УХВАЛА
14 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 914/1904/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кролевець О.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації
на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.08.2022
(головуючий - Скрипчук О.С., судді Матущак О.І., Кордюк Г.Т.)
у справі №914/1904/21
за позовом Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України
до 1) Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації; 2) Служби автомобільних доріг у Львівській області
про зобов`язання вчинити дії та стягнення заборгованості у сумі 176 588,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
05.09.2022 Департамент дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 у справі №914/1904/21 разом з клопотанням про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено форму і зміст касаційної скарги.
Відповідно до п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено судові рішення, що оскаржуються, а також вказано вимоги особи, яка подає касаційну скаргу.
Скаржником у порушення вказаних вимог у вступній частині касаційної скарги вказано, що оскаржується додаткова постанова Західного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 у справі №914/1904/21, а у прохальній частині скаржник просить скасувати додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 у справі №914/11/22.
Враховуючи зазначене, скаржнику необхідно усунути вказані вище недоліки шляхом подання до Верховного Суду уточненої касаційної скарги в якій зазначити саме з яким судовим рішенням не погоджується скаржник та уточнити яку саме додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду скаржник просить скасувати (у межах якої справи).
Окрім того, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 310 ГПК України.
У разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку.
У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
При поданні касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник повинен чітко зазначити норму права, щодо застосування якої відсутній висновок, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у ч.ч. 1, 3 ст. 310 ГПК України. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Крім того заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в ч. 2 ст. 287 ГПК України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати про неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, а також зазначити виключний (виключні) випадок (випадки), передбачений (передбачені) п.п. 1 - 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України щодо підстави (підстав), на якій (яких) подано касаційну скаргу.
Враховуючи вищевикладене, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:
1)формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; або
2) обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; або
3)зазначення норми права, щодо застосування якої відсутній висновок, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
У касаційній скарзі скаржник вказує, що предметом касаційного оскарження є додаткова постанова суду апеляційної інстанції, якою вирішено питання про розподіл судових витрат між сторонами, а враховуючи, що остаточне вирішення даного питання буде залежати від результатів касаційного розгляду основної постанови Західного апеляційного господарського суду, якою вирішено спір по суті, підставою для касаційного оскарження додаткової постанови є та сама, що і для касаційного оскарження основної постанови у цій справі, а саме - п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Разом з тим, скаржником не дотримано вимог п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, оскільки при поданні касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України не зазначено норму права (абзац, пункт, частина статті) щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
Отже у визначений Верховним Судом строк, скаржнику слід належним чином виконати вимоги ст. 290 ГПК України та уточнити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З огляду на викладене, касаційна скарга Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 у справі №914/1904/21 підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 ст. 292 ГПК України, із наданням скаржнику строку протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення зазначених недоліків, шляхом подання до Верховного Суду заяви про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучити уточнену касаційну скаргу, в якій: зазначити саме з яким судовим рішенням не погоджується скаржник та уточнити яку саме додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду скаржник просить скасувати (у межах якої справи); зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України.
Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.
Згідно з ч. 4 ст. 174 та ч. 2 ст. 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху, клопотання про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення його перегляду в касаційному порядку не розглядається.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1.Касаційну скаргу Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 у справі №914/1904/21 залишити без руху.
2.Встановити Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
3.Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статтею 292 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.А. Кролевець
