У Х В А Л А
12 січня 2023 року
м. Київ
Справа № 380/24477/21
Провадження № 11-145апп22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Штелик С. П.,
перевіривши наявність підстав для прийняття до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИЛА:
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо зменшення відсотків пенсії ОСОБА_1 з 85 до 70 % від грошового забезпечення та обмеження виплати нарахованої суми пенсії максимальним розміром;
- зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 1 квітня 2019 року на підставі довідки від 24 березня 2021 року № 57, виданої Головним управлінням ДФС у Львівській області, виходячи з розміру 85 % грошового забезпечення без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахування раніше проведеної виплати та висновків суду, зазначених у судовому рішенні.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 18 лютого 2022 року позовні вимоги задовольнив.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 23 червня 2022 року апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Львівській області задовольнив частково:
- рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року у справі № 380/24477/21 в частині визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Львівській області щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії при здійсненні її перерахунку на підставі довідки Головного управління ДФС у Львівській області від 24 березня 2021 року № 57 з 85 до 70 % грошового забезпечення та зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Головного управління ДФС у Львівській області від 24 березня 2021 року № 57 виходячи з розміру 85 % грошового забезпечення - скасував та відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині. У решті рішення суду залишено без змін.
ОСОБА_1 з указаним судовим рішенням суду апеляційної інстанції не погодився, тому звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У своїй касаційній скарзі заявник наголошує, що суд апеляційної інстанції незаконно скасував рішення суду першої інстанції в частині вимог щодо відсоткового значення розміру пенсії. Звертає увагу, що постанова апеляційного суду суперечить позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, висловленій у рішенні від 4 лютого 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18.
На час розгляду справи відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 25 липня 2022 року відкрив провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 30 листопада 2022 року на підставі частини четвертої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) передав справу за цим позовом на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Суд касаційної інстанції, перевіривши та обговоривши доводи касаційної скарги, порівнявши конституційні та законодавчі положення на основі фактичних обставин цієї справи та обставини, на підставі яких були ухвалені нижченаведені судові рішення, дійшов висновку про наявність підстав для відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у зразковій справі № 240/5401/18.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, обґрунтовуючи ухвалу про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зазначив таке.
Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач перебуває на обліку у відповідача з 19 квітня 2003 року як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).
ГУ ПФУ у Львівській області на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року у справі № 380/6987/21 здійснило перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки Головного управління ДФС у Львівській області від 24 березня 2021 року № 57 про розмір грошового забезпечення та встановило основний розмір пенсії - 70 % грошового забезпечення з урахуванням обмеження пенсії її максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб).
Позивач, вважаючи такі дії пенсійного органу при здійсненні перерахунку пенсії з 1 квітня 2019 року на підставі оновленої довідки щодо зменшення основного пенсії розміру з 85 % до 70 %, виплати пенсії із застосуванням обмеження виплат пенсії десятьма розмірами прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб протиправними, звернувся до суду.
Суд касаційної інстанції зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин розмір пенсії за вислугу років було встановлено статтею 13 Закону № 2262-ХІІ, відповідно до частини другої якої максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 %, до категорії 2, - 95 %.
Положення щодо максимального розміру пенсії, обчисленого відповідно до норм Закон № 2262-XII, у статтю 13 Закону № 2262-ХІІ внесені до виходу позивача на пенсію. Станом на 31 грудня 2004 року загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 % відповідних сум грошового забезпечення.
Зменшення відсотка грошового забезпечення, з якого розраховується розмір пенсії, обчисленої відповідно до статті 10 Закону № 2262-XII, відбувалось поступово. Так, на підставі Закону України від 4 липня 2002 року № 51-IV «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» у частині другій статті 13 Закону
№ 2262-ХІІ цифри «85», «95» і «90» замінено відповідно цифрами «90», «100» і «95», а слова і цифри «до категорій 2 і 3» замінено словами і цифрою «до категорії 2»; на підставі Закону № 3668-VI цифри «90» замінено цифрами «80» та на підставі Закону № 1166-VII цифри «80» замінено цифрами «70».
Отже, з 1 квітня 2014 року востаннє змінився відсоток грошового забезпечення, з якого розраховується розмір пенсії, що обчислюється відповідно до статті 13 Закону № 2262-XII, та станом на момент здійснення останнього перерахунку пенсії позивача такий становив 70.
Верховний Суд у рішенні від 4 лютого 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18 зазначив, що внесені законами № 3668-VІ та № 1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різняться за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років, є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка не зазнала змін у зв`язку з прийняттям законів № 3668-VІ та № 1166-VII.
Зазначене рішення залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року з аналогічним мотивуванням.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відступу від зазначеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
У Рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.
Колегія суддів зазначила, що гарантією належного пенсійного забезпечення осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ, є право на безумовний перерахунок розміру пенсії у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Таке право за своєю суттю направлене на збільшення розміру виплачуваної пенсії, а гарантія дотримання конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо недопущення зменшення такого розміру у випадку перерахунку пенсії, забезпечена виплатою пенсії в раніше встановленому розмірі.
Колегія суддів погоджується з твердженням суду апеляційної інстанції у цій справі, що:
- не вважатиметься дискримінаційними діями зменшення розміру пенсії за вислугу років з 85 до 70 % грошового забезпечення починаючи з 1 квітня 2019 року з урахуванням мети регулювання політики соціального забезпечення та оновленої довідки від 25 березня 2021 року № 202/5 про розмір грошового забезпечення, оскільки такі не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав позивача, що є обов`язком відповідача здійснити такий перерахунок і виплату пенсії позивача з урахуванням проведених раніше виплат;
- за інакшого підходу може скластися ситуація, за якої військовослужбовці, які звільнені до 1 квітня 2014 року і займали аналогічну посаду, мали одне і теж військове звання, з аналогічною вислугою років, однаковими додатковими видами грошового забезпечення та розміром премії, за оновленими довідками матимуть
80-90 % сум пенсії від грошового забезпечення, а ті, що звільнені після 1 квітня 2014 року - 70 % сум пенсії від грошового забезпечення, що і призведе до дискримінації одних по відношенню до інших.
До того ж суд касаційної інстанції наголосив, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, частина території України (Автономна Республіка Крим і місто Севастополь) є анексованою, деякі райони Донецької та Луганської областей є тимчасово окупованими. Починаючи з 24 лютого 2022 року збройна агресія російської федерації проти України набула повномасштабного характеру. Головну роль в обороні України відіграють Збройні сили України та інші військові формування, які своєю мужньою боротьбою здійснюють ефективний захист Української держави та Українського народу.
В умовах воєнного стану держава зобов`язана мобілізувати всі доступні їй ресурси для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії російської федерації проти України. Відтак усебічна підтримка військовослужбовців Збройних сил України є одним із засобів розширення оборонних можливостей держави.
Зокрема, на цей час (порівняно з 2000-2014 роками) суттєво виросло матеріальне забезпечення військовослужбовців. Саме з грошового забезпечення діючих військових розраховуються розміри пенсій осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
На думку колегії суддів суду касаційної інстанції, сформована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18 правова позиція вже зараз призводить до того, що особи, які мають право на пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ, виходячи на пенсію у теперішній час, отримують виплати нижчі, аніж особи, яким пенсія виплачується на рівні 80-90 %, але з оновленого грошового забезпечення.
Окремо колегія суддів наголосила на тому, що у постанові від 21 грудня 2021 року у справі № 580/5962/20 (справа щодо пенсійного забезпечення колишніх працівників прокуратури) Верховний Суд відійшов від власних попередніх висновків у правовідносинах, подібних до спірних.
Розглядаючи зазначену справу, Верховний Суд, серед іншого, зазначив, що розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії, має бути співмірний з тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом №1697-VII порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону, та працівників, яким вона була призначена відповідно до Закону № 1789-XII, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону №1697-VII».
Також подібний правовий висновок зроблено в постанові Верховного Суду від 24 вересня 2021 року у справі № 620/5437/20 (справа щодо обчислення довічного грошового забезпечення судді).
Зокрема, у зазначеній справі Верховний Суд зазначив, що оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами… Слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного частиною третьої статті 141 Закону № 2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом № 1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді.
Тобто, у зазначених справах Верховний Суд сформував підхід, за якого в разі внесення змін до пенсійного законодавства щодо відсоткового розміру пенсії / довічного грошового утримання в бік його зменшення при перерахунках пенсій / довічного грошового утримання слід застосовувати «нові» відсоткові значення за умови, якщо такий перерахунок не призведе до зменшення пенсії / довічного грошового утримання.
Отже, за таких обставин колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що було б доцільно поширити зазначений підхід і на спірні правовідносини з наведених вище мотивів, а відтак, на думку колегії, у цьому випадку є необхідність відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у зразковій справі № 240/5401/18.
З огляду на це колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що у спірних правовідносинах слід сформувати практику, за якої до правовідносин щодо перерахунку пенсій особам за нормами Закону
№ 2262-ХІІ пенсійному органу слід застосовувати чинну на момент здійснення перерахунку редакцію статті 13 цього Закону в частині визначення відсотка грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія (із законодавчо визначеним обмеженням, що в разі якщо внаслідок перерахунку пенсій розміри пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій).
Відповідно до частини четвертої статті 346 КАС суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Відповідно у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме має застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду (частина друга статті 356 КАС).
Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, Велика Палата Верховного Суду може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від її висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм.
За змістом частини четвертої статті 346 КАС суд передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Виходячи із загальної теорії права елементами правовідносин є суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, з метою застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини» таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та / чи їх специфічний об`єкт. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід визначати з огляду на те, які правовідносини є спірними, порівнювати права та обов`язки сторін цих правовідносин відповідно до правового чи їх договірного регулювання (пункт 31) з урахуванням обставин кожної конкретної справи (пункт 32).
Так, у справі № 240/5401/18, від висновку у якій висловив намір відступити Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, та у справі № 380/24477/21, яка розглядається, спір виник щодо зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом № 2262-ХІІ, при здійсненні перерахунку пенсії у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» відповідно до статті 63 указаного Закону, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
У справі № 580/5962/20 спір стосується щодо пенсійного забезпечення колишніх працівників прокуратури, а саме щодо правовідносин про визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру».
У справі № 620/5437/20 спір стосується обчислення довічного грошового забезпечення судді, а саме щодо правовідносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, з урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що в ухвалі від 30 листопада 2022 року у справі № 380/2447/21 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не навів ґрунтовних підстав необхідності відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 вересня 2021 року у справі № 620/5437/20, від 21 грудня 2021 року у справі № 580/5962/20, які ухвалені за інших фактичних обставин, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 240/5401/18.
За таких обставин Велика Палата Верховного Суду не може погодитися з тим, що існують достатні, переконливі й об`єктивно спроможні чинники для прийняття справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду із запропонованих колегією суддів касаційного суду підстав.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»). Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково збігається з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року в справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), № 28342/95, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення ЄСПЛ від 29 листопада 2016 року «Парафія греко-католицької церкви міста Люпені та інші проти Румунії» (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania), № 76943/11, § 123). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року «С.В. проти Сполученого Королівства» (S.W. v. тне United Kingdom), № 20166/92, § 36).
Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують, оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», № 20372/11, § 65; від 21 жовтня 2013 року «Дель Ріо Прада проти Іспанії» (Del Rio Prada v. Spain), № 42750/09, § 93).
Відповідно до частини шостої статті 347 КАС якщо Велика Палата дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 248, 346, 347, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Справу № 380/24477/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії повернути до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. Б. ПрокопенкоСудді: І. В. Григор`єва К. М. Пільков М. І. Гриців О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко І. В. Желєзний І. В. Ткач Л. Й. Катеринчук О. С. Ткачук Г. Р. Крет В. Ю. Уркевич Л. М. Лобойко С. П. Штелик
