ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 686/10785/16-к
Провадження № 11-кп/4820/808/22
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні №12014240010001968 відомості про яке 29.04.14 року внесено до ЄРДР стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. ІванківціСтаросинявського району Хмельницької області, громадянина України, одруженого, не працюючого, пенсіонера, не судимого, мешкаючого за адресою АДРЕСА_1 ,
визнаного винуватимза ч.2 ст.286 КК України та засудженого до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням строком 2 (два) роки.
Відповідно до ст.76 КК України покладено на ОСОБА_7 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Провадження у справі за позовом потерпілої ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_7 та Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" про відшкодування матеріальної і моральної шкоди закрито.
ВСТАНОВИЛА:
За вироком суду, ОСОБА_7 29 квітня 2014 року близько 16 год 20 хв керував автомобілем «HYUNDAI Н 200», д.н.з. НОМЕР_1 , починаючи виконувати маневр лівого повороту з вул. Вайсера на вул. Кам`янецьку для подальшого руху до вул. Подільської в м. Хмельницькому на зелений сигнал світлофора, виїхав на перехрестя та зупинився для надання переваги пішоходам, які переходили проїзну частину вул. Кам`янецької.
Надавши дорогу пішоходам та відновивши рух, ОСОБА_7 закінчив маневр лівого повороту на вул. Кам`янецьку на жовтий миготливий сигнал світлофора, після чого рухався на вул. Кам`янецькій з боку вул. Вайсера в напрямку до вул. Подільської.З моменту виходу пішохода ОСОБА_8 на проїзну частину вул. Кам`янецької, в порушення вимог п.12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі ПДР), не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним автомобіля та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , яка перетинала проїзну частину вул. Кам`янецької справа наліво відносно напрямку руху автомобіля у невстановленому для цього місці поза межами пішохідного переходу.
В наслідок наїзду ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді: важкої черепно-мозкової травми з набряком м`яких тканин обличчя, великою скальпованою раною лівої половини обличчя та голови, відкритим переломом лівої скроневої кістки зі зміщенням уламку внутрішньої пластинки кістки у порожнину черепа, з переходом на лобну кістку в проекції основи лівої лобної пазухи та непрямими ознаками переходу на праву половину середньої черепної ямки основи черепа, накопиченням крові епідурально, забоєм головного мозку середньої тяжкості з ознаками помірного набряку речовини його лівої півсфери, набряком та крововиливом м`яких тканин лівої навколо-очної ділянки обличчя, крововиливом під кон`юнктиву лівого очного яблука, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння; тупої травми лівої половини грудної клітки з крововиливом м`яких тканин лівої лопаткової ділянки, закритого перелому тіла лопатки зі зміщенням уламків, які за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричиняють тривалий розлад здоров`я.
Ці наслідки дорожньо-транспортної пригоди знаходяться в прямому причинному зв`язку з допущеними ОСОБА_7 порушеннями вимог п.12.3 ПДР, згідно з якими у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.
За порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за ч.2 ст.286 КК України.
Узагальнені доводи апеляційної скарги захисту.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просив вирок Хмельницького міськрайонного суду від 22 жовтня 2021 року скасувати, а кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 за ст. 286 ч.2 КК України закрити.
Захист послався на численні порушення вимог кримінального процесуального закону при ухваленні вироку, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Вказує, що Хмельницьким міськрайонним судом від 15.01.15 року щодо ОСОБА_7 було ухвалено обвинувальний вирок та засуджено за ст. 286 ч.2,75,76 КК України до покарання в виді 4 років позбавлення волі з випробуванням на 2 роки. Після скасування цього вироку ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 21.07.15 року було призначено новий судовий розгляд в суді першої інстанції. Суд повернув обвинувальний акт прокурору для усунення недоліків обвинувального акту в порядку ст. 314 ч. 3 п.3, 291 КПК України.
В результаті, в супереч вимогам ст. 219 КПК України прокуратура Хмельницької області 26.02.16 року продовжила строк досудового розслідування на 4 місяці та спрямувала матеріали досудового кримінального провадження щодо ОСОБА_7 до органу досудового розслідування - слідчого відділу Хмельницького міського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області з вказівками проведення додаткових слідчих дій, встановлення нових фактичних даних та обставин ДТП, тобто у порушення вимог КПК України, фактично спрямував провадження для проведення додаткового розслідування. На виконання такого доручення слідчий СВНПУ у Хмельницькій області ОСОБА_9 провів ряд додаткових слідчих дій, зокрема в черговий раз допитав свідків, потерпілу, провів чергу процесуальних дій та прийняв нові процесуальні рішення. Нові фактичні обставини кримінального правопорушення встановлені слідством та фабула обвинувачення ОСОБА_7 відрізнялася тим, що потерпіла ОСОБА_8 під час ДТП перетинала проїзжу частину вулиці Камянецької з права на ліво відносно напрямку руху автомобіля у невстановленому для цього місці поза межами пішохідного переходу, а також обвинуваченому ставилося у провину порушення вимог п. 12.3 ПДР України, що перебувало у причинному зв`язку з настанням ДТП.
Обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 спрямовувався до суду кілька разів, нарешті, після закінчення досудового розслідування за кримінальним провадженням прокурором було складено обвинувальний акт 19.05.16 року, який спрямовано до суду в четвертий раз. Його було прийнято Хмельницьким міськрайонним судом до розгляду, розглянуто протягом чотирьох років, що захист вважає надмірним строком судового розгляду та ухвалено обвинувальний вирок 22 жовтня 2021 року, яким ОСОБА_7 визнано винним за ст. 286 ч.2 КК України.
Сторона захисту вважає, що дії слідства, після повернення обвинувального акту судом та проведення додаткового розслідування кримінального провадження №12014240010001968 знаходятьсяпоза межами кримінально-процесуальногозакону,оскільки відпопереднього обвинувачення ОСОБА_7 прокуратура фактичновідмовилася,а зібраніу справінові доказита фактичніданні,отримані під часнаступного досудового розслідування тапокладені воснову нового обвинувальногоакта від 19.05.16року єнедопустимими в розумінніст.87КПК України.З аналогічнихпідстав вважає,що суд незаконно ухваливобвинувальний вирокна підставінедопустимих доказів.
Крім цього захист вважає, що обвинувальний акт та доданий до нього Реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідають вимогам чинного процесуального законодавства ст. 291, 109 КПК України. Вказує що відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісно і вчасно здійснювати захист від пред`явленого обвинувачення, що, безперечно, порушує право особи на захист та є окремою підставою для скасування вироку суду.
Зауважив, що реєстр матеріалів досудового розслідування не містить повноважень слідчого ( ОСОБА_9 ) на проведення досудового розслідування після повернення обвинувального акту прокурору. Усупереч вимогам п.6 ст.291 КПК України Реєстр матеріалів досудового розслідування не містить розміру шкоди, завданої кримінальним порушенням. Крім того, відповідно до ч.3 ст.283 КПК України до Реєстру досудових розслідувань прокурором також вносяться відомості такої процесуальної дії, як закінчення досудового розслідування, проте такі відомості в реєстрі взагалі відсутні. У Реєстрі також відсутні відомості про вчинення такої процесуальної дії як повідомлення захисника про завершення розслідування та надання йому доступу до матеріалів досудового розслідування, що є також порушенням вимог ст.109 КПК України.
Зауважує, що порушення строків розгляду справи, що пов`язано з поведінкою сторони обвинувачення, представники якої всіляко затягували судовий процес безпідставними клопотаннями про виклик свідків до суду, а суд всіляко сприяв у цьому.
Оскільки справа не була складною з точки зору права і фактів, такий період часу виявляється надмірним та суперечить процесуальним нормам, зокрема, ст.ст.28, 318 КПК України.
Узагальнені позиції учасників апеляційного перегляду провадження.
Під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу, прокурор заперечував проти її задоволення, представник потерпілої ОСОБА_10 у судове засідання не з`явився був повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду
Заслухавши суддю доповідача, учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню та виходить з наступного.
Мотиви суду з посиланням на норми матеріального та процесуального закону.
Виходячи з положень ст. 404 КПК України апеляційний суд переглядає судове рішення в межах доводів апеляційної скарги.
За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Вислухавши учасників апеляційного перегляду провадження та перевіривши матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційної скарги захисту, колегія суддів дійшла висновку, що суд при ухваленні обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 не дотримався наведених положень процесуального закону.
Приймаючи рішення за апеляційними доводами захисту про недопустимість доказів, зібраних у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 , колегія суддів вважає їх обґрунтованими та виходить з наступного.
З матеріалів провадження вбачається, що після повернення обвинувального акта прокурору за ухвалами Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 серпня 2015 року і 12 січня 2016 року, сторона обвинувачення постановами від 28 жовтня 2015 року (а/с 219 - 220 т.1) та 26 лютого 2016 року (а/с 221-223 т.1) продовжувала строк досудового розслідування і проводила досудове розслідування,під час якого збирала докази.
Зокрема, після повернення обвинувальних актів орган досудового розслідування провів слідчі дії, за результатами яких склав протоколи огляду місця події від 09 листопада 2015 року (а/с 192 т.1), слідчих експерименів з ОСОБА_11 та потерпілою ОСОБА_8 від 09 та 10 листопада 2015 року відповідно (а/с 195,201 т.1), а також призначив експертизи і отримав висновки автотехнічних експертиз від 19 листопада 2015 року № 3980/15-26 та від 21 березня 2016 року № 99А. ( 213, 227 т.1).
В результаті отриманих доказів обвинуваченням було складено новий обвинувальний акт, затверджений прокурором 19 травня 2016 року ( а/с 3-6 т.1), за яким були встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення. ОСОБА_7 звинувачувався в тому, що 29 квітня 2014 року близько 16 год 20 хв, керуючи автомобілем «HYUNDAI Н 200», д.н.з. НОМЕР_1 , закінчив маневр лівого повороту на вул. Кам`янецьку у м. Хмельницькому на жовтий миготливий сигнал світлофора та в момент виходу пішохода ОСОБА_8 на проїзну частину вул. Кам`янецької, в порушення вимог п.12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі ПДР), не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним автомобіля. В результаті здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , яка перетинала проїзну частину вул. Кам`янецької справа наліво відносно напрямку руху автомобіля у не встановленому для цього місці поза межами пішохідного переходу, заподіявши їй тяжкі тілесні ушкодження.
У провину обвинуваченому ставилося порушення вимог п.12.3 ПДР, згідно з якими у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Порушення ОСОБА_7 п.12.3 ПДР перебувало у прямому причинному зв`язку з настанням ДТП та його наслідками.
Обвинуваченням визначено правову кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ст. 286 ч.2 КК України за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжкі тілесні ушкодження.
Наведені докази були покладені місцевим судом на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, за обставин, викладених в обвинувальному акті від 19 травня 2016 року (а/с 3-6 т.1) та стали підставою для ухвалення обвинувального вироку Хмельницьким міськрайонним судом 22 жовтня 2021 року.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду та виходить з того, що ст.219 КПК України чітко визначені строки досудового розслідування, які обчислюються з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня звернення до суду з обвинувальним актом або до дня ухвалення рішення про закриття провадження.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 290 КПК досудове розслідування вважається завершеним після повідомлення стороні захисту про його завершення та відкриття матеріалів. Дії слідчого і прокурора, передбачені ч. 1 ст. 291 та ст. 293 КПК (складення обвинувального акта, його затвердження, вручення стороні захисту та направлення до суду), є формою завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Вимоги, яким повинен відповідати обвинувальний акт, визначені у статті 291 КПК. Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК суд тільки у підготовчому судовому засіданні має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. У цій справі після повернення обвинувального акта, прокурор постановами від 28 жовтня 2015 року та 26 лютого 2016 року продовжив строк досудового розслідування, тим самим фактично відновив досудове розслідування у кримінальному провадженні, в ході якого органом досудового розслідування було зібрано низку нових доказів. Проте відновлення уже завершеного досудового розслідування або повернення провадження для додаткового розслідування діючим КПК України 2012 року не передбачено.
У разі повернення судом обвинувального акта, який не відповідає вимогам КПК, повноваження прокурора обмежені лише усуненням формальних недоліків цього обвинувального акта, а не формулюванням нового обвинувачення. Така позиція колегії суддів узгоджується з висновками Верховного Суду висловленими в постановах від 04 жовтня 2018 року у справі № 752/4900/15-к (провадження № 51-3742км18) та від 18 жовтня 2022 року у справі № 753/6486/21 (провадження № 51-5845км21).
Отже, колегія суддів вважає, що висновок суду про те, що повернення обвинувального акту прокурору фактично поновлює стадію досудового розслідування і жодних заборон для проведення на цій стадії слідчих дій закон не містить, є помилковим. Відповідно, апеляційні твердження захисту про незаконність поновлення досудового слідства та недопустимість зібраних доказів, колегія суддів вважає обґрунтованими.
Виходячи з положень ст.86,87 КПКУкраїни доказ визнаєтьсядопустимим,якщо вінотриманий упорядку,встановленому цимКодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
В контексті викладеного, колегія суддів вважає, що докази, отримані слідством у кримінальному провадженні після повернення обвинувального акту зокрема - протоколи огляду місця події від 09 листопада 2015 року (а/с 192 т.1), слідчі експерименти з ОСОБА_11 та потерпілою ОСОБА_8 від 09 та 10 листопада 2015 року відповідно (а/с 195,201 т.1), а висновки автотехнічних експертиз від 19 листопада 2015 року № 3980/15-26 та від 21 березня 2016 року № 99А. (213, 227 т.1), отримані всупереч положенням КПК України. Отже, наведені докази колегія суддів вважає недопустимими, а обвинувачення висунуте ОСОБА_7 за ст. 286 ч.2 КК України за обвинувальним актом складеним 19 травня 2016 року ( а/с 3-6 т.1), що міститься в матеріалах провадження недоведеним.
Виходячи з положень ст. 439 КПК України, вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді.
Оцінюючи докази у кримінальному провадженні не лише з точки зору допустимості, а і решти доказів з точки достатності для висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що матеріали провадження не містять належних, допустимих та достатніх доказів для доведення вини ОСОБА_7 за ст. 286 ч.2 КК України у межах висунутого йому обвинувачення та фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення встановлених слідством та інкримінованих обвинуваченому.
Колегія суддів дійшла такого висновку проаналізувавши протокол огляду місця події від 25.04.14 року (а/с 130-135 т.1), з якого вбачається що 29 квітня 2014 року близько 16 год 20 хв відбулося ДТП за участю водія ОСОБА_7 , який керував автомобілем «HYUNDAI Н 200», д.н.з. НОМЕР_1 та завершивши маневр лівого повороту з вул. Вайсера на вул. Кам`янецьку наїхав на пішохода ОСОБА_8 .
З висновку судово-медичної експертизи №617 від 04.06.14 року вбачається, що потерпілій ОСОБА_8 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, що є небезпечними для життя в момент заподіяння (а/с 145-149 т.1)
Виходячи з висновку судової авто технічної експертизи № 204 а від 13.06.14 року (а/с 156-157 т.1) експерти були надані наступні вхідні данні для проведення судового дослідження - ДТП сталося на регульованому перехресті вул. Вайсера і Кам`янецької у м. Хмельницькому за перехрестям, розташованим на регульованому пішохідному переході означеному дорожніми знаками 5.35.1 та 5.35.2 «Пішохідний перехід»; пішохід ОСОБА_8 рухалася по регульованому пішохідному переходу з право на ліво відносно напрямку автомобіля.
За висновками цієї судової авто технічної експертизи в заданій дорожній ситуації водій автомобіля HYUNDAIН 200»,д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 повинен був діяти відповідно до вимог п.10.1., 16.2 ПДР України, за якими перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, На регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи ліворуч або праворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає. В умовах даної пригоди технічна можливість у водія ОСОБА_7 уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_8 залежала від виконання ним вимог п. 16.2 ПДР України, виконуючи, який він мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_8 .
Отже, з наведених доказів, які є належними та допустимими вбачається, що ДТП відбулося за обставин, які не були встановлені досудовим розслідуванням та не висувалися в обвинуваченні, що розглядалося судом.
За ст. 404 ч.4 КПК України суд апеляційної інстанції не вправі розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції.
Виходячи з положень ст. 284 ч.1 п.3 КПК України кримінальне провадження закривається вразі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання.
У підсумку колегія суддів виходить з того, що матеріали кримінального провадження не містять достатніх доказів для доведення вини ОСОБА_7 за ст. 286 ч.2 КК України у межах висунутого йому обвинувачення та фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених слідством та інкримінованих обвинуваченому і можливості отримання таких доказів вичерпані.
Керуючись ст. 404,405,407,409 КПК України, колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_7 скасувати.
Кримінальне провадження №12014240010001968, внесене до ЄРДР 29.04.14 року стосовно ОСОБА_7 закрити на підставі ст. 284 ч.1 п.3 КПК України у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості в суді та вичерпанням можливості їх отримати.
Ухвала суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржена протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_12
