П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/429/21Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, треті особи - приватний нотаріус Душейко Олеся Михайлівна та ОСОБА_1 , про скасування наказів, висновку та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В січні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі МЮ), Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України (далі Колегія), треті особи - приватний нотаріус Душейко О.М. та ОСОБА_1 , у якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просив про: визнання протиправним та скасування наказу від 23 грудня 2020 року №4454/5 в частині п.2, 3 4; скасування висновку Колегії від 21 грудня 2020 р., винесеного за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 15 грудня 2020 року за №38167-33-20; зобов`язання державного реєстратора внести до ЄДРЮОФОПГФ записи про реєстраційні дії, вчинені приватним нотаріусом Душейко О.М. від 04 лютого 2020 року №1005221070042033638 і №105221070043033638; зобов`язання державного реєстратора внести до ЄДРЮОФОПГФ записи, вчинені приватним нотаріусом Боненко Т.Л. від 11 грудня 2020 року №1005221070045033638 і №105221070043033638.

Також, позивачем була подана заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу МЮ від 23 грудня 2020 року №4454/5 до вирішення спору по суті.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2021 року вказана заява про забезпечення позову була задоволена повністю.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду відповідач подав апеляційну скаргу.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову змінено в мотивувальній частині, в решті ухвалу залишено без змін.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року позов було задоволено частково.

Суд вирішив:

- скасувати висновок Колегії від 21 грудня 2020 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 11 грудня 2020 року за вхід. №38167-33-20 від 15 грудня 2020 року;

- скасувати наказ МЮ №4454\5 від 23 грудня 2020 року Про задоволення скарги;

- скасувати висновок Колегії від 28 січня 2021 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 15 січня 2021 року за вхід.№ 1901-33-21 від 20 січня 2021 року;

- скасувати наказ МЮ №480\5 від 08 лютого 2021 року Про задоволення скарги;

- скасувати проведені МЮ реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23 грудня 2020 року №1005229950046033638, №1005229950047033638, №1005229950048033638, що вчиненні на підставі наказу МЮ №4454\5 від 23 грудня 2020 року;

- скасувати проведені Департаментом державної реєстрації МЮ в Єдиному державному реєстрі речових прав реєстраційні рішення щодо права оренди на земельні ділянки від 10 лютого 2021 року за №№ 56553442, 56554121, 56559263, 56555686, 56553267, 56544357, 56558079, 56547978, 56552280, 56553951, 56550357, 56553547, 56556723, 56557382, 56551872, 56554381, 56551800, 56554248, 56549603, 56555536, 56555358, 56557163, 56556027, 56550832, 56548094, 56551247, 56554239, 56548699, 56553830, 56548468, 56557529, 56557749, 56557895, 56549579, 56558239, 56553601, 56553225, 56551751, 56557499, 56558087, 56558222, 56550165, 56551314, 56545229, 56550734, 56551928, 56557631, 56552501, 56556386, 56552957, 56551489, 56550022, 56551060, 56550360, 56554663, 56550598, 56557259, 56556646, 56553330, 56552284, 56552577, 56548675, 56556580, 56551109, 56552863, 56555067, 56556325, 56549589, 56557098, 56553683, 56549152, 56557455, 56553039, 56547708, 56554179, що вчинені на підставі наказу МЮ №480\5 від 08 лютого 2021 року;

- зобов`язати МЮ поновити записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які були внесені приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Душейко О.М. 04 грудня 2020 року (№100522107004233638), 07 грудня 2020 року (№1005221070043033638; №1005221070043033638) Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу та коригування щодо ТОВ Ерка (код 32430232).

- зобов`язати МЮ поновити записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що були внесені приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Боненко Т.Л. 11 грудня 2020 року (№1005221070045033638) Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу щодо ТОВ Ерка (код 32430232);

- зобов`язати МЮ поновити записи (реєстрації права оренди на земельну ділянку) в Єдиному державному реєстрі речових прав про рішення державного реєстратора Новобузької міської ради Миколаївської області Щербак О.О.: від 10 грудня 2020 за №№5563898, 55629610, 55612450, 55612036, 55613821, 55628213, 55637009, 55626821, 55625605, 55636525, 55626348, 55632161, 55627336; від 11 грудня 2020 року за №№55630463, 55628889, 55640249, 55640550, 55654651, 55652940, 55662444, 55660724, 55661587, 556574433, 55663394, 55652680, 55662265, 55660461, 55662978, 55640020, 55662810; від 12 грудня 2020 року за №№55668863, 55669059, 55668464, 55668596, 55668687; від 14 грудня 2020 року за №№55675484, 55676924, 55677900, 55678867, 55677416, 55683311, 55674780, 55680766, 55676489, 55681849, 55674178, 55682670, 55683825, 55683030, 55679308, 55683562, 55679751, 55681400, 55672469, 55682431, 55672756, 55672266, 55680143, 55673395; від 19 грудня 2020 року за №55812972, 55812850.; від 15 грудня 2020 року за №№ 55716245, 55700057, 55707977, 55707219, 55702425, 55712604, 55699777, 55716892, 55702752, 55706705, 55713234, 55702025, 55712178, 55706161, 55701189, 55715734, 55711006, 55700698; від 16 грудня 2020 року за №№ 55730130, 55734420, 55730710, 55728511, 55731732, 55740624, 55741865, 55729427, 55739905, 55732126, 55742462, 55729770, 55743223, 55741167, 55733472, 55727839, 55729063, 55732542, 55727483, 55726556, 55743774, 55733930, 55732984; від 17 грудня 2020 року за №№ 55761606, 55760530, 55762526, 55760117, 55759679, 55761248, 55758211; від 18 грудня 2020 року за №№ 55806842, 55798548, 55799060, 55801533, 55798088, 55806062, 55806555, 55806695, 55806408, 55796081, 55800742, 55786793, 55797400, 55799502, 55796627, 55800099, 55801104, 55784772, 55795597, 55782709; від 22 грудня 2020 року за №№ 55867712, 55866798;

- зобов`язати МЮ поновити записи (реєстрація права оренди на земельну ділянку) в Єдиному державному реєстрі речових прав про рішення державного реєстратора Новобузької міської ради Миколаївської області Альбертін О.В.: від 10 грудня 2020 року за №№55636438, 55636614, 55636335, 55636741; від 11 грудня 2020 року за №№55661672, 55659057, 55662634, 55662738, 55663242, 55662917, 55658863, 55659570, 55659347, 55659872, 55658156, 55662499.

В решті позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 та МЮ подали апеляційні скарги.

В апеляційних скаргах зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянти просили його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволені позову повністю.

Під час судового засідання 24 листопада 2021 року, проведеного за участю представника МЮ, колегія суддів ухвалила перейти до розгляду даної справи в порядку письмового провадження. 13 грудня 2021 року було складено повне судове рішення.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для їх задоволення в частині з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 березня 2020 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Ерка» (далі ТОВ), за умовами якого позивач придбав частку у статутному капіталі зазначеного товариства, який складає 518500,00 грн, за ціною 200000,00 доларів США. Сторони домовились, що ціна частки сплачується покупцем у два етапи: у день підписання договору 50000,00 доларів США, до 10 вересня 2020 року - 150000,00 доларів США (а. с. 7-8).

Протягом травня-вересня 2020 року позивач вносив готівку до каси ТОВ за перехід корпоративних прав (а. с. 9-35).

10 вересня 2020 року позивач та ОСОБА_1 підписали акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ. Акт було складено на спеціальному нотаріальному бланку та завірено приватним нотаріусом Бороздіною О.Г. (т.1 а.с.133).

Одночасно, 10 вересня 2020 року позивачем та ОСОБА_1 був підписаний протокол загальних зборів ТОВ, відповідно до якого ОСОБА_2 включено до складу засновників ТОВ, а ОСОБА_1 виведено зі складу засновників; звільнено з посади директора ТОВ ОСОБА_3 та призначено на посаду директора ТОВ ОСОБА_2 , змінено місце знаходження ТОВ. Протокол також було складено на спеціальному нотаріальному бланку та завірено приватним нотаріусом ОСОБА_4 (т.1 а.с.138).

11 грудня 2020 року ОСОБА_1 подав до МЮ скаргу на реєстраційні дії, проведені державними реєстраторами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т.1 а.с.119-121). Скарга була зареєстрована 15 грудня 2020 року за № 38167-33-20.

21 грудня 2020 року Колегією за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на реєстраційні дії приватних нотаріусів Душейко О.М. та ОСОБА_6 проведено засідання та складено висновок, яким рекомендовано задовольнити скаргу в повному обсязі та скасувати в ЄДРЮОФОПГФ реєстраційні дії, вчинені ОСОБА_5 04 грудня 2020 року №100522107004233638, 07 грудня 2020 року №1005221070043033638 і №1005221070043033638, та ОСОБА_6 11 грудня 2020 року №1005221070045033638 (т.1 а.с.39-42).

На підставі висновку Колегії, наказом МЮ від 23 грудня 2020 року №4454/5 скаргу ОСОБА_1 було задоволено в повному обсязі, скасовано в ЄДРЮОФОПГФ реєстраційні дії, вчинені ОСОБА_5 04 грудня 2020 року №100522107004233638, 07 грудня 2020 року №1005221070043033638 і №1005221070043033638, та ОСОБА_6 11 грудня 2020 року №1005221070045033638 (а.с.37). Висновок Колегії був обґрунтований тим, що приватним нотаріусом Душейко О.М. при вчинені реєстраційних дій «державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» стосовно ТОВ не перевірено правильність (своєчасність) внесення в Єдиний державний реєстр витрачання бланків суворої звітності, на яких приватним нотаріусом ОСОБА_4 були засвідченні підписи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ від 10 вересня 2020 року та протокол загальних зборів ТОВ від 10 вересня 2020 року), оскільки в реєстр запис про витрачання цих бланків був внесений 11 вересня 2020 року, що було підставою для відмови у вчиненні реєстраційних дій. Також Колегія зазначила, що при проведенні реєстраційної дії «коригування» - дія по внесенню запису про зміну керівника ТОВ, нотаріус ОСОБА_5 не дотрималася приписів КЗпП та вчинила реєстраційну дію без наявності наказу про звільнення попереднього керівника ОСОБА_3 .. Реєстраційні дії приватного нотаріуса Боненко Т.Л. є похідними від реєстраційних дій приватного нотаріуса ОСОБА_5 і тому також підлягають скасуванню.

15 січня 2021 року ОСОБА_1 подав до МЮ скаргу на реєстраційні дії, проведені державними реєстраторами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Скарга була зареєстрована 20 січня 2021 року за №1901-33-21.

28 січня 2021 року Колегією за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на реєстраційні дії державних реєстраторів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 складено висновок, яким рекомендовано задовольнити скаргу в повному обсязі та скасувати в ЄДРЮОФОПГФ відповідні реєстраційні дії (т.1 а.с.199-201). Висновок Колегії обґрунтований тим, що прийняті державними реєстраторами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 рішення про реєстрацію права оренди на земельні ділянки є похідними від реєстраційних дій приватного нотаріуса ОСОБА_5 , які були скасовані наказом МЮ № 4454/5 від 23 грудня 2020 року, а відтак також підлягають скасуванню.

На підставі висновку Колегії, наказом МЮ від 08 лютого 2021 року №480/5 скаргу ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, скасовано в Єдиному державному реєстрі речових прав рішення про реєстрацію права оренди на земельні ділянки (75 земельних ділянок ) державних реєстраторів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а. с. 198).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав (т.2 а.с.35-200), на виконання наказу від 08 лютого 2021 року №480\5, 10 лютого 2021 року Департаментом державної реєстрації МЮ були прийняті рішення про реєстрацію права оренди на земельні ділянки (75 земельних ділянок) та перереєстровано право на оренди на ці 75 земельних ділянок.

Вказані обставини у сукупності і стали підставами для звернення з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивача не було проінформовано належним чином про розгляд скарг ОСОБА_1 .. Суд критично оцінив позицію відповідачів, яка зводиться до того, що розміщення на веб-сайті оголошення є достатнім доказом та належним повідомленням позивача, оскільки інших засобів зв`язку з ним не було зазначено у скаргах ОСОБА_1 .. Таке твердження відповідача, на думку суду першої інстанції, спростовується матеріалами справи. Так, разом зі скаргою, ОСОБА_1 були додані копії нотаріально посвідчених документів (акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ та протокол загальних зборів ТОВ), де зазначена адреса ОСОБА_2 , що свідчить про те, що у секретаря Колегії були всі можливості та були наявні відомості про адресу позивача задля повідомлення його належним чином.

Крім того, суд зазначив, що як вбачається з оскаржуваного висновку Колегії та копій документів, що були вчинені на спеціальних бланках (акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ та протокол загальних зборів ТОВ від 10 вересня 2020 року (т.1 а.с.136-138)), приватний нотаріус Душейко О.М. не використовувала спеціальні бланки, не вносила дані в Єдиний реєстр про дату використання бланків. Ці дії були вчинені приватним нотаріусом Бороздіною О.Г. Так, 10 вересня 2020 року нотаріус Бороздіна О.Г. використала спеціальні бланки, а 11 вересня 2020 року внесла відомості про використання цих бланків до Єдиного державного реєстру. Це свідчить лише про несвоєчасне подання ОСОБА_4 відомостей до Єдиного державного реєстру використання спецбланків, але ніяким чином не ставить під сумнів ані правильність, ані легітимність вчинення нотаріусом нотаріальних дій. Наслідком несвоєчасного внесення відомостей до Реєстру про дату використання спецбланків може бути лише персональна дисциплінарна відповідальність нотаріуса відповідно до положень діючого законодавства (п.2.9 Порядку № 2053/5).

Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України лише в частині, з огляду на таке.

Так, положеннями ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Спором адміністративної юрисдикції, в розумінні п.2 ч.1 ст.4 КАС України, є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

За правилами п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема на спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі Закон) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі рішення суду).

Згідно з частиною 9 статті 34 Закону порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015 року №1128 (далі Порядок №1128) передбачено, що для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

Пунктом 9 Порядку №1128 визначено, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:

1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту;

2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах;

3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

У свою чергу, п.2 Розділ 1 Положення про Колегію з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого наказом Мін`юсту від 09 січня 2020 року №71/5, передбачено, що Колегія є постійно діючим консультативно-дорадчим органом при Мін`юсті та його територіальних органах, що в межах повноважень, визначених Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128, здійснює колегіальний розгляд скарг у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - сфери державної реєстрації).

Пунктами 10 та 12 Розділ ІІІ вказаного Положення визначено, що за результатом розгляду скарги у сферах державної реєстрації Колегія шляхом голосування приймає рішення, що оформлюється відповідним висновком.

Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше половини від персонального складу Колегії, визначеного відповідно до пункту 1 цього розділу. У разі рівного розподілу голосів голос співголови Колегії є вирішальним.

Висновок Колегії має містити:

дату та місце проведення засідання Колегії;

склад Колегії, що здійснював розгляд скарги у сферах державної реєстрації, та результати голосування ("за", "проти" чи "утримався");

реквізити та суть скарги у сферах державної реєстрації;

рекомендації щодо задоволення (відмови у задоволенні) скарги у сферах державної реєстрації;

мотиви рішення Колегії у стислому викладенні;

мотиви рішення Колегії у розгорнутому викладенні, зокрема відомості про наявність (відсутність) обставин, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги у сферах державної реєстрації, та відомості про наявність (відсутність) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, що оскаржуються.

Висновок Колегії підписують усі члени Колегії, що здійснювала розгляд відповідної скарги у сферах державної реєстрації.

Розгляд Колегією скарги у сферах державної реєстрації здійснюється повторно виключно у разі доручення Мін`юсту щодо перегляду відповідної скарги з мотивів невідповідності висновку вимогам законодавства та/або у разі, якщо Колегією належно не було досліджено обставини відповідної скарги. За потреби повторний розгляд відбувається з повторним викликом сторін.

Розгляд Колегією скарги у сферах державної реєстрації повторно здійснюється у послідовності, передбаченій пунктом 4 цього розділу, та із запрошенням за потреби осіб для надання усних пояснень відповідно до підпункту 2 пункту 4 цього розділу.

Як передбачено частиною 6 статті 34 Закону, за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову в задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги.

Враховуючи наведені правові норми, зокрема з приводу того, що розгляд Колегією скарги у сферах державної реєстрації може бути здійснений повторно у разі доручення Мін`юсту та з мотивів невідповідності висновку вимогам законодавства та/або у разі, якщо Колегією належно не було досліджено обставини відповідної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що висновок колегії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації не може бути оскаржений та скасований у судовому порядку, оскільки він не є рішенням суб`єкта владних повноважень згідно з КАС України, адже не створює будь-яких правових наслідків ані для Мін`юсту, ані для скаржника, та за своєю суттю є відображенням думки членів Колегії за наслідками розгляду відповідної скарги та може слугувати підставою для прийняття Мін`юстом як рішення про задоволення скарги, так і рішення про відмову в її задоволенні.

Наведене також узгоджується з висновками Верховного Суду, визначеними в постановах від 20 травня 2019 у справі №826/9046/16 та від 13 лютого 2020 року, справа №826/1256/17.

Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32), у своєму рішенні від 08 квітня 2010 у справі "Меньшакова проти України" наголосив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A, № 93) (пункт 53).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно до ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (п.1 ч.1 ст.238 КАС України).

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що спірні висновки Колегії з розгляду скарг від 21 грудня 2020 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 11 грудня 2020 року за вхід. №38167-33-20 від 15 грудня 2020 року, та від 28 січня 2021 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 15 січня 2021 року за вхід.№ 1901-33-21 від 20 січня 2021 року окремо не підлягають судовому оскарженню, а тому провадження у справі підлягає закриттю у цій частині позовних вимог.

Стосовно решти позовних вимог колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 та 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.1 Закону Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Згідно до ч.1 ст.7 Закону Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Крім того, положеннями ч.1 ст.4 Закону (Загальні засади державної реєстрації) передбачено, що державна реєстрація базується, зокрема, на таких основних принципах: обов`язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі; об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі; внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону; відкритості та доступності відомостей Єдиного державного реєстру.

Щодо порушення порядку інформування особи, яка є заінтересованою при розгляді скарги, про дату, час і місце засідання Колегії Міністерства юстиції України, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 11 Порядку №1128 Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);

2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

З наведеного вбачається, що для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково: телефонограмою або засобами електронної пошти.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив, що разом зі скаргою ОСОБА_1 були додані копії нотаріально посвідчених документів (акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ та протокол загальних зборів ТОВ), де зазначена адреса ОСОБА_2 , що свідчить про те, що у секретаря Колегії були всі можливості та були наявні відомості про адресу позивача задля повідомлення його належним чином.

Колегія суддів не погоджується саме з таким трактуванням порядку сповіщення про розгляд скарги, оскільки пунктом 11 Порядку №1128 передбачено обов`язок сповіщення Мін`юстом чи відповідним територіальним органом відповідних осіб виключно шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів: телефонограмою або засобами електронної пошти, що свідчить про відсутність обов`язку сповіщення Мін`юстом позивача поштовим зв`язком на адресу його місцезнаходження (проживання).

Водночас, з інформації з відкритих офіційних джерел, а саме з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо ТОВ, керівником якого на час розгляду Колегією скарги був зазначений позивач, вбачається наявність відповідного номер телефону в графі - інформації для здійснення зв`язку.

При цьому, як вбачається зі змісту спірних висновку Колегії та наказу МЮ, при розгляді скарги та прийнятті вказаного наказу відповідачем здійснювався аналіз відомостей саме з ЄДР, серед яких, як було зазначено вище, містилася інформація про номер телефону для зв`язку.

Всупереч вказаним положенням Порядку №1128 відповідачем, який беззаперечно має доступ до вказаного Реєстру, не було дотримано обов`язку повідомлення позивача про розгляд скарги належним чином, зокрема телефонограмою.

Наведені обставини фактично підтверджені МЮ в апеляційній скарзі (т.4 а.с.63), де зазначено про відсутність відомих номерів телефону позивача, в зв`язку з чим і не було його повідомлено телефонограмою.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що звертаючись зі скаргою до МЮ, ОСОБА_1 обґрунтовував її тим, що оскаржувані реєстраційні дії проведені на підставі підроблених документів, оскільки акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ, який подається для проведення державної реєстрації, ним не підписувався, а нотаріусом ОСОБА_4 (на думку скаржника) не посвідчувався.

Також скаржником було зазначено, що рішення учасника №2 ТОВ від 02 грудня 2020 року не містило обов`язкових відомостей, а саме: дати звільнення колишнього директора та призначення нового директора вказаного ТОВ.

З приводу останньої підстави суд зазначає, що згідно висновку відповідача, відповідно до відомостей ЄДР підставою для проведення оскаржуваних реєстраційних дій слугувало, зокрема, рішення учасника №2 ТОВ від 02 грудня 2020, у якому відсутні дати звільнення з посади директора ОСОБА_3 та призначення на посаду директора ОСОБА_2 , що суперечить приписам статті 241-1 КЗпП України, а також п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 за № 110.

Пунктом 5 частини першої статті 28 Закону встановлено, що підставою для відмови у державній реєстрації є випадок, коли подані документи суперечать вимогам Конституції та законів України.

Отже, на думку відповідача, приватний нотаріус Душейко О.М. повинна була відмовити у державній реєстрації з підстав, що визначені пунктом 5 частини першої статті 28 Закону.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та зазначає, що положеннями статті 241-1 КЗпП України визначено обчислення строків, передбачених цим Кодексом.

Вказаною нормою передбачено, що строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. Строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

Також, п.2.27. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 93 року, передбачено, що запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

Колегія суддів зазначає, що як висновок Колегії від 21 грудня 2020 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 , так і спірний наказ МЮ від 23 грудня 2020 року №4454/5, не містять будь-яких пояснень та висновків стосовно того, що конкретно з наведених положень статті 241-1 КЗпП України і п.2.27. Інструкції було порушено та ким, а також стосовно того, до яких наслідків такі порушення (якщо вони встановлені) призвели та чиї права при цьому були порушені.

Одночасно, спірні висновок Колегії від 21 грудня 2020 року та наказ МЮ від 23 грудня 2020 року №4454/5 не містять в собі і будь-якого обґрунтування того, якою нормою діючого законодавства передбачено обов`язок державного реєстратора при здійсненні реєстраційних дій в даному випадку перевіряти обчислення строків, визначених КЗпП України, та правильність заповнення трудової книжки найманого працівника юридичної особи.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції з приводу того, що перевірка ведення кадрових наказів та правильність заповнення трудових книжок не входить до кола обов`язків нотаріуса при вчиненні реєстраційних дій.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, сама директорка ТОВ ОСОБА_3 , при звільненні якої за твердженням відповідача були порушені вимоги статті 241-1 КЗпП України і п.2.27. Інструкції, зі скаргою з приводу порушення її прав до МЮ взагалі не зверталася.

Більш того, з аналізу п.9 Порядку №1128 вбачається, що в ході розгляду скарги МЮ повинно встановити, серед іншого, чи були порушені права скаржника, та яким чином ці порушені права необхідно поновити.

Звертаючись до МЮ зі скаргою, ОСОБА_1 посилався на порушення його права на управління та володіння корпоративними правами ТОВ внаслідок підроблення документів на передачу корпоративних прав поза його волею на користь ОСОБА_2 .. В контексті таких доводів, обґрунтованими можуть бути і посилання скаржника на незаконне звільнення директора ТОВ.

Разом з тим, ані висновок Колегії від 21 грудня 2020 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 , ані спірний наказ МЮ від 23 грудня 2020 року №4454/5, взагалі не містять будь-яких встановлених фактів на підтвердження вказаних доводів щодо підроблення документів та будь-яких висновків щодо законності чи незаконності переходу корпоративних прав на ТОВ від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ..

За відсутності таких встановлених фактів та висновків, при розгляді скарги ОСОБА_1 на реєстраційні дії державних реєстраторів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 04.12.2020 року, 07.12.2020 року та від 08.12.2020 року, які фактично є похідними від засвідченого нотаріально 10.09.2020 року факту передачі корпоративних прав на ТОВ від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (про що відповідач був повідомлений підчас розгляду скарги ОСОБА_1 приватним нотаріусом Бороздіною О.Г. на запит МЮ - т.1 а.с.134-135), відповідно до вимог п.9 Порядку №1128 відповідач повинен був встановити, які ж інші права скаржника ОСОБА_1 (окрім корпоративних) були порушені вказаними похідними від передачі корпоративних прав реєстраційними діями, в тому числі реєстраційними діями щодо зміни керівника ТОВ.

Не містять вказані висновок Колегії від 21 грудня 2020 року та спірний наказ МЮ від 23 грудня 2020 року №4454/5 і таких висновків відповідача.

При цьому, як на момент розгляду відповідачем скарги ОСОБА_1 та прийняття 23 грудня 2020 року спірного наказу, так і на момент розгляду цієї справи апеляційним судом, акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ та протокол загальних зборів ТОВ від 10.09.2020 року не визнані недійсними, а нотаріальні дії приватного нотаріуса Бороздіної О.Г. по їх засвідченню не визнані незаконними, що не заперечував у судовому засіданні представник ОСОБА_1 та ТОВ.

Стосовно невідповідності дат використання нотаріусом спеціальних бланків (10 вересня 2020 року) та внесення нотаріусом відомостей про їх використання до Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів (11 вересня 2020 року), колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п.10-4) ч.1 ст.28 Закону підставою для відмови у державній реєстрації є невідповідність відомостей, зазначених у документах, поданих для державної реєстрації, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі чи інших інформаційних системах, використання яких передбачено цим Законом.

Згідно п.3-3) ч.2 ст.6 Закону державний реєстратор перевіряє використання спеціальних бланків нотаріальних документів, на яких викладені документи, що подаються для здійснення реєстраційних дій, за допомогою Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів.

На думку колегії суддів формулювання «перевіряє використання спеціальних бланків нотаріальних документів, на яких викладені документи, що подаються для здійснення реєстраційних дій, за допомогою Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів» слід розуміти таким чином, що в даних спірних правовідносинах нотаріус, перевіряючи можливість здійснення спірної реєстраційної дії, повинен перевірити саме використання нотаріального бланку, тобто, наявність доказів дотримання нотаріального посвідчення певного юридичного факту, оскільки обов`язковість такого посвідчення передбачено діючим законодавством, а його не дотримання тягне за собою недійсність правочину.

Наказом Мін`юсту від 04 листопада 2009 року №2053/5 було затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, яким врегульовано питання ведення Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів та визначає організаційні заходи з постачання, зберігання, обігу, обліку спеціальних бланків нотаріальних документів і звітності про їх використання.

Так, п.2.3 та 2.9 вказаного Порядку передбачено, що внесення до Єдиного реєстру відомостей про отримання/витрачання бланків здійснюється реєстраторами в день отримання/витрачання бланка та у суворій послідовності відповідно до порядкових номерів.

За несвоєчасне внесення або невнесення відомостей про витрачання бланків або недійсні бланки, втрату або викрадення бланків, що сталося з вини державних та приватних нотаріусів (далі - нотаріуси), порушення пунктів 9.2 та 10.5 цього Порядку відповідний територіальний орган Міністерства юстиції відповідно до пункту 3 частини першої статті 29-1 Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 ) зупиняє діяльність приватного нотаріуса або притягує до дисциплінарної відповідальності державного нотаріуса.

З аналізу наведених норм та положень вказаного Порядку ведення Єдиного реєстру в цілому вбачається, що наслідком не дотримання своєчасності внесення нотаріусом відомостей про витрачання бланків (що в даному випадку відбулось 11 вересня 2020 року) може бути зупинення діяльності приватного нотаріуса або притягнення до дисциплінарної відповідальності державного нотаріуса та не тягне за собою визнання правочину, за результатом вчинення якого було використано бланк, однак не вчасно внесено інформацію про його використання, недійсним. При цьому, факт використання спеціальних бланків при здійсненні нотаріальних дій приватним нотаріусом Бороздіною О.Г. при посвідченні 10.09.2020 року акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ та протоколу загальних зборів ТОВ був відомий відповідачу при розгляді скарги ОСОБА_1 та прийнятті спірного наказу від 23 грудня 2020 року №4454/5, та і взагалі сторонами не заперечується.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що несвоєчасне внесення до Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів інформації про використання спеціальних бланків не може бути самостійною та безумовною підставою для визнання недійсною самої нотаріальної дії, в якій ці бланки були використані, та відповідно і не може бути підставою для відмови у здійсненні похідних від такої нотаріальної дії інших реєстраційних дій, а так само і підставою для скасування вже вчинених таких реєстраційних дій.

При цьому, колегія суддів зазначає, що звертаючись зі скаргою, ОСОБА_1 взагалі не посилався на невідповідність дат використання нотаріусом спеціальних бланків (10 вересня 2020 року) та внесення ним відомостей про їх використання до Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів (11 вересня 2020 року).

З наведеного вбачається, що відповідач (Колегія) фактично та безпідставно вдався до з`ясування питань, які не відносяться до предмета та обґрунтування заявленої скарги, доводи якої стосувались тих обставин, що оскаржувані реєстраційні дії проведені на підставі підроблених документів та рішення учасника №2 ТОВ ЕРКА від 02 грудня 2020 року, яке не містило обов`язкових відомостей, а саме: дати звільнення колишнього директора та призначення нового директора вказаного ТОВ.

З урахуванням зазначеного, оцінюючи у сукупності наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що спірний наказ МЮ від 23 грудня 2020 року №4454/5 не може вважатися обґрунтованим та законним, а тому підлягає скасуванню.

Стосовно вчинення самих правочинів, з метою реалізації яких і були вчинені реєстраційні дії, колегія суддів зазначає, що положеннями статті 116 ЦК України передбачено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом. Договір відчуження майна, предметом якого є частка (її частина) у статутному (складеному) капіталі товариства, укладається у письмовій формі.

Згідно до ст.203 ЦК України (Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 березня 2020 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ, за умовами якого позивач придбав частку у статутному капіталі зазначеного товариства, який складає 518500,00 грн., за ціною 200000,00 доларів США. Сторони домовились, що ціна частки сплачується покупцем у два етапи: у день підписання договору 50000,00 доларів США, до 10 вересня 2020 року 150000,00 доларів США (а. с. 7-8). Протягом травня-вересня 2020 року позивач вносив готівку до каси товариства за перехід корпоративних прав (т.1 а.с. 9-35).

Крім того, відповідно до ст.1 «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Положеннями статті 34 вказаного закону передбачено, що нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема, посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності, вимоги про нотаріальне посвідчення правочину тощо).

Тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, вимог про нотаріальне посвідчення правочину, вимог про нотаріальне засвідчення справжності підписів учасника під час прийняття ним рішення з питань діяльності відповідної юридичної особи, правочинів про скасування таких вимог, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу (крім тих примірників, що залишаються у справах нотаріуса), а також заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, дублікатів нотаріальних документів, рішень про створення юридичних осіб, рішень органів управління юридичних осіб, актів приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі, актів про передавання нерухомого майна до та із статутних капіталів юридичних осіб, передавальних актів, розподільчих балансів, а також інших документів, визначених законом, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів.

Також з матеріалів справи вбачається, що 10 вересня 2020 року позивач та ОСОБА_1 підписали акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ. Акт виконано на спеціальному нотаріальному бланку та завірено приватним нотаріусом ОСОБА_4 .. Одночасно 10 вересня 2020 року позивачем та ОСОБА_1 підписаний протокол загальних зборів ТОВ, відповідно до якого ОСОБА_2 включено до складу засновників ТОВ, а ОСОБА_1 виведено зі складу засновників; звільнено з посади директора ТОВ ОСОБА_3 та призначено на посаду директора ТОВ ОСОБА_2 з 10.09.2020 року з наданням йому усіх повноважень щодо представництва ТОВ; змінено місце знаходження Товариства. Протокол виконано на спеціальному нотаріальному бланку та завірено приватним нотаріусом Бороздіною О.Г. (т.1 а.с.136-138).

Колегія суддів зазначає, що з огляду на відсутність на час розгляду справи судом апеляційної інстанції факту визнання вказаних договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ та акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ і протоколу загальних зборів ТОВ, які (акт і протокол) посвідчено нотаріально, в судовому порядку недійсними, та з урахуванням презумпції дійсності (законності) вчинених правочинів, скасування відповідних реєстраційних дій, вчинених з метою реалізації вказаних правочинів, є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства.

Отже, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування реєстраційних дій, вчинених ОСОБА_5 04 грудня 2020 року № 100522107004233638, 07 грудня 2020 року №1005221070043033638 і № 1005221070043033638 та ОСОБА_6 11 грудня 2020 року №1005221070045033638.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з огляду на наявність підстав для скасування спірного наказу МЮ №4454\5 від 23 грудня 2020 року Про задоволення скарги, наказ МЮ від 08 лютого 2021 року № 480/5, яким іншу скаргу ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі та скасовано в Єдиному державному реєстрі речових прав Рішення про реєстрацію права оренди на земельні ділянки (75 земельних ділянок) державних реєстраторів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а. с. 198), також підлягає скасуванню, оскільки цей наказ (№480/5) прийнятий на підставі та є фактично похідним від наказу №4454\5, яким було скасовано реєстраційні дії, вчинені ОСОБА_5 04 грудня 2020 року №100522107004233638, 07 грудня 2020 року №1005221070043033638 і №1005221070043033638 та ОСОБА_6 11 грудня 2020 року №1005221070045033638 щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу стосовно ТОВ.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що з метою ефективного захисту порушеного права та відновлення первинного стану сторін слід скасувати рішення МЮ, прийняті 10 лютого 2021 року про реєстрацію права оренди на 75 земельних ділянок та рішення №1005229950046033638, №1005229950047033638, №1005229950048033638.

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції частково неправильно надана оцінка обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи у відповідній частині, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню та в цій частині закриттю провадження по справі та зміні мотивувальної частини у вищевказаному вигляді, в решті ж рішення суду першої інстанції повинно бути залишене без змін.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року в частині задоволених позовних вимог про скасування висновків Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 21 грудня 2020 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 11 грудня 2020 року за вхід. №38167-33-20 від 15 грудня 2020 року та від 28 січня 2021 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 15 січня 2021 року за вхід.№ 1901-33-21 від 20 січня 2021 року скасувати.

Прийняти в цій частині постанову про закриття провадження.

Змінити рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року в мотивувальній частині у викладеній редакції.

В решті рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Федусик А.Г.Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.