Єдиний державний реєстр судових рішень
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.09.2022 Справа № 908/1946/15-г
м.Дніпро
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.
секретар судового засідання Мацекос І.М.,
розглянувши апеляційні скарги Акціонерного товариства "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК", в особі ліквідатора та Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі ліквідатора Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.05.2022 у справі №908/1946/15-г (суддя Кричмаржевський В.А.)
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммерческо-производственная фирма "Алкор", м. Донецьк вул.Куйбишева, 120-А
Кредитори:
1/ Акціонерне товариство "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК", м.Київ
2/ Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо", м.Київ
ліквідатор арбітражний керуючий Плесюк О.С. , м.Черкаси
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст обставин справи і рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.05.2022 у справі №908/1946/15-г:
-здійснено заміну кредитора Акціонерного товариства "СБЕРБАНК", його правонаступником Акціонерним товариством "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК", код в ЄДР-25959784, м.Київ, ухвалено вважати кредитором у цій справі Акціонерне товариство "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК", код в ЄДР-25959784, м.Київ;
-затверджено звіт арбітражного керуючого Юдицького О.В. про нарахування та виплату основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора за період з 12.01.2018 по 18.05.2021 на загальну суму 448.624,85грн., яка складається з нарахованої та частково відшкодованої грошової винагороди на суму 433.219,48грн., понесених та частково відшкодованих витрат на суму 15.405,37грн;
-стягнуто з Акціонерного товариства "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК", на користь арбітражного керуючого Юдицького Олександра Вікторовича 260.479 грн. 55 коп.;
-стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк КАМБІО", на користь арбітражного керуючого Юдицького Олександра Вікторовича 143.111 грн. 32 коп.;
-затверджено звіт арбітражного керуючого Плесюка О.С. про нарахування і виплату грошової винагороди (оплати послуг), здійснення та відшкодування витрат, пов`язаних з виконанням ним повноважень ліквідатора з 18 травня 2021р. по 31 серпня 2021р. у розмірі 62.129,03 грн., яка нарахована та не відшкодована;
-стягнуто з Акціонерного товариства "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК", на користь арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича 42.309грн. 87коп.;
-стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк КАМБІО", на користь арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича 19.819 грн. 16 коп.;
-затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута;
-банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Коммерческо-производственная фирма "Алкор", код в ЄДР-25580903, м.Донецьк, ліквідовано;
-провадження у справі закрито;
-вимоги, не погашені у зв`язку з недостатністю майна, ухвалено вважати погашеними.
Ухвала суду мотивована тим, що всі здійснені ліквідатором запити, отримані відповіді та інші документи, що стосуються ліквідаційної процедури, досліджені судом та приєднані до матеріалів справи.
За підсумками ліквідаційної процедури вбачається, що ліквідатором вчинені належні дії з виявлення активів та пасивів боржника, внаслідок вжитих ліквідатором заходів доведена неможливість відновлення платоспроможності боржника, що є підставою для його ліквідації. Вказані висновки про встановлені обставини підтверджуються документальними доказами.
Враховуючи викладене, суд вважав звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута таким, що підлягає затвердженню.
Суд встановив, що за весь час ліквідаційної процедури дії чи бездіяльність арбітражних керуючих Юдицького О.В. та Плесюка О.С. кредиторами у цій справі жодного разу не оскаржувались.
Таким чином, з урахуванням приписів Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий (ліквідатор) безумовно має право на оплату послуг, наданих в межах даної справи, та фактично понесених витрат.
Керуючись принципом пропорційності голосів кредиторів кількості їх грошових вимог відповідно до статті 48 КУзПБ, суд вважав за можливе застосувати принцип пропорційності і до розподілу між кредиторами витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури та витрат по оплаті основної грошової винагороди ліквідаторів.
При цьому суд зазначив, що в цій справі ліквідаторами вживались активні дії та прийняті належні заходи щодо розшуку активів боржника.
2. Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.
2.1 Не погодившись з ухвалою суду, 13.06.2022 Акціонерне товариство
"МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК", в особі ліквідатора та 17.06.2022 Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" в особі ліквідатора звернулись з апеляційними скаргами, в яких просять цю ухвалу скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяв арбітражних керуючих Юдицького О.Ю. та Плесюка О.С. про затвердження звіту про грошову винагороду, про відшкодування витрат та пропорційне стягнення з кредиторів банкрута грошових коштів на проведення ліквідаційної процедури за період виконання ними повноважень ліквідатора ТОВ"КПФ"Алкор".
Доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" обґрунтовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що полягає в наступному:
-судом не правильно застосовані статті 12, 30, 48 КУзПБ, не правильно установлені обставини, які мають значення для справи;
-заява арбітражного керуючого Юдицького О.В. від 28.04.2022 року № 02-01/74/908-1946 не відповідає дійсності. Комітетом кредиторів рішення щодо про затвердження звітів арбітражних керуючих не приймалося, такі звіти у встановленому порядку не виносилися арбітражним керуючим на розгляд комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "КВФ "Алкор", у встановленому порядку, що відповідно до абз. 2 та 3 ч. 6 ст. 30 КУзПБ є необхідною передумовою для подальшого розгляду таких звітів судом (постанова Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 817/910/17);
-встановлені судом фактичні обставини справи стосовно відмови представником AT «МР БАНК» Сідей О.А. від підписання протоколу комітету кредиторів дають підстави стверджувати про неналежну організацію проведення комітету кредиторів арбітражним керуючим Плесюком О.С., що є порушенням ліквідатором обов`язку з організації такого комітету, встановленого ч. 3 ст. 48 КУЗПБ;
-судом порушено абз. 2 та 3 ч. 6 ст. 30 КУПБ, яка передбачає, що звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений комітетом кредиторів та за підсумками подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури;
-при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не враховано та не надано жодної правової оцінки доводам АТ «МР БАНК», що були викладені у запереченнях від 24.05.2022 з приводу заяв ліквідаторів щодо затвердження їх звітів про грошову винагороду та відшкодування витрат, що свідчить про те, що надані банком заперечення не були досліджені та оцінені судом;
-судом не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.05.2018р. у справі № 29/5005/486/2012, та від 01.03.2018р. у справі № 910/32824/15. Згідно поданої ліквідатором Плесюком О.С. до суду заяви про затвердження звіту про здійснення ліквідаційної процедури вбачається, що зазначений звіт не відображає даних про фактичні вчинені ліквідатором заходи в період з 18.05.21 по 31.08.21. Інформацію про проведені дії в розрізі дат не наведено. Також, не відображено дані про фактичні вчинені дії ліквідатором Юдицьким О.В. (звіт про здійснення ліквідаційної процедури заходи в період з 12.01.2018 по 18.05.2021). Ані ліквідатором Юдицьким О.А., ані ліквідатором Плесюком О.С. до звітів, направлених на адресу АТ «МР БАНК», не було додано більшість документів, що підтверджують проведену ними роботу та понесені ними витрати.
2.2 Доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" обґрунтовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, що полягає в наступному:
-визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ «БАНК КАМБІО» здійснюються Фондом безпосередньо;
-частиною 2 ст. 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (ч. 1 ст. 1);
-вимоги про перерахування (стягнення) коштів банком, який перебуває в стані припинення поза процедурою та порядком, встановленим положеннями Закону, є неможливим, оскільки введення у банку тимчасової адміністрації та запровадження процедури ліквідації унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено Законом;
-судом не враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.12.2016 у справі № 333/4924/15-ц, від 20.06.2018 у справі № 910/20125/16. Вимоги про перерахування (стягнення коштів банком, який перебуває в стані припинення поза процедурою та порядком, встановленим положеннями Закону є неможливим, оскільки введення у банку тимчасової адміністрації та запровадження процедури ліквідації унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено Законом). В будь-якому разі в період здійснення ліквідаційної процедури банку задоволення вимог до банку здійснюється в порядку задоволення вимог кредиторів до банку та черговості, передбачених ст. 52 Закону.
3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Арбітражний керуючий Юдицький О.В. надав до суду відзиви на апеляційні скарги АТ"МР Банк" та ПАТ"Банк Комбіо" в яких просить залишити їх без задоволення, ухвалу суду залишити без змін.
Він категорично не погоджується з позицією скаржників, вважає, що вона не ґрунтується на законі, а викладені у скаргах аргументи зводяться до того, що банки не бажають проводити розрахунки з ліквідатором за проведену роботу всупереч приписам Конституції України, правовій позиції Верховного Суду в питанні виплати грошової винагороди арбітражному керуючому за виконання повноважень у справі про банкрутство, а також приписів Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У відповіді на відзив на апеляційну скаргу АТ"МР Банк" вважає викладені у відзиві обставини безпідставними та необґрунтованими, оскільки дії арбітражних керуючих Юдицького О.В. та Плесюка О.С. є намаганням останніми безпідставно, без належним чином проаналізованих та наданих комітету кредиторів звітів, та без прийнятого рішення комітету кредиторів ТОВ"КПФ"Алкор" стягнути з банку, який знаходиться в процедурі ліквідації грошові кошти.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ"МРБ" Плесюк О.С. зазначив, що: представником банку не доведено, які обставини завадили їй проаналізувати документи арбітражного керуючого Плесюка О.С.; арбітражний керуючий є самозайнятою особою та не повинен звітувати перед банком за кожен день проведеної роботи, а тому безпідставними є доводи скаржника про зобов"язання останнього надати звіт саме в розрізі дат; у цій справі склалася ситуація, коли банк не хоче затверджувати ліквідаційний баланс, не формулює конкретні причини такої відмови та водночас не хоче сплачувати арбітражному керуючому винагороду за час виконання останнім своїх повноважень.
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ"Банк Комбіо" Плесюк О.С. вказав, що якщо брати до уваги аргументацію скаржника, то відповідно і уповноважений Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в цьому банку не має права на отримання винагороди за свою роботу, оскільки існує черговість задоволення вимог, що теж свідчить про необґрунтованість таких тверджень.
4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2022 поновлено Акціонерному товариству "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК", в особі ліквідатора строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК", в особі ліквідатора на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.05.2022 у справі №908/1946/15-г; розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 02.08.2022.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2022 поновлено Публічному акціонерному товариству "Банк Камбіо" в особі ліквідатора Фонду гарантування вкладів фізичних осіб строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі ліквідатора Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.05.2022 у справі №908/1946/15-г; розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 02.08.2022.
02.08.2022 розгляд апеляційних скарг відкладено на 27.09.2022.
27.09.2022 у судовому засіданні представник АТ"МР Банк" та арбітражний керуючий Юдицький О.В. надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень.
27.09.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін з таких підстав.
5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.
За результатами ліквідаційної процедури ліквідатором складено реєстр вимог кредиторів ТОВ "КПФ "Алкор", до якого включені грошові вимоги:
1/ Акціонерного товариства "Сбербанк", м.Київ, у розмірі 74.457.116,90грн. основного боргу з четвертою чергою задоволення, 10.064грн. судового збору з першою чергою задоволення, 8.782.158грн., що забезпечені заставою майна боржника.
2/ Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо", код в ЄДР 26549700, м.Київ, у розмірі 1.845.232,69грн. основного боргу, як вимоги поточного кредитора з четвертою чергою задоволення, 37.172.204,62 грн., що забезпечені заставою майна боржника.
За час проведення ліквідаційної процедури ліквідатором проведено інвентаризацію майна підприємства-банкрута та виявлені майнові активи, що є предметом забезпечення вимог кредитора-1, і які були реалізовані на торгах, а отримані від продажу майна кошти спрямовані на часткове погашення кредиторської заборгованості, інше майно, яке було виявлене на тимчасово окупованій агресором - російською федерацією території у м.Донецьку по вул. Куйбишева, 120А: адміністративна будівля з гаражем, будівля кафе, атракціони неможливо було оцінити і реалізувати з викладених вище причин.
Банкрут не здійснює господарську діяльність з травня 2014 року.
Матеріали справи містять звіти арбітражних керуючих, які у різні періоди виконували повноваження ліквідатора, запити, відповіді на них, інформації та інша документація стосовно банкрута.
Звіт ліквідатора та матеріали ліквідаційної процедури, звіт про витрати та нарахування грошової винагороди розглянуті на засіданні комітету кредиторів, на якому був присутній представник єдиного члена комітету кредиторів - кредитора-1, який відмовився підписувати протокол за результатами засідання, про що складений арбітражним керуючим відповідний акт.
6. Доводи, за якими апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.
Пунктом 1 статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об`єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії документів, що підтверджують відчуження активів боржника під час ліквідаційної процедури (у тому числі протоколи про проведення аукціону, договори купівлі-продажу, акти приймання-передачі майна, акти про придбання майна на аукціоні тощо); реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які, відповідно до закону, підлягають довгостроковому зберіганню; для акціонерних товариств - копія розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; для емітентів цінних паперів - звіту про результати погашення цінних паперів.
Наведені додатки визначені Кодексом обов`язковими для надання для затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу господарським судом. Водночас, ліквідатор для підтвердження безсумнівності своїх дій щодо пошуку активів, крім документів, установлених статтею 65 Кодексу, повинен додатково зазначити у своєму звіті вчинені заходи, які він здійснив для пошуку майна банкрута, що переконає кредиторів та господарський суд у належно проведеній роботі.
Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника (ч.1 ст. 65 КУзПБ). З огляду на що, у ліквідаційній процедурі завданням ліквідатора є не лише констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута тому ліквідатор у звіті має довести, що його дії мали саме мету пошуку і виявлення майна банкрута, а не прикриття його виведення третіми особами. Ліквідатор має висвітлити у звіті отримання будь-якої інформації щодо майнових, рухомих, немайнових активів банкрута з усіх державних реєстрів, здійснити запити до комунальних підприємств БТІ за ймовірним місцезнаходженням нерухомого майна.
Згідно положення п. 4 ч 1. ст. 65 КУзПБ господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки кредиторів постановляє ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.
Звіт та ліквідаційний баланс як підсумковий документ, що подається ліквідатором господарському суду у зв`язку із закінченням ліквідаційної процедури, не може бути затверджений господарським судом за відсутності доказів аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації боржника та аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також його дій щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості.
Ліквідатор повинен діяти сумлінно, доброчесно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.
Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури. В ухвалі необхідно відобразити обставини, що мають значення для цієї справи (вчинення належних дій з виявлення активів та пасивів боржника, зокрема виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їхніх процесуальних прав під час розгляду їхніх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та неможливості задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів за наслідками ліквідації боржника). Висновки суду про встановлені обставини та їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При поданні звіту та ліквідаційного балансу, а також додатків до них ліквідатор має довести господарському суду та кредиторам, що він повністю вчинив усі дії щодо пошуку активів банкрута. Логічна та послідовна діяльність ліквідатора є запорукою максимального погашення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі банкрутства.
Звіт ліквідатора має бути обґрунтованим та мотивованим, і до нього мають бути подані як додатки не лише документи, визначені Кодексом, і документи, які доводять повноту дій ліквідатора.
Разом з тим, якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов`язаний подати до господарського суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна (ч. 3 статті 65 КУзПБ).
Аналізуючи фактичні обставини справи, колегія суддів зазначає наступне.
За результатами ліквідаційної процедури ліквідатором складено реєстр вимог кредиторів ТОВ "КПФ "Алкор", проведено інвентаризацію майна підприємства-банкрута та виявлені майнові активи, що є предметом забезпечення вимог кредитора-1, і як були реалізовані на торгах, а отримані від продажу майна кошти спрямовані на часткове погашення кредиторської заборгованості, інше майно, яке було виявлене на тимчасово окупованій агресором - російською федерацією території у м.Донецьку по вул. Куйбишева, 120А: адміністративна будівля з гаражем, будівля кафе, атракціони неможливо було оцінити і реалізувати з причин того, що підприємство зареєстроване на тимчасово непідконтрольній Україні території. Також ліквідатором вживались заходи з розшуку документів на підтвердження дебіторської заборгованості банкрута, але позитивних результатів не досягнуто.
За підсумками ліквідаційної процедури вбачається, що ліквідатором вчинені належні дії з виявлення активів та пасивів боржника, внаслідок вжитих ліквідатором заходів доведена неможливість відновлення платоспроможності боржника, що є підставою для його ліквідації. Вказані висновки про встановлені обставини підтверджуються документальними доказами.
12.01.2018 ухвалою Господарського суду Запорізької області, ліквідатором ТОВ "КПФ "Алкор" призначено арбітражного керуючого Юдицького О.В., який виконував повноваження ліквідатора до 18.05.2021.
23.03.2018 ухвалою Господарського суду Запорізької області затверджено Положення про Фонд для оплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражному керуючому ліквідатору банкрута Юдицькому О.В.; встановлено основну грошову винагороду у розмірі двох мінімальних заробітних плат на місяць за весь час виконання повноважень ліквідатора у цій справі за рахунок коштів фонду для оплати грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого, затверджено порядок використання коштів фонду, які визначені рішенням комітету кредиторів від 01.02.2018.
Відповідно до представленого арбітражним керуючим Юдицьким О.В. звіту його грошова винагорода та витрати становлять 448.624,85грн., яка складається з нарахованої та частково відшкодованої грошової винагороди на суму 433.219,48грн., понесених та частково відшкодованих витрат на суму 15.405,37грн., виходячи з встановленого розміру мінімальної заробітної плати у відповідні періоди та ухвали суду від 23.03.2018. У апеляційному суді досліджені відповідні документи, які підтверджують понести витрати та повноту дій, вчинених ліквідаторами у відповідних періодах.
Згідно з представленим ліквідатором Плесюком О.С. звітом його грошова винагорода та витрати становлять 62.129,03грн.
Відповідно до приписів статей 73, 74, ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Поданими детальними розрахунками арбітражні керуючі підтвердили правильність нарахування грошової винагороди відповідно до визначеного судом розміру та ставок мінімальної заробітної плати у відповідні періоди (квитанціями, платіжними дорученнями, рахунками, фіскальними чеками тощо).
Відповідно до вимог частини першої статті 41 Закону Про банкрутство, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.
Згідно частини 3 статті 98 Закону про банкрутство, під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.
Аналогічні вимоги містить частина 3 статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства, якою визначено, що під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено).
При визначенні розміру оплати послуг арбітражного керуючого під час здійснення ним ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, господарський суд має досліджувати не тільки період здійснення арбітражним керуючим процедури, а й які фактичні дії вчинялись ліквідатором протягом процедури, та чи дійсно такі дії потребують на їх вчинення саме стільки часу, оскільки оплаті підлягає виключно фактично виконана робота (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала означена процедура. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 29/5005/486/2012).
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.
Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.
Згідно з ч. 6 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.
У відповідності до ч. 6 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітету кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
Відповідно до частини 3 статті 61 КУзПБ кошти, що надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Після оплати витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, встановленому цим Кодексом. У першу чергу оплачуються витрати, пов`язані з проведенням ліквідаційної процедури, та сплачується винагорода ліквідатора.
Тобто, надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі, оскільки безпосередньо Кодексом встановлені мінімальні гарантії щодо оплати послуг арбітражного керуючого - ліквідатора на рівні трьох мінімальних заробітних плат, а також встановлені спеціальні джерела оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, а саме: за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
Відповідно до ч.5 статті 30 КУзПБ кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.
Згідно з частинами 1, 4, 7 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Європейський Суд з прав людини (рішення від 28.03.2006 за заявою №31443/96 у справі "Броньовський проти Польщі") зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.
Відмова від авансування, відсутність майна боржника або ж відсутність інших джерел для покриття на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації № 105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.
Крім того, кредитори за умови непогодження з роботою арбітражного керуючого, з належним виконанням покладених на нього функцій, з розміром оплати праці арбітражного керуючого вправі були подавати скарги на дії арбітражного керуючого, ставити питання про відсторонення його від виконання повноважень, оскаржувати ухвали суду про затвердження звітів про нарахування і виплату грошової винагороди, чого у цій справі судами не встановлено.
Пункт 14.1.226. статті 14 Податкового кодексу України визначає: самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Відповідно до приписів Податкового кодексу України поняття незалежна професійна діяльність визначене через термін "самозайнята особа".
Отже, надання послуг арбітражного керуючого, як суб`єкта незалежної професійної діяльності, повинно відбуватися на платній основі.
Кредитори як споживачі послуг арбітражного керуючого, які очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий в свою чергу правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, оплата грошової винагороди у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника (постанова КГС ВС від 14.12.2021 - № 902/626/20).
Матеріалами справи підтверджено, що за весь час ліквідаційної процедури дії чи бездіяльність арбітражних керуючих Юдицького О.В. та Плесюка О.С. кредиторами у цій справі жодного разу не оскаржувались, доводами апеляційних скарг це не спростовано.
Таким чином, з урахуванням приписів Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий (ліквідатор) безумовно має право на оплату послуг, наданих в межах даної справи, та фактично понесених витрат.
При визначенні розміру оплати послуг арбітражного керуючого під час здійснення ним судової процедури у справі про банкрутство, господарський суд досліджує не тільки період здійснення арбітражним керуючим ліквідаційної процедури, а й те, які фактичні дії вчинялись ліквідатором протягом процедури (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 29/5005/486/2012).
Отже, оплатність послуг арбітражного керуючого - ліквідатора не реалізується автоматично лише в силу зазначеної норми закону та обставин, що вказують на проміжок часу, протягом якого арбітражний керуючий був призначений ліквідатором у справі про банкрутство, оскільки вказані підстави, без встановлення обставин щодо фактичного виконання ним повноважень та обов`язків у справі про банкрутство та обставин щодо звітування про це перед комітетом кредиторів і судом, не є достатніми та безумовними для виплати ліквідатору винагороди арбітражного керуючого за весь період виконання ним повноважень у справі про банкрутство, оскільки у такому разі підхід щодо виплати винагороди арбітражному керуючому був би формальним. Тоді як покладення на арбітражного керуючого ліквідатора ухвалою суду відповідних повноважень та обов`язків у справі про банкрутство вимагає від нього їх сумлінного та розумного здійснення та виконання, за умови доведення чого у арбітражного керуючого виникає право вимагати виплати винагороди арбітражного керуючого та, навпаки, відсутність такого доведення виключає підстави для вимог щодо виплати цієї винагороди.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Верхового Суду від 29.10.2019 у справі №Б24/63/00.
Згідно з частиною 4 статті 48 КУзПБ конкурсні кредитори мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання господарського суду та кратну одній тисячі гривень.
За приписами частини 1 статті 64 КУзПБ кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді задовольняються в першу чергу.
Відповідно до частини 3 статті 64 КУзПБ у разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належить кожному кредитору однієї черги.
Таким чином, керуючись принципом пропорційності голосів кредиторів кількості їх грошових вимог відповідно до статті 48 КУзПБ (Постанова КГС ВС від 06.06.18 - № 17/05/5026/275/2012), Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду, щодо можливості застосувати такий принцип пропорційності і до розподілу між кредиторами витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури та витрат по оплаті основної грошової винагороди ліквідаторів.
За відсутності майнових активів банкрута, за рахунок яких можна б було відшкодувати основну грошову винагороду та понесені витрати арбітражного керуючого, така оплата повинна здійснюватись за рахунок кредиторів.
Отже, Кодексом України з процедур банкрутства передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення. Аналогічний принцип передбачався Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", чинним на момент введення ліквідаційної процедури щодо боржника у цій справі.
На необхідності дотримання зазначеного принципу неодноразово зверталася увага Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду під час касаційного перегляду судових рішень, зокрема у постановах від 08.05.2018 у справі № 904/5948/16, від 02.07.2019 у справі № 5011-46/1733-2012, від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15, від 28.11.2019 у справі № 18/1971/12, від 27.02.2020 у справі № 910/21227/16, від 25.06.2020 у справі № 44/484-б, від 27.10.2020 у справі № 28/29-б-43/212-2012.
Принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора встановлює, зокрема, критерій обґрунтованості сумнівів щодо повноти дій ліквідатора, таким чином покладає на особу, яка має обов`язок обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 904/4863/13, від 28.11.2019 у справі № 904/6144/16, від 10.12.2020 у справі № 916/95/18).
При цьому колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з наданими арбітражними керуючими розрахунками та з висновками господарського суду, що в цій справі ліквідаторами вживались дії та прийняті належні заходи щодо розшуку активів боржника.
7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.
Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги не обґрунтованими з огляду на п. 6 цієї постанови.
Щодо доводів скаржника про неможливість вимоги про перерахування (стягнення) коштів банком, який перебуває в стані припинення поза процедурою та порядком, встановленим положеннями Закону, оскільки введення у банку тимчасової адміністрації та запровадження процедури ліквідації унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено Законом, колегія суддів зазначає, що цей довід стосується процедури виконання судового рішення, що не спростовує законність його прийняття.
Довід скаржника щодо відсутності рішення комітету кредиторів щодо затвердження звіту не є підставою для скасування ухвали, оскільки арбітражний керуючий вчасно повідомив про проведення засідання комітету кредиторів (т. 7 а.с.57, 58), але ухилився від підписання протоколу, що сталося не з вини ліквідатора.
Аналізуючи обсяг дослідження доводів скаржників та повноту їх відображення у судових рішеннях, вичерпність висновків суду, колегія суддів апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Касаційний господарський суд вважає, що ним наведено обґрунтування на всі доречні та вагомі доводи, викладені у касаційній скарзі.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, Європейський суд з прав людини, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
З огляду на викладене, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду фундаментальних порушень не встановила та зважаючи на межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, дійшла висновку, що оскаржувана ухвала прийнята відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її зміни або скасування відсутні.
8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду.
Аргументи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
9.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення в частині, що оскаржується, прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.
10. Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на скаржників.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Акціонерного товариства "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК", в особі ліквідатора та Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі ліквідатора Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.05.2022 у справі №908/1946/15-г залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.05.2022 у справі №908/1946/15-г залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 29.09.2022.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б.Парусніков
