номер провадження справи 14/7/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
30.12.2022 Справа № 908/802/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Юлдашева О.О., розглянувши клопотання (заяву) ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Квартал 5 арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича, до 1. ОСОБА_1
2. ОСОБА_2
3. ОСОБА_3
про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів у справі №908/802/20
Без виклику представників сторін
УСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.10.2021 р. у справі № 908/802/20 (суддя Сушко Л.М.) задоволено заяву ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 5" арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника-банкрута. Покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 5" перед кредиторами на осіб, винних в доведенні підприємства до банкрутства та стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія "Ессеншал" - 80 098 014,39 грн.
Постановою Верховного суду від 06.12.2022 р. у справі № 908/802/20 залишено в силі ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.10.2021 р.
До суду 26.12.2022 надійшло клопотання (заява) ліквідатора про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів у справі №908/802/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Квартал 5.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2022 клопотання (заяву) розподілено судді Черкаському В.І., у зв`язку зі щорічною відпусткою судді Сушко Л.М.
На підставі доповідної записки судді Черкаського В.І. протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.12.2022 заяву ліквідатора розподілено судді Юлдашеву О.О.
Розглянувши подану заяву суд установив наступне. Ліквідатор у своїй заяві просить суд накласти арешт на наступні об`єкти нерухомого майна:
- Земельна ділянка площею 0,049 га за адресою:
АДРЕСА_1 (кадастровий N° 8000000000:79:004:0035; РНОНМ 834637980000) вартістю 447.033,58 грн., яка на даний час належить фізичній особі ОСОБА_2 ;
- Земельна ділянка площею 0,0523 га за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий N° 8000000000:79:004:0036; РНОНМ 834579380000) вартістю 477.139.93 грн., яка на даний час належить фізичній особі ОСОБА_2 ;
- Земельна ділянка площею 0,0487 га за адресою: АДРЕСА_3 (кадастровий N° 8000000000:79:004:0037; РНОНМ 805986380000) вартістю 444.296.64 грн., яка на даний час належить фізичній особі ОСОБА_2 ;
- Квартира площею 197,8 кв.м. за адресто: АДРЕСА_4 вартістю 17.021.991,85 грн., яка на даний час належить фізичній особі ОСОБА_2 ,-
- Квартира площею 61,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 вартістю 953.033.42 грн., яка на даний час належить фізичній особі ОСОБА_2 .
Виходячи зі змісту клопотання ліквідатора про забезпечення вимог кредиторів, правовими підставами застосування заходів забезпечення, вжити, які просить ліквідатор, є положення ч. 14 ст. 39 та ч. 1 ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства (далі по тексту - КузПБ).
Суд зазначає, що у відповідності до ч.1 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).
Згідно ч. 3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна зобов`язаний вживати заходів для захисту майна боржника.
За змістом ч.1 ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди арбітражного керуючого правочини, а також зобов`язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.
Системний аналіз зазначених норм Господарського процесуального кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства свідчить про те, що Кодексом як спеціальним законом визначено особливі різновиди заходів щодо забезпечення вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі, та надано право їх застосування як за клопотанням кредитора, так за ініціативою суду. Водночас загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають використовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України.
Вищезазначене закріплено в постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 19.10.2021 у справі №922/313/20, від 22.12.2021 у справі № 918/351/21.
У статті 40 Кодексу України з процедур банкрутства визначено і мету, задля якої такі заходи застосовуються: збереження майна боржника, усунення перешкод для виконання розпорядником майна своїх повноважень, захист прав та законних інтересів боржника або кредиторів.
Зважаючи на специфіку провадження у справі про банкрутство, безпосередньою метою застосування передбачених статтею 40 Кодексу України з процедур банкрутства заходів забезпечення вимог кредиторів у такій справі є збереження майна боржника та охорона матеріально-правових інтересів кредиторів від можливих недобросовісних дій боржника чи інших осіб стосовно його активів задля попередження потенційних труднощів у досягненні основної мети процедур банкрутства як найповнішого задоволення вимог кредиторів.
Так, відповідно до ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
За приписами ст.1 КУзПБ, боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, яка неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.
З метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вправі вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, передбачені загальними положеннями статті 137 Господарського процесуального кодексу України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі № 922/4587/13 та у постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 925/100/15.
Інститут забезпечення позову є відмінним від інституту забезпечення вимог кредиторів, який полягає в особливому правовому режимі в якому знаходиться боржник у процедурі банкрутства. Системний аналіз норм ГПК України та Кодексу України з процедур банкрутства дозволяє зробити висновок про те, що Кодексом, як спеціальним законом, визначено особливі різновиди заходів на забезпечення вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі та надано право їх застосування як за клопотанням кредитора, так за ініціативою суду.
Отже, виходячи з викладених норм матеріального та процесуального права, господарський суд, який розглядає справу про банкрутство, не позбавлений права вжити за клопотанням кредитора заходів забезпечення його вимог у справі про банкрутство шляхом заборони на відчуження майна боржника в ліквідаційній процедурі, зважаючи на доводи кредитора і фактичні обставини справи, а також керуючись принципами законності, диспозитивності і пропорційності відповідно до статей 2, 14, 15 ГПК України та враховуючи інтереси кредиторів та боржника у справі про банкрутство.
Підсумовуючи викладене, наведена вище норма ч. 1 ст, 40 КУзПБ, на підставі якої ліквідатором заявлено клопотання про забезпечення вимог кредиторів передбачає можливість застосування заходів забезпечення вимог кредиторів виключно щодо майна боржника. Зазначений висновок, зокрема, відповідає висновку щодо застосування відповідної норми права, який викладено у постанові Верховного Суду від 13.02.2020р. у справі № 50/790- 43/173.
Як слідує з клопотання ліквідатора про забезпечення, він просить вжити заходів забезпечення щодо майна, яке належить ОСОБА_2 , який взагалі не виступає учасником справи про банкрутство. В свою чергу, доказів того, що вказане майно належало або належить боржнику - ТОВ «Квартал 5», ліквідатором не надано.
Також слід зазначити, що відповідно до ч.4 ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства, заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до закриття провадження у справі. Отже такого роду клопотання (заяви) можуть подаватися тільки у процедурі розпорядження майном боржника. Наразі у справі №908/802/20 триває процедура ліквідації.
Загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до статті 136 ГПК України (подібні за змістом висновки викладені у постанові ВС у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173).
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.
Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Такий правовий висновок викладено в пункті 9.2.4. постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.08.2019р. у справі №910/16586/18.
Забезпечення позову за своєю суттю є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника), або пов`язаних із ним інших осіб, в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя та задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справу про банкрутство.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, вирішуючи питання щодо можливості вжиття заходів забезпечення , господарський суд повинен надати оцінку адекватності заходу забезпечення позову та його відповідність заявленим позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення вимог кредиторів, суд бере до уваги інтереси не тільки боржника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням або не застосуванням відповідних заходів.
Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, у задоволененні клопотання (заяви) ліквідатора, арбітражного керуючого Данілова А.І. слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 136, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання (заяви) ліквідатора, арбітражного керуючого Данілова А.І. відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом десяти днів з дати її підписання до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалу складено та підписано-03.01.23.
Суддя О.О. Юлдашев
