ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №400/429/21
адміністративне провадження № К/9901/26583/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Тацій Л.В.,
суддів: Мороз Л.Л., Стеценка С.Г., -
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст) на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.01.2021 (прийняте судом у складі судді Лісовської Н.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021 (ухвалену судом у складі: головуючого судді Федусика А.Г., суддів: Єщенка О.В., Шевчук О.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, треті особи: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Душейко Олеся Михайлівна, ОСОБА_2 , про скасування наказів, висновку та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
В січні 2021 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі-відповідач-1), Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України (далі Колегія, відповідач-2), треті особи - приватний нотаріус Душейко О.М. та ОСОБА_2 , у якому, з урахуванням зміни позовних вимог, позивач просив:
-визнати протиправним та скасувати наказ від 23.12.2020 №4454/5 в частині пунктів 2, 3 4;
-скасувати висновок Колегії від 21.12.2020, винесений за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 15.12.2020 за №38167-33-20;
-зобов`язати державного реєстратора внести до ЄДРЮОФОПГФ записи про реєстраційні дії, вчинені приватним нотаріусом Душейко О.М. від 04.02.2020 №1005221070042033638 і №105221070043033638;
зобов`язати державного реєстратора внести до ЄДРЮОФОПГФ записи, вчинені приватним нотаріусом Боненко Т.Л. від 11.12.2020 №1005221070045033638 і №105221070043033638.
Разом із позовом подана заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу від 23.12.2020 №4454/5 до вирішення спору по суті.
Позивачем в обґрунтування поданої заяви зазначено про те, що при виконанні оскаржуваного наказу у повному обсязі та у разі задоволення позову, відновлення його порушеного права значно ускладниться, оскільки оскарження рішення суб`єкта владних повноважень не зупиняє його дію.
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.01.2021 вказана заява була задоволена повністю.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції послався на те, що вжиття заходів забезпечення позову за заявою позивача не є вирішенням публічного-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом; зупинення дії оскаржуваного наказу не скасовує його чинність, ніяк не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє реалізацію наказу, до вирішення спору в даній справі.
П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 16.06.2021 ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.01.2021 змінив в мотивувальній частині у викладеній редакції. В решті ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.01.2021 залишив без змін.
Змінюючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що приймаючи ухвалу та обґрунтовано вживаючи заходи забезпечення позову, суд першої інстанції лише обмежився висновками з приводу того, що вжиття заходів забезпечення позову за заявою позивача не є вирішенням публічного-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом; зупинення дії оскаржуваного наказу не скасовує його чинність, ніяк не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє реалізацію наказу, до вирішення спору в даній справі. Наведені аргументації свідчать про неповноту мотивування судом першої інстанції спірної ухвали, яка повинна бути доповнена у вищезазначеному вигляді.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та процесуальні дії у справі
20.07.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Мін`юсту на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.01.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021, в яких заявник просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
В обґрунтування касаційної скарги заявник зазначив, що суди, аргументуючи підстави забезпечення позову, фактично вирішили спір по суті.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2021 визначений склад суду для розгляду касаційної скарги: головуючий -суддя Тацій Л.В., судді Мороз Л.Л., Стеценко С.Г.
Ухвалою Верховного Суду від 26.07.2021 апеляційна скарга Мін`юсту на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2021 залишена без руху, а ухвалою від 16.08.2021 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.03.2020 між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Ерка» (далі ТОВ), за умовами якого позивач придбав частку у статутному капіталі зазначеного товариства, який складає 518500,00 грн, за ціною 200000,00 доларів США. Сторони домовились, що ціна частки сплачується покупцем у два етапи: у день підписання договору 50000,00 доларів США, до 10.09.2020 - 150000,00 доларів США.
Протягом травня-вересня 2020 року позивач вносив готівку до каси ТОВ за перехід корпоративних прав.
10.09.2020 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підписали акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ. Акт було складено на спеціальному нотаріальному бланку та завірено приватним нотаріусом Бороздіною О.Г .
Одночасно, 10.09.2020 позивачем та ОСОБА_2 підписаний протокол загальних зборів ТОВ, відповідно до якого ОСОБА_1 включено до складу засновників ТОВ, а ОСОБА_2 виведено зі складу засновників; звільнено з посади директора ТОВ ОСОБА_4 та призначено на посаду директора ТОВ ОСОБА_1 , змінено місце знаходження ТОВ. Протокол також складено на спеціальному нотаріальному бланку та завірено приватним нотаріусом Бороздіною О.Г .
11.12.2020 ОСОБА_2 подав до Мін`юсту скаргу на реєстраційні дії, проведені державними реєстраторами Душейко О.М. та Боненко Т.Л . Скарга зареєстрована 15.12.2020 за № 38167-33-20.
21.12.2020 Колегією за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 на реєстраційні дії приватних нотаріусів Душейко О.М. та Боненко Т.Л. складено висновок, яким рекомендовано задовольнити скаргу в повному обсязі та скасувати в ЄДРЮОФОПГФ реєстраційні дії, вчинені Душейко О.М. 04.12.2020 №100522107004233638, 07.12.2020 №1005221070043033638 і №1005221070043033638, та Боненко Т.Л. 11.12.2020 №1005221070045033638.
На підставі висновку Колегії, наказом Мін`юсту від 23.12.2020 №4454/5 скаргу ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі, скасовано в ЄДРЮОФОПГФ реєстраційні дії, вчинені Душейко О.М. 04.12.2020 №100522107004233638, 07.12.2020 №1005221070043033638 і №1005221070043033638, та Боненко Т.Л. 11.12.2020 №1005221070045033638.
Висновок Колегії обґрунтований тим, що приватним нотаріусом Душейко О.М. при вчинені реєстраційних дій «державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» стосовно ТОВ не перевірено правильність (своєчасність) внесення в Єдиний державний реєстр витрачання бланків суворої звітності, на яких приватним нотаріусом Бороздіною О.Г. засвідченні підписи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ від 10.09.2020 та протокол загальних зборів ТОВ від 10.09.2020), оскільки в реєстр запис про витрачання цих бланків внесений 11.09.2020, що слугувало підставою для відмови у вчиненні реєстраційних дій. Також Колегія зазначила, що при проведенні реєстраційної дії «коригування» - дія по внесенню запису про зміну керівника ТОВ, нотаріус Душейко О.М. не дотрималася приписів КЗпП та вчинила реєстраційну дію без наявності наказу про звільнення попереднього керівника ОСОБА_4 . Реєстраційні дії приватного нотаріуса Боненко Т.Л. є похідними від реєстраційних дій приватного нотаріуса Душейко О.М. і тому також підлягають скасуванню.
15.01.2021 ОСОБА_2 подав до Мін`юсту скаргу на реєстраційні дії, проведені державними реєстраторами Щербак О.О. та Альбертін А.В . Скарга зареєстрована 20.01.2021 за №1901-33-21.
28.01.2021 Колегією за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 на реєстраційні дії державних реєстраторів Щербак О.О. та Альбертін А.В. складено висновок, яким рекомендовано задовольнити скаргу в повному обсязі та скасувати в ЄДРЮОФОПГФ відповідні реєстраційні дії. Висновок Колегії обґрунтований тим, що прийняті державними реєстраторами Щербак О.О. та Альбертін А.В. рішення про реєстрацію права оренди на земельні ділянки є похідними від реєстраційних дій приватного нотаріуса Душейко О.М. , які були скасовані наказом МЮ № 4454/5 від 23.12.2020, а відтак також підлягають скасуванню.
На підставі висновку Колегії, наказом Мін`юсту від 08.02.2021 №480/5 скаргу ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі, скасовано в Єдиному державному реєстрі речових прав рішення про реєстрацію права оренди на земельні ділянки (75 земельних ділянок) державних реєстраторів Щербак О.О. та Альбертін А.В .
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав, на виконання наказу від 08.02.2021 №480\5, 10.02.2021 Департаментом державної реєстрації Мін`юсту прийняті рішення про реєстрацію права оренди на земельні ділянки (75 земельних ділянок) та перереєстровано право на оренди на ці 75 земельних ділянок.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду та одночасно подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина 2 статті 150 КАС України).
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.
Оскаржуваний у цій справі наказ Міністерства юстиції України стосується скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, які полягають у зміні складу засновників (учасників) юридичної особи ТОВ «ЕРКА», а також щодо державної реєстрації ї права оренди земельних ділянок. Спірні рішення Мін`юсту прийняті за скаргами третьої особи - ОСОБА_2 .
Отже, звернення позивача до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту його корпоративних та майнових прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
Рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, рішенням про вжиття заходу забезпечення позову фактично зупинив дію наказу Міністерства юстиції України, надавши можливість позивачу володіти, користуватись та розпоряджатись корпоративними правами та нерухомим майном.
Ознаки протиправності оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України не є очевидними, підлягають встановленню та доведенню під час розгляду справи по суті.
Крім того, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично є вирішенням спору по суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України.
Отже, позивачем не доведено необхідність вжиття застосованих судами заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, застосовані заходи є такими, що суперечать приписам частини другої статті 151 КАС України, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Колегія суддів також враховує, що постановою Верховного Суду у цій справі скасовані рішення судів попередніх інстанцій, прийняті за результатами розгляду позову по суті, закрито провадження у справі
Відповідно до частини 6 статті 157 КАС України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Тобто, дія заходів забезпечення позову зберігала свою дію до прийняття Верховним Судом постанови про закриття провадження у справі, однак Верховний Суд, переглядаючи в касаційному порядку судове рішення про вжиття заходів забезпечення, дійшов висновку про наявність підстав для його скасування, через порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та недотримання при його ухваленні норм процесуального права. При цьому, за наслідком скасування ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.01.2021 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021, Верховний Суд, у даному випадку, за наслідками скасування цих рішень не ухвалює нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
За вказаних обставин, Суд вважає, що касаційну скаргу Міністерства юстиції України слід задовольнити частково, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій скасувати.
Керуючись статтями 341, 345, 351, 356 КАС України, Суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України - задовольнити частково.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.01.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021 у справі № 400/429/21 скасувати.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді: Л.Л. Мороз
С.Г. Стеценко
