Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 727/3/16-к
Провадження № 1-кп/727/122/22
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2022 року Шевченківський районнийсуд м.Чернівці вскладі: головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці кримінальне провадження № №12015260000000682 відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, одруженого, з вищою освітою, раніше працюючого на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ в м. Чернівці ГУ ДФС України в Чернівецькій області, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369 КК України, -
встановив:
В 2015 році ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчалася на 2 курсі Буковинського державного медичного університету. В кінці серпня 2015 року вона дізналася від викладачів, що її буде відраховано з навчального закладу в зв`язку з невиконанням вимог навчального плану та графіку навчального процесу.
ОСОБА_6 вважаючи, що її відрахують з навчання у зв`язку з упередженим ставленням до неї, на початку вересня 2015 року звернулася до свого знайомого юриста та члена Координаційної ради з питань запобігання та протидії корупції, забезпечення громадської безпеки при Чернівецькій міській раді - ОСОБА_4 з проханням роз`яснити їй правомірність відрахування з навчального закладу.
Після того, як ОСОБА_4 дізнався про існуючі у ОСОБА_6 проблеми, у нього виник злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння коштами останньої під виглядом сприяння їй у поновленні на навчанні в Буковинському державному медичному університеті. Шляхом підбурювання ОСОБА_6 до передачі через нього неправомірної вигоди народному депутату України ОСОБА_7 , з яким він був знайомий, не мав на меті бажання передати кошти, а обманом планував звернути на свою користь.
З цією метою ОСОБА_4 порадив ОСОБА_6 не перейматися питанням відрахування її з навчального закладу, та запевнив, що за його сприянням її поновлять на навчанні.
Для цього ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно та з корисливим мотивом, ввів останню в оману, повідомивши їй що є, нібито, помічником народного депутата України ОСОБА_7 , який, завдяки своєму статусу представника державної влади та використанню наданих йому Законом України «Про статус народного депутата України» (розділ ІІ, глава 2, стаття 17, частина 5) прав і повноважень у разі порушення прав, свобод і інтересів людини та громадянина на місці вимагати припинення порушення або звертатися з вимогою до керівників підприємств, установ та організацій припинити такі порушення, зможе вирішити питання про поновлення ОСОБА_6 на навчанні в Буковинському державному медичному університеті. Водночас, ОСОБА_4 наголосив,що длявирішення питанняпро поновлення ОСОБА_6 на навчаннінеобхідно надатичерез нього ОСОБА_7 ,та,при необхідності,директору Департаментуохорони здоров`яЧернівецької ОДА ОСОБА_8 ,ректору Буковинськогодержавного медичногоуніверситету ОСОБА_9 та декануБуковинського державногомедичного університету ОСОБА_10 неправомірну вигодув сумі600Євро.Цим самим ОСОБА_4 створив у ОСОБА_6 враження про вигідність і навіть обов`язковість передачі коштів народному депутату України, чим підбурив ОСОБА_6 до надання неправомірної вигоди.
В той же час, ОСОБА_4 усвідомлював, що ОСОБА_6 , вважаючи його помічником народного депутата України ОСОБА_7 , сприймає його як особу, яка близько знайома із цим народним депутатом України, перебуває з ним в особливих організаційних та дружніх стосунках. Як наслідок вважала його пропозицію передати неправомірну вигоду ОСОБА_7 реальною і такою, яка спрямована на позитивне вирішення питання про поновлення її на навчанні, а надання неправомірної вигоди необхідним для досягнення бажаних результатів.
Своїми висловлюваннями ОСОБА_4 сформував у ОСОБА_6 хибне уявлення про те, що питання поновлення останньої на навчанні, яке є бажаним для ОСОБА_6 , вирішується виключно через надання неправомірної вигоди народному депутату України ОСОБА_7 та, при необхідності, іншим службовим особам.
ОСОБА_6 , будучи введеною ОСОБА_4 в оману про те, що він є помічником народного депутата України ОСОБА_7 , та те, що народний депутат України ОСОБА_7 , у випадку надання йому неправомірної вигоди, вчинить дії по поновленню її на навчанні, будучи запевненою ОСОБА_4 , що ОСОБА_7 завдяки своєму статусу та наданим йому правам і повноваженням зможе поновити її на навчанні в Буковинському державному медичному університеті, не бажаючи втрачати два роки навчання та кошти сплачені за навчання, сприймаючи ОСОБА_4 як помічника народного депутата України ОСОБА_7 та довіряючи йому, погодилася надати вказану ОСОБА_4 неправомірну вигоду для подальшої передачі названим особам.
02.09.2015 року ОСОБА_6 , будучи введеною ОСОБА_4 в оману щодо необхідності надання неправомірної вигоди народному депутату України ОСОБА_7 , діючи у відповідності до попередньої домовленості з ОСОБА_4 , вважаючи, що передає через ОСОБА_4 неправомірну вигоду народному депутату України ОСОБА_7 , знаходячись на вул. Міцкевича в м. Чернівці, надала ОСОБА_4 кошти в сумі 600 Євро, що відповідно до курсу НБУ становило 14694 грн., а ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що одержані кошти не буде передавати ОСОБА_7 чи іншим службовим особам, виманивши їх під виглядом неправомірної вигоди для передачі, ці кошти одержав та привласнив.
Цього ж дня, ОСОБА_4 зі свого мобільного телефону зателефонував ОСОБА_6 та повідомив, що для поновлення останньої на навчанні коштів в сумі 600 Євро недостатньо. Він її повідомив, що необхідно надати ще 400 Євро. ОСОБА_6 йому відповіла, що у неї немає більше коштів. Однак він наголосив, що одержані кошти в розмірі 600 Євро він вже передав, повернути їх не зможе, а тому їй необхідно знайти ще 400 Євро для поновлення її на навчанні. ОСОБА_6 , остерігаючись втратити вже надані нею кошти, вважаючи, що ці гроші він передасть народному депутату України, погодилася, повідомивши, що візьме гроші у своєї матері.
30.09.2015року ОСОБА_4 під час зустрічі з ОСОБА_6 , з метою формування у неї переконання про існуючі тісні особисті стосунки між ним та народним депутатом України ОСОБА_7 , про досягнення домовленості щодо вчинення ОСОБА_7 за неправомірну вигоду дій в її інтересах та для спонукання її надати йому ще кошти, зателефонував ОСОБА_7 , і в присутності ОСОБА_6 , нагадав про домовленість та пообіцяв ввечері надіслати текстове повідомлення з цього приводу.
Того ж дня, ОСОБА_4 надіслав ОСОБА_11 текстове повідомлення в якому зазначив про необхідність надання нею не 400 Євро, а 900 Євро для поновлення її на навчанні. В телефонній розмові повідомив, що остання повинна 01.10.2015 року надати йому для передачі 400 Євро, а 02.10.2015 року ще 500 Євро, мотивуючи це тим, що вона надала кошти несвоєчасно і не всю суму. ОСОБА_6 , остерігаючись втратити вже надані ОСОБА_4 кошти, вважаючи, що дії ОСОБА_4 спрямовані на вирішення її проблеми, погодилася на нові умови ОСОБА_4
01.10.2015 року близько 12.00 год., ОСОБА_4 , знаходячись за кермом орендованого ним автомобіля марки «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 на площі Театральній в м. Чернівці, діючи умисно, з корисливих мотивів, зустрівся з ОСОБА_12 для одержання від неї грошових коштів. ОСОБА_13 , знаходячись в автомобілі ОСОБА_4 , виконуючи висунуті ОСОБА_4 умови, вважаючи, що в іншому випадку вона не буде поновлена на навчанні, надала ОСОБА_4 ще 200 Євро, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 01.10.2015 року становило 4770 грн., в якості неправомірної вигоди для народного депутата України ОСОБА_7 . ОСОБА_4 , в свою чергу, отримавши від ОСОБА_6 кошти в сумі 200 Євро, запевнив останню, що вирішення питання про її поновлення на навчанні триває і наголосив про необхідність надання ще 700 Євро.
05.10.2015 року близько 15.00 год. ОСОБА_4 знаходячись за кермом орендованого ним автомобіля марки «Mitsubishi Lancer» білого кольору д.н.з. НОМЕР_1 на вулиці Міцкевича в м. Чернівці, діючи умисно, з корисливих мотивів, зустрівся з ОСОБА_6 та її матір`ю - ОСОБА_14 для одержання від них решти раніше обумовлених грошових коштів.
ОСОБА_6 та ОСОБА_14 , знаходячись в автомобілі ОСОБА_4 , виконуючи висунуті ним умови, надали йому ще частину раніше обумовлених ним грошових коштів в розмірі 700 Євро, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 05.10.2015 року становило 16520 грн., в якості неправомірної вигоди для народного депутата України ОСОБА_7 . ОСОБА_4 отримав вказані грошові кошти та запевнив ОСОБА_6 і ОСОБА_14 , що ОСОБА_6 найближчим часом буде поновлена на навчанні в Буковинському державному медичному університеті, чим довів свій злочинний умисел до кінця.
Отже ОСОБА_4 , протягом періоду з 2 вересня 2015 року до 05 жовтня 2015 року підбурив ОСОБА_6 і ОСОБА_14 до давання неправомірної вигоди в розмірі 1500 Євро, що відповідно до курсу НБУ становило 35984 грн., народному депутату України 8скликання ОСОБА_7 , який являється службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, за поновлення ОСОБА_6 на навчанні в Буковинському державному медичному університеті.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що свою вину визнає частково, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України. Натомість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 369 КК України вину не визнав та пояснив, що він дійсно знайомий з ОСОБА_12 . Вона просила його допомогти поновитись на навчанні, пропонувала гроші. Він на таку пропозицію спокусився, хотів заробити гроші. Наміру комусь передавати ці гроші у нього не було. Він відтягував час та думав, що можливо її і так відновлять. Заявлений по справі цивільний позов визнає. Разом з тим, обвинувачений, посилаючись на ст.63 Конституції України відмовився відповідати на будь-які запитання прокурора.
Незважаючи на часткове визнання своєї вини обвинуваченим, вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369 КК України в судовому засіданні знайшла своє підтвердження та доведена показами потерпілої, свідків та письмовими доказами по справі.
Потерпіла ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що в кінці серпня 2015 року від доньки, ОСОБА_6 , дізналась, що її із невідомих причин відраховують із Буковинського державного медичного університету. Донька повідомила, що звернулась до ОСОБА_4 , як до представника антикорупційного комітету за допомогою у вирішенні цього питання. ОСОБА_4 вказав доньці про необхідність передачі 600 Євро для вирішення цього питання, які вона надала. Обвинувачений у подальшому повідомив, що передав ці кошти та йому необхідно і ще 400 Євро. ОСОБА_4 представлявся помічником народного депутата України ОСОБА_7 . При ній розмовляв по телефону нібито із цим народним депутатом з приводу вирішення питання про поновлення на навчанні. Порадившись, вони вирішили, щоб донька звернулась із заявою у правоохоронні органи, у подальшому під їхконтролем ОСОБА_6 передала ОСОБА_4 200 Євро, який збільшив суму у зв`язку із несвоєчасним передаванням коштів на 700 Євро. ОСОБА_4 повідомив, що кошти, які уже сплачені, ніхто не поверне. Вказував на начальника управління охорони здоров`я, також повідомив, що задіяні високопосадовці та, що донька не буде поновлена, якщо вони не сплатять кошти. На початку жовтня 2015 року в м. Чернівці на вул. Міцкевича разом із донькою зустрілись із ОСОБА_4 , який приїхав на автомобілі із незнайомим чоловіком. Вона передала йому кошти в розмірі 700 Євро, які обвинувачений отримав, перерахував та передав чоловіку, що знаходився у салоні авто.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що 28 серпня 2015 року їй зателефонували з деканату та повідомили, що у неї є заборгованості та її виключають з Буковинського державного медичного університету. Вона звернулася до ОСОБА_4 , якого знала раніше, як юриста і як представника антикорупційного комітету, щоб проконсультуватись з цього питання. На початку вересня під час зустрічі ОСОБА_4 повідомив, що для вирішення цього питання необхідно кошти - 600 Євро. Також сказав, що людина буде вирішувати це питання з ректором. Кошти вона надала, однак була виключена з вузу. Обвинувачений підтвердив, що питання вирішується через ректора. У подальшому ОСОБА_4 сказав надати ще 400 Євро, повідомивши, що попередньо надані кошти він уже передав, а у випадку ненадання коштів вона не буде поновлена. Обвинувачений вказував, що вона його підставляє, а він у свою чергу підставляє людину. Під час розмов він називав прізвище ОСОБА_7 .Свідок запорадою матерізвернуласьіз заявоюдо правоохороннихорганів таподальші діїконтролювались правоохоронниморганом.Під час наступної зустрічі вона передала ОСОБА_4 ще 200 Євро, однак він повідомив, що сума збільшується через затримку та потрібно передати ще 700 Євро. Під час наступної передачі грошових коштів в розмірі 700 Євро була присутня її мати ОСОБА_14 і ОСОБА_15 . Мати особисто передала ОСОБА_4 вказані гроші, після чого він їх перерахував та передав ОСОБА_15 , який був з ним в салоні авто.
Свідок ОСОБА_15 в судовомузасіданні пояснив,що вониз ОСОБА_4 є односельчанами.В період,коли вінще працюваву фіскальнійслужбі,тобто в2015році, ОСОБА_4 попросив йогокудись заїхати,на щовін погодився.Неподалік відЧернівецької обласноїдержавної адміністраціївін побачивзнайому ОСОБА_6 з матір`ю,які сілив їхавтомобіль.Вказав,що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 раніше познайомилисьсаме черезнього.Йому буловідомо,що у ОСОБА_6 були постійніпроблеми знавчанням.З розмовивін зрозумів,що у ОСОБА_6 знову проблемиз навчанням. ОСОБА_14 казала, що у навчальному закладі до її доньки упереджено ставляться. Потім ОСОБА_14 витягнула гроші та передала їх ОСОБА_4 , після чого останній їх перерахував та передав йому. А саме, сказав: «Поклади куди-небудь». Після цього зазначені кошти він поклав собі в кишеню. Всього розмова в машині тривала біля години, деталі якої він вже не пам`ятає, за що саме передавались кошти, він також не пам`ятає. Через декілька хвилин підійшли працівники поліції та він добровільно на їх пропозицію видав їм ці кошти. Як потім з`ясувалось, там було 700 Євро. Автомобіль, у якому вони перебували, належав ОСОБА_4 . Також він пояснив, що сам раніше неодноразово позичав ОСОБА_6 кошти, щоб та вирішувала проблеми з навчанням.
Свідок ОСОБА_7 (начас вчиненнякримінальних правопорушеньбув народнимдепутатом України)в судовомузасіданні пояснив,що ОСОБА_4 знає з2012року. Обвинувачений не був його помічником. З ОСОБА_6 не знайомий. ОСОБА_4 одного разуйого попросивзвернутися доректорату,щоб ОСОБА_6 не відрахувалиіз медичногоуніверситету.З цьогоприводу вінофіційно до ректорату вузу не звертався, будь-яких розмов щодо отримання неправомірної вигоди не було.
Свідок ОСОБА_10 в судовомузасіданні пояснив,що вінє деканомБуковинського державногомедичного університету. Обвинуваченого бачив декілька раз у 2014 і 2015 роках. ОСОБА_4 цікавився навчанням студентки ОСОБА_6 . У кінці серпня 2015 року ОСОБА_6 була відрахована з вузу за неуспішність та пропуски. З приводу її поновлення на навчанні обвинувачений до нього не звертався, неправомірної вигоди не пропонував. Також до нього із даного приводу не зверталися ні депутат ОСОБА_7 , ні директор департаменту охорони здоров`я ОСОБА_8 .
Крім показів потерпілої, свідків, вина обвинуваченого ОСОБА_4 також підтверджується письмовими доказами по справі:
- заявою ОСОБА_6 , якою та повідомила про вимагання ОСОБА_4 від неї неправомірної вигоди в сумі 1000 Євро за вирішення питання щодо поновлення на навчанні через службових осіб Буковинського державного медичного університету (т.1 а.п.19);
- заявою потерпілої ОСОБА_14 від 05.10.2015р., якою та повідомила про вимагання від її доньки ОСОБА_6 неправомірної вигоди в сумі 1000 Євро за вирішення питання щодо поновлення її у навчанні в БДМУ (т.1 а.п.23);
- листом вищого державного навчального закладу «Буковинський державний медичний університет» від 19.10.2015 року, відповідно до якого на запит слідчого надані документи: копії особових справ ОСОБА_6 , копії наказу про відрахування ОСОБА_6 , копії заліково-екзаменаційних відомостей 13 групи медичного факультету № 1 за 4-й семестр 2014-2015 навчального року, перелік студентів медичного факультету № 1 БДМУ, які були поновлені на навчання протягом 2015 року, перелік студентів медичного факультету № 1 БДМУ, які були відраховані з навчання протягом 2015 року (Т. 1 а.с. 34-104);
Зазначені документи підтверджують вказані ОСОБА_6 події щодо її відрахування, зокрема те, що вона дійсно була студенткою Буковинського державного медичного університету та в серпні 2015 року відрахована за невиконання вимог навчального плану та графіку навчального процесу.
- навчальною карткою студента ОСОБА_6 , відповідно до якої вона поступила на навчання в БДМУ в 2013 році на підставі наказу №521/11-ст від 21.08.2013 року (т.1 а.п.39);
- поданням декана медичного факультету №1 БДМУ ОСОБА_10 (т.1 а.п.37), яким він доводить до відома ректора БДМУ, що студентка 2 курсу 13 групи медичного факультету №1 ОСОБА_6 , станом на 27.08.2015 року має академічну заборгованість з таких дисциплін: біоорганічна та біологічна хімія, медицина надзвичайних ситуацій, іноземна мова. Також не допущена до складання поточних та заключних модулів. Просить відрахувати ОСОБА_6 з університету, як таку, що не виконала вимог навчального плану та графіку навчального процесу (т.1 а.п.37);
- наказом ректора БДМУ ОСОБА_9 від 28.08.2015 року, яким студентку 2 курсу 13 групи медичного факультету №1 ОСОБА_6 відраховано з університету за невиконання вимог навчального плану та графіку навчального процесу на підставі подання декана (т.1 а.п.36);
- відповіддю на запит № 01.24/3-1396 від 19.10.2015 року за підписом ректора БДМУ ОСОБА_9 , якою підтверджено факт навчання ОСОБА_6 в БДМУ та те, що вона в серпні 2015 була відрахована з БДМУ за невиконання вимог навчального плану та графіку навчального процесу. З цієї відповіді на запит також встановлено, що поновлення ОСОБА_6 на навчанні може бути розглянуте після написання нею відповідної заяви і за наявності вакантних місць ліцензійного обсягу. До керівництва університету ні ОСОБА_4 , ні будь-які інші особи з проханням не відраховувати ОСОБА_6 або поновити її на навчанні не звертались (т.1 а.п.106-107);
- відповіддю Департаменту охорони здоров`я Чернівецької ОДА та доданими до неї положенням про Департамент охорони здоров`я Чернівецької обласної державної адміністрації, копією посадової інструкції директора Департаменту охорони здоров`я Чернівецької обласної державної адміністрації, відповідно до яких директор Департаменту не наділений повноваженнями щодо вирішення питання про поновлення студентів на навчанні в БДМУ та не впливає на вирішення таких питань. БДМУ не підпорядкований Департаменту охорони здоров`я Чернівецької облдержадміністрації (т.1 а.п.109-124);
-протоколом оглядумісця подіївід 05.10.2015року,згідно зяким ОСОБА_15 добровільно видавгрошові коштив сумі700Євро,які доцього йомупередав ОСОБА_4 ,який всвою чергуїх отримавв якостінеправомірної вигодивід ОСОБА_14 (т. 2 а.с. 134-137);
-протоколом освідування ОСОБА_4 від 05.10.2015року,відповідно доякого наруках ОСОБА_4 виявлено спеціальнуречовину,якою булипомічені кошти,що передавалисяйому вякості неправомірноївигоди (Т. 2 а.с. 149-151);
-протоколом прохід ірезультати негласноїслідчої (розшукової)дії аудіо-,відео контрольособи ОСОБА_4 від 15.10.2015року,згідно зяким встановленофакт підбурювання ОСОБА_6 до наданнянеправомірної вигодислужбовим особам за вирішення питання щодо поновлення її на навчанні в БДМУ, а саме:
Під час розмови між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 30.09.2015 року о 16.04 год., яка відбулась під постійним контролем працівників відділу протидії хабарництву та організованим формам злочинності УПСЗЕ УМВС України в Чернівецькій області, в автомобілі марки «Міцубісі Лансер Х» д.н.з. НОМЕР_1 , куди ОСОБА_6 сказав сісти обвинувачений ОСОБА_4 , він їй сказав, що йому необхідно до наступного дня привезти гроші начальнику департаменту охорони здоров`я.
Також обвинувачений вказав на те, що познайомить матір ОСОБА_6 з « ОСОБА_16 ». Під час цієї розмови обвинувачений телефонував до іншої особи, яку по-батькові називав « ОСОБА_17 » та розповідав, що увечері скине смс-повідомлення та набере його по цьому питанню, по якому вони раніше говорили. ОСОБА_6 зателефонувала до своєї матері ОСОБА_14 та передала слухавку ОСОБА_4 . ОСОБА_14 підтвердила, що вони передали першу частину на що обвинувачений її повідомив про те, що він тільки-що спілкувався з людиною при Ліді та йому потрібно до завтра з кимось зустрітись. ОСОБА_14 сказала, що постарається передати гроші до наступного дня, обвинувачений вказав, що він до цього намагався домовитись з іншими людьми, а зараз йому дають гарантію, що ніяких проблем не буде. Вказав, що вони з деканом не спілкуються, однак ОСОБА_6 все позакривають, він увечері домовлятиметься з людиною. ОСОБА_14 сказала, що готова передати 400 Євро, як було домовлено, на що обвинувачений вказав, що приблизно через годину зателефонує до Ліди та скаже що і як.
30.09.2015 року до ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_4 , який пояснив, що 400 Євро йому потрібні обов`язково на наступний день та ще 500 Євро на п`ятницю (02.10.2015 року), на що ОСОБА_6 погоджується та повідомляє обвинуваченому, що зв`яжеться зі своєю матір`ю ОСОБА_14 , після чого його повідомить.
В подальшому30.09.2015року о17.24год. ОСОБА_6 телефонує ОСОБА_4 та каже,що вонарозмовляла зматір`ю,але вонане розумієчому такасума коштів,на щообвинувачений відповідає,що вонаповинна матитаку сумукоштів назавтра,тобто на01.10.2015року.Також 30.09.2015року о17:27год.до ОСОБА_6 телефонує ОСОБА_4 та ще раз каже їй, що йому потрібно на наступний день 400 Євро; запевняє, що там усе зроблять та він сам до неї зателефонує та скаже час зустрічі.
01.10.2015 року ОСОБА_6 за попередньою телефонною домовленістю з ОСОБА_4 прибуває на встановлене місце зустрічі, сідає в його автомобіль. ОСОБА_6 повідомляє обвинуваченому, що у її матері існують сумніви куди поділись ті 600Євро,що вонайому передала,мати вжене віритьїй такаже,що немаєніякої гарантії. ОСОБА_4 повідомляє,що Лідинамати ( ОСОБА_14 )зичить ці 400 Євро. На наступний день йому потрібно їх принести та каже, що раніше ніж за тиждень нічого не вирішиться. Шибовська запитує, що йому казати за ті 500 Євро. ОСОБА_6 телефонує до своєї матері та передає слухавку ОСОБА_4 . Обвинувачений каже ОСОБА_14 щоб вона нічого не думала про те, що донька її обманює. 400 Євро ОСОБА_14 позичає ОСОБА_4 , ОСОБА_14 мала пояснити чому так, і ще йому потрібно 500 Євро позичити щоб дати людині, потерпіла має розуміти за що. На сумніви ОСОБА_14 з приводу гарантій, вказав, що це вирішує не він, люди, яких просить, за свою роботу відповідають, в середу буде начальник департаменту і вони це питання вирішуватимуть з ним. ОСОБА_6 вказала ОСОБА_4 , що при собі має тільки 200 Євро, більше її мати не дала, передала вказані кошти обвинуваченому, на що той відповів, що йому того ж дня потрібно 400 Євро, бо він домовився з людиною. ОСОБА_6 зателефонувала до матері та сказала, що потрібно надати 400 Євро, на що її мати ОСОБА_14 відповіла, що в понеділок приїде та дасть скільки потрібно коштів. ОСОБА_6 передала слухавку матері і та запевнила ОСОБА_4 , що в понеділок дасть йому гроші. ОСОБА_14 вказала на той факт, що вони вже віддали 800 Євро, також вказала, що 1500 Євро це для неї 2 місяці важкої роботи. Обвинувачений сказав, що якщо б він вирішував це питання, то він його б давно вирішив, а так він звернувся до людини і та поставила йому умови. Якщо вона думає, що він щось з цього заробляє, то помиляється, він щось людині пообіцяв того ж дня принести, як він може принести лише 200 Євро, чи йому доведеться позичати ще 200. Людини, яка пише документ зараз на місці немає, це вирішує не він. ОСОБА_6 ще раз наголошує, що не розуміє куди поділись ті 600 Євро, дає 200 Євро як гарантію подальшої співпраці, говорить, що її мати приїде та передасть ще 700 Євро. ОСОБА_4 відповідає, що це вирішує не він, він буде говорити з людиною, йому в цей день потрібно 400 Євро, наступного дня уже буде потрібно 500 Євро.
В подальшому 01.10.2015 року о 14.44 год. до ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_4 та сказав, щоб вона терміново знайшла ще 200 Євро, бо він має донести ці кошти людині того ж дня обов`язково і вона вже в четвер (08.10.2015 року) буде відновлена. Цього ж дня о 16.13 год. ОСОБА_6 зателефонувала до обвинуваченого та сказала, що 200 Євро їй не виходить донести, на що обвинувачений вказав, що йому необхідно передати 1000 Євро, людина понесе 1000 Євро, і комусь передасть 500 Євро, 300 Євро забере собі і 200 Євро за те, що б вирішити за ці два тижні. ОСОБА_6 сказала, що 700 Євро привезе її матір в понеділок (05.10.2015 року), на що ОСОБА_4 погодився.
05.10.2015року о13.09год. ОСОБА_6 разом зісвоєю матір`ю ОСОБА_14 ,за попередньоюдомовленістю з ОСОБА_4 зустрілися наТеатральній площів м.Чернівці вавтомобілі ОСОБА_4 ,де такожперебував свідок ОСОБА_18 .Обвинувачений підчас розмовиповідомив,що вирішуєпитання черезнародного депутата ОСОБА_7 ,запевняє,що ОСОБА_19 буде відновленана навчанніне ранішеніж учетвер.Однак покивін непринесе людинігроші,ніхто нічогоробити небуде.Гарантує ОСОБА_14 ,що всізаборгованості донькибудуть закриті.Також стверджував,що з ОСОБА_20 будепроведена розмова,всі проблемизаключаються уМоскалюку,сам обвинуваченийє кандидатомв депутатиобласної ради,помічником народногодепутата Верховноїради,всі питанняповинні вирішуватисьбезпосередньо черезконтакт зним.Вказав,що з ОСОБА_20 ніхтобільше неспілкуватиметься,бо тойє непорядною людиною,наголосив натому,що підключив ОСОБА_21 ,а такожначальника управлінняохорони здоров`я.На запитання ОСОБА_14 відповів,що через ОСОБА_9 питання вирішуватине буде,він недля тогопідключив ОСОБА_22 щоб потімбігати за ОСОБА_20 .Поки вінне принесегроші,ніхто цепитання невирішить,натомість він, ОСОБА_4 ,дає особистігарантії,що цепитання будезакрито.На запитанняпотерпілої ОСОБА_14 відповів,що гарантує,що засправу беретьсянародний депутат ОСОБА_22 ,та сказавщоб вонанікому неказала докого зверталась,її питаннябуде вирішено.З приводурозміру остаточноїсуми пояснив,що віннічого невирішує,не вінбуде ітидо ректора.Цією інформацієюволодіє начальникуправління охорониздоров`я,і покивін непринесе кошти,вони нічогоробити небудуть.700Євро потерпіламає датийому,але цевсе повиннозалишитись міжними.Потерпіла дісталаз сумкинеправомірну вигоду,перерахувала коштита передала ОСОБА_4 .Він перерахувавшикошти передавїх ОСОБА_23 ОСОБА_4 підтвердив,що учетвер хтосьпідійде доректора інаказ будескасовано.(т.1а.п.126-157, а.с. 160-191).
- дорученням про проведення негласних слідчих дій №4/915т від 29.09.2015 року;
- клопотанням про дозвіл на проведення негласної слідчої дії від 28.09.2015 року №4/912т;
- клопотанням про дозвіл на проведення негласної слідчої дії від 28.09.2015 року №4/913т;
- супровідним листом №1858 від 02.08.2018 року;
- ухвалою апеляційного суду Чернівецької області №1769 нт від 29.09.2015 року;
- ухвалою апеляційного суду Чернівецької області №1770 нт від 29.09.2015 року.
Під час судового розгляду захисник ОСОБА_24 заявив клопотання про визнання недопустимими доказами - протоколу про результати аудіо-, відео контролю за особою, протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, протоколу про результати аудіо-, відео контролю за особою. Просить визнати вищезазначені протоколи недопустимими, оскільки при виконанні вимог ст.290 КПК України 21.12.2015 року стороні захисту ухвали, які стали правовою підставою для проведення НСРД не були розкриті, а були надані для ознайомлення лише протоколи про результати проведення НСРД. В матеріалах провадження відсутні будь-які документальні данні, які б свідчили про вжиття стороною обвинувачення на етапі досудового розслідування всіх необхідних та залежних від неї заходів, спрямованих на розсекречення ухвал слідчих суддів Чернівецького апеляційного суду, які стали підставою для проведення НСРД, та причини, які перешкодили їх своєчасного відкриття в порядку ст.290 КПК України.
Суд вважає,що такідоводи захисникастосовно недопустимості як доказів даних протоколівНСРД, з огляду на невідкриття стороною обвинувачення в порядкуст. 290 КПКУкраїни ухвал апеляційного суду, на підставі яких вони були проведені є безпідставними, з огляду на таке.
Відповідно дост. 290 КПК Українина етапі досудового розслідування сторони повинні розкрити всі докази, які є у їхньому розпорядженні. Однак оцінка належності, допустимості кожного із доказів здійснюється судом, і суд, аналізуючи кожен із доказів, повинен дослідити процесуальні підстави (ухвали, клопотання тощо), які стали підставою для отримання будь-якого з доказів.
Згідно звисновком,викладеним упостанові ВеликоїПалати ВерховногоСуду від 16 січня 2019 року у справі № 751/7557/15-к, за наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведенняНСРД(ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченомуст. 290 КПК, оскільки їх тоді не було в розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальних документів не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.
У постановівід 16жовтня 2019року (справа№ 640/6847/15-к,провадження №13-43кс19)Велика ПалатаВерховного Судууточнила висновкищодо застосуваннянорми права,зроблені ранішев постановівід 16січня 2019року (справа № 751/7557/15-к, провадження 13-37кс18). Водночас, акцентувала увагу на тому, що процесуальні документи про надання дозволу на проведенняНСРДне є самостійним доказом у кримінальному провадженні. Відповідно достатті 84 КПКдоказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані в передбаченомуКПКпорядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Процесуальні ж документи, які стали підставою для проведенняНСРД, не є документами у розумінні ч. 2ст. 99 КПК, оскільки не містять зафіксованих та зібраних оперативними підрозділами фактичних даних про протиправні діяння. Отже, такі процесуальні документи, у тому числі ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведенняНСРД, повинні досліджуватися судом під час розгляду справи в суді першої інстанції з метою оцінки допустимості доказів, отриманих у результатіНСРД.
Крім того, в п. 6 висновку у справі № 640/6847/15-к Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку розкриття процесуальних документів, які стали підставою для проведенняНСРДпісля передачі кримінального провадження до суду, суд зобов`язаний забезпечити стороні захисту достатній час та реальну можливість для доведення перед судом своєї позиції щодо належності та допустимості доказів, отриманих у результатіНСРД, у комплексі з процесуальною підставою для проведенняНСРДз метою реалізації принципу змагальності.
Невідкриття таких процесуальних документів до моменту передачі кримінального провадження до суду не може стати безумовною підставою для визнання результатівНСРДнедопустимими доказами. Лише у випадку відсутності у сторони обвинувачення і ненадання суду під час розгляду справи в суді відповідних ухвал слідчих суддів суд може поставити під сумнів допустимість отриманих доказів. Якщо відповідні ухвали будуть надані суду, що розглядає кримінальне провадження, то суд на основі оцінки доказів у їх сукупності, а також з урахуванням процесуальних підстав для надання слідчому дозволу на здійсненняНСРД, з урахуванням позицій сторін, може прийняти рішення про їх допустимість.
Зважаючи на наведене, ухвала слідчого судді сама собою не є доказом у розумінні статей84,99 КПК, у ній не містяться відомості, які можуть бути використані як докази. Водночас така ухвала є процесуальною підставою для отримання доказу, а тому повинна бути надана стороні захисту для забезпечення принципу змагальності.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвали слідчих суддів Апеляційного суду Чернівецької області від 29.09.2015 року з відповідними номерами, якими надано дозволи на проведенняНСРДу цьому кримінальному провадженні, були відкриті під час судового розгляду та досліджені в судовому засіданні. Вирішуючи питання щодо допустимості доказів, отриманих у результатіНСРД, суд переконався у законності процесуальних підстав проведення слідчих дій.
Після відкриття стороні захисту 01.08.2019р. цих ухвал під час попереднього судового розгляду в суді першої інстанції під головуванням судді ОСОБА_25 , якою судовий розгляд не був завершений через закінчення терміну її відрядження, сторона захисту мала достатньо часу та можливостей, навіть під час повторного судового розгляду у даній справі, який розпочався у липні 2020 року, щоб підготуватися та скорегувати лінію захисту у зв`язку з відкриттям їй цих документів.
Враховуючи наведене, зокрема й процесуальну поведінку учасників кримінального провадження, суд вважає, що під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_4 не було порушено балансу інтересів сторін кримінального провадження, вони використовували надані їм процесуальні права на збирання та подання до суду доказів та, у зв`язку з цим, мали достатньо часу для обстоювання своїх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченимиКПК України.
Відкриття стороні захисту ухвал слідчого судді здійснено з дотриманням вимог ч. 11ст. 290 КПК, а отже підстав для визнання недопустимими фактичних даних, відображених у відповідних протоколахНСРД, отриманих на підставі зазначених документів, немає.
Захисник та ОСОБА_4 стверджували, що потерпіла ОСОБА_14 та ОСОБА_6 написали до правоохоронних органів заяви про вчинення обвинуваченим злочину з метою помсти йому та провокували його до вчинення злочину, а обвинувачений сам став жертвою поліцейського підбурювання до вчинення злочину.
Даючи оцінку вищенаведеним аргументам сторони захисту про наявність провокації злочину суд зазначає наступне.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_4 було викрито в результаті проведення стосовно нього синхронізованого комплексу негласних (слідчих) розшукових дій у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту із застосуванням аудіо- та відеоконтролю особи.
Контроль завчиненням злочинуможе здійснюватисяу випадкахнаявності достатніхпідстав вважати,що готуєтьсявчинення абовчиняється тяжкийзлочин (якимє злочин,передбачений ч.4ст.27,ч.2ст.15,ч.4ст.369КК Українита проводиться,зокрема,у форміспеціального слідчогоексперименту (п. 3 ч. 1ст. 271 КПК України). Під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем (ч. 3ст. 271 КПК України).
Прокурор доводив відсутність провокації злочину, стверджуючи, що потерпіла ОСОБА_14 та ОСОБА_6 не єагентами поліціїчи іншихправоохоронних органахта маютьпозитивну репутацію.З матеріалівпровадження вбачається,що саме ОСОБА_4 займав активну роль у вчиненні злочину, оскільки він був ініціатором зустрічей з ОСОБА_6 та ОСОБА_14 , ініціатором надання йому грошових коштів, називав суми та умови передачі йому коштів, активно словесно переконував у необхідності передачі через нього коштів народному депутату України, та неможливості вирішити питання іншим чином.
Розмову з обвинуваченим щодо підбурювання до надання неправомірної вигоди під час зустрічі, яка відбулась 04.09.2015 року ОСОБА_6 записала на диктофон. У подальшому, у зв`язку з підбуренням до надання неправомірної вигоди вона звернулася до працівників УПЗСЕ УМВС України в Чернівецькій області. Це ж саме зробила її мати потерпіла ОСОБА_14 . Решта зустрічей ОСОБА_6 та ОСОБА_14 з ОСОБА_4 відбувались вже під контролем правоохоронних органів. Правоохоронці за допомогою НСРД зафіксували узгодження умов підбурювання до передачі неправомірної вигоди, службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище народного депутата України 8 скликання ОСОБА_7 , яку озвучив ОСОБА_4 .
На переконаннясуду,твердження сторони захисту про провокацію злочину носять явно суперечливий характер.
Така суперечність полягає у висуненні захистом двох взаємовиключних версій, перша з яких вказує на те, що щодо обвинуваченого ОСОБА_4 мала місце провокація вчинення злочину, а друга версія зводиться до того, що обвинувачений визнає свою вину частково, а саме у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, оскільки він мав на меті заволодіти коштами ОСОБА_6 , а не підбурювати до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище.
У цьому зв`язку, суд зазначає, що такі суттєві суперечності вказують на явну необґрунтованість доводів захисту щодо провокації злочину щодо ОСОБА_4 . До такого висновку суд доходить з огляду на практику ЄСПЛ, яка є джерелом права в Україні.
Процедура перевірки таких заяв про провокацію вчинення злочинуКПКУкраїни не передбачена. Разом із тим, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5ст. 9 КПК), якою, зокрема, вироблено критерії перевірки обґрунтованих тверджень заявників щодо провокації вчинення злочину на основі двох тестів, які дозволяють встановити відмінність провокації до вчинення злочину, що суперечить ст. 6 Конвенції, від дозволеної поведінки під час застосування законних таємних методів у кримінальних розслідуваннях (рішення у справах "Чохонелідзе проти Грузії"; "Раманаускаса проти Литви (№ 2); Матановіч проти Хорватії).
Отже, першим є матеріально - правовий тест, у межах якого підлягає перевірці поведінка правоохоронних органів на предмет наявності ознак схиляння (підбурення) особи до вчинення злочину. Другим є процесуальний тест, у межах якого суд має забезпечити змагальну, ретельну процедуру перевірки заяви про провокацію.
За висновками ЄСПЛ, провокація має місце тоді, коли працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.
Наведені критерії також використовує Верховний Суд при перевірці заяв щодо провокації злочину (наприклад,постанова Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 725/1199/19, від 02.04.2019 у справі № 734/2421/17).
Виходячи з наведеного, під час перевірки заяви захисту щодо провокації злочину суд першочергово має з`ясувати: (1) чи були підстави для початку слідчимкримінального провадження стосовно ОСОБА_4 ; (2) чи мали особи, які повідомили про корупційні дії ОСОБА_4 , будь - які приховані мотиви; (3) чи обґрунтовано та під контролем застосовано НСРД стосовно обвинуваченого; (4) який рівень участі правоохоронних органів у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення (активність/пасивність).
Щодо того, чи були підстави для початку кримінального провадження стосовно обвинуваченого.
Кримінальне провадженнявідносно ОСОБА_4 було розпочатослідчим УМВСУкраїни вЧернівецькій області22.09.2015року.Підставою дляреєстрації цьогокримінального провадженнястала заява ОСОБА_6 , зареєстрована цього ж дня. У заяві ОСОБА_6 зазначалося про вимагання від неї ОСОБА_26 неправомірної вигоди в сумі 1000 Євро для службових осіб Буковинського державного медичного університету для вирішення питань щодо поновлення у вузі. Подібну за змістом заяву подала до правоохоронного органу потерпіла ОСОБА_14 .
У цей же день слідчий допитав ОСОБА_6 як свідка, яка надала детальні показання щодо підбурювання ОСОБА_4 для надання неправомірної вигоди службовій особі. Крім того, нею було надано DVD диск на якому, зі слів ОСОБА_6 містилась розмова з ОСОБА_4 .
Отже, первинним джерелом об`єктивних данихщодо протиправнихдій обвинуваченогобула ОСОБА_6 ,яка повідомилапро цеУМВС Українив Чернівецькійобласті.Таке повідомленнямістило конкретніфактичні дані,які моглибути перевірені та вимагали відповідного реагування зі сторони правоохоронних органів (повідомлено конкретні обставини та особу, яка підбурювала до надання неправомірної вигоди службовій особі, розмір неправомірної вигоди та мету надання).
Тобто станомна 22.09.2015року услідчого УМВСУкраїни вЧернівецькій областібули об`єктивнідані проймовірно злочинні дії обвинуваченого, які підлягали негайному внесенню до ЄРДР.
Крім того, суд вважає неспроможними доводи захисника про незаконність початку досудового розслідування та внесення відомостей до ЄРДР, які сторона захисту пов`язує з тим, що під час прийняття заяв так і після цього, ОСОБА_27 та ОСОБА_14 не були попередженні про кримінальні відповідальність за ст. 383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину.
Нормами КПК України не передбачено певної процедури прийняття заяви або повідомлення про кримінальне правопорушення. В той же час, КПК України містить норми які регулюють права та обов`язки заявника, свідка, потерпілого, а також початок досудового розслідування. Проаналізувавши вищезазначені норми КПК України стає зрозумілим, що будь-яких вимог до попередження особи, яка звертається з заявою або повідомляє про кримінальне правопорушення про настання кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, кодекс не ставить. В свою чергу ОСОБА_27 та ОСОБА_14 були попередженні про кримінальну відповідальність завідомо неправдиві показання слідчому, суду, як на стадії досудового розслідування так і під час судового розгляду.
Щодо того, чи мали особи, які повідомили про корупційні дії обвинуваченого, будь-які приховані мотиви.
Сторона захисту стверджувала, що ОСОБА_6 та ОСОБА_14 написали до правоохоронних органів заяви про вчинення ним злочину з метою помсти ОСОБА_4 та провокували його до вчинення злочину, проте не надала суду жодних доказів на підтвердження існування поганих стосунків між ними та обвинуваченим, які могли стати мотивом такої помсти.
Будь - яких доказів, що ОСОБА_6 та ОСОБА_14 перебували під тиском правоохоронних органів чи були якось від них залежними, раніше брали участь в аналогічних слідчих діях в інших кримінальних провадженнях, були таємними агентами правоохоронців, суду не надано.
Крім того, під час дослідження розмов, які зафіксовані в результаті НСРД, судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_14 не провокували обвинуваченого до вчинення злочину, а навпаки обвинувачений своїми активним діями переконував у необхідності передачі через нього коштів народному депутату України ОСОБА_7 .
В той же час є безпідставними також твердження сторони захисту про те, що Шибовська насправді не мала наміру на поновлення на навчання та не здійснювала жодних дій для поновлення на навчання, крім дій що свідчать про мету підбурити Крикливця до вчинення злочину.
Щодо того, чи обґрунтовано та під належним контролем стосовно обвинуваченого застосовано НСРД.
Враховуючи специфіку вчинення корупційних кримінальних правопорушень, їх високу латентність, отримати докази в цьому кримінальному провадженні інакше як за допомогою комплексу синхронізованих НСРД було неможливим або дуже складним.
Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такого виду НСРД, як контроль за вчиненням злочину (ч. 4ст. 246 КПК). Аудіо-, відеоконтроль особи, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж проводиться на підставі ухвали слідчого судді (ст. 260, 263 КПК).
За клопотаннямислідчого УМВСУкраїни вЧернівецькій областіслідчим суддеюАпеляційного судуЧернівецької областібуло наданодозвіл напроведення негласних(слідчих)розшукових дій(т.5,а.с.149-152).Окрім того,прокурор уцьому кримінальномупровадженні виніспостанову пропроведення контролюза вчиненням злочину
Процедура надання дозволу на проведення НСРД була зрозумілою та передбачуваною, застосування таких заходів повністю ґрунтувалось на нормахКПКі переслідувало легітимну мету. Приймаючи постанову про контроль за вчиненням злочину, прокурор пересвідчився у відсутності провокації злочину, зазначивши про це в постанові.
За результатами проведення НСРД, всі зустрічі та телефонні дзвінки між ОСОБА_6 , ОСОБА_14 та ОСОБА_4 відбувались у межах кримінального провадження, зафіксовані на аудіо- та відеозаписах, що дає можливість суду безпосередньо сприймати обставини зустрічей (зміст розмов, висловлювання та фрази обвинуваченого) та надати об`єктивну та незалежну оцінку діям учасників.
Отже, НСРД стосовно обвинуваченого були застосовані обґрунтовано та під належним контролем.
Щодо того, який ступінь впливу на вчинення злочину був у правоохоронних органів.
З підстав, наведених вище, суд не знаходить ознак незаконного втручання прокурора при проведенні НСРД стосовно ОСОБА_4 , чи участі правоохоронних органів, які були б визначальними факторами у вчиненні ним кримінального правопорушення. Правоохоронні органи у пасивний спосіб лише здійснювали фіксування протиправної поведінки обвинуваченого. Визначальним фактором була саме поведінка обвинуваченого під час зустрічей з ОСОБА_6 , ОСОБА_14 та їх телефонних дзвінків.
На той час, коли ОСОБА_4 було викрито в одержанні неправомірної вигоди для надання службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, правоохоронні органи мали у своєму розпорядженні достатньо доказів, які давали можливість обґрунтовано його підозрювати у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369 КК України.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що у цьому провадженні відсутня провокація злочину, що виключає визнання доказів недопустимими з цієї підстави.
Обвинувачуваний ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_24 в судовому засіданні заявляли і про інші порушення, які на їх думку були допущені під час досудового розслідування.
З цього приводу необхідно зазначити таке.
Що стосується визнання заяв ОСОБА_6 та ОСОБА_14 про вчинення злочину недопустимими доказами та виключення їх з доказів обвинувачення, то суд вважає, що ці заяви не є доказами по справі, а були тільки підставою для відповідного реагування правоохоронних органів на них.
Щодо визнання DVD диску, наданого ОСОБА_6 слідчому під час її допиту на досудовому слідстві 22.09.2015 року недопустимим доказом та виключення його з доказів обвинувачення, то необхідно зазначити, що в судовому засіданні прокурор не посилався на розмови, записані на цьому диску як на доказ вини обвинувачуваного, відповідно цей диск у цьому кримінальному провадженні також не є доказом.
Також необхідно зазначити, що відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Ruiz Torija проти Іспанії» метою мотивування є показати сторонам, що їх почули і, таким чином, це сприятиме тому, щоб вони погодились із рішенням. Водночас це зобов`язує суддю обґрунтовувати свої міркування об`єктивними аргументами і дотримуватись прав сторони захисту. Проте, обсяг обов`язку мотивування може змінюватися залежно від характеру рішення і має аналізуватись у світлі обставин справи.
Суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання («Van de Hurk проти Нідерландів» §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені («Boldea проти Румунії» §30) і була надана конкретна і чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи («Морейра Феррейра проти Португалії (No 2)».
На підставі викладеного, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.27, ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 369 КК України знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані вірно, оскільки останній своїми умисними діями вчинив підбурювання до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, тобто підбурювання до надання неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, за кваліфікуючими ознаками: якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище.
Із відображеної в судовому засіданні хронології і послідовності дій обвинуваченого встановлено, що задум ОСОБА_4 передбачав ввести потерпілу ОСОБА_14 та свідка ОСОБА_6 в оману і в такий спосіб створити у них враження про вигідність і навіть обов`язковість передачі коштів службовим особам за сприятливе вирішення питання щодо поновлення ОСОБА_6 на навчанні. Зазначені обставини свідчать, що ОСОБА_4 під виглядом передачі неправомірної вигоди для народного депутата фактично виманив у потерпілої кошти з метою їх привласнення. Зазначене не заперечував в судовому засіданні і сам обвинувачений. Водночас вводячи в оману іншу особу, винуватий схиляє її до вчинення кримінально-правового діяння і в такий спосіб виконує роль підбурювача до злочину. Те, що сам винуватий достеменно знає (не може не знати), що злочин не буде закінчений, оскільки, обманюючи особу, він завчасно робить неможливим доведення злочину до кінця, значення в даному випадку не має.
Отже ОСОБА_4 у розмовах з ОСОБА_14 та ОСОБА_6 стверджував наступне:
- з ОСОБА_9 ректором БДМУ питання вирішувати не буде;
- що з Москалюком деканом факультету ніхто більше не спілкуватиметься, бо той є не порядною людиною;
- підключив ОСОБА_21 ( ОСОБА_22 ), щоб це питання закрити, і там ще володіє інформацією начальник управління охорони здоров`я. Поки я не принесу кошти ВОНИ (депутат ОСОБА_7 і начальник Управління охорони здоров`я) це питання не будуть робити.
Таким чином, проаналізувавши розмови, зафіксовані в результаті НСРД, очевидно, що обвинувачений ОСОБА_4 систематично, наполегливо та демонстративно спонукав Шибовську та ОСОБА_28 надати неправомірну вигоду через нього саме народному депутату України ОСОБА_7 особі, яка займає особливо відповідальне становище.
А тому кваліфікація його дій в частині ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15,
ч. 4 ст. 369Кримінального Кодексу України є правильною та законною, а винуватість ОСОБА_4 у вчиненні даного кримінального правопорушення повністю та поза будь-яким розумним сумнівом підтверджується дослідженими доказами.
Така правовапозиція відповідаєвисновку Верховного суду України, зробленому в ухвалі від 26 березня 2015 року, яким встановлено, що якщо винний отримує від іншої особи гроші чи інші цінності нібито для передачі службовій особі як хабар, маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене належить розцінювати як шахрайство і кваліфікувати за відповідною частиною статті 190 КК України. Однак, якщо водночас винний сам схилив хабародавця до передачі йому цінностей, його дії належить також кваліфікувати як підбурювання до закінченого замаху на дачу хабара, тобто ще за частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 15 і відповідною частиною статті 369 КК України.
Що ж стосується показів обвинуваченого ОСОБА_4 , який свою вину визнав частково, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України та не визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч.2 ст. 15, ч.4 ст.369 КК України, в той же час відмовившись відповідати на запитання прокурора, то суд вважає, що таким показам обвинуваченого слід дати критичну оцінку та розцінити їх як обраний останнім спосіб захисту, з метою зменшити відповідальність за вчинений злочин, оскільки такі покази обвинуваченого повністю спростовуються послідовними показами потерпілої, свідків та іншими вищенаведеними письмовими доказами по справі.
Призначаючи обвинуваченому покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Так, суд враховує, що вчинений обвинуваченим злочин належит до тяжких злочинів.
Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України суд визнає щире каяття обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст.190 ч.1 КК України, а також те, що він на утриманні має неповнолітню дитину.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , згідно з ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він є особою раніше не судимою (т.2 а.п.85), за місцем проживання характеризується позитивно (т.2 а.п.118), за місцем роботи характеризується позитивно (т.2 а.п.95), має на утриманні малолітню дитину (т.2 а.п.119).
На підставі викладеного, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.4 ст.369 КК України.
Разом з тим, відсутні підстави для застосування до ОСОБА_4 вимог ст.ст. 75, 76 та 69 КК України, оскільки вчинений обвинуваченим злочин належить до категорії корупційних злочинів.
Крім цього суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави для застосування спеціальної конфіскації, виходячи з вимог ст.96-2 КК України, яка передбачає, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), що має місце в даному випадку. А також, відповідно до ч.5 ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація не застосовується до грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у цій статті, які згідно із законом підлягають поверненню власнику (законному володільцю) або призначених для відшкодування шкоди, завданої злочином.
Що ж стосується заявленого по справі цивільного позову, то він підлягає до задоволення, оскільки вина обвинуваченого у вчиненні злочину стосовно потерпілої ОСОБА_14 доведена повністю. Сам обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заявлений потерпілою ОСОБА_14 цивільний позов визнав в повному об`ємі. А тому з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_14 необхідно стягнути матеріальну шкоду в сумі - 19464 грн.
Також в порядку ст. 100 КПК України підлягає вирішенню і доля речових доказів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 126, 368 - 370, 373, 374 КПК України, суд, -
Ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 4 ст. 27, ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 369 КК України і призначити йому покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі без конфіскації майна.
Початок строку відбуття покарання рахувати з дня взяття під варту обвинуваченого ОСОБА_4 .
Зарахувати ОСОБА_4 в строк відбування покарання термін перебування останнього під вартою в Чернівецькій УВП №33 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі - з 05 жовтня 2015 р. по 12 жовтня 2015 р., з 25 жовтня 2017р. по 11 червня 2019р. включно.
Після набрання вироком законної сили заставу у розмірі 110000 (сто десять тисяч) гривень, внесену ОСОБА_29 , на депозитний рахунок Шевченківського районного суду м. Чернівці в ТУ ДСАУ у Чернівецькій області, банк одержувача: ГУДКСУ у Чернівецькій області, МФО 856135, код 26311401, рахунок 37315005000089 - повернути заставодавцю ОСОБА_29 . Вирок в цій частині не звертати до виконання у зв`язку з поверненням цих коштів.
Цивільний позовпотерпілої ОСОБА_14 до ОСОБА_4 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_14 матеріальну шкоду в сумі - 19464 (дев`ятнадцять тисяч чотириста шістдесят чотири) гривні.
Речові докази по кримінальному провадженню, а саме: грошові кошти в сумі 700 Євро, а саме 14 купюр номіналом по 50 Євро з наступними серіями та номерами: купюра номіналом 50 Євро серії S59057911969, купюра номіналом 50 Євро серії S50022039256, купюра номіналом 50 Євро серії S51578955277, купюра номіналом 50 Євро серії S55098600829, купюра номіналом 50 Євро серії X61163364377, купюра номіналом 50 Євро серії S42849379726, купюра номіналом 50 Євро серії X82616649176, купюра номіналом 50 Євро серії S48935480875, купюра номіналом 50 Євро серії X169199331773, купюра номіналом 50 Євро серії V33106666989, купюра номіналом 50 Євро серії S53633655061, купюра номіналом 50 Євро серії X83265870206, купюра номіналом 50 Євро серії Z73831510296, купюра номіналом 50 Євро серії V25998137068, які згідно постанови слідчого від 05.10.2015 року (т.2 а.п.152-153) визнані речовими доказами по кримінальному провадженню та передані на зберігання в камеру зберігання речових доказів прокуратури Чернівецької області повернути потерпілій ОСОБА_14 . Вирок в цій частині не звертати до виконання у зв`язку з поверненням цих коштів.
Речові докази по кримінальному провадженню, а саме: медичні гумові рукавиці, за допомогою який проводилось освідування ОСОБА_4 та медичні паперові круги зі змивами рук ОСОБА_4 ; медичні гумові рукавиці, за допомогою яких проводилось освідування ОСОБА_15 та медичні паперові круги зі змивами рук ОСОБА_15 , які згідно постанови слідчого від 05.10.2015 року (т.2 а.п.152-153) визнані речовими доказами по кримінальному провадженню та передані на зберігання в камеру зберігання речових доказів прокуратури Чернівецької області знищити.
Речовий доказ по кримінальному провадженню, а саме: мобільний телефон марки «Samsung GTE1200» чорного кольору НОМЕР_2 з сім-картою МТС, на якій наявний номер НОМЕР_3 , який згідно постанови слідчого від 05.10.2015 року (т.2 а.п.152-153) визнаний речовим доказом по кримінальному провадженню та переданий на зберігання в камеру зберігання речових доказів прокуратури Чернівецької області повернути ОСОБА_4 .
Речові докази по кримінальному провадженню, а саме: диски до протоколів НСРД №397, №395 (т.1 а.п.158), №394, №398 (т.1 а.п.159), зразки до протоколу негласної слідчої дії (зразок спеціальної хімічної речовини «Промінь-1» та маркера для нанесення невидимого маркування (т.1 а.п.196), які зберігаються в матеріалах кримінального провадження залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Чернівці.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя:
