Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
"27" грудня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3724/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання К.С. Пірожковій
за участю представників:
від позивача Іващенко В.О.,
від відповідача не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення (вх. № 2-1120/22 від 18.11.2022 р.) у справі № 916/3724/22 за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди в розмірі 95997097,30 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди в розмірі 95997097,30 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що всупереч статутним положенням АТ Фінростбанк, Закону України Про банки і банківську діяльність, приписів Національного банку України заступник Голови Правління АТ Фінростбанк та водночас виконуюча обов`язки Голови Правління - Подгорниц Юлія Валеріївна здійснила протиправні операції шляхом укладення договорів застави майнових прав № 3-Ю/12/055 від 28.08.2012 р., № 1448/13-ЮР від 27.12.2013 р. та № 1461/14-ЮР від 17.01.2014 р. за договорами міжбанківських вкладів №ММ27996DG від 22.01.2014 р., № 271213.03-МБД від 27.12.2013 р. та № 170114.01-МБД від 17.01.2014 р. та відступлення права вимоги за цими договорами, в забезпечення вимог за кредитними договорами позичальників, що не мали реальної мети обслуговувати та повернути кредитні кошти, без оформлення належного та співмірного із сумою застави забезпечення, що призвело до заподіяння відповідачем шкоди банку в розмірі 95997097,30 грн.
Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 13.12.2021 р. № 916/3724/21 позовну заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без руху, при цьому встановлено 10-денний строк для усунення заявником виявлених судом недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
28.12.2021 р. від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої позивачем додано розрахунки сум процентів за договорами міжбанківських вкладів №ММ279960С від 22.01.2014 р., № 271213.03-МБД від 27.12.2013 р. та № 170114.01-МБД від 17.01.2014 р., а також більш якісно виготовлені копії наступних доказів: змін до статуту ПАТ Фінростбанк, затверджених загальними зборами акціонерів від 11.10.2013 р., договору № 3-Ю/12/055 застави майнових прав від 28.08.2012 р., додаткового договору № 1 від 22.01.2014 р. до договору № 3-Ю/12/055 застави майнових прав від 28.08.2012 р., договору міжбанківського вкладу (депозиту) № 271213.03-МБД від 27.12.2013 р., протоколу електронного аукціону № UA-EA-2019-02-18-000018-b. Також позивачем надано до матеріалів заяви нотаріально засвідчений переклад SWIFT повідомлення від 10.09.2014 р. на українську мову. Стосовно надання доказів розміщення 28.08.2012 р. АТ Фінростбанк депозиту в АТ Авант-Банк у сумі 30000000,00 грн. згідно договору від 28.08.2012 р. позивач зазначив, що такі докази відображені на сторінці 25 виписки АТ Фінростбанк, рядок: призначення: видача депозиту зг. договору №ММ27996ВС від 28.08.2012 з ПАТ АВАНТ БАНК та на сторінці 5 виписки АТ Авант-Банк, рядки: Док. №139972, Призи, плат \ МБД отрим., уг. №, АТ Фінростбанк, 6.75%, 28.08.2012 - 28.02.2014. Разом з тим щодо надання кредитних договорів № К-Ю/12/037 від 28.08.2012 р., № 888/1-13 від 27.12.2013 р. та № 33/1-14 від 17.01.2014 р. позивач зазначив, що не має можливості надати їх до матеріалів позову, оскільки в Фонду гарантування вкладів фізичних осіб такі договори відсутні.
Так, з огляду на ненадання позивачем кредитних договорів № К-Ю/12/037 від 28.08.2012 р., № 888/1-13 від 27.12.2013 р. та № 33/1-14 від 17.01.2014 р. господарський суд ухвалою від 14.01.2022 р. позовну заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без руху, при цьому встановлено 10-денний строк для усунення заявником виявлених судом недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
24.01.2022 р. від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач вказав, що, по-перше, кредитні договори № К-Ю/12/037 від 28.08.2012 р., № 888/1-13 від 27.12.2013 р. та № 33/1-14 від 17.01.2014 р. не є доказами, які обґрунтовують позовні вимоги; по-друге, позивач не має можливості їх надати, оскільки в Фонду гарантування вкладів фізичних осіб такі договори відсутні; по-третє, при розгляді даного питання позивач вважає, що слід врахувати висновки з аналогічного питання, викладені в постановах Верховного суду України від 28.01.2019 р. по справі № 905/1729/18 та від 10.04.2019 р. по справі № 905/2043/18.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.01.2022 р. позовну заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3724/21, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому призначено підготовче засідання.
08.06.2022 р. представником відповідача було подано до суду відзив на позовну заяву.
01.07.2022 р. від представника позивача на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив.
18.07.2022 р. представником відповідача були подані до суду заперечення на відповідь на відзив.
22.07.2022 р. від НБУ надійшли до суду витребувані ухвалою від 01.07.2022 р. копії документів.
27.07.2022 р. представником відповідача були подані до суду додаткові пояснення по справі.
05.08.2022 р. від позивача на електронну адресу суду надійшла відповідь на додаткові пояснення по справі.
У підготовчому засіданні 10.08.2022 р. представником відповідача було подано суду заяву про орієнтовний розрахунок судових витрат, в якій зазначено, що відповідач уклала з Адвокатським об`єднанням Консалтингова фірма Домінанта? договір про надання правової допомоги № 18/05 від 18.05.2022 р. та додаток № 1 до договору, в якому сторони погодили вартість правової допомоги в суді першої інстанції по даній справі. Так, відповідач зазначає, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат на правову допомогу у суді першої інстанції становить 159000,00 грн.
12.09.2022 р. від позивача на електронну адресу суду надійшло заперечення на орієнтовний розрахунок судових витрат. У даних запереченнях позивач звертає увагу суду на позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену у постанові від 12.11.2019 р. у справі № 904/4494/18, згідно якої у разі, якщо разом із першою заявою по суті спору до суду першої інстанції стороною не подано до суду попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи, то її вимоги щодо такого відшкодування є необґрунтованим. При цьому, з огляду на відсутність у поданих документах, зокрема у: відзиві, запереченнях на відповідь на відзив, додаткових поясненнях по справі та клопотанні про приєднання доказів до матеріалів справи відповідачем не наведено жодного попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, на думку позивача, суд повинен відмовити у відшкодуванні судових витрат на правову допомогу.
19.09.2022 р. від представника відповідача до суду надійшли додаткові пояснення щодо орієнтовного розрахунку судових витрат. Так відповідач зазначає, що положення статті 124 ГПК України не передбачають прямим процесуальним наслідком, у випадку неподання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, відмову у задоволенні такої заяви, однак за змістом частина 2 статті 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Тобто на думку відповідача, застосування відповідних положень статті 124 ГПК України вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин кожної справи.
Відповідач наголошує, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10.06.2021 р. у справі № 927/201/20).
Наразі відповідач зазначає, що заява про орієнтовний розрахунок суми судових витрат була подана відповідачем у підготовчому судовому засіданні, крім того, підготовче судове засідання по справі триває, що не позбавляє можливості позивача належним чином підготуватися до спростування витрат заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а тому такі доводи позивача є безпідставними.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.10.2022 р. у справі № 916/3724/21 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 20 жовтня 2022 р.
У судовому засіданні господарського суду 20 жовтня 2022 року по справі № 916/3724/21 було протокольно оголошено перерву до 03 листопада 2022 року.
У судовому засіданні господарського суду Одеської області 03 листопада 2022 року по справі № 916/3724/21 було протокольно оголошено перерву до 14 листопада 2022 року.
Рішенням господарського суду Одеської області від 14 листопада 2022 року у справі № 916/3724/21 у задоволенні позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди в розмірі 95997097,30 грн. відмовлено.
18.11.2022 р. відповідач ОСОБА_1 звернулась до господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення (вх. № 2-1120/22), в якій просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 159000,00 грн.
Відповідно до ч. 2-4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.11.2022 р. у справі № 916/3724/21 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цій справі прийнято до провадження та розгляд заяви призначено в засіданні суду на 07 грудня 2022 р. о 15:15.
Розгляд заяви у судовому засіданні, призначеному на 07.12.2022 р. о 15 год. 15 хв., не відбувся у зв`язку з відсутністю живлення електроенергії в адміністративній будівлі суду через аварійні відключення енергопостачання у м. Одесі, спричинені масовими ракетними обстрілами ворогом енергетичної інфраструктури України, про що господарським судом складено відповідну довідку.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.12.2022 р. у справі № 916/3724/21 розгляд заяви призначено в засіданні суду на 27 грудня 2022 р.
08.12.2021 р. до господарського суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли заперечення проти заяви від 15.11.2022 р. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в яких позивач вказує на необхідність відмовити у задоволенні вказаної заяви. Так, позивач звертає увагу суду на позицію Великої Палати Верховного Суду, є наведену у постанові від 12.11.2019 р. справі № 904/4494/18, згідно якої у разі, якщо разом з першою заявою по суті спору до суду першої інстанції стороною не подано суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, а отже її вимоги щодо такого відшкодування є необґрунтованими. Також Фонд гарантування вкладів фізичних осіб наголошує, що 07.06.2022 р. представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, 18.07.2022 р. представником відповідача було подано заперечення на відповідь на відзив, 27.07.2022 р. представником відповідача були подані додаткові пояснення по справі; 28.07.2022 р. представником відповідача було подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи. При цьому у вищезазначених процесуальних документах представником відповідача не наведено попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку з розглядом справи. Крім того, до зазначених процесуальних документів в якості окремого документу орієнтовного розрахунку суми судових витрат також не було надано. Як наголошує позивач, лише 09.08.2022 р. до суду представником відповідача подано заяву про орієнтовний розрахунок судових витрат в розмірі 159000,00 грн.
Окрім зазначеного представник позивача, звертає увагу на розбіжності в назвах документів, виявлені при ознайомленні з додатками до заяви про ухвалення додаткового рішення, зокрема, документи мають назви: Договір про надання правової допомоги; Додаток №1 до Договору про надання правової допомоги; Перелік виконаних робіт за Договором про надання адвокатських послуг. Отже, позивач зазначає, що договір, додаток №1 та перелік виконаних робіт мають різні назви, у першому випадку це договір про надання правової допомоги, у другому - договір про надання адвокатських послуг. Так, позивач вважає, що вказані обставини суперечать Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, оскільки ст. 26 цього закону визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. При цьому договір про надання адвокатських послуг законодавством не передбачено. На думку позивача, зазначені обставини є підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Незважаючи на те, шо адвокат не може надавати послуги згідно з вимогами Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, а в договорі зазначено, що клієнт зобов`язаний своєчасно у встановлені цим договором строки оплачувати послуги об`єднання відповідно до умов, визначених даним договором (п. 4 2.5 договору).
Зазначене, на думку позивача, свідчить про те, що має бути домовленість про розмір оплати (гонорару) за надані послуги (п.5.1.12 договору), якої немає, а додаток № 1 до договору такої домовленості не містить, тобто невідомо з яких підстав у клієнта виникає обов`язок оплачувати саме заявлену суму, а не меншу.
При цьому згідно з умовами додатку № 1 до договору заявлено (п. 3 додатку №1), що розрахунок ОСОБА_1 з Об`єднанням проводиться протягом 3-х днів з моменту виставлення рахунку клієнту. Проте, як наголошує позивач, до суду зазначені виставлені рахунки не надано, що свідчить, шо договір, так і не виконаний, а тому відсутні підстави для покладення витрат на позивача, які не були понесені.
Крім того, викликають у позивача сумнів фактичного здійснення оплати наступні факти:
-договір та додаток № 1 укладено 18.05.2022 р.;
-згідно п. 5.1.12 об`єднання має право одержувати оплату (гонорар) за надані послуги;
-згідно п. 1 додатку № 1 до договору вартість правової допомога становить 4000,00 дол. США;
-згідно квитанції №42 від 18.05.2022 р. сплачено 50000,00 грн.;
-згідно квитанції №43 від 19.05.2022 р. сплачено 50000,00 грн.;
-згідно квитанції №44 від 20.05.2022 р. сплачено 50000,00 грн.;
-згідно квитанції №45 від 18.05.2022 р. (субота, вихідний день) сплачено 9 000,00 грн.;
-перелік виконаних робіт складений 14.11.2022 р.
Таким чином, позивач звертає увагу, що 18.05.2022 р. було укладено договір про надання правової допомоги та додаток №:1 до договору. При цьому за умовами договору об`єднання одержує оплату за надані послуги. Проте, ОСОБА_1 , сплатила за ще ненадані послуги впродовж 18.05.2022 р. - 23.05.2022 р., що підтверджується квитанціями. До того ж, додатком № 1 передбачено що вартість правової допомоги становить 4000,00 дол. США, а ОСОБА_1 сплатила 159000,00грн. З огляду на зазначене, позивач вважає, що Адвокатське об`єднання 23.05.2022 р. отримало від ОСОБА_1 159000,00 грн., проте заяву про орієнтовний розрахунок суми судових витрат в розмірі 159000,00 грн. було подано до суду лише 15.09.2022 (через чотири місяці після сплати).
Також позивач звертає увагу, що згідно п.1 додатку №1 від 18.05.2022 до договору, сторони погодили що вартість правової допомога в суді першої інстанції становить грошовий еквівалент 4000 дол. США у гривні за курсом, по поточному ринковому курсу купівлі долара США на день оплати. Позивач зауважує, що термін поточний ринковий курс не передбачений чинним Законодавством України. Натомість, Постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 496, затверджено Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів. Згідно до ч. 1 Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, Національний банк України установлює офіційний курс гривні до іноземних валют.
Так, з відкритого загальнодоступного джерела index.minfm.com.ua, офіційний курс гривні до долара США станом з 18.05.2022 по 23.05.2022 р. (дати квитанцій до прибуткових касових ордерів) становив: 1 дол. США = 29,25 грн.
Отже, позивач наголошує, що 4000,00 дол. США х 29,25 грн. = 117000,00 грн. Таким чином позивач наголошує, що така сума є значно меншою, ніж заявлена згідно заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, 159 000,000 грн.
Окрім того, позивач окремо звертає увагу суду на той факт, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є юридичною особою публічного права, виконує від імені держави України покладені на нього функції, визначені законом, зокрема і має обов`язком подавати позови до пов`язаних з банками осіб в порядку ст. 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, а тому покладення неспівмірних витрат, на державу вважаємо абсолютно невиправданим і несправедливим. Таким чином позивач заявляє про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу до фактично понесених витрат, завищення таких витрат до відшкодування, а тому заявлені витрати у розмірі 159000,00 грн. до відшкодування вважає несправедливими. Також, на думку позивача, відсутня об`єктивна необхідність покладення витрат на сторону позивача, зважаючи на те, що позов не є відверто безпідставним, а поданий органом, який виконує функції держави, визначені законом і на виконання обов`язку, який покладений законом.
07.12.2022 р. від ОСОБА_1 надійшли пояснення на заперечення проти заяви від 15.11.2022 р. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у яких відповідач звертає увагу суду на позицію ВП ВС у справі № 904/4494/18 від 12.11.2019 р., у якій за ствердженнями відповідача, ВП ВС у даній постанові взагалі не досліджувала питання щодо судових витрат, а лише послалась на ст. 124 ГПК України. Крім того, ВП ВС не звернула увагу, що стаття 124 ГПК України не містить імперативну норму щодо обов`язкової відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат, в даному випадку, законодавець передбачив право суду вирішувати це питання в кожному випадку окремо.
Щодо зазначених позивачем розбіжностей в назвах документів відповідач повідомляє, що вказані розбіжності є технічною помилкою, та не можуть слугувати підставою для відмови у відшкодуванні судових витрат. Вказаний документ має назву: Перелік виконаних робіт за договором про надання адвокатських послуг № 18/05 від 18.05.2022 року по справі № 916/3724/21. Тобто, в самій назві документу вказані реквізити договору та зазначається номер справи. Крім того, в тексті документу також зазначається, що вартість виконаних робіт визначається відповідно до додатку №1 від 18.05.2022 року до договору про надання правової допомоги № 18/05 від 18.05.2022 року та становить 159000,00 грн. Так, відповідач вказує, що підписаний перелік виконаних робіт стосується робіт за договором про надання правової допомоги № 18/05 від 18.05.2022 року по справі № 916/3724/21 (далі - Договір), а тому дані посилання представника позивача є недоречними. Також відповідач зазначає, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст (а не назви) (ВС КГС №910/1801/21 від 07.07.2022 р.).
Щодо фактичного здійснення оплати, а саме тверджень позивача про те, що ОСОБА_1 сплатила кошти за ще ненадані послуги, відповідач вважає, що адвокатом Іващенко І.В. перекручено умови договору. Відповідач звертає увагу на те, що у додатку №1 від 18.05.2022 року до договору про надання правової допомоги № 18/05 від 18.05.2022 року сторони встановили фіксований розмір оплати робіт за договором в суді першої інстанції та зазначили, що розрахунок клієнта з об`єднанням проводиться протягом 3-х днів з моменту виставлення рахунку клієнту в національній та/або іноземній валюті України. Також окремо відповідач зауважує, що клієнтом ОСОБА_1 підписано перелік виконаних робіт від 14.11.2022 р. за договором, що свідчить про те, що Об`єднання надало послуги ОСОБА_1 по вказаній справі в суді першої інстанції в повному обсязі, а тому вказані заперечення представника позивача є безпідставними.
Стосовно ненадання до суду в якості доказів понесення судових витрат виставлені рахунки ОСОБА_1 відповідач вказує, що Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 року по справі № 379/1418/18 зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Відповідно до Постанови Верховного Суду по справі № 640/18402/19 від 28.12.2020 р. гонорар адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не потребує надання детального опису робіт. Отже, на думку відповідача, ні законодавство, ні судова практика, не вимагає в якості доказів понесення судових витрат надавати рахунки виставлені адвокатом клієнту, а тому дані аргументи сторони позивача позбавлені жодного сенсу.
Також відповідач зазначає стосовно вартості правової допомоги та повідомляє, що ч. 2 ст. 524 та ч. 2 ст. 533 ЦК допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. В даному випадку, враховуючи економічну ситуацію в країні в договорі курс долара був визначений не за офіційним курсом НБУ, а за поточним середнім ринковим курсом купівлі долара, що не суперечить нормам чинного законодавства.
Окрім того, відповідач заперечує стосовно тверджень позивача щодо неспівмірності заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу до фактично понесених витрат та відсутності об`єктивної необхідності покладення витрат на сторону позивача. Відповідач наголошує, що саме позивач вирішив звернутися до суду з позовом про стягнення збитків, а тому відповідач була змушена звертатися за допомогою до адвокатів та нести відповідні витрати на правову допомогу, в свою чергу заперечення позивача про те, що відсутня об`єктивна необхідність покладення витрат на сторону позивача є абсурдними. Щодо співмірності заявлених до відшкодування витрат відповідач зауважує, що лише ціна позову становить 95997097,30 грн., і у випадку б доведення вини ОСОБА_1 по справі, вона була б змушена виплачувати дані кошти, а тому правова допомога у даній справі у розмірі 159000 грн. є повністю співмірною зі справою. Крім того, на вартість також вплинули і складність справи, час витрачений адвокатами на надання правової допомоги, обсяг наданих послуг, значний публічний інтерес, про що було детально описано в заяві про ухвалення додаткового рішення.
09.12.2022 р. від представника позивача до суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, яке призначене на 27.12.2022 р. об 11 год. 00 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EAZYCON.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.12.2022 р. клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про участь у судовому засіданні для розгляду зави Подгорниц Юлії Валеріївни про ухвалення додаткового рішення по справі № 916/3724/21, яке призначене на 27 грудня 2022 р. задоволено.
22.12.2022 р. від представника відповідача до суду надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності відповідача та його представників.
За приписами ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Отже, неявка відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду вищевказаної заяви позивача, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути заяву відповідача за його відсутності.
Дослідивши матеріали заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення (вх. № 2-1120/22 від 18.11.2022 р.) у справі № 916/3724/22 та матеріали справи, суд зазначає наступне.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Наразі слід зазначити, що під час ухвалення господарським судом Одеської області рішення від 12.09.2022 р. у справі № 916/3724/22 про відмову у задоволенні позову було вирішено питання щодо розподілу судових витрат в частині сплаченого судового збору, питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішувалось.
Згідно ст. 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Так, з наведених положень ГПК України випливає, що вирішення питання про судові витрати здійснюється шляхом ухвалення судом додаткового рішення.
В ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що при поданні доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:
- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;
- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Слід зазначити, що недотримання процедури розгляду питання про стягнення судових витрат за надання правничої допомоги унормованої Господарським процесуальним кодексом України, є підставою для відмови в задоволенні відповідного клопотання заявника про відшкодування за рахунок іншої сторони понесених витрат, пов`язаних із послугами адвоката.
Також частиною 1 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Заявами по суті справи відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
У даному випадку відповідачем у тексті відзиву та у запереченнях на відповідь на відзив не було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Окрім того приписи ч. 8 ст. 129 ГПК України чітко визначають, що сторона має зробити відповідну заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Так, відповідачем така заява про надання доказів понесення витрат до закінчення дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду відповідачем була зроблена в заяві про орієнтовний розрахунок судових витрат.
Між тим разом із відзивом на позов від 07.06.2022 р. (вх. 9978/22 від 08.06.2022 р.) та запереченнями на відповідь на відзив (вх. № 13526/22 від 18.07.2022 р.) відповідач міг надати копії наявного договору про надання адвокатських послуг від 18.05.2022 р., додатку № 1 від 18.05.2022 р. до договору № 180/5 від 18.05.2022 р., в яких визначено ціну договору та порядок розрахунків між сторонами, які вже були укладені і підписані між відповідачем та адвокатом. Тим більш відповідач мав би зазначити, що ним вже понесено витрати у розмірі 159000,00 грн. та надати копії квитанцій: № 42 від 18.05.2022 р. на суму 50000,00 грн., № 43 від 19.05.2022 р. на суму 50000,00 грн., № 44 від 20.05.2022 р. на суму 50000,00 грн., № 45 від 23.05.2022 р. на суму 9000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів заяви про ухвалення додаткового рішення, 18.05.2022 р. між Адвокатським об`єднанням Консалтингова фірма Домінанта? (об`єднання) та Подгорниц Юлією Валеріївною (замовник) укладено договір № 18/05 про надання правової допомоги, відповідно до п. 2.1. якого об`єднання зобов`язується надавати правову допомогу клієнту, направлену на представництво та захист інтересів клієнта в судах усіх інстанцій щодо справ в яких приймає участь клієнт пов`язаних з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
Правова допомога полягає у:
-зборі та правовому аналізі інформації, документів та матеріалів, що стосуються справи;
-ознайомлення з матеріалами справи в суді;
-наданні усних та письмових консультацій, роз`яснень з правових питань, що стосуються справи;
-складанні позовної заяви, відзиву а також інших процесуальних документів передбачених процесуальним законодавством (заяв, клопотань, пояснень тощо);
-виконанні окремих доручень Клієнта, що стосується справи;
-представництві клієнта в судах усіх інстанцій та юрисдикцій, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування з питань, що стосуються справи зі всіма правами, що надаються законом клієнту;
-реалізації будь-яких інших дій в порядку і в обсязі, передбаченому чинним законодавством України, під час надання правової допомоги, передбаченої даним договором.
В п. 6.1. договору №18/05 сторони погодили, що порядок розрахунків клієнта з об`єднанням здійснюються на підставі цього договору та додатків до нього в національній та/або іноземній валюті України.
Вартість правової допомоги за даним договором сторони визначають в додатках до цього договору, що є його невід`ємною частиною, по кожній судовій справі окремо (п 6.2 . договору №18/05).
У п. 1 додатку № 1 від 18.05.2022 р. до договору про надання правової допомоги № 18/05 від 18.05.2022 р. сторони погодили, що по справі № 916/3724/21 за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди, вартість правової допомоги в суді першої інстанції становить грошовий еквівалент 4000 дол. США у гривні за курсом, по поточному ринковому курсу купівлі долара США на день оплати. Вартість правової допомоги в суді апеляційної інстанції по даній справі становить грошовий еквівалент 2000 дол. США у гривні за курсом, по поточному ринковому курсу купівлі долара США на день оплати.
Згідно п. 2 додатку № 1 від 18.05.2022 р. до договору про надання правової допомоги № 18/05 від 18.05.2022 р. сторони погодили, що у випадку відмови суду у задоволенні позовних вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по справі Клієнт зобов`язується виплатити Об`єднанню в якості винагороди (гонорар успіху) у розмірі 10000 (десять тисяч) дол. США у гривні за курсом, по поточному ринковому курсу купівлі долара США на день оплати.
Положеннями п. 3 додатку № 1 від 18.05.2022 р. до договору про надання правової допомоги № 18/05 від 18.05.2022 р. передбачено, що розрахунок клієнта з об`єднанням проводиться протягом 3-х днів з моменту виставлення рахунку клієнту в національній та/або іноземній валюті України.
З огляду на вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що станом на момент подання відзиву, так і заперечень на відповідь на відзив, відповідач мав можливість вказати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Адже, на момент подання відзиву, так і заперечень на відповідь на відзив, відповідач був обізнаний з загальною вартістю всієї суми за надання послуг по договору № 18/05 від 18.05.2022 р., а також відповідно відповідач міг вказати розмір вже понесених витрат і сформувати орієнтований розмір витрат, які позивач ще очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Тим більш положення ч. 3 ст. 124 ГПК України наділяють заявника правом на зміну розміру витрат, зокрема: попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відтак, господарський суд Одеської області доходить висновку, що всупереч наведеним приписам законодавства відповідачем разом із першою заявою по суті спору (відзивом та заперечення на відповідь на відзив) не подано до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи № 916/3724/21.
Положеннями п. 6 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Поряд з цим відповідно до ч. 2 ст. 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Як вже зазначалось вище, приписами ст. 124 ГПК України закріплено вимогу для кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою першої заяви по суті спору, оскільки з огляду на статтю 124 ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.
На необхідності подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені, наголосив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 14.02.2019 р. у справі № 916/24/18.
Зазначені положення ст. 124 ГПК України забезпечують дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ГПК України, та крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення по справі) здійснювати розподіл судових витрат. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 910/9784/18.
Принцип рівності сторін є одним із елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Останній потребує "справедливої рівноваги сторін": кожна сторона повинна мати розумну можливість надати свою позицію в умовах, які не створюють для неї суттєвих незручностей порівняно з іншою стороною (рішення у справі "Івон проти Франції" від 24.07.2003, рішення у справі "Нідерест-Хубер проти Швейцарії" від 18.02.1997).
Відповідно до частини 3 статті 2 ГПК України одними з основних засад (принципів) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін.
Суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Між тим матеріали даної справи свідчать про те, що при подачі до суду Подгорниц Юлії Валеріївни відзиву не зазначено попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат на правову допомогу, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи судом, також відповідач не обґрунтував наявність об`єктивних причин, які унеможливили заявлення нею попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат разом із відзивом на позов за реальної можливості визначити та зазначити конкретну суму, сплачену за надання адвокатських послуг, а також вказати який орієнтований розмір витрат відповідача, які він очікує понести в зв`язку із розглядом справи.
У такому випадку вищенаведена норма ч. 2 ст. 124 ГПК України надає суду право у разі невиконання стороною обов`язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору. Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 сформульовано висновки про те, що оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач разом із першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, суд відмовляє у відшкодуванні таких судових витрат.
Поряд з цим Верховний Суд у додатковій постанові від 21.05.2020 р. у справі №922/2167/19 наголошує, що застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи, а також інших чинників, зокрема, дій або бездіяльності сторони або її представника під час розгляду справи.
Наразі щодо доводів позивача про відсутність належних доказів оплат відповідачем адвокатських послуг суд враховує позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, та позицію Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19, відповідно до яких витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Разом з тим господарський суд враховує те, що по суті позовних вимог позивач виграв спір, адже судом було підтримано правову позицію позивача про спричинення відповідачем збитків банку. В судовому рішенні у даній справі господарський суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість заявлених вимог позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди в розмірі 95997097,30 грн. Однак, у задоволенні позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб судом було відмовлено з огляду на сплив строку позовної давності.
Разом з тим відповідно до положень ч. 9 ст.129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Отже, в даному випадку господарський суд враховує, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а відтак, відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК, суд покладає на відповідача всі судові витрати на правничу допомогу, пов`язані із розглядом справи у суді першої інстанції, незалежно від результатів вирішення спору.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
Враховуючи зазначене, господарський суд дійшов висновку, що заява відповідача - ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат на правову допомогу у розмірі 159000,00 грн. у зв`язку із розглядом даної справи не підлягає задоволенню.
В свою чергу з огляду на вказане, суд не вбачає підстав для ухвалення додаткового рішення про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вказаних витрат на правову допомогу.
Керуючись ст.ст. 129, 221, 244, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,
суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення (вх. № 2-1120/22 від 18.11.2022 р.) у справі № 916/3724/21 відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Повний текст ухвали підписано 16 січня 2023 р. у зв`язку відсутністю стабільного електропостачання в адміністративній будівлі господарського суду Одеської області.
Суддя В.С. Петров
