УХВАЛА
12 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 914/1904/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кролевець О.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.07.2022
(головуючий - Марко Р.І., судді Матущак О.І., Скрипчук О.С.)
у справі №914/1904/21
за позовом Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України
до 1) Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації; 2) Служби автомобільних доріг у Львівській області
про зобов`язання вчинити дії та стягнення заборгованості у сумі 176 588,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
16.08.2022 Департамент дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 у справі №914/1904/21 разом з клопотанням про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено форму і зміст касаційної скарги.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 310 ГПК України.
У разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку.
У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
При поданні касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник повинен чітко зазначити норму права, щодо застосування якої відсутній висновок, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у ч.ч. 1, 3 ст. 310 ГПК України. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Крім того заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в ч. 2 ст. 287 ГПК України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати про неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, а також зазначити виключний (виключні) випадок (випадки), передбачений (передбачені) п.п. 1 - 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України щодо підстави (підстав), на якій (яких) подано касаційну скаргу.
Враховуючи вищевикладене, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:
1)формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; або
2) обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; або
3)зазначення норми права, щодо застосування якої відсутній висновок, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Звертаючись з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 у справі №911/2780/20 ОСОБА_1, в якості підстав для касаційного оскарження вищезазначеного судового рішення посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції у випадках, що передбачені п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
У касаційній скарзі скаржник вказує, що оскаржуване судове рішення було прийнято за неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права судом апеляційної інстанції та в якості підстав для касаційного оскарження посилається на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Разом з тим, скаржником не дотримано вимог п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, оскільки при поданні касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України не зазначено норму права (абзац, пункт, частина статті) щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
Отже у визначений Верховним Судом строк, скаржнику слід належним чином виконати вимоги ст. 290 ГПК України та уточнити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України.
Окрім того, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.
Повний текст постанови Західного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 у справі №914/1904/21 складено 26.07.2022, отже останнім днем строку, встановленого для касаційного оскарження цієї постанови, є 15.08.2022.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що звернувся з касаційною скаргою в межах двадцятиденного строку для подачі касаційної скарги, оскільки повний текст оскаржуваної постанови отримано через систему «Електронний суд» лише 27.07.2022.
Однак такі доводи скаржника щодо строку на касаційне оскарження суперечать приписам ст. 288 ГПК України, оскільки учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Нормами ГПК України не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження, у зв`язку з лише самим посиланням на дату отримання копії судового рішення. Дійсно, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку та надати суду відповідні докази. Разом з тим, у касаційній скарзі скаржник не порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Згідно з ч. 3 ст. 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Окрім того, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору в установленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Однак до касаційної скарги скаржника не додано доказів, що підтверджують сплату судового збору в установленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру розмір ставки судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Згідно з пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
У 2021 році Дочірнє підприємство «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації, Служби автомобільних доріг у Львівській області про зобов`язання прийняти неоплачені та фактично виконані роботи по договору підряду про закупівлю послуг від 06.07.2018 №58-07/18 шляхом підписання типових форм актів приймання виконаних будівельних робіт (форми №КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми 3КБ-3) за грудень 2018 року на суму 176 588,00 грн та стягнення з Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації на користь позивача заборгованості у розмірі 176 588, 00 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.11.2021 у справі №914/1904/20 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 у справі №914/1904/21 рішення Господарського суду Львівської області від 12.11.2021 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України до Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації та Служби автомобільних доріг у Львівській області задоволено частково, стягнуто з Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації на користь Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України заборгованості у сумі 176 588,00 грн, в решті позовних вимог відмовлено, стягнуто з Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації на користь Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України судовий збір в розмірі 2 648, 82 грн за розгляд справи у суді першої інстанції та 3 973, 23 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що скаржник просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 у справі №914/1904/21, а рішення Господарського суду Львівської області від 12.11.2021 у справі №914/1904/21 залишити в силі.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року встановлений у розмірі 2270,00 грн.
Таким чином за подання касаційної скарги на оскаржуване судове рішення у справі №914/1904/21 скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 5 297,64 грн (176 588,00 грн * 1,5% * 200%).
Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що судовий збір має бути перерахований за такими реквізитами:
Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО): 899998
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007
Код класифікації доходів бюджету: 22030102
Найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055).
Призначення платежу *;101; _________ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом __________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа).
Отже, скаржнику необхідно надати Суду докази, що підтверджують сплату судового збору в установленому Законом порядку в сумі 5 297,64 грн.
З огляду на викладене, касаційна скарга Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 у справі №914/1904/21 підлягає залишенню без руху на підставі ч. ч. 2, 3 ст. 292 ГПК України, із наданням скаржнику строку протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення зазначених недоліків, шляхом подання до Верховного Суду заяви про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучити: уточнену касаційну скаргу, в якій зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України; клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження в якому навести підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, разом з належними доказами отримання оскаржуваної постанови апеляційної господарського суду; докази, що підтверджують сплату судового збору в установленому Законом порядку в сумі 5 297,64 грн.
Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.
Частиною 3 ст. 292 ГПК України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 293 ГПК України.
Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху, клопотання про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення його перегляду в касаційному порядку не розглядається.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1.Касаційну скаргу Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 у справі №914/1904/21 залишити без руху.
2.Встановити Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
3.Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статтею 292 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.А. Кролевець
