ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 917/570/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
прокуратури - не з`явився,
позивача - Департаменту агропромислового розвитку Полтавської обласної державної адміністрації (далі - Департамент, позивач) - Малька А.П. (самопредставництво), Яцик Т.П. (самопредставництво),
відповідача - селянсько-фермерського господарства «Світанок» (далі - Господарство, відповідач) - Горба В.В. (самопредставництво), Симоненка Т.В. (адвокат),
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області (далі - Держаудитслужба, третя особа) - Хорішка А.М. (самопредставництво),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (далі - прокурор, скаржник)
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2022 (головуючий - суддя Барбашова С.В., судді Істоміна О.А., Медуниця О.Є.),
у справі №917/570/21
за позовом першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури
в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Департаменту
до Господарства
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Держаудитслужба,
про стягнення 2 340 473 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ВСТУП
Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача часткового відшкодування вартості закуплених тварин.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Департаменту звернувся до суду із позовом до Господарства про стягнення 2 304 473 грн.
1.2. Позов мотивовано тим, що:
- Департаментом перераховано Господарству часткове відшкодування вартості тварин за 1 195 голів на загальну суму 2 340 473 грн;
- відповідачем допущено зменшення поголів`я закуплених тварин, вартість яких частково відшкодована, тому отримані кошти підлягають поверненню до державного бюджету в повному обсязі.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.09.2021 позов задоволено повністю.
2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2022 апеляційну скаргу Господарства задоволено, рішення Господарського суду Полтавської області від 23.09.2021 у справі №917/570/21 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Прокурор, посилаючись на ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2022, а рішення Господарського суду Полтавської області від 23.09.2021 у справі №917/570/21 залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. На обґрунтування своєї правової позиції прокурор з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права (статті 526 Цивільного кодексу України [далі - ЦК України], статті 193 Господарського кодексу України [далі - ГК України], Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки галузі тваринництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №884 [далі - Порядок №884], які визначають межі цивільно-правової відповідальності юридичної особи за невиконання зобов`язання, порядок надання та використання коштів на підтримку галузі тваринництва) у подібних правовідносинах.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. Від Господарства відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшло.
5.2. У поясненнях на касаційну скаргу третя особа підтримала позицію скаржника та просила суд задовольнити касаційну скаргу, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
5.3. У поясненнях на касаційну скаргу Департамент підтримав позицію скаржника та просив суд задовольнити касаційну скаргу, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Згідно з договором купівлі-продажу від 09.02.2017 №ЧВ-1, Господарство придбало у товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" (далі - ТОВ "Кернел-Трейд") 1 241 голову неплемінної великої рогатої худоби, яка походить з неплемінного стада СТОВ "Вишневе- Агро".
6.2. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру тварин станом на 02.11.2017 Господарство утримувало поголів`я корів та телиць в кількості 1 195 голів (515 корів та 680 телиць).
6.3. Звертаючись до конкурсної комісії Департаменту із заявкою від 06.11.2017 на розгляд документів для отримання часткового відшкодування вартості тварин за бюджетною програмою "Державна підтримка галузі тваринництва" Господарство просило відшкодувати вартість таких видів тварин: корови, телиці.
6.4. У протоколі від 13.11.2017 №1 Комісією Департаменту за результатами розгляду документів від суб`єктів господарювання, які претендують на часткове відшкодування вартості закуплених ними для подальшого відтворення племінних та неплемінних корів, нетелей та телиць, на підставі поданих відповідачем документів, установлено, що:
- Господарство у 2017 році закупило 1 257 голів неплемінної великої рогатої худоби української чорно-рябої молочної породи (корови, нетелі, телиці) у ТОВ «Кернел-Трейд»;
- дане поголів`я походить з неплемінного стада СТОВ «Вишневе-Агро», що має середній надій на корову за минулий рік відповідно до річного звіту господарства про стан тваринництва (форма 24 - сг річна) 6 337 кг молока;
- відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру тварин про ідентифікацію і реєстрацію великої рогатої худоби поголів`я ідентифікованих та зареєстрованих корів і телиць станом на 02 листопада 2017 року становить 1 195 голів, вартість яких підлягає частковому відшкодуванню.
6.5. Комісією вирішено нарахувати відповідачу та частково відшкодувати вартість закупленого поголів`я великої рогатої худоби (далі -ВРХ) у розмірі: телиці всього - 434 голови (неплемінні), з них: телиці парувального віку - 84 голів (12 000 грн за 1 голову) на суму 1 008 000 грн; телички 6 - 12 місяців- 153 голів (5 347,70 грн за 1 голову) на суму 818 198,10 грн; телички 3 - 5 місяців - 125 голів (1 962,90 грн за 1 голову) на суму 245 362,50 грн; телички 0 - 2 місяців - 72 голів (1 140,83 грн за 1 голову) на суму 82 139,76 грн; нетелі - 104 голови [неплемінні] (12 000 грн за 1 голову) на суму 1 248 000 грн; корови 657 голів [неплемінні] (12 000 грн за 1 голову) на суму 7 884 000 грн.
6.6. З урахуванням приписів підпункту 1 пункту 7 Порядку №884 відповідачем 03.11.2017 подано до комісії Департаменту письмове зобов`язання від 03.11.2017 щодо повернення у місячний термін до державного бюджету коштів у разі зменшення поголів`я станом на 1 січня двох наступних років з урахуванням приросту та обсягу закупівлі.
6.7. Наказом першого заступника Міністра Міністерства аграрної політики та продовольства України від 05.12.2017 №645 затверджено розподіл коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2801540 Державна підтримка галузі тваринництва на 2017 рік для виплати часткового відшкодування вартості закуплених для подальшого відтворення телиць, нетелей, корів вітчизняного походження та племінних телиць, нетелей, корів молочного, молочно-м`ясного і м`ясного напряму продуктивності, на підставі якого Департаментом здійснено розподіл бюджетних коштів між суб`єктами господарювання, яким нараховане часткове відшкодування вартості тварин, пропорційно нарахованим сумам.
6.8. Департаментом платіжним дорученням від 21.12.2017 №51 перераховано Господарству часткове відшкодування вартості тварин за 1 195 голів у загальній сумі 2 340 473 грн.
6.9. Відповідно до пункту 3.2.5.2 плану проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби на IV квартал 2020 року проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту.
6.10. З метою підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку Департаменту за період з 01.07.2017 по 31.12.2019, третьою особою проведено зустрічну звірку в Господарстві. У ході зустрічної звірки встановлено, що відповідачем не дотримано вимог пункту 11 Порядку №884 в частині подання до Департаменту станом на 01 січня (щороку до 15 січня) протягом 2-х наступних років після одержання бюджетних коштів інформації про наявне поголів`я тварин, в тому числі поголів`я тварин, вартість яких була відшкодована.
6.11. За результатами проведеної перевірки встановлено, що Господарство упродовж наступних 2-х років після одержання бюджетних коштів допущено зменшення поголів`я закуплених тварин, вартість яких була частково відшкодована, а саме: станом на 01.01.2018 відбулось вибуття із стада 190 голів тварин, вартість яких була частково відшкодована, шляхом реалізації на забій; станом на 01.01.2019 відбулось вибуття із стада 351 голови тварин, вартість яких була частково відшкодована, шляхом реалізації на забій.
6.12. Оржицькою районною державною лікарнею ветеринарної медицини оглянуто поголів`я ВРХ відправлених Господарством на забій і відповідно до виданих ветеринарних свідоцтв хворих і підозрюваних на заразні хвороби не виявлено.
6.13. Кількість поголів`я ВРХ на тваринницькій фермі Господарства станом на кінець 2017 року становила 1 195 голів, а станом на 01.01.2019 чисельність поголів`я ВРХ становила вже 1 207 голів, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру тварин від 10.02.2021 №30951401/10.02.2021/В4.
6.14. Департамент 12.11.2020 листом №03.1-06/34 звернувся до Господарства з вимогою повернути кошти, однак до цього часу кошти до бюджету не надійшли.
6.15. Полтавська обласна прокуратура 26.03.2021 №15/2-122 вих. 21 звернулася до Департаменту з пропозицією самостійно вжити заходи реагування до повернення бюджетних коштів.
6.16. Департамент листом від 31.03.2021 №520/01-19 повідомив про відсутність коштів на сплату судового збору.
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 21.07.2022 зокрема відкрито касаційне провадження у справі №917/570/21 за касаційною скаргою заступника керівника обласної прокуратури на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 08.08.2022 у зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №917/570/21, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Булгакова І.В.
7.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Підставою звернення до Верховного Суду скаржником визначено, зокрема незастосування судом апеляційної інстанції норм права, які регулюють правовідносини, які виникли між Департаментом і Господарством.
8.2. Щодо підстави касаційного оскарження, зазначеної у пункті 4.1 цієї постанови, Верховний Суд зазначає таке.
8.3. Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
8.4. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
8.5. Слід зазначити, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування саме статті 193 ГК України, статті 526 ЦК України та Порядку №884 у контексті норм, які визначають межі цивільно-правової відповідальності юридичної особи за невиконання зобов`язання, порядок надання та використання коштів на підтримку галузі тваринництва, відсутній.
8.6. Отже, з огляду на відсутність такого висновку, необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, як умови необхідності надання висновку.
8.7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач звернувся до позивача щодо виплати відшкодування вартості тварин, у свою чергу, Департамент виплатив таке відшкодування.
8.8. На думку скаржника, позивача та третьої особи, Господарство зобов`язано повернути відшкодування вартості закуплених тварин, оскільки протягом двох років після виплати поголів`я (вартість яких саме компенсувалась) зменшилося внаслідок вибуття голів.
8.9. В основу рішення суду першої інстанції покладено те, що, зважаючи на надане відповідачем зобов`язання, приписи законодавства, зменшення поголів`я закуплених тварин (не кількісне взагалі поголів`я, що наявне у Господарства, а саме тих, що були закуплені, тобто конкретних тварин), вартість яких відшкодована Департаментом, має своїм наслідком повернення всієї суми відшкодування.
8.10. Натомість суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що:
- зі змісту зобов`язання Господарства вбачається, що відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у випадку зменшення поголів`я тварин за кількісним показником, тобто не конкретних закуплених тварин, які придбані за договором купівлі-продажу, а тварин, які входили у стадо Господарства протягом двох наступних років з моменту отримання відшкодування;
- колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що кількість поголів`я ВРХ на тваринницькій фермі Господарства станом на кінець 2017 року становила 1 195 голів, а станом на 01.01.2019 чисельність поголів`я ВРХ становила вже 1 207 голів, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру тварин від 10.02.2021 №30951401/10.02.2021/В4.
8.11. Слід зазначити, що на момент звернення Господарства до Департаменту та здійснення виплати відшкодування, діяв Порядок №884.
8.12. Пункт 1 Порядку №884 визначає механізм використання коштів, передбачених Мінагрополітики у державному бюджеті за програмою "Державна підтримка галузі тваринництва" (далі - бюджетні кошти), які спрямовуються суб`єктам господарювання - юридичним особам незалежно від організаційно-правової форми та форми власності.
Бюджетні кошти спрямовуються з метою розвитку галузі тваринництва та підвищення її ефективності суб`єктам господарювання агропромислового комплексу для виплати часткового відшкодування зокрема вартості закуплених для подальшого відтворення телиць, нетелей, корів вітчизняного походження та племінних телиць, нетелей, корів молочного, молочно-м`ясного і м`ясного напряму продуктивності, племінних свинок та кнурців, племінних вівцематок, баранів, ярок (далі - часткове відшкодування вартості тварин).
8.13. Згідно з пунктом 11 Порядку №884 суб`єкти господарювання подають щороку до 15 січня протягом двох років після одержання бюджетних коштів структурним підрозділам агропромислового розвитку облдержадміністрацій інформацію про наявне поголів`я тварин станом на 1 січня поточного року, в тому числі поголів`я тварин, вартість яких була частково відшкодована.
У разі зменшення поголів`я закуплених тварин, вартість яких була частково відшкодована, станом на 1 січня двох наступних років одержані бюджетні кошти повертаються суб`єктом господарювання до державного бюджету в повному обсязі.
У разі вибуття із стада станом на 1 січня двох наступних років окремих закуплених тварин, вартість яких була частково відшкодована, з причин, обумовлених набутими карантинними інфекційними хворобами або набутими з вини власника незаразними хворобами, до державного бюджету повертаються бюджетні кошти, що були виплачені як відшкодування за їх придбання.
8.14. Отже, з вказаних вище правових норм чітко вбачається обов`язок суб`єкта господарювання повернути, отримані ним бюджетні кошти в повному обсязі у випадку зменшення протягом двох наступних років закупленого поголів`я тварин, вартість яких частково відшкодована.
8.15. Визначальним у цих правовідносинах є те, що повернення бюджетних коштів у повному обсязі відбувається саме щодо закуплених тварин, кількість яких зменшилася протягом встановленого у Постанові №884 строку.
8.16. У подальшому Порядок №884 втратив чинність, у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 07.02.2018 №107 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки галузі тваринництва" (далі - Порядок №107).
8.16.1. Порядок №107 визначає механізм використання коштів, передбачених Мінагрополітики у державному бюджеті за програмою "Державна підтримка галузі тваринництва" (далі - бюджетні кошти).
Бюджетні кошти спрямовуються з метою державної підтримки розвитку галузі тваринництва, стабілізації поголів`я худоби та поліпшення її генетичного потенціалу, стимулювання збільшення виробництва продукції тваринництва (далі - державна підтримка) [пункт 1 Порядку №107].
8.16.2. Відповідно до підпунктів 3, 4, 5 пункту 4 Порядку №107 бюджетні кошти спрямовуються на державну підтримку зокрема за такими напрямами:
спеціальна бюджетна дотація за утримання корів молочного, молочно-м`ясного та м`ясного напряму продуктивності (далі - дотація за утримання корів);
спеціальна бюджетна дотація за вирощування молодняка великої рогатої худоби, який народився в господарствах фізичних осіб (далі - дотація за молодняк);
часткове відшкодування вартості закуплених для подальшого відтворення племінних тварин, а саме телиць, нетелей, корів молочного, молочно-м`ясного та м`ясного напряму продуктивності, свинок та кнурців, вівцематок, баранів, ярок і сперми бугаїв та ембріонів великої рогатої худоби, які мають племінну (генетичну) цінність (далі - часткове відшкодування вартості племінних тварин, сперми та ембріонів);
8.16.3. Отже, Порядком №107 не передбачено відшкодування вартості закуплених для подальшого відтворення саме телиць, нетелей, корів вітчизняного походження, що є неплемінними.
8.17. Слід зазначити, що суд першої інстанції вказував на порушення приписів Порядку №884, у свою чергу, суд апеляційної інстанції посилався на відсутність порушення Господарством приписів саме Порядку №107.
8.18. Таким чином, у даному випадку необхідним є визначення, який саме нормативно-правовий акт повинен застосуватися.
8.19. Судами першої та апеляційної інстанцій чітко встановлено, що кошти на часткове відшкодування надавалися Господарству на підставі Порядку №884, який втратив чинність 07.02.2018.
8.20. Водночас зобов`язання повернути кошти, у разі зменшення поголів`я тварин виникло саме на підставі Порядку №884.
8.21. Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.
8.22. Таким чином, письмове зобов`язання надане Господарством на виконання вимог Порядку №884 в силу приписів статті 11 ЦК України є підставою виникнення прав та обов`язків.
8.23. Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
8.24. Отже, у даному випадку відносини, які виникли між Господарством і Департаментом не можуть регулюватися Порядком №107, оскільки, по-перше, вказаний нормативно-правовий акт не передбачає відшкодування вартості закуплених тварин, які є неплемінними з метою їх відтворення; по-друге, вони (правовідносини) виникли до набрання ним чинності; по-третє, вказаний порядок не має зворотної сили, бо не пом`якшує та/або не скасовує цивільну відповідальність.
8.25. Згідно із частинами першою та другою статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
8.26. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
8.27. Водночас Верховний Суд констатує, що ні зі змісту Порядку №884, ані зі змісту Порядку №107 не вбачається втрата чинності письмових зобов`язань, які видані під час дії Порядку №884 та/або відсутність обов`язку осіб, які отримали часткове відшкодування, повертати грошові кошти у разі зменшення поголів`я закуплених тварин, вартість яких відшкодована.
8.28. За таких обставин, доводи викладені у касаційній скарзі знайшли своє підтвердження, і суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин акт, який не підлягає застосуванню.
8.29. Слід зазначити, що як Порядком №884, так і Порядком №107, означено як обов`язковий документ для виплати відшкодування письмове зобов`язання повернути до державного бюджету в місячний строк бюджетні кошти в разі зменшення поголів`я тварин.
8.30. Судами першої та апеляційної інстанції досліджено та оцінено такий доказ як письмове зобов`язання від 03.11.2017.
8.31. Суд першої інстанції, досліджуючи та оцінюючи вказане письмове зобов`язання як доказ, визначив його доказом, який підтверджує наявність підстав для стягнення з відповідача грошових коштів, які виплачені в якості відшкодування придбаних тварин і кількість яких була зменшена.
8.32. У свою чергу, суд апеляційної інстанції, дослідивши зміст письмового зобов`язання, визнав його доказом того, що Господарство зобов`язалось повернути до державного бюджету в місячний строк бюджетні кошти у разі зменшення поголів`я станом на 1 січня двох наступних років з урахуванням приросту та обсягу закупівлі, без ідентифікацій тварин.
8.33. Тобто, суд апеляційної інстанції визначив, що письмове зобов`язання, яке надало Господарство, змінило умови надання коштів таким чином, що відповідач мав обов`язок повернути кошти лише у випадку зменшення всього поголів`я наявного у Господарстві, а не конкретних тварин (тобто закуплених тварин) щодо яких здійснювалося відшкодування.
8.34. Водночас таке трактування письмового зобов`язання не узгоджується з метою надання відшкодування, що визначена приписами Порядку №884 та пунктом 11 вказаного порядку, виходячи з такого.
8.34.1. Порядок №884 визначає механізм використання коштів, передбачених Мінагрополітики у державному бюджеті за програмою "Державна підтримка галузі тваринництва", які спрямовуються суб`єктам господарювання - юридичним особам незалежно від організаційно-правової форми та форми власності.
8.34.2. Бюджетні кошти спрямовуються з метою розвитку галузі тваринництва та підвищення її ефективності суб`єктам господарювання агропромислового комплексу для виплати часткового відшкодування, зокрема вартості закуплених для подальшого відтворення телиць, нетелей, корів вітчизняного походження та племінних телиць, нетелей, корів молочного, молочно-м`ясного і м`ясного напряму продуктивності, племінних свинок та кнурців, племінних вівцематок, баранів, ярок (далі - часткове відшкодування вартості тварин) [пункт 1 Порядку №884].
8.34.3. Часткове відшкодування вартості тварин здійснюється на безповоротній основі суб`єктам господарювання за закуплені ними тварини у період з 1 жовтня попереднього року по 30 вересня поточного року у розмірі до 50 відсотків вартості, але не більш як за телиці, нетелі та корови вітчизняного походження - за умови, що самиці походять та закуплені із стада, що має середній надій на корову від 6000 кілограмів молока від однієї корови за минулий рік за даними звіту про стан тваринництва (форма 24-сг), - 12 000 гривень за одну голову (пункт 6 Порядку №884).
8.34.4. Отже, законодавець мав на меті підтримання тваринництва та збереження протягом певного часу суб`єктами господарювання саме тих тварин, які закуплені для подальшого відтворення та за які здійснено часткове відшкодування.
8.34.5. Та обставина, що, надаючи письмове зобов`язання, відповідач не ідентифікував тварин, не має наслідком звільнення Господарства від обов`язку повернути грошові кошти у випадку зменшення закупленого поголів`я.
8.35. У даному випадку порядок, підстави, строк та об`єм повернення коштів чітко врегульовано Порядком №884, зокрема пунктом 11, та не можуть змінюватися на розсуд Департаменту та/або Господарства, адже є імперативними.
8.36. Верховний Суд окремо вказує, що Порядком №884 регламентовано і випадки, коли Господарство має повернути бюджетні кошти саме за окремих тварин, які закуплені і кількість яких зменшилась з чітко визначених причин (набуті карантинні інфекційні хвороби або набуті з вини власника незаразні хвороби).
8.37. Що ж до обставин зменшення поголів`я та причин такого зменшення, то слід зазначити, що судом першої інстанції досліджено відповідні докази (витяги з реєстру наявності ідентифікованих і зареєстрованих тварин станом на 01.10.2017 та 01.01.2019, ветеринарні свідоцтва) та встановлено, що зменшення закупленого поголів`я у Господарстві відбулося протягом двох років після отримання часткового відшкодування шляхом відправлення відповідачем тварин на забій. При цьому причин для забою тварин внаслідок їх захворювання не було, що і підтверджено ветеринарними свідоцтвами.
8.38. Отже, у даному випадку підстави для повернення відшкодування лише за окремих закуплених тварин, вартість яких була частково відшкодована, з причин, обумовлених набутими карантинними інфекційними хворобами або набутими з вини власника незаразними хворобами, відсутні.
8.39. Натомість у відповідача виник обов`язок повернути отримані бюджетні кошти у повному обсязі, оскільки поголів`я закуплених тварин, вартість яких була частково відшкодована, зменшилася станом на 1 січня двох наступних років з моменту одержання таких коштів.
8.40. Верховний Суд зауважує, що у даному випадку не є визначальним на скільки зменшене закуплене поголів`я, вартість якого відшкодована. Адже судом першої інстанції правильно встановлено, що станом на 1 січня 2018 року була зменшена кількість закуплених тварин, а тому вказана обставина є самодостатньою підставою для повернення Господарством отриманого відшкодування у повному обсязі.
8.41. З огляду на викладене доводи касаційної скарги, наведені у пункті 4.1 цієї постанови, та пояснень Департаменту і третьої особи знайшли своє підтвердження, усні пояснення Господарства відхилені, а тому наявні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
8.42. Отже, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, зокрема Порядок №884 та з дотриманням норм процесуального права прийняв рішення, яке відповідає закону, та скасовано судом апеляційної інстанції без наявності підстав, визначених статтею 277 ГПК України.
8.43. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
8.44. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
8.45. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі і ключові питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
9.2. За змістом частини першої статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
9.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, письмових поясненнях підтвердилися та спростовують висновки суду апеляційної інстанції, яким скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, а тому касаційну скаргу слід задовольнити.
10. Судові витрати
10.1. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на відповідача.
10.2. Поворот виконання постанови суду апеляційної інстанції Верховним Судом не здійснюється за відсутності відповідної заяви та документа, який підтверджував би те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим судовим рішенням, списано установою банку (частина шоста статті 333 ГПК України), що не позбавляє прокурора права, за наявності відповідних підстав, звернутися до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, із заявою про поворот виконання рішення (скасованої постанови) у відповідності до приписів частин дев`ятої та десятої статті 333 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 312, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2022 у справі №917/570/21 задовольнити.
2. Скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2022 у справі №917/570/21, а рішення Господарського суду Полтавської області від 23.09.2021 у справі №917/570/21 залишити в силі.
3. Стягнути з селянсько-фермерського господарства "Світанок" (37740, Полтавська область, Оржицький район, с. Заріг; ідентифікаційний код 30951401) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4; ідентифікаційний код 02910108; банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ; код банку: 820172, рахунок IBAN: UA178201720343160001000007171; код класифікації видатків бюджету: 2800) 70 214,20 грн судового збору за подання касаційної скарги.
4. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Полтавської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова
