Постанова
Іменем України
15 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 734/1560/20
провадження № 61-12427св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - керівник Ніжинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - комунальний заклад «Регіональний ландшафтний парк «Міжріченський»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області у складі судді Іванюка Т. І., від 08 червня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Євстафіїва О. К., Скрипки А. А., від 07 листопада 2022 року
і виходив з наступного.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
У червні 2020 року заступник керівника Ніжинської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області,
ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - КЗ «Регіональний ландшафтний парк «Міжріченський», про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області та скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку
Свої вимоги прокурор мотивував тим, що наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 22 вересня 2017 року № 25-14814/14-17-сг затверджено проєкт землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 7422010400:31:248:0002), розташованої на території Остерської міської ради Козелецького району Чернігівської області за межами населеного пункту, та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства. На підставі вказаного наказу за ОСОБА_1 19 жовтня 2017 року зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422010400:31:248:0002.
У межах Чернігівської області на землях Козелецького та Чернігівського районів рішенням Чернігівської обласної ради від 20 червня 2002 року створений регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський» площею 78 753, 95 га. Відповідно до пунктів 1.4-1.5, 2.1 Положення про регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський», затверджений наказом Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області від 17 травня 2013 року, РЛП «Міжрічинський» є природоохоронною, науково-дослідною, культурно-освітньою, рекреаційною установою регіонального значення. РЛП «Міжрічинський» входить до складу природно-заповідного фонду України і є науково-практичним полігоном для наукових досліджень у галузі природничих наук, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.
РЛП «Міжрічинський» створений з метою збереження в природному стані типових природних ландшафтів Придніпровського Полісся, із притаманним їм рослинним та фауністичним комплексом, забезпечення багатопланових наукових досліджень, відтворення біологічного різноманіття, охорони та раціонального використання природних ресурсів, створення умов для організації відпочинку населення.
Рішенням Чернігівської обласної ради від 04 квітня 2019 року № 17-18/VІІ створено КЗ «РЛП «Міжрічинський» Чернігівської обласної ради та рішенням Чернігівської обласної ради від 26 червня 2019 року припинено юридичну особу - РЛП «Міжрічинський».
Прокурор стверджував, що земельна ділянка з кадастровим номером 7422010400:31:248:0002 знаходиться у межах РЛП «Міжрічинський» та відноситься до зони регульованої рекреації. Цей факт також підтверджується і інформацією ФОП ОСОБА_2 , який є кваліфікованим інженером-землевпорядником та інженером-геодезистом.
19 жовтня 2017 року на ім`я ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422010400:31:248:0002 на території Остерської міської ради Козелецького району Чернігівської області загальною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. Ведення особистого селянського господарства на землях природно-заповідного фонду суперечить статусу і завданням РЛП «Міжрічинський», оскільки може перешкоджати збереженню РЛП в природному стані як унікального комплексу і об`єктів, а також забезпеченню умов організованого відпочинку населення, вищеописані дії були здійснені з порушенням процедури, встановленої законом. На час формування земельної ділянки з кадастровим номером 7422010400:31:248:0002, винесення оспорюваного наказу про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка відноситься до земель природно-заповідного фонду, у власність відповідачу для ведення особистого селянського господарства необхідною умовою було погодження Департаментом екології та природних ресурсів Чернігівської державної адміністрації проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Однак, проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 7422010400:31:248:0002 не містить погодження Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської державної адміністрації.
Із урахуванням зазначеного, доповнених позовних вимог, прокурор просив позов задовольнити, визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 22 вересня 2017 року № 25-14814/14-17-сг, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 7422010400:31:248:0002), розташованої на території Остерської міської ради Козелецького району Чернігівської області за межами населеного пункту, та передачу їй у власність для ведення особистого селянського господарства; у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 37635263 від 19 жовтня 2017 року, яким за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку загальною площею 2 га кадастровий номер 7422010400:31:248:0002 для ведення особистого і селянського господарства (номер запису про право власності 22887058); зобов`язати громадянку ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 7422010400:31:248:0002 площею 2 га у відання держави в особі регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський».
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 08 червня 2022 року у задоволенні позовних вимог заступника керівника Ніжинської місцевої прокуратури відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час прийняття Головним управлінням рішення про затвердження проєкту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 7422010400:31:248:0002 землі, за рахунок яких була відведена спірна земельна ділянка, обліковувалися як землі сільськогосподарського призначення (вид угідь - сіножаті), форма власності - державна, що підтверджується довідкою зі звітності з кількісного обліку земель про наявність та розподіл їх за власниками, землекористувачами, угіддями, виданою відділом у Козелецькому районі Головного управління
від 06 червня 2017 року.
Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їхніх режимоутворюючих об`єктів не розроблявся. Відомості в Державному земельному кадастрі про встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, зокрема меж територій РЛП «Міжрічинський», відсутні, землі не обліковувалися як землі природно-заповідного фонду.
На момент відведення відповідачці у власність земельної ділянки жодних обмежень (обтяжень) не було зареєстровано, що підтверджено висновком про проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 16 серпня 2017 року № 7448/82-17 та переліком обмежень щодо використання земельної ділянки, складеним у відповідності до додатку 6 до постанови Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної
прокуратури залишено без задоволення, а рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 08 червня 2022 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки на час передання у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки вона відносилася до земель сільськогосподарського призначення; проєкт щодо меж природно-заповідного фонду не розроблявся; ґрунтовий шар на спірній земельній ділянці визначений як агровиробнича група ґрунтів; РЛП «Міжріченський» припинив своє існування, а тому спірна земельна ділянка не може бути йому повернута; КЗ РЛП «Міжріченський» створений на землях без їх вилучення у землевласників та землекористувачів та в постійному користуванні земель не має.
Узагальнені доводи касаційної скарги
08 грудня 2022 року засобами поштового зв`язку заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 08 червня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень прокурор зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 30 травня 2018 року
у справі № 469/1393/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі
№ 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц,
від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17,
у постановах Верховного Суду від 13 серпня 2019 року у справі
№ 910/11164/16 від 26 лютого 2020 року у справі № 911/3315/17,
від 16 вересня 2022 року у справі № 752/3090/19, від 16 лютого 2022 року
у справі № 367/3255/15, від 11 квітня 2022 року у справі № 673/1223/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує на те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Прокурор стверджує, що при вирішенні спору судами неправильно застосовано положення статей 19, 20, 43, 83-84, 122, 186-1 Земельного кодексу України, Закону України «Про природно-заповідних фонд України». При прийняті оспорюваного наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 22 вересня 2017 року № 25-14814/14-17-сг не було враховано факт розміщення спірної земельної ділянки у межах об`єкта природно-заповідного фонду - РЛП «Міжрічинський», загальною площею 87 672, 9 га, який створено на території Козелецького району рішенням Чернігівської обласної ради від 20 червня 2002 року.
Прокурор вказує, що межі парку в натурі не встановлено, тому за частиною четвертою статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі парку визначаються відповідно до проєкту створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає погодженню з органом виконавчої влади. Відповідно до інформації Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської облдержадміністрації від 02 квітня 2020 року
№ 08-07/1059 проєкт землеустрою щодо відведення у власність
ОСОБА_1 спірної земельної ділянки Департаментом не погоджувався. Таким чином, визначена статтею 186-1 ЗК України процедура погодження проєктів землеустрою щодо відведення особливо цінних земель була порушена. Відтак, передача у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, що належить до земель РЛП «Міжрічинський», є неправомірною.
Прокурор вважає, що поза увагою судів залишився факт погодження 07 серпня 2003 року Козелецьким районним відділом земельних ресурсів проєкту організації території, охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів і об`єктів РЛП «Міжрічинський». Суди дійшли помилкового висновку про відсутність меж РЛП «Міжрічинський», а також відсутність, у зв'язку із цим, обов`язку виконання вимог статті 186-1 ЗК України.
На думку прокурора, помилковими є висновки судів, якими факт існування об`єкта природно-заповідного фонду пов`язується з існуванням юридичної особи, створеної з метою збереження цього об`єкта. Однак існування природно-заповідного фонду жодним чином не пов`язане із існуванням однойменної юридичної особи, а припинення діяльності вказаної юридичної особи не впливає на статус об`єкта природно-заповідного фонду, визначення цільового призначення земель у межах цього об`єкту та не свідчить про припинення існування об`єкту природно-заповідного фонду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 734/1560/20.
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2023 рокусправу № 734/1560/20 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області посилається на те, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду є законними і обґрунтованими, ухваленими відповідно до норм матеріального і процесуального права. Суди дійшли правильного висновку щодо відсутності підстав вважати, що у проєкт землеустрою мав погоджуватися з органом у сфері охорони навколишнього природного середовища. Відомості про межі земель РЛП «Міжрічинський» не внесені до Державного земельного кадастру, не визначені у встановленій системі просторовими координатами. Доводи про те, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах РЛП «Міжрічинський» та знаходиться в зоні регульованої рекреації є безпідставними.
У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті рішень судів першої та апеляційної інстанції. Зазначає, що у відповідності до матеріалів справи, до органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, не подавалися документи, що могли б бути підставою для внесення відповідних відомостей про земельну ділянку, зокрема, що вона відноситься до земель природно-заповідного фонду. Прокурор не довів, що спірна земельна ділянка із кадастровим номером 7422010400:31:248:0002, знаходиться в межах РЛП «Міжрічинський» та відноситься до зони регульованої рекреації.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить поновити строк на подання відзиву, оскільки копію ухвали Верховного Суду від 05 січня 2023 року було отримано її чоловіком, як членом сім`ї, 20 січня 2023 року, що підтверджується поштовим конвертом, а нею особисто лише 30 січня 2023 року, оскільки вона перебуває за межами території України у зв`язку із військовою агресією проти України.
Із урахуванням наведених обставин, Верховний Суд дійшов висновку про продовження ОСОБА_1 строку на подання відзиву на касаційну скаргу до дати його подання та прийняття його до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 02 березня 2017 року № 25- 3312/14-17-сг ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Остерської міської ради Козелецького району Чернігівської області.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 22 вересня 2017 року № 25-14814/14-17-сг затверджено проєкт землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га (кадастровий номер 7422010400:31:248:0002), розташованої на території Остерської міської ради Козелецького району Чернігівської області, та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22 травня 2020 року за № 209927874 за ОСОБА_1 12 жовтня 2017 року зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422010400:31:248:0002 для ведення особистого селянського господарства на території Остерської міської ради Козелецького району Чернігівської області на підставі наказу від 22 вересня 2017 року № 25-14814/14-17-сг. Тип власності: приватна, власник: ОСОБА_1 .
Рішенням Чернігівської обласної ради від 20 червня 2002 року на території Козелецького району було створено регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський» площею 87 672, 9 га за рахунок земель, що включаються до його складу без вилучення у землевласників та землекористувачів.
Згідно з довідкою відділу у Козелецькому районі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 06 червня 2017 року № 669/166-17 на час прийняття головним управлінням рішення про затвердження проєкту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 7422010400:31:248:0002 землі, за рахунок яких була відведена спірна земельна ділянка, обліковувалися як землі сільськогосподарського призначення (вид угідь - сіножаті), форма власності - державна.
Відомості в Державному земельному кадастрі про встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, зокрема меж територій РЛП «Міжрічинський» відсутні, землі не обліковувалися як землі природно-заповідного фонду.
Рішенням Чернігівської обласної ради № 15-17/VII від 04 квітня 2019 року було створено КЗ «Регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський» Чернігівської обласної ради».
Відповідно до пункту 1.4 Положення про КЗ «РЛП «Міжрічинський» він створюється без вилучення земель у існуючих власників.
Відповідно до довідки № 69 від 28 вересня 2020 року КЗ «РЛП «Міжрічинський» Чернігівської обласної ради створений на землях без вилучення їх у землевласників та землекористувачів, та в постійному користуванні земельних ділянок не має.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За загальним правилом, передбаченим статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частинах першій та другій статті 116 Земельного кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з частиною п`ятою статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
У частині першій та четвертій статті 186-1 ЗК України встановлено, що проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до вказаного органу за місцем розташування земельної ділянки оригінал проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Частиною третьою статті 186-1 ЗК України проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) території природно-заповідного фонду можуть використовуватися у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
У частині першій-четвертій статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» зазначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.
На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
Статтею 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку.
У частині першій та третій статті 152 ЗК України визначено, що власник або землекористувач земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі: шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор посилався на те, що у межах Чернігівської області на землях Козелецького та Чернігівського районів рішенням Чернігівської обласної ради від 20 червня 2002 року створений регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський» площею 78 753, 95 га. Відповідно до пунктів 1.4-1.5, 2.1 Положення про РЛП «Міжрічинський», затвердженого наказом Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області від 17 травня 2013 року, РЛП «Міжрічинський» є природоохоронною, науково-дослідною, культурно-освітньою, рекреаційною установою регіонального значення.
РЛП «Міжрічинський» входить до складу природно-заповідного фонду України і є науково-практичним полігоном для наукових досліджень у галузі природничих наук, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.
Відповідно до проєкту організації території, охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів і об`єктів регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський», затвердженого рішенням Чернігівської обласної ради від 27 листопада 2003 року «Про затвердження проєкту організації території регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський», земельна ділянка з кадастровим номером 7422010400:31:248:0002, знаходиться у межах РЛП «Міжрічинський» та відноситься до зони регульованої рекреації.
Також прокурор на підтвердження того, що земельна ділянка з кадастровим номером 7422010400:31:248:0002 знаходиться в межах РЛП «Міжрічинський» посилався на надану інженером-геодезистом інформацію.
Ухвалюючи рішення про залишення апеляційної скарги заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд не надав належної оцінки доводам прокурора щодо порушення порядку передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, не дослідив належним чином докази на підтвердження її місцезнаходження, не звернув уваги на межі РЛП «Міжрічинський», визначені у додатку № 1 до рішення Чернігівської обласної ради від 20 червня 2002 року, обмежившись висновками про те, що на час передання у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки вона за даними органів Держгеокадастру відносилася до земель сільськогосподарського призначення.
Відсутність розробленої документації із землеустрою зі встановленням у натурі меж земельної ділянки природно-заповідного фонду згідно з частиною четвертою статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» не може бути єдиною підставою для висновку про відсутність об`єкту природно-заповідного фонду, межі якого були визначені рішенням органу місцевого самоврядування (рішення Чернігівської обласної ради від 20 червня 2002 року, рішення Чернігівської обласної ради від 27 листопада 2003 року).
Припинення РЛП «Міжріченський», а також створення КЗ «РЛП «Міжріченський» не свідчить про необґрунтованість позовних вимог прокурора.
Отже апеляційний суд неналежним чином дослідив зібрані у справі докази, неправильно застосував положення статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
Зокрема у постановах від 13 серпня 2019 року у справі № 910/11164/16, від 26 лютого 2020 року у справі № 911/3315/17, від 16 вересня 2022 року у справі № 752/3090/19 Верховний Суд звертав увагу, що до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, що узгоджується із положеннями частини четвертої статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», а неналежне оформлення земельної ділянки не змінює її цільового призначення як віднесеної до земель природно-заповідного фонду і не звільняє органи державної влади від обов`язку діяти відповідно до встановленого чинним законодавством України порядку зміни цільового призначення та вилучення земельної ділянки.
Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог прокурора, не надав належної та повної оцінки усім доводам апеляційної скарги прокурора, не аргументував належним чином відхилення доводів позивача.
У відповідності до частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази і при цьому застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення спору, не встановлено, а суд касаційної інстанції
у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, при цьому не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у зазначених правових позиціях Верховного Суду, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно надати належну оцінку всім вищевикладеним доказам і обставинам та застосувати норми права у відповідності до висновків суду касаційної інстанції.
Витрати по сплаті судового збору підлягають розподілу за результатами вирішення спору по суті.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратуризадовольнити частково.
Постанову Чернігівського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович
