Єдиний державний реєстр судових рішень
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 жовтня 2022 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12015260000000682 від 22.09.2015 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 травня 2022 року, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, одруженого, з вищою освітою, працюючого начальником інспекції по контролю благоустрою Мамаївської територіальної громади, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369 КК України,-
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 травня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України і призначено йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Вирішено питання речових доказів та судових витрат.
Зараховано ОСОБА_6 в строк відбування покарання термін перебування останнього під вартою в Чернівецькій УВП №33 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі - з 05 жовтня 2015 р. по 12 жовтня 2015 р., з 25 жовтня 2017р. по 11 червня 2019р. включно.
ЄУНСС: 727/3/16-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_8
НП: 11-кп/822/253/22 Суддя-доповідач: ОСОБА_1 .
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 до ОСОБА_6 - задоволено, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду в сумі 19464 гривні.
Як встановлено вироком суду першої інстанції, В 2015 році ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчалася на 2 курсі Буковинського державного медичного університету. В кінці серпня 2015 року вона дізналася від викладачів, що її буде відраховано з навчального закладу в зв`язку з невиконанням вимог навчального плану та графіку навчального процесу.
ОСОБА_10 вважаючи, що її відрахують з навчання у зв`язку з упередженим ставленням до неї, на початку вересня 2015 року звернулася до свого знайомого юриста та члена Координаційної ради з питань запобігання та протидії корупції, забезпечення громадської безпеки при Чернівецькій міській раді - ОСОБА_6 з проханням роз`яснити їй правомірність відрахування з навчального закладу.
Після того, як ОСОБА_6 дізнався про існуючі у ОСОБА_10 проблеми, у нього виник злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння коштами останньої під виглядом сприяння їй у поновленні на навчанні в Буковинському державному медичному університеті. Шляхом підбурювання ОСОБА_10 до передачі через нього неправомірної вигоди народному депутату України ОСОБА_11 , з яким він був знайомий, не мав на меті бажання передати кошти, а обманом планував звернути на свою користь.
З цією метою ОСОБА_6 порадив ОСОБА_10 не перейматися питанням відрахування її з навчального закладу, та запевнив, що за його сприянням її поновлять на навчанні.
Для цього ОСОБА_6 реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно та з корисливим мотивом, ввів останню в оману, повідомивши їй що є, нібито, помічником народного депутата України ОСОБА_11 , який, завдяки своєму статусу представника державної влади та використанню наданих йому Законом України «Про статус народного депутата України» (розділ ІІ, глава 2, стаття 17, частина 5) прав і повноважень у разі порушення прав, свобод і інтересів людини та громадянина на місці вимагати припинення порушення або звертатися з вимогою до керівників підприємств, установ та організацій припинити такі порушення, зможе вирішити питання про поновлення ОСОБА_10 на навчанні в Буковинському державному медичному університеті. Водночас, ОСОБА_6 наголосив, що для вирішення питання про поновлення ОСОБА_10 на навчанні необхідно надати через нього ОСОБА_11 , та, при необхідності, директору Департаменту охорони здоров`я Чернівецької ОДА ОСОБА_12 , ректору Буковинського державного медичного університету ОСОБА_13 та декану Буковинського державного медичного університету ОСОБА_14 неправомірну вигоду в сумі 600 Євро. Цим самим ОСОБА_6 створив у ОСОБА_10 враження про вигідність і навіть обов`язковість передачі коштів народному депутату України, чим підбурив ОСОБА_10 до надання неправомірної вигоди.
В той же час, ОСОБА_6 усвідомлював, що ОСОБА_10 , вважаючи його помічником народного депутата України ОСОБА_11 , сприймає його як особу, яка близько знайома із цим народним депутатом України, перебуває з ним в особливих організаційних та дружніх стосунках. Як наслідок вважала його пропозицію передати неправомірну вигоду ОСОБА_11 реальною і такою, яка спрямована на позитивне вирішення питання про поновлення її на навчанні, а надання неправомірної вигоди необхідним для досягнення бажаних результатів.
Своїми висловлюваннями ОСОБА_6 сформував у ОСОБА_10 хибне уявлення про те, що питання поновлення останньої на навчанні, яке є бажаним для ОСОБА_10 , вирішується виключно через надання неправомірної вигоди народному депутату України ОСОБА_11 та, при необхідності, іншим службовим особам.
ОСОБА_10 , будучи введеною ОСОБА_6 в оману про те, що він є помічником народного депутата України ОСОБА_11 , та те, що народний депутат України ОСОБА_11 , у випадку надання йому неправомірної вигоди, вчинить дії по поновленню її на навчанні, будучи запевненою ОСОБА_6 , що ОСОБА_11 завдяки своєму статусу та наданим йому правам і повноваженням зможе поновити її на навчанні в Буковинському державному медичному університеті, не бажаючи втрачати два роки навчання та кошти сплачені за навчання, сприймаючи ОСОБА_6 як помічника народного депутата України ОСОБА_11 та довіряючи йому, погодилася надати вказану ОСОБА_6 неправомірну вигоду для подальшої передачі названим особам.
02.09.2015 року ОСОБА_10 , будучи введеною ОСОБА_6 в оману щодо необхідності надання неправомірної вигоди народному депутату України ОСОБА_11 , діючи у відповідності до попередньої домовленості з ОСОБА_6 , вважаючи, що передає через ОСОБА_6 неправомірну вигоду народному депутату України ОСОБА_11 , знаходячись на вул. Міцкевича в м. Чернівці, надала ОСОБА_6 кошти в сумі 600 Євро, що відповідно до курсу НБУ становило 14694 грн., а ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що одержані кошти не буде передавати ОСОБА_11 чи іншим службовим особам, виманивши їх під виглядом неправомірної вигоди для передачі, ці кошти одержав та привласнив.
Цього ж дня, ОСОБА_6 зі свого мобільного телефону зателефонував ОСОБА_10 та повідомив, що для поновлення останньої на навчанні коштів в сумі 600 Євро недостатньо. Він її повідомив, що необхідно надати ще 400 Євро. ОСОБА_10 йому відповіла, що у неї немає більше коштів. Однак він наголосив, що одержані кошти в розмірі 600 Євро він вже передав, повернути їх не зможе, а тому їй необхідно знайти ще 400 Євро для поновлення її на навчанні. ОСОБА_10 , остерігаючись втратити вже надані нею кошти, вважаючи, що ці гроші він передасть народному депутату України, погодилася, повідомивши, що візьме гроші у своєї матері.
30.09.2015 року ОСОБА_6 під час зустрічі з ОСОБА_10 , з метою формування у неї переконання про існуючі тісні особисті стосунки між ним та народним депутатом України ОСОБА_11 , про досягнення домовленості щодо вчинення ОСОБА_11 за неправомірну вигоду дій в її інтересах та для спонукання її надати йому ще кошти, зателефонував ОСОБА_11 , і в присутності ОСОБА_10 , нагадав про домовленість та пообіцяв ввечері надіслати текстове повідомлення з цього приводу.
Того ж дня, ОСОБА_6 надіслав ОСОБА_15 текстове повідомлення в якому зазначив про необхідність надання нею не 400 Євро, а 900 Євро для поновлення її на навчанні. В телефонній розмові повідомив, що остання повинна 01.10.2015 року надати йому для передачі 400 Євро, а 02.10.2015 року ще 500 Євро, мотивуючи це тим, що вона надала кошти несвоєчасно і не всю суму. ОСОБА_10 , остерігаючись втратити вже надані ОСОБА_6 кошти, вважаючи, що дії ОСОБА_6 спрямовані на вирішення її проблеми, погодилася на нові умови ОСОБА_6
01.10.2015 року близько 12.00 год., ОСОБА_6 , знаходячись за кермом орендованого ним автомобіля марки «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 на площі Театральній в м. Чернівці, діючи умисно, з корисливих мотивів, зустрівся з ОСОБА_16 для одержання від неї грошових коштів. ОСОБА_17 , знаходячись в автомобілі ОСОБА_6 , виконуючи висунуті ОСОБА_6 умови, вважаючи, що в іншому випадку вона не буде поновлена на навчанні, надала ОСОБА_6 ще 200 Євро, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 01.10.2015 року становило 4770 грн., в якості неправомірної вигоди для народного депутата України ОСОБА_11 . ОСОБА_6 , в свою чергу, отримавши від ОСОБА_10 кошти в сумі 200 Євро, запевнив останню, що вирішення питання про її поновлення на навчанні триває і наголосив про необхідність надання ще 700 Євро.
05.10.2015 року близько 15.00 год. ОСОБА_6 знаходячись за кермом орендованого ним автомобіля марки «Mitsubishi Lancer» білого кольору д.н.з. НОМЕР_1 на вулиці Міцкевича в м. Чернівці, діючи умисно, з корисливих мотивів, зустрівся з ОСОБА_10 та її матір`ю - ОСОБА_9 для одержання від них решти раніше обумовлених грошових коштів.
ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , знаходячись в автомобілі ОСОБА_6 , виконуючи висунуті ним умови, надали йому ще частину раніше обумовлених ним грошових коштів в розмірі 700 Євро, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 05.10.2015 року становило 16520 грн., в якості неправомірної вигоди для народного депутата України ОСОБА_11 . ОСОБА_6 отримав вказані грошові кошти та запевнив ОСОБА_10 і ОСОБА_9 , що ОСОБА_10 найближчим часом буде поновлена на навчанні в Буковинському державному медичному університеті, чим довів свій злочинний умисел до кінця.
Отже ОСОБА_6 , протягом періоду з 2 вересня 2015 року до 05 жовтня 2015 року підбурив ОСОБА_10 і ОСОБА_9 до давання неправомірної вигоди в розмірі 1500 Євро, що відповідно до курсу НБУ становило 35984 грн., народному депутату України 8 скликання ОСОБА_11 , який являється службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, за поновлення ОСОБА_10 на навчанні в Буковинському державному медичному університеті.
На вказаний вирок надійшла апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , в якій вона не погоджується із прийнятим рішенням, вважає його незаконним та необґрунтованим.
Апелянт стверджує, що в діях ОСОБА_6 наявний тільки склад правопорушення, передбачений ч.1 ст. 190 КК України, оскільки він зловживаючи довірою потерпілих, відчуваючи на той час свою безкарність, бачучи, що такі особи вірять його вигаданому статусу, вирішив збагатитися отримавши кошти шахрайським шляхом, в той же час не доводячи обіцяних дій спрямованих на поновлення потерпілої на навчання до кінця.
Зазначає, що в діях обвинуваченого відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369 КК України, оскільки ОСОБА_6 не мав ні юридичної ні технічної можливості поновити потерпілу на навчанні, а просто скористався її зверненням про допомогу, називаючи прізвища відомих людей, для підвищення власного статусу та авторитету в очах потерпілих.
Вказує, що посилання обвинуваченого на посадових осіб університету, департаменту, чи депутатів Верховної Ради, є лише способом введення потерпілих в обману.
Стверджує, що докази, які містяться в матеріалах справи, підтверджують те, що жодній посадовій особі обвинувачений ОСОБА_6 не висловлював пропозицію чи обіцянку надати неправомірну вигоду.
Звертає увагу на те, що обвинувачений діяв виключно за наполяганням потерпілих, які провокували його на вчинення злочину за вказівкою працівників поліції.
Зазначає, що ОСОБА_6 визнає свою вину за ч.1 ст. 190 КК України повністю.
Посилається на те, що в матеріалах справи немає доказів щодо підбурювання обвинуваченим ОСОБА_6 потерпілої і свідка до надання неправомірної вигоди саме народному депутату.
Просить скасувати оскаржуваний вирок, постановити новий яким ОСОБА_6 визнати невинуватим за ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369 КК України та виправдати його у зв`язку із недоведеністю, що в його діях є склад даного кримінального правопорушення.
На вказану апеляційну скаргу надійшло заперечення прокурора ОСОБА_5 , в якому він вважає, що подана апеляційна скарга є безпідставною та не підлягаю задоволенню.
Вказує, що в апеляційній скарзі не вказано підстави для скасування вироку суду відповідно до вимог ст. 409 КПК України.
Вважає, що обвинувачений постійного наголошував, що питання вирішується народним депутатом ОСОБА_11 , а тому його дії вірно кваліфіковані за ч.4 ст. 27. ч. 2 ст. 15 ч.4 ст. 369 КК України.
Заслухавши доповідь судді, яка виклала суть вироку та вимоги апеляційної скарги та заперечення на неї, думку обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, надавши учасникам судового провадження слово в судових дебатах, а обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження з підстав наведених в апеляційній скарзі та обговоривши наведені у ній доводи, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, що передбачає його оцінку відповідності нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що даних вимог закону районним судом було дотримано.
Винуватість ОСОБА_6 районний суд обґрунтував ретельно дослідженими у судовому засідання доказами та дійшов вірного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильності кваліфікації його дій за ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369 КК України.
Так обвинувачений ОСОБА_6 , в районному та апеляційному суді вину визнав частково, вказавши, що визнає вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, однак вважає безпідставним інкримінування йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 369 КК.
Обвинувачений ОСОБА_6 пояснив, що він дійсно знайомий з ОСОБА_10 , вона просила його допомогти поновитись на навчанні, пропонувала гроші, він на таку пропозицію спокусився, хотів заробити гроші, наміру комусь передавати ці гроші у нього не було, він відтягував час та думав, що можливо її і так відновлять.
Потерпіла ОСОБА_9 допитана в районному суді пояснила, що в кінці серпня 2015 року від доньки, ОСОБА_10 , дізналась, що її із невідомих причин відраховують із Буковинського державного медичного університету. Донька повідомила їй, що звернулась до ОСОБА_6 , як до представника антикорупційного комітету за допомогою у вирішенні цього питання. ОСОБА_6 представлявся помічником народного депутата України ОСОБА_11 . При ній розмовляв по телефону нібито із цим народним депутатом з приводу вирішення питання про поновлення на навчанні.
Свідок ОСОБА_10 допитана в районному суді пояснила, що 28 серпня 2015 року їй зателефонували з деканату та повідомили, що у неї є заборгованості та її виключають з Буковинського державного медичного університету. Вона звернулася до ОСОБА_6 , якого знала раніше, як юриста і як представника антикорупційного комітету, щоб проконсультуватись з цього питання. На початку вересня під час зустрічі ОСОБА_6 повідомив, що для вирішення цього питання необхідно кошти - 600 Євро. Під час розмов він називав прізвище ОСОБА_11 .
Свідок ОСОБА_11 (на час вчинення кримінальних правопорушень був народним депутатом України) в судовому засіданні районного суду пояснив, що ОСОБА_6 знає з 2012 року. Обвинувачений не був його помічником. З ОСОБА_10 не знайомий. ОСОБА_6 одного разу його попросив звернутися до ректорату, щоб ОСОБА_10 не відрахували із медичного університету. З цього приводу він офіційно до ректорату вузу не звертався, будь-яких розмов щодо отримання неправомірної вигоди не було.
Провівши аналіз вказаних показань районний суд дійшов правильного висновку, що вони підтверджують вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 369 КК України.
Крім того, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення на підставі всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наступних письмових доказів.
Заявою ОСОБА_10 , якою та повідомила про вимагання ОСОБА_6 від неї неправомірної вигоди в сумі 1000 Євро за вирішення питання щодо поновлення на навчанні через службових осіб Буковинського державного медичного університету (т.1 а.с.19).
Заявою потерпілої ОСОБА_9 від 05.10.2015р., якою та повідомила про вимагання від її доньки ОСОБА_10 неправомірної вигоди в сумі 1000 Євро за вирішення питання щодо поновлення її у навчанні в БДМУ (т.1 а.с.23).
Листом вищого державного навчального закладу «Буковинський державний медичний університет» від 19.10.2015 року, відповідно до якого на запит слідчого надані документи: копії особових справ ОСОБА_10 , копії наказу про відрахування ОСОБА_10 , копії заліково-екзаменаційних відомостей 13 групи медичного факультету № 1 за 4-й семестр 2014-2015 навчального року, перелік студентів медичного факультету № 1 БДМУ, які були поновлені на навчання протягом 2015 року, перелік студентів медичного факультету № 1 БДМУ, які були відраховані з навчання протягом 2015 року (т. 1 а.с. 34-104).
Зазначені документи підтверджують вказані ОСОБА_10 події щодо її відрахування, зокрема те, що вона дійсно була студенткою Буковинського державного медичного університету та в серпні 2015 року відрахована за невиконання вимог навчального плану та графіку навчального процесу.
Поданням декана медичного факультету №1 БДМУ ОСОБА_14 (т.1 а.с.37), яким він доводить до відома ректора БДМУ, що студентка 2 курсу 13 групи медичного факультету №1 ОСОБА_10 , станом на 27.08.2015 року має академічну заборгованість з таких дисциплін: біоорганічна та біологічна хімія, медицина надзвичайних ситуацій, іноземна мова. Також не допущена до складання поточних та заключних модулів. Просить відрахувати ОСОБА_10 з університету, як таку, що не виконала вимог навчального плану та графіку навчального процесу (т.1 а.п.37).
Наказом ректора БДМУ ОСОБА_13 від 28.08.2015 року, яким студентку 2 курсу 13 групи медичного факультету №1 ОСОБА_10 відраховано з університету за невиконання вимог навчального плану та графіку навчального процесу на підставі подання декана (т.1 а.с.36).
Відповіддю на запит № 01.24/3-1396 від 19.10.2015 року за підписом ректора БДМУ ОСОБА_13 , якою підтверджено факт навчання ОСОБА_10 в БДМУ та те, що вона в серпні 2015 була відрахована з БДМУ за невиконання вимог навчального плану та графіку навчального процесу. З цієї відповіді на запит також встановлено, що поновлення ОСОБА_10 на навчанні може бути розглянуте після написання нею відповідної заяви і за наявності вакантних місць ліцензійного обсягу. До керівництва університету ні ОСОБА_6 , ні будь-які інші особи з проханням не відраховувати ОСОБА_10 або поновити її на навчанні не звертались (т.1 а.с.106-107).
Відповіддю Департаменту охорони здоров`я Чернівецької ОДА та доданими до неї положенням про Департамент охорони здоров`я Чернівецької обласної державної адміністрації, копією посадової інструкції директора Департаменту охорони здоров`я Чернівецької обласної державної адміністрації, відповідно до яких директор Департаменту не наділений повноваженнями щодо вирішення питання про поновлення студентів на навчанні в БДМУ та не впливає на вирішення таких питань. БДМУ не підпорядкований Департаменту охорони здоров`я Чернівецької облдержадміністрації (т.1 а.с.109-124).
Протоколом огляду місця події від 05.10.2015 року, згідно з яким ОСОБА_18 добровільно видав грошові кошти в сумі 700 Євро, які до цього йому передав ОСОБА_6 , який в свою чергу їх отримав в якості неправомірної вигоди від ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 134-137).
Протоколом освідування ОСОБА_6 від 05.10.2015 року, відповідно до якого на руках ОСОБА_6 виявлено спеціальну речовину, якою були помічені кошти, що передавалися йому в якості неправомірної вигоди (Т. 2 а.с. 149-151).
Протоколом про хід і результати негласної слідчої (розшукової) дії аудіо- відео контроль особи ОСОБА_6 від 15.10.2015 року, згідно з яким встановлено факт підбурювання ОСОБА_10 до надання неправомірної вигоди службовим особам за вирішення питання щодо поновлення її на навчанні в БДМУ, а саме:
Під час розмови між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 30.09.2015 року о 16.04 год., яка відбулась під постійним контролем працівників відділу протидії хабарництву та організованим формам злочинності УПСЗЕ УМВС України в Чернівецькій області, в автомобілі марки «Міцубісі Лансер Х» д.н.з. НОМЕР_1 , куди ОСОБА_10 сказав сісти обвинувачений ОСОБА_6 , він їй сказав, що йому необхідно до наступного дня привезти гроші начальнику департаменту охорони здоров`я.
Також обвинувачений вказав на те, що познайомить матір ОСОБА_10 з « ОСОБА_19 ». Під час цієї розмови обвинувачений телефонував до іншої особи, яку по-батькові називав « ОСОБА_20 » та розповідав, що увечері скине смс-повідомлення та набере його по цьому питанню, по якому вони раніше говорили. ОСОБА_10 зателефонувала до своєї матері ОСОБА_9 та передала слухавку ОСОБА_6 . ОСОБА_9 підтвердила, що вони передали першу частину на що обвинувачений її повідомив про те, що він тільки-що спілкувався з людиною при Ліді та йому потрібно до завтра з кимось зустрітись. ОСОБА_9 сказала, що постарається передати гроші до наступного дня, обвинувачений вказав, що він до цього намагався домовитись з іншими людьми, а зараз йому дають гарантію, що ніяких проблем не буде. Вказав, що вони з деканом не спілкуються, однак ОСОБА_10 все позакривають, він увечері домовлятиметься з людиною. ОСОБА_9 сказала, що готова передати 400 Євро, як було домовлено, на що обвинувачений вказав, що приблизно через годину зателефонує до Ліди та скаже що і як.
30.09.2015 року до ОСОБА_10 зателефонував ОСОБА_6 , який пояснив, що 400 Євро йому потрібні обов`язково на наступний день та ще 500 Євро на п`ятницю (02.10.2015 року), на що ОСОБА_10 погоджується та повідомляє обвинуваченому, що зв`яжеться зі своєю матір`ю ОСОБА_9 , після чого його повідомить.
В подальшому 30.09.2015 року о 17.24 год. ОСОБА_10 телефонує ОСОБА_6 та каже, що вона розмовляла з матір`ю, але вона не розуміє чому така сума коштів, на що обвинувачений відповідає, що вона повинна мати таку суму коштів на завтра, тобто на 01.10.2015 року. Також 30.09.2015 року о 17:27 год. до ОСОБА_10 телефонує ОСОБА_6 та ще раз каже їй, що йому потрібно на наступний день 400 Євро; запевняє, що там усе зроблять та він сам до неї зателефонує та скаже час зустрічі.
01.10.2015 року ОСОБА_10 за попередньою телефонною домовленістю з ОСОБА_6 прибуває на встановлене місце зустрічі, сідає в його автомобіль. ОСОБА_10 повідомляє обвинуваченому, що у її матері існують сумніви куди поділись ті 600 Євро, що вона йому передала, мати вже не вірить їй та каже, що немає ніякої гарантії. ОСОБА_6 повідомляє, що Лідина мати ( ОСОБА_9 ) зичить ці 400 Євро. На наступний день йому потрібно їх принести та каже, що раніше ніж за тиждень нічого не вирішиться. Шибовська запитує, що йому казати за ті 500 Євро. ОСОБА_10 телефонує до своєї матері та передає слухавку ОСОБА_6 . Обвинувачений каже ОСОБА_9 щоб вона нічого не думала про те, що донька її обманює. 400 Євро ОСОБА_9 позичає ОСОБА_6 , ОСОБА_9 мала пояснити чому так, і ще йому потрібно 500 Євро позичити щоб дати людині, потерпіла має розуміти за що. На сумніви ОСОБА_9 з приводу гарантій, вказав, що це вирішує не він, люди, яких просить, за свою роботу відповідають, в середу буде начальник департаменту і вони це питання вирішуватимуть з ним. ОСОБА_10 вказала ОСОБА_6 , що при собі має тільки 200 Євро, більше її мати не дала, передала вказані кошти обвинуваченому, на що той відповів, що йому того ж дня потрібно 400 Євро, бо він домовився з людиною. ОСОБА_10 зателефонувала до матері та сказала, що потрібно надати 400 Євро, на що її мати ОСОБА_9 відповіла, що в понеділок приїде та дасть скільки потрібно коштів. ОСОБА_10 передала слухавку матері і та запевнила ОСОБА_6 , що в понеділок дасть йому гроші. ОСОБА_9 вказала на той факт, що вони вже віддали 800 Євро, також вказала, що 1500 Євро це для неї 2 місяці важкої роботи. Обвинувачений сказав, що якщо б він вирішував це питання, то він його б давно вирішив, а так він звернувся до людини і та поставила йому умови. Якщо вона думає, що він щось з цього заробляє, то помиляється, він щось людині пообіцяв того ж дня принести, як він може принести лише 200 Євро, чи йому доведеться позичати ще 200. Людини, яка пише документ зараз на місці немає, це вирішує не він. ОСОБА_10 ще раз наголошує, що не розуміє куди поділись ті 600 Євро, дає 200 Євро як гарантію подальшої співпраці, говорить, що її мати приїде та передасть ще 700 Євро. ОСОБА_6 відповідає, що це вирішує не він, він буде говорити з людиною, йому в цей день потрібно 400 Євро, наступного дня уже буде потрібно 500 Євро.
В подальшому 01.10.2015 року о 14.44 год. до ОСОБА_10 зателефонував ОСОБА_6 та сказав, щоб вона терміново знайшла ще 200 Євро, бо він має донести ці кошти людині того ж дня обов`язково і вона вже в четвер (08.10.2015 року) буде відновлена. Цього ж дня о 16.13 год. ОСОБА_10 зателефонувала до обвинуваченого та сказала, що 200 Євро їй не виходить донести, на що обвинувачений вказав, що йому необхідно передати 1000 Євро, людина понесе 1000 Євро, і комусь передасть 500 Євро, 300 Євро забере собі і 200 Євро за те, що б вирішити за ці два тижні. ОСОБА_10 сказала, що 700 Євро привезе її матір в понеділок (05.10.2015 року), на що ОСОБА_6 погодився.
05.10.2015 року о 13.09 год. ОСОБА_10 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_9 , за попередньою домовленістю з ОСОБА_6 зустрілися на Театральній площі в м. Чернівці в автомобілі ОСОБА_6 , де також перебував свідок ОСОБА_21 . Обвинувачений під час розмови повідомив, що вирішує питання через народного депутата ОСОБА_11 , запевняє, що ОСОБА_22 буде відновлена на навчанні не раніше ніж у четвер. Однак поки він не принесе людині гроші, ніхто нічого робити не буде. Гарантує ОСОБА_9 , що всі заборгованості доньки будуть закриті. Також стверджував, що з ОСОБА_23 буде проведена розмова, всі проблеми заключаються у Москалюку, сам обвинувачений є кандидатом в депутати обласної ради, помічником народного депутата Верховної ради, всі питання повинні вирішуватись безпосередньо через контакт з ним. Вказав, що з ОСОБА_23 ніхто більше не спілкуватиметься, бо той є не порядною людиною, наголосив на тому, що підключив ОСОБА_24 , а також начальника управління охорони здоров`я. На запитання ОСОБА_9 відповів, що через ОСОБА_13 питання вирішувати не буде, він не для того підключив ОСОБА_25 щоб потім бігати за ОСОБА_23 . Поки він не принесе гроші, ніхто це питання не вирішить, натомість він, ОСОБА_6 , дає особисті гарантії, що це питання буде закрито. На запитання потерпілої ОСОБА_9 відповів, що гарантує, що за справу береться народний депутат ОСОБА_25 , та сказав щоб вона нікому не казала до кого зверталась, її питання буде вирішено. З приводу розміру остаточної суми пояснив, що він нічого не вирішує, не він буде іти до ректора. Цією інформацією володіє начальник управління охорони здоров`я, і поки він не принесе кошти, вони нічого робити не будуть. 700 Євро потерпіла має дати йому, але це все повинно залишитись між ними. Потерпіла дістала з сумки неправомірну вигоду, перерахувала кошти та передала ОСОБА_6 . Він перерахувавши кошти передав їх ОСОБА_26 ОСОБА_6 підтвердив, що у четвер хтось підійде до ректора і наказ буде скасовано (т.1 а.п.126-157, а.с. 160-191).
Суд першої інстанції дійшов висновку, що вищенаведені докази в сукупності доводять вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369 КК України.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_6 за вказаним обвинуваченням, а доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 не спростовують висновки, що були покладені в основу вироку районного суду.
При винесенні вироку, районний суд відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
По справі здобуто докази, що були отримані у встановленому законом порядку, є належними та допустимими, у своїй сукупності доводять вину ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369 КК України, поза розумним сумнівом.
На переконання апеляційного суду, дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфіковані вірно, оскільки останній своїми умисними діями вчинив підбурювання до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, тобто підбурювання до надання неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, за кваліфікуючими ознаками: якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище.
Із хронології і послідовності дій обвинуваченого встановлено, що задум ОСОБА_6 передбачав ввести потерпілу ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10 в оману і в такий спосіб створити у них враження про вигідність і навіть обов`язковість передачі коштів службовим особам за сприятливе вирішення питання щодо поновлення ОСОБА_10 на навчанні.
Зазначені обставини свідчать, що ОСОБА_6 під виглядом передачі неправомірної вигоди для народного депутата фактично виманив у потерпілої кошти з метою їх привласнення. Зазначене не заперечував в судовому засіданні і сам обвинувачений. Водночас вводячи в оману іншу особу, винуватий схиляє її до вчинення кримінально-правового діяння і в такий спосіб виконує роль підбурювача до злочину.
Те, що сам винуватий достеменно знає, що злочин не буде закінчений, оскільки, обманюючи особу, він завчасно робить неможливим доведення злочину до кінця, значення в даному випадку не має.
З матеріалів справи, а саме дисків із відеозаписами за результатами НСРД, вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 за присутності ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вказував: що він помічник народного депутата, що підключив ОСОБА_24 ( ОСОБА_25 ), що він підключав ОСОБА_11 не для того щоб «бігати» за Москалюком, і що він гарантує, що за справу взявся народний депутат ОСОБА_11 , що він познайомить ОСОБА_9 із ОСОБА_11 (т.1 а.с. 158, диск №395)
Також на відеозаписах зафіксовано як обвинувачений у присутності ОСОБА_10 розмовляє по телефону із людиною називаючи її ОСОБА_27 , та зазначає, що скине СМС повідомлення з приводу якого необхідна допомога. (т.1 а.с. 158, диск №397)
На телефоні, який був добровільно наданий, знайдено СМС повідомлення від ОСОБА_6 , яке відправлено в день вищевказаного спілкування, в якому він просить ОСОБА_11 посприяти в поновленні на навчанні ОСОБА_10 (том 2 а.с. 45).
Таким чином, проаналізувавши розмови, зафіксовані в результаті НСРД, очевидно, що обвинувачений ОСОБА_6 систематично, наполегливо та демонстративно спонукав ОСОБА_10 та ОСОБА_9 надати неправомірну вигоду через нього саме народному депутату України ОСОБА_11 особі, яка займає особливо відповідальне становище.
Як під час розгляду даного кримінального провадження у районному так і апеляційному судах ОСОБА_6 не зміг обґрунтувати свою версію щодо того, що він мав лише вчинити шахрайські дії щодо ОСОБА_10 , обманути її і скористатися її грошима через власне скрутне матеріальне становище.
Допитаний безпосередньо районним судом ОСОБА_11 , який на час інкримінованих ОСОБА_6 подій, був діючим депутатом Верховної Ради України, вказав, що дійсно спілкувався з ОСОБА_6 , за ініціативою самого обвинуваченого, з приводу ОСОБА_10 та її навчання у університеті, також було досліджено їх переписку.
Дослідженими даними із зафіксованих розмов між ОСОБА_6 ОСОБА_10 та ОСОБА_9 встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 регулярно посилається на депутата ОСОБА_11 , як на особу з якою має вирішити питання поновлення ОСОБА_10 на навчанні, оскільки інші посадовці не спроможні вирішити це питання
Обвинувачений Крикливець під час апеляційного розгляду не зміг спростувати причину своєї поведінки, тому суд оцінює таке його твердження як обрану лінію захисту з метою уникнення відповідальності.
А тому кваліфікація його дій в частині ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України є правильною та законною, а винуватість ОСОБА_6 у вчиненні даного кримінального правопорушення повністю та поза будь-яким розумним сумнівом підтверджується дослідженими доказами.
Також апеляційний суд погоджується із висновком районного суду щодо допустимості як доказів даних протоколів НСРД.
Відповідно до ст. 290 КПК України на етапі досудового розслідування сторони повинні розкрити всі докази, які є у їхньому розпорядженні. Однак оцінка належності, допустимості кожного із доказів здійснюється судом, і суд, аналізуючи кожен із доказів, повинен дослідити процесуальні підстави (ухвали, клопотання тощо), які стали підставою для отримання будь-якого з доказів.
Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 751/7557/15-к, за наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, оскільки їх тоді не було в розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальних документів не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.
У постанові від 16 жовтня 2019 року (справа № 640/6847/15-к, провадження № 13-43кс19) Велика Палата Верховного Суду уточнила висновки щодо застосування норми права, зроблені раніше в постанові від 16 січня 2019 року (справа № 751/7557/15-к, провадження 13-37кс18). Водночас, акцентувала увагу на тому, що процесуальні документи про надання дозволу на проведення НСРД не є самостійним доказом у кримінальному провадженні. Відповідно до статті 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані в передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Процесуальні ж документи, які стали підставою для проведення НСРД, не є документами у розумінні ч. 2 ст. 99 КПК, оскільки не містять зафіксованих та зібраних оперативними підрозділами фактичних даних про протиправні діяння. Отже, такі процесуальні документи, у тому числі ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення НСРД, повинні досліджуватися судом під час розгляду справи в суді першої інстанції з метою оцінки допустимості доказів, отриманих у результаті НСРД.
Крім того, в п. 6 висновку у справі № 640/6847/15-к Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку розкриття процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД після передачі кримінального провадження до суду, суд зобов`язаний забезпечити стороні захисту достатній час та реальну можливість для доведення перед судом своєї позиції щодо належності та допустимості доказів, отриманих у результаті НСРД, у комплексі з процесуальною підставою для проведення НСРД з метою реалізації принципу змагальності.
Невідкриття таких процесуальних документів до моменту передачі кримінального провадження до суду не може стати безумовною підставою для визнання результатів НСРД недопустимими доказами. Лише у випадку відсутності у сторони обвинувачення і ненадання суду під час розгляду справи в суді відповідних ухвал слідчих суддів суд може поставити під сумнів допустимість отриманих доказів. Якщо відповідні ухвали будуть надані суду, що розглядає кримінальне провадження, то суд на основі оцінки доказів у їх сукупності, а також з урахуванням процесуальних підстав для надання слідчому дозволу на здійснення НСРД, з урахуванням позицій сторін, може прийняти рішення про їх допустимість.
Зважаючи на наведене, ухвала слідчого судді сама собою не є доказом у розумінні статей 84, 99 КПК, у ній не містяться відомості, які можуть бути використані як докази. Водночас така ухвала є процесуальною підставою для отримання доказу, а тому повинна бути надана стороні захисту для забезпечення принципу змагальності.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвали слідчих суддів Апеляційного суду Чернівецької області від 29.09.2015 року з відповідними номерами, якими надано дозволи на проведення НСРД у цьому кримінальному провадженні, були відкриті під час судового розгляду та досліджені в судовому засіданні. Вирішуючи питання щодо допустимості доказів, отриманих у результаті НСРД, суд переконався у законності процесуальних підстав проведення слідчих дій.
Враховуючи наведене, зокрема й процесуальну поведінку учасників кримінального провадження, суд вважає, що під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 не було порушено балансу інтересів сторін кримінального провадження, вони використовували надані їм процесуальні права на збирання та подання до суду доказів та, у зв`язку з цим, мали достатньо часу для обстоювання своїх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.
Відкриття стороні захисту ухвал слідчого судді здійснено з дотриманням вимог ч. 11 ст. 290 КПК, а отже підстав для визнання недопустимими фактичних даних, відображених у відповідних протоколах НСРД, отриманих на підставі зазначених документів, немає.
Колегією суддів ретельно перевірені доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в результаті встановлено наступне.
Так, захисник ОСОБА_7 у поданій скарзі апелює до того, що ОСОБА_6 вчинив та повністю визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, а кваліфікація за ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369 КК України є невірною, оскільки ОСОБА_6 не підбурював до надання неправомірної вигоди, а мав на меті шахрайським способом заволодіти коштами.
З таким доводами апелянта не погоджується колегія суддів.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_6 вчиняв дії щодо сприяння у поновленні ОСОБА_10 на навчанні.
Під час здійснення аудіо-відео контролю зафіксовано як ОСОБА_6 30 вересня 2015 року знаходячись в автомобілі з ОСОБА_10 телефонує ОСОБА_28 , якому каже, що скине СМС з приводу того про, що вони попередньо говорили. Під час допиту свідка ОСОБА_11 з його згоди було оглянуто мобільний телефон ОСОБА_11 на якому знайдено СМС листування із ОСОБА_6 де є повідомлення від 30 вересня 2015 року в якому ОСОБА_6 просить поновити ОСОБА_10 на навчанні, зазначаючи, що це те про, що він просив, вказуючи, що це його родичка та активістка.
ОСОБА_6 на зафіксованих розмовах із ОСОБА_10 та її мамою ОСОБА_9 неодноразово зазначав про те, що він «підключив» для вирішення проблеми депутата ОСОБА_11 , і що він гарантує, що за справу береться сам народний депутат.
Матеріалами справи підтверджується, що обвинувачений ОСОБА_6 спілкувався з народним депутатом ОСОБА_11 щодо поновлення ОСОБА_10 на навчанні та не повідомляв йому про неправомірну вигоду, однак повідомляв ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про необхідність надання народному депутату ОСОБА_11 неправомірної вигоди.
З розмов зафіксованих під час аудіо-відео контролю також вбачається, що ОСОБА_10 та її матір раніше звертались до ОСОБА_6 для вирішення аналогічних проблем, які були ним вирішені, а тому вважали, що в даному випадку він знову їм допоможе, та вірили, що кошти передаються саме народному депутату ОСОБА_11 .
З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_6 звертався до інших осіб щодо поновлення ОСОБА_10 на навчанні.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_6 підбурював ОСОБА_9 та ОСОБА_10 надати неправомірну вигоду народному депутату - то його дії вірно кваліфіковані за ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369 КК України.
Доводи апелянта щодо того, що обвинувачений ОСОБА_6 діяв виключно з наполягань ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а працівники поліції підбурювали його до вчинення злочину, є безпідставними.
Згідно матеріалів справи, обвинувачений ОСОБА_6 в більшості випадків був ініціатором спілкування, постійно підбурюючи ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до необхідності передачі все більшої неправомірної вигоди, зазначаючи, що в них немає іншого шляху та запевняючи, що він зможе все вирішити.
Потерпіла звернулася до правоохоронних органів вже після того як вона домовилась з ОСОБА_6 щодо поновлення на навчання, однак після того як він постійно підвищував обговорену суму.
Крім того, ОСОБА_6 було викрито в результаті проведення стосовно нього синхронізованого комплексу негласних (слідчих) розшукових дій у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту із застосуванням аудіо- та відеоконтролю особи.
Апеляційний суд погоджується з висновком районного суду, що саме ОСОБА_6 займав активну роль у вчиненні злочину, оскільки він був ініціатором зустрічей з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , ініціатором надання йому грошових коштів, називав суми та умови передачі йому коштів, активно словесно переконував у необхідності передачі через нього коштів народному депутату України, та неможливості вирішити питання іншим чином.
Розмову з обвинуваченим щодо підбурювання до надання неправомірної вигоди під час зустрічі, яка відбулась 04.09.2015 року ОСОБА_10 записала на диктофон. У подальшому, у зв`язку з підбуренням до надання неправомірної вигоди вона звернулася до працівників УПЗСЕ УМВС України в Чернівецькій області. Це ж саме зробила її мати потерпіла ОСОБА_9 . Решта зустрічей ОСОБА_10 та ОСОБА_9 з ОСОБА_6 відбувались вже під контролем правоохоронних органів. Правоохоронці за допомогою НСРД зафіксували узгодження умов підбурювання до передачі неправомірної вигоди, службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище народного депутата України 8 скликання ОСОБА_11 , яку озвучив ОСОБА_6 .
Доводам сторони захисту щодо наявності провокації злочину також надана належна правова оцінка районним судом
Так, районний суд прийшов до вірного висновку що, твердження сторони захисту про провокацію злочину носять явно суперечливий характер.
Така суперечність полягає у висуненні захистом двох взаємовиключних версій, перша з яких вказує на те, що щодо обвинуваченого ОСОБА_6 мала місце провокація вчинення злочину, а друга версія зводиться до того, що обвинувачений визнає свою вину частково, а саме у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, оскільки він мав на меті заволодіти коштами ОСОБА_10 , а не підбурювати до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище.
З такою позицію районного суду погоджується і колегія апеляційного суду.
Доводи захисника ОСОБА_7 викладені в апеляційній скарзі не зайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та спростовуються правильними висновками районного суду.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що судовий розгляд даного кримінального провадження проведено повно, всебічно, об`єктивно.
Рішення суду про визнання ОСОБА_6 винним у вчиненні інкримінованого йому злочину постановлено із додержанням вимог чинного кримінально-процесуального закону, за результатами судового розгляду судом постановлено законне й обґрунтоване рішення, у зв`язку з чим підстав для його зміни чи скасування немає.
Районний суд при призначенні покарання вимог ст.ст. 50,65 КК України, дотримався повністю.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції врахував всі обставини справи, а також особу обвинуваченого та призначив покарання яке є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння нових злочинів.
Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 , згідно ст. 66 КК України районний суд визнав щире каяття обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст.190 ч.1 КК України, а також те, що він на утриманні має неповнолітню дитину.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6 , згідно з ст. 67 КК України, районним судом не встановлено.
Також районним судом належним чином враховано, що ОСОБА_6 є особою раніше не судимою, за місцем проживання характеризується позитивно, за місцем роботи характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину.
Призначене районним судом покарання в найнижчій межі санкції інкримінованого покарання свідчить про належне врахування всіх обставин, що пом`якшують чи впливають на міру покарання.
На підставі наведеного, керуючись ч.2 ст. 376, ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 травня 2022 року щодо ОСОБА_6 за ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369 КК України - без змін.
Взяти ОСОБА_6 під варту в залі суду негайно.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а ОСОБА_6 - в той самий строк з моменту отримання копії рішення.
Головуючий [підпис] ОСОБА_1
Судді [підпис] ОСОБА_2
[підпис] ОСОБА_3
"Копія. Згідно з оригіналом."
Суддя - доповідач _________________ ОСОБА_1
(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)
07.10.2022 року
(дата засвідчення копії)
