ОКРЕМА ДУМКА

судді Великої Палати Верховного Суду Желєзного І. В.

у справі № 380/24477/21 (провадження № 11-145апп22)

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

Рух справи

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо зменшення відсотків пенсії ОСОБА_1 з 85 до 70 % від грошового забезпечення та обмеження виплати нарахованої суми пенсії максимальним розміром; зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 1 квітня 2019 року на підставі довідки від 24 березня 2021 року № 57, виданої Головним управлінням ДФС у Львівській області, виходячи з 85 % грошового забезпечення без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведеної виплати та висновків суду, зазначених у судовому рішенні.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 18 лютого 2022 року позовні вимоги задовольнив.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 23 червня 2022 року апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Львівській області задовольнив частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року у справі № 380/24477/21 у частині визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Львівській області щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії при здійсненні її перерахунку на підставі довідки Головного управління ДФС у Львівській області від 24 березня 2021 року № 57 з 85 до 70 % грошового забезпечення та зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Головного управління ДФС у Львівській області від 24 березня 2021 року № 57 виходячи з 85 % грошового забезпечення - скасував та відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині. У решті рішення суду залишено без змін.

Не погодившись із цим судовим рішенням, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 липня 2022 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 30 листопада 2022 року на підставі частини четвертої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) передано справу за цим позовом на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав у цій справі для відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у зразковій справі № 240/5401/18, з огляду на таке.

Колегія суддів зазначила, що гарантією належного пенсійного забезпечення осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), є право на безумовний перерахунок розміру пенсії у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Таке право за своєю суттю направлене на збільшення розміру виплачуваної пенсії, а гарантія дотримання конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо недопущення зменшення такого розміру у випадку перерахунку пенсії, забезпечена виплатою пенсії в раніше встановленому розмірі.

Колегія суддів погодилась з твердженням суду апеляційної інстанції у цій справі, що:

- не вважатимуться дискримінаційними діями зменшення розміру пенсії за вислугу років з 85 до 70 % грошового забезпечення починаючи з 01 квітня 2019 року з огляду на мету регулювання політики соціального забезпечення та оновлену довідку від 25 березня 2021 року № 202/5 про розмір грошового забезпечення, оскільки такі не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав позивача, що є обов`язком відповідача здійснити такий перерахунок і виплату пенсії позивача з урахуванням проведених раніше виплат;

- за інакшого підходу може скластися ситуація, за якої військовослужбовці, які звільнені до 01 квітня 2014 року і займали аналогічну посаду, мали одне і теж військове звання, з такою ж вислугою років, однаковими додатковими видами грошового забезпечення та розміром премії, за оновленими довідками матимуть 80-90 % сум пенсії від грошового забезпечення, а військовослужбовці, що звільнені після 01 квітня 2014 року - 70 % сум пенсії від грошового забезпечення, що і призведе до дискримінації одних по відношенню до інших.

У порівнянні з періодом 2000-2014 років суттєво виросло матеріальне забезпечення військовослужбовців. Саме з грошового забезпечення діючих військових розраховуються розміри пенсій осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

На думку колегії суддів суду касаційної інстанції, сформована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18 правова позиція вже зараз призводить до того, що особи, які мають право на пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ, виходячи на пенсію у теперішній час, отримують виплати нижчі, аніж особи, яким пенсія виплачується на рівні 80-90 %, але з оновленого грошового забезпечення.

Окремо колегія суддів наголосила на тому, що у постанові від 21 грудня 2021 року у справі № 580/5962/20 (щодо пенсійного забезпечення колишніх працівників прокуратури) Верховний Суд відійшов від власних попередніх висновків у правовідносинах, подібних до спірних.

Розглядаючи зазначену справу, Верховний Суд, серед іншого, зазначив, що розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії, має бути співмірний з тим, що застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону, та працівників, яким вона була призначена відповідно до Закону України від 05 листопада 2011 року № 1789-XII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-XII), ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону № 1697-VII.

Також подібний правовий висновок зроблено в постанові Верховного Суду від 24 вересня 2021 року у справі № 620/5437/20 (справа щодо обчислення довічного грошового забезпечення судді).

Зокрема, у зазначеній справі Верховний Суд зазначив, що оскільки чинним Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для очислення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами. Слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного частиною третьою статті 141 Закону № 2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом № 1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді.

Тобто у зазначених справах Верховний Суд сформував підхід, за якого в разі внесення змін до пенсійного законодавства щодо відсоткового розміру пенсії / довічного грошового утримання в бік його зменшення при перерахунках пенсій / довічного грошового утримання слід застосовувати «нові» відсоткові значення за умови, якщо такий перерахунок не призведе до зменшення пенсії / довічного грошового утримання.

За таких обставин колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що було б правильним поширити зазначений підхід і на спірні правовідносини з наведених вище мотивів, а відтак, на думку колегії, у цьому випадку є необхідність відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у зразковій справі № 240/5401/18, сформувавши практику, за якої до правовідносин щодо перерахунку пенсій особам за нормами Закону № 2262-ХІІ пенсійному органу слід застосовувати чинну на момент здійснення перерахунку редакцію статті 13 цього Закону в частині визначення відсотка грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія (із законодавчо визначеним обмеженням, що якщо внаслідок перерахунку пенсій розміри пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, стають нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій).

12 січня 2023 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, якою справу № 380/24477/21 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії повернула до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що в ухвалі від 30 листопада 2022 року у справі № 380/2447/21 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не навів ґрунтовних підстав необхідності відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, та не погодилася з висновками колегії суддів, що у цій справі існують достатні, переконливі й об`єктивно спроможні чинники для прийняття справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

Однак з таким висновком не погоджуюсь, а тому відповідно до частини третьої статті 34 КАС України викладаю окрему думку.

Підстави та мотиви для висловлення окремої думки

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 1402-VIII Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (пункт 6 частини другої статті 36 Закону № 1402-VIII).

При цьому, на мою думку, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не наділений повноваженнями самостійно відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, не передаючи таку справу на її розгляд.

За приписами статті 45 цього ж Закону Велика Палата Верховного Суду є постійно діючим колегіальним органом Верховного Суду, яка у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Відповідно до частини четвертої статті 346 КАС суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, Велика Палата Верховного Суду може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від свого висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вирішує насамперед справи, в яких під загрозу може бути поставлене однакове застосування судами норм матеріального та дотримання норм процесуального права, а також для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду при передачі справи до Великої Палати Верховного Суду достатньо чітко і повно окреслила нагальні проблемні питання правозастосування в правовідносинах, що були предметом судового дослідження, з посиланням на практику Верховного Суду в подібних правовідносинах.

Крім того, на мою думку, мотивованим є висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо подібності правовідносин, оскільки термін «подібні правовідносини» може означати як правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і правовідносини, що є тотожними. Отже, предмет спору, підстави позову та фактичні обставини у справах, можуть різнитися до певної міри або бути ідентичними.

Вважаю, що в цьому випадку Велика Палата Верховного Суду за наявної мотивованої позиції про існування підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому її рішенні, не повинна вирішувати питання про наявність чи відсутність підстав для такого відступу під час вирішення питання про прийняття справи для продовження розгляду, такі питання слід вирішувати під час розгляду справи по суті.

Оскільки ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 листопада 2022 року є достатньо мотивованою щодо наявності обґрунтованих підстав для її прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 346 КАС України, не погоджуюсь із судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду щодо повернення цієї справи до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії.

Ураховуючи викладене, вважаю, що Велика Палата Верховного Суду повинна була постановити ухвалу про прийняття та призначення цієї справи до розгляду, а в разі відсутності / наявності необхідності у відступі від раніше викладених власних висновків щодо застосування норм права - повинна була наголосити на цьому у своїй постанові, прийнятій за результатами розгляду справи по суті.

Суддя: І. В. Желєзний