Справа № 159/6937/21 Головуючий у 1 інстанції: Бойчук П. Ю. Провадження № 22-з/802/49/22 Категорія: 63 Доповідач: Федонюк С. Ю.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
08 листопада 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Осіпука В. В., Матвійчук Л. М.,
розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення до постанови Волинського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року за апеляційноюскаргою позивача ОСОБА_1 нарішення Ковельськогоміськрайонного судуВолинської областівід 23травня 2022року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Ковельської міської ради, виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області про визнання дій незаконними та зобов"язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
Постановою Волинського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та її позовні вимоги задоволено частково.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 травня 2022 року в даній справі, яким було повністю відмовлено в позові, в частині відмови у позові про зобов"язання вчинити дії скасовано і ухвалено в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Зобов"язано Виконавчий комітет Ковельської міської ради Волинської області перерахувати на рахунок ОСОБА_1 , яка перебуває на квартирному обліку як дитина-сирота, з правом позачергового отримання житла, з місцевого бюджету кошти в якості компенсації для придбання житла в розмірі 70 % граничної вартості житла в сумі 387306 гривень 50 копійок.
Стягнуто зВиконавчого комітетуКовельської міськоїради Волинськоїобласті вкористь держависудовий збірв сумі2270гривень. В решті рішення суду залишено без змін.
14 жовтня 2022 року до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з відповідача в її користь понесені нею в ході розгляду справи судові витрати.
Заява обґрунтована тим, що, ухвалюючи постанову про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційний суд не вирішив питання щодо нового розподілу судових витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн, понесених нею у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції. Покликаючись на норми ст. 270 ЦПК України, позивач просить ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача понесених нею судових витрат на її користь.
Відповідно до ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Апеляційний суд не вбачає необхідності у виклику сторін в судове засідання для вирішення питання про постановлення додаткового судового рішення.
Вивчивши матеріали заяви позивачки ОСОБА_1 та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення у даній справі не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до підпунктів б, в пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції повинна містити зазначення, зокрема, нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно із частиною 1 статті 133 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Як визначено статтею 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом. Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом (стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року).
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Звертаючись до суду, ОСОБА_1 у позовній заяві просила стягнути із Ковельської міської ради на її користь судові витрати, понесені нею на оплату послуг з правової допомоги, в сумі 6000 грн.
На підтвердження розміру витрат ОСОБА_1 надала:
- копію угоди про надання юридичних послуг від 27 жовтня 2021 року (а. с. 32);
- копію квитанції від 29 жовтня 2021 року на суму 6 000,00 грн (а. с.5).
Постановою Волинського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої інстанції у даній справі частково скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 частково. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат, які стосуються судового збору за перегляд справи в апеляційному порядку.
Під час прийняття 04 жовтня 2022 року постанови апеляційним судом питання розподілу витрат на правову допомогу не було вирішене.
Проте, заява позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача понесених нею витрат на юридичні послуги не може бути задоволена, оскільки доказів того, що ОСОБА_2 , яка надавала ці послуги позивачці, є адвокатом, суду не надано.
З указаної угоди вбачається, що вона є підприємцем і здійснює юридичну практику на підставі реєстраційного свідоцтва № 3193 від 09.07.1997 р.(а.с.32).
Таким чином, заявлені витрати позивачки не є витратами на професійну правничу допомогу в розумінні ст.15, 137 ЦПК України та відповідно не можуть бути покладені на відповідача, а тому в задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись статтями 133, 270, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Відмовити у прийнятті додаткового рішення до постанови Волинського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року за апеляційноюскаргою позивача ОСОБА_1 на рішенняКовельського міськрайонногосуду Волинськоїобласті від23травня 2022року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Ковельської міської ради, виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області про визнання дій незаконними та зобов"язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді
