ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/24477/21 пров. № А/857/6300/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Запотічного І.І., Шавеля Р.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року, ухвалене суддею Чаплик І.Д. у м. Львові у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі №380/24477/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -
ВСТАНОВИВ:
16 грудня 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просив визнати протиправними дії щодо зменшення відсоткого значення пенсії з 85% до 70 % від грошового забезпечення та обмеження виплати нарахованої суми пенсії максимальним розміром; зобов`язати здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 на підставі оновленої довідки довідки №57 від 24.03.2021, виданої Головним управлінням ДФС у Львівській області, виходячи з розміру 85% грошового забезпечення без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахування раніше проведених виплати та висновків суду, зазначених у судовому рішенні.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі №380/1147/20 проведено з 01.01.2018 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з відсмоткового значення розміру пенсії 85% грошового забезпечення; на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 у справі №380/6987/21 проведено з 01.04.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки, розмір якої обрахований як 70% від грошового забезпечення, та з урахуванням обмеження максимальним розміром пенсійна виплата становить 18540,00 грн, тобто з урахуваном норм, що діяли на час здійснення перерахунку пенсії
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку у відповідача з 19.04.2003 як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року у справі №380/6987/21 здійснило перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки Головного управління ДФС у Львівській області №57 від 24.03.2021 про розмір грошового забезпечення та встановлено основний розмір пенсії - 70% грошового забезпечення з урахуванням обмеження пенсії максимальним розміром пенсії (десять прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб) (а.с.15).
Позивач, вважаючи такі дії пенсійного органу при здійсненні перерахунку пенсії з 01.04.2019 на підставі оновленої довідки щодо зменшення основного пенсії розміру з 85% до 70%, виплати пенсії із застосуванням обмеження виплат пенсії десятьма розмірами прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб протиправними, звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
В даному випадку, право позивача на перерахунок пенсії з 05.03.2019 є беззаперечним, а передумовою для проведення перерахунку є оформлення Головним управлінням ДФС у Львівській області довідки від 24.03.2021 №157, яка містить інформацію про розмір грошового забезпечення позивача за нормами чинними на 05.03.2019 відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 за посадою, яку обіймав позивач на день звільнення зі служби, та, окрім посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, містить інформацію щодо розмірів інших надбавок та премії.
Відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до п. 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Конституційний Суд України, керуючись частиною третьою статті 61 Закону України "Про Конституційний Суд України", вважає, що з підстав, наведених у цьому Рішенні, підлягають визнанню такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення першого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, згідно з якими "максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
Приписами п.п. 1, 2 резолютивної частини вказаного рішення, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень;
Положення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 20.12.2016 втратили чинність, оскільки є неконституційними.
Крім того, положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в цілому визнано неконституційним з 20 грудня 2016 року, що означає, що з 20 грудня 2016 року відсутня частина 7 статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а отже, зміни внесені Законом України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774 VIII до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для обмеження пенсії, призначеної у відповідності до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , максимальним розміром.
Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 06.11.2018 у справі № 522/3093/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 16.04.2020 у справі №620/1285/19, від 09.11.2020 у справі №813/678/18, від 09.02.2021 у справі №1640/2500/18.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Проте вказаний Закон містить посилання на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який є спеціальним законом щодо призначення та виплати пенсії військовослужбовців. Норма щодо обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовців у вказаному спеціальному законі визнана неконституційною, тобто Конституційний Суд України визнав неконституційним обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром, а тому відповідач не може застосовувати положення ст. 2 Закону України №3668 від 08.07.2011 при призначенні/перерахунку пенсії позивача.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо обмеження пенсії при здійсненні перерахунку з 01.04.2019 максимальним розміром, передбаченим статтею 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Саме втановлення пенсійному органу (відповідачу у справі) зобов`язання виплатити пенсію без обмеження максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, передбаченого ст 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", є належним та ефективним заходом захисту порушених прав позивача та забезпечить їх ефективне відновлення.
Щодо решти позовних вимог суд апеляційної зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що заявлені правовідносини між позивачем та пенсійним органом, пов`язані із перерахунком пенсії, неодноразово були предметом судового розгляду.
Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року у справі №380/1147/20 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 85% до 70% сум грошового забезпечення з 01.01.2018.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2018 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 85% сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/6987/21 від 21.07.2021 визнано протиправним та скасовано рішення Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Управління пенсійного забезпечення Головного управління ПФУ у Львівській області від 25.03.2021 №202/5 про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок з 01.04.2019 пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки Головного управління ДФС у Львівській області №57 від 24.03.2021 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 та провести виплату з урахуванням раніше проведених пенсійних виплат.
Щодо доводів позивача про протиправне зменшення пенсійним органом при перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки відсоткового обрахунку пенсії максимальним розміром 70% відповідних сум грошового забезпечення, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Розміри пенсії за вислугу років встановлено статтею 13 Закон №2262-XII, відповідно до частини 2 якої максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Положення щодо максимального розміру пенсії, обчислений відповідно до норм Закон №2262-XII у статтю 13 внесені до виходу позивача на пенсію, та станом на 31.12.2004 загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Зменшення відсотку грошового забезпечення з якого розраховується розмір пенсії, обчисленої відповідно до статті 10 Закону №2262-XII, відбувалось поступово. Так, на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ»» від 04.07.2002 № 51-IV у частині другій статті 13 Закону №2262-ХІІ цифри « 85», « 95» і « 90» замінено відповідно цифрами « 90», « 100» і « 95», а слова і цифри «до категорій 2 і 3» замінити словами і цифрою «до категорії 2»; на підставі Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI цифри « 90» замінено цифрами « 80» та на підставі Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII цифри « 80» замінено цифрами «70».
Останні зміни обумовлені необхідністю запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні, збільшення надходжень до бюджету та удосконалення окремих положень Податкового кодексу України, а також необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів, недопущення втрат бюджету, та забезпечення соціальної підтримки громадян, виходячи з фінансових можливостей держави.
Отже, з 01.04.2014 змінився відсоток грошового забезпечення з якого розраховується розмір пенсії, яка обчислюється відповідно до статті 13 Закону №2262-XII, та станом на 01.01.2018 момент здійснення перерахунку пенсій в централізованому порядку, такий становив «70».
Обмеження ж щодо застосування зазначених положень до попередньо призначених військовослужбовцям пенсій за вислугу років законодавцем не встановлені ні у самому Законом України «Про запобігання фінансовій катастрофі та створення передумов для економічного зростання в Україні», ні у Законі №2262-XII.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення.
Проте, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Слід зауважити, що аналіз практики Європейського суду з прав людини, яка згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами з Конвенцією як джерело права, вказує на те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке поле для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.
Таким чином, ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з`ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.
За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа «Valkov and Others v. Bulgaria» (заява № 2033/04); справа «Khoniakina v. Georgia» (заява №17767/08)).
Хоча виплати соціального страхування є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак зміна, після набрання рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18 законної сили, відсоткової складової грошового забезпечення, з якого розраховується розмір пенсії особам, яким така призначена у відповідності до Закону № 2262-ХІІ, не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав.
Окрім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що може скластися ситуація, за якої військовослужбовці, які звільненні до 01.04.2014 і займали аналогічну посаду, мали одне і теж військове звання, з аналогічною вислугою років, однаковими додатковими видами грошового забезпечення та розміром премії за оновленими довідками матимуть 80% - 90% сум пенсії від грошового забезпечення, а ті, що звільнені після 01.04.2014 - 70% сум пенсії від грошового забезпечення, що і призведе до дискримінації одних по відношенні до інших.
Слід зауважити, що розмір пенсії позивача з 01.04.2019, з урахуванням всіх складових, зазначених в оновленій довідці, та з застосуванням 70 відсотків грошового забезпечення, з якого перерахований розмір пенсії, не ставить його у невигідне становище, оскільки право на соціальне забезпечення за ним збережене, позивач не позбавлений засобів для існування та не підданий ризикові недостатності таких засобів для життя.
На переконання суду апеляційної інстанції не вважатиметься дискримінаційними діями зменшення розміру пенсії за вислугу років з 85% до 70% грошового забезпечення починаючи з 01.04.2019 з врахуванням мети регулювання політики соціального забезпечення та оновленої довідки від 25.03.2021 №202/5 про розмір грошового забезпечення, оскільки такі не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав позивача, що є обов`язком відповідача здійснити такий перерахунок і виплату пенсії позивача з врахуванням проведених раніше виплат.
Наведені обставини в своїй сукупності під час вирішення спірних правовідносин залишилися поза увагою суду першої інстанції, що має наслідком скасування судового рішення та відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За правилами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (п.1, п.2 ч.9 ст.139 КАС України).
Відповідно до ст.322 КАС України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
В розумінні ч. 1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до квитанції від 13.12.2021 (а.с.6, зворот) позивачем до суду першої інстанції при зверненні з позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Таким чином, оскільки документально підтвердженими судовими витратами позивача є сплачений судовий збір, розмір якого є обгрунтованим та пропорційним до предмета спору, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про його стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строки, встановлені статтею 309 КАС України.
Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 317, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити частково, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року у справі №380/24477/21 в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії при здійсненні її перерахунку на підставі довідки Головного управління ДФС у Львіській області №57 від 24.03.2021 з 85% до 70% грошового забезпечення та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Головного управління ДФС у Львіській області №57 від 24.03.2021, виходячи з розміру 85% грошового забезпечення - скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп. сплаченого судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко судді І. І. Запотічний Р. М. Шавель
