 0,3675 га ( кадастровий номер 1210100000:02:128:0051 ) за Третьою особою-1 за первісним позовом зі скасуванням запису про державну реєстрацію права власності 38500374 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2184955312101 ) із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; скасувати реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:128:0051 у Державному земельному кадастрі України із закриттям Поземельної книги на неї.
Відповідно до частини першої ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
У ст. 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення ( чи оспорювання ) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес) і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Позовні вимоги за первісним позовом вмотивовані тим, що Департамент капітального будівництва Дніпровської міської рад позбавлений можливості реалізувати покладені на нього обов`язки та здійснити забудову земельної ділянки, надану у постійне користування для будівництва крематорію на підставі рішення Дніпровської міської ради № 396/6 від 21.04.2021 р. ( яке оскаржується у цій справі Акціонерним товариством "ЦВЕК-Д" за зустрічним позовом ).
При цьому, підставою для винесення рішення Дніпровської міської ради № 396/6 від 21.04.2021 р., стало рішення Дніпровської міської ради від 23.09.2020 р. № 369/61 «Про передачу земельної ділянки у постійне користування департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 40506232, для будівництва крематорію в районі кладовища по шосе Запорізькому, 55 А зі сторони вул. Аеропортівської (Шевченківський район)», якимбуло вирішено зареєструвати право комунальної власності на земельну ділянку, площею 0,3675 га ( кадастровий номер 1210100000:02:128:0051 ) за територіальною громадою міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради ( п. 1 ) для будівництва крематорію в районі кладовища по шосе Запорізькому, 55 А зі сторони вул. Аеропортівської за рахунок земель, не наданих у власність або користування, код виду цільового призначення земель (КВЦПЗ) 03.15 (для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування).
Разом з тим, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2022 р. у справі № 904/6943/20 залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2022 р. у справі № 904/6943/20 та постановою Верховного Суду від 08.02.2023 р. - визнано незаконним та скасовано рішення Дніпровської міської ради від 23.09.2020 р. № 369/61 "Про передачу земельної ділянки у постійне користування департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 40506232, для будівництва крематорію в районі кладовища по шосе Запорізькому, 55 А зі сторони вул. Аеропортівської (Шевченківський район)". У решті позову відмовлено.
Отже, рішення Дніпровської міської ради від 23.09.2020 р. № 369/61 на підстав якого було винесене оскаржуване Позивачем за зустрічним позовом - рішення Дніпровської міської ради № 396/6 від 21.04.2021 р., визнано незаконним та скасовано рішенням суду, що набрало законної сили.
За змістом частини другої ст. 16 ЦК України визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до частини першої ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що аналіз положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" свідчить про те, що органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями у сфері регулювання земельних відносин. Зокрема, пункт 34 частини першої статті 26 зазначеного Закону встановлює, що до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин.
Також відповідно до пунктів "а"-"г" ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад належать розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.
Згідно з частиною першою ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до частини п`ятої ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
За змістом ст. 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Отже, прийняття органом місцевого самоврядування акта індивідуальної дії породжує виникнення правовідносин, що пов`язані із реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних правовідносин. Отже, рішення органу місцевого самоврядування є підставою для виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків фізичних та юридичних осіб.
За змістом ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.
У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень. Аналогічні висновки наведено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2018 р. у справі № 925/1152/17, від 01.10.2019 р. у справі № 922/2723/17, від 15.09.2020 р. у справі № 469/1044/17.
При цьому, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду ( постанова Верховного Суду 19.10.2022 р. у справі № 910/14224/20 ).
Звертаючись до суду з даним позовом Позивач за зустрічним позовом також наголошував, що земельна ділянка загальною площею 0,3675 га кадастровий номер 1210100000:02:128:0051, яка оскаржуваним рішення Відповідача-1 передана у постійне користування Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, для будівництва крематорію в районі кладовища по шосе Запорізькому, 55 А зі сторони вул. Аеропортівської (Шевченківський район), розташована безпосередньо біля промислової бази Позивача за адресою: м. Дніпро, вул. Старокодацька, буд. 9, на земельній ділянці площею 3,2 га, яка перебуває у його користуванні, відповідно до акта на право постійного користування землею І-ДП №005092 від 19.03.1999 р..
Як зазначалося раніше, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2022 р. у справі № 904/6943/20 було встановлено судовою земельно-технічною експертизою факт накладення земельної ділянки, наданої Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради за рішенням від 23.09.2020 р. № 369/61, на земельну ділянку, яка перебуває на праві постійного користування Акціонерного товариства "ЦВЕК-Д", що не було припинено, а відтак рішення Дніпровської міської ради від 23.09.2020 р. № 369/61 було визнано незаконним та скасовано.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
Відповідно до частини першої статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.
Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.
При цьому, слід зазначити, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права користування земельною ділянкою лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 Земельного кодексу України.
Враховуючи викладене, судова колегія апеляційного суду погоджується з доводами Скаржника, що рішення Дніпровської міської ради № 396/6 від 21.04.2021 р., яким було передано земельну ділянку, площею 0,3675 га ( кадастровий номер 1210100000:02:128:0051 ) Позивачу за первісним позовом ( Відповідачу-1 за зустрічним позовом ) у постійне користування для будівництва крематорію в районі кладовища по шосе Запорізькому, 55А зі сторони вул. Аеропортівської - прийняте з порушенням законодавства, яке регулює порядок надання земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні юридичних осіб, іншим особам, у зв`язку з чим позовні вимоги за зустрічним позовом про визнання незаконним та скасування спірного рішення підлягають задоволенню.
У зв`язку із визнанням незаконним та скасуванням рішення Дніпровської міської ради від 21.04.2021 р. № 396/6, підлягають задоволенню і зустрічні позовні вимоги, які мають похідний характер і пов`язані із припиненням права: постійного користування земельною ділянкою площею 0,3675 га ( кадастровий номер 1210100000:02:128:0051 ) за Департаментом капітального будівництва Дніпровської міської ради та комунальної власності на земельну ділянку площею 0,3675 га ( кадастровий номер 1210100000:02:128:0051 ) за Дніпровською міською радою.
Щодо зустрічних позовних вимог пов`язаних із скасуванням запису про державну реєстрацію права постійного користування ( за Позивачем за первісним позовом / Відповідачем-1 за зустрічним позовом ) на земельну ділянку 41916785 ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2184955312101 ), суд апеляційної інстанції відмовляє, виходячи з наступного.
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права ( пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 р. у справі № 925/1265/16).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 р. у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 р. у справі № 569/17272/15-ц.
Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.06.2020 р. у справі 922/3130/19.
Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020 р., статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України № 1952 ( в редакції, чинній з 16.01.2020 р. ) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Зміст зазначеної правової норми переконливо свідчить про те, що, на відміну від частини 2 статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Відтак, з 16.01.2020 р., на час прийняття оскаржуваного рішення, законодавець виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак позивач обрав невірний спосіб судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а значить не спроможний надати особі ефективний захист її прав.
У зв`язку із викладенням статті 26 Закону України № 1952 у новій редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020 р., наразі чинне законодавство взагалі не передбачає скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а навпаки визначає, що такі відомості не підлягають скасуванню.
Отже, обрання Позивачем за зустрічним позовом невірного способу захисту порушеного права є підставою для відмови у позові.
Щодо позовних вимог за зустрічним позовом пов`язаних із скасуванням запису про державну реєстрацію права власності 38500374 ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2184955312101 ) із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасуванням реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:128:0051 у Державному земельному кадастрі України із закриттям Поземельної книги на неї, то як вбачається із рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2022 р. у справі № 904/6943/20 за позовом Акціонерного товариства "ЦВЕК-Д" до Дніпровської міської ради та Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, господарським судом було відмовлено у задоволені позовних пов`язаних із скасуванням запису номер 38500374 про державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:02:128:0051 за Міськрадою та скасуванням реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:128:0051 у Державному земельному кадастрі України із закриттям Поземельної книги на неї.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2022 р. у справі № 904/6943/20 набрало законної сили.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 ч. 1 ст. 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що наявні підстави для закриття провадження у цій справі стосовно позовних вимог за зустрічним позовом пов`язаних із скасуванням запису про державну реєстрацію права власності 38500374 ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2184955312101 ) із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасуванням реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:128:0051 у Державному земельному кадастрі України із закриттям Поземельної книги на неї, оскільки є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2022 р. у справі № 904/6943/20 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Щодо первісних позовних вимог Департаменту капітального будівництва Дніпровської міської ради, заявлених на підставі рішення Дніпровської міської ради № 396/6 від 21.04.2021 р., то у зв`язку із задоволенням зустрічного позову і визнання апеляційним судом вказаного рішення незаконним та скасуванням - відсутні підстави для задоволення первісних позовних вимог, оскільки відсутнє порушене право Позивача за первісним позовом.
Також, враховуючи відсутність підстав для задоволення первісного позову, суд не застосовує строк позовної давності.
Враховуючи усе вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає позовні вимоги Позивача за зустрічним позовом доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню, разом з тим, відсутні підстави для задоволення позовних вимог за первісним позовом .
На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а зазначене рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення, яким в задоволені первісного позову слід відмовити, а зустрічний позов підлягає частковому задоволенню.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Рішення господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.
На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню та ухваленню нове рішення про часткове задоволення зустрічного позову та відмову у задоволені первісного позову.
Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга Акціонерного товариства "ЦВЕК - Д" підлягає задоволенню частково, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути скасоване, та прийняте нове рішення.
10. Судові витрати.
Відповідно до п. б ч. 4 ст. 282 ГПК України, у зв`язку зі скасуванням судового акту попередньої інстанції і ухваленням нового рішення про задоволення позову, підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ч. 4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на задоволення апеляційної скарги Позивача за зустрічним позовом, судові витрати, понесені Акціонерним товариством "ЦВЕК - Д", підлягають відшкодуванню та покладаються на відповідачів за зустрічним позовом пропорційно розміру задоволених зустрічних позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями ч. 4 ст. 75, п. 2 ч. 1 ст. 175, п. 3 ч. 1 ст. 231, 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ЦВЕК - Д" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2022 р. у справі № 904/267/22 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким:
В задоволені первісного позовну Департаменту капітального будівництва Дніпровської міської ради відмовити у повному обсязі.
Судові витрати за первісним позовом покласти на Департамент капітального будівництва Дніпровської міської ради відмовити у повному обсязі.
Зустрічний позов Акціонерного товариства "ЦВЕК - Д" задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати рішення Дніпропетровської міської ради від 21.04.2021 р. № 396/6.
Припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3675 га (кадастровий номер 1210100000:02:128:0051) за Департаментом капітального будівництва Дніпровської міської ради.
Припинити право комунальної власності на земельну ділянку площею 0,3675 га (кадастровий номер 1210100000:02:128:0051) за Дніпровською міською радою.
Відмовити в задоволені зустрічних позовних вимог Акціонерного товариства "ЦВЕК - Д" пов`язаних із скасуванням запису про державну реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку 41916785 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2184955312101).
Закрити провадження у справі щодо зустрічних позовних вимог Акціонерного товариства "ЦВЕК - Д" пов`язаних із: скасуванням запису про державну реєстрацію права комунальної власності 38500374 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2184955312101 ) із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасуванням реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:128:0051 у Державному земельному кадастрі України із закриттям Поземельної книги на неї.
Стягнути з Департаменту капітального будівництва Дніпровської міської ради на користь Акціонерного товариства "ЦВЕК - Д" 2481,00 грн. витрат по сплаті судового збору в суді першої інстанції, про що видати наказ.
Стягнути з Дніпровської міської ради на користь Акціонерного товариства "ЦВЕК - Д" - 4 962,00 грн. витрат по сплаті судового збору в суді першої інстанції, про що видати наказ.
Стягнути з Департаменту капітального будівництва Дніпровської міської ради на користь Акціонерного товариства "ЦВЕК - Д" 3 721,50 грн. витрат по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції, про що видати наказ.
Стягнути з Дніпровської міської ради на користь Акціонерного товариства "ЦВЕК - Д" - 7 443,00 грн. витрат по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції, про що видати наказ.
Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 09.03.2023 р.
ГоловуючийсуддяІ.М. Кощеєв
СуддяЕ.В.Орєшкіна
Суддя О.В. Чус
