Справа № 127/6749/22
Провадження № 22-ц/801/1918/2022
Категорія: 63
Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.
Доповідач:Голота Л. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2022 рокуСправа № 127/6749/22м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),
суддів Денишенко Т. О., Рибчинського В. П.,
за участю секретаря судового засідання Бешлей Г. О.,
розглянув в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Вінницької міської державної лікарні ветеринарної медицини, Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання законними наймачами житлового приміщення і зобов`язання укладення типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком,
за апеляційною скаргою ОСОБА_8 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 вересня 2022 року, ухвалене у складі судді Романюк Л.Ф. в приміщенні суду в м. Вінниця, повний текст рішення складено 19.09.2022 року, -
в с т а н о в и в :
29.03.2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Вінницької міської державної лікарні ветеринарної медицини, Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання законними наймачами житлового приміщення і зобов`язання укладення типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Батько позивачів ОСОБА_9 у 60-х роках отримав для проживання квартиру АДРЕСА_1 та був вселений до неї на підставі ордеру в установленому законом порядку. До моменту своєї смерті проживав у ній, утримував в належному стані, сплачував комунальні платежі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер.
Разом з тим, ордер на підставі якого ОСОБА_9 був вселений для проживання квартиру був втрачений.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є дітьми ОСОБА_9 та проживають у зазначеній квартирі з народження та їх вселення до квартири наймача відбувалось на законних підставах, як членів родини наймача. Таке вселення відбувалось за згоди наймача, записи про їх вселення та проживання зокрема містяться у домовій книзі.
Крім того в паспорті позивачів наявний штамп, що підтверджує реєстрацію їх місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з 16.06.1982 року та 23.05.1986 року відповідно до теперішнього часу включно. Також така інформація підтверджується Довідками про реєстрацію місця проживання особи, виданими Вінницькою міською радою від 13.11.2018 року № 58114, від 24.01.2019 року № 4901, та відповіддю Асоціації органів самоорганізації населення м. Вінниці комітету мікрорайону «Корея-1» на заяву ОСОБА_1 від 05.11.2021 року № 66 та актом обстеження житлових умов сім`ї № 637 від 18.10.2019 року, виданим комітетом мікрорайону «Підлісний». Також варто зазначити, що квартира під номером АДРЕСА_1 є єдиним житлом позивачів.
Позивачі зареєстровані у зазначеній квартирі з 1982 року ( ОСОБА_1 ) та з 1986 року ( ОСОБА_2 ) відповідно по досягненню відповідного віку та у зв`язку з отриманням паспорта, однак проживали у зазначеній квартирі з народження, вищезазначене підтверджується зокрема відомостями, що містяться у будинковій книзі, а також підтверджуються заявами свідків, справжність підпису на яких засвідчений головою квартального комітету «Підлісний», що додаються.
Після смерті ОСОБА_9 позивачі дізнались, що у Вінницькій державній ветеринарній лікарні, що здійснює оперативне управління будинком під номером АДРЕСА_3 , а також квартальному комітеті, який здійснює обслуговування вказаної будівлі та квартирний облік громадян, а також в архіві - відсутні документи про найм житла їх батьком ОСОБА_9 , зокрема втрачено ордер на вказану квартиру. В архіві наявний лише Протокол № 2 засідання місцевого комітету облуправління сільського господарства від 16.01.1968 року про виділення коштів на ремонт квартири шоферу легкового автомобілю ОСОБА_9 ..
На звернення ОСОБА_1 з метою отримання копії ордера чи корінця ордеру до архівного відділу Вінницької міської ради та Державного архіву Вінницької області надійшла відповідь від 09.09.2021 року № М-24-122633/24-30, в якій зазначено, що ордера на отримання квартири на зберігання до Архівного відділу міської ради не передавалось. Департамент житлового господарства Вінницької міської ради у відповіді № м-20-123557/01-20 від 16.09.2021 року зазначає, що ордер має знаходитись в адміністрації підприємства, яке здійснює обслуговування будинку.
Позивачі зазначають, що з 80-х років добросовісно, відкрито та безперервно користуються квартирою, утримують її в належному стані, мешкають, сплачують комунальні послуги та проводять косметичний і капітальний ремонт, квитанції, що підтверджують оплату комунальних послуг додаються. Крім того на ім`я ОСОБА_1 відкрито зокрема особовий рахунок на постачання природнього газу, а на ім`я ОСОБА_2 відкрито особовий рахунок на водопостачання, також згідно акту обстеження житла квартального комітету особові рахунки відкриті на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
На даний час квартира під номером АДРЕСА_1 не приватизована. У квартирі крім позивачів зареєстровані ще 5 осіб : ОСОБА_3 (дружина позивача), ОСОБА_4 (донька позивача), ОСОБА_5 (син позивача), ОСОБА_7 (син позивача 2), ОСОБА_6 (син позивача 2).
Відповідно до відповіді Вінницької міської державної лікарні ветеринарної медицини від 24.01.2019 року №10 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , перебуває на балансі Вінницької міської державної лікарні ветеринарної медицини на праві оперативного управління та відповідно до відповіді від 14.11.2018 року №115 є об`єктом державної власності та відповідно до Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та підпункту 24 пункту 4 Положення про Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів, затвердженого постановою КМ України від 02.09.2015 року № 667, Держспоживслужба здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до її сфери управління та отже, приймати рішення щодо можливості відчуження об`єкта державної власності, в тому числі в порядку приватизації, належить до її повноважень.
Довідкою Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів від 26.02.2019 року № 17.2- 11/3072-19 підтверджується, що нерухоме майно, а саме двоквартирний житловий будинок загальною площею 113,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 перебуває у державній власності. Уповноваженим органом управління відповідно до ЗУ «Про управління об`єктами державної власності», постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 667 «Про затвердження Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» є Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів, як правонаступник Державної ветеринарної та фіто санітарної служби. Вінницькій міській державній лікарні ветеринарної медицини зазначене майно передане на правах оперативного управління. Вищевикладене підтверджується також довідкою фонду державного майна України від 05.03.2019 №1015-4351 та витягом з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна.
Відповідно долистаУправлінняВетеринарної медициниум.Вінницівід20.01.2004року№9 на балансі Міської державної лікарні ветеринарної медицини м. Вінниці знаходиться будівля по вул. Максимовича, 15/1. В зв`язку з тим, що лікарня не має можливостей та відповідної структури по обслуговуванню житлового фонду, Міська державна лікарня ветеринарної медицини змушена звернутися до Вінницької міської ради по питанню обслуговування вказаної будівлі квартальному комітету № 5 для забезпечення його експлуатації.
У зв`язку з втратою ордера та відсутністю укладеного договору найму на житло на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було вирішено звернутися до Вінницької міської державної лікарні ветеринарної медицини, що здійснює оперативне управління будинком по АДРЕСА_3 для укладення договору найму. Всі зареєстровані особи повнолітні свою згоду на укладення договору найму надали, що підтверджується їх підписами, що містяться на заяві ОСОБА_1 від 29.08.2021 року до Вінницької міської державної лікарні ветеринарної медицини про визнання його наймачем та укладення договору найму та заяві до Держспоживгіродслужби про надання згоди на укладення договору найму.
У відповідності до вищевикладеного ОСОБА_1 було направлено заяву до Вінницької міської державної лікарні ветеринарної медицини з вимогою укласти з ним договір найму, в якому містилась також згода усіх зареєстрованих осіб на таке укладення. Однак у відповіді Вінницької міської державної лікарні ветеринарної медицини від 11.10.2021 року, в укладені договору найму ОСОБА_1 було відмовлено на підставі відсутності ордеру на житлове приміщення, посадові особи якої і відповідальні за його зберігання зокрема.
Виходячи з наведеного, положень статей 61, 64, 103, 106, 160 ЖК УРСР, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (т. 1 а. с. 198-200, 219-221) позивачі просили :
-визнати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 законними наймачами квартири під АДРЕСА_1 ;
-зобов`язати Вінницьку міську державну лікарню ветеринарної медицини укласти типовий договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком з позивачами.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 вересня 2022 року в позові відмолено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_8 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що :
-судом першої інстанції не надано правової оцінки основній позовній вимозі про визнання позивачів законними наймачами житлового приміщення. Для вирішення питання приватизації квартири Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів зазначає про необхідність подання для погодження приватизації квартири копії документів, на підставі яких відбулось вселення в дану квартиру. У зв`язку з втратою ордеру, що сталось не з вини позивачів, а з вини відповідача та зважаючи на неможливість укладення договору найму житлового приміщення за відсутності ордеру, як підстави визнання законного користування квартирою, а також неможливість скористатись своїм правом на приватизацію квартири, позивачі вимушені звернутися до суду за захистом свого порушеного права, а саме визнання позивачів законними наймачами житлового приміщення як членів родини наймача (частина перша, друга статі 106 ЖК УРСР). Позивачами доведено правомірність набуття ними рівного з наймачем права користування жилим приміщенням. Оскільки наймач житлового приміщення помер, позивачі бажають бути наймачами замість попереднього наймача;
-відмовляючи взадоволенні похідноїпозовної вимоги,суд першоїінстанції неврахував положеннячастини першої,другої статті61ЖК УРСР,згідно якогокористування жилимприміщенням убудинках державногоі громадськогожитлового фондуздійснюється відповіднодо договорунайму жилогоприміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.
-якщо обраний позивачами спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
У відзиві на апеляційну скаргу Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У відповіді на відзив ОСОБА_8 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посилаючись на необґрунтованість доводів, які зазначені у відзиві, просила задовольнити апеляційну скаргу.
У судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_8 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_10 заперечив проти апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача ОСОБА_11 заперечила проти апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зстаттею 263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
Судом встановлені наступні обставини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Міським відділом РАЦС м. Вінниці від 17 жовтня 1990 року, серії НОМЕР_1 (т.1 а.с.13).
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є дітьми ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2 , виданим міським бюро ЗАГС м. Вінниці 20 квітня 1965 року, запис № 644 та свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_3 , виданим комітетом Вінницької міської ради депутатів трудящих міським бюро ЗАГС міста Вінниці 07 жовтня 1969 року (т.1 а.с. 17-22).
Позивачі проживають у квартирі під АДРЕСА_1 з народження, як члени родини наймача. Таке вселення відбувалось за згоди наймача, записи про їх вселення та проживання містяться, зокрема, у домовій книзі (т. 1 а. с. 36-39). Крім того в паспорті позивачів наявний штамп, що підтверджує реєстрацію їх місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з 16.06.1982 року та 23.05.1986 року відповідно до теперішнього часу включно (т. 1 а. с. 15, 19). Також така інформація підтверджується довідками про реєстрацію місця проживання особи, виданими Вінницькою міською радою від 13.11.2018 року № 58114, від 24.01.2019 року № 4901, та відповіддю асоціації органів самоорганізації населення м. Вінниці комітету мікрорайону «Корея-1» на заяву ОСОБА_1 від 05.11.2021 року № 66 та актом обстеження житлових умов сім`ї № 637 від 18.10.2019 року, виданим комітетом мікрорайону «Підлісний» (т. 1 а. с. 26-29).
Після смерті ОСОБА_9 позивачі дізнались,що вВінницькій державнійветеринарній лікарні,що здійснюєоперативне управліннябудинком підномером АДРЕСА_3 ,а такожквартальному комітеті,який здійснюєобслуговування вказаноїбудівлі таквартирний облікгромадян,а такожв архіві-відсутні документипро наймжитла їхбатьком ОСОБА_9 ,зокрема втраченоордер навказану квартиру.В архівінаявний лишеПротокол №2засідання місцевогокомітету облуправліннясільського господарствавід 16 січня1968року провиділення коштівна ремонтквартири шоферу легкового автомобілю ОСОБА_9 (т. 1 а. с. 40). Втрата ордеру підтверджується довідкою квартального комітету «Підлісний» від 22.10.2019 року № 640 (т. 1 а. с. 23).
Департамент житлового господарства Вінницької міської ради у відповіді № м-20-123557/01-20 від 16.09.2021 року зазначає, що ордер має знаходитись в адміністрації підприємства, яке здійснює обслуговування будинку (т. 1 а. с. 56).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачі в розумінні Закону України «Про житлово комунальні послуги», Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та Правил (постанова КМУ № 172), не є юридичними особами як суб`єкти підприємницької діяльності, й відповідно не наділені повноваженнями (компетенцією) щодо укладення договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з позивачами. Суд також зазначив, що згідно із виданою Вінницькою міською державною лікарнею ветеринарної медицини довідкою Держпродспоживслужби від 26.02.2019 року № 17.2-11/3072-19 нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_3 , є двухквартирним житловим будинком, а тому до багатоквартирного житлового будинку не відноситься.
Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог зроблено за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої, другої статті 61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.
Згідно ч.1 ст.106 ЖК УРСР повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.
Згідно з частиною третьою статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем не надано суду доказів на підтвердження тієї обставини, що між наймачем (батьком позивачів ОСОБА_9 ) було укладено договір найму на квартиру, а також не доведено, що у порядку досудового врегулювання спору позивачі зверталися з вимогою про укладення договору найму до належної особи.
Відповідно до статті 277 ЦК УРСР 1963 року, в редакції чинній на час проживання ОСОБА_9 у квартирі, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер.
Договору найму, із зазначенням умов його укладення, з ОСОБА_9 суду надано не було. Клопотання щодо витребування даного доказу заявлено не було.
Стаття 16 ЦК України визначає способи захисту цивільних прав та інтересів судом, у переліку якого не міститься такого способу, як визнання законними наймачами.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
За змістом частини другої статті 79 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Будь яких доказів, які б підтверджували отримання ОСОБА_9 ордера у 1967 році (назви організації, яка йому його видала) на вселення у квартиру АДРЕСА_1 та укладення з ним договору найму житлового приміщення суду не надано.
Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, заявивши позовну вимогу про визнання позивачів законними наймачами у поєднанні з вимогою про зобов`язання укласти типовий договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, позивачі не врахували, що даний спосіб захисту є неефективним та не захистить їх житлових прав, оскільки позивачі переслідують мету не набуття прав управління будинком, а зміни раніше укладеного з ОСОБА_9 договору найму жилого приміщення, однак заявляють вимогу про зобов`язання укладення типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, яка задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 року № 172 затвердженні Правила надання послуги з управління багатоквартирним будинком; Типовий договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком (далі Правила).
Відповідно до пункту 1 Правил, ці Правила визначають порядок надання послуги з управління багатоквартирним будинком, що здійснюється управителем на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеного відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та Закону України «Про житлово комунальні послуги».
Згідно із пунктом 2 Правил, терміни, що використовуються у цих Правилах, вживаються у значенні, наведеному в Закону України «Про житлово комунальні послуги», Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово комунальні послуги» управитель багатоквартирного будинку - фізична особа підприємець або юридична особа суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарського побутових потреб.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управитель багатоквартирного будинку - фізична особа підприємець або юридична особа суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території на належні умови проживання і задоволення господарсько побутових потреб.
Відповідно до Положення про районну, міську державні лікарні ветеринарної медицини, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 13.03.2017 року № 127, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.04.2017 року за № 469/30337, районна, міська державні лікарні ветеринарної медицини відповідно до Закону України «Про ветеринарну медицину» є державними установами ветеринарної медицини, підпорядковуються Головному управлінню Держпродспоживслужби в областях і належать до сфери управління Держаної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів; лікарня є юридичною особою публічного права.
Отже, Вінницька міська державна лікарня ветеринарної медицини не є «управителями багатоквартирного будинку» в розумінні Закону України «Про житлово комунальні послуги», Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 року № 172, оскільки не є юридичною особою як суб`єкт підприємницької діяльності, й відповідно не наділена повноваженнями (компетенцією) щодо укладення договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з позивачами.
Крім того, позивачі просять укласти з ними типовий договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.
Згідно із виданою Вінницькій міській державній лікарні ветеринарної медицини довідкою Держпродспоживслужби від 26.02.2019 року № 17.2-11/3072-19, нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_3 , є двухквартирним житловим будинком (т.1 а. с. 41), а тому до багатоквартирного житлового будинку не відноситься.
В листі Вінницької міської державної лікарні ветеринарної медицини від 24.01.2019 року № 10, в інвентарній картці № 4 обліку основних засобів в бюджетних установах від 02.01.2013 року, витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_3 , зазначається як двухквартирний житловий будинок (т.1 а. с. 42-43).
Таким чином, норми права на які посилаються позивачі при обґрунтуванні вимоги про зобов`язання укласти з ними типовий договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, не поширюються на дані правовідносини, оскільки спірний будинок не відноситься до багатоквартирних.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а відтак не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 вересня 2022 року у даній справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: Т. О. Денишенко
В. П. Рибчинський
Повний текст постанови складено 12.12.2022 року.
