Постанова від 02.07.2024 по справі № 908/1946/15-г Касаційний господарський суд

open

Головна
Судові рішення
Постанова
Постанова від 02.07.2024 по справі № 908/1946/15-г Касаційний господарський суд

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

Справа № 908/1946/15-г

Картка справи

Це рішення містить правові висновки

Справа № 908/1946/15-г

Картка справи

Єдиний державний реєстр судових рішень

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 908/1946/15-г

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О. В. - головуючого, Білоуса В. В., Погребняка В. Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк"

на ухвалу Господарського суду Запорізької області (суддя В.І. Черкаський) від 31.10.2023

та постанову Центрального апеляційного господарського суду (головуючий - Т.А. Верхогляд, судді: А.Є. Чередко, О.Г. Іванов) від 02.04.2024

за результатами розгляду скарги Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк"

на дії (рішення) державного виконавця

у справі за заявою Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк"

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммерческо-производственная фирма "Алкор"

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник скаржника - Брагар А.А., адвокат,

представник державного виконавця - не з`явився,

представник боржника - не з`явився,

арбітражний керуючий ОСОБА_1.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 15.04.2015 Господарський суд Запорізької області ухвалив порушити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммерческо-производственная фирма "Алкор" (далі - Боржник) в загальному порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ввести щодо Боржника процедуру розпорядження майном та призначити розпорядника майна тощо.

03.08.2015 Господарський суд Запорізької області постановив припинити процедуру розпорядження майном Боржника, визнати його банкрутом, відкрити відносно Боржника ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатора Боржника тощо.

1.2. 31.05.2022 Господарський суд Запорізької області постановив ухвалу (залишену без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2022 та постановою Верховного Суду від 07.03.2023), згідно з якою постановлено:

- здійснити заміну кредитора - Акціонерного товариства "Сбербанк" його правонаступником - Акціонерним товариством "Міжнародний резервний банк" (далі - Банк);

- затвердити звіт арбітражного керуючого Юдицького О.В. про нарахування та виплату основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора за період з 12.01.2018 до 18.05.2021 на суму 448 624 грн 85 коп., що складається з нарахованої та частково відшкодованої грошової винагороди - на суму 433 219 грн 48 коп., понесених та частково-відшкодованих витрат - на суму 15 405 грн 37 коп.;

- стягнути на користь арбітражного керуючого Юдицького О.В. з Банку ці витрати в сумі 260 479 грн 55 коп. та з Публічного акціонерного товариства "Банк "Камбіо" - 143 111 грн 32 коп., та видати відповідні накази;

- затвердити звіт арбітражного керуючого ОСОБА_1 про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, пов`язаних з виконанням повноважень ліквідатора Боржника з 18.05.2021 до 31.08.2021 в сумі 62 129 грн 03 коп.,

- стягнути на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1 з Банку ці витрати в сумі 42 309 грн 87 коп. та з Публічного акціонерного товариства "Банк "Камбіо" - 19 819 грн 16 коп., та видати відповідні накази;

- затвердити ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Боржника, ліквідувати Боржника та закрити провадження у справі. При цьому суд також ухвалив вважати погашеними вимоги кредиторів Боржника на відповідні суми, що не були задоволені через недостатність майна Боржника.

На примусове виконання зазначеної ухвали 11.10.2022 видано накази.

1.3. 13.09.2023 Старший державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Семенко О.В. (далі - Державний виконавець) постановив відкрити виконавче провадження з виконання наказу № 908/1946/15-г від 11.10.2022 (далі - Наказ) про стягнення на підставі Наказу з Банку на користь ОСОБА_1 42 309 грн 87 коп. (далі - Постанова).

1.4. 29.09.2023 Банк звернувся до Господарського суду Запорізької області зі скаргою на дії Старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Семенко О.В. щодо відкриття виконавчого провадження та винесення Постанови та просив визнати її неправомірною та скасувати.

1.5. Скарга обґрунтована незаконністю винесення Постанови Державним виконавцем через відсутність підстав для цього у зв`язку з відсутністю правових підстав для стягнення в примусовому порядку у виконавчому провадженні коштів з Банку, оскільки заявник ( ОСОБА_1 ) не довів відмову ліквідатора Банку в добровільному порядку виконати рішення про стягнення, у Банку відкликана банківська ліцензія, цей банк перебуває в процедурі ліквідації, що здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, а неможливість виконання в примусовому порядку у виконавчому порядку рішення суду обумовлена необхідністю дотримання черговості задоволення вимог кредиторів Банку.

2. Короткий зміст рішення судів першої і апеляційної інстанцій

2.1. 31.10.2023 Господарський суд Запорізької області постановив ухвалу (залишену без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2024) про залишення без задоволення скарги Банку на дії та постанову Державного виконавця.

2.2. Судові рішення мотивовані відсутністю підстав для визнання неправомірними та скасування оскаржуваної Банком Постанови Державного виконавця, оскільки стягнення з Банку на користь стягувача - ліквідатора Боржника, на підставі Наказу заборгованості з оплати винагороди ліквідатора у справі про банкрутство є правомірним з огляду на те, що можливість стягнення заборгованості з банківської установи, яка перебуває в ліквідації, в примусовому порядку органами державної виконавчої служби узгоджується з чинною судовою практикою (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011), враховуючи, що зобов`язання з гарантованої законом оплати послуг ліквідатора за своєю специфікою та природою походження не призводить до набуття таким ліквідатором статусу ані кредитора, ані статусу вкладника банківської установи. Суди виходили також з встановлених обставин відсутності доказів добровільного виконання Наказу.

3. Встановлені судом обставини

3.1. 11.10.2022 року на виконання ухвали від 31.05.2022 Господарський суд Запорізької області видав накази, у тому числі про стягнення з Банку (боржник) на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1 (стягувач) 42 309 грн 87 коп.

3.2. 12.07.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Банку та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з листом № 02-01/367 щодо добровільного виконання наказу Господарського суду Запорізької області №908/1946/15-г від 11.10.2022.

Наказ у добровільному порядку боржником не виконаний.

3.3. Стягувач ( ОСОБА_1 ) звернувся до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (із заявою про примусове виконання Наказу.

3.4. Старшим Державним виконавцем винесено Постанову: про відкриття виконавчого провадження № 72711745 від 13.09.2023 про стягнення з Банку код 25959784 на користь ОСОБА_1 заборгованості в сумі 42 309 87 грн на підставі Наказу.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. 25.04.2024 Банк подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.10.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2024 і прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу Банку на дії (рішення) Державного виконавця: визнати неправомірними дії Державного виконавця з відкриття виконавчого провадження з виконання Наказу та визнати неправомірною та скасувати оскаржувану Постанову.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1. Згідно з аргументами Банку в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди неправильно застосували та порушили норми статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" (щодо підстав для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання) та статей 36, 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (щодо обмежень та заборони на здійснення стягнення у примусовому порядку з неплатоспроможного банку, що перебуває в процедурі ліквідації), не врахувавши висновки щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме: постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, постанові Верховного Суду від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17.

Відповідно до висновків у цих постановах судові рішення, які набрали законної сили, з погашення вимог, які виникли як поточні в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку, підлягають виконанню ліквідатором цього банку (відповідною уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, далі - ФГВФО), тоді як боржником з виконання Наказу та згідно з оскаржуваною Постановою Державного виконавця визначена юридична особа Банку, а не уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію Банку; а заявник не довів у цій справі існування відмови саме ліквідатора Банку виконати в добровільному порядку відповідне рішення про стягнення; Наказ не містить жодних положень щодо зобов`язання до вчинення ліквідатором Банку певних дій з погашення вимог та посилань на уповноважену особу ФГВФО або зобов`язання її щось вчинити.

5.2. Скаржник також зауважив, що оплата праці ліквідатора Боржника належить до витрат кредитора, пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури з метою одержання активів Боржника, однак суди не встановили дійсного одержання Банком активів під час процедури ліквідації у цій справі.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6.1. Згідно з аргументами ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу він заперечує обґрунтування в касаційні скарзі з підстав, що аналогічні мотивам в оскаржуваних судових рішеннях, з якими ОСОБА_1 погоджується як правомірними та обґрунтованими, а також наголошує на тому, що уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію банку діє від імені банку, а ОСОБА_1. до звернення до органів державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання судового рішення у цій справі звертався як до ФГВФО, так і до Банку щодо сплати грошової винагороди згідно з ухвалою від 31.05.2022 у цій справі, однак відповіді не отримав.

6. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо зобов`язання банку, який перебуває в процедурі ліквідації та є кредитором боржника, з оплати грошової винагороди арбітражному керуючому

6.1. Спір виник через заперечення Банком, що є кредитором Боржника, законності відкриття виконавчого провадження з виконання виданого судом у цій справі Наказу про стягнення з Банку, який перебуває в процедурі ліквідації, грошової винагороди за виконання арбітражним керуючим ОСОБА_1. повноважень ліквідатора Боржника у цій справі.

6.2. Положеннями частини першої статті 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).

6.3. Згідно з встановленими у цій справі обставинами Банк визнаний кредитором Боржника у цій справі за вимогами, що виникли внаслідок невиконаних Боржником як позичальником Банку відповідних грошових зобов`язань (ухвала від 03.06.2015).

6.4. Ухвалою від 31.05.2022 про затвердження ліквідаційного балансу Боржника, звіту ліквідатора Боржника та закриття провадження у цій справі про банкрутство установлено, що ліквідатором проведено інвентаризацію майна підприємства-банкрута та виявлені майнові активи, що є предметом забезпечення вимог кредитора-1, і які були реалізовані на торгах, а отримані від продажу майна кошти спрямовані на часткове погашення кредиторської заборгованості; інше майно, яке було виявлене на тимчасово окупованій агресором - російською федерацією, території у місті Донецьку по вул. Куйбишева, 120А: адміністративна будівля з гаражем, будівля кафе, атракціони неможливо було оцінити і реалізувати з викладених вище причин (перебування на території, тимчасово окупованій агресором - російською федерацією).

Цією ж ухвалою установлена відсутність майна (майнових прав) у банкрута, за рахунок якого можливо здійснити повне задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим ухвалено, зокрема, зобов`язати Банк як кредитора Боржника оплатити частину винагороди арбітражного керуючого ОСОБА_1 за виконання ним повноважень ліквідатора у цій справі про банкрутство, а також понесених цим ліквідатором витрат, пов`язаних з виконанням повноважень ліквідатора Боржника у цій справі.

11.10.2022 суд видав Наказ на примусове виконання цього рішення - ухвали від 31.05.2022 (залишеної без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2022 та постановою Верховного Суду від 07.03.2023, пункти 1.2, 3.1).

6.5. Водночас до винесення 31.05.2022 зазначеної ухвали Правління Національного банку України 25.02.2022 ухвалило постанову № 91-рш/БТ "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк", а виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) прийнято рішення № 131 від 25.02.2022 "Про початок процедури ліквідації AT "МР Банк" та делегування повноважень ліквідатора Луньо Іллі Вікторовичу.

6.6. У зв`язку з наведеним Суд зазначає про таке.

Статтею 1 Закону № 1404-VIII законодавець урегулював, що примусове виконання рішень уповноваженими цим Законом органами та особами здійснюється у межах повноважень та у спосіб, що визначені, зокрема, Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Одним з таких актів є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI), який установлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати ФГВФО відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між ФГВФО, банками, НБУ, визначає повноваження та функції ФГВФО щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (стаття 1 цього Закону).

6.7. Відповідно до пункту 8 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4452-VI (в редакції, чинній на момент звернення стягувача до органів державної виконавчої служби із заявою про виконання виконавчого документа у спірних правовідносинах, пункт 3.3) законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

6.8. Тобто у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, зобов`язань перед його кредиторами, приписи Закону № 4452-VI є спеціальними відносно приписів інших нормативних актів, що регулюють відповідні правовідносини.

Подібна правова позиція щодо пріоритетності норм Закону № 4452-VI (тут і далі - у редакції на час звернення стягувача до державного виконавця, пункт 3.3) відносно інших законодавчих актів України під час розгляду спору в правовідносинах з банком була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 13.03.2018 у справі № 910/23398/16, від 29.09.2018 у справі № 127/10129/17, від 23.01.2019 у справі № 761/2512/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17.

6.9. Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо НБУ прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника (пункт 4 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VІІІ).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011 (Провадження № 12-4гс23) вказала, що зазначена правова норма має застосовуватися імперативно щодо всіх конкурсних вимог кредиторів неплатоспроможного банку, оскільки Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI) визначає спеціальні процедури задоволення конкурсних вимог неплатоспроможного банку у відповідній черговості.

Разом з тим, якщо існують судові рішення, які набрали законної сили, щодо зобов`язання до вчинення ліквідатором банку певних дій з погашення вимог, які виникли як поточні в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку, і такий ліквідатор відмовляється в добровільному порядку виконати такі рішення, стягувач не може бути позбавлений конституційного права на виконання судового рішення. З огляду на таке повернення державним виконавцем без прийняття до виконання виконавчого документа стягувачу буде незаконним.

6.10. ФГВФО безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі ФГВФО з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема, такі повноваження: реалізує повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі НБУ (частина перша статті 48 Закону № 4452-VI).

6.11. Отже, звернення і банку, і ФГВФО (у разі застосування до банку процедури ліквідації) у справу про банкрутство позичальника банку з метою стягнення з нього заборгованості перед банком є одним з заходів щодо повернення дебіторської заборгованості банку, оскільки поза межами процедури банкрутства позичальника повернення такої заборгованості є неможливим.

Частиною четвертою статті 38 Закону № 4452-VІ ФГВФО надано право залучати до своєї роботи інших осіб, оплата праці яких здійснюється за рахунок банку, що ліквідується, у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією ФГВФО.

Відповідно до частини третьої статті 46 Закону № 4452-VІ допускається можливість виникнення в банку, який перебуває в ліквідаційній процедурі, додаткових зобов`язань, пов`язаних з витратами в ліквідаційній процедурі неплатоспроможного банку.

6.12. У зв`язку з викладеним Суд доходить висновку, що Банк у цій справі зобов`язано оплатити частину послуг ліквідатора позичальника як таких, що є витратами, пов`язаними з проведенням ліквідаційної процедури самого банку, з огляду на обов`язок вживати заходів щодо повернення своїх активів, тоді як поза межами участі банку, ФГВФО (у разі застосування до банку процедури ліквідації) у справі про банкрутство позичальника стягнення таких активів є неможливим.

6.13. Установивши, що ухвала Господарського суду Київської області від 31.05.2022, якою зобов`язано Банк, що перебуває в процедурі ліквідації, перерахувати арбітражному керуючому ОСОБА_1. частину основної грошової винагороди та витрат у процедурі ліквідації Боржника в сумі 42 309 грн 87 коп., була залишена без змін постановами судів апеляційної та касаційної інстанції (від 27.09.2022 та від 07.03.2023 відповідно, пункт 1.2), однак, попри звернення арбітражного керуючого ОСОБА_1 як до Банку, так і до ФГВФО, який в силу положень пункту 1 частини першої статті 48 Закону № 4452-VІ з дня початку процедури Банку здійснює повноваження органів управління Банку, відповідне рішення та Наказ не були виконані добровільно (пункт 3.2), Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання неправомірними дій Державного виконавця та для скасування оскаржуваної Банком Постанови Державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження з виконання Наказу та стягнення з Банку на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1 частини основної грошової винагороди та витрат у процедурі ліквідації Боржника

При цьому Суд зауважує, що у випадку невиконання Банком, його ліквідатором судового рішення про зобов`язання відшкодувати певні витрати як витрати ліквідаційної процедури банку такий механізм виконання судового рішення буде ефективним способом захисту інтересів стягувача та не суперечитиме загальним принципам правової певності та виконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення належних механізмів виконання судових рішень.

У зазначених висновках Суд звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих в постанові від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011 (Провадження № 12-4гс23) (пункти 7.38-7.40).

6.14. Дійшовши наведених висновків Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункт 5.1), зазначаючи при цьому, що визначення в Наказі (як у виконавчому документі) боржником особи Банку, а не ліквідатора Банку (уповноваженої особи ФГВФО), попри те, що до Банку застосовано ліквідаційну процедуру за правилами Закону № 4452-VI, не є тим порушенням цього закону або Закону України "Про виконавче провадження", через яке відповідний виконавчий документ не може бути пред`явлений до виконання або за ним не може бути відкрите виконавче провадження. У цьому висновку Суд виходить з того, що:

- згідно з пунктом 1 частини другої статті 46 Закону № 4452-VІ з дня початку процедури ліквідації банку: припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (внутрішнього аудиту);

- згідно з пунктом 1 частини першої статті 48 цього Закону з дня початку процедури ліквідації банку Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду здійснює повноваження органів управління банку, при цьому здійснення повноважень органів управління банку може бути делеговано тільки одній уповноваженій особі (частина третя цієї статті).

Тож під час процедури ліквідації банку та в питаннях, що пов`язані зі здійсненням дій та виконання відповідних повноважень у процедурі ліквідації банку ФГВФО або уповноважена особа цього Фонду на ліквідацію банку (ліквідатор), виконуючи повноваження органів управління банком, що ліквідується, діє не як самостійний суб`єкт (третя особа), що зобов`язаний відповідати за зобов`язаннями банку, що виникли у його процедурі ліквідації, а як представницький орган (орган управління), що діє від імені цього банку.

6.15. Суд також відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.2), які зводяться до відсутності підстав для здійснення Банком як кредитором оплати праці ліквідатора Боржника у цій справі з посиланням на те, що суди не встановили дійсного одержання Банком активів (задоволення вимог кредитора) під час проведення процедури ліквідації у цій справі, оскільки скаржник зазначеними аргументами порушує питання належності виконання відповідним ліквідатором Боржника своїх повноважень у цій справі про банкрутство по відношенню до визнаних у справі кредиторів, що може бути предметом дослідження, розгляду та оцінки у межах розгляду скарги на дії відповідного ліквідатора. Між тим у цьому касаційному провадженні згідно з оскаржуваними судовими рішеннями предметом розгляду є дії Державного виконавця з відкриття виконавчого провадження за Наказом щодо стягнення з Банку коштів з оплати винагороди арбітражного керуючого, однак не дії арбітражного керуючого ОСОБА_1 у цій справі по відношенню до Банку та/або Боржника.

6.16. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України, оскільки заявлені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

6.17. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваних судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2024 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.10.2023 у справі № 908/1946/15-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. В. Білоус

В. Я. Погребняк

Джерело: ЄДРСР 120313291

скопійовано

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!