open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 916/3724/21
Моніторити
Окрема думка судді /04.06.2024/ Касаційний господарський суд Постанова /04.06.2024/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /18.04.2024/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /01.04.2024/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /18.03.2024/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /21.02.2024/ Касаційний господарський суд Окрема думка судді /08.02.2024/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /08.02.2024/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /11.01.2024/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /14.12.2023/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /30.11.2023/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /26.10.2023/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /19.10.2023/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /31.08.2023/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /17.08.2023/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /07.08.2023/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /24.07.2023/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /21.06.2023/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /24.04.2023/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /14.03.2023/ Південно-західний апеляційний господарський суд Постанова /14.03.2023/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /28.02.2023/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /22.02.2023/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /24.01.2023/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /24.01.2023/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /12.01.2023/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /27.12.2022/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /13.12.2022/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /07.12.2022/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /30.11.2022/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /29.11.2022/ Господарський суд Одеської області Рішення /14.11.2022/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /03.10.2022/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /10.08.2022/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /01.07.2022/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /10.05.2022/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /05.05.2022/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /16.03.2022/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /16.02.2022/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /14.02.2022/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /24.01.2022/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /13.01.2022/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /13.12.2021/ Господарський суд Одеської області
emblem
Справа № 916/3724/21
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Окрема думка судді /04.06.2024/ Касаційний господарський суд Постанова /04.06.2024/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /18.04.2024/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /01.04.2024/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /18.03.2024/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /21.02.2024/ Касаційний господарський суд Окрема думка судді /08.02.2024/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /08.02.2024/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /11.01.2024/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /14.12.2023/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /30.11.2023/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /26.10.2023/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /19.10.2023/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /31.08.2023/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /17.08.2023/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /07.08.2023/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /24.07.2023/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /21.06.2023/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /24.04.2023/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /14.03.2023/ Південно-західний апеляційний господарський суд Постанова /14.03.2023/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /28.02.2023/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /22.02.2023/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /24.01.2023/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /24.01.2023/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /12.01.2023/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /27.12.2022/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /13.12.2022/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /07.12.2022/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /30.11.2022/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /29.11.2022/ Господарський суд Одеської області Рішення /14.11.2022/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /03.10.2022/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /10.08.2022/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /01.07.2022/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /10.05.2022/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /05.05.2022/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /16.03.2022/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /16.02.2022/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /14.02.2022/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /24.01.2022/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /13.01.2022/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /13.12.2021/ Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3724/21

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання К.С. Пірожковій

за участю представників:

від позивача - Іващенко В.О.,

від відповідача - Маршук Ю.С., Цвігун В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди в розмірі 95997097,30 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди в розмірі 95997097,30 грн., посилаючись на наступне.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 15.07.2014 р. № 409 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 15.07.2014 р. прийнято рішення № 55 "Про запровадження з 16.07.2014 р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацією ПАТ "Фінростбанк"", відповідно до якого розпочато з 16.07.2014 процедуру виведення ПАТ "Фінростбанк" з ринку та здійснення тимчасової адміністрації на три місяці з 16.07.2014 р. по 16.10.2014 р.

Крім того, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 16.10.2014 р. №660 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Фінростбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 16.10.2014 р. №113 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Фінростбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".

Рішеннями виконавчої дирекції Фонду від 12.10.2015 р. №187, від 16.10.2017 р. та від 08.10.2018 р. № 2719 продовжувався строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "Фінростбанк" до 09.07.2019 р. включно.

Так, позивач зазначає, що в ході здійснення ліквідаційної процедури Банку, на виконання частини третьої статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон про СГВФО) виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 25.12.2014 р. №268/14 "Про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Фінростбанк", відповідно до якого (з урахуванням змін, внесених на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування від 13.06.2019 р. №1506) загальна сума акцептованих вимог кредиторів станом на 01.06.2019 р. становить 68496332,88 грн., в свою чергу не задоволеними залишились вимоги кредиторів у зв`язку із відсутністю майна для їх задоволення на суму 681648539,59 грн.

Наразі позивач посилається на положення ч. 2 ст. 53 Закону про СГВФО, згідно яких за результатами проведення ліквідації банку Фонд складає ліквідаційний баланс та звіт, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду. Звіт складається відповідно до нормативно-правових актів Фонду і має містити, зокрема, відомості про реалізацію майна банку та задоволення вимог кредиторів та/або вичерпання можливостей здійснення заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів.

Так, позивач вказує, що на виконання вимог Закону, виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 13.06.2019 р. № 1506 "Про завершення ліквідаційної процедури АТ "Фінростбанк". За результатами проведення процедури ліквідації Банку Фондом встановлено, що обсяг незадоволених вимог кредиторів АТ "Фінростбанк" за недостатністю його майна становить 681648539,59 грн. Зокрема, відповідно до Звіту уповноваженої особи Фонду, затвердженого Виконавчою дирекцією Фонду 13.06.2019 р. №1506, у зв`язку з затвердженням ліквідаційного балансу АТ "Фінростбанк" незадоволені вимоги Фонду гарантування як кредитора третьої черги становлять 530358924,23 грн.

Частинами 3-5 статті 53 Закону про СГВФО встановлено, що ліквідаційна процедура банку вважається завершеною з моменту затвердження ліквідаційного балансу, а банк ліквідованим - з моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. У день внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Фонд надсилає Національному банку України звіт про виконання ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс. Не пізніше наступного робочого дня після внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про припинення банку Фонд оприлюднює на офіційному веб-сайті Фонду інформацію про завершення ліквідаційної процедури банку та припинення банку як юридичної особи.

Як зазначає позивач, на виконання вимог Закону про СГВФО, 09.07.2019 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення АТ "Фінростбанк" як юридичної особи, а отже, ліквідація банку вважається завершеною, а сам банк ліквідованим, що підтверджується відповідним повідомленням, розміщеним на офіційному сайті ФГВФО та витягом з ЄДР.

При цьому позивач звертає увагу на положення ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції на дату подачі позову), згідно яких банк відповідає за своїми зобов`язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства. Учасники банку відповідають за зобов`язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Разом із тим позивач наголошує, що в редакції Закону України "Про банки і банківську діяльність", яка діяла на дату вчинення збиткової операції, власники істотної участі, керівники банку (крім керівників відокремлених підрозділів банку) за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неплатоспроможності банку несуть відповідальність. На власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов`язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.

Пов`язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність. Пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов`язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

Позивач зазначає, що відповідно до абз. 13 ч. 1 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вимоги до банку, незадоволені в результаті ліквідаційної процедури та продажу майна (активів) банку на дату складення ліквідаційного балансу, вважаються погашеними.

При цьому у відповідності до абз. 15 ч. 1 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд має право звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану кредиторам, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення процедури ліквідації, - у випадку припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", як юридичної особи.

Також позивач звертає увагу на положення ч. 6 ст. 52 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", де передбачено, що особи, зазначені у частині п`ятій цієї статті, у разі, якщо шкоду (збитки) було завдано внаслідок спільного прийняття рішення, вчинення спільної дії чи бездіяльності, несуть солідарну відповідальність. У разі невиконання вимог про відшкодування шкоди (збитків) особами, визначеними у частині п`ятій цієї статті, Фонд звертається до суду про відшкодування шкоди (збитків).

Крім того, з урахуванням п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 13.05.2020 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності", який набрав чинності 23.05.2020 р., позивач зазначає, що на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб покладено обов`язок вжити заходів для забезпечення задоволення вимог кредиторів до банку/відшкодування заподіяної шкоди (збитків) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для подальшого спрямування колишнім кредиторам банку, процедура ліквідації якого була розпочата до дня набрання чинності цим Законом у разі виявлення операцій, що призвели до заподіяння шкоди (збитків), виявлення осіб, які брали участь у таких операціях і виявлення розміру заподіяної шкоди (збитків).

Таким чином, на виконання приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фондом гарантування заявлено даний позов до ОСОБА_1 , яка, будучи заступником Голови правління Банку та водночас виконуючою обов`язки Голови Правління АТ "Фінростбанк", приймала недобросовісні та необґрунтовані рішення, вчиняла на їх виконання дії та допустила бездіяльність в частині нездійснення належного контролю за діяльністю виконавчих органів товариства, діючи всупереч інтересів Банку та його кредиторів, завдала останнім шкоду (збитки).

За ствердженнями позивача, порушуючи вимоги чинного законодавства (зокрема, ст. ст. 44, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. 92 Цивільного кодексу України), нормативно-правових актів Національного банку України, внутрішніх положень Банку, відповідач приймав необґрунтовані рішення та вчиняв дії (допускав бездіяльність), які суперечили інтересам Банку та його кредиторів, зокрема, щодо укладення договору застави майнових прав за договором банківського вкладу в забезпечення вимог за кредитним договором позичальника, що не мав реальної можливості для обслуговування та повернення кредитних коштів, без оформлення належного та співмірного із сумою застави забезпечення.

Як зазначає позивач, внаслідок підписаних відповідачем договорів, Банком було здійснено збиткові операції, а саме:

1) договір застави майнових прав № 3-10/12/055 від 28.08.2012 р. за договором про надання міжбанківського депозиту № MM27996DG від 22.01.2014 р., в забезпечення вимог за кредитним договором № К-ІО/12/037 від 28.08.2012 р., укладеного між ТОВ "Приватконсалтінг" та АТ "Авант-Банк";

2) договір застави майнових прав № 1448/13-ЮР від 27.12.2013 р. за договором міжбанківського вкладу (депозиту) № 271213.03-МБД від 27.12.2013 р., в забезпечення вимог за кредитним договором № 888/1-13 від 27.12.2013 р., укладеного між ТОВ "Бізнес Та Інформаційні Технології" та АТ АБ "Порто-Франко";

3) договір застави майнових прав № 1461/14-ЮР від 17.01.2014 р. за договором міжбанківського вкладу (депозиту) № 170114.01-МБД від 17.01.2014 р., в забезпечення вимог за кредитним договором № 33/1-14 від 17.01.2014 р., укладеного між ТОВ "Компанія з управління активами "Прайвєд Еквіті" та АТ АБ "Порто-Франко".

За ствердженнями позивача, під час здійснення ліквідаційної процедури АТ "Фінростбанк" Фондом гарантування виявлено, що внаслідок здійснення відповідачем завідомо збиткових вищезазначених операцій, які прямо суперечили інтересам АТ "Фінростбанк" та його кредиторам, Банку завдано збитків на суму 95997097,30 грн.

Так позивач зазначає, що на виконання ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", 06.10.2021 р. Фонд гарантування звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної АТ "Фінростбанк" та його кредиторам. Проте, за ствердженнями позивача, зазначена вимога станом на день подання позову не була задоволена.

З огляду на вищевикладене, позивач зазначає, що оскільки протиправність дій та рішень в.о. Голови правління АТ "Фінростбанк" призвели до погіршення його фінансового становища та подальшої неплатоспроможності, внаслідок чого Фонд гарантування з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів кредиторів наділений процесуальною можливістю звернутися до суду з позовом до особи, рішенням, діями (в тому числі вчиненими правочинами, операціями, укладеними договорами) та/або бездіяльністю якої завдано шкоди (збитків) банку, про повне відшкодування заподіяної шкоди, що підтверджується нижчевикладеним.

Згідно з вимогами ч. 9 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кошти, стягнуті та/або одержані Фондом з осіб, зазначених у частині п`ятій цієї статті, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів банку, зазначених у пунктах 1-8 частини першої цієї статті, які виникли у зв`язку із завданням їм шкоди (збитків) внаслідок незадоволення їхніх вимог, у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, після відшкодування витрат Фонду, понесених у зв`язку із стягненням шкоди (збитків). А припинення банку як юридичної особи, на думку позивача, не є підставою та не призводить до закінчення чи припинення процесів, позовів чи проваджень, що були ініційовані відповідно до цієї частини Фондом, та не є підставою для звільнення від відповідальності та/або припинення відповідальності осіб, проти яких такі процеси, позови чи провадження були ініційовані. Усі вимоги Фонду у зв`язку із такими процесами, позовами або провадженнями, у тому числі всі вимоги про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної кредиторам (колишнім кредиторам) банку, не припиняються з припиненням банку.

З огляду на зазначене, позивач наголошує, що пов`язаними особами (особи, які мають істотну участь, керівники, тощо) АТ "Фінростбанк", якими, зокрема, (але не виключно) були прийняті рішення/вчинені дії, які спричинили шкоду Банку та його є Подгорниц Юлія Валеріївна - Заступник Голови Правління Банку.

За ствердженнями позивача, факт вчинення збиткової операції під час зайняття посади, підтверджується Наказом "Про вступ на посаду" від 26.11.2008 р. №140-К; договором застави майнових прав №3-Ю/12/055 від 28.08.2012 р. та додатковим договором №1 від 22.01.2014 р.; договором застави майнових прав № 1448/13-ЮР від 27.12.2013 р.; договором застави майнових прав № 1461/14-ЮР від 17.01.2014 р.; заявою про звільнення від 22.04.2014 р. та Наказом про припинення трудового договору № 226-К від 05.05.2014 р.

Щодо обставин заподіяння шкоди АТ "Фінростбанк" діями в.о. Голови Правління та протиправної поведінки відповідача, позивач зазначає наступне.

Згідно висновків Правління Національного банку України, викладених в Постанові "Про віднесення ПАТ "Фінростбанк" до категорії проблемних? від 12.06.2014 р. № 350/БТ, AT "Фінростбанк" мав високий ризик ліквідності, що становило загрозу своєчасного та в повному обсязі виконання ним зобов`язань перед вкладниками та іншими кредиторами, і його діяльність не відповідала вимогам банківського законодавства і нормативно-правових актів Національного банку України. Саме до таких висновків прийшов Національний банк України за результатами проведення інспекційної перевірки AT "Фінростбанк" з питань виконання зобов`язань перед вкладниками та кредиторами банку та з окремих питань якості активів, яка проводилась з 22.05.2014 р. по 06.06.2014 р., якою встановлені випадки невиконання в строк вимог клієнтів.

Так, позивач вказує, що перевіркою НБУ встановлено наступне: "Станом на 22 травня 2014 AT "Фінростбанк" не викопало вимог 13 вкладників - фізичних осіб щодо повернення вкладів на загальну суму 1,7 млн. гри. та 9 юридичних осіб щодо виконання розрахункових документів на загальну суму 16,2 млн. грн., строк виконання яких настав більше ніж п`ять робочих днів тому. Станом на 10 червня 2014 на рахунках Банку обліковуються не виконані в строк документи клієнтів - фізичних осіб у сумі 17,4 млн. гри. та юридичних осіб - 22,1 млн. грн. Керівництво і власники AT "Фінростбанк" не вживають необхідних заходів щодо приведення діяльності цього Банку у відповідність до вимог законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України.?

З огляду на викладене, позивач вважає, що висновками НБУ встановлено, що основні проблеми з ліквідністю AT "Фінростбанк" виникли у зв`язку з проведенням невиваженої політики з управління активів, їх низької (негативно класифікованої') якості, наявність концентрацій у кредитному портфелі, ризикові вкладення у активні операції (бланкове кредитування), що й поставило під загрозу невиконання зобов`язань перед вкладниками та іншими кредиторами Банку.

Так, на думку позивача, зважаючи на вищевикладені численні порушення в діяльності AT "Фінростбанк" та у зв`язку з погіршенням фінансового стану Банку, державний регулятор на підставі статей 73, 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність? та глави 12 розділу II Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.08.2012 р. №346, прийняв постанову від 12.06.2014 р. №350/БТ "Про віднесення ПАТ "Фінростбанк" до категорії проблемних?, оскільки його діяльність не відповідає вимогам нормативно-правових актів НБУ.

Позивач зазначає, що зі змісту постанови НБУ вбачається, що АТ "Фінростбанк" до НБУ надавало недостовірну звітність, що призвело до суттєвого викривлення показників фінансового стану Банку. Крім того, постановою Правління Національного банку України зобов`язано керівництво Банку невідкладно вжити заходів щодо приведення діяльності АТ "Фінростбанк" до вимог банківського законодавства та розробити ефективний план фінансового оздоровлення.

При цьому позивач вказує, що АТ "Фінростбанк" 19 червня 2014 р. надіслало Програму фінансового оздоровлення та заходи щодо приведення діяльності банку до вимог банківського законодавства, які були надіслані на доопрацювання, в зв`язку з наявністю зауважень, зокрема відсутністю заходів з термінового погашення заборгованості перед клієнтами, будь-яких підтверджень щодо збільшення акціонерами статутного капіталу. АТ "Фінростбанк" 25 червня 2014 р. надіслало План фінансового оздоровлення, в якому немає письмових підтверджень акціонерів стосовно збільшення статутного капіталу на 50,0 млн.грн., інформації про напрями використання коштів, які надійдуть на рахунки субординованого боргу, та внесків за незареєстрованим статутним капіталом, а також конкретних розрахунків щодо виконання зобов`язань перед фізичними особами зі щомісячною розбивкою. Так, позивач зазначає, що у поданих з планом документах, міститься запевнення акціонера банку - ОСОБА_2 про внесення ним у строк до 10.07.2014 р. коштів на умовах субординованого боргу в сумі 20,0 млн. грн. Проте, станом на 11.07.2014 р. зобов`язання ОСОБА_2 не виконані. Станом на 09 липня 2014 р. на рахунках Банку обліковувались не виконані в строк документи клієнтів - фізичних осіб у сумі 58,9 млн. грн. та юридичних осіб - 20,3 млн. грн.

З огляду на викладене, позивач вважає, що у зв`язку із невжиттям посадовими особами АТ "Фінростбанк" належних заходів для усунення порушень нормативно-правових актів НБУ, відсутністю розробленого Банком прийнятного та дієвого плану фінансового оздоровлення, Національним банком прийнято постанову від 15.07.2014 р. № 409/БТ "Про віднесення АТ "Фінростбанк" до категорії неплатоспроможних?.

Щодо дій та рішень відповідача стосовно проведення АТ "Фінростбанк" ризикових та збиткових операції - укладення договорів застави майнових прав за договорами міжбанківського вкладу, позивач зазначає, що за результатами інвентаризації майна та активів АТ "Фінростбанк" виявлено сумнівні операції з застави майнових прав за договорами міжбанківських вкладів, виключною метою яких було здійснення виведення коштів з Банку а саме:

Перша операція:

1. 28 серпня 2012 р. АТ "Фінростбанк" розмістило депозит у АТ "Авант-Банк? у сумі 30000000,00 грн. згідно договору від 28.08.2012 р.

2. 28 серпня 2012 р. АТ "Авант-Банк? надало кредит ТОВ "Приватконсалтінг? в розмірі 30000000,00 грн. на підставі кредитного договору № К-Ю/12/037 від 28.08.2012 р.

3. 28 серпня 2012 р. АТ "Авант-Банк? та АТ "Фінростбанк" уклали договір застави майнових прав № 3-Ю/12/055 від 28.08.2012 р., предметом застави за умовами якого є майнові права за договором депозиту від 28.01.2012 р. Застава за цим договором забезпечує вимоги АТ "Авант-Банк? за кредитним договором № К-Ю/12/037 від 28.08.2012 р., укладеним з ТОВ "Приватконсалтінг?. Зазначений договір було підписано в.о. Голови Правління АТ "Фінростбанк" - Подгорниц Ю.В.

4. 22 січня 2014 р. АТ "Фінростбанк" розмістило депозит у АТ "Авант-Банк? в сумі 47000000,00 грн. згідно договору № MM27996DG від 22.01.2014 р. Зазначений договір було підписано в.о. Голови Правління АТ "Фінростбанк" - Подгорннц Ю.В.

5. 22 січня 2014 р. АТ "Авант-Банк? збільшило кредитний ліміт ТОВ "Приватконсалтінг? до розміру 47000000,00 грн. за кредитним договором № К- Ю/12/037 від 28.08.2012 р.

6. 22 січня 2014 р. АТ "Авант-Банк? та АТ "Фінростбанк" уклали додатковий договір №1 до договору застави майнових прав № 3-10/12/055 від 28.08.2012 р. Внаслідок змін предметом застави за умовами договору є майнові права за договором депозиту №MM27996DG від 22.01.2014 р. Застава за цим договором забезпечує вимоги АТ "Авант-Банк? за кредитним договором № К-Ю/12/037 від 28.08.2012 р., укладеним з ТОВ "Приватконсалтінг? на суму 47000000,00 грн. Зазначений договір було підписано в.о. Голови Правління АТ "Фінростбанк" - Подгорниц Ю.В.

7. 10.09.2014 р. (під час процедури тимчасової адміністрації АТ "Фінростбанк") АТ "Авант-Банк? направило АТ "Фінростбанк" повідомлення про договірне списання коштів в розмірі 47000000,00 грн. в односторонньому порядку, передбачене договором застави майнових прав № 3-Ю/12/055 від 28.08.2012 р. (з урахуванням змін, передбачених додатковим договором №1 від 22.01.2014 р.), з метою погашення заборгованості ТОВ "Приватконсалтінг?.

Друга операція:

1. 27 грудня 2013 р. АТ "Фінростбанк" розмістило депозит у АТ АБ "Порто- Франко? у сумі 35000000,00 грн. згідно договору № 271213.03-МБД від 27.12.2013 р.

2. 27 грудня 2013 р. АТ АБ "Порто-Франко? надало кредит ТОВ "Бізнес Та Інформаційні Технології? в розмірі 35000000,00 грн. на підставі кредитного договору № 888/1-13 від 27.12.2013 р.

3. 27 грудня 2013 р. АТ АБ "Порто-Франко? та АТ "Фінростбанк" уклали договір застави майнових прав № 1448/13-ЮР від 27.12.2013 р., предметом застави за умовами якого є майнові права за договором депозиту № 271213.03-МБД від 27.12.2013 р. Застава за цим договором забезпечує вимоги АТ АБ "Порто-Франко? за кредитним договором № 888/1-13 від 27.12.2013 р., укладеним з ТОВ "Бізнес Та Інформаційні Технології?. Зазначений договір було підписано Заступником Голови Правління АТ "Фінростбанк" - Подгорниц Ю.В.

4. 17 липня 2014 р. (під час процедури тимчасової адміністрації АТ "Фінростбанк") АТ АБ "Порто-Франко? направило ТОВ "Бізнес Та Інформаційні Технології? вимогу №04/1858 про дострокову сплату кредиту та процентів за кредитним договором № 888/1-13 від 27.12.2013 р.

5. В подальшому, АТ АБ "Порто-Франко? в односторонньому порядку списано депозитний вклад в розмірі 35000000,00 грн. на підставі договору застави майнових прав № 1448/13-ЮР від 27.12.2013 р. з метою погашення заборгованості ТОВ "Бізнес Та Інформаційні Технології?.

Третя операція:

1. 17 січня 2014 р. АТ "Фінростбанк" розмістило депозит у АТ АБ "Порто-Франко? у сумі 12000000,00 грн. згідно договору № 170114.01-МБД від 17.01.2014 р.

2. 17 січня 2014 р. АТ АБ "Порто-Франко? надало кредит ТОВ "Компанія з управління активами "Прайвєд Еквіті? в розмірі 12000000,00 грн. на підставі кредитного договору № 33/1-14 від 17.01.2014.

3. 17 січня 2014 р. АТ АБ "Порто-Франко? та АТ "Фінростбанк" уклали договір застави майнових прав № 1461/14-ЮР від 17.01.2014 р., предметом застави за умовами якого є майнові права за договором депозиту № 170114.01-МБД від 17.01.2014 р. Застава за цим договором забезпечує вимоги АТ АБ "Порто-Франко? за кредитним договором № 33/1-14 від 17.01.2014 р., укладеним з ТОВ "Компанія з управління активами "Прайвєд Еквіті?. Зазначений договір було підписано Заступником Голови Правління АТ "Фінростбанк" - Подгорниц Ю.В.

4. 17 липня 2014 р. (під час процедури тимчасової адміністрації АТ "Фінростбанк"), АТ АБ "Порто-Франко? направило АТ "Фінростбанк" повідомлення №04/1862 про звернення стягнення на грошові кошти за договором депозиту № 170114.01-МБД від 17.01.2014 р. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 33/1-14 від 17.01.2014 р.

При цьому позивач зазначає, що Фондом гарантування проведено аналіз фінансового стану ТОВ "Приватконсалтінг?. Дослідження здійснювалась на підставі фінансової звітності (балансу та форми №2) за 2011 рік, отриманого з спеціалізованого програмного комплексу "Комп`ютерна програма "Автоматизована система комп`ютерного аналізу "Айсберг?, який був останнім розміщеним в цій програмі та містить дані станом на 31.12.2011 р., на дату укладання першого договору від 28.08.2012 р. За результатами проведеного аналізу фінансового стану встановлено високий рівень ризиків і низьку стійкість компанії в середньостроковій перспективі та те що, діяльність ТОВ "Приватконсалтінг? здійснюється фактично за рахунок залучених коштів.

Також позивач повідомляє, що проведено аналіз фінансового стану ТОВ "Компанія з управління активами "Прайвєд Еквіті?. Дослідження здійснювалось на підставі фінансової звітності (балансів та форми №2) за 2014 рік, отриманих з спеціалізованого програмного комплексу "Комп`ютерна програма "Автоматизована система комп`ютерного аналізу "Айсберг?, якій був єдиним розміщеним в цій програмі та містить дані станом на 31.12.2013 р. та 31.12.2014 р. За результатами проведеного аналізу фінансового стану встановлено високий рівень ризиків і низьку стійкість компанії в середньостроковій перспективі. Розмір чистих активів ТОВ "Компанія з управління активами "Прайвєд Еквіті? станом на 31.12.2013 р. та 31.12.2014 р. становить (- 8598,0) тис. грн. та (-11351,6) тис. грн. відповідно.

Викладені обставини, на думку позивача, свідчать виключно про надмірний ризик (застава майнових прав за договорами банківського вкладу та відступлення права вимоги за цими договорами, в забезпечення вимог за кредитними договорами позичальників, що не мали реальної мети обслуговувати та повернути кредитні кошти, без оформлення належного та співмірного із сумою застави забезпечення), однак Заступник Голови Правління Банку на зазначені факти не звернула належним чином уваги, наслідком чого стало здійснення ПАТ "Фінростбанк" економічно необґрунтованої операції щодо ТОВ "Приватконсалтінг?, ТОВ "Бізнес Та Інформаційні Технології? та ТОВ "Компанія з управління активами "Прайвєд Еквіті?, без будь-якого забезпечення, виключною метою яких було здійснення виведення коштів з Банку.

Також позивач звертає увагу суду, що в ході ліквідаційної процедури AT "Фінростбанк" реалізовано данні активи (право вимоги за договором) за ціною: ТОВ "Приватконсалтінг? - 3841,04 грн.; ТОВ "Бізнес Та Інформаційні Технології» - 2800,79 грн.; ТОВ "Компанія з управління активами "Прайвєд Еквіті? - 959,49 грн, що підтверджується довідками, договором про відступлення права вимоги від 26.03.2019 р. № 63 та протоколом електронного аукціону UA-EA-2019-02-18-000018-b від 07.03.2019 р., укладених між Банком та фізичною особою - ОСОБА_3 . Аукціон відбувся на майданчику Prozorro.

Таким чином, на думку позивача, всупереч статутним положенням, Закону України "Про банки і банківську діяльність?, приписів Національного банку України Заступник Голови Правління AT "Фінростбанк" - Подгорниц Юлія Валеріївна здійснила протиправні операції шляхом укладення договорів застави майнових прав за договорами міжбанківських вкладів та відступлення права вимоги за цими договорами, в забезпечення вимог за кредитними договорами позичальників, що не мали реальної мети обслуговувати та повернути кредитні кошти, без оформлення належного та співмірного із сумою застави забезпечення, що призвело до заподіяння відповідачем шкоди Банку в розмірі 95997097,30 грн.

Щодо причинного зв`язку між недобросовісними діями відповідача та шкодою, яку було завдано Банку, вкладникам та іншим кредиторам нього Банку, позивач зазначає, що, аналізуючи операції Банку з укладення договорів застави майнових прав за договорами міжбанківського вкладу та відступлення права вимоги за цими договорами, в забезпечення вимог за кредитними договорами позичальників, що не мали реальної можливості для обслуговування та повернення кредитних коштів, без оформлення належного та співмірного із сумою застави забезпечення. Необґрунтований ризик неповернення коштів зазначеними вище операціями підвищувався також внаслідок встановленого кредитними договорами терміну погашення основного боргу в кінці строку дії кредитних угод та відсутності співмірного із сумою застави забезпечення. Отже, на думку позивача, закономірним наслідком ризикової кредитної політики стало те, що 15.07.2014 р. AT "Фінростбанк" було віднесено до категорії неплатоспроможних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.12.2021 р. № 916/3724/21 позовну заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без руху, при цьому встановлено 10-денний строк для усунення заявником виявлених судом недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Так, як було встановлено судом, в порушення ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку суми заборгованості по процентам за трьома договорами міжбанківського вкладу. Також судом встановлено, що позивачем до матеріалів позову не надано докази, на які посилається в обґрунтування позовних вимог, а саме: докази розміщення 28.08.2012 р. АТ "Фінростбанк" депозиту в АТ "Авант-Банк" у сумі 30000000,00 грн. згідно договору від 28.08.2012 р., а також кредитні договори № К-Ю/12/037 від 28.08.2012 р., № 888/1-13 від 27.12.2013 р. та № 33/1-14 від 17.01.2014 р., при цьому про неможливість їх подання позивачем не зазначено у позові. Разом з тим судом встановлено, що позивачем до позовної заяви надано копії змін до статуту ПАТ "Фінростбанк", затверджених загальними зборами акціонерів від 11.10.2013 р., договору № 3-Ю/12/055 застави майнових прав від 28.08.2012 р., додаткового договору № 1 від 22.01.2014 р. до договору № 3-Ю/12/055 застави майнових прав від 28.08.2012 р., договору міжбанківського вкладу (депозиту) № 271213.03-МБД від 27.12.2013 р., протоколу електронного аукціону № UA-EA-2019-02-18-000018-b, копії яких виготовлені неякісно, деякі словосполучення, а в деяких випадках цілі речення та абзаци, неможливо прочитати, тобто є нечитаємими. Також судом встановлено, що позивачем до позовної заяви надано SWIFT повідомлення від 10.09.2014 р., яке не засвідчено належним чином, оскільки відсутній нотаріально засвідчений його переклад на українську мову.

28.12.2021 р. від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої позивачем додано розрахунки сум процентів за договорами міжбанківських вкладів №ММ279960С від 22.01.2014 р., № 271213.03-МБД від 27.12.2013 р. та № 170114.01-МБД від 17.01.2014 р., а також більш якісно виготовлені копії наступних доказів: змін до статуту ПАТ "Фінростбанк", затверджених загальними зборами акціонерів від 11.10.2013 р., договору № 3-Ю/12/055 застави майнових прав від 28.08.2012 р., додаткового договору № 1 від 22.01.2014 р. до договору № 3-Ю/12/055 застави майнових прав від 28.08.2012 р., договору міжбанківського вкладу (депозиту) № 271213.03-МБД від 27.12.2013 р., протоколу електронного аукціону № UA-EA-2019-02-18-000018-b. Також позивачем надано до матеріалів заяви нотаріально засвідчений переклад SWIFT повідомлення від 10.09.2014 р. на українську мову. Стосовно надання доказів розміщення 28.08.2012 р. АТ "Фінростбанк" депозиту в АТ "Авант-Банк" у сумі 30000000,00 грн. згідно договору від 28.08.2012 р. позивач зазначив, що такі докази відображені на сторінці 25 виписки АТ "Фінростбанк", рядок: призначення: видача депозиту зг. договору №ММ27996ВС від 28.08.2012 з ПАТ АВАНТ БАНК та на сторінці 5 виписки АТ "Авант-Банк", рядки: Док. №139972, Призи, плат \ МБД отрим., уг. №, АТ "Фінростбанк", 6.75%, 28.08.2012 - 28.02.2014. Разом з тим щодо надання кредитних договорів № К-Ю/12/037 від 28.08.2012 р., № 888/1-13 від 27.12.2013 р. та № 33/1-14 від 17.01.2014 р. позивач зазначив, що не має можливості надати їх до матеріалів позову, оскільки в Фонду гарантування вкладів фізичних осіб такі договори відсутні.

Так, з огляду на ненадання позивачем кредитних договорів № К-Ю/12/037 від 28.08.2012 р., № 888/1-13 від 27.12.2013 р. та № 33/1-14 від 17.01.2014 р. господарський суд ухвалою від 14.01.2022 р. позовну заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без руху, при цьому встановлено 10-денний строк для усунення заявником виявлених судом недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

24.01.2022 р. від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач вказав, що, по-перше, кредитні договори № К-Ю/12/037 від 28.08.2012 р., № 888/1-13 від 27.12.2013 р. та № 33/1-14 від 17.01.2014 р. не є доказами, які обґрунтовують позовні вимоги; по-друге, позивач не має можливості їх надати, оскільки у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб такі договори відсутні; по-третє, при розгляді даного питання позивач вважає, що слід врахувати висновки з аналогічного питання, викладені в постановах Верховного суду України від 28.01.2019 р. по справі № 905/1729/18 та від 10.04.2019 р. по справі № 905/2043/18.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.01.2022 р. позовну заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3724/21, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 17 лютого 2022 р.

15.02.2022 р. від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшла заява, відповідно до якої відповідач просить суд відкласти підготовче засідання та надати відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву з врахуванням дати фактичного ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.02.2022 р. у справі № 916/3724/21 продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 03.03.2022 р. та підготовче засідання відкладено на 04 березня 2022 р.

04.03.2022 р. від представника позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання з огляду на введення в країні воєнного стану.

Розгляд справи у підготовчому засіданні 04.03.2022 р. об 11 год. 00 хв. не відбувся у зв`язку із запровадженням 24.02.2022 р. воєнного стану указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Крім того, 14.03.2022 р. указом Президента України № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено воєнний стан до 25.04.2022 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.03.2022 р. у справі № 916/3724/21 підготовче засідання призначено на 10 травня 2022 р.

08.06.2022 р. представником відповідача було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову, вважає, що позовна заява є необґрунтованою і в її задоволенні слід відмовити у повному обсязі з наступних підстав. Зокрема, відповідач вказує, що з метою повного та всебічного розгляду справи та вирішення спору по суті необхідно встановити та надати правову оцінку наступним обставинам:

- Коли позивач дізнався про недостатність майна (активів) банку для погашення акцептованих вимог кредиторів? Оскільки даною обставиною визначається момент виникнення у нього права на позов, а, відповідно, розпочинається перебіг позовної давності;

- Чи вжито Фондом гарантування вкладів фізичних осіб всіх належних дій, направлених на погашення дебіторської заборгованості перед банком з боку боржників за операціями, факт вчинення яких покладено в обґрунтування позову? На думку відповідача це необхідно для встановлення наявності причинно-наслідкового зв`язку між шкодою (її розміром) та діями відповідача. Оскільки відповідно до положень ст. 1193, 1190 ЦК України, на думку відповідача, суд при розгляді справи має врахувати чи не діяв позивач як уповноважена особа на ліквідацію банку всупереч інтересам як банку, так і його кредиторам. У випадку, якщо діями фонду було спричинено шкоду (збільшено її розмір, або не вжито заходів щодо її мінімізації), то це має бути враховано при винесенні рішення відносно відповідача;

- Наявність/відсутність неправомірної (винної) поведінки відповідача в контексті рішень колективних органів управління банку (Правління, Наглядової ради тощо).

Відповідач вказує, що, ознайомившись з матеріалами справи, ним було встановлено, що вони не містять чітких доказів та документів щодо вищезазначених питань, які є необхідними для розгляду справи, а, відповідно, і для формування правової позиції відповідача з усіх обставин, що підлягають встановленню.

Так, відповідач зазначає, що в тексті позову ФГВФО зазначає, що його дирекцією було прийнято рішення від 25.12.2014 р. №268/14 "Про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Фінростбанк?, відповідно до якого (з врахуванням змін внесених на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування від 13.06.2019 р. №1506) загальна сума акцептованих вимог станом на 01.06.2019 р. була 684963332,88 грн. При цьому відповідач зауважує, що в позові не визначено, яка сума акцептованих вимог кредиторів була затверджена первинним рішенням (25.12.2014 р.), а також не надано доказів розміру суми таких вимог. Так, в матеріалах справи відсутні копії вищезазначених рішень чи витяги з них для підтвердження загальних сум.

Як повідомляє відповідач, з метою встановлення всіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи по суті та надання обґрунтованого відзиву на позовну заяву, адвокатами АО "КФ "Домінанта? було направлено адвокатські запити до ФГВФО та Національного банку України, відповіді на які на даний час адвокатам ще не надійшли. У зв`язку з цим відповідач вважає за можливе подати попередній відзив по справі з врахуванням тих доказів, що наявні на сьогоднішній час.

На думку відповідача, позовні вимоги мотивовано тим, що Заступник Голови Правління АТ "Фінростбанк? - Подгорниц Юлія Валеріївна здійснила протиправні операції шляхом укладення договорів застави майнових прав за договорами міжбанківських вкладів та відступлення права вимоги за цими договорами в забезпечення вимог за кредитними договорами позичальників, що не мали реальної мети обслуговувати та повернути кредитні кошти, без оформлення належного та співмірного із сумою застави забезпечення, що призвело до заподіяння відповідачем шкоди Банку у розмірі 95977097,30 грн.

Відповідач зазначає, що так, 15.07.2014 р. на підставі Постанови Правління Національного Банку України № 409 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк? до категорії неплатоспроможних?, виконавчою дирекцією Фонду 15.07.2014 р. прийнято рішення № 55 "Про запровадження з 16.07.2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Фінростбанк? відповідно до якого з 16.07.2014 р. розпочато процедуру виведення ПАТ "Фінростбанк? з ринку та введення тимчасової адміністрації.

Відповідач наголошує, що 25.12.2014 року виконавчою дирекцією ФГВФО було прийнято рішення №268/14 "Про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Фінростбанк?, відповідно до якого (з урахуванням змін, внесених на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду від 13.06.2019 року № 1506) загальна сума акцептованих вимог кредиторів становить 684963332,88 гри, з них незадоволених вимог на суму 681648539,59 грн. 16.02.2015 року рішенням виконавчої дирекції Фонду затверджено Акт про формування ліквідаційної маси ПАТ "Фінростбанк?.

З огляду на вищевказане, відповідач вказує, що станом на 16.02.2015 року ФГВФО було відомо про розмір вимог кредиторів, що не покривався наявними активами банку та сформовано ліквідаційну масу, а, отже, саме з цього моменту (встановлення перевищення визнаних боргів над активами банку) у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і виникло право на позов, що обумовило початок перебігу строків позовної давності.

Так, відповідач звертає увагу суду на положення Постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 р. № 910/11027/18, де вирішено виключно правову проблему щодо питання визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовами Фонду про стягнення шкоди в порядку частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб?, а саме: з моменту виявлення операції та осіб, що заподіяли шкоду, і встановлення її розміру чи з моменту завершення ліквідаційної процедури банку та складання ліквідаційного балансу. Так, позиція ВП Верховного Суду вказує, що перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох документів, а саме затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків. Тобто, з моменту коли ФҐВФО стало відомо, що розмір вимог кредиторів не покривається наявними активами банку.

За ствердженнями відповідача, йому достовірно відомо, що різниця між оціночною вартістю ліквідаційної маси та розміром акцептованих вимог станом на 16.02.2015 року значно перевищувала розмір заявлених до відповідача позовних вимог. При цьому, з огляду на відсутність у відповідача доказів і документів, вони повинні бути надані безпосередньо фондом. Так, на думку відповідача, з матеріалів справи вбачається, що 25.12.2014 р. виконавчою дирекцією ФГВФО було прийнято рішення №268/14 "Про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Фінростбанк?. 16.02.2015 року рішенням виконавчої дирекції ФГВФО затверджено Акт про формування ліквідаційної маси ПАТ "Фінростбанк?. Отже, на думку відповідача, перебіг позовної давності розпочався 17.02.2015 року та закінчився 17.02.2018 року.

Таким чином, відповідачем у відзиві заявлено клопотання про застосування до заявлених позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ФГВФО майнової шкоди в розмірі 95977097,30 грн. строків позовної давності.

Також на думку відповідача, для правильного вирішення справи по суті також необхідно встановити чи звертався ФГВФО від імені ПАТ "Фінростбанк? з позовами до ТОВ "Приватконсалтинг?, ТОВ "Бізнес Та Інформаційні Технології? та ТОВ "Компанія з управління активами "Прайвєд Еквіті? про стягнення заборгованості, як кредитор, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою (заставою майнових прав) внаслідок чого до ПАТ "Фінростбанк? перейшло право вимоги. Оскільки відсутність таких дій по стягненню заборгованості безпосередньо пов`язана зі зменшенням активів банку, а, отже, наявний причинно-наслідковий зв`язок між такою бездіяльністю позивача і недостатністю активів для погашення, що обумовило збільшення розміру збитків. Крім того, важливо встановити чи пред`являлись вимоги до AT "Авант-Банк? та AT АБ "Порто-Франко? про передання документів, що підтверджують це зобов`язання боржника в порядку ч. 1, 2 статті 556 ЦКУ.

Відповідач повідомляє, що з метою встановлення даних обставин адвокатами АО "КФ "Домінанта? було надіслано адвокатські запити до Фонду, проте відповідь на них ще не надійшла. Так, відповідач з приводу вказаного зазначає, що якщо було звернено стягнення на предмет застави (майнові права), то в даному випадку ПАТ "Фінростбанк? як поручитель, який виконав зобов`язання (майнова порука), набуває право регресної вимоги щодо погашення заборгованості від боржника (ТОВ "Приватконсалтинг?, ТОВ "Бізнес Та Інформаційні Технології? та ТОВ "Компанія з управління активами "Прайвєд Еквіті?).

Між тим, відповідач наголошує, що з ЄДРСР вбачається, що рішенням господарського суду Донецької області від 04.07.2018 р. по справі № 905/726/18 задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк? (м. Одеса) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватконсалтинг? (м. Донецьк), а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватконсалтинг? на користь ПАТ "Фінростбанк? частину заборгованості за кредитним договором №129 від 27.12.2012 в сумі 118000,00 грн., судовий збір в розмірі 1770,00 грн.

Також відповідач додає, що 26.03.2019 р. між ПАТ "Фінростбанк? в особі ФГВФО та фізичною особою ОСОБА_3 (новий кредитор) за результатами відкритих торгів (аукціонів), оформлених протоколом № UA-EA-2019-02-18-000018-b від 07.03.2019 року. було укладено договір № 63 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги (договір). Ухвалою від 10.06.2019 року господарський суд Донецької області замінив сторону у виконавчому провадженні. Виконавче провадження завершено. Тобто, на думку відповідача, з вказаного рішення випливає, що ФГВФО від імені ПАТ "Фінростбанк? вже вчиняв заходи щодо повернення коштів, а саме звертався до TOB "Приватконсалтинг? з вимогою про стягнення коштів з майнового поручителя, проте стосовно іншої кредитної справи.

Таким чином, відповідач вважає, що якщо ФГВФО не було виконано зазначених аналогічних дій стосовно стягнення з боржників за операціями, що покладені в підстави даного позову, з цього вбачається, що Фондом не вжито належних заходів щодо повернення коштів.

08.06.2022 р. відповідачем до господарського суду разом із відзивом на позовну заяву було подано клопотання, у якому він просить суд визнати причини пропущення строку на подання відзиву поважними, продовжити строк для подачі обгрунтованного відзиву, продовжити підготовче провадження та відкласти розгляд справи.

У підготовчому засіданні господарського суду 13 червня 2022 року було протокольно оголошено перерву до 01 липня 2022 року згідно ч. 5 ст. 183 ГПК України.

01.07.2022 р. від представника позивача на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує доводи відповідача, викладені у відзиві, стосовно порушення позивачем строків позовної давності під час звернення до суду з позовом в даній справі, з огляду на наступне.

Позивач звертає увагу на те, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків? № 1588-ІХ від 30.06.2021 р. до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб? внесено ряд змін.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб? (в поточній редакції) право на звернення до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) з позовом про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку, у разі наявності умов, визначених частиною першою цієї статті, виникає у Фонду з моменту виявлення рішень, дій чи бездіяльності, якими завдано шкоди (збитків) банку та/або його кредиторам, виявлення осіб, які брали участь у прийнятті таких рішень, вчиненні дій чи бездіяльності та/або отримали від них майнову вигоду, а також встановлення розміру заподіяної шкоди (збитків).

Позивач зазначає, що Фонд має право звертатися з такими позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність).

Також позивач додає, що за частиною 1 ст. 52 Закону Фонд має право звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану кредиторам, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення процедури ліквідації, - у випадку припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частішою другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність?, як юридичної особи.

З огляду на вищевикладене позивач доходить висновку, що оскільки 09.07.2019 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення АТ "Фінростбанк? як юридичної особи, строк позовної давності спливає 08.07.2022 р. На підставі зазначеного позивач, вважає що Фонд гарантування подав позов в межах строку позовної давності.

Під час підготовчого засідання 01.07.2022 р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про витребування від НБУ засвідчені належним чином копії наступних документів: довідки від 06.06.2014 р., складеної за результатами перевірки Управління Національного банку України в Одеській області станом на 22.05.2014 р. за період діяльності ПАТ "Фінростбанк? з 01.02.2014 р. до 22.05.2014 р.; довідки від 28.05.2014 р., складеної за результатами перевірки Національним банком України з питань дотримання вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансуванню тероризму ПАТ "Фінростбанк" за період діяльності з 01.01.2012 р. до 12.05.2014 р.; акту від 06.12.2013 р. № 28-217/26433 БТ, складеного за результатами перевірки Національним банком України з питань дотримання вимог валютного законодавства ПАТ "Фінростбанк? за період діяльності з 01.11.2013 р. до 03.12.2013 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.07.2022 р. у справі № 916/3724/21 витребувано від НБУ вищезазначені копії документів, при цьому підготовче засідання відкладено на 28 липня 2022 р.

18.07.2022 р. представником відповідача були подані до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач зазначає, що вказана у відповіді на відзив позиція позивача суперечить вимогам законодавств, а тому не може бути прийнята судом до уваги, з огляду на наступне.

Відповідач повторно звертає увагу на положення Постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 р. № 910/11027/18, у якій вирішено виключну правову проблему щодо питання визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовами Фонду про стягнення шкоди в порядку частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб?. Так, перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох документів, а саме затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків. Тобто, Верховний Суд чітко визначив, з якого моменту в даному випадку починає відраховуватися позовна давність, а саме з моменту коли ФГВФО стало відомо, що розмір вимог кредиторів не покривається наявними активами банку, що передбачає затвердження одного з двох вищезазначених документів.

Відповідач наголошує, що з надісланої Фондом відповіді на адвокатський запит вбачається, що 25.12.2014 року виконавчою дирекцією ФГВФО було прийнято рішення №268/14 "Про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Фінростбанк? яким затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Фінростбанк? на суму 673428698,62 грн. При цьому різниця між оціночною вартістю ліквідаційної маси та розміром акцептованих вимог станом на 25.12.2014 р. значно перевищувала розмір заявлених до відповідача позовних вимог.

Так, 16.02.2015 р. рішенням виконавчої дирекції ФГВФО затверджено Акт про формування ліквідаційної маси ПАТ "Фінростбанк?, відповідно до якого ринкова (оціночна) вартість активів банку становила 121535282,50 грн.

Таким чином, на думку відповідача, станом на 16.05.2015 року ФГВФО було відомо про те, що розмір вимог кредиторів перевищує розмір активів банку на 551893416,12 грн. Отже, зважаючи на позицію Верховного Суду від 25.05.2021 № 910/11027/18, перебіг позовної давності розпочався 17.02.2015 року та закінчився 17.02.2018 року.

При цьому відповідач звертає увагу суду, що зміни в Законі України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб?, на які посилається позивач, були внесені лише 30.06.2021 р., тобто через 3 роки після спливу позовної давності щодо стягнення майнових збитків з відповідача у даній справі.

Наразі відповідач вказує, що позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № З-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно- правовим актом.

При цьому відповідач вказує, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності (постанови ВП ВС по справах № 911/3677/17 (12-119гс19); № 911/3680/17 ( 12-104гс19); №911/3681/17 ( 12-97гс19).

Так, на думку відповідача, позовна давність щодо стягнення майнової шкоди з ОСОБА_1 по даній справі спливла ще 17.02.2018 року, тобто правовідносини виникли і закінчилися до набрання чинності ч. 7 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб? в редакції від 30.06.2021 року. В свою, на думку відповідача, неможливо застосовувати до даних правовідносин положення ч. 7 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб? в редакції від 30.06.2021 року, оскільки в зазначеному Законі не надано ретроспективної дії в часі, а отже, норми нової редакції Закону застосовуються лише до правовідносин, які виникли після набрання нею чинності.

22.07.2022 р. від НБУ надійшли до суду витребувані ухвалою від 01.07.2022 р. копії документів.

27.07.2022 р. представником відповідача були подані до суду додаткові пояснення по справі, у яких відповідач повідомляє, що ФГВФО було надано відповідь на поданий адвокатський запит (подано до суду стороною відповідача разом із запереченням на відповідь на відзив), в якій вказано, що Фонд не звертався з позовними заявами з вимогами до зазначених у замиті юридичних осіб. Таким чином, відповідач вважає, що відсутність таких дій по стягненню заборгованості безпосередньо пов`язана зі зменшенням активів банку, а, отже, наявний причино-наслідковий зв`язок між такою бездіяльністю позивача і недостатністю активів для погашення, що обумовило збільшення розміру збитків. Тобто відповідач вважає, що якщо було звернено стягнення на предмет застави (майнові права), то в даному випадку ПАТ "Фінростбанк? як поручитель, який виконав зобов`язання (майнова порука), набуває право регресної вимоги щодо погашення заборгованості від боржника (ТОВ "Приватконсалтинг?, ТОВ "Бізнес Та Інформаційні Технології? та ТОВ "Компанія з управління активами "Прайвєд Еквіті?).

При цьому відповідач, посилаючись на рішення господарського суду Донецької області у справі № 905/726/18, вказує, що ФГВФО від імені ПАТ "Фінростбанк? вже вчиняв заходи щодо повернення коштів, а саме звертався до ТОВ "Приватконсалтинг? з вимогою про стягнення коштів з майнового поручителя, проте стосовно іншої кредитної справи.

Таким чином, на думку відповідача, незважаючи на посилання позивача на економічну необґрунтованість укладених правочинів, Фонд не надав жодного доказу пред`явлення позову про визнання вказаних договорів недійсними/нікчемними або про стягнення заборгованості, як кредитор, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, оскільки в даному випадку позивач набув право регресійної вимоги за даними правочинами, а отже Фондом не вжито всіх необхідних за належних заходів щодо повернення коштів.

Також відповідач зазначає, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що відповідачем під час прийняття рішень про намір укласти спірні правочини (договори застави майнових прав) або під час укладення таких договорів було не дотримано чинне законодавство, Індивідуальні приписи НБУ, нормативи діяльності самого банку або допущено інші порушення. Усі доводи позивача, на думку відповідача, зводяться до суб`єктивної оцінки дій ОСОБА_4 . Відповідач вважає, що належними доказами, які б підтверджували такі обставини могли бути рішення Фонду про визнання договорів застави майнових прав нікчемними в порядку ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб?; судові рішення, якими вказані договори були визнані недійсними; вироки у кримінальних справах; документи НБУ, складені за наслідками перевірок банку, у яких були б встановлені порушення банківського законодавства та інших нормативів під час прийняття відповідачем рішень щодо укладення договорів; тощо.

Наразі відповідач додатково зазначає, що Банк є багаторівневим та багатоструктурним органом, в якому прийняття рішень та їх погодження здійснюється за колегіальним принципом, тому лише після наданих висновків та після погодження всіма структурними підрозділами банку (членами Правління, відділу ризиків, відділу забезпечення, юридичного департаменту, комітетів, тощо) певних операції Голова Правління Банку підписує різного роду правочини, в тому числі і договори застави майнових прав.

Відповідач зауважує, що Фондом у своєму позові було зазначено, про те, що пов`язаною особою AT "Фінростбанк?, якою зокрема було прийнято рішення/вчинені дії, які спричинили шкоду банку та його кредиторам, не лише ОСОБА_1 . Проте, на думку відповідача, позивачем не надано жодних доказів щодо обставин підписання договорів, не надано жодних рішень Правління чи Наглядової ради банку, не надано висновки чи погодження структурних підрозділів банку щодо даної операції, а також відомостей про відображення майнової поруки (за договором застави прав) в бухгалтерському обліку банку з паданням відповідних роздруківок рахунків, єдине що на думку позивача підтверджує факт вчинення збиткової операції є наказ про вступ на посаду ОСОБА_1 , договори застави майнових прав, заява про звільнення та наказ про припинення трудового договору.

Також відповідач додає, що у відповідь на надіслані адвокатські запити, ФГВФО було зазначено, що всі документи AT "Фінростбанк? було передано уповноваженою особою Фонду па ліквідацію AT "Фінростбанк? на зберігання до Національного банку України. У зв`язку з цим адвокатами АО "КФ "Домінанта? було надіслано адвокатський запит до НБУ з проханням падати інформацію та копії наступних документів:

1) Рішення правління чи/або Наглядової ради ПАТ "Фінростбанк? з приводу операцій з АТ "Авант-Банк" з наступних питань:

- укладення договору застави майнових прав №3-Ю12/055 від 28.08.2012 р. AT "Авант-Банк" про передачу в заставу майнових прав за договором депозиту від 28.01.2012 р. (боржник ТОВ "Приватконсалтинг?);

- висновки чи погодження всіх структурних підрозділів банку щодо даної операції та її погодження (відділу ризиків, відділу забезпечення, юридичного департаменту тощо);

- відомості про відображення майнової поруки (за договором застави прав) в бухгалтерському обліку банку з наданням відповідних роздруківок рахунків.

2) Рішення правління чи/або Наглядової ради ПАТ "Фінростбанк? з приводу операцій з AT АБ "Порто-Франко"» з наступних питань:

- укладення договору застави майнових прав №1448/13-ЮВ від 27.12.2013 р. з AT AБ "Порто-Франко" про передачу в заставу майнових прав за договором депозиту № 271213.03-МБД від 27.12.2013 р. (боржник TOB "Бізнес Та Інформаційні Технології?):

- висновки чи погодження всіх структурних підрозділів банку щодо даної операції та її погодження (відділу ризиків, відділу забезпечення, юридичного департаменту тощо);

- відомості про відображення майнової поруки (за договором застави прав) в бухгалтерському обліку банку з наданням відповідних роздруківок рахунків.

3) Рішення правління чи/або Наглядової ради ПАТ "Фінростбанк? з приводу операцій з AT AБ "Порто-Франко" з наступних питань:

- укладення договору застави майнових прав № 1461/14-ЮР від 17.01.2014 року з AT AБ "Порто-Франко" про передачу в заставу майнових прав за договором депозиту № 170114.01-МБД від 17.01.2014 року (боржник ТОВ "Компанія з управління активами "Прайвєд Еквіті").

- висновки чи погодження всіх структурних підрозділів банку щодо даної операції та її погодження (відділу ризиків, відділу забезпечення, юридичного департаменту тощо):

- відомості про відображення майнової поруки (за договором застави прав) в бухгалтерському обліку банку з наданням відповідних роздруківок рахунків.

Так, відповідач повідомляє, що у відповідь на адвокатський запит НБУ зазначив, що у документах Банку за 2012-2014 роки, а саме: Протокольні рішення засідань Правління AT "Фінростбанк?, які передані на архівне зберігання до Національного банку України, відсутні рішення стосовно операцій з банками України з питань укладення договорів застави майнових прав про передачу в заставу майнових прав за договорами депозиту. Згідно з положеннями Закону про Національний банк, Закону України "Про банки і банківську діяльність? та Закону про Фонд НБУ не є правонаступником Банку, а лише здійснює зберігання документів ліквідованих банків, тому може надати в передбаченому законодавством порядку лише копії документів, які передані на зберігання, у разі їх наявності та/або повідомити інформацію, яка міститься в цих документах.

Тобто, на думку відповідача, з вказаного вбачається, що на зберігання НБУ не передано жодних документів (банківських справ) щодо зазначених операцій. Крім того, відповідач зазначає, що Фондом навіть не пред`являлись вимоги до АТ "Авант-Банк" та AT AБ "Порто-Франко" про передання документів, що підтверджують спірні зобов`язання боржника в порядку ч. 1, 2 статті 556 ЦКУ.

Також відповідач додає, що НБУ проводились перевірки ПАТ "Фінростбанк?, за результатами яких було складено наступні документи:

- Довідка від 06.06.2014 року, складена за результатами перевірки Управління Національного банку України в Одеській області станом на 22.05.2014 р.;

- Довідка від 28.05.2014 року, складена за результатами перевірки Національним банком України з питань дотримання вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму ПАТ "Фінростбанк? за період діяльності з 01.01.2012 р. до 12.05.2014 р.;

- Акт від 06.12.2013 р. № 28-217/26433 БТ, складений за результатами перевірки Національним банком України з питань дотримання вимог валютного законодавства ПAT "Фінростбанк? за період діяльності з 01.11.2013 р. до 03.12.2013 р.

На думку відповідача, з наданих НБУ документів вбачається, що управлінням НБУ в Одеській області було проведено позапланову інспекційну перевірку ПАТ "Фінростбанк? з метою забезпечення контролю за дотриманням законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів НБУ, згідно зі статтею 55 Закону України "Про Національний банк України?, ст. 71 Закону України "Про банки і банківську діяльність?, на підставі п. 1.8 глави 1 Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок, затвердженого постановою Правління ІІБУ від 17.02.2001 (зі змінами), розпорядження НБУ від 22.05.2014 року № 298-р, у зв`язку з наявністю фактів, які можуть свідчити про проведення Банком ризикових операцій, що загрожують інтересам вкладників або інших кредиторів Банку (довідка від 06.06.2014 р. про позапланову перевірку ПАТ "Фінростбанк?), за результатами якої з боку керівників ПАТ "Фінростбанк? не виявлено жодних порушень щодо спірних договорів застави майнових прав.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не вказано, яку саме норму законодавства було порушено відповідачем в результаті прийняття рішення щодо укладення договорів застави майнових прав за договорами міжбанківського вкладу та відступлення права вимоги за ними договорами, в забезпечення вимог за кредитними договорами позичальників, (єдине пояснення, наведене за змістом позовної заяви, те що відповідач порушуючи вимоги чинного законодавства (зокрема ст.ст. 44, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність?, ст. 92 ЦК України) нормативно-правові акти НБУ, внутрішні положення Банку, приймала необґрунтовані рішення та вчиняла дії, які суперечили інтересам Банку та його кредиторів. При цьому зазначені посилання на нормативно-правові акти є загальними, не мають жодної конкретної вказівки норми, яка вказувала б на порушення вимоги закону відповідачем.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає, що позивачем документально не підтверджено всіх елементів цивільно-правової відповідальності, не доведено безпосередню вину відповідача, не встановлено всіх обставин підписання спірних правочинів, суб`єктного складу, не встановлено причинно-наслідковий зв`язок між її діями і виною. Позивачем не здійснено жодних заходів щодо визнання правочинів нікчемними/недійсними, не подано жодних позовів в порядку регресу про звернення стягнення коштів до відповідних осіб. В матеріалах справи, на думку відповідача, відсутні докази на підтвердження того, що до відповідача застосовувалися будь-які заходи впливу за порушення вимог законодавства у сфері банківської діяльності, оскільки її вина у настанні неплатоспроможності банку не встановлена і не доведена. Відтак, на думку відповідача, позивачем не надано доказів того, яка саме протиправна поведінка відповідача (порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів НБУ, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку тощо), на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що потягла за собою шкоду (збитки). Крім того, на думку відповідача, позивачем не обґрунтовано пов`язаність дій відповідача щодо вчинення від імені банку господарських операцій та правочинів зі спричиненням збитків, не доведено, що такі операції виходили за рамки звичайного операційного ризику, який не може розглядатись як підстава для відповідальності.

У підготовчому засіданні господарського суду 28 липня 2022 року по справі № 916/3724/21 було протокольно оголошено перерву до 10 серпня 2022 року згідно ч. 5 ст. 183 ГПК України.

05.08.2022 р. від позивача на електронну адресу суду надійшла відповідь на додаткові пояснення по справі, в яких позивачем заперечуються доводи відповідача стосовно бездіяльності Фонду, а саме незвернення з позовними заявами про стягнення заборгованості з позичальників та визнання договорів недійсними/нікчемними. Позивач зазначає, що предмет доказування у даній справі - це наявність в діях відповідача складу цивільного правопорушення та як наслідок підстав для відшкодування заподіяної ним шкоди, а не встановлення, чи велась Фондом претензійно-позовна робота з позичальниками. Позивач вказує, що наявність чи відсутність претензійно-позовної роботи за спірними договорами під час ліквідації банку, не звільняє відповідача від відповідальності за вчинення спірних угод, якими завдано шкоду (збитки) Банку та його вкладникам.

Так, позивач додає, що приклад, на який посилається представник відповідача, а саме справа № 905/726/18, є підтвердженням безперспективності претензійно-позовної роботи. Так, представником відповідача зазначено що виконавче провадження завершено, але не зазначено його результат. Позивач звертає увагу на те, що ТОВ "Приватконсалтінг? та ТОВ "Бізнес та інформаційні технології? зареєстровано в м. Донецьку, а отже товариства знаходяться на непідконтрольній Україні території. Тому звернення до них з позовами не мало б позитивних наслідків, та призвело б лише до додаткових витрат Банку. Що ж стосується ТОВ "Компанія з управління активами "Прайвєд Еквіті" ПАТ "Фінростбанк? позивач повідомляє, що він звертався до ПАТ АБ "Порто-Франко" (який надав кредит ТОВ "Компанія з управління активами "Прайвєд Еквіті" та списав в рахунок погашення заборгованості депозит АТ "Фінростбанк?) з позовом про звернення стягнення на грошові кошти (справа № 916/3492/14), у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач наголошує, що ліквідатор під час ліквідації банку вжив всі можливі заходи щодо повернення коштів, а також зазначає, що дії щодо визнання спірних кредитних угод нікчемними або звернення до відповідних судів з позовами про визнання таких договорів недійсними не можуть свідчити про правомірність дій відповідача, які призвели банк до неплатоспроможності, та бути підставою для звільнення його від відповідальності.

Також позивач зазначає, що він не згоден з доводами відповідача стосовно дотримання відповідачем законодавства під час прийняття рішень про намір укласти спірні правочини. Так, позивач звертає увагу, що Фонд гарантування не вказував на те, що спірні угоди не відповідають чинному законодавству. Натомість позивач наполягає на іншому, а саме: відповідач, укладаючи угоди про забезпечення міжбанківськими депозитами 3-х кредитних договорів на суму 94 мільйони гривень без забезпечення, мав усвідомлювати ризики та можливі наслідки у випадку неповернення кредитних коштів. Тобто такі дії були не в інтересах банку.

При цьому, посилаючись на положення висновків Верховного Суду наведені постанові від 04.12.2018 р. у справі №910/21493/17, постанов Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 р. у справі № 910/20261/16 та від 22.10.2019 року у справі №911/2129/17, Фонд вважає що, відповідач, надаючи згоду на укладання угод про забезпечення міжбанківськими депозитами трьох кредитних договорів на суму 94 мільйони гривень без забезпечення, не дотримувався меж нормального господарського ризику, зловживав своїм розсудом та прийняв очевидно необачні та марнотратні рішення, оскільки від укладених угод, окрім очевидних ризиків, банк не отримав жодної вигоди.

При цьому позивач зазначає, якщо б в розпорядженні Фонду були документи, які підтверджували участь інших посадових осіб АТ "Фінростбанк? в наданні згоди на укладення спірних правочинів, такі б докази були враховані про підготовці позовної заяви.

Позивач також не погоджується із доводами представника відповідача про те, що договори застави майнових прав не можуть слугувати належними та достатніми доказами факту заподіяння матеріального збитку банку ОСОБА_1 . Адже, на думку позивача, зазначені договори були підписані ОСОБА_1 , без дотримання меж нормального господарського ризику, в розумінні положень статті 92 ЦК України. Позивач наголошує, що за умовами цих договорів були списані кошти в розмірі 94 мільйони гривень з міжбанківських депозитів АТ "Фінростбанк?, в рахунок погашення кредитної заборгованості трьох юридичних осіб, за яких банк поручився депозитами. При цьому така порука не була нічим забезпечена, а банк, окрім очевидних ризиків, не отримав при укладанні цих договорів жодної вигоди.

Щодо невиявлення порушень у спірних угодах за результатами перевірок НБУ Фонд гарантування зазначає, що він не вказував, що підставою для початку процедури тимчасової адміністрації банку були спірні кредитні угоди. Причини, по яким в ПАТ "Фінростбанк? було розпочато процедуру тимчасової адміністрації, викладені в постанові Правління Національного банку України від 15.07.2014 р. № 409, яка є в матеріалах справи. На думку позивача, хибною є думка про відсутність в діях відповідача порушення законодавства, з причини що спірні кредитні угоди не були підставою для початку процедури тимчасової адміністрації банку. Наявність чи відсутність спірних кредитних угод в постанові Правління Національного банку України від 15.07.2014 р. № 409 "Про початок процедури тимчасової адміністрації? жодним чином не звільняє відповідача від відповідальності за вчинення цих правочинів. Позивач додатково наголошує, що предмет доказування у даній справі - це наявність в діях відповідача складу цивільного правопорушення та як наслідок, підстав для відшкодування заподіяної ним шкоди, а не встановлення факту доведення банку до неплатоспроможності.

Щодо покладання тягаря доказування на сторони позивач зазначає, що Верховний Суд у постановах від 23.01.2018 р. по справі № 753/7281/15-ц (провадження № 61-1832св17), від 23.01.2018 р. по справі № 686/20040/2012 (провадження № 61-672св18), від 06.02.2018 р. по справі № 334/9899/14-ц (провадження № 61 -474св 18) вказав, що законодавець в деліктних зобов`язаннях закріпив презумпцію вини заподіювана шкоди і доведення відсутності вини у спричиненні шкоди поклав на особу, яка завдала шкоду. Також Верховний Суд зазначив, що позивач лише повинен довести факт заподіяння шкоди відповідачем та її розмір.

Окрім цього, суди, розглядаючи справи про відшкодування шкоди, не позбавлені можливості дослідити всі обставини справи та встановити наявність в діях особи, що завдала шкоди, всіх елементів складу цивільного правопорушення (або їх відсутність).

Також позивач додатково наголошує, що ним заперечуються доводи відповідача, стосовно порушення позивачем строків позовної давності під час звернення до суду з позовом в даній справі, з огляду положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків? № 1588-ІХ від 30.06.2021 р. до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб? внесено ряд змін. Тому оскільки 09.07.2019 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення АТ "Фінростбанк? як юридичної особи, строк позовної давності, на думку позивача, спливає 08.07.2022 р.

У підготовчому засіданні 10.08.2022 р. представником відповідача було подано суду заяву про орієнтовний розрахунок судових витрат. Відповідач повідомляє, що скориставшись наданим їй правом на професійну правничу допомогу, вона уклала з Адвокатським об`єднанням "Консалтингова фірма "Домінанта? договір про надання правової допомоги № 18/05 від 18.05.2022 р. та додаток № 1 до договору у якому сторони погодили вартість правової допомоги в суді першої інстанції по даній справі. Так, відповідач повідомляє, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат на правову допомогу у суді першої інстанції становить 159000,00 грн.

Також представником відповідача було заявлено клопотання про витребування від ОСОБА_3 оригіналів документів, а саме: договору застави майнових прав № 3-Ю/12/055 від 28.08.2012 р.; договору про надання міжбанківського депозиту № MM27996DG від 22.01.2014 р.; додаткового договору № 1 від 22.01.2014 р. до договору застави майнових прав № 3-Ю/12/055 від 28.08.2012 р.; SWIFT повідомлення, щодо списання коштів реф. 10092014/01 від 10.09.2014 р.; листа AT "Фінростбанк" щодо списання коштів; клопотання ТОВ "БІТ" про видачу кредиту від 27.12.2013 р; договір міжбанківського вкладу № 271213.03-МБД від 27.12.2013 р.; договору застави майнових прав № 1448/13-ЮР від 27.12.2013 р.; вимоги щодо дострокової сплати кредиту № 04/1858 від 17.07.2014 р.; договору міжбанківського вкладу № 170114.01-МБД від 17.01.2014 р.; договору застави майнових прав № 1461/14-ЮР від 17.01.2014 р.; повідомлення про звернення стягнення на кошти № 04/1862 від 17.07.2014 р.; листа AT "Фінростбанк" щодо списання коштів від 11.08.2014 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.08.2022 р. у справі № 916/3724/21 витребувано в ОСОБА_3 оригінали вищевказаних документів для огляду в підготовчому засіданні, при цьому підготовче засідання відкладено на 12.09.2022 р.

12.09.2022 р. від позивача на електронну адресу суду надійшло заперечення на орієнтовний розрахунок судових витрат.

У підготовчому засіданні господарського суду 12 вересня 2022 року було протокольно оголошено перерву до 03 жовтня 2022 року згідно ч. 5 ст. 183 ГПК України.

19.09.2022 р. від представника відповідача до суду надійшли додаткові пояснення щодо орієнтовного розрахунку судових витрат.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.10.2022 р. у справі № 916/3724/21 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 20 жовтня 2022 р.

У судовому засіданні господарського суду 20 жовтня 2022 року по справі № 916/3724/21 було протокольно оголошено перерву до 03 листопада 2022 року.

Так, у судовому засіданні господарського суду Одеської області 03 листопада 2022 року по справі № 916/3724/21 було протокольно оголошено перерву до 14 листопада 2022 року.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, відповідачі просили у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно постанови Правління Національного банку України від 12 червня 2014 року № 350/БТ "Про віднесення ПАТ "Фінростбанк" до категорії проблемних? було віднесено АТ "Фінростбанк" до категорії проблемних строком до 180 днів, при цьому з метою відновлення фінансового стану АТ "Фінростбанк" з дня прийняття цієї постанови і до кінця вказаного строку у 180 днів НБУ були встановлені відповідні обмеження в діяльності АТ "Фінростбанк".

Постановою Правління Національного банку України від 26.06.2014 р. № 385/БТ було внесено зміни до вказаної Постанови Правління Національного банку України "Про віднесення ПАТ "Фінростбанк" до категорії проблемних? від 12 червня 2014 року № 350/БТ в частині обмежень діяльності АТ "Фінростбанк".

Постановою Правління Національного банку України від 15.07.2014 р. № 409 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" до категорії неплатоспроможних" АТ "Фінростбанк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі вказаної постанови Правління Національного банку України від 15.07.2014 р. № 409 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 15.07.2014 р. прийнято рішення № 55 "Про запровадження з 16.07.2014 р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацією ПАТ "Фінростбанк"", відповідно до якого розпочато з 16.07.2014 процедуру виведення ПАТ "Фінростбанк" з ринку та здійснення тимчасової адміністрації на три місяці з 16.07.2014 р. по 16.10.2014 р.

В подальшому відповідно до постанови Правління Національного банку України від 16.10.2014 р. № 660 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Фінростбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16.10.2014 р. № 113 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Фінростбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".

Рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.10.2015 р. №187, від 16.10.2017 р. та від 08.10.2018 р. № 2719 продовжувався строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "Фінростбанк" до 16 жовтня 2019 року включно.

В ході здійснення ліквідаційної процедури Банку виконавчою дирекцією Фонду на виконання частини третьої статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" прийнято рішення від 25.12.2014 р. №268/14 "Про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Фінростбанк", відповідно до якого (з урахуванням змін, внесених на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування від 13.06.2019 р. №1506) загальна сума акцептованих вимог кредиторів станом на 01.06.2019 р. становить 68496332,88 грн., в свою чергу не задоволеними залишились вимоги кредиторів у зв`язку із відсутністю майна для їх задоволення на суму 681648539,59 грн.

Як вбачається з протоколу виконавчої дирекції ФГВФО від 16.02.2015 р. № 042/15, виконавчою дирекцією Фонду було погоджено проміжний ліквідаційний баланс, скоригований станом на 01.02.2015 р. ПАТ "Фінростбанк", а також затверджено результати інвентаризації активів та зобов`язань ПАТ "Фінростбанк" та затверджено акт про формування ліквідаційної маси ПАТ "Фінростбанк".

Положеннями ст. 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб? передбачено, що для завершення ліквідаційної процедури банку Фонд має право виставити на реалізацію майно (активи) банку, що залишилися нереалізованими, шляхом проведення відкритого конкурсу (аукціону) без обмеження мінімальної ціни продажу, що передбачено цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду.

За результатами проведення ліквідації банку Фонд складає ліквідаційний баланс та звіт, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду.

Звіт складається відповідно до нормативно-правових актів Фонду і має містити, зокрема, відомості про реалізацію майна банку та задоволення вимог кредиторів та/або вичерпання можливостей здійснення заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів.

Ліквідаційна процедура банку вважається завершеною з моменту затвердження ліквідаційного балансу, а банк ліквідованим - з моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У день внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Фонд надсилає Національному банку України звіт про виконання ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс.

Не пізніше наступного робочого дня після затвердження ліквідаційного балансу банку та/або внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про припинення банку Фонд оприлюднює на офіційному веб-сайті Фонду інформацію про завершення ліквідаційної процедури банку та затвердження ліквідаційного балансу банку та/або припинення банку як юридичної особи.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання приписів вищевказаного Закону, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 13.06.2019 р. №1506 "Про завершення ліквідаційної процедури АТ "Фінростбанк". За результатами проведення процедури ліквідації Банку Фондом встановлено, що обсяг незадоволених вимог кредиторів АТ "Фінростбанк" за недостатністю його майна становить 681648539,59 грн. Зокрема, відповідно до Звіту уповноваженої особи Фонду, затвердженого Виконавчою дирекцією Фонду 13.06.2019 р. №1506, у зв`язку з затвердженням ліквідаційного балансу АТ "Фінростбанк" незадоволені вимоги Фонду гарантування як кредитора третьої черги становлять 530358924,23 грн.

Задоволення вимог кредиторів здійснюється за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна банку у черговості, визначеній ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб?.

В ч. 3-5 статті 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб? встановлено, що ліквідаційна процедура банку вважається завершеною з моменту затвердження ліквідаційного балансу, а банк ліквідованим - з моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. У день внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Фонд надсилає Національному банку України звіт про виконання ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс. Не пізніше наступного робочого дня після внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про припинення банку Фонд оприлюднює на офіційному веб-сайті Фонду інформацію про завершення ліквідаційної процедури банку та припинення банку як юридичної особи.

Як з`ясовано судом, на виконання наведених вимог закону 09.07.2019 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення АТ "Фінростбанк" як юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також відповідним повідомленням, розміщеним на офіційному сайті ФГВФО.

Отже, ліквідація банку є завершеною, а банк АТ "Фінростбанк" є ліквідованим.

Відповідно до підп. "а? п. 3 ч. 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення? Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності? від 13.05.2020 р. №590-IX Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, зокрема, забезпечує з урахуванням вимог цього Закону організацію роботи щодо вжиття заходів для забезпечення задоволення вимог кредиторів до банку/відшкодування заподіяної шкоди (збитків) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для подальшого спрямування кредиторам (колишнім кредиторам) банку, процедура ліквідації якого була розпочата до дня набрання чинності цим Законом: а) у разі виявлення операцій, що призвели до заподіяння шкоди банку та/або його кредиторам, та осіб, які брали участь у таких операціях та/або отримали від них майнову вигоду, і розміру заподіяної шкоди.

Разом з тим, за ствердженнями позивача, під час здійснення ліквідаційної процедури АТ "Фінростбанк" Фондом гарантування виявлено, що внаслідок здійснення відповідачем - ОСОБА_1 завідомо збиткових операцій, які прямо суперечили інтересам АТ "Фінростбанк" та його кредиторам, Банку було завдано збитків на суму 95997097,30 грн.

Так, на виконання ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", 06.10.2021 р. Фонд гарантування звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної АТ "Фінростбанк" та його кредиторам. Проте, зазначена вимога не була задоволена відповідачем, що й стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом про стягнення майнової шкоди в розмірі 95997097,30 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В контексті зазначеної норми звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері господарсько-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України одним із спосіб захисту прав та інтересів є відшкодування збитків та іншої майнової шкоди.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини другої ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Своє право на звернення до суду із цим позовом позивач обґрунтовує з посиланням зокрема на частину 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно якої у разі виявлення шкоди (збитків), завданої банку, Фонд звертається з вимогою про відшкодування на користь Фонду шкоди (збитків), завданої банку, до:

пов`язаної з банком особи та/або іншої особи, рішеннями, діями (в тому числі вчиненими правочинами, операціями, укладеними договорами) та/або бездіяльністю якої завдано шкоди (збитків) банку;

та/або пов`язаної з банком особи, та/або іншої особи, яка внаслідок таких рішень, дій (в тому числі правочинів, операцій, договорів) або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду.

У відповідності до ч. 6 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у разі невиконання вимог про відшкодування шкоди (збитків) особами, визначеними у частині п`ятій цієї статті, Фонд звертається до суду про відшкодування шкоди (збитків).

Ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність? (в редакції на момент звернення позивача до суду із заявленим позовом) встановлено, що банк відповідає за своїми зобов`язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства. Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов`язань у разі прийняття Національним банком України рішення про запровадження обмежень на діяльність банків, зупинення операцій по рахунках. Учасники банку відповідають за зобов`язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Пов`язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов`язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

Разом із тим в редакції Закону України "Про банки і банківську діяльність", яка діяла на дату вчинення збиткової операції, власники істотної участі, керівники банку (крім керівників відокремлених підрозділів банку) за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неплатоспроможності банку несуть відповідальність. На власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов`язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.

Відповідно до абз. 12 ч. 1 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб? вимоги до банку, незадоволені в результаті ліквідаційної процедури та продажу майна (активів) банку на дату складення ліквідаційного балансу, вважаються погашеними.

У відповідності до абз. 14 ч. 1 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб? Фонд має право звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану кредиторам, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення процедури ліквідації, - у випадку припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність?, як юридичної особи.

Щодо редакцій норм статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону "Про банки і банківську діяльність", які мають бути застосовані до спірних правовідносин слід зазначити про таке.

Вищевказані статті за своєю правовою природою містять як норми матеріального, так й норми процесуального права, про що зокрема зазначено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 р. у справі N 910/12930/18 та від 28.10.2021 р. у справі N 910/9851/20)

До норм матеріального права належать норми, які визначають коло осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави такої відповідальності та її розмір. Тоді як до процесуальних норм належать норми, які визначають порядок притягнення особи до відповідальності.

Порядок дій позивача як ліквідатора Банку, в тому числі вжиття заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів Банку, що ліквідується, шляхом звернення з вимогами про відшкодування шкоди до пов`язаних з банком осіб, а у випадку їх невиконання до суду є процесуальною, процедурною нормою.

Відповідно до правовідносин, у яких бере участь Фонд як ліквідатор неплатоспроможного Банку (виявлення недостатності майна для розрахунків з кредиторами, виявлення нікчемних та сумнівних правочинів, протиправної діяльності пов`язаних з Банком осіб, збитків, звернення з вимогами до пов`язаних з Банком осіб, звернення з позовом до суду) мають застосовуватись редакції ст. 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст. 58 Закону "Про банки та банківську діяльність", що були чинними станом на момент вчинення Фондом відповідних дій.

Фонд звернувся до суду із заявленим позовом у грудні 2021 року.

В свою чергу стаття 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та стаття 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" у частинах, які визначають порядок здійснення процедурних питань, мають застосовуватись у редакціях, що були чинними станом на грудень 2021 року.

Водночас, норми статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" щодо підстав, розміру цивільно-правової відповідальності за завдану банку або його кредиторам шкоду є матеріально-правовими, а відтак щодо них застосовується принцип незворотної дії закону в часі (ст. 58 Конституції України).

Приписи ст. 58 Конституції України передбачають, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття цими законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абз. 2, 4 п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997р. N 1-зп/1997).

Відтак, при визначенні підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до такої відповідальності, суд повинен керуватися тією нормою, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме вчинення пов`язаними з банком особами дій, що спричинили банку збитки.

В обґрунтування позову Фонд гарантування посилається на те, що Подгорниц Юлія Валеріївна, будучи заступником Голови правління Банку та водночас виконуючою обов`язки Голови Правління АТ "Фінростбанк", приймала недобросовісні та необґрунтовані рішення, вчиняла на їх виконання дії та допустила бездіяльність в частині нездійснення належного контролю за діяльністю виконавчих органів товариства, діючи всупереч інтересів Банку та його кредиторів, завдала останнім шкоду (збитки).

Як зазначає позивач, Банком було здійснено збиткові операції внаслідок підписання відповідачем наступних договорів:

1) договору застави майнових прав № 3-10/12/055 від 28.08.2012 р. за договором про надання міжбанківського депозиту № MM27996DG від 22.01.2014 р., в забезпечення вимог за кредитним договором № К-ІО/12/037 від 28.08.2012 р., укладеного між ТОВ "Приватконсалтінг" та АТ "Авант-Банк";

2) договору застави майнових прав № 1448/13-ЮР від 27.12.2013 р. за договором міжбанківського вкладу (депозиту) № 271213.03-МБД від 27.12.2013 р., в забезпечення вимог за кредитним договором № 888/1-13 від 27.12.2013 р., укладеного між ТОВ "Бізнес Та Інформаційні Технології" та АТ АБ "Порто-Франко";

3) договору застави майнових прав № 1461/14-ЮР від 17.01.2014 р. за договором міжбанківського вкладу (депозиту) № 170114.01-МБД від 17.01.2014 р., в забезпечення вимог за кредитним договором № 33/1-14 від 17.01.2014 р., укладеного між ТОВ "Компанія з управління активами "Прайвєд Еквіті" та АТ АБ "Порто-Франко".

Отже, як свідчать матеріали справи, спірні правовідносини виникли у 2012-2014 роках. В свою чергу стаття 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та стаття 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" у частинах, які визначають коло осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави та розмір відповідальності, мають застосовуватись у редакціях, що були чинними станом на 2012-2014 роки.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та частин четвертої - шостої статті 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" стосовно процесуального чи матеріального характеру цих норм викладений в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 р. у справі N 910/12930/18 та від 28.10.2021 р. у справі N 910/9851/20.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду регулює ст. 1166 ЦК України.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України).

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:

- протиправна поведінка, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка найчастіше виражається в активних діях, які спричинили збитки в майновій сфері особи чи немайнових відносинах. Водночас, поведінка заподіювача шкоди може полягати не тільки в його активних діях, а й у бездіяльності. Бездіяльність визнається протиправною, якщо особа, яка зобов`язана вчинити певні дії, свідомо їх не виконує.

- наявність шкоди, під якою необхідно розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправну поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Разом з цим, зі змісту ч. 2 ст. 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди (аналогічний висновок міститься у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 р. у справі N 753/7281/15-ц, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.07.2022 р. у справі N 922/2860/18). Тому спростування цієї вини є процесуальним обов`язком її заподіювача.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить у цій справі стягнути з відповідача шкоду, заподіяну ним банку як керівником органу управління цього банку (заступник Голови Правління та в.о. Голови Правління). Так, позивач стверджує, що шкода Банку та його кредиторам була завдана внаслідок ухвалення відповідачем рішення про вчинення Банком правочину, в результаті якого Банк втратив значну суму коштів (збиткові операції), проведення відповідачем як головою органу управління Банку економічно необґрунтованих операцій (дії всупереч інтересам Банку та його кредиторів).

За ч. 2 ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, предметом доказування у цій справі є:

1) належність відповідача до пов`язаних з Банком осіб, зокрема, до керівників банку; дати обрання / призначення та звільнення з посади; входження до складу органів управління Банку у період 2012 - 2014 років, визначений позивачем як спірний період;

2) факти протиправної поведінки відповідача (здійснення ризикових кредитних операцій та яких саме, недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності Банку, індивідуальних приписів Національного банку України, обставини, що підтверджують невиваженість кредитної політики Банку та її ризикованість, обставини приховування реального фінансового стану банку, відсутність у Банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачем фідуціарних обов`язків, дії відповідача, вчинені всупереч інтересам Банку тощо);

3) розмір шкоди;

4) наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою.

Крім того, на відповідача покладається обов`язок довести відсутність своєї вини у завданні шкоди.

Подібні висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 р. у справі N 910/12930/18.

Щодо належності відповідача до кола осіб, які передбачені ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на час вчинення відповідачем збиткових операцій) Фонд має право звернутися з вимогою до власників істотної участі, контролерів та керівників банку про задоволення за рахунок їх майна частини вимог кредиторів банку в разі, якщо дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесення банком збитків та/або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, встановлений Фондом, Фонд має право звернутися до суду з вимогою про стягнення майна з таких осіб для задоволення вимог кредиторів. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна банку, вважаються погашеними.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій) керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність ? (в редакції, чинній на момент укладення збиткових операцій), пов`язаними з банком особами є, зокрема:

1) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів правління банку;

2) особи, які мають істотну участь у банку;

3) керівники юридичних осіб, які мають істотну участь у банку;

4) керівники та контролери споріднених осіб банку;

5) керівники та контролери афілійованих осіб банку;

6) афілійовані особи банку;

7) споріднені особи банку;

8) асоційовані особи будь-якої фізичної особи, зазначеної в пунктах 1-5 цієї частини;

9) юридичні особи, у яких асоційовані особи, визначені в пункті 8 цієї частини, є керівниками або контролерами.

Відповідно до п. 1.3. Глави І Розділу VI Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 р. № 368 (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій), до управлінського персоналу банку належать: голова, його заступники та члени правління (ради директорів) банку; голова, його заступники та члени спостережної (наглядової) ради банку; головний бухгалтер банку, його заступники; керівники відокремлених підрозділів банку; керівники та члени комітетів правління банку (які створені з метою управління ризиками, зокрема кредитний комітет, комітет з питань управління активами та пасивами, тарифний комітет); керівник служби внутрішнього аудиту банку.

Частиною 1 ст. 37 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій) передбачено, що органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку.

Відповідно до п. 12.3 Статуту ПАТ «Фінростбанк" Правління Банку складається з Голови Правління, заступників Голови та членів Правління, які призначаються Спостережною Радою Банку. Мінімальна кількість членів Правління має становити три особи.

Відповідно до п. 12.2 Статуту ПАТ «Фінростбанк", затвердженого загальними зборами акціонерів згідно протоколу № 2 від 03.07.2013 року, Правління Банку виконує такі функції, зокрема: розглядає і приймає рішення з усіх питань поточної діяльності Банку: організації кредитування і залучення коштів, здійснення розрахунків, забезпечення грошового обігу, касового обслуговування, зберігання грошей і цінностей, обліку звітності, внутрішньобанківського контролю, роботи в цінними паперами, забезпечення інтересів акціонерів та клієнтів, а також з інших питань організації банківського обслуговування; вирішує інші питання діяльності Банку, крім тих, що належать до компетенції Загальних Зборів акціонерів і Спостережної Ради Банку.

Відповідно до Положення про правління ПАТ «Фінростбанк", затвердженого Спостережною Радою АТ Фінростбанк" згідно протоколу засідання № 6 від 20.01.2011 р., Правління Банку є виконавчим органом Банку, здійснює управління поточною діяльністю Банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності Банку, забезпечуючи таким чином ефективну, прибуткову роботу Банку і зростання його вартості.

Матеріалами справи підтверджується, що з 16.11.2008 р. до 05.05.2014 р. ОСОБА_1 займала посаду заступника Голови правління ПАТ "Фінростбанк" (наказ № 140-К про призначення Подгорниц Ю.В. заступником голови правління ТОВ "Фінростбанк", наказ № 226-К про припинення трудового договору з ОСОБА_1 ).

Отже, як встановлено судом, відповідно до вищенаведених положень законодавства, ОСОБА_1 як Заступник Голови Правління Банку є пов`язаною особою із АТ "Фінростбанк" з 16.11.2008 р., а тому є належним відповідачем у даній справі.

Щодо неправомірної поведінки відповідача, яка полягає у проведенні АТ "Фінростбанк" ризикових та збиткових операції - укладення договорів застави майнових прав за договорами міжбанківського вкладу, та вини відповідача суд зазначає наступне.

З матеріалів справи випливає, що:

1) 28 серпня 2012 р. АТ "Фінростбанк" розмістило депозит у АТ "Авант-Банк? у сумі 30000000,00 грн. згідно договору від 28.08.2012 р.

Того ж дня 28 серпня 2012 р. АТ "Авант-Банк? надало кредит ТОВ "Приватконсалтінг? в розмірі 30000000,00 грн. на підставі кредитного договору № К-Ю/12/037 від 28.08.2012 р.

Наразі 28 серпня 2012 р. АТ "Авант-Банк? та АТ "Фінростбанк" (в особі ОСОБА_1 ) уклали договір застави майнових прав № 3-Ю/12/055 від 28.08.2012 р. Предметом застави, за умовами договору є майнові права за договором депозиту від 28.01.2012 р. Застава за цим договором забезпечує вимоги АТ "Авант-Банк? за кредитним договором № К-Ю/12/037 від 28.08.2012 р. укладеним з ТОВ "Приватконсалтінг?. Зазначений договір було підписано в.о. Голови Правління АТ "Фінростбанк" - Подгорниц Ю.В.

В подальшому 22 січня 2014 р. АТ "Фінростбанк" розмістило депозит у АТ "Авант-Банк? у сумі 47000000,00 грн. згідно договору № MM27996DG від 22.01.2014 р. Зазначений договір було підписано в.о. Голови Правління АТ "Фінростбанк" - Подгорниц Ю.В.

22 січня 2014 р. АТ "Авант-Банк? збільшило кредитний ліміт ТОВ "Приватконсалтінг? до розміру 47000000,00 грн., за кредитним договором № К- Ю/12/037 від 28.08.2012 р.

Того ж дня 22 січня 2014 р. АТ "Авант-Банк? та АТ "Фінростбанк" уклали додатковий договір №1 до договору застави майнових прав № 3-10/12/055 від 28.08.2012 р. Внаслідок змін, предметом застави, за умовами договору є майнові права за договором депозиту №MM27996DG від 22.01.2014 р. Застава за цим договором забезпечує вимоги АТ "Авант-Банк? за кредитним договором № К-Ю/12/037 від 28.08.2012 р., укладеним з ТОВ "Приватконсалтінг? на суму 47000000,00 грн. Зазначений договір було підписано в.о. Голови Правління АТ "Фінростбанк" - Подгорниц Ю.В.

10.09.2014 р. (під час процедури тимчасової адміністрації АТ "Фінростбанк") АТ "Авант-Банк? направило АТ "Фінростбанк" повідомлення про договірне списання коштів в розмірі 47000000,00 грн. в односторонньому порядку, передбачене договором застави майнових прав № 3-Ю/12/055 від 28.08.2012 р. (з урахуванням змін, передбачених додатковим договором №1 від 22.01.2014 р.), з метою погашення заборгованості ТОВ "Приватконсалтінг?.

2) 27 грудня 2013 р. АТ "Фінростбанк" розмістило депозит у АТ АБ "Порто-Франко? в сумі 35000000,00 грн. згідно договору № 271213.03-МБД від 27.12.2013 р.

27 грудня 2013 р. АТ АБ "Порто-Франко? надало кредит ТОВ "Бізнес Та Інформаційні Технології? в розмірі 35000000,00 грн., на підставі кредитного договору № 888/1-13 від 27.12.2013 р.

27 грудня 2013 р. АТ АБ "Порто-Франко? та АТ "Фінростбанк" уклали договір застави майнових прав № 1448/13-ЮР від 27.12.2013 р. Предметом застави, за умовами договору є майнові права за договором депозиту № 271213.03-МБД від 27.12.2013 р. Застава за цим договором забезпечує вимоги АТ АБ "Порто-Франко? за кредитним договором № 888/1-13 від 27.12.2013 р., укладеним з ТОВ "Бізнес Та Інформаційні Технології?. Зазначений договір було підписано Заступником Голови Правління АТ "Фінростбанк" - Подгорниц Ю.В.

17 липня 2014 р. (під час процедури тимчасової адміністрації АТ "Фінростбанк") АТ АБ "Порто-Франко? направило ТОВ "Бізнес Та Інформаційні Технології? Вимогу №04/1858, про дострокову сплату кредиту та процентів за кредитним договором № 888/1-13 від 27.12.2013 р.

В подальшому АТ АБ "Порто-Франко? в односторонньому порядку списало депозитний вклад в розмірі 35000000,00 грн., на підставі договору застави майнових прав № 1448/13-ЮР від 27.12.2013 р., з метою погашення заборгованості ТОВ "Бізнес Та Інформаційні Технології?.

3) 17 січня 2014 р. АТ "Фінростбанк" розмістило депозит у АТ АБ "Порто-Франко? в сумі 12000000,00 грн. згідно договору № 170114.01-МБД від 17.01.2014 р.

17 січня 2014 р. АТ АБ "Порто-Франко? надало кредит ТОВ "Компанія з управління активами "Прайвєд Еквіті? в розмірі 12000000,00 грн., на підставі кредитного договору № 33/1-14 від 17.01.2014.

17 січня 2014 р. АТ АБ "Порто-Франко? та АТ "Фінростбанк" уклали договір застави майнових прав № 1461/14-ЮР від 17.01.2014 р. Предметом застави, за умовами договору є майнові права за договором депозиту № 170114.01-МБД від 17.01.2014 р. Застава за цим договором забезпечує вимоги АТ АБ "Порто-Франко? за кредитним договором № 33/1-14 від 17.01.2014, укладеним з ТОВ "Компанія з управління активами "Прайвєд Еквіті?. Зазначений договір було підписано Заступником Голови Правління АТ "Фінростбанк" - Подгорниц Ю.В.

17 липня 2014 р. (під час процедури тимчасової адміністрації АТ "Фінростбанк"), АТ АБ "Порто-Франко? направило АТ "Фінростбанк" повідомлення №04/1862, про звернення стягнення на грошові кошти за договором депозиту № 170114.01-МБД від 17.01.2014 р., в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 33/1-14 від 17.01.2014 р.

Здійснення вказаних операцій підтверджується наявними в матеріалах справи виписками.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій) правління (рада директорів) банку є виконавчим органом банку, здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку, та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішеннями загальних зборів учасників і спостережної ради банку. У межах своєї компетенції правління (рада директорів) діє від імені банку, підзвітне загальним зборам учасників та спостережній раді банку. Правління (рада директорів) банку діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами учасників чи спостережною радою банку. Голова правління (ради директорів) банку керує роботою виконавчого органу та має право представляти банк без доручення.

Згідно ч. 18 ст. 42 України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій) керівники банку зобов`язані діяти в інтересах банку, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів банку.

Згідно ч. 19 ст. 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" керівники банку несуть відповідальність перед банком за збитки, завдані банку їхніми діями (бездіяльністю), згідно із законом. Якщо відповідальність згідно з цією статтею несуть декілька осіб, їх відповідальність перед банком є солідарною.

Згідно ст. 43 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій) при виконанні своїх обов`язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов`язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов`язані ставити інтереси банку вище власних. Зокрема, керівники банку зобов`язані:

1) ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов`язків;

2) приймати рішення в межах наданих повноважень;

3) не використовувати службове становище у власних інтересах;

4) забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.

Стаття 44 цього Закону містить вимоги щодо управління ризиками банку. Банк зобов`язаний з урахуванням специфіки його роботи створити адекватну систему управління ризиками, яка має забезпечувати на постійній основі виявлення, вимірювання, контроль і моніторинг усіх видів ризиків за всіма напрямами діяльності банку на всіх організаційних рівнях та бути адекватною ризикам, що приймаються банком. Банк зобов`язаний утворити постійно діючий підрозділ з управління ризиками, в якому зосереджені функції з управління ризиками та який відповідає за розроблення, впровадження внутрішніх положень і процедур управління ризиками, інформує керівництво про ризики, прийнятність їх рівня та надає пропозиції щодо необхідності прийняття керівництвом відповідних рішень.

Для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками банки створюють постійно діючі комітети, зокрема: кредитний комітет, який щомісячно оцінює якість активів банку та готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення; комітет з питань управління активами та пасивами, який щомісячно розглядає собівартість пасивів та прибутковість активів і приймає рішення щодо політики відсоткової маржі, розглядає питання відповідності строковості активів та пасивів та надає відповідним структурним підрозділам банку рекомендації щодо усунення розбіжностей у часі, що виникають; тарифний комітет, який щомісячно аналізує співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів, відповідає за політику банку з питань операційних доходів.

За змістом Закону України "Про банки і банківську діяльність" банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Вимоги до діяльності банків встановлює Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою правління НБУ N 368 від 28.08.2001 р. (Інструкція N 368). Метою регулювання діяльності банків в Інструкції N 368 зазначено забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасне виконання ними зобов`язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності. Інструкція (в редакції, що діяла протягом 2014 року) встановлює нормативи ліквідності, кредитного ризику та інвестування, яких мають дотримуватися банки протягом всього періоду своєї діяльності.

Ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов`язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов`язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов`язаннями у зв`язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв`язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов`язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів зі збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

З метою контролю за станом ліквідності банків НБУ установлює такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6). Норматив миттєвої ліквідності установлює мінімально необхідний обсяг високоліквідних активів для забезпечення виконання поточних зобов`язань протягом одного операційного дня. Норматив поточної ліквідності установлює мінімально необхідний обсяг активів банку для забезпечення виконання поточного обсягу зобов`язань протягом одного календарного місяця. Норматив короткострокової ліквідності установлює мінімально необхідний обсяг активів для забезпечення виконання своїх зобов`язань протягом одного року.

Розділ VI Інструкції N 368 встановлює нормативи кредитного ризику. До кредитних операцій належать активні операції банку, що пов`язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов`язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми.

Відповідно до Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою правління НБУ N 23 від 25.01.2012 р. (в редакції, чинній на момент вчинення ризикових операцій) банк розробляє та затверджує рішенням уповноваженого органу внутрішньобанківські положення щодо оцінки ризиків, формування та використання резервів за кожним видом фінансових активів, групою фінансових активів, дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю банку та наданими фінансовими зобов`язаннями. Внутрішньобанківські положення розробляються банком з урахуванням законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів НБУ, повинні містити методики та процедури, визначені в додатку 1 до цього Положення, які є обов`язковими і мінімально необхідними для оцінки ризиків (п. 1.7 гл. 1. роз. І).

Відсутність чи неподання внутрішньобанківських положень або кредитної документації (справи) для ознайомлення уповноваженим працівникам НБУ є підставою для негативних висновків щодо ефективності та/або адекватності системи управління ризиками в банку, а також застосування до банку заходів впливу в порядку, установленому нормативно-правовими актами НБУ (п. 1.9 гл. 1 роз. І).

Також Методичні рекомендації щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, схвалені постановою Правління НБУ від 28.03.2007 N 98, передбачають рекомендації щодо лояльності та сумлінності керівників банків, щодо спрямованості їх дій з урахуванням інтересів банку.

У вказаних Методичних рекомендаціях щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України зазначено, що обов`язок сумлінності вимагає від керівників приймати рішення на підставі всієї необхідної інформації, відповідальність за моніторинг дотримання банком законодавства України, а також за діяльністю банку як такою. Під час прийняття рішень керівники можуть покладатися на інформацію, що надається працівниками банку, однак ця можливість не звільняє їх від персональної відповідальності за прийняття незалежних рішень (п. 2.4).

В даному випадку йдеться про підстави та умови застосування відповідальності членів органів юридичної особи перед юридичною особою, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню також ст. 92 ЦК України.

Згідно із ч. ч. 3, 4 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

За ст. 63 Закону України "Про акціонерні товариства" посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі, якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ГК України посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;

- іншими винними діями посадової особи.

Цими положеннями законодавства закріплено обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) (фідуціарні обов`язки) діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.12.2018 р. у справі N 910/21493/17 зазначено, що згідно з вимогами ст. 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень (аналогічні висновки містяться і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 р. у справі N 910/20261/16, від 22.10.2019 р. у справі N 911/2129/17 та постанові Верховного Суду від 21.07.2021 р. у справі N 910/12930/18).

Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Вказані Принципи корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку (далі ОЕСР), ухвалені на засіданні Ради ОЕСР у 1999 році. На необхідність їх застосування у спірних правовідносинах, а також застосування Методичних рекомендацій щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України вказано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 р. у справі N 910/11027/18 (п. 7.15). Такі акти діють за принципом "виконуй або поясни". Тобто коли поведінка особи (органу) відрізняється від рекомендованої практики, особа має пояснити суду причини такого відхилення. За відсутності таких причин дії / бездіяльність особи, які відхиляються від рекомендованого стандарту, можуть бути визнані судом як порушення нею своїх фідуціарних обов`язків.

Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до завдання збитків підприємству і зобов`язання їх відшкодувати.

Таким чином, при застосуванні ст. 92 ЦК України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.

Водночас спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків відповідачем. У цьому разі вже відповідач зобов`язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.

Обов`язки виступати від імені юридичної особи, обов`язки щодо представництва у контексті ст. 92 ЦК України охоплюють як дії щодо формування внутрішньої волі, так і дії щодо формування її волевиявлення.

При цьому позивач доводить неправомірність рішень та дій відповідача по укладанню угод про забезпечення міжбанківськими депозитами трьох кредитних договорів на суму 94 мільйони гривень без забезпечення, вказуючи, що дії відповідача із забезпечення виконання позичальниками - ТОВ "Приватконсалтінг?, ТОВ "Бізнес та інформаційні технології?, ТОВ "Компанія з управління активами "Прайвєд Еквіті" своїх кредитних обов`язків перед іншими банками депозитними коштами АТ „Фінростбанк" не мали під собою відповідного економічного підґрунтя, суперечили вимогам законодавства про управління ліквідністю банку, порушують його обов`язки як керівника банку, і саме такими діями відповідача була спричинена шкода банку. Адже така порука не була нічим забезпечена, тому Банк жодної вигоди не отримав при укладанні вказаних договорів застави.

Натомість відповідач в межах наданих йому процесуальних прав та визначених процесуальних обов`язків мав спростувати доводи та докази позивача, а також у свою чергу навести обставини та доводи, які свідчили б про відповідність його діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для його відповідальності.

Проте, відповідач зі свого боку жодним чином не спростував вказані ствердження позивача, відповідач не надав жодних доказів, які б свідчили про економічну обґрунтованість вчинених ним операцій. Крім того, відповідач не надав жодних пояснень, зокрема, про доцільність такого забезпечення депозитними коштами АТ „Фінростбанк" за виконання позичальниками - ТОВ "Приватконсалтінг?, ТОВ "Бізнес та інформаційні технології?, ТОВ "Компанія з управління активами "Прайвєд Еквіті" своїх кредитних обов`язків перед іншими банками. Поряд з цим відповідач не надав доказів того, що під час укладання вказаних договорів застави було проведено фінансовий моніторинг вказаних позичальників.

Адже Банк є суб`єктом первинного фінансового моніторингу (гл. 11 Закону "Про банки і банківську діяльність") і зобов`язаний проводити ідентифікацію своїх клієнтів, відстежувати і блокувати сумнівні фінансові операції, інформувати про них Держфінмоніторинг відповідно до Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" від 28 листопада 2002 року N 249-IV (який діяв у 2012-2013 роках).

Згідно зі ст. 11 цього Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму", яка має назву "Управління ризиками", суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати управління ризиками легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму з урахуванням результатів ідентифікації та вивчення фінансової діяльності клієнта, послуг, що надаються клієнту, аналізу операцій, проведених ним, та їх відповідності фінансовому стану і змісту діяльності клієнта.

Для зменшення виявлених ризиків суб`єкт первинного фінансового моніторингу повинен вживати заходів, що, зокрема, включають: здійснення поглибленої ідентифікації клієнта та перевірку особи клієнта протягом певного періоду, включаючи його власників; додаткові вимоги до клієнта при відкритті рахунка чи встановленні відносин з ним; збільшення частоти проведення перевірок особи клієнта, включаючи його власників; збір інформації з метою формування уявлення про діяльність клієнта, природу та рівень операцій, що проводяться ним; посилений моніторинг операцій, що проводяться клієнтом.

Відповідач, який володів спеціальними знаннями та досвідом як керівник банку, не міг не розуміти значення та наслідки своїх дій по виведенню значної суми грошових коштів з банку без відповідного забезпечення, що відповідно впливало на ліквідність банку.

Наразі слід зазначити, що із внесенням 17.10.2019 р. змін до ГПК України статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Зазначений стандарт підкреслює необхідність зіставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з уведенням у дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньої кількості доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Так, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить про те, що на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний (пункти 6.19, 6.20 постанови Верховного Суду від 04.02.2021 у справі N 910/11534/18). Подібний висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/14//17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17, від 07.07.2021 у справі N 916/2620/20).

Згідно правової позиції, викладеної, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 р. у справі N 910/11027/18 та постанові Верховного Суду від 21.07.2021 р. у справі N 910/12930/18, саме відповідач, а не позивач, мав доводити суду відсутність вини, тобто вжиття ним всіх можливих заходів і вчинення дій для запобігання завданню шкоди Банку, свою добросовісну і розумну поведінку як керівника Банку.

У постановах від 23.01.2018 р. по справі № 753/7281/15-ц, від 23.01.2018 р. по справі № 686/20040/2012, від 06.02.2018 р. по справі № 334/9899/14-ц Верховний Суд вказав, що законодавець в деліктних зобов`язаннях закріпив презумпцію вини заподіювана шкоди і доведення відсутності вини у спричиненні шкоди поклав на особу, яка завдала шкоду. Позивач лише повинен довести факт заподіяння шкоди відповідачем та її розмір. Окрім цього, суди, розглядаючи справи про відшкодування шкоди, не позбавлені можливості дослідити всі обставини справи та встановити наявність в діях особи, що завдала шкоди, всіх елементів складу цивільного правопорушення (або їх відсутність).

Аналогічні висновки було висловлено в постанові Великої Палати Верховного Суд від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, де вказано, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог статті 1166 ЦК України покладено на відповідача.

Верховний Суд у постанові від 23 січня 2018 року по справі № 753/7281 /15-ц вказав, законодавець в деліктних зобов`язаннях закріпив презумпцію вини заподіювача шкоди і доведення відсутності вини у спричиненні шкоди поклав на нього (відповідача в справі), тому суди дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позову.

Аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року по справі № 686/20040/2012, від 06 лютого 2018 року по справі № 334/9899/14-ц.

Також Верховний Суд зазначив, що аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір. Тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

У даному випадку позивач скористався своїм правом надати докази, які на його думку, підтверджують неправомірність та винність дій відповідача, зокрема до суду були надані:

- копія постанови Правління НБУ про віднесення АТ "Фінростбанк" до категорії проблемних №350/БТ від 12.06.2014;

- копія постанови Правління НБУ №385/БТ від 26.06.2014, про внесення змін до постанови №350/БТ від 12.06.2014;

- копія постанови Правління НБУ про віднесення АТ "Фінростбанк" до категорії неплатоспроможних №409/БТ від 15.07.2014;

- оголошення від 16.07.2014, про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Фінростбанк";

- копія постанови Правління НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "Фінростбанк" № 660 від 16.10.2014;

- оголошення від 16.10.2014, про початок процедури ліквідації АТ "Фінростбанк";

- оголошення від 19.10.2015, про продовження ліквідації АТ "Фінростбанк";

- оголошення від 17.10.2017, про продовження ліквідації АТ "Фінростбанк";

- оголошення від 09.10.2018, про продовження строку здійснення процедури ліквідації АТ "Фінростбанк";

- копія виписки з протоколу засідання виконавчої дирекції ФГВФО №042/15 від 16.02.2015 та Акт про формування ліквідаційної маси від 16.02.2015;

- копія витягу зі Звіту уповноваженої особи ФГВФО про завершення ліквідаційної процедури АТ "Фінростбанк", затвердженого ВД ФГВФО №1506 від 13.06.2019;

- оголошення від 11.07.2019 р. про припинення АТ "Фінростбанк" як юридичної особи;

- довідка з ЄДРЮО про припинення АТ "Фінростбанк", як юридичної особи 09.07.2019;

- копія Вимоги про відшкодування шкоди №46-13791/21 від 06.10.2021 з доказами відправлення;

- копія паспорту НОМЕР_1 ОСОБА_1 ;

- копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера Подгорниц Ю.В.;

- копія Наказу №140-К від 26.11.2008 про вступ на посаду Подгорниц Ю.В.;

- копія Заяви від 22.04.2014 про звільнення ОСОБА_1 ;

- копія Наказу №226-К від 05.05.2014 про звільнення ОСОБА_1 ;

- копія Статуту АТ "Фінростбанк" від 03.07.2013 та змін до Статуту від 11.10.2013;

- довідка з ЄДРЮО щодо TOB "Приватконсалтінг";

- довідка з ЄДРЮО щодо ТОВ "Бізнес та Інформаційні Технології";

- довідка з ЄДРЮО щодо ТОВ "Компанія з Управління Активами "Прайвєд Еквіті";

- копія Договору застави майнових прав №3-10/12/055 від 28.08.2012;

- копія Договору про надання міжбанківського депозиту №MM27996DG від 22.01.2014;

- копія Додаткового договору №1 від 22.01.2014 до договору застави майнових прав;

- копія SWIFT повідомлення щодо списання коштів реф. 10092014/01 від 10.09.2014 з нотаріально посвідченим перекладом на українську мову;

- копія Листа AT "Фінростбанк" щодо списання коштів;

- копія Клопотання ТОВ "БІТ" про видачу кредиту від 27.12.2013;

- копія Договору міжбанківського вкладу №271213.03-МБД від 27.12.2013;

- копія Договору застави майнових прав №1448/13-ЮР від 27.12.2013;

- копія Вимоги щодо дострокової сплати кредиту №04/1858 від 17.07.2014;

- копія Договору міжбанківського вкладу № 170114.01 -МБД від 17.01.2014;

- копія Договору застави майнових прав №1461/14-ЮР від 17.01.2014;

- копія Повідомлення про звернення стягнення на кошти №04/1862 від 17.07.2014;

- копія Листа AT "Фінростбанк" щодо списання коштів від 11.08.2014;

- копія протоколу електронного аукціону №UA-EA-2019-02-18-000018-b від 07.03.2019;

- копія договору про відступлення прав вимоги №63 від 26.03.2019;

- виписки по рахунках ТОВ "Приватконсалтінг" та ПАТ "Авант-Банк", відкритих в AT "Фінростбанк" ;

- виписки по рахунках ТОВ "Приватконсалтінг" відкритих в ПАТ "Авант-Банк";

- виписки по рахунках ТОВ "Бізнес та Інформаційні Технології" та АТ АБ "Порто-Франко", відкритих в AT "Фінростбанк";

- виписки по рахунках ТОВ "Компанія з управління активами "Прайвєдеквіті" та АТ АБ "Порто-Франко", відкритих в AT "Фінростбанк";

- виписки по розміщенню депозиту в AT АБ "Порто-Франко"та видачі кредитів ТОВ "Бізнес та Інформаційні Технології" та ТОВ "Компанія з управління активами "Прайвєдеквіті";

- виписка про прийняття на облік кредитної заборгованості ТОВ "Приватконсалтінг", ТОВ "Бізнес та Інформаційні Технології" та ТОВ "Компанія з управління активами "Прайвєдеквіті";

- довідка про зміну боржника ТОВ "Приватконсалтінг";

- довідка про зміну боржника ТОВ "Бізнес та Інформаційні Технології";

- довідка про зміну боржника ТОВ "Компанія з управління активами "Прайвєдеквіті";

- довідка про суму заборгованості, відсотків, продажу активу та збитків ТОВ "Приватконсалтінг";

- довідка про суму заборгованості, відсотків, продажу активу та збитків ТОВ "Бізнес та Інформаційні Технології";

- довідка про суму заборгованості, відсотків, продажу активу та збитків ТОВ "Компанія з управління активами "Прайвєдеквіті";

- інформаційно-аналітична довідка по ТОВ "Приватконсалтінг";

- баланс ТОВ "Приватконсалтінг" за 2011 рік;

- інформаційно-аналітична довідка по ТОВ "Компанія з управління активами "Прайвєдеквіті";

- баланс ТОВ "Компанія з управління активами "Прайвєдеквіті" за 2014 рік;

- витяги з ЄДРЮОФОГО ТОВ "Приватконсалтінг", ТОВ "Бізнес та Інформаційні Технології"; ТОВ "Компанія з управління активами "Прайвєдеквіті", ПАТ „Авант-Банк", ПАТ АБ „Порто-Франко".

Натомість відповідач при цьому не надав жодного доказу щодо вчинення ним дій, що свідчили б про відсутність вини за невиконання передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність" обов`язків щодо добросовісного, розумного, відповідального керівництва діяльністю банку, запобігання можливим ризикам.

При цьому за клопотанням відповідача, задоволене ухвалою суду, НБУ на виконання вимогу суду надало копії довідки від 06.06.2014 р., складеної за результатами перевірки Управління Національного банку України в Одеській області станом на 22.05.2014 р. за період діяльності ПАТ "Фінростбанк? з 01.02.2014 р. до 22.05.2014 р.; довідки від 28.05.2014 р., складеної за результатами перевірки Національним банком України з питань дотримання вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансуванню тероризму ПАТ "Фінростбанк" за період діяльності з 01.01.2012 р. до 12.05.2014 р.; акту від 06.12.2013 р. № 28-217/26433 БТ, складеного за результатами перевірки Національним банком України з питань дотримання вимог валютного законодавства ПАТ "Фінростбанк? за період діяльності з 01.11.2013 р. до 03.12.2013 р. Посилання відповідача на те, що згідно довідки від 06.06.2014 р. за результатами перевірки не виявлено жодних порушень з боку керівників ПАТ „Фінростбанк" щодо спірних договорів застави майнових прав, не спростовують доводи позивача про недотримання керівництвом Банку, до якого відноситься й відповідач, норм законодавства про банки і банківську діяльність, нормативно-правових актів НБУ, статутних документів і положень Банку під час укладення вказаних договорів. До того ж матеріали вказаних перевірок не звільняють відповідача від обов`язку довести суду саме вжиття ним всіх можливих заходів і вчинення дій для запобігання завданню шкоди Банку, свою добросовісну і розумну поведінку як керівника Банку.

Не приймаються судом до уваги й доводи відповідача про те, що Банк є багаторівневим та багатоструктурним органом, в якому прийняття рішень та їх погодження здійснюється за колегіальним принципом, а тому лише після наданих висновків та після погодження всіма структурними підрозділами банку (членами Правління, відділу ризиків, відділу забезпечення, юридичного департаменту, комітетів, тощо) певних операції Голова Правління Банку підписує різного роду правочини, в тому числі і договори застави майнових прав. Адже, відповідач не довів факт надання всіма структурними підрозділами банку (членами правління, відділу ризиків, відділу забезпечення, юридичного департаменту, комітетів, тощо) позитивних висновків та погодження щодо укладення Банком спірних договорів застави.

Принцип змагальності сторін зазначений у п. 4 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, у господарському судочинстві не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

При цьому хибною є думка про відсутність в діях відповідача порушення законодавства, з причин того, що спірні угоди не були підставою для початку процедури тимчасової адміністрації банку. Адже наявність чи відсутність спірних угод в постанові Правління НБУ від 15.07.2014 р. № 409 „Про початок процедури тимчасової адміністрації" жодним чином не свідчить про дотримання відповідачем норм законодавства та статуту і положень Банку, а також про відсутність підстав для притягнення відповідача до відповідальності за вчинення цих правочинів.

Відтак, суд погоджується з доводам позивача про те, що всупереч статутним положенням, Закону України "Про банки і банківську діяльність?, приписів Національного банку України Заступник Голови Правління АТ "Фінростбанк" - Подгорниц Юлія Валеріївна здійснила протиправні операції шляхом укладення договорів застави майнових прав за договорами міжбанківських вкладів та відступлення права вимоги за цими договорами, в забезпечення вимог за кредитними договорами позичальників, що не мали реальної мети обслуговувати та повернути кредитні кошти, без оформлення належного та співмірного із сумою застави забезпечення, що призвело до заподіяння відповідачем шкоди банку.

Щодо розміру заподіяної шкоди суд зазначає.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, за загальним правилом розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 р. у справі N 910/11027/18, якщо банку завдано шкоди окремими діями певної особи, наприклад, шляхом знищення чи пошкодження речі, відчуження майна банку безоплатно або за заниженими цінами та в інших подібних випадках, то розмір шкоди визначається залежно від безпосередніх наслідків таких дій шляхом оцінки вартості втраченої речі чи зниження її вартості внаслідок пошкодження, вартості безоплатно відчуженого майна, різниці між ринковою ціною та ціною відчуження тощо. Якщо ж банку заподіяно шкоди не шляхом вчинення окремо визначених дій (бездіяльності), які мали наслідком знищення або пошкодження конкретної речі, втрату конкретних доходів чи подібні наслідки, а шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди, завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені також в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі N 910/12930/18.

Виходячи з наведених висновків Верховного Суду, розмір недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів є мінімальною оцінкою шкоди, завданої банку пов`язаними особами, зокрема, внаслідок доведення банку до неплатоспроможності.

Натомість у даній справі Фондом заявлено до стягнення шкоду, заподіяну окремими діями відповідача, тому суд вважає обґрунтованим здійснений позивачем розрахунок шкоди в розмірі 95997097,30 грн., що складається з сум депозитних коштів (94000000,00 грн. = 47000000,00 грн. + 35000000,00 грн. + 12000000,00 грн.) і процентів за договорами міжбанківського вкладу (2004698,62 грн. = 1512369,86грн. +373972,61 грн. + 118356,15 грн.), списаних з АТ „Фінростбанк" за договорами застави, із вирахуванням вартості отриманих від продажу на аукціоні прав вимоги за трьома активами 7601,32 грн. (3841,04 грн. + 2800,79 грн. + 959,49 грн.), що підтверджено матеріалами справи.

Наразі судом не приймаються посилання відповідача на те, що ст.ст. 92, 1166 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 89 Господарського кодексу України, ст. 63 Закону України „Про акціонерні товариства", ст.ст. 37, 39, 40, 42, 43, 44, 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ч. 5 ст. 52 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у відповідних редакціях цих законів, чинних протягом спірного періоду 2012-2014 років) презюмують солідарну відповідальність органів юридичної особи за шкоду, заподіяну юридичній особі порушенням обов`язків щодо її представництва; члени наглядової ради і виконавчого органу банку несуть спільно відповідальність за діяльність банку в цілому. Адже, у даному випадку позивачем заявлено про відшкодування шкоди, заподіяної банку не внаслідок неплатоспроможності банку, а внаслідок окремих дій відповідача. Тому заявленння позивачем вимог про відшкодування шкоди лише до позивача не суперечить нормам чинного законодавства.

Щодо причинного зв`язку між недобросовісними діями відповідача та шкодою, яку було завдано Банку, вкладникам та іншим кредиторам нього Банку суд зазначає наступне.

AT „Фінростбанк" було віднесено до категорії неплатоспроможних саме внаслідок ведення ризикової кредитної політики в банку.

Як вбачається зі змісту постанови Правління Національного банку України від 12 червня 2014 року № 350/БТ "Про віднесення ПАТ "Фінростбанк" до категорії проблемних? AT "Фінростбанк" мало високий ризик ліквідності, що становило загрозу своєчасного та в повному обсязі виконання ним зобов`язань перед вкладниками та іншими кредиторами, і його діяльність не відповідала вимогам банківського законодавства і нормативно-правових актів Національного банку України.

Зазначене підтверджується результатами позапланової інспекційної перевірки АТ "Фінростбанк" з питань виконання зобов`язань перед вкладниками та кредиторами банку та з окремих питань якості активів (далі - інспекційна перевірка), яка проводилась з 22 травня до 06 червня 2014 року на підставі розпорядження Національного банку України від 22 травня 2014 року № 298-р, якою встановлені випадки невиконання у строк вимог клієнтів.

Так, станом на 22 травня 2014 року АТ "Фінростбанк" не виконало вимог 13 вкладників -фізичних осіб щодо повернення вкладів на загальну суму 1,7 млн. грн. та 9 юридичних осіб щодо виконання розрахункових документів на загальну суму 16,2 мли. грн., строк виконання яких настав більше ніж п`ять робочих днів тому. Зазначене зафіксоване в довідці про позапланову перевірку Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" з питань виконання зобов`язань перед вкладниками та кредиторами банку та з окремих питань якості активів від 06 червня 2014 року.

Починаючи з 03 червня 2014 року, АТ "Фінростбанк" відображало на позабалансових рахунках 9804 "Документи клієнтів банку (крім фізичних осіб), що не виконані в строк з вини банку" (далі - рахунок 9804) та 9806 "Документи фізичних осіб, що не виконані в строк з вини банку" (далі - рахунок 9806) не виконані ним у строк вимоги клієнтів - фізичних та юридичних осіб.

Станом на 10 червня 2014 на рахунках 9804 та 9806 обліковувались невиконані в строк документи клієнтів - фізичних осіб у сумі 17,4 млн. грн. та юридичних осіб - 22,1 млн. грн.

Вищевикладене свідчить також про порушення АТ "Фінростбанк" до НБУ на окремі звітні дати недостовірної статистичної інформації за позабалансовими рахунками 9804 та 9806, що призвело до суттєвого викривлення показників його фінансового стану.

Зазначене вище свідчить й про порушення АТ "Фінростбанк" вимог п. 3.3 глави 3 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03.12.2003 р. № 516, у частині взяття на облік за відповідним позабалансовим рахунком вимог вкладників, а також пункту 1.12 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22, в частині невідображення в обліку невиконаного розрахункового документи платника/стягувача за відповідним позабалансовим рахунком.

Керівництво і власники AT "Фінростбанк" не вживали необхідних заходів щодо приведення діяльності цього банку у відповідність до вимог законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України.

Так, АТ "Фінростбанк" не виконало вимоги Управління НБУ щодо розроблення ефективної програми фінансового оздоровлення (рішення Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків при Управлінні НБУ в Одеській області (комісія) від 18. регулювання діяльності банків при Управлінні НБУ в Одеській області (комісія) від 18.04.2014 року №12). Подана АТ "Фінростбанк" програма фінансового оздоровлення, затверджена спостережною радою та правлінням АТ "Фінростбанк" 24.04.2014 р. (протокол №3), визнана комісією неприйнятною (рішення від 14 травня 2014 року №16), оскільки не передбачала суттєвого покращення фінансового стану цього банку та джерел інвестиційних коштів.

АТ "Фінростбанк" порушило вимоги таких нормативно-правових актів НБУ:

- Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 28.08.2001 р. №368, щодо недотримання: нормативу миттєвої ліквідності (Н4) у період з 03 до 04 червня 2014 року, фактичні значення якого становили 0%, за нормативного значення не менше 20%; нормативу поточної ліквідності (Н5) станом на 11 червня 2014 року, значення якого становило 0%, за нормативного значення не менше 40%;

- Положення про порядок формування та зберігання обов`язкових резервів для банків України та філій іноземних банків в Україні від 16.03.2006 р. №91, щодо недотримання на кореспондентському рахунку в НБУ середньоарифметичної суми залишків коштів за звітний період у розмірі, який дорівнює або більший, ніж середньоарифметична сума обов`язкових резервів. Відхилення для звітного періоду за березень 2014 року становило 29,9 млн. грн., за квітень 2014 року - 42,7 млн. грн., за травень 2014 року - 15,5 млн. грн. Також АТ "Фінростбанк" протягом останніх трьох звітних періодів допустило 64 випадки недотримання щоденного розміру обов`язкових видатків.

Так, зі змісту постанови Правління Національного банку України "Про віднесення ПАТ "Фінростбанк" до категорії проблемних? від 12 червня 2014 року № 350/БТ випливає, що основні проблеми з ліквідністю AT "Фінростбанк" виникли у зв`язку з проведенням невиваженої політики з управління активів, їх низької (негативно класифікованої) якості, наявність концентрацій у кредитному портфелі, ризикові вкладення у активні операції (бланкове кредитування), що й поставило під загрозу невиконання зобов`язань перед вкладниками та іншими кредиторами Банку.

Зважаючи на вищевикладені численні порушення в діяльності AT "Фінростбанк" та у зв`язку з погіршенням фінансового стану банку, державний регулятор на підставі статей 73, 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність? та глави 12 розділу II Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.08.2012 р. № 346, прийняв постанову від 12.06.2014 р. №350/БТ "Про віднесення ПАТ "Фінростбанк" до категорії проблемних?, оскільки його діяльність не відповідає вимогам нормативно-правових актів НБУ.

Крім того, постановою Правління Національного банку України було зобов`язано керівництво Банку невідкладно вжити заходів щодо приведення діяльності АТ "Фінростбанк" до вимог банківського законодавства та розробити ефективний план фінансового оздоровлення.

АТ "Фінростбанк" 19 червня 2014 р. надіслало Програму фінансового оздоровлення та заходи щодо приведення діяльності банку до вимог банківського законодавства, які були надіслані на доопрацювання, в зв`язку з наявністю зауважень, зокрема відсутністю заходів з термінового погашення заборгованості перед клієнтами, будь-яких підтверджень щодо збільшення акціонерами статутного капіталу.

АТ "Фінростбанк" 25 червня 2014 р. надіслало План фінансового оздоровлення, в якому немає письмових підтверджень акціонерів стосовно збільшення статутного капіталу на 50,0 млн. грн., інформації про напрями використання коштів, які надійдуть на рахунки субординованого боргу, та внесків за незареєстрованим статутним капіталом, а також конкретних розрахунків щодо виконання зобов`язань перед фізичними особами зі щомісячною розбивкою.

У поданих з планом документах, міститься запевнення акціонера банку - ОСОБА_2 про внесення ним у строк до 10.07.2014 коштів на умовах субординованого боргу в сумі 20,0 млн. грн. Проте, станом на 11.07.2014 р. зобов`язання ОСОБА_2 не виконані.

Таким чином, у зв`язку із невжиттям посадовими особами АТ "Фінростбанк" належних заходів для усунення порушень нормативно-правових актів НБУ, відсутністю розробленого Банком прийнятного та дієвого плану фінансового оздоровлення, Національним банком була прийнята постанову від 15.07.2014 р. №409/БТ.

При цьому Фондом гарантування було проведено аналіз фінансового стану позичальника - ТОВ "Приватконсалтінг?, в забезпечення виконання зобов`язань якого АТ "Фінростбанк" уклало договір застави. Дослідження здійснювалась на підставі фінансової звітності (балансу та форми №2) за 2011 рік, отриманого з спеціалізованого програмного комплексу "Комп`ютерна програма "Автоматизована система комп`ютерного аналізу "Айсберг?, який був останнім розміщеним в цій програмі та містить дані станом на 31.12.2011 р., на дату укладання першого договору від 28.08.2012 р. За результатами проведеного аналізу фінансового стану встановлено високий рівень ризиків і низьку стійкість компанії в середньостроковій перспективі та те що, діяльність ТОВ "Приватконсалтінг? здійснюється фактично за рахунок залучених коштів.

Також Фондом гарантування проведено аналіз фінансового стану позичальника - ТОВ "Компанія з управління активами "Прайвєд Еквіті?, в забезпечення виконання зобов`язань якого АТ "Фінростбанк" уклало договір застави. Дослідження здійснювалось на підставі фінансової звітності (балансів та форми №2) за 2014 рік, отриманих з спеціалізованого програмного комплексу "Комп`ютерна програма "Автоматизована система комп`ютерного аналізу "Айсберг?, якій був єдиним розміщеним в цій програмі та містить дані станом на 31.12.2013 р. та 31.12.2014 р. За результатами проведеного аналізу фінансового стану встановлено високий рівень ризиків і низьку стійкість компанії в середньостроковій перспективі. Розмір чистих активів ТОВ "Компанія з управління активами "Прайвєд Еквіті? станом на 31.12.2013 р. та 31.12.2014 р. становить (- 8598,0) тис. грн. та (-11351,6) тис. грн. відповідно.

З огляду на вищевикладене господарський суд доходить висновку, що відповідачем від імені АТ "Фінростбанк" укладались договори із надмірним ризиком (застава майнових прав за договорами банківського вкладу та відступлення права вимоги за цими договорами, в забезпечення вимог за кредитними договорами позичальників, що не мали реальної мети обслуговувати та повернути кредитні кошти, без оформлення належного та співмірного із сумою застави забезпечення), однак Заступник Голови Правління Банку на зазначені факти не звернула належним чином уваги, наслідком чого стало здійснення АТ "Фінростбанк" економічно необґрунтованої операції щодо ТОВ "Приватконсалтінг?, ТОВ "Бізнес Та Інформаційні Технології? та ТОВ "Компанія з управління активами "Прайвєд Еквіті?, без будь-якого забезпечення.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, в ході ліквідаційної процедури АТ "Фінростбанк" згідно протоколу електронного аукціону UA-EA-2019-02-18-000018-b від 07.03.2019 р. та договору про відступлення права вимоги від 26.03.2019 р. № 63, укладеного з фізичною особою - ОСОБА_3 , АТ "Фінростбанк" реалізовано дані активи (право вимоги за договором) за ціною: ТОВ "Приватконсалтінг? 3841,04 грн., ТОВ "Бізнес Та Інформаційні Технології? - 28009 грн., ТОВ "Компанія з управління активами "Прайвєд Еквіті? - 959,49 грн.

Наразі суд вважає безпідставними ствердження відповідача щодо бездіяльності Фонду, а саме незвернення з позовними заявами про стягнення заборгованості з позичальників та визнання договорів недійсними/нікчемними. Адже наявність чи відсутність претензійно-позовної роботи за спірними договорами під час ліквідації банку не звільняє відповідача від відповідальності за вчинення спірних угод, якими завдано шкоду (збитки) банку та його вкладникам. До того ж дії щодо визнання спірних кредитних угод нікчемними або звернення до відповідних судів з позовами про визнання таких договорів недійсними не можуть свідчити про правомірність дій відповідача, які призвели банк до неплатоспроможності, та бути підставою для звільнення його від відповідальності.

Крім того, невизнання вказаних правочинів недійсними чи відсутності доказів їх нікчемності не свідчить про те, що відповідач при прийнятті рішень про їх укладення чи під час укладення діяв відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній станом на дату вчинення збиткових операцій), добросовісно, розумно і в інтересах банку.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 02.02.2022 р. у справі N 910/15260/18 зазначив, що виявлення нікчемних правочинів та застосування наслідків їх нікчемності потенційно може впливати на загальну вартість ліквідаційної маси і, відповідно, може як збільшити, так і зменшити розмір непокритих активами банку вимог кредиторів. Водночас якщо контрагенти за договорами мають ознаки фіктивності, а звернення до них з позовами не мало б позитивних наслідків, це призвело б лише до додаткових витрат банку. Велика Палата Верховного Суду вказала, що невчинення Фондом таких дій, навіть якщо таке управлінське рішення було помилковим, не може свідчити про правомірність дій відповідача, які призвели банк до неплатоспроможності, та бути підставою для звільнення їх від відповідальності.

Що стосується доводів відповідача стосовно дотримання відповідачем законодавства під час прийняття рішень про намір укласти спірні правочини, то Фонд гарантування не вказував на те, що спірні угоди не відповідають чинному законодавству. Натомість відповідач, укладаючи угоди про забезпечення міжбанківськими депозитами трьох кредитних договорів на суму 94 мільйони гривень без забезпечення, мав усвідомлювати ризики та можливі наслідки у випадку не повернення кредитних коштів. Такі дії були вочевидь не в інтересах банку. Відповідач, надаючи згоду на укладання угод про забезпечення міжбанківськими депозитами трьох кредитних договорів на суму 94 мільйони гривень без забезпечення, не дотримувався меж нормального господарського ризику (підписані Подгорниц Ю.В., без дотримання меж нормального господарського ризику, в розумінні положень статті 92 ЦК України), зловживав своїм розсудом та прийняв очевидно необачні та марнотратні рішення, оскільки від укладених угод, окрім очевидних ризиків, банк не отримав жодної вигоди.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах позивач не повинен доводити фіктивність позичальника. Позивачу достатньо довести, що за наявності подібних/схожих ознак, які мали бути виявлені відповідачем при належній перевірці та ухваленні ними рішень на підставі достатньої інформації (що є виконанням вимог закону та фідуціарних обов`язків відповідача перед банком), рішення відповідача про укладання договорів застави за рахунок депозитних коштів було невиправдано ризикованим, таким, що вочевидь вчинялося всупереч інтересам банку, його вкладників та кредиторів.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 р. у справі N 910/12930/18, від 14.09.2021 р. у справі N 910/11371/18.

Виходячи з вищенаведеного аналізу по операціям Банку з укладення договорів застави майнових прав за договорами міжбанківського вкладу та відступлення права вимоги за цими договорами в забезпечення вимог за кредитними договорами позичальників, що не мали реальної можливості для обслуговування та повернення кредитних коштів, без оформлення належного та співмірного із сумою застави забезпечення, на думку суду, відповідач необґрунтовано вчинив зазначені операції. Адже ризик неповернення коштів підвищувався також внаслідок встановленого кредитними договорами терміну погашення основного боргу в кінці строку дії кредитних угод та відсутності співмірного із сумою застави забезпечення.

З огляду на вищевикладене, господарський суд Одеської області доходить висновку про законність та обґрунтованість заявлених вимог позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди в розмірі 95997097,30 грн.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент подання позову) Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, установлений Фондом, Фонд звертається з такими вимогами до суду.

З дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку (п. 1 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Відповідно до пунктів 1, 5 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку, заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду.

Згідно з вимогами ч. 9 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кошти, стягнуті та/або одержані Фондом з осіб, зазначених у частині п`ятій цієї статті, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів банку, зазначених у пунктах 1-8 частини першої цієї статті, які виникли у зв`язку із завданням їм шкоди (збитків) внаслідок незадоволення їхніх вимог, у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, після відшкодування витрат Фонду, понесених у зв`язку із стягненням шкоди (збитків).

Наразі слід зазначити, що припинення банку як юридичної особи не є підставою та не призводить до закінчення чи припинення процесів, позовів чи проваджень, що були ініційовані відповідно до цієї частини Фондом, та не є підставою для звільнення від відповідальності та/або припинення відповідальності осіб, проти яких такі процеси, позови чи провадження були ініційовані. Усі вимоги Фонду у зв`язку із такими процесами, позовами або провадженнями, у тому числі всі вимоги про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної кредиторам (колишнім кредиторам) банку, не припиняються з припиненням банку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 р. у справі N 910/11027/18 дійшла висновку, що оскільки в банку, що ліквідується, єдиною особою, яка має повноваження і обов`язок діяти від імені та в інтересах банку, є уповноважена особа Фонду, то положення частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначають мінімальні стандарти поведінки Фонду та уповноваженої особи Фонду і не обмежують повноважень щодо звернення до суду з позовами до власників істотної участі, контролерів, керівників банку, пов`язаних з банком осіб, а також до будь-яких інших осіб про відшкодування ними шкоди в повному обсязі.

Отже, відповідно до зазначених положень Фонд звертається з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної банку, саме від імені та в інтересах банку.

Таке регулювання узгоджується із частиною 6 статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відповідно до якої пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном; якщо внаслідок дій або бездіяльності пов`язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду. Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

Разом з тим з огляду на заявлення відповідачем - ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності у даній справі, суд зазначає наступне.

Визначення поняття позовної давності міститься в статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої ст. 260 Цивільного кодексу України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

В ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Так, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Відповідний правовий висновок наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 № 910/11027/18 вирішено виключну правову проблему щодо питання визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовами Фонду про стягнення шкоди в порядку частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Так, перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох документів, а саме затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків. Тобто, Верховний Суд чітко визначив з якого моменту в даному випадку починає відраховуватися позовна давність, а саме з моменту коли ФГВФО стало відомо, що розмір вимог кредиторів не покривається наявними активами банку, що передбачає затвердження одного з двох вищезазначених документів.

З матеріалів справи вбачається, що 25.12.2014 року виконавчою дирекцією ФГВФО було прийнято рішення №268/14 "Про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Фінростбанк? яким затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Фінростбанк? на суму 673428698,62 грн. При цьому, різниця між оціночною вартістю ліквідаційної маси та розміром акцептованих вимог станом на 25.12.2014 року значно перевищувала розмір заявлених до відповідача позовних вимог.

16.02.2015 року рішенням виконавчої дирекції ФГВФО затверджено Акт про формування ліквідаційної маси ПАТ "Фінростбанк? відповідно до якого ринкова(оціночна) вартість активів банку становила 121535282,50 грн.

Таким чином, станом на 16.05.2015 року ФГВФО було відомо про те, що розмір вимог кредиторів перевищує розмір активів банку на 551893416,12 грн.

Отже, зважаючи на позицію Верховного Суду від 25.05.2021 № 910/11027/18, перебіг позовної давності для заявленння Фондом вимоги до відповідача про відшкодування шкоди розпочався саме 17.02.2015 року р. та відповідно закінчився 17.02.2018 року.

При цьому суд вважає безпідставними посилання позивача на положення ч. 7 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб? в редакції від 30.06.2021 р., згідно яких Фонд має право звертатися з такими позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність). Адже зміни до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб? на які посилається позивач, були прийняті лише 30.06.2021 року, тобто через 3 роки після спливу позовної давності щодо стягнення майнових збитків з відповідача у даній справі.

Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно- правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно- правовим актом.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що конституційний принцип про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (абзац 4 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

У правовій позиції зазначеній у Постанові ВСУ від 22.04.2015 № 6-209цс14 зроблено висновок, що вирішення судом справ здійснюється на підставі актів цивільного законодавства, які є чинними на час виникнення спірних правовідносин (стаття 58 Конституції України, стаття 5 ЦК України). У разі заявлення стороною у спорі про застосування позовної давності до правовідносин, які на час їх виникнення, регулювалися нормами матеріального права, до яких згодом внесені зміни, вважається, що застосуванню підлягає та норма права, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання.

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії? від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45).

Таким чином, з огляду на те що позовна давність щодо стягнення майнової шкоди з ОСОБА_1 по даній справі спливла ще 17.02.2018 року, тобто правовідносини виникли і закінчилися до набрання чинності ч. 7 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб? в редакції від 30.06.2021 р., господарський суд доходить висновку про хибність тверджень позивача про те, що строк позовної давності спливає 08.07.2022 р.

Таким чином, неможливо застосовувати до даних правовідносин положення ч. 7 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб? в редакції від 30.06.2021 р., оскільки в зазначеному Законі не надано ретроспективної дії в часі, а отже, норми нової редакції Закону застосовуються лише до правовідносин, які виникли після набрання нею чинності.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищенаведене та оцінюючи наявні в докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволенню не підлягають з огляду на сплив строку позовної давності.

У зв`язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди в розмірі 95997097,30 грн. відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 16 грудня 2022 р. у зв`язку відсутністю електропостачання в адміністративній будівлі господарського суду Одеської області.

Суддя В.С. Петров

Джерело: ЄДРСР 107961934
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку