Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 185/4595/22
Провадження № 1-кп/185/209/23
В ИР ОК
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 лютого 2023 року м. Павлоград
Дніпропетровської області
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
його захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши під час запровадженого Указом Президента України № 64 від 24.02.2022 року воєнного стану в Україні, у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 62022050010000252 від 21.06.2022 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Київа, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, військовослужбовця військової служби за контрактом, водія 1-го десантно-штурмового взводу, 2-ї десантно-штурмової роти, 1-го десантно-штурмового батальйону в/ч НОМЕР_1 , старшого солдата, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
В С Т А Н О В И В :
Згідно зіст.1Закону України«Про оборонуУкраїни»,ст.1Закону України«Про правовийрежим воєнногостану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року № 2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22 травня 2022 року № 2263-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (постройовій частині) від 01 червня 2022 року №154 старшого солдата військовослужбовця військової служби за контрактом ОСОБА_5 призначено на посаду водія десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Водночас, згідно витягу із наказу командира військової частини- НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10 березня 2022 року № 69 на посаді заступника командира бригади з морально-психологічного забезпечення - начальника відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 по теперішній час проходить військову службу за контрактом підполковник ОСОБА_7 .
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньоїслужби ЗбройнихСил України(даліза текстом Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітетуі територіальноїцілісності України,забезпечення їїекономічної таінформаційної безпекиє найважливішимифункціями держави,справою всьогоУкраїнського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до ст. 28 Статуту, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця, наданні командирові(начальникові)права одноособовоприймати рішення,віддавати накази,а такожв забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Статтями 29, 31 Статуту також передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Статтею 32Статуту такожпередбачено,що підполковники засвоїми військовимзванням єначальниками длявійськовослужбовців рядового, молодшого і старшого сержантського і старшинського складу.
Також, відповідно до статті 72 Статуту, заступник командира бригади (полку, окремого батальйону) з морально-психологічного забезпечення в мирний і воєнний час відповідає за безпосередню організацію і проведення заходів морально-психологічного забезпечення; за військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу; за морально-психологічне забезпечення бойової готовності, бойової підготовки, виконання бойових завдань, правопорядку, повсякденної діяльності особового складу військової частини; за національно-патріотичну підготовку та інформаційну роботу, організацію дозвілля військовослужбовців, членів їх сімей, працівників військової частини, їх соціальний захист.
Заступник командира бригади (полку, окремого батальйону) з морально-психологічного забезпечення підпорядковується командирові та є прямим начальником усього особового складу полку (окремого батальйону).
Таким чином,заступник командирабригади зморально-психологічногозабезпечення начальниквідділення морально-психологічногозабезпечення військовоїчастини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_7 по відношеннюдо військовослужбовцявійськової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_5 був прямимначальником за своїм службовим становищем та за військовим званням, а останній підлеглими підполковника ОСОБА_7 .
Поряд із цим, статтею 35 Статуту, серед іншого, передбачено, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості, наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
Згідно зі статтею 36 Статуту, командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.
Стаття 37 Статуту визначає, що військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його , військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін . Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання.
Крім того, Статутом визначений зміст військової присяги, згідно якого кожний військовослужбовець, вступаючи на військову службу урочистоприсягає Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, накази командирів, неухильно додержуватисяКонституції Українита законів України, зберігати державну таємницю, а також присягає виконувати свої обов`язки в інтересах співвітчизників та ніколи не зраджувати Українському народові.
Згідно зіст.ст.6,11,16,127,128Статуту,ст.ст.3,4Дисциплінарного статутуЗбройних СилУкраїни такожпередбачено,що коженвійськовослужбовець зобов`язанийзнати йсумлінно виконувативимоги цьогоСтатуту,свято інепорушно додержуватисяКонституціїУкраїнита законівУкраїни,Військовоїприсяги,віддано служитиУкраїнському народові,сумлінно ічесно виконувативійськовий обов`язок, бутихоробрим,ініціативним ідисциплінованим, беззастережновиконувати наказикомандирів (начальників)і захищатиїх убою, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України , дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, вести бойовідії ініціативно,наполегливо,до повноговиконання поставленогозавдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни .
Більше того,ст.6Дисциплінарного статутуЗбройних СилУкраїни визначеноправо командира віддаватинакази ірозпорядження,а обов`язокпідлеглого їх виконувати,крім випадкувіддання явнозлочинного наказучи розпорядження.Наказ маєбути виконанийсумлінно,точно тау встановленийстрок. Відповідальністьза наказнесе командир,який йоговіддав. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
В свою чергу, старший солдат ОСОБА_5 достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку, проходження військової служби і підлеглості, свідомо допустив їх порушення, вчинивши в умовах воєнного стану військовий злочин за наступних обставин.
Так, у зв`язку з виконанням завдань за призначенням, пов`язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України військова частина НОМЕР_1 виконує завдання за призначенням на території Донецької та Луганської областях.
У травні2022року старший солдат ОСОБА_5 , разом з іншими військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 , прибули до місця тимчасовогорозташування тиловогопункту управління1десантно-штурмовогобатальйону військовоїчастини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 для подальшого проходження військової служби та виконання обов`язків військової служби за призначенням щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, в тому числі у безпосередньому зіткненні з противником.
18 червня 2022 року у зв`язку із скаргами на здоров`я, старшого солдата ОСОБА_5 було направлено до смт. Петропавлівка Павлоградського району Дніпропетровської області для проходження військово-лікарської комісії та вирішення питання щодо його придатності до проходження військової служби.
Після проходження військово-лікарської комісії старший солдат ОСОБА_5 повернувся до місці тимчасового розташування тилового пункту управління 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 .
Близько 09 години 03 хвилин 21 червня 2022 року старший солдат ОСОБА_5 , перебуваючи вмісці тимчасовогорозташування тиловогопункту управління1десантно-штурмовогобатальйону військовоїчастини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 отримав від заступника командира бригади з морально-психологічного забезпечення начальника відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_7 законний усний наказ щодо вибуття до командно-спостережного пункту 1 десантно-штурмового батальйону, розташованого в АДРЕСА_3 для подальшого виконання завдань у складі своєї роти.
Отримавши зазначенийусний наказпрямого начальникастарший солдат ОСОБА_5 ,будучи військовослужбовцемвійськової службиза контрактомта проходячиїї напосаді водія1десантно-штурмовоговзводу 2десантно-штурмовоїроти 1десантно-штурмовогобатальйону військовоїчастини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.17Закону України«Про оборонуУкраїни»,ст.1Закону України«Про військовийобов`язок івійськову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, близько 09 години 03хвилин 21 червня 2022 року, перебуваючи в місці тимчасового розташування тилового пункту управління 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , відкрито відмовився виконати зазначений наказ начальника, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, що могло призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України на зазначеній ділянці оборони
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 заявив про повне визнання своєї вини за ч.4 ст.402 КК України.
Разом з тим, зазначив про те, що вчинив інкриміновану йому непокору відкриту відмову виконати в умовах воєнного стану наказ начальника, не у зв`язку з тим, що злякався його виконувати, або з мотивів звичайного небажання, як про це зазначено в обвинувальному акті, а через незадовільний стан здоров`я, та не вилікувану травму плечового суглобу, яку він раніше отримав під час проходження військової служби.
При цьому, обвинувачений ОСОБА_5 показав суду, що на час вчиненого кримінального правопорушення він був військовослужбовцем військової служби за контрактом, водієм 1-го десантно-штурмового взводу, 2-ї десантно-штурмової роти, 1-го десантно-штурмового батальйону в/ч НОМЕР_1 , старшим солдатом.
21.06.2022 року, близько 09 год., він перебував в місці тимчасового розташування тилового пункту управління 1-го ДШБ в/ч НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , де від заступника командира бригади з морально-психологічного забезпечення в/ч НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_7 отримав наказ щодо відбуття до командно-спостерженого пункту 1-го ДШБ, розташованого в с.Адамівка, Краматорського району, Донецької області для подальшого виконання завдань у складі своєї роти.
Зазначений наказ він дійсно відмовився виконати. Але, не через боягузтво або з мотивів небажання, як про це зазначено в обвинувальному аткі, а через незадовільний стан здоров`я та не вилікувану на той час раніше отриману ним травму плечового суглобу, про що в місці відданя йому наказу він і повідомив підполковника ОСОБА_7 . Вказану травму він отримав ще в березні 2021 року під час стрибку з парашуту, мав лікарськи призначення на лікування, показання на необхідність хірургічного втручання й т.і., про що має відповідні медичні документи, але так і не вилікував її. Напередодні вчинення злочину він проходв ВЛК, де подавав скарги на свій стан здоров`я. Разом з тим, зафіксувавши у висновку ВЛК вказаний факт, належного лікування він так і не отримав.
Зауважив, що після проходження строковї військової служби в лавах Збройних Сил України в 1999-2000р.р., він, фактично, з початку тимчасової окупації російською федерацією сходу України, а саме, з 2015 року, захищав Україну зі зброєю в руках, неодноразово приймав участь у бойових діях та в безпосередніх прямих вогневих зіткненнях, під час чого не виявлялв боягузтва. З 2016 року має статус учасника бойових дій, про що отримав посвідчення НОМЕР_2 .
За період зазначеного часу та до 2022 року він проходив службу у різних підрозділах: - у 132-му разведбаті, в 36-й окремій бригаді морської піхоти, у військових частинах В 0213, А 2298, А 7021, тощо, де не допускав вчинення будь-яких правопорушень чи, навіть, проступків.
Аналогічну позицію обвинувачений ОСОБА_5 мав і під час фіксації вчиненого кримінального праовпорушення за його участі, що було досліджено судом в судовому засіданні.
Вказаним доказом зафіксовано вчинення обвинуваченим під час воєнного стану непокори, тобто вчинення відкритої відмови виконати наказ начальника, з посиланням обвинуваченим при цьому на власний незадовільний стан здоров`я та можливості, у разі потреби, надати на підтвердження мотивів відмови усі необхідні медичні документи.
Вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 в умовах воєнного стану непокори підтверджується наступними доказами.
Зокрема, вказаний факт в судовому засіданні підтвердили свідки правопорушення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Зазначені свідки, кожен окремо, зазначили суду, що 21.06.2022 року, близько 09 год., коли обвинувачений ОСОБА_5 перебував в місці тимчасового розташування тилового пункту управління 1-го ДШБ в/ч НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , він від заступника командира бригади з морально-психологічного забезпечення в/ч НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_7 отримав наказ щодо відбуття до командно-спостерженого пункту 1-го ДШБ, розташованого в АДРЕСА_3 для подальшого виконання завдань у складі своєї роти.
Отриманий від командира наказ обвинувачений ОСОБА_5 , маючи при цьому відповідний висновок ВЛК про свою придатність до військової служби, відмовився його виконати, посилаючись на незадовільний стан здоров`я.
Обставини надання командиром наказу та відмову ОСОБА_5 виконати наказ начальника з посиланням на незадовільний стан здоров`я вказані свідки підтвердили й під час проведення з ними слідчого експерименту від 21.06.2022 року, який, разом з відео-записом до нього були досліджені судом під час судового розгляду провадження.
Про скарги обвинуваченого ОСОБА_5 на свій стан здоров`я під час проходження військової служби підтвердив в судовому засіданні й свідок ОСОБА_11 .
Останній показав суду, що з травня 2022 року служив з обвинуваченим в одному підрозділі. Йому відомо, що ОСОБА_5 скаржився на свій стан здоров`я, пов`язаний з травмуванням руки, мав при собі ліки, які періодично приймав, тощо.
Вважає, що висновок ВЛК наразі оформлюється занадто спрощено та формально, ніхто не перевіряє скарги солдат на стан здоров`я, а непокора ОСОБА_5 , на його переконання, не була пов`язана з трусістю або ж з боягузтвом, оскільки раніше разом з ним він приймав участь у бойових діях, під час яких обвинувачений ОСОБА_5 не ховався за інших та не тікав з полю бою.
Відповідно до Витягів з наказів Міністерства Оборони України № 69 від 10.03.2022 року, а також № 139 та № 154 від 17.05.2022 та від 01.06.2022 року, відповідно, підполковник ОСОБА_7 на час інкримінованого злочину був начальником обвинуваченого Косарєва, а останній - суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України.
Відповідно до Контракту від 2019 року ОСОБА_5 був військовослужбовцем ЗСУ за контрактом.
Консультативним висновком лікаря військової частини НОМЕР_3 від 09.06.2022 року у обвинуваченого ОСОБА_5 зафіксовано діагноз та стан здоров`я, який потребує лікування.
Інстітутом травматології та ортопедії НАМН України в 2021 році було встановлено наявність у обвинуваченого ознак розриву суглобової губи у верхньому відділі з поширенням змін на якір біцепсу та інші пошкодження, скупчення рідини, тощо.
Військовим лікарем травматологічного відділення Клініки Ушкоджень Національного війьково-медичного клінічного центру «ГВКГ» МО України також було встановлено наявність у ОСОБА_5 хронічного захворювання 3 го ступеню в ділянці правого плечового суглоба з рекомендованим оперативним лікуванням.
Довідкою ВЛК від 18.06.2022 року ОСОБА_5 було визнано придатним до військової служби за контрактом. Вказаним Висновком також зафіксовано й низку захворювань у обвинуваченого, у тому числі і у ділянці плечового суглобу
Відповідно до ст.11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене КК України суспільно небезпечне винне діяння вчинене субьектом кримінального правопорушення.
Згідно зі ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Позиція обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до якої, він дійсно вчинив інкримінований йому злочин, але зробив це з мотивів незадовільного стану здоров`я, заслуговує на увагу, оскільки вказана позиція обвинуваченого підтверджена не тільки його власними послідовними заявами, а й такими доказами, як показання свідків кримінального правопорушення, кожен з яких підтвердив суду, що вчинену непокору обвинувачений мотивував незадовільним, як на його погляд, станом здоров`я, а також наданими суду медичними довідками, рекомендаціями та призначеннями з лікувальних установ.
З оглядуна аналізта співставленнядосліджених всудовому засіданнідоказів,які судвважає достовірними,допустими,належними тадостатніми дляпідтвердження висунутогообвинувачення,суд прийшовдо висновку,що винністьобвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення доказана повністю та підтверджена дослідженими у судовому засідання доказами.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 необхідно правильно кваліфікувати за ч. 4 ст. 402 КК України, як непокора,тобто відкритавідмова виконатинаказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
Одночасно суд приходить до висновку про те, що пред`явлене ОСОБА_5 обвинувачення у вчиненні вказаного кримінального правопорушення в частині того, що інкримінований злочин було вчинено ОСОБА_5 у зв`язку з тим, що останній злякався, чи то з мотивів небажання, та у группі осіб, як про це зазначено у обвинувальному акті не знайшло свого підтвердження, оскільки прокурором під час судового розгляду кримінального провадження не було надано жодного доказу на підтвердження висунутого у цій частині обвинувачення.
При цьому суд констатує, що вчинення інкримінованого ОСОБА_5 злочину у зв`язку зі скаргами на незадовільний стан здоров`я, як це було встановлено під час судового розгляду провадження, не впливає на кваліфікацію його дій, та не є обставиною, що виключає кримінальну відповідальність.
Поруч із зазначеним, така обставина, як незадовільний стан здоров`я, за умов вчинення злочину під час воєнного стану, не є тотожною з такими ганебними явищами, як боягузтво, звичайне небажання й т.і.
При призначеннівиду ірозміру покаранняобвинуваченому суд,у відповідностідо ст.ст.65-67КК Українивраховує,що обвинувачений ОСОБА_5 підлягає покаранню за вчинення зазначеного тяжкого кримінального правопорушення, має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв`язки, сім`ю.
Вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 вказаного злочину хоча й не призвело до настання тяжких наслідків, але за певних обставин могло призвести до прориву російськими окупаційними військами оборони Збройних Сил України.
З пом`якшувальних обставин суд враховує повне визнання обвинуваченим своєї вини в об`ємі скоєного, каяття та висловлений жаль з приводу вчиненого, активне сприяння встановленню істини у справі, наявність у обвинуваченого на утриманні малолітньої дитини - доньки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також той факт, що обвинувачений є учасником бойових дій, та раніше не був судимий.
Обтяжливі обставини у справі відсутні.
Приймаючи рішення про те, яким має бути вид та розмір покарання для обвинуваченого ОСОБА_5 за вчинення інкримінованого злочину суд зважає на те, що обвинувачений не має кримінального минулого, інкримінований злочин вчинив вперше, не має підозр у інших кримінальних провадженнях.
З огляду на те, що обвинувачений приймав активну участь в обороні та захисту Держави, починаючи ще з 2015 року, суд робить висновок про те, що він є особою з активною проукраїнською позицією. Крім того, обвинувачений перебуває у зрілому та дієздатному віці, маючи при цьому певний життєвий досвід захисту Батьківщини, який може стати в нагоді у майбутньому.
Останній також має досвід безпосередньої участі у війні з військами російської федерації та з 2016 року отримав статус учасника бойових дій.
Обвинувачений ОСОБА_5 , як про це по між іншого зазначено у його службовій характеристиці, є дисциплінованим військовослужбовцем, який ретельно виконує свою роботу, виявляє повагу до командирів та старших за військовим званням, тощо.
Встановлені судовим розглядом обставини вчинення злочину, вчинення інкримінованого злочину під час воєнного стану, хоча, в своїй сукупності, й свідчать про певну суспільну небезпеку обвинуваченого, разом з тим, з урахуванням позитивної особи винного, сукупності пом`якшуючих обставин, та відсутності обставин, що обтяжують покарання, приводять суд до висновку про те, що виправити обвинуваченого ОСОБА_5 та запобігти його злочинній діяльності можливо й без його ізоляції від суспільства, в зв`язку з чим, обвинувачений ОСОБА_5 має бути засудженим за ч.4 ст.402 КК України до покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням до покарання, що призначається, положень та обов`язків, передбачених ст.75.76 КК України.
На переконання суду, саме таке покарання, буде справедливим по відношенню до обвинуваченого ОСОБА_5 та відповідати приписам закону, зазначеним, зокрема у ст. 65 КК України, відповідно до яких, суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, особи винного та обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а також відповідно до положень ст. 50 КК України, яка визначає, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Доля речових доказів має бути вирішена у відповідності до ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374 КПК України суд, -
У Х В А Л И В :
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України.
ОСОБА_5 призначити покарання за ч.4 ст.402 КК України у виді позбавлення волі строком п`ять років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбуття призначеного за цим вироком основного покарання у вигляді позбавлення волі строком п`ять років, з іспитовим терміном два роки.
Зобов`язати ОСОБА_5 , у відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
До набрання вироком чинності запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - скасувати.
Звільнити ОСОБА_5 з під-варти в залі суду негайно.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в строк тридцять днів з дня його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1
